nomes no trilho de navegação
Arabat droukveskañ gant ar Gouelan gris.
Chroicocephalus novaehollandiae Ar gouelanig gris (Chroicocephalus novaehollandiae pe Larus novaehollandiae) a zo un evn-mor.
Al labous a gaver an daou isspesad anezhañ[1]:
Larus novaehollandiae war al lec'hienn BirdLife International.
Larus novaehollandiae war al lac'hienn IUCN.
Arabat droukveskañ gant ar Gouelan gris.
Chroicocephalus novaehollandiae Ar gouelanig gris (Chroicocephalus novaehollandiae pe Larus novaehollandiae) a zo un evn-mor.
La gavina australiana[1] (Larus novaehollandiae) és un ocell marí de la família dels làrids (Laridae) que habita costes i grans llacs d'Austràlia, Tasmània, Nova Caledònia i Nova Zelanda.
S'han descrit tres subespècies:[2]
L'última ha estat considerada una espècie diferent fins fa poc, com gavina dels penya-segats (Larus (o Chroicocephalus) scopulinus)..
La gavina australiana (Larus novaehollandiae) és un ocell marí de la família dels làrids (Laridae) que habita costes i grans llacs d'Austràlia, Tasmània, Nova Caledònia i Nova Zelanda.
Aderyn a rhywogaeth o adar yw Gwylan arian (sy'n enw benywaidd; enw lluosog: gwylanod arian) a adnabyddir hefyd gyda'i enw gwyddonol Larus novaehollandiae; yr enw Saesneg arno yw Silver gull. Mae'n perthyn i deulu'r Gwylanod (Lladin: Laridae) sydd yn urdd y Charadriiformes.[1]
Talfyrir yr enw Lladin yn aml yn L. novaehollandiae, sef enw'r rhywogaeth.[2] Mae'r rhywogaeth hon i'w chanfod yn Awstralia.
Fe'i ceir yn aml ar lan y môr.
Mae'r gwylan arian yn perthyn i deulu'r Gwylanod (Lladin: Laridae). Dyma rai o aelodau eraill y teulu:
Rhestr Wicidata:
rhywogaeth enw tacson delwedd Corswennol Inca Larosterna inca Gwylan fechan Hydrocoloeus minutus
.jpg)
,_Pantanal,_Brazil.jpg)
Aderyn a rhywogaeth o adar yw Gwylan arian (sy'n enw benywaidd; enw lluosog: gwylanod arian) a adnabyddir hefyd gyda'i enw gwyddonol Larus novaehollandiae; yr enw Saesneg arno yw Silver gull. Mae'n perthyn i deulu'r Gwylanod (Lladin: Laridae) sydd yn urdd y Charadriiformes.
Talfyrir yr enw Lladin yn aml yn L. novaehollandiae, sef enw'r rhywogaeth. Mae'r rhywogaeth hon i'w chanfod yn Awstralia.
Fe'i ceir yn aml ar lan y môr.
Racek australský (Chroicocephalus novaehollandiae) je malým až středně velkým australským druhem racka z rodu Chroicocephalus. Dříve k němu byly jako poddruhy řazeny dnes samostatné druhy racek rudozobý (Larus bulleri) a racek kapský (Larus hartlaubii).
Dospělí ptáci mají bílou hlavu, tělo a ocas, světle šedý hřbet a světle šedá křídla s černou špičkou a bílými skvrnami u špičky krajních tří letek. Zobák a nohy jsou tmavě červené. Mladí ptáci mají hnědé křídelní krovky, tmavé skvrny na loketních letkách a černou pásku na konci ocasu. Rovněž rozsah tmavé kresby špičky křídla je větší.
Hnízdí v severní i jižní Austrálii, Tasmánii a na Nové Kaledonii. Po vyhnízdění se rozptylují v oblasti hnízdění.[2]
Dospělý pták s dobře patrnou kresbou křídla
Dospělý pták
Skupinka dospělých ptáků
Obrázky, zvuky či videa k tématu racek australský ve Wikimedia Commons
Galerie racek australský ve Wikimedia Commons
Racek australský (Chroicocephalus novaehollandiae) je malým až středně velkým australským druhem racka z rodu Chroicocephalus. Dříve k němu byly jako poddruhy řazeny dnes samostatné druhy racek rudozobý (Larus bulleri) a racek kapský (Larus hartlaubii).
Perlegrå måge (latin: Chroicocephalus novaehollandiae) er en fugleart, der lever i Oceanien.
Taksonomi fra Wikispecies Die Silberkopfmöwe (Chroicocephalus novaehollandiae, Syn.: Larus novaehollandiae) ist eine mittelgroße, weiß und grau gezeichnete, australische Möwenart. Sie weist große Ähnlichkeit mit der etwas kleineren neuseeländischen Rotschnabelmöwe auf, von der sie sich auch etwas in der Schnabelform unterscheidet. Das Verbreitungsgebiet der beiden Arten überlappt sich jedoch lediglich in der Region von Tasmanien.
