Clematis integrifolia, ye una especie de liana perteneciente a la familia de les ranunculacees. Ye orixinaria d'Eurasia.
Ye un subarbusto o yerba erecta, perennifolia, qu'algama un tamañu de 1 - 1,5 m d'altor. Les cañes superficialmente con 6 - 10 ranuras, son pubérulas, glabrescentes, de cutiu simples. Les fueyes son simples, sésiles, col llimbu anchamente ováu, de 4 - 14 x 2,5 - 11 cm, papiracees, arredondiaes a llargamente cuneaes, el marxe enteru y abaxialmente pubescentes el ápiz agudu; les venes basales abaxialmente prominente. Les flores son solitaries, terminales, de 4 cm de diámetru.. Los sépalos en númberu de 4, son de color púrpura, azul o blancu, de 3 a 4,5 × 0,7 - 1,2 cm. Los frutos son aquenios estrechamente obovaos, de 6 - 10 × 4 a 5 mm, pubérulos. Fl. xunu-xunetu, fr. agostu.[1]
Alcuéntrase en fasteres cubiertes de yerbes, carbaes, riberes de los ríos; a una altitú de 1200 - 2000 msnm, en Xinjiang en China y en Kazakstán, Rusia, Asia Occidental y Europa.
Clematis integrifolia describióse por Carlos Linneo y espublizóse en Species Plantarum 1: 544–545, nel añu 1753.[2]
Clematis: nome xenéricu que provién del griegu klɛmətis.[3] (klématis) "planta qu'engata".
integrifolia: epítetu llatín que significa "con fueya entera".[4]
Clematis integrifolia, ye una especie de liana perteneciente a la familia de les ranunculacees. Ye orixinaria d'Eurasia.
Detalle de la flor IlustraciónTamyarpaq ağəsmə (lat. Clematis integrifolia) — qaymaqçiçəyikimilər fəsiləsinin ağəsmə cinsinə aid bitki növü.
Tamyarpaq ağəsmə (lat. Clematis integrifolia) — qaymaqçiçəyikimilər fəsiləsinin ağəsmə cinsinə aid bitki növü.
La clematis integrifolia és una liana o una planta enfiladissa llenyosa de la classe del Magnoliopsida de la família de les ranunculaceae.
A Wikimedia Commons hi ha contingut multimèdia relatiu a: Clematis integrifoliaPlamének celolistý neboli plaménka celolistá (Clematis integrifolia) je rostlina z čeledi pryskyřníkovitých (Ranunculaceae).
Jedná se o vytrvalou bylinu, která dorůstá výšky 25–60 cm s oddenkem.[1][2] Lodyha je přímá, jednoduchá až chudě větvená, nahoře chlupatá, často purpurově až hnědě naběhlá. Listy jsou jednoduché, vejčité až široce kopinaté, přisedlé a vstřícné, nejčastěji 4–7,5 cm dlouhé a 2,5–4 cm široké, na okraji pýřité, celokrajné.[1][3] Květy mají asi 3–5 cm v průměru, jsou modré až tmavě fialové, vyrůstají zpravidla jednotlivě na dlouhých stopkách.[1] Okvětní lístky jsou nejčastěji 4, lysé, jen na okraji s plstnatým lemem, kopinaté až úzce vejčité, nejčastěji 35–45 mm dlouhé.[1][3] Ve skutečnosti se ale jedná o petalizované (napodobující korunu) kališní lístky, kdy korunní lístky chybí. Kvete v květnu až v červnu.[2] Tyčinek je mnoho.[3] Gyneceum je apokarpní, pestíků je mnoho. Plodem je nažka, která je asi 4,5–5,5 mm dlouhá, na vrcholu zakončená asi 4–5 cm dlouhým zahnutým chlupatým přívěskem. Nažky jsou uspořádány do souplodí. Počet chromozómů je 2n=16.[2]
Plamének celolistý je přirozeně rozšířen ve střední až jihovýchodní Evropě, na východ přes Kavkaz až do střední Asie a na západní Sibiř.[4][1] V České republice rostl kdysi dávno na Břeclavsku, naposledy udáván v roce 1912. Byl veden jako vyhynulý druh flóry ČR. Na území sousedního Slovenska a Rakouska je však poměrně běžný v loukách sv. Cnidion venosi v nivě řeky Moravy. V roce 2009 byl i v ČR znovu nalezen u Lanžhota.[5] Proto je dnes považován za kriticky ohrožený druh flóry ČR.[6]
Plamének celolistý neboli plaménka celolistá (Clematis integrifolia) je rostlina z čeledi pryskyřníkovitých (Ranunculaceae).
