nomes no trilho de navegação
Holohalaelurus regani és una espècie de peix de la família dels esciliorínids i de l'ordre dels carcariniformes.
És depredat per Chelidonichthys capensis (a Sud-àfrica) i per Raja alba.[7]
És un peix marí que viu fins als 1.075 m de fondària.[4][8]
Es troba des de Durban (KwaZulu-Natal, Sud-àfrica) fins al Cap Agulhas i Lüderitz (Namíbia).[4]
Holohalaelurus regani és una espècie de peix de la família dels esciliorínids i de l'ordre dels carcariniformes.
The Izak catshark or simply Izak (Holohalaelurus regani) is a species of catshark, belonging to the family Scyliorhinidae, common off the coasts of South Africa and southern Namibia. It typically inhabits the outer continental shelf at depths of 100–300 m (330–980 ft), with the males found deeper than the females and juveniles. The Izak catshark has a short, wide, flattened head and a robust body tapering to a long, slender tail. It can be identified by its ornate color pattern of dark brown spots (in juveniles) or reticulations and blotches (in adults) on a light yellowish background, as well as by the enlarged dermal denticles over its pectoral fins and along its dorsal midline from the snout to the second dorsal fin. This species reaches 69 cm (27 in) in length, with the males larger than females.
Bottom-dwelling and perhaps relatively active in nature, the Izak catshark feeds mainly on a diverse array of bony fishes, crustaceans, and cephalopods. A significant portion of its diet may be scavenged from offal discarded by fisheries. This species is oviparous, with females producing encapsulated eggs two at a time year-round. The Izak catshark is regularly caught incidentally by a South African bottom trawl commercial fishery, but is discarded rather than utilized. Despite the fishing pressure, its population has been increasing and thus the International Union for Conservation of Nature (IUCN) has assessed it as Least Concern.
The Izak catshark was originally described by South African ichthyologist John Gilchrist in a 1922 fisheries survey report. He assigned the new species to the genus Scylliorhinus, and gave it the specific epithet regani in honor of fellow ichthyologist Charles Tate Regan.[3] In 1934, Henry Weed Fowler assigned this species to his newly created Holohalaelurus, a subgenus of Halaelurus. Holohalaelurus has since been elevated to the rank of full genus.[4] As there do not appear to be any existing type specimens referable to Gilchrist's account, in 2006 Brett Human designated a 63 cm (25 in) long male caught in Hondeklip Bay as the species neotype.[2]
Historically, there has been much confusion in the scientific literature between H. regani, H. punctatus, and H. melanostigma, the last of which at various times had been considered a junior synonym of H. regani and was itself confounded with H. grennian. Furthermore, two forms of H. regani were once recognized: the "Cape" or "typical" form and the "Natal" or "northeastern" form. The latter "northeastern" form was described as a separate species, H. favus, in 2006.[2]
The body of the Izak catshark is firm and stout, tapering dramatically towards the tail. The head is very short, wide, and flattened, with a blunt snout. The horizontally oval eyes are placed high on the head and have thick ridges beneath; each has a rudimentary nictitating membrane and is followed by a spiracle. The nostrils are preceded by triangular flaps of skin that almost reach the long, angular mouth. The mouth contains prominent papillae on both the roof and the floor, and lacks furrows at the corners. The upper and lower jaws contain on average 65 and 60 tooth rows respectively; each tooth is relatively large, with a narrow central cusp flanked by 1–2 smaller cusplets. There are five pairs of gill slits.[2][4]
The pectoral fins are rather long and broad. The first dorsal fin originates over the rear of the pelvic fin bases; the second dorsal fin is slightly larger and originates over the rear of the anal fin base. The pelvic and anal fins are long and low, and larger than the dorsal fins. The free rear tips of the pelvic fins may be fused together to some degree, but never completely; males have slender, pointed claspers. The caudal peduncle is long and thin, particularly in younger sharks. The caudal fin makes up one-fourth to one-fifth of the total length and has a weak lower lobe and a ventral notch near the tip of the upper lobe. The thick skin is covered by well-calcified dermal denticles, except around the gill slits. Enlarged, spike-like denticles are found on the upper surface of the pectoral fins and along the dorsal midline from the snout to the second dorsal fin origin.[2][4] Juvenile Izak catsharks are boldly patterned with many irregularly shaped dark brown spots on a light yellow to yellowish brown background. The spots enlarge and fuse with age to form an intricate pattern of reticulations and U-shaped markings in adults. The underside is plain white, with obvious black sensory pores beneath the head, body, and paired fins.[2] Like other Holohalaelurus species, but contrary to the pattern in most cartilaginous fishes, males attain a much greater maximum length than females: 69 cm (27 in) versus 52 cm (20 in).[5]
