nomes no trilho de navegação
Steltloperagtiges (Charadriiformes) is 'n diverse orde van klein tot medium-groot voëls. Die orde omvat ongeveer 350 spesies wat reg oord die wêreld voorkom. Meeste spesies leef naby water en eet invertebrate of ander klein diertjies. Nietemin is sommige pelagies (seevoëls), sommige woon in woestyne en 'n paar kom in digte woude voor.
Die orde word in die volgende families onderverdeel:[1]
Steltloperagtiges (Charadriiformes) is 'n diverse orde van klein tot medium-groot voëls. Die orde omvat ongeveer 350 spesies wat reg oord die wêreld voorkom. Meeste spesies leef naby water en eet invertebrate of ander klein diertjies. Nietemin is sommige pelagies (seevoëls), sommige woon in woestyne en 'n paar kom in digte woude voor.
Les caradriformes (Charadriiformes) son un gran clado de aves neognatas estremáu en dellos grupos (seis subordes) que presenten 351 especies[1] conocíes, distribuyíes por tol mundu nuna amplia variedá de hábitats. Toes tán rellacionaes (d'una o otra forma) cola agua, tantu duce como salada. Esta clasificación sigue la que s'establez na obra Handbook of the Birds of the World, qu'esclúi de les Caradriformes la familia Otididae. El términu llatín charadrius referir a un páxaru mariellu citáu na Biblia Vulgata, y de la mesma paez provenir del griegu χαραδριός, ave acuática de vezos nocherniegos que según Aristóteles, podía curar la ictericia cola visión .[2]
Son aves que van dende un tamañu pequeñu al medianu a grande. Quiciabes les sos representantes más conocíes sían les gaviluetes de la familia Laridae.
L'alimentación ye variada, como correspuende a un grupu con tanta diversidá. Dende les mentaes gaviluetes, que son práuticamente omnívores, anque s'alimenten principalmente de pexe, hasta los que s'alimenten de pequeños invertebraos, crustáceos y moluscos, como los limícolas (que la so familia más numberosa ye la Scolopacidae).
Les caradriformes (Charadriiformes) son un gran clado de aves neognatas estremáu en dellos grupos (seis subordes) que presenten 351 especies conocíes, distribuyíes por tol mundu nuna amplia variedá de hábitats. Toes tán rellacionaes (d'una o otra forma) cola agua, tantu duce como salada. Esta clasificación sigue la que s'establez na obra Handbook of the Birds of the World, qu'esclúi de les Caradriformes la familia Otididae. El términu llatín charadrius referir a un páxaru mariellu citáu na Biblia Vulgata, y de la mesma paez provenir del griegu χαραδριός, ave acuática de vezos nocherniegos que según Aristóteles, podía curar la ictericia cola visión .
Son aves que van dende un tamañu pequeñu al medianu a grande. Quiciabes les sos representantes más conocíes sían les gaviluetes de la familia Laridae.
L'alimentación ye variada, como correspuende a un grupu con tanta diversidá. Dende les mentaes gaviluetes, que son práuticamente omnívores, anque s'alimenten principalmente de pexe, hasta los que s'alimenten de pequeños invertebraos, crustáceos y moluscos, como los limícolas (que la so familia más numberosa ye la Scolopacidae).
Çovdarçıkimilər (lat. Charadriiformes) — yenidamaqlılar dəstəüstünə aid quşlar dəstəsi.
Çovdarçıkimilər (lat. Charadriiformes) — yenidamaqlılar dəstəüstünə aid quşlar dəstəsi.
Charadriiformes a zo un urzhiad e rummatadur an evned.
Ne vez ket graet ken gant an urzhiad-mañ e rummatadurioù 'zo (Rummatadur Sibley-Ahlquist) a laka e holl spesadoù en urzhiad Ciconiiformes.
Sed amañ ar c'herentiadoù a c'hell bezañ renket en urzhiad Charadriiformes :
Charadriiformes a zo un urzhiad e rummatadur an evned.
Ne vez ket graet ken gant an urzhiad-mañ e rummatadurioù 'zo (Rummatadur Sibley-Ahlquist) a laka e holl spesadoù en urzhiad Ciconiiformes.
Els caradriformes (Charadriiformes) són un ordre d'ocells que inclou nombroses espècies de característiques molt diferents, i que potser tan sols es poden agrupar -ultra la seua proximitat filogenètica- per la necessitat comuna de medis aquàtics. Malgrat tot, es poden assenyalar tres grups sense categoria sistemàtica: els limícoles o ocells de ribera, les gavines i els xatracs, i els àlcids.
La majoria de limícoles pertanyen a la família Charadriidae i a la família Scolopacidae, i es mouen en una zona ecològicament molt rica i que possibilita l'existència abundosa d'aus, com és la de les riberes. Precisament, el medi físic d'aquesta zona condiciona l'anatomia d'aquests animals: principalment, en la forma de les potes i del bec.
Tenen les potes llargues per poder-se desplaçar còmodament pel terreny fangós. Fins i tot, són bons corredors, encara que no per això deixen de practicar un vol potent i ràpid, que els permet d'emprendre llargues migracions. Únicament tenen tres dits, perquè l'altre està molt atrofiat. Quant al bec, té la longitud i l'amplada adequada per poder remoure el fang i extreure'n els petits animals de què s'alimenten. També tenen el plomatge molt compacte. Una altra característica remarcable és el seu sentit marcadament gregari, que desapareix durant l'època de cria.
Les gavines i els xatracs integren un altre grup. Són ocells d'ales llargues, que els permeten de practicar un bon vol. En general, l'aigua és la seua font d'aliments.
De la família dels àlcids només dues espècies s'han vist amb alguna freqüència a les costes dels Països Catalans, però no hi nidifiquen. A aquesta família pertany el pingüí. Són aus marines, de vol ràpid i bones nedadores. Crien, allà on ho fan, en espectaculars colònies que arriben a entapissar totalment els penya-segats que els serveixen de refugi.
Els caradriformes (Charadriiformes) són un ordre d'ocells que inclou nombroses espècies de característiques molt diferents, i que potser tan sols es poden agrupar -ultra la seua proximitat filogenètica- per la necessitat comuna de medis aquàtics. Malgrat tot, es poden assenyalar tres grups sense categoria sistemàtica: els limícoles o ocells de ribera, les gavines i els xatracs, i els àlcids.
La majoria de limícoles pertanyen a la família Charadriidae i a la família Scolopacidae, i es mouen en una zona ecològicament molt rica i que possibilita l'existència abundosa d'aus, com és la de les riberes. Precisament, el medi físic d'aquesta zona condiciona l'anatomia d'aquests animals: principalment, en la forma de les potes i del bec.
Tenen les potes llargues per poder-se desplaçar còmodament pel terreny fangós. Fins i tot, són bons corredors, encara que no per això deixen de practicar un vol potent i ràpid, que els permet d'emprendre llargues migracions. Únicament tenen tres dits, perquè l'altre està molt atrofiat. Quant al bec, té la longitud i l'amplada adequada per poder remoure el fang i extreure'n els petits animals de què s'alimenten. També tenen el plomatge molt compacte. Una altra característica remarcable és el seu sentit marcadament gregari, que desapareix durant l'època de cria.
Les gavines i els xatracs integren un altre grup. Són ocells d'ales llargues, que els permeten de practicar un bon vol. En general, l'aigua és la seua font d'aliments.
De la família dels àlcids només dues espècies s'han vist amb alguna freqüència a les costes dels Països Catalans, però no hi nidifiquen. A aquesta família pertany el pingüí. Són aus marines, de vol ràpid i bones nedadores. Crien, allà on ho fan, en espectaculars colònies que arriben a entapissar totalment els penya-segats que els serveixen de refugi.
Yr urdd o adar sy'n cynnwys rhydwyr, sgiwennod, gwylanod, morwenoliaid a charfilod yw Charadriiformes. Mae tua 350 o rywogaethau yn yr urdd. Fe'u ceir ledled y byd, yn enwedig ger dŵr.
Dlouhokřídlí (Charadriiformes) je řád různě velkých, k rozmanitým podmínkám přizpůsobených ptáků. Vyskytují se na celém světě včetně Arktidy a Antarktidy a osidlují rozmanitá prostředí. Některé druhy žijí na otevřeném moři, u moře, některé v pouštích a pár druhů obývá husté lesy. Většina dlouhokřídlých žije blízko vody a živí se bezobratlými nebo jinými drobnými živočichy.
Hnízdí na zemi a o nekrmivá mláďata pečují oba partneři, ve většině případů jsou monogamní. Po pěvcích jsou dlouhokřídlí nejrozmanitějším řádem ptáků.
Řád čítá na 350 druhů po celém světě.
Charadriiformes, vědecký název pro dlouhokřídlé, dříve označoval řád bahňáků. Současný řád dlouhokřídlých vznikl sloučením původních dlouhokřídlých (Lariformes), alek (Alciformes) a bahňáků (Charadriiformes). Tedy nově vzniklá skupina používá vědecký název jednoho původního řádu a český druhého, čímž občas vznikají omyly.
V taxonomii dlouhokřídlých je plno nejasností, je možné, že se jedná o polyfyletické umělé seskupení taxonů, a podle některých teorií jsou dokonce součástí rozšířeného řádu brodiví.
Poslední výzkumy fylogeneze dlouhokřídlých, založené na analýze mitochondriální a jaderné DNA, však prokazují monofyletický původ této skupiny. Celá skupina se pak dělí na tři výrazně geneticky odlišené klady:
Toto rozdělení podporuje několik nezávislých studií (viz Baker et al. 2007).
Dlouhokřídlí (Charadriiformes) je řád různě velkých, k rozmanitým podmínkám přizpůsobených ptáků. Vyskytují se na celém světě včetně Arktidy a Antarktidy a osidlují rozmanitá prostředí. Některé druhy žijí na otevřeném moři, u moře, některé v pouštích a pár druhů obývá husté lesy. Většina dlouhokřídlých žije blízko vody a živí se bezobratlými nebo jinými drobnými živočichy.
Hnízdí na zemi a o nekrmivá mláďata pečují oba partneři, ve většině případů jsou monogamní. Po pěvcích jsou dlouhokřídlí nejrozmanitějším řádem ptáků.
Řád čítá na 350 druhů po celém světě.
Mågevadefugle (latin: Charadriiformes) er en orden af fugle, der oftest findes nær vandet og lever af bløddyr eller andre smådyr. Ordnen omfatter globalt omkring 19 familier.
Herunder er vist en liste over de familier, der er repræsenteret i Danmark, inddelt i underordner. I parentes er i hver familie vist et eksempel på en art.
De tre underordner Charadrii, Chionidi og Limicoli kaldes samlet for vadefugle. Underordnen Limicoli kaldes også for Scolopaci.
Die Regenpfeiferartigen (Charadriiformes) sind eine Ordnung der Vögel. Zu ihr gehören sehr verschiedene Familien und Gattungen. Im Deutschen werden zahlreiche Arten und Gattungen der Regenpfeiferartigen auch als Limikolen oder Watvögel bezeichnet.
Die Regenpfeiferartigen sind eine im Aussehen vielgestaltige Gruppe, doch ähneln sie sich in einigen grundlegenden Merkmalen.
Bei allen Arten sind das Gaumendach und der Stimmapparat nahezu gleich, das Brustbein trägt keine nach innen weisenden Knochenfortsätze; außerdem gibt es Ähnlichkeiten im Aufbau des Fußes, genauer: Ähnlichkeiten bei den in Unterschenkel und Fuß liegenden Sehnen.[1][2] Der Flügel zählt elf Handschwingen, Steuerfedern sind mindestens zwölf, aber bis zu sechsundzwanzig vorhanden. Die Federn am Rumpf besitzen einen Afterschaft. Die Bürzeldrüse ist durch einen langen Federschopf gekennzeichnet. Besonders wichtig sind die großen Nasendrüsen, die bei den am Meer lebenden Arten der Ausscheidung von überschüssigem Salz dienen. Sehr ausgeprägt sind sie bei den Scheidenschnäbeln.[2] Während die drei Vorderzehen normal gebaut sind, setzt die Hinterzehe weiter oben am Fuß an, ist gewöhnlich kurz und berührt oft nicht den Boden; sie kann auch fehlen. Letzteres ist der Fall bei Säbelschnäblern und Stelzenläufern, einigen Regenpfeifern, Alkenvögeln und der Dreizehenmöwe. Die meisten Arten der Unterordnungen Charadrii und Scolopaci besitzen freie Zehen, doch sind Schwimmhäute ansatzweise bei Säbelschnäblerverwandten vorhanden,[3] und die drei Wassertreter-Arten, der Reiherläufer[4] und alle Möwen, Raubmöwen und Alkenvögel haben vollständige Schwimmhäute zwischen den Zehen.
Da der Großteil der Regenpfeiferartigen Zugvögel oder zumindest gelegentliche Langstreckenflieger sind, besitzen sie meist lange, dünne Flügel, die spitz zulaufen. Ausnahmen sind die Kiebitze mit ihren zur Spitze verbreiterten (engl. Lapwing) und die Alken mit stark verkürzten Flügeln als Anpassung an das Leben als Taucher auf offenem Meer. Ein extremes Beispiel hierfür ist der ausgerottete, flugunfähige Riesenalk.
Mit einer Körperlänge von 11 Zentimetern und einem Gewicht von 23 bis 37 Gramm ist der Wiesenstrandläufer die kleinste Art, am größten ist die Mantelmöwe, die 64 bis 78 Zentimeter lang und 1,3 bis 1,8 Kilogramm schwer wird.[5] Bis auf die Goldschnepfen, Wassertreter, Stelzenläufer und Kampfläufer tritt kein Geschlechtsdimorphismus im Gefieder auf. Bei einigen Familien sind die Weibchen aber größer (z. B. Blatthühnchen, Austernfischer).[6]
Hybridisierungen zwischen einzelnen Arten innerhalb der Unterordnungen Charadrii und Scolopaci sind zwar selten, aber möglich. Die Mischlinge sind intermediär gefärbt und gebaut. Es gibt Beobachtungen von Hybriden von Calidris-Strandläufern, Kiebitzen, Pluvialis-Regenpfeifern, Säbelschnäblerverwandten und Austernfischern.[7] Bei Möwen kommt es häufiger zu Mischehen und Kreuzungen verschiedener Arten.[8]
Auf dem Weg zum Flüggewerden durchlaufen die Jungvögel einen ersten Gefiederwechsel. Die feinen, verzweigten Daunenfedern werden gegen ein Jugendkleid mit vollständig ausgebildeten Flugfedern eingetauscht. Als nächste Mauser erfolgt die postjuvenile Mauser. Sie ist in der Regel partiell, es werden nur die Körperfedern und einige wenige Flugfedern gewechselt, bei Blatthühnchen, Brachschwalbenartigen und dem Grasläufer ist es allerdings eine Komplettmauser. Das nun erworbene Gefieder besteht also nur aus neuen Federn – oder aus neuen und alten Federn. Letztere sehen deutlich abgetragen aus, die Altersbestimmung ist entsprechend leicht.[9] Die Mauser vom ersten Winterkleid zum ersten Sommerkleid ist oft auch partiell. Die kleineren Watvogel-Arten brüten bereits im zweiten Kalenderjahr, größere Arten wie Austernfischer erst nach zwei bis drei Jahren.[10] Bei Möwen gibt es drei Entwicklungstypen. Kleine Arten wie die Lachmöwe sind im zweiten Jahr ausgewachsen (Zweijahres-Möwen), mittelgroße wie die Sturmmöwe mit drei Jahren (Dreijahres-Möwen) und die größten erreichen erst im vierten Jahr die Maturität (Vierjahres-Möwen). Bei Störungen des Hormonzyklus können immature Vögel zu einer unpassenden Jahreszeit im Winter- oder Sommerkleid beobachtet werden.[11]
Nach Vollendung des Anlegens des Jugendkleids wächst der Schnabel bei vielen Watvögeln noch über mehrere Monate weiter. Der Unterschied ist zwar nicht sehr groß, aber bei Vergleichen zwischen Alt- und Jungvögeln im Freiland deutlich zu sehen, besonders gut bei langschnäbligen Arten wie den Brachvögeln.[12]
Für die Altersbestimmung von noch nicht geschlechtsreifen Vögeln können außerdem die Farbe der Iris und Größe und Farbe des nackten Augenrings (falls vorhanden) herangezogen werden.[13]
Zum typischen Repertoire der Gefiederpflege zählen das Baden an geeigneten Gewässerstellen und das Zurechtzupfen der Federn mit dem Schnabel. Aus der Bürzeldrüse wird mit dem Schnabel öliges Sekret im gesamten Gefieder verteilt, um eine wasserabweisende Oberfläche zu erzielen. Kopf und Hals, also Stellen, die nicht mit dem Schnabel erreicht werden können, werden mit dem Fuß bearbeitet. Zum Kratzen wird der Fuß je nach Art ober- oder unterhalb des Flügels herumgeführt.[14]
Die meisten Regenpfeiferartigen, insbesondere Regenpfeifer, Schnepfenvögel und Möwenverwandte, sind tagsüber aktiv. Daneben gibt es aber auch einige Arten, die bevorzugt nachts oder in der Dämmerung jagen. Zum Beispiel sind Goldschnepfen hauptsächlich morgens und abends aktiv,[15] und auch Feenseeschwalben jagen in der Dämmerung.[16] Fast ausschließlich in der Nacht liegen die Aktivitätsphasen von Schnepfen der Gattung Gallinago, von Trielen und dem Reiherläufer.[4][17] Vögel, die an Wattflächen leben, gehen unabhängig vom Tag-Nacht-Rhythmus bei Niedrigwasser auf Nahrungssuche, da nur dann die Beutetiere enthaltenden Meeresböden trockenfallen.[18]
Die Nahrung der Regenpfeiferartigen ist hauptsächlich tierisch, nur die südamerikanischen Höhenläufer fressen ausschließlich Sämereien und besitzen einen angepassten Verdauungstrakt. Brachvögel nehmen auch Beeren von niedrigen Sträuchern zu sich[19] und Scheidenschnäbel und Raubmöwen erbeuten nahezu alles bis zur Größe von Kleinvögeln. Die Watvögel, besonders Schnepfenvögel, schreiten durch seichtes Wasser und über Schlammflächen und stochern mit dem Schnabel im Boden. An ihren Schnabelspitzen sitzen viele Nervenenden, denn beim Aufspüren der Beute spielt der Tastsinn eine große Rolle. Zusätzlich sind die Schnabelhälften sehr biegsam, was das Stochern erleichtert.[20]
Verschiedene Varianten des Nahrungserwerbs:
Steppenschlammläufer beim Stochern
Watender Grünschenkel
Säbelschnäbler beim Durchseihen des Wassers und Schlamms
Küstenseeschwalbe hält aus der Luft nach Fischen Ausschau.
