nomes no trilho de navegação
Довжина тіла 110—190 см, маса 8—17 г. Оперення м'яке, пухке, щільне. Хвіст видовжений, більш або менш ступінчастий. Крила короткі, заокруглені. Ноги доволі довгі, сильні, з міцними кігтями. Дзьоб короткий, конічної форми, зазвичай опуклий з ріжучим краєм. Ніздрі прикриті дрібними пір'їнами або роговими пластинами. У деяких видів виражений статевий диморфізм. Молоді відрізняються від дорослих темнішим або тьмянішим забарвленням з більш короткими хвостами. Гніздовий наряд змінюється повністю в ході линяння у першу осінь.
Поширені у Північній півкулі. Більшість живуть осіло, здійснюючи лише сезонні кочівлі. Гнізда влаштовують у заростях очерету (синиця вусата), серед густої трави (Paradoxornis). Гніздо складної будови у вигляді кулі або глибокої чаші, споруджується з стебел трав, моху, листя очерету. Лоток вистилається рослинним пухом, пташиним пір'ям. У кладці від 2 до 14 яєць білого або блакитного кольору з темними крапками. Зазвичай 1, рідше 2 кладки за сезон. Інкубація 12—14 діб, насиджують обидва партнери або тільки самка. Молоді залишають гніздо у віці 15—18 діб. Кочують сімейними групами або об'єднуються у невеликі зграї.
Живляться переважно різноманітними комахами, їх кладками і личинками, павукоподібними, дрібним насінням.
Класифікація родини значно відрізняється за різними системами. Раніше до складу родини включали 4—7 родів, у тому числі довгохвостосиницевих[2]. Інколи рід вусата синиця (Panurus) відносять до монотипової родини Panuridae. Рід Paradoxornis інколи відносять до родини Кропив'янкових (Sylviidae).
Традиційним є поділ родини на 3 роди[3]:
