nomes no trilho de navegação
Ar gwrac'higed[1] eo an evned a ya d'ober ar genad Prunella, an hini nemetañ er c'herentiad Prunellidae.
Krouet e voe e 1816 gant an evnoniour gall Louis Jean Pierre Vieillot (1748-1831).
Trizek spesad golvaneged a ya d'ober ar genad :
Tregont (30) isspesad en holl.
Ar gwrac'higed eo an evned a ya d'ober ar genad Prunella, an hini nemetañ er c'herentiad Prunellidae.
Krouet e voe e 1816 gant an evnoniour gall Louis Jean Pierre Vieillot (1748-1831).
Els prunèl·lids són una família d'ocells de l'ordre dels passeriformes que comprèn 13 espècies que pertanyen al gènere Prunella. Genèricament són coneguts com a prunel·les.
Construeixen nius en forma de copa i hi ponen 4 ous amb unes tonalitats vermellenques o blavenques que són covats per tots dos progenitors.
Mengen insectes a l'estiu i llavors i baies a l'hivern.
Viuen a Euràsia.
Els prunèl·lids són una família d'ocells de l'ordre dels passeriformes que comprèn 13 espècies que pertanyen al gènere Prunella. Genèricament són coneguts com a prunel·les.
Pěvuška (Prunella) je rod středně velkých zpěvných ptáků, jediný rod čeledi pěvuškovití (Prunellidae). Pěvušky jsou endemickou čeledí Palearktidy, většina z třinácti druhů obývá horské oblasti Evropy a Asie. V Česku hnízdí dva druhy - pěvuška modrá (Prunella modularis) a pěvuška podhorní (Prunella collaris).
Do rodu (a čeledi) je řazeno celkem 13 druhů pěvušek:
Obrázky, zvuky či videa k tématu pěvuška ve Wikimedia Commons
Pěvuška (Prunella) je rod středně velkých zpěvných ptáků, jediný rod čeledi pěvuškovití (Prunellidae). Pěvušky jsou endemickou čeledí Palearktidy, většina z třinácti druhů obývá horské oblasti Evropy a Asie. V Česku hnízdí dva druhy - pěvuška modrá (Prunella modularis) a pěvuška podhorní (Prunella collaris).
Die Braunellen (Prunella) sind die einzige Gattung der gleichnamigen Vogelfamilie aus der Ordnung der Sperlingsvögel (Passeriformes), Unterordnung Singvögel (Passeri). Die Familie Prunellidae umfasst somit 13 Arten in der einzigen Gattung Prunella. Sowohl der deutsche als auch der wissenschaftliche Gattungsname ist mit dem der Pflanzengattung Braunellen aus der Familie der Lippenblütler identisch.
Braunellen sind ausschließlich in der Paläarktis verbreitet. Außer Heckenbraunelle (P. modularis) und Rötelbraunelle (P. rubida) sind alle Arten Bewohner der Bergregionen Asiens oder Europas. Hecken- und Rötelbraunelle kommen dagegen auch im Flachland vor. Im äußersten Norden Sibiriens tritt auch die Bergbraunelle (P. montanella) im Flachland auf. Die Vögel der Gattung bleiben normalerweise ganzjährig in ihrer Region. Nur in den kältesten Regionen verlassen die Tiere ihr Brutgebiet im Winter.
Braunellen sind kleine, unauffällig gefärbte und heimlich lebende Arten mit einem schlanken, spitzen Schnabel. Im Sommer ernähren sie sich von Insekten, im Winter ergänzt durch Samen und Beeren. Sie nisten im Gebüsch oder in Felslöchern. Braunellen brüten in der Regel in Bodennähe an gut verborgenen Stellen. Das Nest ist ein fester Napf, der vom Weibchen errichtet wird. Die Eier sind bei allen Arten blau. Die Jungen sind Nesthocker, die frisch geschlüpft auf Kopf und Oberkörper Dunen tragen. Ihre Zunge weist zwei dunkle Punkte auf. Artunabhängig weisen eine Reihe von Jungvögeln auch eine dunkle Spitze auf.[1]
Die Braunellen (Prunella) sind die einzige Gattung der gleichnamigen Vogelfamilie aus der Ordnung der Sperlingsvögel (Passeriformes), Unterordnung Singvögel (Passeri). Die Familie Prunellidae umfasst somit 13 Arten in der einzigen Gattung Prunella. Sowohl der deutsche als auch der wissenschaftliche Gattungsname ist mit dem der Pflanzengattung Braunellen aus der Familie der Lippenblütler identisch.
Braunellen sind ausschließlich in der Paläarktis verbreitet. Außer Heckenbraunelle (P. modularis) und Rötelbraunelle (P. rubida) sind alle Arten Bewohner der Bergregionen Asiens oder Europas. Hecken- und Rötelbraunelle kommen dagegen auch im Flachland vor. Im äußersten Norden Sibiriens tritt auch die Bergbraunelle (P. montanella) im Flachland auf. Die Vögel der Gattung bleiben normalerweise ganzjährig in ihrer Region. Nur in den kältesten Regionen verlassen die Tiere ihr Brutgebiet im Winter.
Braunellen sind kleine, unauffällig gefärbte und heimlich lebende Arten mit einem schlanken, spitzen Schnabel. Im Sommer ernähren sie sich von Insekten, im Winter ergänzt durch Samen und Beeren. Sie nisten im Gebüsch oder in Felslöchern. Braunellen brüten in der Regel in Bodennähe an gut verborgenen Stellen. Das Nest ist ein fester Napf, der vom Weibchen errichtet wird. Die Eier sind bei allen Arten blau. Die Jungen sind Nesthocker, die frisch geschlüpft auf Kopf und Oberkörper Dunen tragen. Ihre Zunge weist zwei dunkle Punkte auf. Artunabhängig weisen eine Reihe von Jungvögeln auch eine dunkle Spitze auf.
Tekst üüb Öömrang Kurnfinken (Prunellidae, Prunella) san en fögelfamile mä man ian skööl Prunella. Diar hiar 13 slacher tu.
P. atrogularis - P. collaris - P. fagani - P. fulvescens - P. himalayana - P. immaculata - P. koslowi - P. modularis - P. montanella - P. ocularis - P. rubeculoides - P. rubida - P. strophiata
– Saamlang faan bilen of filmer
Wikispecies hää en artiikel tu: Kurnfinken (Prunellidae, Prunella) san en fögelfamile mä man ian skööl Prunella. Diar hiar 13 slacher tu.
КӀыкъыр лъэпкъыгъуэр (лат-бз. Prunella) — Oscines хэкӀыгъуэ къуэдзэ, унэбзу хэкӀыгъуэм щыщщ.
Я нэхъыбэкӀэ лъэтэжхэкъым, щӀыпӀэ нэхъ щӀыӀэ дыдэхэм щыпсэу лӀэужьыгъуэхэм щымыхъукӀэ. ЦӀыкӀухэщ. Я теплъэкӀэ унэбзухэм ящхьщ, я фэр фагъуэу, пэ памцӀэ яӀу. Хъумрэ анэмрэ я теплъэр мащӀэщ зэр зэщхьэщыкӀыр. Гъэмахуэм я Ӏус нэхъыщхьэр гъудэбадзэщ, щӀымахуэм жылэ, мэракӀуэхэкӀ.
Хайруулдай нь Хайруулдайхан овогт хамрах шувууд юм. Эдгээр жижиг шувууд гадаад төрхөөр богширготой маш төстэй ч, хөөндэй зэрэг шувуутай илүү ойр холбоотой аж. Биеийн урт нь 14-18 см, 25-35 гр жинтэй байна. Хурц, нарийн хошуутай ба өвөлд жимс, ургамлын үр зэргээр, зуны улиралд элдэв шавьж иддэг.
Голдуу уулархаг бүсэд амьдарна. Ихэнх зүйл нь сүрэглэн бөөнөөр амьдардаг. Хосууд хамтран үүрээ засаж, 4 ш ногоон, эсвэл цэнхэр өндөг гаргана. Өндгөө 12 хоног дардаг.
ОВОГ: ХАЙРУУЛДАЙХАН
Хайруулдай нь Хайруулдайхан овогт хамрах шувууд юм. Эдгээр жижиг шувууд гадаад төрхөөр богширготой маш төстэй ч, хөөндэй зэрэг шувуутай илүү ойр холбоотой аж. Биеийн урт нь 14-18 см, 25-35 гр жинтэй байна. Хурц, нарийн хошуутай ба өвөлд жимс, ургамлын үр зэргээр, зуны улиралд элдэв шавьж иддэг.
Голдуу уулархаг бүсэд амьдарна. Ихэнх зүйл нь сүрэглэн бөөнөөр амьдардаг. Хосууд хамтран үүрээ засаж, 4 ш ногоон, эсвэл цэнхэр өндөг гаргана. Өндгөө 12 хоног дардаг.
The accentors are a genus of birds in the family Prunellidae, which is endemic to the Old World.[1] This small group of closely related passerines are all in the genus Prunella. All but the dunnock and the Japanese accentor are inhabitants of the mountainous regions of Europe and Asia; these two also occur in lowland areas, as does the Siberian accentor in the far north of Siberia. These birds are not strongly migratory, but they will leave the coldest parts of their range in winter and make altitudinal movements.[2]
The genus Prunella was introduced by the French ornithologist Louis Vieillot in 1816 with the dunnock (Prunella modularis) as the type species.[3][4] Although the genus is usually used for all the accentors, the alpine accentor and Altai accentor are sometimes separated into the genus Laiscopus.[5]
Harrison [6] used the group name dunnock for all of the species, not just Prunella modularis (thus e.g. Japanese dunnock for P. rubida); this usage is based on the oldest known name for any of the species (old English dun-, brown, + -ock, small: "little brown bird"[7]). Accentor derives from the old scientific name for the Alpine accentor (Accentor collaris). It comes from Late Latin, meaning "sing with another" (ad + cantor).[8] The genus name Prunella is from the German Braunelle, "dunnock", a diminutive of braun, "brown".[9]
These are small, fairly drab species superficially similar, but not closely related to, sparrows. They are 14 to 18 cm in length, and weigh between 25 and 35 g.[2] However, accentors have thin sharp bills, reflecting their diet of ground-dwelling insects in summer, augmented with seeds and berries in winter. They may also swallow grit and sand to help their stomach break up these seeds.[10]
Most of the species live together in flocks. The dunnock is an exception since it prefers to be solitary except when feeding. The dunnock also earned a nickname of "shuffle-wing" since it most strongly displays the characteristic wing flicks used during courtship and other displays.[10]
Accentors may have two to three broods a year. Courtship consists of a great deal of song from the males, which may include short lark-like song flights to attract a mate. In most species, the male and female share in the nest making, with the dunnocks again being an exception – their males have no part in nest building or incubation. They build neat cup nests and lay about 4 unspotted green or blue eggs.[2] The eggs are incubated for around 12 days. The young are fed by both parents and take an additional 12 days or so to fledge.[10]
Their typical habitat is mountainous regions in an area far above the tree-line, but below the snow-line. The Himalayan accentor can be found as high as 17,000 ft (5,200 m) above sea level when breeding; however, most accentors breed in scrub vegetation at lower levels. Most species migrate downwards to spend the winter, with only some being hardy enough to remain. Accentors spend the majority of their time in the undergrowth and even when flushed, stay low to the ground until reaching cover.[10]
FAMILY: PRUNELLIDAE
The accentors are a genus of birds in the family Prunellidae, which is endemic to the Old World. This small group of closely related passerines are all in the genus Prunella. All but the dunnock and the Japanese accentor are inhabitants of the mountainous regions of Europe and Asia; these two also occur in lowland areas, as does the Siberian accentor in the far north of Siberia. These birds are not strongly migratory, but they will leave the coldest parts of their range in winter and make altitudinal movements.
Raat (Prunella) on lindude perekond raatlaste sugukonnast.
