nomes no trilho de navegação
Deugotyledon ac un o deulu'r 'pincs' fel y'u gelwir ar lafar gwlad yw Serenllys-y-coed Cymreig sy'n enw gwrywaidd. Mae'n perthyn i'r teulu Caryophyllaceae. Yr enw gwyddonol (Lladin) yw Stellaria nemorum a'r enw Saesneg yw '.[1]
Caiff ei dyfu'n aml mewn gerddi oherwydd lliw'r planhigyn hwn. Mae'r dail wedi'i gosod gyferbyn a'i gilydd.
Deugotyledon ac un o deulu'r 'pincs' fel y'u gelwir ar lafar gwlad yw Serenllys-y-coed Cymreig sy'n enw gwrywaidd. Mae'n perthyn i'r teulu Caryophyllaceae. Yr enw gwyddonol (Lladin) yw Stellaria nemorum a'r enw Saesneg yw '.
Caiff ei dyfu'n aml mewn gerddi oherwydd lliw'r planhigyn hwn. Mae'r dail wedi'i gosod gyferbyn a'i gilydd.
Ptačinec hajní (Stellaria nemorum) je vytrvalá bylina z čeledi hvozdíkovitých.
Jedná se o trsnatou rostlinu s tenkým plazivým oddenkem, která dorůstá výšky 20-60 cm.[1] Má oblou, tenkou lodyhu, lámavou v uzlinách, která je minimálně ve spodní části chlupatá.[2] Na ní jsou řídce rozmístěny listy, přičemž dolní jsou vejčité a dlouze řapíkaté, zatímco horní jsou přisedlé nebo velmi krátce řapíkaté, vejčitě kopinaté a dlouhé až 8 cm. Po krajích jsou listy rovné a brvité.
Ptačinec hajní kvete bíle na dlouhých květních stopkách od května do července.[2] Květy v řídkých vidlanech mají tři čnělky a jsou velké až 2 cm.[1] Podepřené jsou bylinnými listeny podobajícími se horním listům. Korunní lístky dorůstají asi dvojnásobné délky než kalich a jsou přibližně do tří čtvrtin rozeklané.[2] Tobolka se otvírá šesti chlopněmi.[3]
Vyskytuje se v nížinách téměř po celé Evropě s výjimkou nižších poloh západní Evropy a úplného jihu kontinentu.[2]
V Česku roste hojně od pahorkatin do hornatých území, v nížinách jen na vhodných stanovištích,[1] tedy vlhkých a stinných místech v lesích, lužní lesech, na březích a prameništích. Dává přednost kyprým a vlhkým hlinitým půdám s vysokou hladinou spodní vody.[2]
Celá rostlina s květy
Květ se srdčitými listy
Trs ptačince hajního
Rostlina v herbáři
Botanická ilustrace
Ptačinec hajní (Stellaria nemorum) je vytrvalá bylina z čeledi hvozdíkovitých.
Die Hain-Sternmiere (Stellaria nemorum), auch Wald-Sternmiere genannt, ist eine Pflanzenart in der Familie der Nelkengewächse (Caryophyllaceae).
Diese ausdauernde krautige Pflanze erreicht Wuchshöhen von etwa 20 bis 60 cm. Der Stängel wächst mehr oder weniger aufsteigend, ist schlaff und oberwärts drüsig-zottig behaart (selten kahl). Im oberen Teil ist er ringsum weichhaarig. Die Laubblätter sind eiförmig und zugespitzt, die unteren sind gestielt und am Grunde stumpf oder herzförmig. Am Rand sind sie gewimpert.
Die Kronblätter sind weiß, fast bis zum Grund zweispaltig und etwa doppelt so lang wie die lanzettlichen Kelchblätter. Die Hain-Sternmiere blüht vorwiegend von Mai bis September.
Die Chromosomenzahl der Art ist bei beiden Unterarten 2n = 26.[1]
Von dem im Habitus ähnlichen Wasserdarm (Stellaria aquatica) unterscheidet sich die Hain-Sternmiere unter anderem durch die Anzahl der Griffel: Es sind in der Regel fünf beim Wasserdarm und drei bei der Hain-Sternmiere. Ferner besitzt die Hain-Sternmiere im Gegensatz zum Wasserdarm lang gestielte untere Stängelblätter, sowie einen unten stielrundlichen und behaarten Stängel.