Es werden zwei Unterarten für die Silberkopfmöwe unterschieden. Die etwas größere Unterart Chroicocephalus novaehollandiae fosteri brütet im Norden Australiens, auf Neukaledonien und den Loyaltyinseln.
Silberkopfmöwen erreichen eine Körperlänge zwischen 36 und 44 Zentimeter. Die Flügel sind zwischen 26,8 und 31,9 Zentimeter lang. Die Flügelspannweite beträgt 91 bis 96 Zentimeter. Sie wiegen zwischen 265 und 315 Gramm. Die Männchen sind tendenziell etwas größer und schwerer als die Weibchen, allerdings überlappen sich die Körpermaße der beiden Geschlechter.[1]
Adulte Silberkopfmöwen haben einen weißen Kopf, einen weißen Schwanz und eine weiße Körperunterseite. Der Mantel und die Flügeldecken sind blass grau. Die Schwingen sind schwarz mit großen weißen Flecken. Der Schnabel und die Füße sind leuchtend rot. Die Augen sind gelblich-weiß mit einem schmalen roten Augenring. Nicht brütende Vögel sind gewöhnlich etwas matter gefärbt und haben einen dunkleren Augenring. Sie weisen außerhalb der Fortpflanzungszeit außerdem auf dem Schnabel einen dunklen Fleck auf, der individuell sehr variabel geformt ist.
Jungvögel weisen auf den Flügeln eine schuppenförmige, bräunliche Zeichnung auf. Sie sind ansonsten den adulten Vögeln sehr ähnlich. Der Schnabel und die Augen sind gewöhnlich schwarz bis dunkelbraun und die Füße sind bei ihnen noch gelblich braun.[2]
Silberkopfmöwen brüten an den Küsten, den Inseln und den großen Seen Australiens, Tasmaniens und Neukaledoniens. Sie sind lediglich Kurzstreckenzieher.
Der Bestand an Silberkopfmöwen scheint generell zuzunehmen. Anfang der 1990er Jahre brüteten in Australien etwa 500.000 Paare in 200 Brutkolonien.[3]
Die Silberkopfmöwe ist ein Koloniebrüter. Nur sehr selten werden einzeln brütende Paare beobachtet. Sie ist häufig mit dem Partnervogel aus dem vorigen Jahr verpaart und nutzt auch denselben Brutplatz wie im Jahr zuvor. Die Nester werden gewöhnlich auf dem Boden errichtet, können sich gelegentlich aber auch in Sträuchern befinden, wo sie bis zu 2,5 Meter über dem Erdboden gebaut werden. Die Art ist in der Lage, das ganze Jahr über Nachwuchs großzuziehen. Gewöhnlich fällt die Fortpflanzungszeit im Westen Australiens jedoch in die Monate März bis November.
Das Gelege besteht aus einem bis fünf Eiern, die für eine Dauer von 21 bis 27 Tagen bebrütet werden. Die Jungvögel verbleiben vier Wochen in der Brutkolonie. Sie werden dann für weitere zwei Wochen außerhalb der Brutkolonie von den Elternvögeln gefüttert. Sie sind gewöhnlich in einem Alter von drei bis vier Jahren geschlechtsreif.
Die Silberkopfmöwe (Chroicocephalus novaehollandiae, Syn.: Larus novaehollandiae) ist eine mittelgroße, weiß und grau gezeichnete, australische Möwenart. Sie weist große Ähnlichkeit mit der etwas kleineren neuseeländischen Rotschnabelmöwe auf, von der sie sich auch etwas in der Schnabelform unterscheidet. Das Verbreitungsgebiet der beiden Arten überlappt sich jedoch lediglich in der Region von Tasmanien.
Es werden zwei Unterarten für die Silberkopfmöwe unterschieden. Die etwas größere Unterart Chroicocephalus novaehollandiae fosteri brütet im Norden Australiens, auf Neukaledonien und den Loyaltyinseln.
L'Àipa d'argentu (Larus novaehollandiae) è l'àipa cchiù cumuni di l'Australia. S'attrova pi tutti banni, ma supratuttu nnî zoni custeri.
È aduttata pi campari nnî citati, e si li vìdinu nnî centri e li discàrrichi.
Giuvanottu
vulannu (Western Australia)
Victoria
The silver gull (Chroicocephalus novaehollandiae) is the most common gull of Australia. It has been found throughout the continent, but particularly at or near coastal areas. It is smaller than the Pacific gull (Larus pacificus), which also lives in Australia.
