nomes no trilho de navegação
Kiçik Asiya qurbağası[1] (lat. Rana macrocnemis) — Quyruqsuzlar dəstəsinə, əsl qurbağalar fəsiləsinə daxil olan qurbağa növü.
Bədəninin zunluğu 9 sm təşkil edir. Rəsgi dəyişkəndir. Parlaq boz rəngin üzərində tünd nöqtələr vardır. Kiçik Asiyadan tutmuş Qafqaz ərazisinə kimi yayılmışlar. Onlar İranın şimal-qərbi və kiçik bir populyasiya isə Türkmənistanın Kopetdağ silsiləsi sistemində müşahidə edilirlər.
Onlara hətta 2400 m dəniz səviyyəsindən yüksəkdə olan ərazilərdə belə rast gəlirlər. Onlar meşə, subalp və apl çəmənliklərinə yayılırlar. Subalp və alp zonasında gecə və gündüz radələrində aktiv olurlar. Meşələrdə bütün günü aktivdirlər. Əsasən həşəratlar və onların qurdları, xərçəngkimilər, molyusklar və qurdlarla qidalanırlar.
Saylarına təsir göstərən əsas amillərdən biri antropogen faktordur.
Kiçik Asiya qurbağası (lat. Rana macrocnemis) — Quyruqsuzlar dəstəsinə, əsl qurbağalar fəsiləsinə daxil olan qurbağa növü.
Rana camerani és una espècie de granota de la família dels rànids i de l'ordre dels anurs.
Es troba a Armènia, Azerbaidjan, Geòrgia, Iran, Rússia i Turquia.[2]
Dents de Vomerine presents. Part posterior de la llengua lliure i bifurcada. Dits de punta a la tela. Omsterni i estèrnum osificats. Alumna de l'ull horitzontal. Pout arrodonit o lleugerament afilat. Home amb sacs vocals interns. Les cames llargues; Esquena més curt que el cos d'1,5 a 2,1 vegades. Quan les espinillas es col·loquen perpendicularment a l'eix del cos, els talons se superposen. Quan la cama posterior s'estira al llarg del cos, l'articulació tibial-tarsal (turmell) supera o no supera la punta del musell. Tubercle metatarsal intern alt i ovalat, més curt que el primer dit del peu en 1.4-3.6 vegades. Flanc i la pell de la cuixa llisa. Coloració dorsal oliva, grisenca, violeta fosca, taronja-rosa, vermellosa o marró. Les taques fosques a la superfície dorsal varien en nombre, mida i arranjament. Punt temporal gran. Línia lleugera, diferent, middorsal, present o absent. El ventre gairebé sempre sense patró, rosat o taronja-vermell, de vegades blanquinós o de color groguenc. Gola blanca o grisenca, de vegades vista. Aquestes taques de vegades s'estenen al pit. El mascle difereix de la femella tenint coixinets nupcials al primer dit, sacs vocals emparellats i, de vegades, per determinades característiques de coloració.
En Caucas, Rana Macrocnemis és un dels amfibis més comuns i abundants. la seva densitat pot arribar a diversos centenars a diversos milers d'individus per hectàrea. No obstant això, al sud de Turkmenia són espècies molt rares o extingides. Rana macrocnemishiverna tant a l'aigua com a la terra; la proporció d'individus que hibernen en qualsevol dels entorns varia entre els anys. Les poblacions de rana sencera poden hivernar a terra si no hi ha cossos d'aigua adequats. La hibernació es produeix des de finals de setembre fins a principis de novembre a febrer i maig, depenent de l'altitud. Als contraforts meridionals, les granotes apareixen a les piscines a principis de febrer si el clima és càlid o, en alguns casos, pot estar actiu durant tot l'hivern. La reproducció es produeix des de febrer fins a finals d'agost, depenent del clima i l'altitud, però normalment a l'abril-maig. Amplexus és pectoral (axil·lar). Els parells amples poden formar-se tant en llocs d'hibernació com just abans de començar. L'embragatge conté 580-3500 ous dipositats en un grup. La metamorfosi es produeix des de finals de maig fins a principis d'octubre, però normalment al juny-juliol. Al mateix temps, La hibernació larval en estanys freds i profunds és possible a les terres altes. La durada de la metamorfosi és generalment més llarga a les terres altes. La maduresa sexual s'aconsegueix en el segon i tercer any de vida. La longevitat màxima s'estima en 5-12 anys en diferents poblacions.
Der Kleinasiatische Braunfrosch (Rana macrocnemis) gehört innerhalb der Ordnung der Froschlurche zur Familie der Echten Frösche und ebenso zur Gattung der Echten Frösche. Außerdem wird er nach Aussehen, Lebensweise und Verwandtschaftsbeziehungen zur Gruppe der Braunfrösche gerechnet. Sein Verbreitungsgebiet reicht vom Kaukasus bis in die Türkei und in den Iran.
Es handelt sich um einen langbeinigen Braunfrosch mit gerundeter oder mäßig zugespitzter Schnauze. Die Haut ist relativ glatt. Die Oberseite ist olivgrün, gräulich, dunkelviolett, orange-rosa, rötlich oder braun gefärbt. Eine Zeichnung aus dunklen Flecken kann in ihrer Anordnung, der Größe und der Anzahl der Flecken variieren. Auf der Rückenmitte kann eine helle Längslinie angedeutet sein oder auch fehlen. Die Bauchseite ist normalerweise zeichnungslos und rosa bis orange-rot gefärbt, manchmal auch weißlich oder gelblich. Die Kehle zeigt eine weiße oder graue Färbung und ist gelegentlich gepunktet. Diese Zeichnung reicht bei einigen Exemplaren auch bis auf die Brust. Die Männchen besitzen zur Laichzeit Brunstschwielen am jeweils ersten Finger und verfügen über innere Schallblasen.[1]
Das Verbreitungsgebiet des Kleinasiatischen Braunfroschs reicht vom Kaukasus über Anatolien bis in den Iran. Eine isolierte Population findet sich in der Stavropolskii-Region in den Strizhament-Gebirgen im europäischen Teil Russlands, eine weitere im Bereich von Karagöl und Çiniligöl im Bolkar Dagi (Türkei). Diese gelten als Relikte einer ursprünglich weiteren Verbreitung der Art. Auch die Präsenz im Irak wird angenommen, ist jedoch bisher nicht bestätigt. Die größte Abundanz ist im Kaukasus zu beobachten.
Die Höhenverbreitung reicht von 1000 bis 2300 Metern. Dabei kommt die Art in krautreichen Laub- und Mischwäldern, Sumpfgebieten, Steppen, subalpinen und alpinen Regionen vor. In trockenen Gebieten leben die erwachsenen Tiere immer in der Nähe von permanenten Gewässern wie Seen, Teichen, Flüssen, Gräben und Flusskolken. Die Laichplätze können sowohl in Ruhigwasserstellen von Fließgewässern als auch in Stillgewässern liegen.[1]
Die Überwinterung findet je nach Lebensraumbedingungen aquatisch oder auch terrestrisch statt und beginnt, abhängig von der Höhenlage, Ende September bis Anfang November und endet zwischen Februar und Mai. Danach wandern die geschlechtsreifen Frösche zum Laichgewässer, wobei sie sich schon unterwegs verpaaren (axillarer Amplexus) oder auch erst direkt am Laichplatz. Die Hauptlaichphase liegt um die Monate April/Mai. Ein Weibchen produziert einen einzelnen Laichballen mit 580 bis 3500 Eiern. Die Kaulquappen erreichen je nach Höhenlage und Wassertemperaturen zwischen Ende Mai und Anfang Oktober die Metamorphose, meist ist dies aber in den Monaten Juni/Juli der Fall. In kalten, tiefen Gewässern kann es gelegentlich zur Überwinterung der Larven kommen. Die Geschlechtsreife erreichen die Frösche im zweiten oder dritten Lebensjahr.[1]
Der taxonomische Status der Braunfrösche des Kaukasus, Kleinasiens und angrenzender Regionen wird kontrovers diskutiert. Wegen größerer morphologischer Abweichungen wird manchmal eine weitere Art, Rana camerani, unterschieden. Diese Variabilität kann aber auch innerartlich interpretiert werden, zumal beide Formen weder geografisch isoliert noch in ihrer Reproduktion getrennt sind. Auch eine früher differenzierte Art Rana holtzi wird inzwischen von einigen Autoren Rana macrocnemis mit zugerechnet. Beide Formen werden dabei gelegentlich als Unterarten aufgefasst. Demzufolge gäbe es drei Unterarten – R. macrocnemis macrocnemis, R. macrocnemis camerani und R. macrocnemis holtzi –, während weitere frühere Unterarten inzwischen als eigene Arten Rana tavasensis und Rana pseudodalmatina angesehen werden.[1][2]
Der Kleinasiatische Braunfrosch wird in der Roten Liste gefährdeter Arten der IUCN als nicht gefährdet („Least Concern“) eingestuft, weil er über ein relativ großes Verbreitungsgebiet verfügt, eine größere Anpassungsfähigkeit gegenüber Lebensraumveränderungen sowie eine verhältnismäßig große Gesamtpopulation angenommen wird.[3] Die Hauptgefährdung für diese Art geht vom Lebensraumverlust aus, der durch die zunehmende Veränderung der Habitate durch Landwirtschaft und Besiedlung erfolgt.
Der Kleinasiatische Braunfrosch (Rana macrocnemis) gehört innerhalb der Ordnung der Froschlurche zur Familie der Echten Frösche und ebenso zur Gattung der Echten Frösche. Außerdem wird er nach Aussehen, Lebensweise und Verwandtschaftsbeziehungen zur Gruppe der Braunfrösche gerechnet. Sein Verbreitungsgebiet reicht vom Kaukasus bis in die Türkei und in den Iran.
Rana holtzi, also known as the Taurus frog,[2] is a frog species of the Ranidae family endemic to Turkey, varying in size from 6.0 to 7.5cm.[3] It is the only extant frog species that doesn't croak.[4] Although it was only thought to be present in Karagöl and Çiniligöl, research conducted in 2007 revealed Eğrigöl as another habitat where the species is present.[5]
{{cite journal}}: CS1 maint: multiple names: authors list (link) Rana holtzi, also known as the Taurus frog, is a frog species of the Ranidae family endemic to Turkey, varying in size from 6.0 to 7.5cm. It is the only extant frog species that doesn't croak. Although it was only thought to be present in Karagöl and Çiniligöl, research conducted in 2007 revealed Eğrigöl as another habitat where the species is present.
Rana holtzi[2][3] es una especie de anfibio anuro de la familia Ranidae.
Esta especie es endémica de la provincia de Mersin en Turquía. Se encuentra en Karagöl a 2500 m sobre el nivel del mar, en Çinigöl a 2600 m sobre el nivel del mar y en Eğrigöl a 3000 m sobre el nivel del mar en Bolkar en las montañas Taurus.
Esta especie lleva el nombre en honor a Martin Holtz.
Rana macrocnemis Rana generoko animalia da. Anfibioen barruko Ranidae familian sailkatuta dago, Anura ordenan.
Rana holtzi est une espèce d'amphibiens de la famille des Ranidae[1].
Cette espèce est endémique de la province de Mersin en Turquie. Elle se rencontre à Karagöl à 2 500 m d'altitude, à Çinigöl à 2 600 m d'altitude et à Eğrigöl à 3 000 m d'altitude dans le Bolkar dans les monts Taurus[1],[2].
Cette espèce est nommée en l'honneur de Martin Holtz[3].
Rana holtzi est une espèce d'amphibiens de la famille des Ranidae.
Rana macrocnemis é uma espécie de anfíbio da família Ranidae.
Pode ser encontrada nos seguintes países: Arménia, Azerbaijão, Geórgia, Irão, Rússia, Turquia e Turquemenistão.[1]
Os seus habitats naturais são: florestas boreais, florestas temperadas, matagal de clima temperado, matagal árido tropical ou subtropical, campos de gramíneas de clima temperado, rios, rios intermitentes, pântanos, lagos de água doce, lagos intermitentes de água doce, marismas de água doce, marismas intermitentes de água doce, nascentes de água doce, áreas rochosas, terras aráveis, pastagens, plantações, jardins rurais, áreas urbanas, áreas de armazenamento de água, lagoas e vegetação introduzida.[1]
Está ameaçada por perda de habitat.[1]
Rana macrocnemis é uma espécie de anfíbio da família Ranidae.
Pode ser encontrada nos seguintes países: Arménia, Azerbaijão, Geórgia, Irão, Rússia, Turquia e Turquemenistão.
Os seus habitats naturais são: florestas boreais, florestas temperadas, matagal de clima temperado, matagal árido tropical ou subtropical, campos de gramíneas de clima temperado, rios, rios intermitentes, pântanos, lagos de água doce, lagos intermitentes de água doce, marismas de água doce, marismas intermitentes de água doce, nascentes de água doce, áreas rochosas, terras aráveis, pastagens, plantações, jardins rurais, áreas urbanas, áreas de armazenamento de água, lagoas e vegetação introduzida.
Está ameaçada por perda de habitat.
Rana macrocnemis är en art i familjen äkta grodor som tillhör ordningen stjärtlösa groddjur.
En långbent groda med varierande färg på ovansidan: Olivgrön, gråaktig, brun, rödaktig, ljust rödorange eller mörkviolett med mörka fläckar. Den kan ha en ljus mittlinje på ryggsidan. Buken är så gott som alltid enfärgat skär, orangeröd, vit- eller gulaktig. Halsen vit till grå, ibland med fläckar. Hanen har indre strupsäckar och parningsvalkar på det innersta fingret.[3]
Rana macrocnemis är en alpin art som går upp till 3 000 meters höjd. Den lever främst i fuktiga områden som fuktig löv-, bland- och barrskog, träsk, stepper och bergsängar. I torrare områden håller den till nära överväxta sjöar, vattendrag och källor.[1] Arten övervintrar antingen i vatten eller på land mellan sent september – början av november till februari – maj, beroende på höjd. I södra delarna av utbredningsområdet kan vinterdvalan vara kortare eller helt saknas. Maximal livslängd uppskattas till 12 år.[3]
Lek och larvutveckling sker i stillastående vattensamlingar eller långsamma vattendrag.[1] Parningstiden varar från februari till augusti (vanligen april till maj), beroende på höjd och väderlek. Hanen omfamnar honan i armhålorna (amplexus), varunder hon lägger mellan 580 och 3 500 ägg i en klump. Larverna förvandlas från sent i maj till tidigt i oktober; på höga höjder kan de övervintra och förvandlas först nästa vår. De blir könsmogna vid omkring 1,5 till 2,5 års ålder.[3]
Arten finns i större delen av Kaukasus och i Anatolien i Turkiet. En isolerad population finns i Stavropolskij-området i Ryssland. Det finns uppgifter om att den har blivit påträffad i Irak, men få detaljer är kända.[1]
Grodan är klassificerad som livskraftig ("LC") men populationen minskar. De främsta hoten är kreatursskötsel, skogsbruk och predation av tvättbjörn.[1]
Rana macrocnemis är en art i familjen äkta grodor som tillhör ordningen stjärtlösa groddjur.
Uludağ kurbağası[1] (Rana macrocnemis), Ranidae familyasından, Türkiye, İran, Azerbaycan, Ermenistan, Gürcistan ve Rusya'da 1000 m yüksekliklerde su kenarları ve çayırlarda yaşayan bir kurbağa türüdür. Tip lokalitesi Uludağ olduğu için bu adı almıştır.
Uludağ kurbağası (Rana macrocnemis), Ranidae familyasından, Türkiye, İran, Azerbaycan, Ermenistan, Gürcistan ve Rusya'da 1000 m yüksekliklerde su kenarları ve çayırlarda yaşayan bir kurbağa türüdür. Tip lokalitesi Uludağ olduğu için bu adı almıştır.