Die Hain-Sternmiere ist ein Hemikryptophyt mit weit kriechenden Ausläufern. Bestäuber sind Fliegen und Käfer. Die warzigen Samen sind bis 1,3 mm groß; es erfolgt Schwimmausbreitung und Ausbreitung als Windstreuer.
Die Hain-Sternmiere wächst in staudenreichen Bergwäldern oder subalpinem Knieholzgestrüpp, in tiefen Lagen in bachbegleitenden Erlenwäldern auf kühlen, sickerfrischen, feuchten, nährstoff- und basenreichen, kalkarmen, humosen Lehm- und Tonböden. Sie ist in Mitteleuropa eine Charakterart des Stellario-Alnetum, kommt aber auch in anderen Gesellschaften des Verbands Alno-Ulmion, in denen der Verbände Carpinion, Adenostylion oder Rumicion alpini sowie im Aceri-Fagetum vor.[1]
Stellaria nemorum kommt von Skandinavien bis ins nördliche Südeuropa vor. Östlich dringt sie bis Russland und zum Kaukasus vor. Sie ist ein nördlich-subatlantisches Florenelement.
In Österreich kommt sie häufig bis zerstreut vor. In der Schweiz ist sie allgemein verbreitet. Die Hain-Sternmiere ist in Deutschland allgemein verbreitet. Nur im Nordwesten ist sie selten. In den Allgäuer Alpen steigt sie am Gipfel des Hohen Ifen im Kleinen Walsertal in der Unterart subsp. nemorum bis zu 2230 m Meereshöhe auf.[2]
Man unterscheidet zwei Unterarten[3]:
Die Hain-Sternmiere (Stellaria nemorum), auch Wald-Sternmiere genannt, ist eine Pflanzenart in der Familie der Nelkengewächse (Caryophyllaceae).
Lesny mëszôk (Stellaria nemorum L.) – to je wielelatnô roscëna z rodzëznë granôtkòwatëch (Caryophyllaceae). Òn rosce m. jin. w lasach na Kaszëbach, jak np. Wiłóz Reduni.
Stellaria nemorum, also known by the common name wood stitchwort,[1][2] is a stoloniferous herbaceous perennial flowering plant in the family Caryophyllaceae.
It reaches a height of 60 cm and blooms from May to August.[3]: 50 The leaves are opposite, the upper leaves sessile and the lower leaves petiolate. The flowers are white, with 5 deeply bifid petals, 10 stamens and 3 styles.[4]
It is native to Europe[5] and thrives in wet places of deciduous forests, such as beech forests.
Stellaria nemorum, also known by the common name wood stitchwort, is a stoloniferous herbaceous perennial flowering plant in the family Caryophyllaceae.
Salu-tähthein (Stellaria nemorum) on taimeliik nelgiliste sugukonnast tähtheina perekonnast.
Taime kõrgus on 20–70 cm. Varred on karvased, mahlased, kergesti murduvad ja ristlõikes ümarad. Lehed on munajad ja pehmekarvased. Juurmised lehed on umbes ühe sentimeetri pikkuse rootsuga. Õied tulevad üksikult ülemiste väikeste lehtede kaenaldest. Õitseb mais-juunis, harva ka juulis. Kroonlehti on viis, kuid on lõhestunud nii, et neid näib olevat kümme.
Salu-tähthein eelistab niiskemaid ja varjulisemaid kasvukohti hõredamates kuuse- ja segametsades, niiduservadel.
Salu-tähthein (Stellaria nemorum) on taimeliik nelgiliste sugukonnast tähtheina perekonnast.
Taime kõrgus on 20–70 cm. Varred on karvased, mahlased, kergesti murduvad ja ristlõikes ümarad. Lehed on munajad ja pehmekarvased. Juurmised lehed on umbes ühe sentimeetri pikkuse rootsuga. Õied tulevad üksikult ülemiste väikeste lehtede kaenaldest. Õitseb mais-juunis, harva ka juulis. Kroonlehti on viis, kuid on lõhestunud nii, et neid näib olevat kümme.
Salu-tähthein eelistab niiskemaid ja varjulisemaid kasvukohti hõredamates kuuse- ja segametsades, niiduservadel.
Lehtotähtimö (Stellaria nemorum) on hento ja valkokukkainen kohokkikasvi. Lajin vanha suomenkielinen nimi on laaksotähtimö.[1]
Monivuotinen ja rönsyllinen lehtotähtimö kasvattaa 20–60 cm pitkän varren. Haarainen varsi on karvainen, hoikka ja pysty tai koheneva. Kukattomat versot ovat kuitenkin rentoja. Vaaleanvihreät lehdet kasvavat pareittain vastakkain, ja ne säilyttävät pakkasista huolimatta värinsä myöhään syksyyn. Kukallisen verson alimmat lehdet ovat pitkäruotisia, ylimmät puolestaan ruodittomia. Lehtilapa on puikea, teräväkärkinen ja herttatyvinen. Kukinto on kaksihaarainen viuhko, joka joskus on muuntunut yksikukkaiseksi. Verhiö ja teriö ovat viisilehtisiä. Verholehdet ovat suippoja, kaljuja tai tyvestä hapsikarvaisia ja kiiltäviä. Valkoiset terälehdet ovat 12–16 mm pitkiä ja jakautuneet lähes tyveen asti kahdeksi hyvin kapekasi liuskaksi. Terälehdet ovat noin kaksi kertaa verholehden pituisia. Emiö on kolmilehtinen. Suomessa lehtotähtimö kukkii kesä-heinäkuussa. Hedelmä on lyhyt kota, joka aukeaa kuusiliuskaisesti. Laji leviää paitsi siemenistä, mutta se kasvattaa myös maanmyötäisiä syysversoja, joiden avulla se pääsee kasvamaan jo varhain keväällä.[2][3]
Lehtotähtimö muistuttaa ulkonäöltään varsin paljon vataa (Myosoton aquaticum).[4]
Lehtotähtimön levinneisyysalue on sirkumpolaarinen.[5] Euroopassa sitä tavataan Pohjois-Espanjasta Länsi-Venäjälle. Levinneisyysalue on kuitenkin hajanainen varsinkin Länsi-Euroopassa. Lisäksi laji puuttuu Islannista, Irlannista ja suurimmasta osasta Ukrainaa. Kaukasuksella lehtotähtimöllä on erillinen esiintymisalue.[6]
Suomessa lehtotähtimöä kasvaa harvakseltaan koko maassa. Runsaimmillaan laji on maan eteläosissa.[2][7] Suomessa tavattavat lehtotähtimöt kuuluvat alalajiin ssp. nemorum, suomenkieliseltä nimeltään pohjanlehtotähtimö.[8]
Lehtotähtimö kasvaa rehevien metsien aluskasvillisuutena. Se viihtyy lehdoissa, lehtokorvissa, rehevissä puronvarsissa ja usein myös lähteiden ympäristöissä.[2] Lehtotähtimö voi hyvillä kasvupaikoilla muodostaa tiheitäkin kasvustoja, joissa muut kasvit eivät juurikaan saa tilaa.[3]
Lehtotähtimöä pidetään erinomaisena kosteiden lehtojen tunnuskasvina.[1] Suomessa se on kuitenkin kärsinyt monin paikoin lehtometsien katoamisesta ja kuivumisesta. Esimerkiksi Pohjois-Savosta laji on kokonaan hävinnyt.[5]
Lehtotähtimö (Stellaria nemorum) on hento ja valkokukkainen kohokkikasvi. Lajin vanha suomenkielinen nimi on laaksotähtimö.
Stellaria nemorum
La Stellaire des bois (Stellaria nemorum), également appelée Stellaire des forêts, est une plante herbacée vivace du genre des Stellaires et de la famille des Caryophyllacées.
Stellaria nemorum
La Stellaire des bois (Stellaria nemorum), également appelée Stellaire des forêts, est une plante herbacée vivace du genre des Stellaires et de la famille des Caryophyllacées.
