nomes no trilho de navegação
Heterotrichea es un classe de Ciliophora.
The heterotrichs are a class of ciliates. They typically have a prominent adoral zone of membranelles circling the mouth, used in locomotion and feeding, and shorter cilia on the rest of the body. Many species are highly contractile, and are typically compressed or conical in form.[1] These include some of the largest protozoa, such as Stentor and Spirostomum, as well as many brightly pigmented forms, such as certain Blepharisma.
The term heterotrich derives from the ancient Greek ἕτερος (héteros), meaning "another, different", and θρίξ, τριχός (thríx, trikhós), meaning 'hair',[2][3] because of the contrast between the regular somatic ciliation and the one of the oral zone.[4]
A number of ultrastructural details characterize the group. The cilia on the body are in dikinetids, in which either the anterior one or both kinetosomes may be ciliated, and which are associated with fibers composed of overlapping postciliary microtubules, called postciliodesmata and found only in this group and the closely related Karyorelictea. A series of oral polykinetids, each containing two or three rows of kinetosomes, support the membranelles. These run from the left to the anterior of the mouth, and often spiral out of the oral cavity. The macronucleus is divided by external microtubules, whereas in the Karyorelictea it forms by differentiation of micronuclei, and in all other ciliates it is divided by internal microtubules.[5][4]
Many species are highly pigmented, e.g. the blue Stentor coeruleus. In Blepharisma, the red pigment is associated with light sensitivity. Species of blue-pigmented Eufolliculina form extensive mats in the deep sea that have been called "blue mats".[6]
Early classification schemes by Otto Bütschli, Alfred Kahl, Emmanuel Fauré-Fremiet, and John O. Corliss classified the heterotrichs as a subgroup of spirotrichs. They included groups such as Armophorida, Odontostomatida, Licnophorida, Clevelandellida, and Plagiotomida within the Heterotrichea. However, more recent classification systems, which have incorporated information from molecular phylogenetics, place the above groups within the Intramacronucleata, because they are not closely related to the "core" heterotrichs at all.[4] Almost all of the "true" heterotrichs belong to a single order, Heterotrichida.
In the classification scheme of Lynn (2008), the order Heterotrichida contains the following nine families:[4]
Two new families were established in 2014 on the basis of molecular phylogenies:[5]
The heterotrichs are a class of ciliates. They typically have a prominent adoral zone of membranelles circling the mouth, used in locomotion and feeding, and shorter cilia on the rest of the body. Many species are highly contractile, and are typically compressed or conical in form. These include some of the largest protozoa, such as Stentor and Spirostomum, as well as many brightly pigmented forms, such as certain Blepharisma.
Los heterotricos (Heterotrichea) son una clase de protistas del filo Ciliophora.[2][3] Tienen típicamente una zona adoral prominente con cilios largos que circundan la boca, aglutinados y formando membranelas, que usan en la locomoción y alimentación. En el resto del cuerpo los cilios son más cortos. Muchas especies son altamente contráctiles y tienen típicamente forma comprimida o cónica. Heterotrichea incluye algunos de los protozoos más grandes, como Stentor y Spirostomum, además de muchas formas brillantemente pigmentadas, tales como ciertas Blepharisma.
Algunos detalles ultraestructurales caracterizan a este grupo. Los cilios corporales se localizan en dicinétidas, en las cuales el cinetosoma anterior o ambos pueden estar ciliados. Estos se asocian a fibras compuestas de microtúbulos postciliares solapados, denominadas postciliodesmas, que se encuentran solamente en este grupo y en los relacionados Karyorelictea. Una serie de policinétidas orales, cada una de los cuales contiene dos o tres filas de cinetosomas, apoya las membranelas. Estas se disponen desde la izquierda hasta la parte anterior de la boca, y a menudo en espiral fuera de la cavidad bucal. Otra característica distintiva del grupo tiene lugar durante la división celular. El macronúcleo se divide con la ayuda de microtúbulos externos, mientras que en Karyorelictea el macronúcleo no se divide sino que se genera por diferenciación del micronúcleo, y en el resto de los Ciliophora se divide con la ayuda de microtúbulos internos.