Endemic to the southern tip of Africa, the range of the Izak catshark extends from Lüderitz, Namibia in the west to Durban, South Africa in the east. Older records further north along the East African coast (e.g. Somalia) most likely refer to other Holohalaelurus species.[2] This abundant, bottom-dwelling species inhabits the outer continental shelf and upper continental slope, from 40 m (130 ft) to at least 1,075 m (3,527 ft) deep.[1][2] Off South Africa, it is most common in areas with a wider continental shelf, and at depths of 100–200 m (330–660 ft) off the south coast and 200–300 m (660–980 ft) off the west coast. Females and juveniles tend to be found in shallower water than males. For the most part, the number of sharks in a given area remains largely constant throughout the year.[5] However, sharks at the southernmost point of the Agulhas Bank may perform a small autumn migration towards the shore.[1]
Compared to other deep-sea sharks, the Izak catshark has a large heart suggestive of a relatively active lifestyle. It is a generalist that feeds on a wide variety of bony fishes, crustaceans, and cephalopods; larger sharks consume proportionately more crustaceans and fewer fishes. At least some part of its recorded diet probably represents scavenging from fishery discards, given the presence of fast-moving, pelagic species that the shark is unlikely to have captured live. Polychaete worms, hydrozoans, gastropods, and hagfish eggs may also be occasionally ingested.[5][6] This species often has nematode and flatworm parasites in its stomach.[5]
The Izak catshark is oviparous and reproduction proceeds throughout the year without seasonal patterns. Mature females have a single functional ovary and two functional oviducts; a single egg matures within each oviduct at a time. Each egg is contained within a purse-shaped capsule 3.6–4.3 cm (1.4–1.7 in) long and 1.2–1.5 cm (0.47–0.59 in) across. The capsule is light brown with long tendrils at the four corners that likely serve to anchor it to rocks; its surface has a velvet-like texture and bears lengthwise striations. The rate of egg laying is unknown but thought to be high, based on this shark's resilience to fishing pressure. The preponderance of females and juveniles at shallower depths may indicate that such waters serve as nursery areas. The young hatch at under 11 cm (4.3 in) long. Males and females mature sexually at 45–50 cm (18–20 in) and 40–45 cm (16–18 in) long respectively.[5]
The Izak catshark is harmless and of no commercial value.[4][6] It is regularly caught incidentally (and discarded) by a bottom trawl fishery targeting hake south of Cape Town. In contrast to most cartilaginous fishes, its numbers have been increasing in the presence of commercial fishing.[1] The reasons for this may include its high reproductive rate, its breeding in less-fished shallower waters, its hardiness allowing for high post-capture survival, and its opportunistic diet.[5] The International Union for Conservation of Nature (IUCN) has consequently listed the Izak catshark under Least Concern, while still noting that it merits continued population monitoring because of its highly restricted range.[1]
The Izak catshark or simply Izak (Holohalaelurus regani) is a species of catshark, belonging to the family Scyliorhinidae, common off the coasts of South Africa and southern Namibia. It typically inhabits the outer continental shelf at depths of 100–300 m (330–980 ft), with the males found deeper than the females and juveniles. The Izak catshark has a short, wide, flattened head and a robust body tapering to a long, slender tail. It can be identified by its ornate color pattern of dark brown spots (in juveniles) or reticulations and blotches (in adults) on a light yellowish background, as well as by the enlarged dermal denticles over its pectoral fins and along its dorsal midline from the snout to the second dorsal fin. This species reaches 69 cm (27 in) in length, with the males larger than females.
Bottom-dwelling and perhaps relatively active in nature, the Izak catshark feeds mainly on a diverse array of bony fishes, crustaceans, and cephalopods. A significant portion of its diet may be scavenged from offal discarded by fisheries. This species is oviparous, with females producing encapsulated eggs two at a time year-round. The Izak catshark is regularly caught incidentally by a South African bottom trawl commercial fishery, but is discarded rather than utilized. Despite the fishing pressure, its population has been increasing and thus the International Union for Conservation of Nature (IUCN) has assessed it as Least Concern.
Holohalaelurus regani es una especie de peces de la familia Scyliorhinidae en el orden de los Carcharhiniformes.
• Los machos pueden llegar alcanzar los 69 cm de longitud total.[1][2]
Es ovíparo.
Es depredado por Chelidonichthys capensis (en Sudáfrica) y por Raja alba
Es un pez de mar que vive hasta los 1.075 m de profundidad.
Se encuentra desde Durban (KwaZulu-Natal, Sudáfrica) hasta el Cabo Agulhas y Lüderitz (Namibia ).
Holohalaelurus regani es una especie de peces de la familia Scyliorhinidae en el orden de los Carcharhiniformes.
Holohalaelurus regani Holohalaelurus generoko animalia da. Arrainen barruko Scyliorhinidae familian sailkatzen da.
Holohalaelurus regani Holohalaelurus generoko animalia da. Arrainen barruko Scyliorhinidae familian sailkatzen da.
Holohalaelurus regani is een vissensoort uit de familie van de kathaaien (Scyliorhinidae).[1] De wetenschappelijke naam van de soort is voor het eerst geldig gepubliceerd in 1922 door Gilchrist.
Bronnen, noten en/of referenties
Загальна довжина досягає 69 см. Спостерігається статевий диморфізм: самці набагато більше за самиць, що є нехарактерним для котячих акул. Голова дуже широка. Морда округла. Очі помірного розміру, овальні, горизонтальної форми з мигальною перетинкою. Зіниці щілиноподібні. Очі розташовані високо на голові. За ними є невеличкі бризкальця. Під очима присутні щічні горбики. Ніздрі розташовані відносно широко, мають трикутні довгі носові клапани. Губні борозни та ніздряні канавки відсутні. Рот широкий. Зуби помірно великі, з 2-3 верхівками. При цьому центральна є високою, шилоподібною, бокові — маленькі. На нижній щелепі розміщено в середньому 60 робочих зубів, на верхній — 65. У неї 5 пар коротких зябрових щілин. Тулуб витягнутий, гладкий (товстий). Шкіра товста, на дотик груба. Луска добре кальцинована, по всьому тілу почергово міститься дрібна та велика луска. Грудні плавці розвинені, широкі. Має 2 спинних плавця, з яких задній дещо більше за передній. Передній спинний плавець розташовано позаду черевних плавців. Черевні плавці широкі, низькі. Задній спинний плавець розташовано позаду анального плавця. Анальний плавець широкий, низький. Хвостовий плавець вузький, гетероцеркальний.
Забарвлення світло-коричневе. На спині та боках присутні візерунки з темно-коричневих і світлих ліній та плям. На нижній стороні голови й парних плавців є темні цяточки. У молодих особин присутні на череві білі плямочки, що з віком щезають.
Тримається на глибинах від 40 до 910 м (зазвичай від 100 до 500 м), на континентальному шельфі. У випадку небезпеки здатна ховати голову під хвоста, утворюючи щось на кшталт кільця. Доволі рухлива акула, активна переважно вночі. Живиться переважно кальмарами, крабами, креветками, лангустами, а також дрібною костистою рибою.
Статева зрілість у самців настає при розмірах 50—54 см, самиць — 38—45 см. Це яйцекладна акула. Самиця відкладає 2 яйця у капсулі завдовжки 3,6—4,3 см та завширшки 1,2—1,5 см. В кутах яєць є довгі вусики, якими чіпляється до водоростей або ґрунту.
Не є об'єктом промислового вилову.
Мешкає уздовж узбережжя Намібії та ПАР. Особливо багато цієї акули в області Голкової банки, 250 км південніше мису Голкового.