The silver gull should not be confused with the herring gull, which is called "silver gull" in many other languages (scientific name Larus argentatus, German Silbermöwe, French Goéland argenté, Dutch zilvermeeuw), but is a much larger, robust gull with no overlap in range.
It has traditionally been placed in the genus Larus, as is the case with many gulls, but is now placed in the genus Chroicocephalus. Hartlaub's gull (C. hartlaubii) of South Africa was formerly sometimes considered to be subspecies of the silver gull.
There are three subspecies:[2]
The head, body, and tail are white. The wings are light grey with white-spotted, black tips.[3] Adults range from 40–45 cm (15-17 Inches) in length.[3] Mean wingspan is 94 cm (37 Inches) .[4] Juveniles have brown patterns on their wings, and a dark beak. Adults have bright red beaks—the brighter the red, the older the bird.
Silver gulls are found in all states of Australia,[4] as well as New Zealand and New Caledonia.[3] It is a common species, having adapted well to urban environments and thriving around shopping centres and garbage dumps. Their successful adaption to urban habitats have seen their population increase in areas of human activity, with the availability of nesting grounds the only limiting factor on population growth.[3]
Silver gulls have twice been recorded in the United States; one bird was shot in August 1947 at the mouth of the Genesee River, Lake Ontario, and another was photographed in Salem County, New Jersey, in autumn 1996. Both are believed to have escaped from captivity.[5]
The silver gull has a sharp voice consisting of a variety of calls. The most common call is a harsh, high pitched 'kwarwh'.[3]
The silver gull naturally feeds on worms, fish, insects and crustaceans. It is a successful scavenger, allowing increased numbers near human settlements. It is known to pester humans for scraps and steal unattended food.[3]
Breeding occurs from August to December, typically in large colonies on offshore islands.[4] The nest is located on the ground and consists of seaweed, roots, and plant stems.[4] The nests may be found in low shrubs, rocks and jetties.[4] Typical clutch size is one to three eggs.[3][4] Often two broods are raised in a year, and both adults share nest-building, incubation and feeding.[3]
Seagull at Ku-ring-gai Chase National Park, Sydney
Immature in flight
At Circular Quay railway station, Sydney
Bathing
In flight, near Gold Coast, Australia
Mature adult on the pier of Green Island east of Cairns
On Michaelmas Cay, Great Barrier Reef, Queensland, Australia
The silver gull (Chroicocephalus novaehollandiae) is the most common gull of Australia. It has been found throughout the continent, but particularly at or near coastal areas. It is smaller than the Pacific gull (Larus pacificus), which also lives in Australia.
The silver gull should not be confused with the herring gull, which is called "silver gull" in many other languages (scientific name Larus argentatus, German Silbermöwe, French Goéland argenté, Dutch zilvermeeuw), but is a much larger, robust gull with no overlap in range.
La Blanka mevo (Larus novaehollandiae) konata en Aŭstralio simple kiel "mevo", tio estas birdo de la familio de Laredoj kaj ordo de Karadrioformaj.
Ĝi estas la plej komuna mevo en Aŭstralio. Ĝi troviĝas tra la tuta kontinento, sed ĉefe en marbordaj zonoj, kaj ankaŭ en Tasmanio, Novzelando kaj Nov-Kaledonio. La sudafrika Hartlaŭba mevo (Larus hartlaubii) kaj la novzelanda Tarapungo (Larus scopulinus) estis iam foje konsiderataj kiel subspecioj de la Blanka mevo.
La blanka mevo, spite ties anglalingva nomo Silver Gull (Arĝenta mevo) ne devas esti konfuzita kun la Arĝentmevo, kiu nomiĝas tiel en multaj aliaj lingvoj (scienca latinlingva Larus argentatus, germanlingve Silbermöwe, franclingve Goéland argenté, nederlande zilvermeeuw) kaj estas multe pli granda, fortika kaj nenie koincidas teritorie kun tiu ĉi.
La Blanka mevo estas komuna specio, adaptita sukcese al urbaj medioj kie ofte ĉeestas komercejojn kaj rubejojn.
La Blanka mevo estis almenaŭ dufoje vidataj en Usono: unu ekzemplero estis morpafita en aŭgusto 1947 ĉe la rivero Genessee, Lago Ontario. Alia estis feliĉe nur fotita en Salem County, Nov Jersey, en aŭtuno 1996. Nune oni supozas, ke ambaŭ eskapis el kaptiteco (AOU 2000).
Temas pri bela mevo kies pura blanko estas en kapo, kolo, brusto, ventro kaj vosto. La dorso kaj flugiloj estas helgrizaj. Kiel tipa mevo. La beko kaj kruroj estas ruĝegaj. La okuloj estas flavaj kaj la flugilpintoj nigraj. Junuloj ne estas tiom blankaj kaj havas malhelflavajn bekon kaj krurojn.