Schmarotzerraubmöwe betätigt sich als Aasfresser an einem Tierkadaver.
Regenpfeifer (hier: Sandregenpfeifer) laufen am Spülsaum entlang und picken ihre Beute vom Boden.
Scherenschnäbel fangen mit verlängertem Unterschnabel Fische.
Die Nahrungssuche erfolgt häufig in Gemeinschaft von Artgenossen. Amerikanische Säbelschnäbler laufen zum Beispiel in geschlossenen Gruppen im Wasser herum und fangen kleine Fische.[21] Regenpfeifer haben einen kurzen Schnabel zum Aufnehmen der Nahrung vom Boden. Sie halten nach Insekten und anderen Kleintieren Ausschau, laufen dann schnell auf ihre Beute zu und picken danach. Ab und zu treten sie auf der Stelle, um wirbellose Tiere aufzuscheuchen.
Neben den Wassertretern, die immer schwimmend auf Nahrungssuche gehen, zeigen Säbelschnäbler und Wasserläufer der Gattung Tringa dieses Verhalten.[22] Eine besondere Art der Nahrungssuche haben der Steinwälzer und der Schiefschnabel-Regenpfeifer. Ersterer schiebt mit seinem flachen Spatelschnabel Steine umher, um die darunter verborgenen Kleintiere aufzusammeln, Letzterer dreht mit dem einseitig – meist nach rechts – gebogenen Schnabel geschickt Steine um. Raubmöwen betätigen sich bei der räuberischen Jagd, zum Beispiel zwingen sie andere Vögel zum Hochwürgen verschlungener Beute. Die meisten Seeschwalben sind Sturztaucher.
Viele Regenpfeiferartige brüten in Kolonien. Das Nest ist fast immer eine Bodenmulde, die spärlich mit Nistmaterial ausgelegt werden kann. Nur tropische Seeschwalben und der Waldwasserläufer brüten in Bäumen. Es werden gewöhnlich ein bis sechs Eier gelegt, die Brutdauer beträgt zweieinhalb bis vier Wochen. Bei Verlust des ersten Geleges kann es zu einer Ersatzbrut kommen, allerdings mit geringerer Eizahl. Der Rennvogel brütet zweimal im Jahr. Als einzige Art gräbt der Reiherläufer eine Brutröhre in den Sand, seine Jungen sind Nesthocker. Die Jungvögel aller anderen Regenpfeiferartigen sind Nestflüchter, welche schon nach wenigen Stunden oder Tagen das Nest verlassen, oder zumindest Platzhocker, die in der Nähe des Nests bleiben. Alle Küken haben nach dem Schlupf ein Daunengefieder. Sie werden nach dem Verlassen der Niststätte weiterhin von den Eltern mit Nahrung versorgt. Die Jungenaufzucht wird von beiden Geschlechtern besorgt, bei den Calidris-Strandläufern und dem Mornellregenpfeifer ist es vorwiegend das Männchen. Bei den Wassertretern und Goldschnepfen sind die klassischen Geschlechterrollen vertauscht. Hier wirbt das Weibchen um das Männchen, welches alleine die Jungen aufzieht. Krokodilwächter[23] und tropische Seeschwalben[24] kühlen bei großer Hitze ihren Nachwuchs mit im Bauchgefieder herangetragenem Wasser.
Regenpfeiferartige sind weltweit anzutreffen, sogar in den kalten Regionen in Polnähe. Viele leben in Wassernähe an Meeresküsten, Seen, Flüssen und in Sümpfen, aber auch in trockenen Regionen wie Halbwüsten, Steppen und Hochgebirgen. Fast alle Arten sind Zugvögel.
Klassisch wurden die Regenpfeiferartigen früher in drei Unterordnungen aufgespalten, die Watvögel, Möwenvögel und Alkenvögel. Gelegentlich wurden diese Taxa auch als eigene Ordnungen interpretiert.
Neue phylogenetische Analysen ergaben, dass es innerhalb der Regenpfeiferartigen drei Hauptlinien gibt, die Lari (Möwen und Verwandte), die Scolopaci (Schnepfenvögel und Verwandte) und die Charadrii (Regenpfeifer und Verwandte):[25][26]
Die genauen verwandtschaftlichen Beziehungen werden in folgendem Kladogramm dargestellt:[26]
CharadriiformesLaridae (Möwen, Seeschwalben und Scherenschnäbel)
Die meistens den Kranichvögeln zugeordneten Laufhühnchen und der Steppenläufer werden nun in verwandtschaftliche Nähe zu den Möwen bzw. zu den Schnepfenvögeln gestellt. Die Seeschwalben, Möwen und Scherenschnäbel können nicht mehr als voneinander getrennte Familien bestehen.
Die Regenpfeiferartigen (Charadriiformes) sind eine Ordnung der Vögel. Zu ihr gehören sehr verschiedene Familien und Gattungen. Im Deutschen werden zahlreiche Arten und Gattungen der Regenpfeiferartigen auch als Limikolen oder Watvögel bezeichnet.
Balchiqchilar (Charadriiformes) - qushlar sinfining turkumi. Tashqi koʻrinishi va kattaligi har xil. Eng kichigi — chumchuq balchiqchining boʻyi 14 sm, ogʻirligi 20 g , yirigi — chinchoʻldoqning boʻyi 62 sm, ogʻirligi 1100 g cha. B.ning oyogʻi uzun, oldingi barmoqlari rivojlangan, orqa barmogʻi boʻlmaydi yoki juda qisqa boʻlib, yerga tegmaydi. Oldingi barmoqlari teri-parda bilan oʻzaro tutashgan yoki oʻralgan. Koʻpchilik turlarining tumshugʻi uzun, ingichka va toʻgʻri, baʼzilariniki yuqoriga yoki pastga qaytarilgan. B. tumshugʻining kattakichikligi va shakli oziqlanish xususiyatlari bilan bogʻliq. Qanotlari ensiz, uchi nayzaga oʻxshash, baʼzilariniki toʻmtoq. Koʻp B.ning dumi qisqa, baʼzilariniki uzun yoki ayrisimon. Patlari zich, rangi koʻpincha bir xil — xira-balchiq tusda. B.ning B. (Charadrii), baliqchilar (Laridae) va chistiklar (Alcae) degan 3 kenja turkumi bor. B. kenja turkumi yakanlar (lacanidae), rangdor loyxoʻraklar (Rostratulidae), choʻldoqlar (Ghara-dviidae), bigiztumshuqlar (Recurvi-rostidae), qiziloyoqlar (Heamato-podidae), loyxoʻraklar (Scolopacidae), plavunchiklar (Phalarepodidae), qisqich choʻldoqlar (Dromadidae), jiqtoqlar (Clareolidae), oq choʻldoqlar (Chioni-didae), yilqichilar (Burhinidae) kabi 12 oilaga boʻlinadi. Baliqchilar kenja turkumi pomorniklar (Stercorariidae), baliqchilar (Laridae), chagalalar yoki dengiz qaldirgʻochlari (Sternidae), suzgirlar (Rynchopidae)ni oʻz ichiga oladi. Chistiklar kenja turkumi 1 oila — chistiklardan (Alcidae) iborat. B. turkumining 300 ga yaqin turi mavjud. Yer yuzida keng tarqalgan. Antarktikada faqat 2 turi bor. Asl B.ning koʻpi quruqlik qushlari boʻlib, dengiz, daryo, koʻl kabi suv havzalarining sohillarida, choʻl, sahro va tundra kabi ochiq yerlarda yashaydi, yerda yaxshi yuguradi. Baʼzi turlari oʻrmon va butazorlarda yashaydi. Suv va quruqlikdagi umurtqasiz hayvonlar bilan oziqlanadi. Koʻpincha yerga, baʼzi turlari (qora balchiqchi) daraxtga uya quradi. Yiliga bir marta 2 — 5 dona tuxum qoʻyadi. Asosan, urgʻochilari nasl uchun gʻamxoʻrlik qiladi, lekin rangdor loyxoʻrak va suzgir B.ning erkaklari tuxum bosadi hamda joʻjalarini boqadi. B.ning goʻshti mazali. Yilqichi, qizqush, katta qiziloyoq, loyxoʻrak, chinchoʻldoq, jiktoq, torgʻoq, kurakburun B.ning tipik vakilidir.
Balchiqchilar (Charadriiformes) - qushlar sinfining turkumi. Tashqi koʻrinishi va kattaligi har xil. Eng kichigi — chumchuq balchiqchining boʻyi 14 sm, ogʻirligi 20 g , yirigi — chinchoʻldoqning boʻyi 62 sm, ogʻirligi 1100 g cha. B.ning oyogʻi uzun, oldingi barmoqlari rivojlangan, orqa barmogʻi boʻlmaydi yoki juda qisqa boʻlib, yerga tegmaydi. Oldingi barmoqlari teri-parda bilan oʻzaro tutashgan yoki oʻralgan. Koʻpchilik turlarining tumshugʻi uzun, ingichka va toʻgʻri, baʼzilariniki yuqoriga yoki pastga qaytarilgan. B. tumshugʻining kattakichikligi va shakli oziqlanish xususiyatlari bilan bogʻliq. Qanotlari ensiz, uchi nayzaga oʻxshash, baʼzilariniki toʻmtoq. Koʻp B.ning dumi qisqa, baʼzilariniki uzun yoki ayrisimon. Patlari zich, rangi koʻpincha bir xil — xira-balchiq tusda. B.ning B. (Charadrii), baliqchilar (Laridae) va chistiklar (Alcae) degan 3 kenja turkumi bor. B. kenja turkumi yakanlar (lacanidae), rangdor loyxoʻraklar (Rostratulidae), choʻldoqlar (Ghara-dviidae), bigiztumshuqlar (Recurvi-rostidae), qiziloyoqlar (Heamato-podidae), loyxoʻraklar (Scolopacidae), plavunchiklar (Phalarepodidae), qisqich choʻldoqlar (Dromadidae), jiqtoqlar (Clareolidae), oq choʻldoqlar (Chioni-didae), yilqichilar (Burhinidae) kabi 12 oilaga boʻlinadi. Baliqchilar kenja turkumi pomorniklar (Stercorariidae), baliqchilar (Laridae), chagalalar yoki dengiz qaldirgʻochlari (Sternidae), suzgirlar (Rynchopidae)ni oʻz ichiga oladi. Chistiklar kenja turkumi 1 oila — chistiklardan (Alcidae) iborat. B. turkumining 300 ga yaqin turi mavjud. Yer yuzida keng tarqalgan. Antarktikada faqat 2 turi bor. Asl B.ning koʻpi quruqlik qushlari boʻlib, dengiz, daryo, koʻl kabi suv havzalarining sohillarida, choʻl, sahro va tundra kabi ochiq yerlarda yashaydi, yerda yaxshi yuguradi. Baʼzi turlari oʻrmon va butazorlarda yashaydi. Suv va quruqlikdagi umurtqasiz hayvonlar bilan oziqlanadi. Koʻpincha yerga, baʼzi turlari (qora balchiqchi) daraxtga uya quradi. Yiliga bir marta 2 — 5 dona tuxum qoʻyadi. Asosan, urgʻochilari nasl uchun gʻamxoʻrlik qiladi, lekin rangdor loyxoʻrak va suzgir B.ning erkaklari tuxum bosadi hamda joʻjalarini boqadi. B.ning goʻshti mazali. Yilqichi, qizqush, katta qiziloyoq, loyxoʻrak, chinchoʻldoq, jiktoq, torgʻoq, kurakburun B.ning tipik vakilidir.
Caradriformos es un ordina de avias. El inclui sirca 350 spesies ci abita tota partes de la mundo. El abita prosima a acua e come nonvertebrates o otra animales poca. Ma alga caradriformos es avias de la mar, alga abita la deserto, e un poca abita la forestas densa.
Charadriiformes is a diverse order o smaa tae medium-lairge birds. It includes aboot 350 species an haes members in aw pairts o the warld.
This is a leet o the charadriiform faimilies, presentit in taxonomic order.
Charadriiformes (o li caradriiformi) cumprenni n'òrdini d'aceddi. Cunta circa 350 speci chi s'attròvanu pi tuttu lu munnu. La maggiuranza càmpanu abbicinu l'acqua e màncianu mmirtibrati o autri armali nichi.
St'òrdini si sparti ntra tri suttòrdini:
Charadriiformes is a diverse order o smaa tae medium-lairge birds. It includes aboot 350 species an haes members in aw pairts o the warld.
Tekst üüb Öömrang Kuben an waadfögler (Charadriiformes) san en kategorii faan fögler, huar 18 familin tu hiar.
Kuben an waadfögler (Charadriiformes) san en kategorii faan fögler, huar 18 familin tu hiar.
De Pleveerechtege, ouch wel Steltluiperechtege (Latien: Charidiiformes), zien 'n groete orde vaan veugel. E groet deil vaan de soorte zien zie- of zeutwatervogel. De orde besteit oet de volgende femilies:
De steltloperachtign (Charadriiformes) zyn e grôte en gevarieerde orde van veugels met oender andere d'alkn, zêekoetn, mêeuwn, sterns, kluutn, roofmêeuwn, pleviern en kievietn.
D' orde omvat 379 sôortn, oenderverdêeld in 20 families:
De steltloperachtign (Charadriiformes) zyn e grôte en gevarieerde orde van veugels met oender andere d'alkn, zêekoetn, mêeuwn, sterns, kluutn, roofmêeuwn, pleviern en kievietn.
De Tüütvagels (Charadriiformes), ok Limikolen oder Stappvagels nömmt, sünd en Ornen mank de Vagels. Dor höört en ganze Reeg vun Familien un Geslechter to, de sik bannig verscheelt. Den Naam „Tüütvagels“ hefft se vun een vun düsse Familien, vun de Tüten.