Грудные плавники длинные и широкие. Первый спинной плавник начинается за основанием брюшных плавников, второй спинной плавник немного крупнее и начинается позади основания анального плавника. Брюшные и анальный плавники длинные и низкие. Они крупнее спинных плавников. Свободные кончики брюшных плавников частично срощены. У самцов имеются тонкие заострённые птеригоподии. Хвостовой стебель длинный и тонкий, особенно у молодых акул. Длина хвостового плавника составляет от ¼ до 1/5 от общей длины тела, нижняя лопасть неразвита, вблизи вершины верхней лопасти имеется вентральная выемка. Толстая кожа покрыта плакоидной чешуёй за исключением области вокруг жаберных щелей. Увеличенные чешуйки в видев шипов покрывают дорсальную поверхность грудных плавников и пролегают вдоль спины по средней линии от носа до основания второго спинного плавника[4][3]. Тело неполовозрелых пятнистых акул Ригана покрыто узором из множества тёмно-коричневых пятен неправильной формы, разбросанных по жёлтому или жёлто-бурому фону. У взрослых рыб пятна сливаются, образуя обширные отметины. Брюхо ровного белого цвета. Позади головы, на нижней части тела и под парными плавниками имеются отчётливые сенсорные поры[4]. Как и у прочих представителей рода африканских пятнистых акул, но в отличие от большинства костистых рыб, самцы пятнистых акул Ригана крупнее самок. Максимальная длина самцов составляет 69 см, а самок 52 см[6].
По сравнению с другими глубоководными акулами, у пятнистых акул Ригана сердце имеет большие размеры, что наводит на мысль о довольно активном образе жизни. Рацион составляют разнообразные костистые рыбы, ракообразные и головоногие моллюски. Крупные акулы потребляют больше ракообразных и меньше рыб. По крайней мере, некоторую часть рациона составляют отбросы промышленного рыболовства, поскольку в желудке этих акул были найдены пелагические животные, которые плавают слишком быстро, чтобы стать их добычей. Время от времени пятнистые акулы Ригана поедают многощетинковых червей, гидромедуз, брюхоногих и икру миксин[6][7]. У этого вида в желудке часто паразитируют нематоды и плоские черви[6].
Пятнистые акулы Ригана является яйцекладущими. Размножение происходит круглый год. У взрослых самок имеется один функциональный яичник и два функциональных яйцевода. За один раз самки откладывают по одному яйцу из каждого яйцевода. Яйца заключены в светло-коричневую капсулу в форме кошёлки 3,6—4,3 см в длину и 1,2—1,5 см в поперечнике. По углам капсулы имеются длинные усики, которые, вероятно, помогают ей закрепится на дне. Капсула имеет бархатистую поверхность с продольными бороздками. Преобладание самок и молодых особей на меньшей глубине воды может свидетельствовать о том, что такие места служат этим акулам в качестве природного питомника. Новорожденные имеют длину 11 см. Самцы и самки достигают половой зрелости при длине 45—50 см и 40—45 см, соответственно[6].
Пятнистые акулы Ригана не представляют опасности для человека. Коммерческой ценности не имеют[3][7]. У берегов Кейптауна регулярно попадают в качестве прилова в донные тралы, объектом ловли которых является мерлуза. В отличие от большинства хрящевых рыб их количестве в улове возрастает[5]. Вероятно, такая устойчивость популяции связана с большой скоростью воспроизводства, высоким уровнем выживаемости выпущенных рыб, их разнообразной диетой и тем, что места нереста и обитания молоди находятся на глубинах, где отсутствует интенсивная добыча. Международный союз охраны природы присвоил этому виду статус «Вызывающий наименьшие опасения»[5].