Eestist on teada kolm liiki:
Tuntun (Prunella) prunelidoen familiako zenbait txorien izen arrunta da. Neurriz txikiak dira, txolarrearen paretsukoak. Mokoa labur samarra dute, baina fina eta zorrotza. Kolorez arre ilunak edo beltzaranak izan daitezke. Intsektuak, armiarmak eta belar-haziak jaten dituzte batez ere.[1]
Artikulu hau biologiari buruzko zirriborroa da. Wikipedia lagun dezakezu edukia osatuz. Tuntun (Prunella) prunelidoen familiako zenbait txorien izen arrunta da. Neurriz txikiak dira, txolarrearen paretsukoak. Mokoa labur samarra dute, baina fina eta zorrotza. Kolorez arre ilunak edo beltzaranak izan daitezke. Intsektuak, armiarmak eta belar-haziak jaten dituzte batez ere.
Os prunélidos (Prunellidae) son unha pequena familia de aves, que comprende un só xénero, Prunella, que é a única familia endémica do Paleártico, que reciben o nome común de azulentas. En Galicia viven as especies Prunella collaris (azulenta alpina) e Prunella modularis (azulenta común). Case todas as especies habitan en rexións montañosas de Europa e Asia, menos P. modularis e P. rubida do Xapón, que poden vivir tamén en terras baixas, igual que fai P. montanella no alto norte de Siberia. Estas aves non son moi migratorias, mais abandonan as partes frías da súa área de distribución en inverno e fan movementos altitudinais.[1]
Aínda que o xénero Prunella é o que normalmente se utiliza para clasificar todas as azulentas, as azulentas alpinas e as dos montes Altai son ás veces separadas no xénero Laiscopus.[2]
Son especies pequenas, pouco rechamantes, superficialmente similares a pardais, pero non relacionadas con eles; xeralmente considérase que están reacionadas cos túrdidos. Teñen de 14 a 18 cm de lonxitude e pesan entre 25 e 35 g.[1] Porén, teñen peteiros agudos, o que reflicte a súa dieta de insectos que viven no chan en verán, acrecentada con sementes e bagas en inverno. Poden tamén tragar pedriñas e grava para axudar a que os seus estómagos esmoan as sementes.[3]
A maioría das especies viven formando bandadas. A azulenta común (P. modularis) é unha excepción, xa que prefire a vida solitaria excepto cando se alimenta.[3]
As azulentas poden reproducirse dúas ou tres veces ao ano. O cortexo consiste en que os machos fan moito ruído, que poden incluír cancións curtas parecidas ás das lavercas para atraer unha parella. Na maioría das especies, o macho e a femia comparten os labores de construción do niño, pero as azulentas comúns son unha excepción: os machos non toman parte en dita construción nin na incubación; ademais esta especie realiza exhibicións no seu cortexo movendo as ás de maneira característica.[3] Os niños teñen forma de copa simple e neles poñen uns 4 ovos verdes ou azuis sen manchas.[1] Os ovos incúbnse durante uns 12 días. Ambos os proxenitores alimentan as crías e tardan outros 12 días máis en emplumar.[3]
O seu hábitat típico son as rexións montañosas nunha área lonxe da liña de árbores pero por debaixo da liña das neves. A azulenta do Himalaia pode encontrarse a alturas de 5 000 m sobre o nivel do mar cando se reproduce, pero a maioría das azulentas reprodúcense en vexetación de matorral en baixas altitudes. A maioría das especies migran montaña abaixo para pasar o inverno, e só algúns individuos permanecen nas alturas. As azulentas pasan a maior parte do tempo no sotobosque e incluso cando foxen, permanecen en zona baixas preto do chan ata que atopan un esconderixo axeitado.[3]
Familia: Prunellidae
O nome do xénero, Prunella, procede do alemán Braunelle, "azulenta", un diminutivo de braun, 'marrón'.[4] O nome científico antigo da azulenta alpina era Accentor collaris, o que explica que nalgúns idiomas se lles chame a estes paxaros acentores, que vén do latín e significa 'cantar con outros' (ad + cantor).[5]
Os prunélidos (Prunellidae) son unha pequena familia de aves, que comprende un só xénero, Prunella, que é a única familia endémica do Paleártico, que reciben o nome común de azulentas. En Galicia viven as especies Prunella collaris (azulenta alpina) e Prunella modularis (azulenta común). Case todas as especies habitan en rexións montañosas de Europa e Asia, menos P. modularis e P. rubida do Xapón, que poden vivir tamén en terras baixas, igual que fai P. montanella no alto norte de Siberia. Estas aves non son moi migratorias, mais abandonan as partes frías da súa área de distribución en inverno e fan movementos altitudinais.