Přirěčny hwězdnik (Stellaria nemorum) je rostlina ze swójby nalikowych rostlinow (Caryophyllaceae).
Přirěčny hwězdnik je trajne zelo, kotrež docpěwa wysokosć wot 20 hač do 50 cm. Rostlina wutwori daloko lězuce wotnožki.
Stołpiki su postupowace, kulojte a łamliwe. Wone horjeka su žałzojće-mjechkokosmate.
Přećiwostejne łopjena su jejkojte abo wutrobojte, kónčkojte, při čimž delnje a srjedźne su stołpikate. Wone su na kromje mikawčkate.
Kćěje wot meje hač do septembra. Pjećličbne kćenja docpěja wulkosć wot 1,5 hač do 2,5 cm a steja we dwójce hač štyri króć widličkojće rozhałuzowanych kwětnistwach. Běłe krónowe łopješka su hłuboko dwustołpowe, tak zo kćenja wupadaja, jako bychu dźesać łopješkow měli. Króna je dwójce tak dołhe kaž keluch. Keluškowe łopješka docpěja dołhosć wot 4 hač do 6 mm. Pěstki su tři.
Kćenja přiwabjeja muchi a bruki k wopróšenju.
Rosće w bohatych na zelo měšanych lěsach, we łučinach, w hórskich lěsach a wólšowych lěsach. Ma radšo chłódne, włóžne a małowapnite pódy.
Rostlina je w Europje rozšěrjena, při čimž w Alpach hač do wysokosćach wot 2200 wustupje.
Přirěčny hwězdnik (Stellaria nemorum) je rostlina ze swójby nalikowych rostlinow (Caryophyllaceae).
Bosmuur (Stellaria nemorum) is een kruidachtige, vaste plant uit de anjerfamilie (Caryophyllaceae). Bosmuur staat op de Belgische Rode lijst van planten als zeldzaam tot zeer zeldzaam.
De plant wordt 30-60 cm hoog en bloeit van mei tot juli. De vijf kroonbladen zijn wit, twee keer zo lang als de kelkblaadjes en tussen de 1 en 3 cm groot. Ze zijn bijna tot aan de voet gespleten. Muursoorten worden nog weleens verkeerd gedetermineerd omdat men denkt dat er tien kroonblaadjes zijn.
De ronde stengel is rondom of met twee rijen behaard. Bovenaan de stengel zitten enkele klierharen. De langgesteelde bladeren hebben een zwak hartvormige voet en zijn tot 7 cm lang en 4 cm breed. De bladeren aan de knoop onder de eerste vertakking van de bloeiwijze zijn meestal zittend of hebben een zeer korte bladsteel.
Bosmuur komt voor op natte, enigszins rijke grond in loofbossen en heggen in Drenthe en langs beekoevers in Zuid-Limburg.
De bosmuur is een kensoort voor het vogelkers-essenbos (Pruno-Fraxinetum).
Bosmuur (Stellaria nemorum) is een kruidachtige, vaste plant uit de anjerfamilie (Caryophyllaceae). Bosmuur staat op de Belgische Rode lijst van planten als zeldzaam tot zeer zeldzaam.
De plant wordt 30-60 cm hoog en bloeit van mei tot juli. De vijf kroonbladen zijn wit, twee keer zo lang als de kelkblaadjes en tussen de 1 en 3 cm groot. Ze zijn bijna tot aan de voet gespleten. Muursoorten worden nog weleens verkeerd gedetermineerd omdat men denkt dat er tien kroonblaadjes zijn.
De ronde stengel is rondom of met twee rijen behaard. Bovenaan de stengel zitten enkele klierharen. De langgesteelde bladeren hebben een zwak hartvormige voet en zijn tot 7 cm lang en 4 cm breed. De bladeren aan de knoop onder de eerste vertakking van de bloeiwijze zijn meestal zittend of hebben een zeer korte bladsteel.
Bosmuur komt voor op natte, enigszins rijke grond in loofbossen en heggen in Drenthe en langs beekoevers in Zuid-Limburg.