La Blanka mevo (Larus novaehollandiae) konata en Aŭstralio simple kiel "mevo", tio estas birdo de la familio de Laredoj kaj ordo de Karadrioformaj.
La gaviota plateada o gaviota plateada australiana[2] (Chroicocephalus novaehollandiae) es una especie de ave Charadriiforme de la familia Laridae especialmente común en Australia. También puede encontrarse en Nueva Zelanda e incluso en la Tierra del Fuego. Es una especie común, que se ha adaptado bien a los ambientes urbanos y prospera cerca de centros comerciales y vertederos.
No debe ser confundida con la gaviota argéntea (Larus argentatus), pues se trata de una especie mucho más grande y robusta. Su grito agudo dispone de una gran variedad de registros.
Las gaviotas plateadas aparecen de forma muy esporádica al norte de su área de distribución. En ocasiones se trata de ejemplares que han escapado de la cautividad.
En ocasiones la Chroicocephalus hartlaubii de Sudáfrica y la gaviota pechirroja Chroicocephalus scopulinus son consideradas subespecies de la gaviota plateada.
Se conocen cuatro subespecies de gaviota plateada:[3]
Datos: Q782038
Multimedia:
Especies: Chroicocephalus novaehollandiae
La gaviota plateada o gaviota plateada australiana (Chroicocephalus novaehollandiae) es una especie de ave Charadriiforme de la familia Laridae especialmente común en Australia. También puede encontrarse en Nueva Zelanda e incluso en la Tierra del Fuego. Es una especie común, que se ha adaptado bien a los ambientes urbanos y prospera cerca de centros comerciales y vertederos.
No debe ser confundida con la gaviota argéntea (Larus argentatus), pues se trata de una especie mucho más grande y robusta. Su grito agudo dispone de una gran variedad de registros.
Las gaviotas plateadas aparecen de forma muy esporádica al norte de su área de distribución. En ocasiones se trata de ejemplares que han escapado de la cautividad.
En ocasiones la Chroicocephalus hartlaubii de Sudáfrica y la gaviota pechirroja Chroicocephalus scopulinus son consideradas subespecies de la gaviota plateada.
Chroicocephalus novaehollandiae Chroicocephalus generoko animalia da. Hegaztien barruko Laridae familian sailkatua dago.
Chroicocephalus novaehollandiae Chroicocephalus generoko animalia da. Hegaztien barruko Laridae familian sailkatua dago.
Hopealokki (Larus novaehollandiae, myös Chroicocephalus novaehollandiae) on australialainen lokkilaji. Sen esiintymisalue käsittää Australian lisäksi Tasmanian, Uuden-Kaledonian ja Loyaltysaaret. Lajin holotyypin kuvaili James Francis Stephens Uudesta Etelä-Walesista vuonna 1826.[2]
Hopealokki (Larus novaehollandiae, myös Chroicocephalus novaehollandiae) on australialainen lokkilaji. Sen esiintymisalue käsittää Australian lisäksi Tasmanian, Uuden-Kaledonian ja Loyaltysaaret. Lajin holotyypin kuvaili James Francis Stephens Uudesta Etelä-Walesista vuonna 1826.
Chroicocephalus novaehollandiae
La Mouette argentée (Chroicocephalus novaehollandiae), dite aussi Mouette australienne est une espèce d'oiseaux de la famille des laridés très répandue en Australie et en Nouvelle-Zélande. On la retrouve aussi en Nouvelle-Calédonie et en Tasmanie.
Comme c'est le cas avec de nombreux goélands, elle a autrefois été placée dans le genre Larus mais est maintenant placée dans le genre Chroicocephalus.
La mouette argentée ne doit pas être confondue avec le Goéland argenté (Larus argentatus), qui est appelé « mouette argentée » dans de nombreuses autres langues (en allemand « Silbermöwe », en néerlandais « Zilvermeeuw ») mais qui est beaucoup plus grand.
La mouette argentée a une voix forte constituée d'une variété d'appels. L'appel le plus commun est un « kwee-aarr » sévère.
La tête, le corps et la queue sont blancs. Les ailes sont gris clair avec du blanc et des pointes noires. L'adulte mesure de 40 à 45 cm de longueur. L'envergure moyenne est de 94 cm. Les juvéniles ont des motifs bruns sur leurs ailes, et un bec noir. Les adultes ont un bec rouge vif.