Prunella Vieillot, 1816 è un genere di uccelli diffuso nell'ecozona paleartica, unico genere della famiglia Prunellidae.[1]
Tutte le specie vivono nel continente euroasiatico, lungo le zone di montagna
Non sono uccelli fortemente migratori, ma si muovono per svernare in zone più calde.
Costruiscono un nido a coppa e depongono 4 uova verdi o blu.
Il genere Prunella comprende le seguenti specie:[1]
Prunella Vieillot, 1816 è un genere di uccelli diffuso nell'ecozona paleartica, unico genere della famiglia Prunellidae.
Peļkājītes, peļkājīšu ģints (Prunella) ir vienīgā peļkājīšu dzimtas (Prunellidae) ģints, kas apvieno 13 neliela auguma dziedātājputnu sugas.[1] Šī ir vienīgā endēmā Palearktikas putnu dzimta.[2]
Peļkājīšu ģints zinātniskais nosaukums atvasināts no vācu valodas (Prunella) un latviski nozīmē brūnais.[3]
Visas sugas mājo Eiropas un Āzijas kalnu reģionos, no kurām dažas sastopamas arī zemienēs. Lielākā daļa peļkājīšu nav izteikti gājputni, ziemas periodā aukstākos apgabalus atstāj, laižoties no kalniem lejup.[1][2] Visplašākais izplatības areāls ir Alpu peļkājītei (Prunella collaris) un peļkājītei (Prunella modularis), kas sastopamas ne tikai Eirāzijā, bet arī Ziemeļāfrikā.[1]
Latvijā sastopamas divas peļkājīšu sugas: peļkājīte (Prunella modularis) un Sibīrijas peļkājīte (Prunella montanella).[4] Peļkājīte ir parasta un izplatīta ligzdotāja, bet Sibīrijas peļkājītei līdz šim bijuši 9 novērojumi.[5][6]
Peļkājītes ir mazi, neuzkrītoši, visbiežāk pelēkbrūni putniņi, ārēji atgādinot zvirbuļus. Ķermeņa garums 14—18 cm, svars 25—35 g.[2] Knābis smalks un ass, norādot, ka peļkājītes galvenokārt barojas ar kukaiņiem. Ārpus vairošanās sezonas barojas arī ar ogām un sēklām. Lai būtu vieglāk sagremot sēklas, peļkājīte uzlasa un norij arī granti un smiltis.[7]
Lielākā daļa sugu uzturas baros. Izņēmums ir peļkājīte, kas baros tikai barojas, bet pamatā ir vienpate.[7] Peļkājītēm sezonā ir 2—3 perējumi. Tās veido monogāmus pārus, kuri lielākajai daļai sugu kopīgi būvē ligzdu un perē. Izņēmums ir atkal peļkājīte, kuras tēviņš nepiedalās ne ligzdas veidošanā, ne perēšanā. Ligzdai ir cieša kausa forma, dējumā apmēram 4 zaļas vai zilas olas bez raibumiem.[2] Inkubācijas periods ilgst apmēram 12 dienas. Par mazuļiem rūpējas abi vecāki. Jaunie putni izlido apmēram 12 dienu vecumā.[7]
Peļkājīšu dzimta (Prunellidae)
Peļkājītes, peļkājīšu ģints (Prunella) ir vienīgā peļkājīšu dzimtas (Prunellidae) ģints, kas apvieno 13 neliela auguma dziedātājputnu sugas. Šī ir vienīgā endēmā Palearktikas putnu dzimta.