De Tüütvagels verscheelt sik woll bannig, man dat gifft doch en poor Kennteken, dor sünd se all liek in. Bi all Aarden sünd dat Böhndack un de Stimmapparaat meist overeen. An dat Bostbeen gifft dat keen Knaken, de na binnen wiesen doot un de Foot is liek tosamenboot, sunnerlich bi de Unnerschenkels un de Sehnen in’n Foot.[1][2] De Flunke hett ölben Handfeddern. Vun de Steertfeddern gifft dat tominnst twölf, man dat könnt ok bit hen to 26 ween. De Feddern an dat Lief sünd twillt un hefft en twede Pose. De Steertdrüse is kenntekent dör en lange Fedderhube. Sunnerlich wichtig sünd de groten Nesendrüsen. Dor könnt de Aarden, de an de See leevt, dat Solt mit utscheden, wat toveel is. Düütlich to sehn sünd se sunnerlich bi dat Geslecht „Chionis“[2] Wieldes de dree Vörtöhn normol boot sünd, sett de Achtertöhn wieter boven an’n Foot an, is normolerwiese man kort un kummt nich up’n Grund. Se kann ok fehlen, as bi de Kluten un Steltkluten, en poor Aarden vun Tüten, Alkenvagels un bi de Dreetöhnmöwe. De meisten Aarden vun de Unnerornen Charadrii un Scolopaci hefft free Töhn. Swemmhüde gifft dat in’n Ansatz avers bi Kluutvagels[3], un de dree Aarden Franjenpoten, de Reegerlöper[4] un all Möwen, Schietjagers un Alkenvagels hefft ganze Swemmhüde twuschen de Töhn. Vunwegen, datt de grote Deel vun de Tüütvagels Treckvagels sünd oder tominnst hen un wenn lange Strecken fleegt, hefft se meist lange, dünne Flunken, de spitz tolopen doot. Anners sütt dat bi de Kiewitte ut (dor sünd de Flunken na de Spitzen hen breed) un bi de Alkenvagels mit ehre korten Flunken, wo se up hoge See unner Water mit dükern mütt. Mit sien Lief vun 11 cm Längde un en Gewicht vun 23 bit 37 Gramm is Calidris minutilla de lüttjeste Aart, an’n gröttsten is de Manteldreger, de 64 bit 78 cm groot warrt un 1,3 bit 1,8 kg wegen kann.[5] Bloß bi de Goldsnippen, Waterpedders, Steltkluten un Huggpuggen verscheelt sik Heken un Seken. Dat gifft de wecken Familien, dor sünd de Seken wat grötter (u. a. bi dat Blatthohn un bi’e Liewe).[6]Hybride, also Mischvagels twuschen enkelte Aarden, sünd binnen de Unnerornen Charadrii un Scolopaci woll roor, man se sünd mööglich. Bi Calidris-Strandlöpers, Kiewitte, Pluvialis-Tüten, Kluutvagels un Strandlöpers sünd al Mischlinge sehn wurrn.[7] Bi Möwen kummt dat fökener vor, datt de allerhand Aarden sik krüüzt un mischt.[8]
Nee Analysen in de Phylogenese hefft rutbrocht, datt dat mank de Tüütvagels dree grote Lienen gifft: De Lari (Möwen un Verwandte), de Scolopaci (Snippenvagels un Verwandte) un de Charadrii (Tüten un Verwandte):[9][10]
. Mehr Biller, Videos oder Audiodateien to’t Thema gifft dat bi Wikimedia Commons. De Tüütvagels (Charadriiformes), ok Limikolen oder Stappvagels nömmt, sünd en Ornen mank de Vagels. Dor höört en ganze Reeg vun Familien un Geslechter to, de sik bannig verscheelt. Den Naam „Tüütvagels“ hefft se vun een vun düsse Familien, vun de Tüten.
De wilstereftigen (Latynske namme: Charadriiformes) foarmje in skift fan 'e klasse fan 'e fûgels (Aves), de ûnderklasse fan 'e moderne fûgels (Neornithes), de tuskenklasse fan 'e nijkakigen (Neognathae) en it boppeskift fan 'e nije fûgels (Neoaves). Ta dit skift hearre sa'n 350 ûnderskate soarten fûgels, dy't har yn 'e regel yn 'e buert fan it wetter ophâlde en foar it meastepart lyts wetterdierte en/of ynsekten ite. Guon wilstereftigen libje lykwols op 'e iepen oseaan, wylst oaren yn 'e woastyn en in pear soarten yn tichte wâlden foarkomme.
Foarhinne waarden de wilstereftigen opdield yn trije ûnderskiften: de echte wilstereftigen (Charadrii), typyske kustfûgels; de seefûgeleftigen (Lari), dy't faak ek oan 'e kust, mar ek wol yn oare biotopen libje; en de alkfûgels (Alcae), kustfûgels dy't mear boud binne om ûnder wetter te swimmen as om te fleanen, en dy't op hege kliffen nêstelje. Letter waarden alle wilstereftigen ûnder de Sibley-Ahlquist-taksonomy op ien bulte smiten. Dy yndieling waard yn Noard-Amearika alteast rûnom akseptearre, mar de DNA-technyk dy't foar it ûndersyk brûkt waard dêr't dy yndieling op basearre is, wie net goed genôch om 'e ûnderlinge relaasjes binnen it skift fan 'e wilstereftigen wier út te tiizjen.
Nij ûndersyk út 2003 troch Per G.P. Ericson en oaren hat in bettere yndieling opsmiten, wêrby't de wilstereftigen ferdield binne oer seis ûnderskiften: de echte wilstereftigen (Charadrii), de fjochtkwarteleftigen (Turnici), de iishineftigen (Chionidi), de kwartelsnipeftigen (Thinocori), de seefûgeleftigen (Lari) en de snipfûgeleftigen (Scolopaci). De alkfûgels (Alcidae) foarmje no in famylje binnen it ûnderskift fan 'e seefûgeleftigen.
De wilstereftigen (Latynske namme: Charadriiformes) foarmje in skift fan 'e klasse fan 'e fûgels (Aves), de ûnderklasse fan 'e moderne fûgels (Neornithes), de tuskenklasse fan 'e nijkakigen (Neognathae) en it boppeskift fan 'e nije fûgels (Neoaves). Ta dit skift hearre sa'n 350 ûnderskate soarten fûgels, dy't har yn 'e regel yn 'e buert fan it wetter ophâlde en foar it meastepart lyts wetterdierte en/of ynsekten ite. Guon wilstereftigen libje lykwols op 'e iepen oseaan, wylst oaren yn 'e woastyn en in pear soarten yn tichte wâlden foarkomme.
Дождосвирни птици (науч. Charadriiformes) — ред од мали до средно големи птици кој вклучува околу 350 вида, а се распространети низ целиот свет. Повеќето од видовите живеат крај вода и се хранат со без’рбетници или други ситни животни. Во тежина варираат од 19 гр. до 2 кг. Многу од видовите имаат долги нозе со три прста, а често и подвижен четврти прст. Обично се гнездат на земја, но некои прават гнездо и на дрво. Пилињата се веднаш способни сами да се хранат. Овие птици се долговечни, а живеат во мочвари и на бреговите од езерата и морињата, некои од нив живеат во пустински делови и шуми.
Редот на дождосвирни се дели на 3 подреда:
Дождосвирни птици (науч. Charadriiformes) — ред од мали до средно големи птици кој вклучува околу 350 вида, а се распространети низ целиот свет. Повеќето од видовите живеат крај вода и се хранат со без’рбетници или други ситни животни. Во тежина варираат од 19 гр. до 2 кг. Многу од видовите имаат долги нозе со три прста, а често и подвижен четврти прст. Обично се гнездат на земја, но некои прават гнездо и на дрво. Пилињата се веднаш способни сами да се хранат. Овие птици се долговечни, а живеат во мочвари и на бреговите од езерата и морињата, некои од нив живеат во пустински делови и шуми.
Маарак сымалдар (лат. Charadriiformes) – куштар түркүмү. Көбүнчө сууда жана суу жээгинде жашайт. Сырткы кебетеси өтө ар түрдүү. Асмандан ылдый кудуганда куйругу жазылып, желге желбирегенде эчкинин маараганындай үн чыгат (аты ошондон улам). 3 түркүмчөсү (тартак тартарлар, чулдуктар жана чардак-чулдуктар) бар. Чардак чулдуктар 8 тукумга (ача куйруктар, чулдуктар, жөө күлүк чулдуктар, ак маарактар, каракчы чулдуктар, чардактар, чистиктер ж. б.) бөлүнөт. Маарак сымалдардын 300дөн ашык, КМШ өлкөлөрүндө 134 түрү кездешет. Арктикадан Антарктиканын жээктерине чейин таралган. Өтө суук жерлерде келгин куштар, уясын ачык жерге, аскага, чанда ийиндерге же таш арасына салат. Көбү моногамдар, 2–4 жумуртка тууйт. Балапандары көбүнчө жумурткадан чыгары менен эле уяны таштайт. Көпчүлүк маарак сымалдар колония түзүп уялашат. Негизинен майда жандыктар менен азыктанат. ТКЭСтин Кызыл китебине 14 түрү, 3 түрчөсү катталган.
Ржанкоподобны (Charadriiformes) є ряд вшелияко великых, к розличным условіям приспособленых птахів. Росшырены суть по цїлім світї враховано Арктіды і Антарктіды і населяють розличны середовиша. Дакотры виды жыють і на одкрытім морю, коло моря, дакотры в пустынях і пару видів жыє в густых лїсях.
Векшына ржанкоподобных жыє піля воды і жывить ся безхырбетныма або іншыма дрібныма жывыма творами.
Гнїздять на земли і о кормлїня молодят ся старають обоми родічі, у векшынї припадів суть моноґамны. По співаках суть ржанкоподобны найрозличнїшым рядом птахів.
Ряд рахує коло 350 видів по цїлім світї.
Тото роздїлїня підпорує дакілько незалежных штудій (смоть Baker et al. 2007).
Ржанкоподобны (Charadriiformes) є ряд вшелияко великых, к розличным условіям приспособленых птахів. Росшырены суть по цїлім світї враховано Арктіды і Антарктіды і населяють розличны середовиша. Дакотры виды жыють і на одкрытім морю, коло моря, дакотры в пустынях і пару видів жыє в густых лїсях.
Векшына ржанкоподобных жыє піля воды і жывить ся безхырбетныма або іншыма дрібныма жывыма творами.
Гнїздять на земли і о кормлїня молодят ся старають обоми родічі, у векшынї припадів суть моноґамны. По співаках суть ржанкоподобны найрозличнїшым рядом птахів.
Ряд рахує коло 350 видів по цїлім світї.
Сәпсәү һымаҡтар (лат. Charadriiformes, рус. Ржанкообразные) — бөтә ер йөҙөндә осрай, һыу буйында йәшәй торған, көйөлдөләр менән аҡсарлаҡтарҙы эсенә алған ҡоштар отряды; тышҡы ҡиәфәте, мирфологияһы менән айырылап торған, бөтә бонъяға таралған, һыуҙа һәм һыу эргәһендә йәшәүсе ҡоштар отряды. Ҙурлығы буйынса бәләкәй һәм уртаса, ауырлығы буйынса ҡом көйөлдөләре (Calidris minutilla) 19-30 г һәм диңгеҙ аҡсарлағы (Larus marinus). 1,3-2 кг-ға етә. Күмәк колонияла йәшәүселәр ҙә, айырым йәшәуселәр ҙә бар. Поляр сарлаҡтың (Sterna paradisaea) миграция юлы 28 мең км-ға етә, шулай уҡ тау зырҡыуыты (Gallinago solitaria) ултыраҡ рәүештә тереклек итә.
Көйөлдө оҙон аяҡлы, оҙон төҙ нәҙек суҡышлы, һоро сыбар төҫлө, йылға-күл буйында йәшәүсе, ҡош[1].Был ҡош Башҡортостанда киң таралған, һыу буйҙарында тереклек итә. Оҙон аяҡлы, аҫҡа табан кәкерәйгән оҙон суҡышлы, өйрәктән ҙур. Был ҡош яҡшы йөҙә, кәрәк саҡта сума. Төҫө — ҡара, буй-буй ерән һорғолт һыҙыҡлы. Ҡойроғоноң өҫтө һәм ҡорһағы аҡ төҫтә. Аяҡтары күкһел һоро. Тауышы «көйөөөөл, көйөөөөөл, өл-өл-өл». Шырлыҡтарҙа, һыулы болондарҙа йәшәй. Ваҡ балыҡ, бөжәк, көҙөн еләк-емеш менән туҡлана. Көйөлдө ояһын ерҙә ҡора. Көрән таптар менән ҡапланған йәшкелт-һоро төҫлө дүрт йомортҡа һала. Көйөлдө — һунар ҡошо, уны ите өсөн аулайҙар.
Сәпсәү һымаҡтар (лат. Charadriiformes, рус. Ржанкообразные) — бөтә ер йөҙөндә осрай, һыу буйында йәшәй торған, көйөлдөләр менән аҡсарлаҡтарҙы эсенә алған ҡоштар отряды; тышҡы ҡиәфәте, мирфологияһы менән айырылап торған, бөтә бонъяға таралған, һыуҙа һәм һыу эргәһендә йәшәүсе ҡоштар отряды. Ҙурлығы буйынса бәләкәй һәм уртаса, ауырлығы буйынса ҡом көйөлдөләре (Calidris minutilla) 19-30 г һәм диңгеҙ аҡсарлағы (Larus marinus). 1,3-2 кг-ға етә. Күмәк колонияла йәшәүселәр ҙә, айырым йәшәуселәр ҙә бар. Поляр сарлаҡтың (Sterna paradisaea) миграция юлы 28 мең км-ға етә, шулай уҡ тау зырҡыуыты (Gallinago solitaria) ултыраҡ рәүештә тереклек итә.
Көйөлдө оҙон аяҡлы, оҙон төҙ нәҙек суҡышлы, һоро сыбар төҫлө, йылға-күл буйында йәшәүсе, ҡош.Был ҡош Башҡортостанда киң таралған, һыу буйҙарында тереклек итә. Оҙон аяҡлы, аҫҡа табан кәкерәйгән оҙон суҡышлы, өйрәктән ҙур. Был ҡош яҡшы йөҙә, кәрәк саҡта сума. Төҫө — ҡара, буй-буй ерән һорғолт һыҙыҡлы. Ҡойроғоноң өҫтө һәм ҡорһағы аҡ төҫтә. Аяҡтары күкһел һоро. Тауышы «көйөөөөл, көйөөөөөл, өл-өл-өл». Шырлыҡтарҙа, һыулы болондарҙа йәшәй. Ваҡ балыҡ, бөжәк, көҙөн еләк-емеш менән туҡлана. Көйөлдө ояһын ерҙә ҡора. Көрән таптар менән ҡапланған йәшкелт-һоро төҫлө дүрт йомортҡа һала. Көйөлдө — һунар ҡошо, уны ите өсөн аулайҙар.
Чуускуннуҥулар аймахтара (нууч. Ржанкообра́зные, лат. Charadriiformes) — аан дойдуга киэҥник тарҕаммыт, бэйэ бэйэлэриттэн улахан уратылаах уу уонна уу кытыытынааҕы көтөрдөр саамай улахан аймахтарыттан биирдэстэрэ.
Шөлдисыманнар (лат. Charadriiformes) — бөтен җир йөзендә очрый, су буенда яши торган, көелде (шөлди) белән акчарлакларны эченә алган кошлар; озын аяклы, озын төз нәзек чукышлы, соры чыбар төсле, елга-күл буенда яшәүче, кош[2].
Бул кош Башкортостанда киң таралган, су буйларында тереклек итә. Озын аяклы, аска табан кәкерәйгән озын чукышлы, өйрәктән зур. Бул кош яхшы йөзә, кирәк чакта чума. Төсе — кара, буй-буй җирән соргылт сызыклы. Койрыгыннан өстә һәм корсагы ак төстә. Аяклары күксел соры. Вак балык, бөҗәк, көзен җиләк-җимеш белән туклана.
Шөлдиләр оясын җирдә кора. Көрән таплар белән капланган яшькелт-соры төсле дүрт йомырка сала.
Шөлди — сунар кошы, аны ите өчен аулыйлар.
Шөлдисыманнар (лат. Charadriiformes) — бөтен җир йөзендә очрый, су буенда яши торган, көелде (шөлди) белән акчарлакларны эченә алган кошлар; озын аяклы, озын төз нәзек чукышлы, соры чыбар төсле, елга-күл буенда яшәүче, кош.
Бул кош Башкортостанда киң таралган, су буйларында тереклек итә. Озын аяклы, аска табан кәкерәйгән озын чукышлы, өйрәктән зур. Бул кош яхшы йөзә, кирәк чакта чума. Төсе — кара, буй-буй җирән соргылт сызыклы. Койрыгыннан өстә һәм корсагы ак төстә. Аяклары күксел соры. Вак балык, бөҗәк, көзен җиләк-җимеш белән туклана.
Шөлдиләр оясын җирдә кора. Көрән таплар белән капланган яшькелт-соры төсле дүрт йомырка сала.
Шөлди — сунар кошы, аны ите өчен аулыйлар.
Ӏуфэбзу хэкӀыгъуэр (лат-бз. Charadriiformes) — къызэщӀеубыдэ къуалэбзу гуп инхэр.
Нэхъыщхьэу Ӏуфэхэмрэ псыпцӀэхэмрэ щыпсэухэу: темэнбзухэр, хытхьэрыкъуэхэр, Ӏуфэбзухэр нэмыщӀхэри. Зи пкъыр гъэпсыкӀэкӀэ, шэч хэмылъу, зэгъунэгъу лӀэужьыгъуэхэр. ХэкӀыгъуэр къуэдзиху, лъэпкътощӀу, лӀэужьыгъуи 133 зэхагъэкӀ, ахэр:
Ӏуфэбзу хэкӀыгъуэр (лат-бз. Charadriiformes) — къызэщӀеубыдэ къуалэбзу гуп инхэр.
Нэхъыщхьэу Ӏуфэхэмрэ псыпцӀэхэмрэ щыпсэухэу: темэнбзухэр, хытхьэрыкъуэхэр, Ӏуфэбзухэр нэмыщӀхэри. Зи пкъыр гъэпсыкӀэкӀэ, шэч хэмылъу, зэгъунэгъу лӀэужьыгъуэхэр. ХэкӀыгъуэр къуэдзиху, лъэпкътощӀу, лӀэужьыгъуи 133 зэхагъэкӀ, ахэр:
ХэкӀыгъуэ къуэдзэ Scolopaci Лъэпкъ Сыр-сыр (Scolopacidae) ХэкӀыгъуэ къуэдзэ Thinocori Лъэпкъ Rostratulidae Лъэпкъ Jacanidae Лъэпкъ Thinocoridae Лъэпкъ Pedionomidae ХэкӀыгъуэ къуэдзэ Lari Лъэпкъ Псытхьэрыкъуэ (Sternidae) Лъэпкъ Хытхьэрыкъуэ (Laridae) Лъэпкъ Rhynchopidae Лъэпкъ Alcidae Лъэпкъ Stercorariidae Лъэпкъ Glareolidae Лъэпкъ Dromadidae ХэкӀыгъуэ къуэдзэ Turnici Лъэпкъ Turnicidae ХэкӀыгъуэ къуэдзэ Chionidi Лъэпкъ Джэдкусэ (Burhinidae) Лъэпкъ Chionidae Лъэпкъ Pluvianellidae ХэкӀыгъуэ къуэдзэ Charadrii Лъэпкъ Псыкъуакъо (Recurvirostridae) Лъэпкъ Ӏуфэбзу (Charadriidae) Лъэпкъ Ibidorhynchidae Лъэпкъ Haematopodidae
சரத்ரீபார்மசு (Charadriiformes) என்பது பறவைகள் வகைப்பாட்டியலின் ஒரு வரிசை ஆகும். இதில் சிறியது முதல் நடுத்தர-பெரிய பறவைகள் என 350 இனங்கள் உள்ளன. இவை உலகெங்கிலும் காணப்படுகின்றன. இதில் உள்ள பெரும்பாலான பறவைகள் நீருக்கு அருகில் வாழ்கின்றன, முதுகெலும்பிலிகள் அல்லது மற்ற சிறிய விலங்குகளை உண்கின்றன; எனினும் சில கடற்பறவைகளாகவும், சில பாலைவனத்தில் வாழ்பவையாகவும் மற்றும் சில அடர்ந்த காடுகளிலும் வாழ்கின்றன.
சரத்ரீபார்மசு (Charadriiformes) என்பது பறவைகள் வகைப்பாட்டியலின் ஒரு வரிசை ஆகும். இதில் சிறியது முதல் நடுத்தர-பெரிய பறவைகள் என 350 இனங்கள் உள்ளன. இவை உலகெங்கிலும் காணப்படுகின்றன. இதில் உள்ள பெரும்பாலான பறவைகள் நீருக்கு அருகில் வாழ்கின்றன, முதுகெலும்பிலிகள் அல்லது மற்ற சிறிய விலங்குகளை உண்கின்றன; எனினும் சில கடற்பறவைகளாகவும், சில பாலைவனத்தில் வாழ்பவையாகவும் மற்றும் சில அடர்ந்த காடுகளிலும் வாழ்கின்றன.
De Steltloôperachtegen (Latien Charadriiformes) bin 'n orde van kleine toet middelgroôte veugels, die-a zes onderorden, twinteg femieljes en zoô'n 350 soorten omvat. Ze komme over bekant eêl de waereld vò. De meêste leve in 'n waeterriek milieu, soms bie zeê, awast bin d'r ok soorten die in de woestijn of in 't bos leve.
ORDE STELTLOÔPERACHTEGEN
D'r bin noga wat fossielen van steltloôperachtegen bekend uut 't laete kriet. De femieljes zoôdan ons ze kenne bin pas laeter ontstae.
De Steltloôperachtegen (Latien Charadriiformes) bin 'n orde van kleine toet middelgroôte veugels, die-a zes onderorden, twinteg femieljes en zoô'n 350 soorten omvat. Ze komme over bekant eêl de waereld vò. De meêste leve in 'n waeterriek milieu, soms bie zeê, awast bin d'r ok soorten die in de woestijn of in 't bos leve.
Charadriiformes (/kəˈrædri.ɪfɔːrmiːz/, from Charadrius, the type genus of family Charadriidae) is a diverse order of small to medium-large birds. It includes about 390 species and has members in all parts of the world. Most charadriiform birds live near water and eat invertebrates or other small animals; however, some are pelagic (seabirds), others frequent deserts, and a few are found in dense forest. Members of this group can also collectively be referred to as shorebirds.
The order was formerly divided into three suborders:
The Sibley-Ahlquist taxonomy lumps all the Charadriiformes together with other seabirds and birds of prey into a greatly enlarged order Ciconiiformes. However, the resolution of the DNA-DNA hybridization technique used by Sibley & Ahlquist was not sufficient to properly resolve the relationships in this group, and indeed it appears as if the Charadriiformes constitute a single large and very distinctive lineage of modern birds of their own.[6]
The auks, usually considered distinct because of their peculiar morphology, are more likely related to gulls, the "distinctness" being a result of adaptation for diving.[7]
The order Charadriiformes contains 3 suborders, 19 families and 390 species.[8][9]
Burhinidae – stone-curlews, thick-knees (10 species)
Pluvianellidae – Magellanic Plover
Chionidae – sheathbills (2 species)
Pluvianidae – Egyptian Plover
Charadriidae – plovers (68 species)
Recurvirostridae – stilts, avocets (10 species)
Ibidorhynchidae – ibisbill
Haematopodidae – oystercatchers (12 species)
ScolopaciScolopacidae – sandpipers, snipes (98 species)
Rostratulidae – painted-snipes (3 species)
Jacanidae – jacanas (8 species)
Pedionomidae – plains-wanderer
Thinocoridae – seedsnipes (4 species)
LariTurnicidae – buttonquails (18 species)
Dromadidae – crab-plover
Glareolidae – coursers, pratincoles (17 species)
Laridae – gulls, terns, skimmers (103 species)
Stercorariidae – skuas (7 species)
Alcidae – auks (25 species)
Phylogeny of the Charadriiformes based a study by Heiner Kuhl and collaborators published in 2020.[4] The families and the number of species are from the list maintained by Frank Gill, Pamela Rasmussen and David Donsker on behalf of the International Ornithologists' Union.[8] The suborders are those defined by Joel Cracraft in 2013.[9]That the Charadriiformes are an ancient group is also borne out by the fossil record. Alongside the Anseriformes, the Charadriiformes are the only other order of modern bird to have an established fossil record within the late Cretaceous, alongside the other dinosaurs.[10] Much of the Neornithes' fossil record around the Cretaceous–Paleogene extinction event is made up of bits and pieces of birds which resemble this order. In many, this is probably due to convergent evolution brought about by semiaquatic habits. Specimen VI 9901 (López de Bertodano Formation, Late Cretaceous of Vega Island, Antarctica) is probably a basal charadriiform somewhat reminiscent of a thick-knee.[11] However, more complete remains of undisputed charadriiforms are known only from the mid-Paleogene onwards. Present-day orders emerged around the Eocene-Oligocene boundary, roughly 35-30 mya. Basal or unresolved charadriiforms are:
The "transitional shorebirds" ("Graculavidae") are a generally Mesozoic form taxon formerly believed to constitute the common ancestors of charadriiforms, waterfowl and flamingos. They are now assumed to be mostly basal taxa of the charadriiforms and/or "higher waterbirds", which probably were two distinct lineages 65 mya already,[16] and few if any are still believed to be related to the well-distinct waterfowl. Taxa formerly considered graculavids are:
Other wader- or gull-like birds incertae sedis, which may or may not be Charadriiformes, are:
Shorebirds pursue a larger diversity of parental care strategies than do most other avian orders. They therefore present an attractive set of examples to support the understanding of the evolution of parental care in avians generally.[18] The ancestral avian most likely had a female parental care system.[19] The shorebird ancestor specifically evolved from a bi-parental care system, yet the species within the clade Scolopacidae evolved from a male parental care system. These transitions might have occurred for several reasons. Brooding density is correlated with male parental care. Male care systems in birds are shown to have a very low breeding density while female care systems in birds have a high breeding density. (Owens 2005). Certain rates of male and female mortality, male and female egg maturation rate, and egg death rate have been associated with particular systems as well.[20] It has also been shown that sex role reversal is motivated by the male-biased adult sex ratio.[21] The reason for such diversity in shorebirds, compared to other birds, has yet to be understood.
Charadriiformes (/kəˈrædri.ɪfɔːrmiːz/, from Charadrius, the type genus of family Charadriidae) is a diverse order of small to medium-large birds. It includes about 390 species and has members in all parts of the world. Most charadriiform birds live near water and eat invertebrates or other small animals; however, some are pelagic (seabirds), others frequent deserts, and a few are found in dense forest. Members of this group can also collectively be referred to as shorebirds.
La ĥaradrioformaj aŭ (Charadriiformes) estas ordo de birdoj. Preskaŭ ĉiuj specioj havas longajn krurojn kaj vivas en humidaj lokoj, ĉe la bordo de akvoj, ĉu maraj ĉu nemaraj, kaj do konsideriĝas akvobirdoj. Ili nestas surtere, ties idoj estas nestoforlasantoj kaj tuj kapablaj sin nutri. Ili nomiĝas ankaŭ vadbirdoj kaj estas diversaj laŭ grando kaj laŭ manĝokutimoj, ĉar mevoj manĝas fiŝojn kaj aliaj tre etajn bestetojn. Ili havas en la ordo 19 familiojn, preskaŭ 90 genrojn kaj pli ol 350 speciojn, kiuj estas disvastigitaj tra ĉiuj kontinentoj:
La ordo estis iam dividita laŭ tri subordoj:
La ĥaradrioformaj aŭ (Charadriiformes) estas ordo de birdoj. Preskaŭ ĉiuj specioj havas longajn krurojn kaj vivas en humidaj lokoj, ĉe la bordo de akvoj, ĉu maraj ĉu nemaraj, kaj do konsideriĝas akvobirdoj. Ili nestas surtere, ties idoj estas nestoforlasantoj kaj tuj kapablaj sin nutri. Ili nomiĝas ankaŭ vadbirdoj kaj estas diversaj laŭ grando kaj laŭ manĝokutimoj, ĉar mevoj manĝas fiŝojn kaj aliaj tre etajn bestetojn. Ili havas en la ordo 19 familiojn, preskaŭ 90 genrojn kaj pli ol 350 speciojn, kiuj estas disvastigitaj tra ĉiuj kontinentoj:
Las caradriformes (Charadriiformes) son un gran clado de aves neognatas dividido en varios grupos (seis subórdenes) que presentan 351 especies[1] conocidas, distribuidas por todo el mundo en una amplia variedad de hábitats. Todas están relacionadas (de una u otra forma) con el agua, tanto dulce como salada. Esta clasificación sigue la que se establece en la obra Handbook of the Birds of the World, que excluye de las Caradriformes la familia Otididae. El término latino charadrius se refiere a un pájaro amarillo citado en la Biblia Vulgata, y a su vez parece provenir del griego χαραδριός, ave acuática de hábitos nocturnos que, según Aristóteles, podía curar la ictericia con la visión.[2]
Son aves que van desde un tamaño pequeño al mediano o grande. Quizá sus representantes más conocidas sean las gaviotas de la familia Laridae.
La alimentación es variada, como corresponde a un grupo con tanta diversidad. Desde las mencionadas gaviotas, que son prácticamente omnívoras, aunque se alimenten principalmente de pescado, hasta los que se alimentan de pequeños invertebrados, crustáceos y moluscos, como los limícolas (cuya familia más numerosa es la Scolopacidae).
Los caradriformes o chorlitos son un grupo diverso en apariencia, pero son similares en algunas características básicas.
En todas las especies el paladar y el aparato vocal son casi iguales, el esternón no lleva procesos óseos que apunten hacia dentro; también hay similitudes en la estructura del pie, o más exactamente: similitudes en los tendones situados en la parte inferior de la pierna y la pata. [3][4] El ala cuenta con once plumas de vuelo, las plumas de timón son al menos doce, pero algunas especies pueden llegar a tener hasta veintiséis. La glándula de la grupa se caracteriza por una larga cabeza de plumas. Son especialmente importantes las grandes glándulas nasales, que sirven para excretar el exceso de sal en las especies que viven junto al mar. Son muy pronunciadas en las palomas antárticas.[4] Mientras que los tres dedos delanteros están normalmente construidos, el dedo trasero se une más arriba en la pata, suele ser corto y a menudo no toca el suelo; también puede estar ausente. Este último es el caso de la avoceta y la cigüeña negra, algunos chorlitos, alcidos y la gaviota tridáctila. La mayoría de las especies de los subórdenes Charadrii y Scolopaci tienen dedos libres, pero los dedos palmeados están presentes de forma rudimentaria en los parientes de las avocetas,[5] y las tres especies de pollitos de mar, la dromas[6] y todas las gaviotas, págalos y álcidos tienen los dedos de las patas completamente palmeados.
Dado que la mayoría de los chorlitos son migratorios o, al menos, vuelan ocasionalmente a larga distancia, suelen tener alas largas y delgadas que son puntiagudas. Las excepciones son las avefrías con las alas ensanchadas en punta y los alcidos con las alas muy acortadas como adaptación a la vida de buceador en mar abierto. Un ejemplo extremo es el extinto alca gigante, que no puede volar.