La mouette argentée se trouve dans tous les États de l'Australie. C'est une espèce commune, qui s'est bien adaptée aux environnements urbains et qui prospère autour des centres commerciaux et des dépotoirs. C'est cette adaptation aux milieux urbanisés qui pose le problème d'une potentielle transmission à l'homme de bactéries ultra-résistantes aux antibiotiques : environ 20 % des mouettes argentées australiennes seraient en effet infectées par des bactéries ultrarésistantes comme le E-coli, selon une étude publiée dans le Journal of Antimicrobial Chemotherapy[1]. Les chercheurs avancent que les oiseaux ont été infectés en entrant en contact avec des excréments humains, vraisemblablement par le biais des eaux d'égout ou de couches pour bébés abandonnées dans les décharges[2].
Les mouettes argentées ont été vues deux fois aux États-Unis : un oiseau a été vu en août 1947 à l'embouchure de la rivière Genesee vers le lac Ontario et un autre a été photographié dans le comté de Salem dans le New Jersey en automne 1996. Les deux sont soupçonnés de nos jours d'avoir échappé à la captivité.
La mouette argentée se nourrit de vers, poissons, insectes et crustacés. Elle mange aussi les petits des tortues de mer. C'est aussi un charognard.
La reproduction a lieu à partir d'août jusqu’en décembre. Le nid est situé au sol et se compose d'algues, de racines et de tiges de plantes. Les nids peuvent être trouvés dans des arbustes bas, des rochers et des jetées. La mouette pond généralement de un à trois œufs.
D'après la classification de référence (version 5.2, 2015) du Congrès ornithologique international, cette espèce est constituée des deux sous-espèces suivantes :
Chroicocephalus novaehollandiae
La Mouette argentée (Chroicocephalus novaehollandiae), dite aussi Mouette australienne est une espèce d'oiseaux de la famille des laridés très répandue en Australie et en Nouvelle-Zélande. On la retrouve aussi en Nouvelle-Calédonie et en Tasmanie.
Comme c'est le cas avec de nombreux goélands, elle a autrefois été placée dans le genre Larus mais est maintenant placée dans le genre Chroicocephalus.
La mouette argentée ne doit pas être confondue avec le Goéland argenté (Larus argentatus), qui est appelé « mouette argentée » dans de nombreuses autres langues (en allemand « Silbermöwe », en néerlandais « Zilvermeeuw ») mais qui est beaucoup plus grand.
La mouette argentée a une voix forte constituée d'une variété d'appels. L'appel le plus commun est un « kwee-aarr » sévère.
Il gabbiano australiano (Chroicocephalus novaehollandiae, Stephens 1826) è un uccello della famiglia dei Laridi.
Chroicocephalus novaehollandiae ha tre sottospecie:
Questo gabbiano vive in Australia, Nuova Zelanda e Nuova Caledonia, nonché sulle isole limitrofe. È saltuario in Indonesia e Vanuatu.
Giovane
Museum specimen
Il gabbiano australiano (Chroicocephalus novaehollandiae, Stephens 1826) è un uccello della famiglia dei Laridi.
De witkopmeeuw (Chroicocephalus novaehollandiae) is een vogel uit de familie Meeuwen (Laridae). In Australië is dit de meest gewone meeuw.
De witkopmeeuw is 38 tot 43 cm lang, overwegend wit met zilvergrijze vleugels en mantel. Opvallend zijn de scharlakenrode snavel, oogring en poten.[2]
Tot voor kort werd de witkopmeeuw bij het geslacht Larus ingedeeld, maar aan de hand van onderzoek aan mitochondriaal DNA is gebleken dat dit niet correct is.[3]
Er zijn drie ondersoorten:[4]
De witkopmeeuw komt voor langs kusten, maar komt ook voor in steden en bij vuilnisbelten. Wordt ook waargenomen bij alle grotere wateren in het binnenland van Australië.
De witkopmeeuw heeft een enorm groot verspreidingsgebied en daardoor alleen al is de kans op uitsterven uiterst gering. De grootte van de populatie is niet gekwantificeerd, maar gaat wel plaatselijk in aantal vooruit. Om deze redenen staat deze meeuw als niet bedreigd op de Rode Lijst van de IUCN.[1]
Onvolwassen eerste winter
Bij treinstation in Sydney
Onvolwassen vogel in vlucht
Adult, in vlucht
Badend
Loerend naar etensresten.
Mediabestanden die bij dit onderwerp horen, zijn te vinden op de pagina Chroicocephalus novaehollandiae op Wikimedia Commons. De witkopmeeuw (Chroicocephalus novaehollandiae) is een vogel uit de familie Meeuwen (Laridae). In Australië is dit de meest gewone meeuw.
Multimedia w Wikimedia Commons Mewa czerwonodzioba (Chroicocephalus novaehollandiae) – gatunek średniej wielkości ptaka z rodziny mewowatych. Występuje w niemal całej Australii oraz jej okolicznych wyspach.