Peļkājīšu ģints zinātniskais nosaukums atvasināts no vācu valodas (Prunella) un latviski nozīmē brūnais.
Jernspurver (Prunella) er ei gruppe med små spurvefugler. Den er den eneste slekten i familien Prunellidae, jernspurvfamilien. Artene i slekten er omtrent så store som en spurv og vesentlig grå og brune av farge. De har små tynne nebb og er insektetere. Jernspurvene fins bare i Eurasia, og de fleste er hjemmehørende i fjellområder.
Denne ornitologirelaterte artikkelen er foreløpig kort eller mangelfull, og du kan hjelpe Wikipedia ved å utvide den. Jernspurver (Prunella) er ei gruppe med små spurvefugler. Den er den eneste slekten i familien Prunellidae, jernspurvfamilien. Artene i slekten er omtrent så store som en spurv og vesentlig grå og brune av farge. De har små tynne nebb og er insektetere. Jernspurvene fins bare i Eurasia, og de fleste er hjemmehørende i fjellområder.
Prunellidae é uma família de aves da ordem Passeriformes, endêmica do Velho Mundo.[1] Comumente é considerada como possuindo somente um gênero, Prunella.
O gênero Prunella foi introduzido pelo ornitólogo francês Louis Vieillot em 1816 com a espécie Ferreirinha-comum (Prunella modularis) como espécie-tipo.[2]
Essas são espécies pequenas, de cores neutras, superficialmente semelhantes mas não aparentadas aos pardais. Eles têm de 14 a 18 centímetros de comprimento, e pesam entre 25 e 35 gramas.[3] Seus bicos são finos e afiados, refletindo sua dieta de insetos que habitam o solo no verão, complementada com sementes e frutos no inverno. Eles também podem engolir brita e areia para ajudar seu estômago a quebrar essas sementes.[4] A maioria das espécies vivem em grupos. A ferreirinha-comum é uma exceção, pois prefere ser solitária, exceto quando se alimenta. Essa espécie também ganhou o apelido de "shuffle-wing", já que exibe mais fortemente os movimentos de asas característicos vistos durante o cortejo e outras exibições.[4] Essas espécies podem ter de duas a três ninhadas por ano. O cortejo consiste em uma grande quantidade de cantos da parte dos machos, que pode incluir voos de música curtos para atrair uma companheira. Na maioria das espécies, o macho e a fêmea colaboram na criação do ninho, com P. modularis novamente sendo uma exceção – seus machos não têm participação na construção de ninhos ou incubação. Eles constroem ninhos de copos puros e colocam cerca de 4 ovos verdes ou azuis sem marcas.[3] Os ovos são incubados por cerca de 12 dias. Os jovens são alimentados pelos pais e levam mais 12 dias para partirem.[4]
Seu habitat típico são regiões montanhosas em uma área muito acima da linha das árvores, mas abaixo da linha de neve. A ferreirinha-do-Himalaia pode ser encontrada a até 17.000 pés acima do nível do mar ao se reproduzir, no entanto, a maioria das espécies se reproduzem em vegetação de matagal em níveis mais baixos. A maioria das espécies migra para baixo para passar o inverno, com apenas algumas sendo resistentes o suficiente para permanecer. Essas aves passam a maior parte do tempo na vegetação rasteira e mesmo quando reveladas, ficam abaixadas no chão até chegarem à cobertura.[4]
Prunellidae é uma família de aves da ordem Passeriformes, endêmica do Velho Mundo. Comumente é considerada como possuindo somente um gênero, Prunella.
Довжина тіла 14—18 см. У більшості видів спинний бік рудувато-коричневато-сірий з темною строкатістю, черево сірувате. Забарвлення самців і самок подібне, однак у деяких видів самці дещо яскравіші, більш масивні та мають довші крила, ніж самки. Молоді птахи забарвлені строкато. Оперення густе та щільне. Дзьоб тонкий, невеликий, розширений при основі та звужений до кінчика. Ніздрі прикриті шкіряними кришечками, у кутках роту жорсткі щетинки. Ноги міцні, з короткими пальцями, цівка спереду вкрита поперечними щитками. Крила заокруглені, першорядних махових пер 10. Хвіст коротший за крила, обрізаний прямо, дещо заокруглений або з вирізкою, стернових пер 12. Линяють один раз на рік, після репродуктивного періоду.