Con una longitud corporal de 11 centímetros y un peso de 23 a 37 gramos, la menudilla es la especie más pequeña, siendo la más grande el gavión atlántico, que alcanza de 64 a 78 centímetros de largo y pesa de 1,3 a 1,8 kilogramos.[7] Salvo en el caso del aguatero, el zancudo, la zancudo y el gavilán, no se produce ningún dimorfismo sexual en el plumaje. En algunas familias, sin embargo, las hembras son más grandes (por ejemplo, jacanas, ostrero).[8]
Las hibridaciones entre especies individuales de los subórdenes Charadrii y Scolopaci son raras pero posibles. Los híbridos son de color y constitución intermedias. Se han observado híbridos de Calidris sandpipers, avefrías, Pluvialis plovers, parientes de la avoceta y ostreros.[9] En las gaviotas es más frecuente el mestizaje y la mezcla de diferentes especies.[10]
En el camino hacia el volantón, los jóvenes sufren su primer cambio de plumaje. Las finas y ramificadas plumas del plumón se cambian por un plumaje juvenil con plumas de vuelo totalmente desarrolladas. La siguiente muda es la postjuvenil. Suele ser parcial, ya que sólo se cambian las plumas del cuerpo y algunas plumas de vuelo, pero en el caso de las gallinas de hoja, el zarapito y el trepador es una muda completa. Por lo tanto, el plumaje ahora adquirido se compone únicamente de plumas nuevas, o de plumas nuevas "y" viejas. Estos últimos parecen claramente desgastados, y la determinación de la edad es, en consecuencia, fácil.[11] La muda del primer plumaje de invierno al primer plumaje de verano suele ser también parcial. Las especies de limícolas más pequeñas se reproducen a partir del segundo año natural, mientras que las especies más grandes, como los ostreros, no lo hacen hasta después de dos o tres años.[12] En las gaviotas, hay tres tipos de desarrollo. Las especies pequeñas, como la gaviota reidora, alcanzan la madurez en su segundo año (gaviotas de dos años), las medianas, como la gaviota cana, a los tres años (gaviotas de tres años), y las más grandes no llegan a la madurez hasta su cuarto año (gaviotas de cuatro años). Si se altera el ciclo hormonal, pueden observarse aves inmaduras con plumaje de invierno o de verano en una época del año inapropiada.[13]
Tras la puesta del manto juvenil, el pico de muchos zancudos sigue creciendo durante varios meses. La diferencia no es muy grande, pero puede verse claramente en las comparaciones entre aves viejas y jóvenes en el campo, especialmente bien en especies de pico largo como los zarapitos.[14]
El color del iris y el tamaño y el color del anillo del ojo desnudo (si está presente) también pueden utilizarse para determinar la edad de las aves que aún no son sexualmente maduras.[15]
El repertorio típico de cuidados del plumaje incluye el baño en abrevaderos adecuados y el desplume de las plumas con el pico. Las secreciones oleosas de la glándula de cepillado se distribuyen por todo el plumaje con el pico para crear una superficie repelente al agua. La cabeza y el cuello, es decir, los lugares que no se pueden alcanzar con el pico, se tratan con el pie. Para rascarse, el pie pasa por encima o por debajo del ala, dependiendo de la especie.[16]
La mayoría de las especies de charadriformes, especialmente los chorlitos, escolopácidos y los parientes de las gaviotas, son activos durante el día. Sin embargo, también hay algunas especies que prefieren cazar de noche o al atardecer. Por ejemplo, las agachadizas son activas principalmente por las mañanas y las tardes,[17] y los charrancitos también cazan al atardecer.[18] Casi exclusivamente nocturnas son las fases de actividad de las agachadizas del género Gallinago, de los alcaravanes y de las dromas. [6][19] Las aves que viven en las marismas se alimentan con la marea baja, independientemente del ritmo día-noche, porque sólo entonces se secan los fondos marinos que contienen presas.[20]
La dieta de los chorlitos es principalmente animal, y sólo las perdicitas de América del Sur se alimentan únicamente de semillas y poseen un aparato digestivo adaptado. Los zarapitos también toman bayas de los arbustos bajos[21] y los piquituertos y los skuas depredan casi cualquier cosa hasta el tamaño de las aves pequeñas. Las aves zancudas, especialmente los agachadizos, caminan a grandes zancadas por aguas poco profundas y superficies fangosas, hurgando en el suelo con el pico. Hay muchas terminaciones nerviosas en las puntas de sus picos, porque el sentido del tacto desempeña un papel importante en la detección de presas. Además, las mitades del pico son muy flexibles, lo que facilita el pinchado.[22]
Diferentes variantes de adquisición de alimentos:
Agujeta hurgando en busca de comida.
Archibebe claro vadeando
Avoceta escudriñando el agua y el barro
Charrán ártico buscando peces desde el aire.
Págalo parásito alimentándose de un cadáver de animal.
Chorlitejo grande caminando por los fangos y picoteando sus presas del suelo.
Rayador indio captura peces con el pico inferior extendido.
La búsqueda de alimento suele realizarse en comunidad con congéneres. Las Avoceta americanas, por ejemplo, caminan por el agua en grupos cerrados capturando pequeños peces.[23] Los chorlitos tienen un pico corto para recoger la comida del suelo. Observan a los insectos y otros animales pequeños, luego corren rápidamente hacia su presa y la picotean. Ocasionalmente pisan el agua para expulsar a los invertebrados.
Además de los zancudos acuáticos, que siempre nadan en busca de comida, las avocetas y los zancudos acuáticos del género Tringa' muestran este comportamiento.[24] El Tornasol y el Chorlito pizarroso tienen una forma especial de buscar comida. El primero empuja las piedras con su pico plano de espátula para recoger los pequeños animales que se esconden debajo, mientras que el segundo voltea hábilmente las piedras con su pico curvado hacia un lado, normalmente hacia la derecha. Los skúas practican la caza predatoria, por ejemplo obligando a otras aves a regurgitar las presas devoradas. La mayoría de los charranes son zambullidores.
Muchos charadriiformes se reproducen en colonias. El nido es casi siempre una depresión en el suelo, escasamente revestida de material de nidificación. Sólo los charranes tropicales y el andarrios grande crían en los árboles. Suelen poner de uno a seis huevos y el periodo de cría es de dos semanas y media a cuatro. Si la primera nidada se pierde, puede producirse una nidada de reemplazo, pero con un número menor de huevos. El corredor sahariano se reproduce dos veces al año. La dromas es la única especie que cava un tubo de cría en la arena, sus crías son nidícolas. Las crías de todos los demás chorlitos son nidífugas, que abandonan el nido al cabo de unas horas o días, que permanecen cerca del nido. Todos los pollos tienen plumaje de plumón después de la eclosión. Siguen siendo alimentados por los padres después de abandonar el lugar del nido. Las crías son criadas por ambos sexos, pero en los correlimos de Calidris y en el chorlito de Mornell es principalmente el macho. En el caso de las zancudas de agua y las víboras doradas, los roles clásicos de género se invierten. Aquí la hembra corteja al macho, que es el único que cría a las crías. Los guardianes de los cocodrilos[25] y los charranes tropicales[26] refrescan a sus crías cuando hace calor con el agua que llevan en sus plumas ventrales.
Las caradriformes (Charadriiformes) son un gran clado de aves neognatas dividido en varios grupos (seis subórdenes) que presentan 351 especies conocidas, distribuidas por todo el mundo en una amplia variedad de hábitats. Todas están relacionadas (de una u otra forma) con el agua, tanto dulce como salada. Esta clasificación sigue la que se establece en la obra Handbook of the Birds of the World, que excluye de las Caradriformes la familia Otididae. El término latino charadrius se refiere a un pájaro amarillo citado en la Biblia Vulgata, y a su vez parece provenir del griego χαραδριός, ave acuática de hábitos nocturnos que, según Aristóteles, podía curar la ictericia con la visión.
Son aves que van desde un tamaño pequeño al mediano o grande. Quizá sus representantes más conocidas sean las gaviotas de la familia Laridae.
La alimentación es variada, como corresponde a un grupo con tanta diversidad. Desde las mencionadas gaviotas, que son prácticamente omnívoras, aunque se alimenten principalmente de pescado, hasta los que se alimentan de pequeños invertebrados, crustáceos y moluscos, como los limícolas (cuya familia más numerosa es la Scolopacidae).
Kurvitsalised (Charadriiformes) on mitmekesine lindude selts, kuhu kuulub umbes 350 liiki. Enamik kurvitsalistest on seotud veekogude ja avamaastikega.
Charadriiformes Aves klaseko ordena da, 351 espezie dituena[1]. Gehienak itsasotik hurbil bizi badira ere, badaude basamortu edo basoetan bizi diren espezieak.
Hona hemen ordenaren barruan dauden azpiorden eta familiak[2][3]:
Artikulu hau biologiari buruzko zirriborroa da. Wikipedia lagun dezakezu edukia osatuz. Charadriiformes Aves klaseko ordena da, 351 espezie dituena. Gehienak itsasotik hurbil bizi badira ere, badaude basamortu edo basoetan bizi diren espezieak.
Rantalinnut eli kahlaajalinnut[2] (Charadriiformes) ovat laaja ja monipuolinen lahko lintujen luokassa. Ne ovat enimmäkseen rannoilla ja vedessä eläviä lintuja,[2] mutta joukkoon mahtuu myös sisämaassa, jopa aavikolla eläviä sukulaisia. Niitä elää kaikilla mantereilla ja myös napaseuduilla[2]. Rantalinnut pesivät tyypillisesti maassa tai kallioilla, usein yhdyskuntina[2]. Niiden pesyeet ovat verraten pieniä, yleensä 1–4 poikasen suuruisia[2]. Poikaset ovat lajista riippuen joko pesäviipyisiä tai pesäjättöisiä[2]. Monet lajit ovat hyviä lentäjiä[2]. Ne käyttävät ravinnokseen selkärangattomia ja pieniä selkärankaisia eläimiä[2]. Rantalinnut ovat vanhahko lintulahko ja alalahkot ovat erilaistuneet. Rantalintujen taksonomia on epäselvä ja alalahkojen sisäiset sukulaisuussuhteet ovat intensiivisen tutkimuksen kohteena.
Rantalinnut on perinteisesti jaettu kolmeen alalahkoon:
Rantalinnut eli kahlaajalinnut (Charadriiformes) ovat laaja ja monipuolinen lahko lintujen luokassa. Ne ovat enimmäkseen rannoilla ja vedessä eläviä lintuja, mutta joukkoon mahtuu myös sisämaassa, jopa aavikolla eläviä sukulaisia. Niitä elää kaikilla mantereilla ja myös napaseuduilla. Rantalinnut pesivät tyypillisesti maassa tai kallioilla, usein yhdyskuntina. Niiden pesyeet ovat verraten pieniä, yleensä 1–4 poikasen suuruisia. Poikaset ovat lajista riippuen joko pesäviipyisiä tai pesäjättöisiä. Monet lajit ovat hyviä lentäjiä. Ne käyttävät ravinnokseen selkärangattomia ja pieniä selkärankaisia eläimiä. Rantalinnut ovat vanhahko lintulahko ja alalahkot ovat erilaistuneet. Rantalintujen taksonomia on epäselvä ja alalahkojen sisäiset sukulaisuussuhteet ovat intensiivisen tutkimuksen kohteena.
L'ordre des Charadriiformes comprend 19 familles d'oiseaux aquatiques, réparties en trois sous-ordres. Dans la classification de Sibley-Ahlquist, il est intégré au grand ordre des Ciconiiformes.
D'après la classification de référence (version 5.1, 2015) du Congrès ornithologique international (ordre phylogénique) :
Macareux moine, (Fratercula arctica) (Alcidae)
Œdicnème bridé, (Burhinus grallarius) (Burhinidae)
Vanneau du Sénégal,(Vanellus senegallus) (Charadriidae)
Chionis blanc, (Chionis albus) (Chionidae)
Drome ardéole, (Dromas ardeola) (Dromadidae)
Glaréole orientale, (Glareola maldivarum) (Glareolidae)
Huîtrier fuligineux, 'Haematopus fuliginosus) (Haematopodidae)
Bec-d'ibis tibétain, (Ibidorhyncha struthersii) (Ibidorhynchidae)
Jacana bronzé, (Metopidius indicus) (Jacanidae)
Goéland austral, (Larus pacificus) (Laridae)
Pédionome errant, (Pedionomus torquatus) (Pedionomidae)
Pluvianelle magellanique, (Pluvianellus socialis) (Pluvianellidae)
Pluvian fluviatile, (Pluvianus aegyptius) (Pluvianidae)
Échasse blanche, (Himantopus himantopus) (Recurvirostridae)
Rhynchée peinte, (Rostratula benghalensis) (Rostratulidae)
Fossile de Miomancalla howardi (Mancallinae)
Fossile de Nahmavis
Phylogénie des différents ordres d'oiseaux actuels du clade Neoaves en dehors des clades Ardeae et Telluraves, d'après Jarvis, E.D. et al. (2014)[1] et Yury, T. et al. (2013)[2] :
Neoaves Columbea MirandornithesL'ordre des Charadriiformes comprend 19 familles d'oiseaux aquatiques, réparties en trois sous-ordres. Dans la classification de Sibley-Ahlquist, il est intégré au grand ordre des Ciconiiformes.
Is ord éagsúil é Charadriiformes d'éin bheaga go mhórmhéide. Cuimsíonn sé thart ar 350 speiceas agus tá comhaltaí ann i ngach cearn den domhan. Cónaíonn an chuid is mó de na charadriiformes in aice le huisce agus itheann siad inveirteabraigh nó ainmhithe beaga eile; áfach, tá cuid acu peiligeach (éin mhara), agus bíonn roinnt eile lonnaithe i bhfásaigh agus faightear cúpla díobh i bhforaois tiubh.
Bhí an t-ord), roimhe seo, roinnte i dtrí bhfo-oird:
Seo liosta de na Finte 'Charadriiformes', curtha i láthair i ord tascsanomaíoch.
Is ord éagsúil é Charadriiformes d'éin bheaga go mhórmhéide. Cuimsíonn sé thart ar 350 speiceas agus tá comhaltaí ann i ngach cearn den domhan. Cónaíonn an chuid is mó de na charadriiformes in aice le huisce agus itheann siad inveirteabraigh nó ainmhithe beaga eile; áfach, tá cuid acu peiligeach (éin mhara), agus bíonn roinnt eile lonnaithe i bhfásaigh agus faightear cúpla díobh i bhforaois tiubh.
As Charadriiformes son unha orde de aves dividida en 3 subordes, 18 familias, 85 xéneros e 366 especies coñecidas, distribuídas por todo o mundo nunha ampla variedade de hábitats. Todas están relacionadas dunha ou doutra forma coa agua, tanto doce como salgada. Esta clasificación segue a que se establece na obra Handbook of the Birds of the World, que exclúe das Charadriiformes á familia Otididae.
As Caradriformes son aves que poden ser de tamaño pequeño, mediano ou grande. Quizais as súas representantes máis coñecidas sexan as gaivotas da familia Laridae.
A súa alimentación é variada, como corresponde a un grupo con tanta diversidade. Dende as xa mencionadas gaivotas, que son practicamente omnívoras, aínda que se alimenten principalmente de pescado, ata os que alimentanse de pequenos invertebrados, crustáceos e moluscos, como as limícolas (cuxa familia máis numerosa é a Scolopacidae).
As familias que se atopan no chamado Vello Continente (Europa e parte de Asia) son:
As Charadriiformes son unha orde de aves dividida en 3 subordes, 18 familias, 85 xéneros e 366 especies coñecidas, distribuídas por todo o mundo nunha ampla variedade de hábitats. Todas están relacionadas dunha ou doutra forma coa agua, tanto doce como salgada. Esta clasificación segue a que se establece na obra Handbook of the Birds of the World, que exclúe das Charadriiformes á familia Otididae.
As Caradriformes son aves que poden ser de tamaño pequeño, mediano ou grande. Quizais as súas representantes máis coñecidas sexan as gaivotas da familia Laridae.
A súa alimentación é variada, como corresponde a un grupo con tanta diversidade. Dende as xa mencionadas gaivotas, que son practicamente omnívoras, aínda que se alimenten principalmente de pescado, ata os que alimentanse de pequenos invertebrados, crustáceos e moluscos, como as limícolas (cuxa familia máis numerosa é a Scolopacidae).
As familias que se atopan no chamado Vello Continente (Europa e parte de Asia) son:
Haematopodidae Recurvirostridae Burhinidae Glareolidae Scolopacidae Stercorariidae Laridae Sternidae AlcidaeMočvarice (šljukarice; lat. Charadriiformes) su red iz razreda ptica. To je red s vrlo različitim porodicama i rodovima. Postoji oko 350 vrsta.
Ove su ptice malene do srednje veličine.
Hrane se beskralježnjacima ili drugim malenim životinjama. Mnogi rodovi imaju duge noge sa tri prsta, a često i sa pokretnim četvrtim. Obično se gnijezde na tlu, ali neke vrste grade gnijezda u stablima. Mladunci su im potrkušci koji mogu odmah sami tražiti hranu. Gotovo sve ove ptice su dugovječne, a nastanjuju močvarna područja i obale, a neke nastanjuju i pustinje i guste šume. Žive u cijelom svijetu.