Długość ciała wynosi 40–45 cm, rozpiętość skrzydeł 91–96 cm. Głowa, pierś, spód ciała i sterówki białe. Skrzydła szare, lotki czarne. Dziób i nogi czerwone. Tęczówka biała. Osobniki młode mają na skrzydłach szarobrązowe plamki, mają czarne tęczówki i czarne nogi oraz dziób. Dodatkowo mają czarne zakończenia sterówek. Dymorfizm płciowy nie jest widoczny[3].
Wymiary podano w milimetrach[4], jeżeli nie napisano inaczej. Znak "—" oznacza niezebrany pomiar.
Mewa czerwonodzioba zasiedla Australię. Gniazduje głównie na wybrzeżu i małych okolicznych wyspach; nie gniazduje w północnej i wschodniej części kontynentu oraz w południowo-wschodniej Australii Zachodniej oraz południowo-zachodniej Australii Południowej. Obszary te, podobnie jak i interior, są zasiedlone przez ten gatunek jedynie w okresie zimowym[5]. Zależnie od podgatunku zasiedla[6]:
Odzywa się szorstkim kaow lub kwee-aarr. Żywi się rybami, ich odpadkami, lądowymi i morskimi bezkręgowcami, padliną i odpadkami pozostawianymi przez ludzi. Nocuje w gnieździe. Niekiedy towarzyszy kutrom rybackim, nie obawia się człowieka i pobiera pokarm z ręki. W stadach panuje hierarchia, osobniki starsze przepędzają młode z żerowisk[3].
Okres lęgowy trwa cały rok. Gniazdo stanowi płytkie zagłębienie wydrapane w ziemi, wyściełane materią roślinną. Gniazduje kolonijnie. Oba ptaki z pary biorą udział w przyszykowaniu gniazda. Samica składa 3 białe jaja, pokryte czarnymi, brązowymi i fioletowymi plamami. Inkubacja trwa 21–27 dni, wysiadują oba ptaki z pary. Młode są szarobrązowe, pokryte czarnymi plamkami. Opiekują się nimi zarówno samiec jak i samica. Usamodzielniają się po 6 tygodniach od wyklucia. Jeżeli przed osiągnięciem dorosłości oddalą się od terytorium gniazda, mogą zostać zabite przez inne mewy. Maksymalna długość życia wynosi 11 lat[3].
Mewa czerwonodzioba ma bardzo duży zasięg występowania (3 360 000 km² terenów lęgowych). Całkowita liczebność populacji nie jest znana, lecz ma trend wzrostowy. W związku z tym mewa czerwonodzioba otrzymała status gatunku najmniejszej troski (LC, Least Concern)[5].
Obrączki dla tego gatunku wykonane są ze stali nierdzewnej lub aluminium. Średnica wewnętrzna obrączki wynosi 6,5 mm[8].
Mewa czerwonodzioba (Chroicocephalus novaehollandiae) – gatunek średniej wielkości ptaka z rodziny mewowatych. Występuje w niemal całej Australii oraz jej okolicznych wyspach.
A gaivota-prata (Chroicocephalus novaehollandiae[1]) é a gaivota mais comum na Austrália. Encontra-se por todo o continente, mas principalmente em áreas litorais. Adaptou-se bem aos ambientes urbanos, prosperando em torno dos centros de shopping e dos depósitos do lixo.
A gaivota-prata (Chroicocephalus novaehollandiae) é a gaivota mais comum na Austrália. Encontra-se por todo o continente, mas principalmente em áreas litorais. Adaptou-se bem aos ambientes urbanos, prosperando em torno dos centros de shopping e dos depósitos do lixo.
Silvermås[2] (Chroicocephalus novaehollandiae) är en fågel i familjen måsfåglar inom ordningen vadarfåglar.[3]
Silvermås delas in i tre underarter:[3]
Underarten scopulinus betraktades tidigare som en egen art och vissa gör det fortfarande.[4]
Tidigare placerades arten i släktet Larus, men den har efter genetiska studier flyttats till Chroicocephalus.[5][6] Vissa auktoriteter behåller den dock i Larus.[1]
Arten har ett stort utbredningsområde och en stor population, och tros öka i antal.[1] Utifrån dessa kriterier kategoriserar internationella naturvårdsunionen IUCN arten som livskraftig (LC).[1]
Wikimedia Commons har media som rör silvermås.
Wikispecies har information om Chroicocephalus novaehollandiae.
Silvermås (Chroicocephalus novaehollandiae) är en fågel i familjen måsfåglar inom ordningen vadarfåglar.
Мартин австралійський досягає довжини від 36 до 44 см. Довжина крил — від 26,8 до 31,9 см. Розмах крил становить від 91 до 96 см. Вага птаха — від 265 до 315 г. Самці трохи більші і важчі ніж самиці.[2]
У дорослих птахів голова, хвіст і нижня частина тіла білого кольору. Спина і криють блідо-сірі. Крила чорні з великими білими плямами. Дзьоб і ноги яскраво-червоні. Очі жовтувато-білі з тонким червоним очним кільцем. Птахи, що не гніздяться, зазвичай мають менш яскраве забарвлення і мають більш темне кільце навколо очей. Крім того, поза періодом розмноження на дзьобі помітно темну пляму різної форми.