Skogstjerneblom (Stellaria nemorum) er ei plante i nellikfamilien. Arten er europeisk i si utbreiing. I Noreg finn ein planta på fuktige stader i skog over heile landet. Til fjells er ho funnen i vierkjerr opp til 1400 meter over havet.
Planta har kvite krypande tæger frå stengelgrunnen. Ho har tynne gulgrøne småhåra blad, der dei nedre blada er langskafta og hjarteforma. For kvar greining vert støtteblada gradvis mindre, det andre paret om lag halvparten av det første. Frøa har låge halvkuleforma vorter.
Skogstjerneblom blømer omkring juni.
Skogstjerneblom (Stellaria nemorum) er ei plante i nellikfamilien. Arten er europeisk i si utbreiing. I Noreg finn ein planta på fuktige stader i skog over heile landet. Til fjells er ho funnen i vierkjerr opp til 1400 meter over havet.
Planta har kvite krypande tæger frå stengelgrunnen. Ho har tynne gulgrøne småhåra blad, der dei nedre blada er langskafta og hjarteforma. For kvar greining vert støtteblada gradvis mindre, det andre paret om lag halvparten av det første. Frøa har låge halvkuleforma vorter.
Skogstjerneblom blømer omkring juni.
Skogstjerneblom (Stellaria nemorum) er en av 13 arter i Stjerneblomslekten, som tilhører nellikfamilien. Likheten med skogstjerne er kun navnet; skogstjerne er en art i fredløsfamilien (eller tidligere nøkleblomfamilien). Skogstjerneblom vokser i skog, raviner og i bjørkeskog i fjellet opp til 1.400 moh. Den danner mattestrukturer ved at røttene spres horisontalt og skyter opp nye skudd.
Skogstjerneblom har brede eller etterhvert smalere, lansett- til hjerteformede blader, og tynn, hårete stengel. Andre varianter av stjerneblomster har mindre kraftige og smalere blader. Blomstene har fem spaltede, hvite kronblader som kan se ut som ti smale kronblad.
Det sitter gjerne flere (2-4) blomster på hver stilk. Blomsten har også begerblader, og tre griffeler. Frøkapslene sprekker i seks deler før spredning.
Flere av artene i stjerneblomslekten, smelleslekten og storarveslekten kan være vanskelige å skille fra hverandre. nedenfor gjengis de viktigste trekk for å gjenkjenne og skille de vanligste artene fra hverandre.
Skogstjerneblom (Stellaria nemorum) er en av 13 arter i Stjerneblomslekten, som tilhører nellikfamilien. Likheten med skogstjerne er kun navnet; skogstjerne er en art i fredløsfamilien (eller tidligere nøkleblomfamilien). Skogstjerneblom vokser i skog, raviner og i bjørkeskog i fjellet opp til 1.400 moh. Den danner mattestrukturer ved at røttene spres horisontalt og skyter opp nye skudd.
Skogstjerneblom har brede eller etterhvert smalere, lansett- til hjerteformede blader, og tynn, hårete stengel. Andre varianter av stjerneblomster har mindre kraftige og smalere blader. Blomstene har fem spaltede, hvite kronblader som kan se ut som ti smale kronblad.
Det sitter gjerne flere (2-4) blomster på hver stilk. Blomsten har også begerblader, og tre griffeler. Frøkapslene sprekker i seks deler før spredning.
Gwiazdnica gajowa (Stellaria nemorum L.) – gatunek byliny należący do rodziny goździkowatych (Caryophyllaceae). Występuje w całej niemal Europie, na Kaukazie oraz w USA w stanie Georgia[2]. W Polsce jest rośliną pospolitą na całym niżu i w niższych położeniach górskich.
Bylina, hemikryptofit. Rośnie na glebach żyznych, próchnicznych w lasach wilgotnych i zaroślach, przeważnie w cienistych miejscach. Częściej występuje na terenach pagórkowatych i górskich[3]. Hemikryptofit. Kwitnie od maja do lipca. Jest owadopylna lub wiatropylna. W klasyfikacji zbiorowisk roślinnych gatunek charakterystyczny dla związku (All.) Alno-Ulmion, Ass. Stellario nemorum-Alnetum. Roślina żywicielska dla grzyba wywołującego rakowate guzy na jodle. Roślina miododajna, chętnie odwiedzana przez pszczoły.