Загальна довжина сягає 9,8 см. Шкіра в цілому гладенька, але місцями можуть бути горбки. Кінець морди заокруглений або загострений. Спинно-бічні складки згинаються у бік барабанної перетинки. Задні кінцівки часто подовжені, але можуть бути і відносно короткими. Якщо їх скласти перпендикулярно осі тіла, то гомілковостопні суглоби найчастіше перекриваються, але іноді не стикаються. Якщо кінцівку витягнути вздовж тіла, то гомілковостопний суглоб доходить до ніздрів, кінця морди, а у багатьох особин навіть заходить за кінець морди, через що її часто помилково відносили до прудкої жаби. Внутрішній п'ятковий горбок зазвичай великий. У самців присутні парні внутрішні бічні резонатори у самців. Шлюбний мозоль на першому пальці не розчленована на частини.
Горло біле, сіре чи з дрібними цятками. Спинна поверхня забарвлена різноманітно: у попелястий, бежевий, бурий різних відтінків від світлого до темного, темно-фіолетовий, помаранчево-рожевий та цегляно-червоний (особливо у період розмноження) колір. На спині у багатьох особин маються — подібна ознака (шеврон), темні плями і/або світла поздовжня смуга. Має чітко виражену темну скроневу пляму. Знизу темно-рожевого, рудуватого, червонуватого, сіро-жовтого або попелястого кольору.
Полюбляє передгір'я, гірські місцини, широколистяні (включно субтропічні) і хвойних ліси, напівпустелі, рівнинний і нагірний степ, альпійські, заплавні, долинні луки, заболочені ділянки лісу, узлісся, галявини, зарості чагарнику, береги озер, річок і струмків, очеретяні болота, місця біля джерел, ариків, пасовища, сади. Зустрічається на висоті від 200 до 3000 м над рівнем моря.
Активна вдень і у вечірні години під пологом лісу, у сутінках та вночі на відкритих місцях, у високогір'ї — вдень. Спекотний час проводить у воді або на вологих ділянках, а в похмуру погоду з високою вологістю знаходиться на суші, часом далеко відходячи від водойми. Ховається у заглибленнях ґрунту, норах гризунів, під камінням, у тріщинах.
Харчується комахами (жуками, гусінню метеликів, двокрилими, прямокрилими), дощовими хробаками, павуками, молюсками, щипавками. Пуголовки рослиноїдні, харчуються переважно водоростями, але зрідка вживають личинок двокрилих, мертвих пуголовків й жаб.
На зимівлю уходить наприкінці вересня — на початку листопада при температурі повітря до 5-6 °С. Зимує у воді на дні під каменями в стоячих водоймах, струмках джерельного походження і на суші в норах гризунів, печерах. У теплі роки на зимівлю не йде.
На цю жабу полюють вужі. Пуголовків знищують малоазійський тритон, різні водні хижі безхребетні.
Тривалість життя в природі складає не менше 12 років. Середня річна смертність дорівнює 68%.
Прокидається наприкінці лютого — на початку травня при температурі повітря 2-3°С, води 4-7°С.
Статева зрілість настає у віці 2-3 років при довжині тіла 50-60 мм. У розмноженні беруть участь самці довжиною тіла не менше 45 мм і самиці розміром у 50 мм і більше. Розмноження починається наприкінці березня — у червні. Як нерестовища використовує тимчасові і постійні водойми: калюжі, колії на лісових дорогах, дрібні ставки, невеликі і великі озера, повільні поточні струмки. Під час розмноження тварини часто утворюють великі скупчення.
Період розмноження може бути дуже розтягнутий (від 20 до 55 діб), строки його різні на різних висотах й в різних районах. Самиця відкладає вдень або вночі однією порцією від 580 до 3500 ікринок. Кладка має форму кулі діаметром 10-20 см. Діаметр яйцеклітини 1,7-2,4 мм. Після ікрометання покидає водойму. Може пересуватися на відстань від 50 м до 3 км.
Ембріональний розвиток триває від 7 до 40 діб (у високогір'ї). Личинки мають довжину 7-10 мм. Багато ікри і личинок гине при весняних заморозках, а також при висиханні водойм. Розвиток личинок триває 45-90 діб. Пуголовки перед метаморфозом досягають у довжину до 17 мм (без хвоста). На ротовому диску зубчики розташовані у 3 рядки вище дзьоба і 3—4 рядки нижче його. До метаморфозу виживає в середньому менше 1% від відкладеної ікри. Сеголетки з'являються з середини червня до кінця серпня при довжині тіла 12 мм і більше.