У молодих птахів лускатий, коричневий малюнок на крилах. В іншому вони дуже схожі на статевозрілих птахів. Дзьоб і очі зазвичай від чорного до темно-коричневого відтінку, а ноги ще жовтувато-коричневі.[3]
Мартин австралійський поширений на узбережжі, островах і великих озерах Австралії, Тасманії і Нової Каледонії. Птахи мігрують на невеликі відстані.
Популяція птахів зростає. На початку 1990-х років в Австралії гніздилось приблизно 500 000 пар в 200-х гніздових колоніях.[2]
Мартин австралійський живиться черв'яками, рибою, комахами та ракоподібними.
Мартин австралійський гніздиться в колоніях, лише зрідка пари гніздяться окремо. Часто птахи спаровуються з торішніми партнерами і використовують те ж саме місце гніздування, що і роком раніше. Гнізда споруджуються зазвичай на землі, але можуть знаходитися і в кущах на висоті до 2,5 м над землею. Вид здатний вирощувати виводок цілий рік. Зазвичай час розмноження на заході Австралії припадає з березня по листопад.
У кладці від одного до п'яти яєць. Висиджування триває від 21 до 27 днів. Молоді птахи залишаються 4 тижні в гніздовий колонії. Потім ще два тижні батьківські птахи годують їх поза гніздовою колонією. У віці від 3 до 4 років птахи стають статевозрілими.
Виділяють два підвиди. Більш великий підвид Larus novaehollandiae fosteri гніздиться на півночі Австралії, в Новій Каледонії і на Луайоте.
Mòng biển bạc (danh pháp hai phần: Chroicocephalus novaehollandiae) cũng được gọi đơn giản là "chim mòng biển" tại Úc, là mòng biển phổ biến nhất ở Úc. Nó đã được tìm thấy trên khắp lục địa Úc, đặc biệt là vùng ven biển. Mòng biển Hartlaub Nam Phi (C. hartlaubii) và mòng biển New Zealand (C. scopulinus) trước đây đôi khi coi là phân loài của mòng biển bạc. Như là trường hợp với nhiều loài mòng biển, nó có truyền thống được đặt trong chi Larus nhưng hiện nay được đặt trong chi Chroicocephalus.
Mòng biển bạc không nên nhầm lẫn với các loài mòng biển Herring, cũng được gọi là "mòng biển bạc" trong nhiều ngôn ngữ khác (tên khoa học Larus argentatus - nghĩa là mòng biển bạc, tiếng Đức silbermöwe, tiếng Pháp goéland Argente, tiếng Hà Lan zilvermeeuw, tiếng Nga: серебристая чайка, tiếng Trung: 银鸥 = ngân âu, tiếng Tây Ban Nha: gaviota argéntea, tiếng Bồ Đào Nha: gaivota-prateada) nhưng là một loài mòng biển to lớn và cường tráng hơn nhưng không có sự chồng chéo trong phạm vi phân bố.
Bài viết Bộ Choi choi này vẫn còn sơ khai. Bạn có thể giúp Wikipedia bằng cách mở rộng nội dung để bài được hoàn chỉnh hơn. Mòng biển bạc (danh pháp hai phần: Chroicocephalus novaehollandiae) cũng được gọi đơn giản là "chim mòng biển" tại Úc, là mòng biển phổ biến nhất ở Úc. Nó đã được tìm thấy trên khắp lục địa Úc, đặc biệt là vùng ven biển. Mòng biển Hartlaub Nam Phi (C. hartlaubii) và mòng biển New Zealand (C. scopulinus) trước đây đôi khi coi là phân loài của mòng biển bạc. Như là trường hợp với nhiều loài mòng biển, nó có truyền thống được đặt trong chi Larus nhưng hiện nay được đặt trong chi Chroicocephalus.
Mòng biển bạc không nên nhầm lẫn với các loài mòng biển Herring, cũng được gọi là "mòng biển bạc" trong nhiều ngôn ngữ khác (tên khoa học Larus argentatus - nghĩa là mòng biển bạc, tiếng Đức silbermöwe, tiếng Pháp goéland Argente, tiếng Hà Lan zilvermeeuw, tiếng Nga: серебристая чайка, tiếng Trung: 银鸥 = ngân âu, tiếng Tây Ban Nha: gaviota argéntea, tiếng Bồ Đào Nha: gaivota-prateada) nhưng là một loài mòng biển to lớn và cường tráng hơn nhưng không có sự chồng chéo trong phạm vi phân bố.