Ovaj red ptica ima veliki broj porodica koje su međusobno prilično različite:
U Wikimedijinu spremniku nalazi se još gradiva na temu: Močvarice
Wikivrste imaju podatke o: Močvaricama 
bearbeitet.jpg)
Močvarice (šljukarice; lat. Charadriiformes) su red iz razreda ptica. To je red s vrlo različitim porodicama i rodovima. Postoji oko 350 vrsta.
Charadriiformes adalah ordo burung yang beragam dari ukuran kecil sampai sedang-besar. Itu mencakup 350 spesies dan memiliki anggota di seluruh dunia. Kebanyakan Charadriiformes tinggal dekat dengan air dan memakan invertebrata atau hewan kecil; meskipun demikian, beberapa spesies adalah pelagik (burung laut), beberapa mendiami kawasan gurun dan beberapa jenis dapat ditemukan di hutan tebal.
Charadriiformes adalah ordo burung yang beragam dari ukuran kecil sampai sedang-besar. Itu mencakup 350 spesies dan memiliki anggota di seluruh dunia. Kebanyakan Charadriiformes tinggal dekat dengan air dan memakan invertebrata atau hewan kecil; meskipun demikian, beberapa spesies adalah pelagik (burung laut), beberapa mendiami kawasan gurun dan beberapa jenis dapat ditemukan di hutan tebal.
Strandfuglar eða fjörufuglar (fræðiheiti: Charadriiformes) er fjölbreyttur ættbálkur fugla sem telur um 350 tegundir sem lifa um allan heim. Flestir strandfuglar lifa nærri vatni og lifa á smádýrum en sumar tegundir eru sjófuglar og aðrar finnast í skógum.
Ættbálknum er oftast skipt í þrjá undirættbálka:
Ættartré byggt á Baker, A.J. et al. (2012)[1] and Boyd, J. H. et al. (2016) [2]
Strandfuglar eða fjörufuglar (fræðiheiti: Charadriiformes) er fjölbreyttur ættbálkur fugla sem telur um 350 tegundir sem lifa um allan heim. Flestir strandfuglar lifa nærri vatni og lifa á smádýrum en sumar tegundir eru sjófuglar og aðrar finnast í skógum.
Ættbálknum er oftast skipt í þrjá undirættbálka:
Vaðfuglar (Charadrii) eru dæmigerðir strandfuglar sem nærast með því að tína fæðu upp úr sandi eða leðju bæði við sjó og vötn. Máfuglar (Lari) eru venjulega aðeins stærri fuglar sem veiða fisk á hafi úti. Nokkrar máfategundir og skúmur taka fæðu sína í fjörunni eða með því að ræna aðra fugla og sumir hafa aðlagast lífi inni í landi. Svartfuglar (Alcae) lifa við strendur á klettum og „fljúga“ neðansjávar eftir æti.I Caradriiformi (Charadriiformes Huxley, 1867) sono un ordine a cui fanno capo molte famiglie di uccelli di mare quali i gabbiani (Laridae) e le alche (Alcidae).
La suddivisione classica in tre sottordini (Charadrii, Lari e Alcae) è stata rivista su base filogenetica nei primi anni del XXI secolo alla luce delle analisi del DNA mitocondriale che hanno coinvolto le diverse specie.
L'arrangiamento tassonomico attualmente più seguito comprende 6 sottordini e 19 famiglie.[1][2][3][4]
Secondo questa classificazione la famiglia Laridae comprende anche le specie in precedenza attribuite a Sternidae e Rynchopidae.[4]
Ordine Charadriiformes
I Caradriiformi (Charadriiformes Huxley, 1867) sono un ordine a cui fanno capo molte famiglie di uccelli di mare quali i gabbiani (Laridae) e le alche (Alcidae).
Sėjikiniai paukščiai (Charadriiformes) – paukščių (Aves) būrys. Nedideli ir vidutinio dydžio paukščiai, kurie sveria 20-3000 g. Išvaizda ir gyvenimo būdas labai skirtingi. Snapo forma įvairi. Minta vabzdžiais, kirmėlėmis, vėžiagyviais ir moliuskais, rečiau kitokiu maistu. Dauguma rūšių lizdus krauna ant žemės. Kiaušiniai išmarginti dėmelėmis. Gyvena dažniausiai pelkėse, prie vandens. Dauguma rūšių monogamai. Išsiritę jaunikliai greitai palieka lizdą. Mūsų krašte traukiantys paukščiai.
Būryje yra 20 šeimų (iš viso apie 350 rūšių), Lietuvoje gyvena 9 šeimų paukščiai:
Sėjikiniai paukščiai (Charadriiformes) – paukščių (Aves) būrys. Nedideli ir vidutinio dydžio paukščiai, kurie sveria 20-3000 g. Išvaizda ir gyvenimo būdas labai skirtingi. Snapo forma įvairi. Minta vabzdžiais, kirmėlėmis, vėžiagyviais ir moliuskais, rečiau kitokiu maistu. Dauguma rūšių lizdus krauna ant žemės. Kiaušiniai išmarginti dėmelėmis. Gyvena dažniausiai pelkėse, prie vandens. Dauguma rūšių monogamai. Išsiritę jaunikliai greitai palieka lizdą. Mūsų krašte traukiantys paukščiai.
Būryje yra 20 šeimų (iš viso apie 350 rūšių), Lietuvoje gyvena 9 šeimų paukščiai:
Jūršarkiniai (Haematopodidae) Avocetiniai (Recurvirostridae) Storkulniniai (Burhinidae) Sėjikiniai (Charadriidae) Tilvikiniai (Scolopacidae) Plėšikiniai (Stercorariidae) Kiriniai (Laridae) Žuvėdriniai (Sternidae) Alkiniai (Alcidae)Tārtiņveidīgie putni (Charadriiformes) ir viena no putnu klases (Aves) kārtām, kas pieder neognatu infraklasei (Neognathae). Tārtiņveidīgie putni ir ļoti dažādi, tie ir gan mazi, gan vidēji lieli. Šai kārtai pieder apmēram 350 putnu sugas, kas iedalās 20 dzimtās. Tārtiņveidīgie putni atkarībā no sugas dzīvo visdažādākajās ekozonās visos pasaules kontinentos, Antarktīdu ieskaitot. Lielākā daļa tārtiņveidīgo putnu dzīvo ūdens tuvumā un barojas ar nelieliem dzīvniekiem, lai gan ir dažas sugas, kas dzīvo tuksnesī vai dziļos mežos.
Jaunākie DNS pētījumi ir ieviesuši izmaiņas putnu klasifikācijā kopumā. Tārtiņveidīgo putnu kārtā senāko 3 apakškārtu vietā (bridējputni, kaijveidīgie un alkveidīgie) šobrīd ir 6 apakškārtas.[1]
Latvijā ir sastopamas 9 tārtiņveidīgo putnu dzimtas: alku dzimta (Alcidae), bezdelīgtārtiņu dzimta (Glareolidae), īlenknābju dzimta (Recurvirostridae), jūras žagatu dzimta (Haematopodidae), kaiju dzimta (Laridae), klijkaiju dzimta (Stercorariidae), sloku dzimta (Scolopacidae), tārtiņu dzimta (Charadriidae) un zīriņu dzimta (Sternidae).[2]
Tārtiņveidīgie putni (Charadriiformes) ir viena no putnu klases (Aves) kārtām, kas pieder neognatu infraklasei (Neognathae). Tārtiņveidīgie putni ir ļoti dažādi, tie ir gan mazi, gan vidēji lieli. Šai kārtai pieder apmēram 350 putnu sugas, kas iedalās 20 dzimtās. Tārtiņveidīgie putni atkarībā no sugas dzīvo visdažādākajās ekozonās visos pasaules kontinentos, Antarktīdu ieskaitot. Lielākā daļa tārtiņveidīgo putnu dzīvo ūdens tuvumā un barojas ar nelieliem dzīvniekiem, lai gan ir dažas sugas, kas dzīvo tuksnesī vai dziļos mežos.
Jaunākie DNS pētījumi ir ieviesuši izmaiņas putnu klasifikācijā kopumā. Tārtiņveidīgo putnu kārtā senāko 3 apakškārtu vietā (bridējputni, kaijveidīgie un alkveidīgie) šobrīd ir 6 apakškārtas.
Charadriiformes adalah satu order burung pelbagai yang bersaiz sederhana besar. Ia merangkumi 350 spesies dan ahli berasal dari seluruh dunia. Kebanyakan Charadriiformes tinggal berdekatan dengan sumber air dan makan invertebrata atau haiwan kecil; Walau bagaimanapun, terdapat beberapa speseis adalahdari jenis pelagik (burung laut), beberapa mendiami kawasan gurun dan beberapa jenis boleh didapati di hutan tebal.
Charadriiformes adalah satu order burung pelbagai yang bersaiz sederhana besar. Ia merangkumi 350 spesies dan ahli berasal dari seluruh dunia. Kebanyakan Charadriiformes tinggal berdekatan dengan sumber air dan makan invertebrata atau haiwan kecil; Walau bagaimanapun, terdapat beberapa speseis adalahdari jenis pelagik (burung laut), beberapa mendiami kawasan gurun dan beberapa jenis boleh didapati di hutan tebal.
De steltloperachtigen (Charadriiformes) zijn een grote en vrij gevarieerde orde van vogels, die onder andere de steltlopers, alken, zeekoeten, meeuwen, sterns, kluten, jagers, plevieren en kieviten omvat.
De orde omvat 379 soorten, onderverdeeld in 19 families:[1]
De steltloperachtigen (Charadriiformes) zijn een grote en vrij gevarieerde orde van vogels, die onder andere de steltlopers, alken, zeekoeten, meeuwen, sterns, kluten, jagers, plevieren en kieviten omvat.
Vade-, måse- og alkefuglar (Charadriiformes) er ein mangfaldig biologisk orden av små til mellomstore fugleartar. Gruppa inneheld meir enn 370 artar og har medlemmer i alle delar av verda. Dei er mest talrike i nærleiken av vatn og et virvellause dyr eller andre smådyr, men somme er pelagiske, andre lever i ørkenar og nokre få finst i tjukke skogen.
Oversyn av familiar i rekkjefølgje etter Clementslista versjon 6.8 frå august 2013.[1]
* Måsar Ca. 50 artar spreidd verda rundt. Ni hekkefuglar i Noreg inklusive Svalbard, i tillegg er ca. 6–7 gjesteartar.
* Terner og noddyar, 44 artar over heile verda, jaktar med stupdukk.
* Saksenebb, tre artar i Afrika, Sør-Asia og Amerika som fiskar flygande med undernebbet i vassflata.
Vade-, måse- og alkefuglar (Charadriiformes) er ein mangfaldig biologisk orden av små til mellomstore fugleartar. Gruppa inneheld meir enn 370 artar og har medlemmer i alle delar av verda. Dei er mest talrike i nærleiken av vatn og et virvellause dyr eller andre smådyr, men somme er pelagiske, andre lever i ørkenar og nokre få finst i tjukke skogen.
Oversyn av familiar i rekkjefølgje etter Clementslista versjon 6.8 frå august 2013.
* Måsar Ca. 50 artar spreidd verda rundt. Ni hekkefuglar i Noreg inklusive Svalbard, i tillegg er ca. 6–7 gjesteartar.
* Terner og noddyar, 44 artar over heile verda, jaktar med stupdukk.
* Saksenebb, tre artar i Afrika, Sør-Asia og Amerika som fiskar flygande med undernebbet i vassflata.
Vade-, måse- og alkefugler (Charadriiformes) er en orden av fugler der mange av artene er tilpasset et liv i nær tilknytning til vann. Ordenen deles inn i fem underordener og omfatter cirka 385 arter.
Neoaves separerte i to linjer for cirka 79,6 millioner år siden. Den ene ledet fram til Passeriformes, den andre til Falconiformes, Charadriiformes (vade-, måse- og alkefuglene), Procellariiformes, Gaviiformes, Ciconiiformes og Sphenisciformes.[1].[2]
Alle alkefugler og mange måkefugler (i en viss forstand også slirenebbene) er sjøfugl som tilbringer store deler av året på det åpne hav og lever av fisk, krepsdyr eller andre marine byttedyr.
Vadefugler lever i våtmarksområder eller ved kystene, gjerne i vannkanten, der de leter etter muslinger, leddormer eller andre gravende virvelløse dyr. De er ofte spesialisert på en bestemt byttedyrgrupper, og har nebb som er spesielt tilpasset til fangst av disse.
Inndelingen i første kolonne følger i hovedsak Taxonomy in Flux og er i henhold til Boyd (2016).[3][4][5][6][7][8][9][10][11][12][13][14][15][16][17][18][19][20] Inndelingen i andre kolonne følger HBW Alive og er i henhold til Burger, Gochfeld & Bonan (2018).[21] I begge tilfeller følger norske navn på grupper og arter Norsk navnekomité for fugl i henhold til Syvertsen et al. (2008, 2017).[22][23] Norske arts- og gruppenavn i parentes er imidlertid ikke offisielle, men kun midlertidige beskrivelser.
Inndeling etter Taxonomy in Flux Inndeling etter HBW Alivehttp://www.biomedcentral.com/1471-2148/4/28
Vade-, måse- og alkefugler (Charadriiformes) er en orden av fugler der mange av artene er tilpasset et liv i nær tilknytning til vann. Ordenen deles inn i fem underordener og omfatter cirka 385 arter.
Multimedia w Wikimedia Commons Siewkowe[2], siewkowate, mewy-siewki[3] (Charadriiformes) – rząd ptaków z podgromady ptaków nowoczesnych Neornithes.
Rząd siewkowych obejmuje gatunki zamieszkujące otwarte przestrzenie lub morskie brzegi, a w sezonie pozalęgowym często otwarte morze, jedynie nieliczne gatunki spotyka się w lasach. W zależności od gatunków osiadłe lub wędrowne (te ostatnie odbywają najdłuższe sezonowe wędrówki w świecie zwierzęcym). Występują na całym świecie[4].
Siewkowe to średnie i małe ptaki, charakteryzujące się długimi, wąskimi skrzydłami i błoną pławną między palcami u nóg, u wielu przedstawicieli mająca postać szczątkową. Ptaki te bardzo dobrze latają i pływają. Upierzenie w barwach brązowo-żółtawych lub czarno-białych ma charakter maskujący. Siewkowe gniazdują w koloniach.
Podstawą pożywiania siewkowych jest pokarm zwierzęcy, przede wszystkim ryby, głowonogi, mięczaki, owady, część gatunków żywi się ponadto jajami i pisklętami innych ptaków. Alkowce w poszukiwaniu pożywienia nurkują, wiosłując pod wodą skrzydłami, mewowce żerują na lądzie, na powierzchni wody, czasem także nurkują na nieduże głębokości, siewkowce natomiast są uzbrojone w długie dzioby, którymi zbierają na lądzie i na płyciznach bezkręgowce.
Rząd siewkowych dzieli się na trzy dobrze zdefiniowane podrzędy[2][5]:
Systematyka nadal podlega zmianom i jest przedmiotem dyskusji (np. dawniej mewy i rybitwy wspólnie zaliczano, jako podrodziny, do rodziny mew Laridae; podrzędy Charadrii i Lari oraz rodziny andówek i pochwodziobów bywają podnoszone do rangi osobnych rzędów; płatkonogi wyodrębniano jako osobną rodzinę; itp.). Wymieniane u Mielczarka i Cichockiego rodziny rybitw (Sternidae) i brzytwodziobów (Rynchopidee)[6] u Gilla i Wrighta zaliczane są do rodziny mew[4].
Siewkowe, siewkowate, mewy-siewki (Charadriiformes) – rząd ptaków z podgromady ptaków nowoczesnych Neornithes.
Charadriiformes é uma ordem de aves marinhas e limícolas, com cerca de 350 espécies, espalhados ao longo do globo. Fazem parte dessa ordem as gaivotas, as batuíras, os maçaricos, os trinta-réis, e outras aves. A maioria habita regiões costeiras e associadas a corpos aquáticos, mas algumas também vivem em campos úmidos e outras podem ser encontradas em alto-mar. Muitas espécies dessa ordem também são migratórias.