Gwiazdnica gajowa (Stellaria nemorum L.) – gatunek byliny należący do rodziny goździkowatych (Caryophyllaceae). Występuje w całej niemal Europie, na Kaukazie oraz w USA w stanie Georgia. W Polsce jest rośliną pospolitą na całym niżu i w niższych położeniach górskich.
Gozdna zvezdica (znanstveno ime Stellaria nemorum) je zel iz družine klinčnic.
Gozdna zvezdica zraste do okoli pol metra visoko in ima okoli 2 cm velike bele posamične cvetove[1].
Gozdna zvezdica (znanstveno ime Stellaria nemorum) je zel iz družine klinčnic.
Gozdna zvezdica zraste do okoli pol metra visoko in ima okoli 2 cm velike bele posamične cvetove.
Lundarv (Stellaria nemorum) är en ört i släktet stjärnblommor. Lundarv är en spenslig ört med ett upprätt, delvis klängade växtsätt. Stjälken blir upp till 30–50 centimeter lång och blommorna är vita. Lundarv trivs på fuktig mark och förekommer allmänt i skogsmarker och trädlundar över större delen av Europa. Den saknas dock på Irland, Färöarna och Island.
Lundarvens artepitet, nemorum, har betydelsen "växande i lundar". Benämningen lundarv återfinns i litteratur från 1863 (Alcenius, Finlands kärlväxter). Ett äldre namn på lundarv som tidigare var vanligt i botanisk litteratur är lundstjärnblomma (Thedenius, 1871). Andra äldre namn på lundarv som uppgetts i olika floror är Vild Hönsgräs thet större och Stort Skogshönsegräs (Rudbeck d.y 1685, Bromelius 1694), Stort Vatnarfve och Jordarfve (Linder, 1716) och skogsstjärnblomma (Liljeblad, 1816).
Wikimedia Commons har media som rör Lundarv.
Lundarv (Stellaria nemorum) är en ört i släktet stjärnblommor. Lundarv är en spenslig ört med ett upprätt, delvis klängade växtsätt. Stjälken blir upp till 30–50 centimeter lång och blommorna är vita. Lundarv trivs på fuktig mark och förekommer allmänt i skogsmarker och trädlundar över större delen av Europa. Den saknas dock på Irland, Färöarna och Island.
Багаторічники з тонкими підземними кореневищами. Стебла заввишки до 60 см, округлі, слабкі, піднімаються догори, внизу голі, вгорі опушені залозистими кучерявим волосками. Нижні листки черешкові, широколанцетні, 3-8 см завдовжки, до 4 см завширшки, верхні — сидячі, дрібніші, серцеподібні, по краю коротковійчасті. Квітки в кінцевих і пазушних суцвіттях, на довгих квітконіжках. Чашолистки ланцетні, вгорі голі, при основі залізисто-волосисті, 5-6 мм завдовжки, пелюстки вдвічі довші чашечки, майже до основи двороздільні з лінійними долями. Стовпчиків 3. Коробочка довгаста, в 1,5 рази довше чашечки.
Цвіте в травні — липні. Мезофіт. Розмножується насіннєвим і вегетативним шляхом. Насіння починає дозрівати через місяць після цвітіння, вони розсіюються при розгойдуванні квітконосів. Потрапивши в сприятливі умови, насіння проростає через 2 місяці. Сім'ядолі проростків ланцетні, пластинки їх темно-зелені, з добре вираженою головною жилкою. З бруньки зародка навесні розвивається зелений вертикальний пагін, що несе кілька пар майже округлих, на верхівці загострених листків. У вересні — жовтні сім'ядолі відмирають, з бруньок в їх пазухах з'являються сланкі пагони, які укорінються з м'ясистими безбарвними лускоподібними листочками. Вони заглиблюються у ґрунт, а наступної весни верхівки їх знову повертають вгору і дають вертикальні пагони. Вид відрізняється великою енергією вегетативного розмноження: з'єднувальні частини підземних кореневищ відмирають вже на другому році життя, виникають самостійні молоді рослини. З пазух лускоподібнго листя кореневищ навесні з'являються численні пагони, що дають початок новим рослинам. В умовах лісостепової діброви рослини йдуть під сніг із зеленим листям, які відмирають після танення снігу.