Поширені в Євразії — від Скандинавії до Японії; тинівка альпійська зустрічається в Північній Африці, тинівка передньоазійська — за межами Палеарктичної області, на півдні Аравійського півострів.
Населяють ліси, зарості кущів, у горах мешкають на висоті до 5000 м над р. м.
У північних широтах перелітні, в окремих частинах ареалу осілі, гірські види здійснюють сезонні вертикальні переміщенні. Малопомітні птахи, ведуть прихований спосіб життя. Великий зграй не утворюють. Гніздо, яке будує самка, являє собою щільну відкриту чашу, яка сплетена з рослинного матеріалу, з вистилкою з волосся, шерсті та пір'я. Гніздо розміщують невисоко на дереві, в кущах, розщілинах скель, на землі між корінням. У кладці 3—6 гладеньких блакитно-зелених яєць. У деяких видів протягом року 2—3 кладки. Насиджує самка, або обидва з батьків протягом 12—13 днів; стільки ж пташенята проводять у гнізді від вилуплення до вильоту. У видів, що гніздяться високо в горах, ці терміни довші.
Для тинівкових характерні складні типи статевих стосунків. Наприклад, у лісової тинівки — від класичних пар до полігінії (самець спарюється з 2-3 самками) та полігінандрії (декілька самців спарюються з декількома самками). У альпійської тинівки спостерігається полігінандрія — гніздову територію займає група птахів, яка складається з 3 або 4 самців та 3 або 4 самок.
Пісня у більшості видів — дзвінкі трелі.
У репродуктивний період живляться комахами, під час міграцій та взимку — насінням, яке збирають на землі, у заростях рослинності, між камінням.
Тинівка — монотиповий рід родини Тинівкових, нараховує 12—13 видів. В Україні зустрічається 3 види.
Prunella là một chi chim trong họ Prunellidae.[1] Các loài trong chi phân bố ở lục địa Á-Âu.
Prunella là một chi chim trong họ Prunellidae. Các loài trong chi phân bố ở lục địa Á-Âu.
Завиру́шки[1] (лат. Prunella) — род певчих воробьиных птиц из монотипического семейства завирушковых[1] (Prunellidae)[2]. Распространены исключительно в палеарктическом регионе. За исключением лесной и японской завирушек все виды являются обитателями горных регионов Азии и Европы. Остальные же два вида встречаются в равнинной местности.
На территории Российской Федерации — 7 видов. В лесной зоне Европейской части страны гнездится лесная завирушка. На Белом море, Урале и в горах Южной Сибири встречается черногорлая завирушка. Там же, на Алтае и Саянах, можно встретить бледную и гималайскую завирушек (последняя живёт высоко в горах). На Кавказе и в горных системах Сибири обитает альпийская завирушка. Сибирская завирушка — обитатель равнинной лесотундры и гор. Наконец, японскую завирушку в России можно увидеть только на Сахалине и Курильских островах[3].
Завирушки, как правило, не являются перелётными птицами и живут круглогодично в одном и том же месте. Лишь живущие в наиболее холодных регионах завирушки покидают зимой места их летнего гнездования. Это маленькие птицы, немного похожие на воробьёв, с неприметной расцветкой оперения и тоненьким острым клювом. Крылья короткие и закруглённые. Самцы и самки мало отличаются друг от друга. Летом питаются насекомыми, зимой их пищу составляют семена и ягоды. Гнёзда чашевидные, строят в кустах или расщелинах скал.
На октябрь 2018 года в род включают 13 видов[2][1]:
Завиру́шки (лат. Prunella) — род певчих воробьиных птиц из монотипического семейства завирушковых (Prunellidae). Распространены исключительно в палеарктическом регионе. За исключением лесной и японской завирушек все виды являются обитателями горных регионов Азии и Европы. Остальные же два вида встречаются в равнинной местности.