Heterotrichea ha sido considerado tradicionalmente como un subgrupo de Spirotrichea, pero estudios recientes han determinado que no está relacionado con los otros subgrupos, por lo que ahora se clasifica en su propia clase. Lynn clasifica solo al orden Heterotrichida en esta clase, y en cuanto al resto de los órdenes, algunos los reclasifica en Spirotrichea y a otros los coloca en la nueva clase Armophorea.[1]
Datos: Q3078759
Multimedia:
Especies: Heterotrichea
Los heterotricos (Heterotrichea) son una clase de protistas del filo Ciliophora. Tienen típicamente una zona adoral prominente con cilios largos que circundan la boca, aglutinados y formando membranelas, que usan en la locomoción y alimentación. En el resto del cuerpo los cilios son más cortos. Muchas especies son altamente contráctiles y tienen típicamente forma comprimida o cónica. Heterotrichea incluye algunos de los protozoos más grandes, como Stentor y Spirostomum, además de muchas formas brillantemente pigmentadas, tales como ciertas Blepharisma.
La classe des Heterotrichea regroupe des protozoaires ciliés du sous-embranchement des Postciliodesmatophora. Elle comporte par exemple l'espèce Stentor roeseli.
Selon BioLib (5 mars 2019)[1] et NCBI (5 mars 2019)[2] :
Selon Catalogue of Life (5 mars 2019)[3] :
Selon World Register of Marine Species (5 mars 2019)[4] :
La classe des Heterotrichea regroupe des protozoaires ciliés du sous-embranchement des Postciliodesmatophora. Elle comporte par exemple l'espèce Stentor roeseli.
Heterotrichea è una classe di ciliati. Sono organismi monocellulari che hanno tipicamente una fascia di membranelle adorali che circondano la zona della cavità boccale (peristoma), utilizzate nella locomozione e per cibarsi, e delle ciglia più corte nel resto del corpo. Molte specie sono altamente contrattili, e sono tipicamente di forma compressa o conica[1]. Includono alcuni dei più grandi protozoi, quali lo Stentor e lo Spirostomum, così come molte forme brillantemente pigmentate, quali certi Blepharisma.
Il termine heterotrichea deriva dal greco antico: ἕτερος, eteros, con il significato di “un altro, differente”, e dal greco antico: θρίξ, thris e τριχός, trixos, che significa “capello, pelo”[2][3], a causa del contrasto tra le regolari ciglia somatiche e quella della zona orale[4].
Il gruppo è caratterizzato da un certo numero di dettagli strutturali. Le ciglia del corpo sono dikinetidi, nei quali il kinetosoma anteriore o entrambi possono essere ciliati, e che sono associati a fibre composte di microtubuli posticiliari sovrapposti, chiamati postciliodesmata, presenti solo in questo gruppo e in quello strettamente collegato dei Karyorelictea. Una serie di polykinetidi orali, ciascuno contenente due o tre fila di kinetosomi, supporta le membranelle. Queste corrono dalla sinistra alla parte anteriore della bocca, e spesso escono a spirale dalla cavità orale. Il macronucleo è diviso da microtubuli esterni, mentre nei Karyorelictea è formato dalla differenziazione di micronuclei e in tutti gli altri ciliati è diviso da microtubuli interni.
Tradizionalmente gli Heterotrichea venivano considerati un sottogruppo degli Spirotrichea, ma lavori più recenti hanno dimostrato non essere legati agli altri gruppi qui classificati: di conseguenza vengono generalmente assegnati ad una propria classe[5]. La posizione di alcuni ordini però non è chiara, e Lynn ha suggerito di riclassificare alcuni di essi negli Spirotrichea ed altri nella nuova classe Armophorea.[6]
Heterotrichea è una classe di ciliati. Sono organismi monocellulari che hanno tipicamente una fascia di membranelle adorali che circondano la zona della cavità boccale (peristoma), utilizzate nella locomozione e per cibarsi, e delle ciglia più corte nel resto del corpo. Molte specie sono altamente contrattili, e sono tipicamente di forma compressa o conica. Includono alcuni dei più grandi protozoi, quali lo Stentor e lo Spirostomum, così come molte forme brillantemente pigmentate, quali certi Blepharisma.
Різновійчасті інфузорії забезпечені зоною мембранел, що йде від переднього кінця до рота, яка завертається вправо і називається адоральною зоною мембранел. Мембранелами називаються тонкі пластинки, зі склеєних між собою війок, що складаються з 2-4 рядів. Все інше тіло рівномірно покрите віями. Представники цього класу також звичайні мешканці наших прісних водойм.
У гниючій болотяній воді часто можна зустріти у дуже великих кількостях довгу червоподібну Spirostomum. Ця інфузорія досягає 2 мм довжини і добре видна неозброєним оком. Адоральна зона мембранел починається біля переднього кінця і закінчується у першій третині тіла. У S. arnbiguum (найпоширеніший вид) довгий чітко помітний макронуклеус і кілька мікронуклеусів. Велика скорочувальна вакуоля займає майже весь задній кінець тіла, який здається через це світлим. Один приводний канал проходить майже по всьому тілу інфузорії . Так само часто зустрічаються різні види роду Stentor. Це великі, понад 0,5 мм довжиною, воронкоподібні інфузорії з вузьким заднім кінцем. Адоральна зона мембранел огинає широке перистомне поле, яке розташоване на передньому кінці.
Spirostomum і Stentor оснащенні розташованими в пеликулі мускульними фібрилами (міонемами), за допомогою яких вони можуть швидко скорочуватися. Стентор часто прикріплюються до субстрату. Досить часто зустрічається Bursaria truncatella — велика (до 1 мм) інфузорія з дуже складною перистомою.
Великий Stentor з довгим ядром, яке розташоване майже по всій довжині тіла — зручний об'єкт для дослідів з регенерації. Дуже багато найпростіших здатні відновлювати втрачені частини тіла, але за неодмінної умови, щоб у відрізаному шматочку, крім протоплазми, була і ділянка ядра. Відрізана ділянка протоплазми без ядра гине. Stentor досить легко розрізати на кілька частин за допомогою маленького скальпеля, який можна виготовити, нагостривши звичайну препарувальну голку. Вже через 2-3 години помітно, що безформні спочатку шматочки починають «заліковувати рани», відрощувати втрачені органи і швидко приймати форму нормального стентора тільки меншої величини. Відрізана задня ділянка відновлює передній кінець з адоральною зоною мембранел і перистомою, середня ділянка відновлює передній і задній кінці тіла і т. д. Зазвичай весь процес формування нормального тварини з відрізаного шматочка протоплазми з ядром триває близько 24 год.
До цього класу відноситься і ряд паразитичних форм. У першу чергу балантидій (Balantidium coli) — небезпечний паразит кишечнику людини, що викликає хронічні проноси. Це овальна інфузорія, 50 — 80 мкм у довжину і 40-60 мкм завширшки. На передньому кінці знаходиться перистома, по спинній стінці якого розташована адоральна зона мембранел. У центрі інфузорії розташований овальний або бобоподібний макронуклеус, у виїмці якого лежить мікронуклеус. Є дві скоротливі вакуолі. Балантидій паразитує в товстих кишках, іноді проникає в стінку кишки, руйнує навколишні тканини і викликає утворення виразок. В. coli інцистується в кишечнику. Інфузорія втрачає вії і оточується щільною двошаровою оболонкою. Овальні або кулясті цисти мають у порівнянні з цистами інших найпростіших дуже великий розмір; вони досягають 50-60 мк у діаметрі. Зараження відбувається через заковтування цист. Деякі автори вважають, що В. coli ідентичний з В. suis свиней і що свиня служить джерелом зараження людини. Крім балантидія в кишечнику людини зрідка зустрічається Nycthoterus faba — інфузорія бобоподібна, передній кінець якої загнутий на черевну сторону. Щілиноподібна перистома сягає середини тіла. Довжина 26-28 мкм, ширина 16-18 мкм. Інший представник цього роду N. ovalis живе в кишечнику таргана чорного, N. cordiformis — жаб і ропух.
Це незавершена стаття про найпростіших.
이모류(異毛類, heterotrichs)는 이모강(Heterotrichea)과 이모목(Heterotrichida)에 속하는 섬모충류의 총칭이다.[1] 특히 입가의 입섬모열(Adoral zone of membranelle, AZM)은 몸의 나머지 부분의 섬모보다 유난히 크며, 이를 통해 이동하거나 먹이를 먹는다. 나팔벌레 등을 포함하고 있다.
이모류(異毛類, heterotrichs)는 이모강(Heterotrichea)과 이모목(Heterotrichida)에 속하는 섬모충류의 총칭이다. 특히 입가의 입섬모열(Adoral zone of membranelle, AZM)은 몸의 나머지 부분의 섬모보다 유난히 크며, 이를 통해 이동하거나 먹이를 먹는다. 나팔벌레 등을 포함하고 있다.