Росте на півночі Європи, Скандинавії, Середній та Атлантичній Європі, Середземномор'ї, на Кавказі, Балканському півострові і в Малій Азії. Широко розповсюджений на Правобережній Україні.[1] Натуралізований в інших регіонах з помірним кліматом.
Росте в тінистих сирих широколистяних і хвойно-широколистяних лісах, у струмків, на лісових торфовищах та луках.
Stellaria nemorum là loài thực vật có hoa thuộc họ Cẩm chướng. Loài này được L. miêu tả khoa học đầu tiên năm 1753.[1]
Stellaria nemorum là loài thực vật có hoa thuộc họ Cẩm chướng. Loài này được L. miêu tả khoa học đầu tiên năm 1753.
Stellaria nemorum L., 1753
Звездча́тка дубра́вная (лат. Stellária nemórum) — многолетнее травянистое растение, вид рода Звездчатка (Stellaria) семейства Гвоздичные (Caryophyllaceae).
Широко распространённое в Европе растение, приуроченное к широколиственным и смешанным лесам.
Многолетнее травянистое растение с тонким ползучим корневищем. Стебли приподнимающиеся, 20—60 см высотой, округлые в сечении, в нижней части голые, в верхней — покрытые курчавыми железистыми волосками.
Листья с сердцевидным основанием и заострённой верхушкой, по краю реснитчатые, нижние — черешчатые, широколанцетные, 3—8 см длиной и 2—4 см шириной, верхние — сидячие, более мелкие.
Цветки до 1 см в диаметре, собраны в рыхлые полузонтики в пазухах верхних листьев и на верхушках побегов, на длинных, после отцветания нередко вниз отогнутых цветоножках. Чашелистики ланцетные, 5—6 мм длиной, с перепончатым краем, при основании с железистым опушением. Лепестки белого цвета, в числе пяти, разделённые почти от основания на две линейные доли, вдвое превышают чашечку по длине. Столбиков три, тычинок, как правило, десять.
Плоды — продолговатые коробочки в полтора раза длиннее чашечки.
Семена созревают через месяц после отцветания, уже через два месяца начинают прорастать. Из них появляются стелющиеся побеги с бесцветными чешуевидными листьями, к зиме углубляющиеся в почву, а весной вырастающие в обычные побеги. Растение активно размножается вегетативно с помощью побегов, отходящих из узлов корневища.
Европейско-кавказско-малоазиатское растение, встречающееся в сырых широколиственных и смешанных лесах, нередко по берегам лесных рек и ручьёв, на эутрофных торфяниках.
Действительное описание (диагноз) Stellaria nemorum было опубликовано в книге Species plantarum (1753) Карла Линнея: Stellaria foliis cordatis petiolatis, pedunculis ramosis — «звездчатка с черешчатыми сердцевидными листьями, с ветвистыми цветоносами». Описан вид «из неморальной Европы».
Звездча́тка дубра́вная (лат. Stellária nemórum) — многолетнее травянистое растение, вид рода Звездчатка (Stellaria) семейства Гвоздичные (Caryophyllaceae).
Широко распространённое в Европе растение, приуроченное к широколиственным и смешанным лесам.
腺毛繁缕（学名：Stellaria nemorum）为石竹科繁缕属的植物。分布在蒙古、俄罗斯、日本以及中国大陆的陕西、甘肃等地，生长于海拔2,100米至2,700米的地区，多生在山坡草地，目前尚未由人工引种栽培。
森林繁缕（秦岭植物志）
这是一篇與植物相關的小作品。你可以通过编辑或修订扩充其内容。 腺毛繁缕（学名：Stellaria nemorum）为石竹科繁缕属的植物。分布在蒙古、俄罗斯、日本以及中国大陆的陕西、甘肃等地，生长于海拔2,100米至2,700米的地区，多生在山坡草地，目前尚未由人工引种栽培。
.jpg)