Грудные плавники длинные и широкие. Первый спинной плавник начинается за основанием брюшных плавников, второй спинной плавник немного крупнее и начинается позади основания анального плавника. Брюшные и анальный плавники длинные и низкие. Они крупнее спинных плавников. Свободные кончики брюшных плавников частично срощены. У самцов имеются тонкие заострённые птеригоподии. Хвостовой стебель длинный и тонкий, особенно у молодых акул. Длина хвостового плавника составляет от ¼ до 1/5 от общей длины тела, нижняя лопасть неразвита, вблизи вершины верхней лопасти имеется вентральная выемка. Толстая кожа покрыта плакоидной чешуёй за исключением области вокруг жаберных щелей. Увеличенные чешуйки в видев шипов покрывают дорсальную поверхность грудных плавников и пролегают вдоль спины по средней линии от носа до основания второго спинного плавника. Тело неполовозрелых пятнистых акул Ригана покрыто узором из множества тёмно-коричневых пятен неправильной формы, разбросанных по жёлтому или жёлто-бурому фону. У взрослых рыб пятна сливаются, образуя обширные отметины. Брюхо ровного белого цвета. Позади головы, на нижней части тела и под парными плавниками имеются отчётливые сенсорные поры. Как и у прочих представителей рода африканских пятнистых акул, но в отличие от большинства костистых рыб, самцы пятнистых акул Ригана крупнее самок. Максимальная длина самцов составляет 69 см, а самок 52 см.
保全状況評価[1] LEAST CONCERN
分類 界 : 動物界 Animalia 門 : 脊索動物門 Chordata 綱 : 軟骨魚綱 Chondrichthyes 目 : メジロザメ目 Carcharhiniformes 科 : トラザメ科 Scyliorhinidae 属 : ヒロガシラトラザメ属 Holohalaelurus 種 : ヒロガシラトラザメ H. regani 学名 Holohalaelurus regani
ヒロガシラトラザメ Holohalaelurus regani はトラザメ科に属するサメの一種。ナミビアから南アフリカの沿岸に近い深海に生息する。体は頑丈で頭は短くて平たく、尾は非常に細長い。背面には暗褐色の複雑な模様がある。胸鰭と背面の正中線上には棘の列がある。最大69cmで雄は雌より大きい。
底生で硬骨魚・甲殻類・頭足類を中心に様々な餌を食べる。卵生で卵は卵殻に包まれる。漁業で混獲されるが個体数は増えており、IUCNは保全状況を軽度懸念としている。
1922年の漁業調査報告書において、南アフリカの魚類学者John Gilchristによって記載された。当初はトラザメ属 Scylliorhinus とされ、種小名 regani は魚類学者Charles Tate Reganへの献名である[3]。1934年、Henry Weed Fowlerは本種をナガサキトラザメ属 Halaelurus にHolohalaelurus 亜属を新設して本種を移した。その後、この亜属は属に昇格された[4]。記載論文で指定されたタイプ標本が全て失われたため、2006年にBrett Humanによって、ホンデクリップ・ベイから得られた63cmの雄がネオタイプに指定された[2]。