Seu peso varia entre 25 g - 2 kg, seu palato é esquizognata, as penas da região do uropígio possuem penugem adicional, como uma pena em miniatura, a glândula uropigial é bilobada e com tufos de penas, e há similaridades entre as siringes e os tendões das pernas dos diferentes membros da ordem.[1]
Para manter o balanço apropriado entre a água corporal e a concentração de sal, muitos caradriformes apresentam glândulas de sal supra-orbitais altamente especializadas, sendo muito eficientes em secretar o sal em excesso.[1]
Charadriiformes é uma ordem de aves altamente diversa, perdendo apenas para Passeriformes em número de famílias e espécies. O grupo se divide, principalmente, entre as aproximadamente 200 espécies consideradas aves limícolas, como os alcaravões, os maçaricos e os jaçanãs (Fig.2), e os outros 5 grupos de aves marinhas, que englobam as gaivotas (Fig.1), as andorinhas-do-mar, os mandriões, os bicos-de-tesoura e as tordas. As espécies dessa ordem apresentam comportamentos diversos e complexos quanto à formação de casais e postura dos ovos, além de grande diversidade quanto a sua forma corporal, comprimento de perna e estilo de bico.[1][2][3][4]
A maioria das aves marinhas tendem a formar colônias na época de acasalamento, enquanto que as limícolas tendem ao comportamento solitário, tendo desenvolvido comportamentos reprodutivos mais complexos, como acasalamentos leks, poligamia, e cuidado parental por apenas um adulto. As aves marinhas são, sem exceção, monogâmicas, e os adultos dividem a função de defesa e cuidado da prole. Isso ocorre possivelmente devido ao fato de que as aves limícolas possuem mais comida disponível ao redor de suas regiões de ninhado, enquanto que as marinhas formam seus ninhos longe da região de alimentação.[2][5]
A diversidade dos caradriformes pode ser muito bem observada ao analisar a variedade de suas dietas e estratégias de forrageamento. As dietas variam entre animais e vegetais, e em alguns casos é altamente especializada. Muitos são piscívoros, mas suas estratégias para capturar presa variam; as gaivotas possuem asas longas e finas, adaptadas para mergulhar na água rapidamente e capturar peixes próximos da superfície, enquanto que todas possuem asas curtas e fortes, usadas para nadar debaixo d'água a procura de presa. Quanto aos invertebrados aquáticos e terrestres, aquele que desenvolveu a maior diversidade na coleta desse alimento foi o grupo das aves limícolas, com grande diversidade na morfologia de seus bicos e pernas. De exemplo, tem-se as tarambolas, baixas e fortes, com bico curto, utilizado para capturar pequenos invertebrados na superfície do substrato, utilizando-se principalmente da visão para encontrar a presa, enquanto que os maçaricos, com pernas e bicos mais longos, geralmente utilizam-se de pistas táteis para encontrar a presa.[1][5][6]
Ainda que muitas espécies tenham expandido em números e se espalhado mais, a maioria dos caradriformes tem experienciado queda abrupta em seus números, sendo que 51 espécies são consideradas como em risco de extinção pela IUCN. Himantopus novazealandiae, uma dessas espécies, é considerada uma das mais ameaçadas no mundo, com menos de 100 indivíduos restantes. Os maiores riscos para essas aves provêm de consequências da expansão de populações humanas, como a diminuição de comida, a ocupação humana de zonas costeiras, onde muitas dessas aves costumam viver ou criar seu ninhos, a caça e outras atividades.[1][5][6][7][8]
Apresentam distribuição global, podendo ser avistados em quase qualquer habitat terrestre, sendo que muitos também ocorrem em habitats pelágicos. Nessa ordem estão presentes algumas das espécies migradoras mais extremas, capazes de voar milhares de quilômetros sem parar. A maioria das aves do grupo habita regiões costeiras ou associadas a corpos aquáticos , além de indivíduos que habitam campos úmidos ou vivem em alto-mar. Esses habitats geralmente são altamente produtivos, providenciando uma fonte rica em alimento.[1][3][4][6][9]
O fóssil mais antigo de um caradriforme já encontrado data de mais de 36 milhões de anos atrás, pertencente à época do Eoceno. Teoriza-se que os caradriformes ancestrais (Fig.3) foram um dos poucos grupos que sobreviveram a extinção em massa do Cretáceo Superior. Tais aves ancestrais deveriam apresentar características combinadas de aves limícolas, patos e outras aves aquáticas atuais. Desde o Cretáceo, os caradriformes sofreram uma intensa radiação adaptativa, levando à diversidade de forma e função entre as espécies hoje.[1]
A ordem Charadriiformes é dividida em 3 subordens e 20 famílias.[10][11][12][13][14] São elas:
Tentativas para determinar as afinidades entre os grupos de caradriiformes utilizaram-se de um conjunto de evidências morfológicas, comportamentais, bioquímicas e moleculares, e já resultaram em diversos agrupamentos diferentes. Atualmente, Charadriiformes é visto como um grupo coesivo baseado em uma combinação de caracteres, como as poucas semelhanças morfológicas entre os membros da ordem.[1][10][11][12][13][14]
Uma taxonomia alternativa foi construída em 1990 por Sibley e Ahlquist, baseada em estudos de hibridização de DNA-DNA, em que várias espécies consideradas caradriformes até então foram classificadas como Ciconiiformes. No entanto, essa teoria recebeu criticismo considerável, o que impediu sua ampla aceitação. [1][15][16]
Filogenia de Charadriiformes, segundo as propostas mais recentes:[10][11][12][13][14]
CharadriiformesCharadriiformes é uma ordem de aves marinhas e limícolas, com cerca de 350 espécies, espalhados ao longo do globo. Fazem parte dessa ordem as gaivotas, as batuíras, os maçaricos, os trinta-réis, e outras aves. A maioria habita regiões costeiras e associadas a corpos aquáticos, mas algumas também vivem em campos úmidos e outras podem ser encontradas em alto-mar. Muitas espécies dessa ordem também são migratórias.
Caradriiformele sau limicolele (Charadriiformes) este un ordin de păsări migratoare din care fac parte un număr mare de specii, majoritatea trăind pe malurile apelor.
În acest ordin, unele păsări au ciocul sau picioarele lungi, având aspecte foarte diferite, forma lor diferind în funcție de medul de hrănire și de mediul de viață. Au la picior trei degete, aproape toate clocesc pe sol, pe malurile apelor, cu excepția subfamiliei păsărilor alergătoare (Cursoriinae). Puii sunt nidifugi, părăsesc imediat cuibul după eclozare și sunt capabili să se hrănească singuri. Aceste păsări se pot întâlni pe tot pe glob, chiar și în regiunile polare.
Evoluție și dispariție Comportament Liste ClasificareCaradriiformele sau limicolele (Charadriiformes) este un ordin de păsări migratoare din care fac parte un număr mare de specii, majoritatea trăind pe malurile apelor.
Kulíkotvaré alebo bahniaky alebo ?dlhokrídlovce (Charadriiformes, Charadriides) v širšom zmysle je skupiny (rad, infrarad) letcov.
Existujú aj kulíkotvaré/bahniaky/dlhokrídlovce v užšom zmysle - pozri nižšie Systematika.
Sú to menšie až stredne veľké vtáky. Majú štíhly a na okrajoch ostrý zobák. Dobre lietajú. Sú prispôsobené na rozmanité podmienky. Vyskytujú sa na celom svete vrátane Arktídy a Antarktídy a osídľujú rozmanité prostredia. Niektoré druhy žijú na otvorenom mori, pri mori, niektoré v púšťach a pár druhov obýva husté lesy. Väčšina žije blízko vody a živí sa bezstavovcami alebo inými drobnými živočíchmi.
Hniezdia na zemi a o nekrmivé mláďaté sa starajú obidvaja partneri, vo väčšine prípadov sú monogamní. Po vrabcotvarých sú kulíkotvaré nejrozmanitejším radom vtákov.
Kulíkotvaré/bahniaky/?dlhokrídlovce (Charadriiformes) v širšom zmysle:
Kulíkotvaré alebo bahniaky alebo ?dlhokrídlovce (Charadriiformes, Charadriides) v širšom zmysle je skupiny (rad, infrarad) letcov.
Existujú aj kulíkotvaré/bahniaky/dlhokrídlovce v užšom zmysle - pozri nižšie Systematika.
Scolopacidae (kljunači)
Rostratulidae (slokarji)
Jacanidae
Thinocoridae
Pedionomidae
Laridae (galebi)
Rhynchopidae (škarjekljuni)
Sternidae (čigre)
Alcidae (njorke)
Stercorariidae (govnačke)
Glareolidae (tekalci)
Dromadidae (čapljarji)
Turnicidae (tekačice)
Burhinidae (prlivke)
Chionididae
Pluvianellidae
Ibidorhynchidae
Recurvirostridae (sabljarke)
Haematopodidae (školjkarice)
Charadriidae (deževniki)
Pobréžniki (znanstveno ime Charadriiformes) so raznolik red drobnih do srednje velikih ptic. Vključuje okrog 350 vrst, ki živijo po vsem svetu. Večina pobrežnikov živi blizu vode in se prehranjuje z nevretenčarji ali drugimi drobnimi živalmi. Nekaj vrst pa je tudi pelagičnih, nekaj jih živi v puščavah in nekaj v gostih gozdovih. V Evropi živi le deset družin.
Pobréžniki (znanstveno ime Charadriiformes) so raznolik red drobnih do srednje velikih ptic. Vključuje okrog 350 vrst, ki živijo po vsem svetu. Večina pobrežnikov živi blizu vode in se prehranjuje z nevretenčarji ali drugimi drobnimi živalmi. Nekaj vrst pa je tudi pelagičnih, nekaj jih živi v puščavah in nekaj v gostih gozdovih. V Evropi živi le deset družin.
Vadarfåglar (Charadriiformes) är en ordning i djurklassen fåglar. Ordningen omfattar cirka 350 arter som återfinns över hela alla delar av jorden. Merparten lever i närheten av vatten och lever av ryggradslösa djur och andra små djur, men en mindre del är pelagiska havsfåglar, några återfinns i ökenområden, och ett mycket litet antal lever i täta skogsområden.
Sibley-Ahlquists taxonomi slog samman Charadriiformes tillsammans med havsfåglar och rovfåglar i den utökade ordningen storkfåglar (Ciconiiformes). Detta har senare kritiserats och allt tyder på att Charadriiformes trots allt är en mycket distinkt och omfattande utvecklingslinje.[1]
Inom ordningen delades vadarfåglarna tidigare ofta upp i följande tre underordningar:
Genetiska studier visar att denna indelning är felaktig. Exempelvis är alkorna förhållandevis nära besläktade med måsfåglar och att deras "distinkta" morfologi istället beror på anatomiska anpassningar för dykning. Följande taxonomi baseras på sentida forskningsresultat:[2]
Hägerpiparens placering inom vadarfåglarna har länge varit oklar och de har i olika omgångar placerats närmare Lari, Chionidi och Charadrii.
Springhönsens placering är oklar men har en ganska basal position i Lari-Scolopaci sensu lato-gruppen.[3]
En mer konservativ taxonomi baserad på de senare forskningsrönen placerar Thinocori som en del av Scolopaci, och Chionidi tillsammans med Charadrii, eller också kan Glareolidae placeras i en helt egen underordning.
Wikimedia Commons har media som rör Vadarfåglar.
Vadarfåglar (Charadriiformes) är en ordning i djurklassen fåglar. Ordningen omfattar cirka 350 arter som återfinns över hela alla delar av jorden. Merparten lever i närheten av vatten och lever av ryggradslösa djur och andra små djur, men en mindre del är pelagiska havsfåglar, några återfinns i ökenområden, och ett mycket litet antal lever i täta skogsområden.
Yağmur kuşları (Latince: Charadriiformes), kuşlar sınıfına ait bir takımdır.
Çok değişik yaşam alanları olan kuşlardır. Vücut yapıları değişiktir. Sulara yakın ya da bağımlı olarak yaşarlar. Takım üyelerinin çok fazla ortak özellikleri yoktur.
Gagaları çeşitli uzunluktadır. Bazı türlerde düz, ince uzun, bazılarında kıvrıktır. Genellikle su kenarlarında yaşarlar. Fakat bacak yapısı bakımından steplere, çöl iklimine de uyum gösterenleri vardır. Denizle ilişkili yaşayanlarda tuz bezi gelişmiştir. Çoğunlukla hayvansal beslenirler. Yüzeyden balık toplamak suretiyle, dalarak, başkalarının besinlerini çalarak, yumuşakçaların kabuklarını açarak beslenirler. Yumurtalarını her zaman taşlar ve midye kabukları ile birlikte bırakırlar ve çoğunlukla erkek ve dişi birlikte kuluçkaya yatar.
Yağmur kuşları (Latince: Charadriiformes), kuşlar sınıfına ait bir takımdır.
Çok değişik yaşam alanları olan kuşlardır. Vücut yapıları değişiktir. Sulara yakın ya da bağımlı olarak yaşarlar. Takım üyelerinin çok fazla ortak özellikleri yoktur.
На відміну від багатьох інших птахів, їхнє біорізноманіття від тропіків до помірних та північних широт не зменшується, а навпаки збільшується, що призвело до розвитку різних морфологічних та поведінкових механізмів, адаптованих до умов холодного клімату. Одним з основних таких механізмів стала осморегуляція, в результаті якої контроль виведення солей в організмі забезпечує сталість осмотичного тиску крові та іншої внутрішньоклітинної рідини.
Досить різноманітний за морфологією ряд. Кількість спільних ознак для всіх груп ряду відносно невелика, але у комплексі вони досить чітко відокремлюють сивкоподібних від інших, навіть споріднених рядів. Дзьоби дуже різноманітної форми. Шийних хребців 12—16. Грудні хребці найчастіше зливаються у спинну кістку; у алькових вона не утворюється. Справжніх ребер 5—8. Цівка та нижній край гомілки не оперені. Задній палець у всіх груп, крім якан, сильно редукований, у частини видів повністю зникає. Пневматичність скелету виражена слабко. Стравохід легко розтягується, вола зазвичай немає. М'язевий шлунок з потужними стінками. Сліпі кишки розвинені в різному ступені. Є жовчний міхур. Додатковий стрижень контурного пера зазвичай розвинений. Куприкова залоза вкрита пір'ям. Крила загострені, діастатаксичні (виняток — сніжницеві). Першорядних махових пер 11. Протягом року два линяння: повне післягніздове та часткове весняне (передшлюбне). Статевий диморфізм властивий небагатьом видам; у більшості добре виражена вікова і сезонна його зміна.
Поширені практично по всій земній кулі.
Більшість видів ведуть зграйний спосіб життя круглорічно або у певний його період. Мартинові (Laridae) та алькові (Alcidae) гніздяться великими колоніями, розмір яких може варіювати від декількох сотень до сотень тисяч птахів. Серед видів, які мешкають у помірних та холодних широтах більшість перелітні. Грицик малий (Limosa lapponica) здійснює одні з найдовших міграцій серед птахів — їх протяжність становить 11680 км[1]
Більшість видів моногамні. Полігінія або поліандрія зустрічається у яканових (Jacanidae), плавунців (Phalaropus) та деяких бекасових. Гніздяться, як правило, один раз на рік.
Гніздо як таке відсутнє взагалі або примітивне. Наприклад, багато прибережних птахів, такі як алькові (Alcae) яйця відкладають безпосередньо на прибережні скелі без будь-якої вистилки. Деякі бекасові (Scolopacidae) влаштовують свої гнізда на деревах. Яйця доволі крупні зазвичай з забарвленою шкаралупою та більш або менш вираженою плямистістю. Кількість яєць у кладці від 1 до 4. Для куликів характерна кладка з 4 яєць, мартини зазвичай відкладають 3. Інкубаційний період триває три або більше тижнів. Пташенята виводкового типу, але у багатьох видів вигодовуються до підйому на крило.
Раціон сивкоподібних різних видів суттєво відрізняється та може включати як рослинну, так і тваринну їжу. Багато морських птахів, такі як крячки та алькові, живляться майже виключно рибою. Іншим важливим кормом для сивкоподібних є водні та наземні комахи. Значну частину раціону сніжниць (Chionidae), які мешкають в Антарктиді, складають морські водорості. Насінням рослин живляться кулики Pedionomus torquatus, Thinocorus та Attagis.