Chroicocephalus novaehollandiae
(Stephens, 1826)[1]
Австралийская чайка[3] (лат. Chroicocephalus novaehollandiae) — вид птиц средних размеров из семейства чайковых (Laridae)[1].
Австралийская чайка достигает длины от 36 до 44 см. Длина крыльев — от 26,8 до 31,9 см. Размах крыльев составляет от 91 до 96 см. Вес птицы — от 265 до 315 г. Самцы немного крупнее и тяжелее, чем самки[4].
У взрослых птиц голова, хвост и нижняя часть тела белого цвета. Спина и кроющие бледно-серые. Крылья чёрные с большими белыми пятнами. Клюв и ноги ярко-красные. Глаза желтовато-белые с тонким красным глазным кольцом. Не гнездящиеся птицы окрашены обычно менее ярко и имеют более тёмное окологлазное кольцо. Кроме того, вне периода размножения на клюве заметно тёмное пятно различной формы.
У молодых птиц чешуйчатый, коричневатый рисунок на крыльях. В остальном они очень похожи на половозрелых птиц. Клюв и глаза обычно от чёрного до тёмно-коричневого цвета, а ноги ещё желтовато-коричневые[4].
Австралийская чайка распространена на побережье, островах и больших озёрах Австралии, Тасмании и Новой Каледонии. Птицы мигрируют на небольшие расстояния.
Популяция птиц растёт. В начале 1990-х годов в Австралии гнездилось примерно 500 000 пар в 200-х гнездовых колониях[4].
Австралийская чайка питается червями, рыбой, насекомыми и ракообразными.
Австралийская чайка гнездится в колониях, лишь изредка пары гнездятся отдельно. Часто птицы спариваются с прошлогодними партнёрами и используют то же самое место гнездования, что и годом ранее. Гнёзда сооружаются обычно на земле, но могут находиться и в кустах на высоте до 2,5 м над землёй. Вид способен выращивать выводок круглый год. Обычно время размножения на западе Австралии приходится с марта по ноябрь.
В кладке от одного до пяти яиц. Высиживание длится от 21 до 27 дней. Молодые птицы остаются 4 недели в гнездовой колонии. Затем ещё две недели родительские птицы кормят их вне гнездовой колонии. В возрасте от 3 до 4 лет птицы становятся половозрелыми.
На февраль 2018 года в виде выделяют 3 подвида[1]:
Более крупный подвид C. n. fosteri гнездится на севере Австралии, в Новой Каледонии и на Луайоте.
Австралийская чайка (лат. Chroicocephalus novaehollandiae) — вид птиц средних размеров из семейства чайковых (Laridae).
C. n. forsteri (Mathews, 1912)
C. n. gunni Mathews 1912
C. n. novaehollandiae (Stephens, 1826)
澳洲紅嘴鷗 (學名：Chroicocephalus novaehollandiae) 是在澳洲最常見的海鷗，整個澳洲都曾發現它的蹤影，尤其是沿海區域。
澳洲紅嘴鷗 (學名：Chroicocephalus novaehollandiae) 是在澳洲最常見的海鷗，整個澳洲都曾發現它的蹤影，尤其是沿海區域。
分類 界 : 動物界 Animalia 門 : 脊索動物門 Chordata 亜門 : 脊椎動物亜門 Vertebrata 綱 : 鳥綱 Aves 目 : チドリ目 Charadriiformes 科 : カモメ科 Laridae 属 : カモメ属 Larus 種 : ギンカモメ L. novaehollandiae 学名 Larus novaehollandiaeギンカモメ （銀鷗、学名：Larus novaehollandiae）は、チドリ目カモメ科に分類される鳥類。
オーストラリア、ニューカレドニアに分布し、主に海岸地帯や内陸部を含めた川沿い、湖沼などに生息する。
全長41cm (38-43cm) 、翼開長93cm (91-96cm) [2]。全体的に白色で、背や翼の上面は淡い灰色。初列風切羽の先端は黒色であるが初列風切羽の外側2枚の黒色部分の先端には白色の斑がある[3]。虹彩は白く[3]、くちばしと足は赤色。雌雄同色[2]。幼鳥の目、くちばし、足は黒色で、翼には淡褐色の斑がある[4]。
昆虫、魚類、甲殻類などを食べるが、ときには動物の死体を食べる（腐肉食）ことがある。また、海岸地帯や河川沿い、湖沼近くの公園などでは人から食料を得ることもある。
この項目は、鳥類に関連した書きかけの項目です。この項目を加筆・訂正などしてくださる協力者を求めています（ポータル鳥類 - PJ鳥類）。 _in_flight_(Rose_Bay,_Australia,_24_July_2005).jpg)
.jpg)