Мешкає від західної Туреччини, північного Іраку до північно-східного Ірану (провінція Мазендеран), Грузії, Вірменії, Азербайджані, Краснодарському і Ставропольському краях, Інгушетії, Чечні і Дагестані (Російська Федерація), Копетдазі (південний Туркменістан).
Ếch gỗ chân dài, Ếch Kavkaz, Ếch Uludağ (Rana macrocnemis) là một loài ếch trong họ Ranidae. Nó được tìm thấy ở Armenia, Azerbaijan, Gruzia, Iran, Nga, Thổ Nhĩ Kỳ, và Turkmenistan. Các môi trường sống tự nhiên của chúng là rừng phương bắc, rừng ôn đới, vùng cây bụi ôn đới, vùng cây bụi khô khu vực nhiệt đới hoặc cận nhiệt đới, vùng đồng cỏ ôn đới, sông, sông có nước theo mùa, đầm nước, hồ nước ngọt, hồ nước ngọt có nước theo mùa, đầm nước ngọt, đầm nước ngọt có nước theo mùa, suối nước ngọt, vùng nhiều đá, đất canh tác, vùng đồng cỏ, các đồn điền, vườn nông thôn, các vùng đô thị, khu vực trữ nước, ao, và thảm thực vật di thực. Nó không được xem là bị đe dọa theo IUCN.
Phương tiện liên quan tới Rana macrocnemis tại Wikimedia Commons
Bài viết về ếch nhái thật sự này vẫn còn sơ khai. Bạn có thể giúp Wikipedia bằng cách mở rộng nội dung để bài được hoàn chỉnh hơn.
Ếch gỗ chân dài, Ếch Kavkaz, Ếch Uludağ (Rana macrocnemis) là một loài ếch trong họ Ranidae. Nó được tìm thấy ở Armenia, Azerbaijan, Gruzia, Iran, Nga, Thổ Nhĩ Kỳ, và Turkmenistan. Các môi trường sống tự nhiên của chúng là rừng phương bắc, rừng ôn đới, vùng cây bụi ôn đới, vùng cây bụi khô khu vực nhiệt đới hoặc cận nhiệt đới, vùng đồng cỏ ôn đới, sông, sông có nước theo mùa, đầm nước, hồ nước ngọt, hồ nước ngọt có nước theo mùa, đầm nước ngọt, đầm nước ngọt có nước theo mùa, suối nước ngọt, vùng nhiều đá, đất canh tác, vùng đồng cỏ, các đồn điền, vườn nông thôn, các vùng đô thị, khu vực trữ nước, ao, và thảm thực vật di thực. Nó không được xem là bị đe dọa theo IUCN.
Rana macrocnemis Boulenger, 1885
Охранный статус
Малоазиатская лягушка[1][2], или кавказская лягушка[2], или закавказская лягушка[2] (лат. Rana macrocnemis) — вид бесхвостых земноводных из семейства настоящих лягушек (Ranidae).
Длина тела до 9 см; окраска тела изменчива, наичаще верх светло-бурый с тёмными пятнами, а брюхо розовое. Распространены от Малой Азии до Кавказа, на северо-западе Ирана; изолированная популяция описана в Туркмении — в горной системе Копетдаг[3]. Малоазиатские лягушки включены в Красную книгу Краснодарского края в категории 3 — редкий вид.
Найдена на высотах до 2400 м над уровнем моря. Населяет все типы биоценозов в лесном, субальпийском и альпийском поясах. В субальпийском и альпийском поясах лягушки активны в дневные и вечерние часы. В лесном поясе активны круглосуточно, с пиком активности между 22 часами и 1 часом ночи. В состав рациона входят водные насекомые и их личинки, ракообразные, моллюски и черви[4].
Определяющими факторами плотности популяции являются температурный режим и толщина снежного покрова в период зимовки. К влияющим факторам также относится антропогенное воздействие.
Малоазиатская лягушка, или кавказская лягушка, или закавказская лягушка (лат. Rana macrocnemis) — вид бесхвостых земноводных из семейства настоящих лягушек (Ranidae).