Найбільш ранні археологічні знахідки сивкоподібних птахів відносяться до періоду еоцену, близько 36 млн років тому[2]. Однак згідно з теорією, розробленою американськими орнітологами Аланом Федучі (англ. Alan Feduccia) та Сторсом Олсоном (англ. Storrs Olson)[3] найдавніші сивкоподібні (або як їх називають «прасивкоподібні») з'явились задовго до цього та були одними з небагатьох птахів, які пережили катастрофічні зміни крейдового періоду, який погубив динозаврів. Згідно з теорією, пізніше вони дали початок багатьом сучасним навколоводним птахам, таким як фламінго, веслоногі та гусеподібні[4][5]. Серед стародавніх родин сивкоподібних, які широко поширені в обох півкулях у пізній крейдовий та ранній кайнозойський періоди, варто назвати гракулявидів та (Graculavidae) пресбиорнитидів (Presbiornithidae), які володіли змішаними рисами сучасних качок, куликів, ібісів та інших водних птахів.
У сучасній історії вчені намагаються розібратися у класифікації та родинних зв'язках сивкоподібних на основі морфологічних, поведінкових та молекулярних особливостей. У 1990 р. вийшла таксономічна класифікація Сіблі-Алквіста, яка базується на дослідженні ДНК-гібридизації[6]. На основі цієї системи усі сивкоподібні були включені до ряду голінастих, що викликало суперечки серед орнітологів. Пізніше було визнано, що метод ДНК-гібридизації не завжди ефективний при визначенні найбільш крупних таксономічних груп.
На сучасному етапі більшість вчених визнає таксономічну структуру, яка об'днує усіх сивкоподібних за рядом спільних ознак, такі як шизогнатичне піднебіння, наявність придаткових пір'їн на надхвісті; будова куприкової залози, нижньої гортані та сухожилків на ногах.
Ряд зазвичай розділяють на декілька підрядів, які у свою чергу розділяються на 16−20 родин, близько 90 родів та 343 види.
Люрик (Alle alle)
Чайка (Vanellus vanellus)
Мартин звичайний (Larus ridibundus)
Якана (Jacana jacana)
Bộ Choi choi hay bộ Rẽ, bộ Dẽ, bộ Giẽ (tên khoa học: Charadriiformes), là một bộ đa dạng về các loài chim có kích thước nhỏ đến trung bình. Bộ này có khoảng 380 loài và có một số loài phân bố khắp nơi trên thế giới. Hầu hết các loài trong bộ Charadriiformes sống gần các vực nước và ăn động vật không xương sống hoặc các loài động vật nhỏ khác; tuy nhiên, một số loài sinh sống ở biển, sa mạc và một ít sống trong rừng rậm.
Đây là danh sách các họ theo phân loại Bộ Choi choi.
Biểu đồ phát sinh chủng loài dưới đây là tổng hợp từ các nguồn Baker et al. (2007[2], 2012[3]), Barth et al. (2013)[4], Bridge et al. (2005)[5], Cibois et al. (2012)[6], Crochet et al. (2000[7], 2002[8]), Ericson et al. (2003)[9], Fain & Houde (2007)[10], Gibson (2010)[11], Jackson et al. (2012)[12], Livezey (2010)[13], Pereira & Baker (2008[14], 2010[15]), Pons et al. (2005)[16], Sternkopf (2011)[17], Whittingham et al. (2000)[18].
Charadriiformes
Chionidi
Thinocori
Gyginae (Gygis, một phần họ Sternidae)
Rynchopinae (Rynchops)
Anoinae (Anous, ?Procelsterna: một phần họ Sternidae)
Sterninae (một phần họ Sternidae)
Larinae (Laridae sensu stricto)
Bộ Choi choi hay bộ Rẽ, bộ Dẽ, bộ Giẽ (tên khoa học: Charadriiformes), là một bộ đa dạng về các loài chim có kích thước nhỏ đến trung bình. Bộ này có khoảng 380 loài và có một số loài phân bố khắp nơi trên thế giới. Hầu hết các loài trong bộ Charadriiformes sống gần các vực nước và ăn động vật không xương sống hoặc các loài động vật nhỏ khác; tuy nhiên, một số loài sinh sống ở biển, sa mạc và một ít sống trong rừng rậm.
Ржанкообра́зные (лат. Charadriiformes) — один из самых крупных отрядов водных и околоводных птиц, распространённых во всём мире и значительно различающихся как морфологически, так и по поведенческим характеристикам. Птицы от мелкого до среднего размера, их вес варьируют от 19—30 г у песочника-крошки (Calidris minutilla) до 1,3—2 кг у морской чайки (Larus marinus). Среди них встречаются как колониальные птицы (такие как тиркушковые), так и живущие обособленно (например, улит-отшельник (Tringa solitaria)). Полярная крачка (Sterna paradisaea) мигрирует на расстояние более 28 тыс. км между островами Северного Ледовитого океана и побережьем Антарктиды, тогда как горный дупель (Gallinago solitaria) живёт оседло.
Морфологически отряд довольно разнообразен, хотя имеет и общие анатомические черты. В поведении главным связующим звеном является привязанность к водной среде обитания — морским или внутренним водоёмам. В отличие от многих других птиц, их биоразнообразие от тропиков к умеренным и северным широтам не уменьшается, а наоборот увеличивается, что привело к развитию различных морфологических и поведенческих механизмов, адаптированных к условиям холодного климата. Одним из основных таких механизмов стала осморегуляция, в результате которой контроль выведения воды и солей из организма обеспечивает постоянство осмотического давления крови и другой внутриклеточной жидкости.
Большинство видов живут стаями круглый год либо в определённый его период. Чайковые (Laridae) и чистики (Alcidae) гнездятся большими колониями, размер которых может варьироваться от нескольких сотен до сотен тысяч птиц. К размножающимся колониями можно причислить и другие виды, такие как австралийский ходулочник (Cladorhynchus leucocephalus) из Австралии. Многие перелётные виды птиц, такие как перепончатопалый песочник (Calidris pusilla) мигрируют стаями.
Большинство видов моногамны и во многих случаях сохраняют пару в течение нескольких сезонов. Полиандрия или полигиния встречается у якановых (Jacanidae), плавунчиков (Phalaropus) и некоторых бекасовых. Гнездятся, как правило, один раз в год. Гнездо как таковое либо отсутствует вовсе, либо относительно примитивное. Например, многие береговые птицы, такие как чистики (Alcae) яйца откладывают прямо посреди прибрежных скал без всякой подстилки. Пыжики (Brachyramphus) и некоторые бекасовые (Scolopacidae) устраивают своё гнездо на деревьях либо используют старые гнёзда других птиц, что в целом не характерно для ржанкообразных. Яйца довольно крупные, от одного до четырёх, с окрашенной и пятнистой скорлупой. Инкубационный период длится три и более недель. У большинства видов птенцы выводкового типа и покидают гнездо вскоре после вылупления, однако у некоторых морских птиц, таких как чистики (Alcae) и чайки (Lari), птенцы длительное время остаются в гнезде.
Рацион ржанкообразных у разных видов отличается значительно и может включать в себя как растительную, так и животную диету. Многие морские птицы, такие как крачки и чистки, питаются почти исключительно рыбой. Другим немаловажным продуктом питания для большинства ржанкообразных являются водные и наземные насекомые. Значительную часть рациона белых ржанок (Chionidae), обитающих в районах Антарктики, составляют морские водоросли. Семенами растений питаются австралийский странник (Pedionomus torquatus), зобатые бегунки (Thinocorus) и зобатые горные бегунки (Attagis).
Наиболее ранние палеонтологические доказательства появления ржанкообразных птиц относятся к периоду эоцена, около 36 миллионов лет назад[1]. Однако согласно теории, разработанной американскими орнитологами Аланом Федуччи (англ. Alan Feduccia) и Сторсом Олсоном (англ.)русск. (англ. Storrs Olson)[2][3][4], наиболее древние ржанкообразные (или «праржанкообразные») появились задолго до этого и были одними из немногих птиц, переживших катастрофические изменения в конце мелового периода, погубившего динозавров. Согласно теории, позднее они дали развитие многим современным околоводным птицам, таким как фламинго, веслоногим и гусеобразным семействам[5][6]. Среди древних семейств ржанкообразных, широко распространённых в обоих полушариях в поздний меловой и ранний кайнозойский периоды, стоит назвать гракулявидов (Graculavidae) и пресбиорнитидов (Presbiornithidae), которые обладали смесью черт современных уток, куликов, ибисов и других водных птиц.
В современной истории учёные длительное время пытаются разобраться в классификации и родственных связях ржанкообразных на основании морфологических, поведенческих, биохимических и молекулярных особенностей. В 1990 году вышла в свет таксономическая система классификации Сибли — Алквиста, основанная на исследованиях по ДНК-гибридизации[7]. На основании этой системы все ржанкообразные были включены в отряд голенастых, что вызвало споры среди орнитологов. Позднее было признано, что метод ДНК-гибридизации не всегда эффективен при определении наиболее крупных таксономических групп.
В настоящее время большинством учёных признаётся таксономическая структура, которая объединяет всех ржанкообразных по ряду общих признаков, таких как шизогнатическое нёбо, наличие придаточных перьев на гузке; строение копчиковых желёз, нижней гортани и сухожилий на ногах. Обычно отряд разбивают на несколько подотрядов, которые в свою очередь делятся на 16—20 семейств, около 90 родов и 343 различных видов. Согласно ряду исследований[8][9][10][11][12] подотряды и семейства выглядят следующим образом:
Ржанкообра́зные (лат. Charadriiformes) — один из самых крупных отрядов водных и околоводных птиц, распространённых во всём мире и значительно различающихся как морфологически, так и по поведенческим характеристикам. Птицы от мелкого до среднего размера, их вес варьируют от 19—30 г у песочника-крошки (Calidris minutilla) до 1,3—2 кг у морской чайки (Larus marinus). Среди них встречаются как колониальные птицы (такие как тиркушковые), так и живущие обособленно (например, улит-отшельник (Tringa solitaria)). Полярная крачка (Sterna paradisaea) мигрирует на расстояние более 28 тыс. км между островами Северного Ледовитого океана и побережьем Антарктиды, тогда как горный дупель (Gallinago solitaria) живёт оседло.
鸻形目（学名：Charadriiformes）在生物分类学上是鸟纲中的一个目，包括鸻、鷸、鷗等。
这是一篇鴴形目相關小作品。你可以通过编辑或修订扩充其内容。
鸟类现代分类（DNA分类系统，传统分类系统） 小纲 目 平胸亚纲（Paleognathae） 无翼鸟目（Apterygiformes） 鹤鸵目（Casuariiformes） 美洲鸵鸟目（Rheiformes） 鸵鸟目（Struthioniformes） 䳍形目（Tinamiformes） 雞雁小綱（Galloanserae） 雁形目（Anseriformes） 鸡形目（Galliformes） 新鸟小纲（Neoaves） 鸊鷉目（Podicipediformes） 鹱形目（Procellariiformes） 鹈形目（Pelecaniformes） 鹳形目（Ciconiiformes） 隼形目（Falconiformes） 鹤形目（Gruiformes） 鸻形目（Charadriiformes） 鸽形目（Columbiformes） 雀形目（Passeriformes） 鹦形目（Psittaciformes） 鹃形目（Cuculiformes） 鸮形目（Strigiformes） 夜鹰目（Caprimulgiformes） 雨燕目（Apodiformes） 鼠鸟目（Coliiformes） 咬鹃目（Trogoniformes） 佛法僧目（Coraciiformes） 鴷形目（Piciformes） 犀鸟目（Bucerotiformes） 鵑鴗目（Leptosomatiformes） 麝雉目（Opisthocomiformes） 企鹅目（Sphenisciformes） 潜鸟目（Gaviiformes） 叫鶴目（Cariamiformes） 
分類 界 : 動物界 Animalia 門 : 脊索動物門 Chordata 亜門 : 脊椎動物亜門 Vertebrata 綱 : 鳥綱 Aves 上目 : 新顎上目 Neognathae 階級なし : ネオアヴェス Neoaves 階級なし : コロナヴェス Coronaves ? 目 : チドリ目 Charadriiformes 学名 Charadriiformes Huxley, 1867 英名 Shorebirds 亜目 チドリ目（チドリもく、Charadriiformes）は鳥類の目の1つである。
チドリ類、カモメ類、アジサシ類などの水鳥・海鳥を中心に19科、約390種を含む。
世界中に分布し、主に湿地・干潟・川原などに住む淡水性ないし沿岸性の水鳥である。ただしイシチドリ科などは砂漠・半砂漠に住む。ウミスズメ科は沖合いに住む海鳥である。
主に魚などの小動物を捕食する。ただしヒバリシギなどは種子食、サヤハシチドリ科は腐肉食である。カモメ亜目も部分的に腐肉食である。
チドリ目の内部系統は Baker et al. (2007)[1]; Ödeen et al. (2010)[2]; Pereira & Baker (2010)[3]より。
ムナグロ科 Pluvialidae
クビワミフウズラ科 Pedionomidae（旧ツル目）
ミフウズラ科 Turnicidae（旧ツル目）
? landbirds（スズメ目など）
チドリ目の系統位置について有力な説では、チドリ目は現生鳥類の大半を占める Coronaves の一員である。Coronaves は3～4の系統に分かれ、チドリ目は唯一、1目で1系統をなす[4][5][6]。チドリ目の姉妹群は、スズメ目などからなる「landbirds」である可能性が高い[6]。ただしこれらには異論もある[7]。
チドリ目は系統的に3亜目に分かれる[9][1][10][11]。
科は国際鳥類学会議 (IOC)[12]の分類では19科約390種が属す。かつてツル目ミフウズラ亜目に分類されていた2科18種を含む。チドリ科、シギ科、カモメ科の3科にチドリ目の約7割の種が属する。
科はIOCの分類で表す。
3亜目をそれぞれ姉妹群となる2亜目ずつに分割し6亜目とする説もある[14]。
伝統的にチドリ目は、現在とは異なる3亜目に分けられていた[15]。また、2科はツル目に分類されていた。しかしこれらの分類は系統的ではない。
科は現在の科で示す。
Sibley & Ahlquist (1990) では、コウノトリ目チドリ亜目チドリ下目 Charadriides が、ほぼ現在のチドリ目にあたる。ただし彼らのチドリ下目は、クビワミフウズラ科も含んでいたが、ミフウズラ科はミフウズラ目として独立していた。
チドリ亜目は2小目に別れ、シギ小目 Scolopacida は現在のシギ亜目、チドリ小目 Charadriida はチドリ亜目+カモメ亜目（ただしミフウズラ科を除く）にあたる。ただし実際は、シギ小目は単系統だが、チドリ小目は（ミフウズラ科を含まないことを別にしても）単系統ではなく側系統である。
도요목 또는 물떼새목(학명: Charadriiformes)은 조류 목의 하나이다. 또한 도요목은 물떼새류와 갈매기류, 제비갈매기류 등의 물새 그리고 바다새를 중심으로 19과, 약 390여 종을 포함하고 있다.
해안·강변·하구 등지의 습기가 많은 곳에 서식하며 어류와 곤충 등을 잡아먹는다. 땅 위에 집을 짓고 사나 구멍을 이용해 번식을 하고, 한번에 2-4개의 올리브색 또는 갈색 알을 낳는다. 대부분 계절에 따라 이동한다.
2021년 브라운(Braun)과 킴볼(Kimball) 등의 연구에 의한 신조류 계통 분류이다.[1]
신조류 비둘기류 Passerea 느시류 왜가리류다음은 2008년 "생명의 나무" 프로젝트(The Tree of Life Web Project) 연구에 기초한 계통 분류이다.[2]
도요목 넓은 의미의 물떼새아목 깍지부리물떼새아목 좁은 의미의 물떼새아목 도요아목 씨도요아목떠돌이메추라기과 (이전 두루미목)
좁은 의미의 도요아목 갈매기아목 세가락메추라기아목세가락메추라기과 (이전 두루미목)
좁은 의미의 갈매기아목
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
_(16).JPG)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.JPG)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
_(16).JPG)
_in_Hyderabad_W_IMG_6998.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
_on_an_ice_floe,_Svalbard.jpg)
_(15529177925).jpg)
_I2_IMG_9477.jpg)
.jpg)
.jpg)
.JPG)