На территории Российской Федерации — 7 видов. В лесной зоне Европейской части страны гнездится лесная завирушка. На Белом море, Урале и в горах Южной Сибири встречается черногорлая завирушка. Там же, на Алтае и Саянах, можно встретить бледную и гималайскую завирушек (последняя живёт высоко в горах). На Кавказе и в горных системах Сибири обитает альпийская завирушка. Сибирская завирушка — обитатель равнинной лесотундры и гор. Наконец, японскую завирушку в России можно увидеть только на Сахалине и Курильских островах.
Завирушки, как правило, не являются перелётными птицами и живут круглогодично в одном и том же месте. Лишь живущие в наиболее холодных регионах завирушки покидают зимой места их летнего гнездования. Это маленькие птицы, немного похожие на воробьёв, с неприметной расцветкой оперения и тоненьким острым клювом. Крылья короткие и закруглённые. Самцы и самки мало отличаются друг от друга. Летом питаются насекомыми, зимой их пищу составляют семена и ягоды. Гнёзда чашевидные, строят в кустах или расщелинах скал.
见内文。
岩鹨科（学名Prunellidae）是鸟纲雀形目中的一个科，其下仅有岩鹨属(Prunella)一属。分布在欧洲和亚洲，是候鸟。体型与麻雀相似，但关系较远。夏天以昆虫为食，冬天也吃种子和浆果。
包括以下几种：
这是一篇與鳥類相關的小作品。你可以通过编辑或修订扩充其内容。 岩鹨科（学名Prunellidae）是鸟纲雀形目中的一个科，其下仅有岩鹨属(Prunella)一属。分布在欧洲和亚洲，是候鸟。体型与麻雀相似，但关系较远。夏天以昆虫为食，冬天也吃种子和浆果。
包括以下几种：
领岩鹨 Prunella collaris 高原岩鹨 Prunella himalayana 鸲岩鹨 Prunella rubeculoides 棕胸岩鹨 Prunella strophiata 棕眉山岩鹨 Prunella montanella 褐岩鹨 Prunella fulvescens 拉氏岩鹨 Prunella ocularis 黑喉岩鹨 Prunella atrogularis 贺兰山岩鹨 Prunella koslowi 林岩鹨 Prunella modularis 日本岩鹨 Prunella rubida 栗背岩鹨 Prunella immaculata
イワヒバリ属（イワヒバリぞく、Prunella）は、鳥類スズメ目イワヒバリ科 Prunellidae の唯一の属である。
イワヒバリ（岩鸐）と総称される。ただしイワヒバリはこの属の1種の和名でもある。また、この属にはカヤクグリ類も含まれる。
属名の学名Prunellaは植物のウツボグサ属と同じである。学名は原則として同名は認められないが、国際動物命名規約と国際藻類・菌類・植物命名規約の間では同名が存在しうる。
オリーブアメリカムシクイ科（オリーブアメリカムシクイのみ）と姉妹群である[1]。
Sibley分類では、スズメ科イワヒバリ亜科 Prunellinae の唯一の属とされ、アトリ科オリーブアメリカムシクイ亜科のオリーブアメリカムシクイと大きく離されていた。
ヒバリ（ヒバリ科）とは同じ上科だが、それ以上に近縁ではない。
![[icon]](http://ja.wikipedia.org/wiki/%E3%83%95%E3%82%A1%E3%82%A4%E3%83%AB:Wiki_letter_w_cropped.svg){kind=small}
13種が属する[2]
この項目は、鳥類に関連した書きかけの項目です。この項目を加筆・訂正などしてくださる協力者を求めています（ポータル鳥類 - PJ鳥類）。
_-_%D0%A1%D0%B8%D0%B1%D0%B8%D1%80%D0%B8%D0%B9%D0%BD_%D1%85%D0%B0%D0%B9%D1%80%D1%83%D1%83%D0%BB%D0%B4%D0%B0%D0%B9_(16435139700).jpg)
.jpg)