本種とHolohalaelurus punctatus ・Holohalaelurus melanostigma の間では、長期間に渡る分類の混乱がある。後者は何度も本種のジュニアシノニムとされ、それ自身も別種のHolohalaelurus grennian と混同されてきた。また、ヒロガシラトラザメには"typical"型（または"Cape"型）と"northeastern"型（または"Natal"型）の2つのタイプがあることが知られていたが、2006年に"northeastern"型は新種Holohalaelurus favus として記載された[2]。
体は固く頑丈で、尾に向かって急激に細くなる。頭部は非常に短くて幅広く、縦扁する。吻は鈍い。眼は楕円形で頭部の上方に位置し、簡素な瞬膜を備える。眼の下には太い隆起線があり、後方には噴水孔がある。鼻孔には口に達するほど長い前鼻弁があり、口は尖る。口蓋と口腔底には顕著な乳頭突起があり、口角に唇褶はない。歯列は平均して、上顎で65・下顎で60。歯は比較的大きく、細い尖頭と1-2対の小尖頭を持つ。鰓裂は5対[2][4]。
胸鰭はかなり長く幅広い。第一背鰭は腹鰭基底の後部から起始する。第二背鰭は第一より少し大きく、臀鰭基底の後部から起始する。腹鰭と臀鰭は長くて低く、背鰭より大きい。腹鰭の遊離端は少し癒合することがあるが、完全には癒合しない。雄には細く尖ったクラスパーがある。尾柄は、特に若い個体で細長い。尾鰭は全長の1/4-1/5に達し、下葉は小さく、上葉の後縁先端には欠刻がある。皮膚は分厚く、よく石灰化した皮歯に鰓裂周辺を除いて覆われる。胸鰭の上面と吻から第二背鰭までの背面正中線上には、大きな棘状の皮歯が見られる[2][4]。幼体は淡黄色から黄褐色の地の上に、 不規則な形の多数の暗褐色の斑紋が際立つ。斑点は成長とともに拡大し融合して、成体では入り組んだ網目状やU字型の模様となる。腹面は一様に白く、頭部・体・対鰭の下面には顕著な黒い感覚孔が開く[2]。最大で、雄は69cm・雌は52cm。雄が雌より大きくなることはヒロガシラトラザメ属に一般的に見られるが、多くの軟骨魚類と比べると特殊である[5]。
アフリカ大陸南端の固有種で、ナミビアのリューデリッツから南アフリカのダーバンまで見られる。古い記録では東アフリカ沿岸にも分布するとされているが、これは現在では別種とされている[2]。底生で、水深40mから最低でも1075mまで生息し、大陸棚外縁から上部大陸斜面で豊富に見られる[1][2]。南アフリカでは、南岸では水深100-200m、西岸では200-300mの大陸棚の広い場所に豊富である。雌と幼体は雄より浅い場所で見られる。ほとんどの地域では年間を通じて個体数は一定だが[5]、アガラスバンク南端の個体は秋に沿岸に向かって短距離の回遊を行う可能性がある[1]。
他の深海鮫と比べ大型の心臓を持ち、比較的活動的であることが示唆される。ジェネラリスト捕食者で、様々な硬骨魚・甲殻類・頭足類を捕食する。大型個体では魚が減り、甲殻類の比率が増える。本種では捕獲できないと考えられる高速遊泳性の魚類が胃から発見されている地域があり、おそらく漁業廃棄物を漁っていることを示すと考えられる。稀に多毛類・ヒドロ虫・腹足類やヌタウナギの卵を捕食することもある[5][6]。胃には線虫や扁形動物に属する寄生虫がよく見られる[5]。
卵生で、一年中繁殖する。雌は片側の卵巣と両側の輸卵管が機能し、各輸卵管に1個の卵を持つ。卵は長さ3.6-4.3cm・幅1.2-1.5cmの財布型の卵殻に包まれる。卵殻は淡褐色で四隅に長い巻きひげを持ち、岩に固定されると考えられる。表面はビロードのような質感で、縦に条が入る。産卵の間隔は不明だが、漁業からの回復力から考えるとかなり頻繁だと考えられる。雌と幼体が浅い場所で見つかることは、浅場を成育場として利用していることを示すものかもしれない。孵化時は11cm以下。雄は45-50cm・雌は40-45cmで性成熟する[5]。
人には無害で、経済価値もない[4][6]。ケープタウンでのメルルーサを狙った底引き網漁によって一般的に混獲される。他の多くの軟骨魚類と対照的に、商業漁業による混獲にもかかわらず個体数が増加している[1]。これは本種の繁殖力が高いことと、繁殖が漁業活動の少ない浅場で営まれること、丈夫であるため混獲後に捨てられても生き残ること、様々な餌を利用できることなどが原因だと考えられる[5]。分布域が限られているため継続した監視が必要ではあるが、IUCNは保全状況を軽度懸念としている[1]。
|date= (help)CS1 maint: Uses authors parameter ヒロガシラトラザメ Holohalaelurus regani はトラザメ科に属するサメの一種。ナミビアから南アフリカの沿岸に近い深海に生息する。体は頑丈で頭は短くて平たく、尾は非常に細長い。背面には暗褐色の複雑な模様がある。胸鰭と背面の正中線上には棘の列がある。最大69cmで雄は雌より大きい。
底生で硬骨魚・甲殻類・頭足類を中心に様々な餌を食べる。卵生で卵は卵殻に包まれる。漁業で混獲されるが個体数は増えており、IUCNは保全状況を軽度懸念としている。