Blå staudeklematis (Clematis integrifolia) er en staude med en opret eller svagt overhængende vækst. Modsat de fleste arter indenfor denne slægt er denne plante ikke klatrende. Blomsterne er store og kraftigt blå. Planten dyrkes i haver og parker for både blomsternes og frøstandenes skyld.
Blå staudeklematis er en staude med en opret til svagt overhængende vækst. Stænglerne er runde i tværsnit, fint hårede og grønne for neden men brunlige til næsten violette for oven. Bladene er modsat stillede, hele og helrandede med forsænkede bladribber. Oversiden er mørkegrøn og svagt behåret, mens undersiden er noget lysere med fremhævede bladribber og ligeledes svagt behåret. Blomstringen foregår i juni-august, hvor man finder blomsterne endestillet enten enkeltvis eller i små stande. De enkelte blomster er klokkeformet hængende med fire mørkeblå blosterblade og talrige, gule støvdragere. Frugterne er nødder med lange, sølvgrå frøhaler.
Rodsystemet er trævlet med forveddede hovedrødder og højtliggende siderødder. Blomsterne har en behagelig duft.
Planten når en højde på 1 m og en bredde på ca. 0,25 m.
Arten har sin naturlige udbredelse i Sibirien, Kina, Centralasien, Kaukasus og i det sydøstlige Europa. Den vokser i fugtig og humusrig jord på lysåbne steder, dvs. langs skovkanter og i lysninger, på enge og overdrev. I det nordøstlige Bulgarien, hvor klimaet er kontinentalt med varm, tørre somre og hårde vintre, findes steppeområder af samme type, som kan ses i f.eks. Ungarn og Ukraine. Her vokser arten sammen med bl.a. agernigella, almindelig blærebælg, almindelig judastræ, almindelig nældetræ, almindelig parykbusk, almindelig syren, asfaltkløver, asiatisk singrøn, balkanpæon, bjergkortkrone, bjergstenfrø, broget salvie, buskhestesko, dværgmandel, farvegåseurt, foderesparsette, fransk rose, glatbladet tidselkugle, gul læbeløs, hvid diktam, hårtotfjergræs, kronelimurt, lav iris, Melica transsilvanica (en art af flitteraks), melittis, opret galtetand, pigget lakrids, Potentilla cinerea (en art af potentil), purpurkongelys, russisk løn, Scabiosa argentea (en art af skabiose), sibirisk klokke, skærmokseøje, slank sternbergia, spinkel kambunke, strandasters, sølvsalvie, sølvbladet pære, Teucrium polium (en art af kortlæbe), uldhåret fingerbøl, våradonis og weichsel[1]
Blå staudeklematis (Clematis integrifolia) er en staude med en opret eller svagt overhængende vækst. Modsat de fleste arter indenfor denne slægt er denne plante ikke klatrende. Blomsterne er store og kraftigt blå. Planten dyrkes i haver og parker for både blomsternes og frøstandenes skyld.
Clematis integrifolia is a flowering vine of the genus Clematis. Like many members of that genus, it is prized by gardeners for its showy flowers. C. integrifolia bears nodding, urn-shaped blue flowers in summer that are 1.5 inches wide.[1] It is a fairly short variety, growing only to 3 feet high.[1] It is native to Europe and Asia. In the USA it grows best in American Horticultural Society zones 8 to 1.[1][2]
Several popular hybrids have been made by crossing C. integrifolia with other Clematis species. C. 'Hendersonii' is a cross with C. viticella, and C. 'Durandii' is a cross with C. x jackmanii.[1] Clematis × aromatica is the result of a cross with Clematis flammula.[3]
Clematis integrifolia is a flowering vine of the genus Clematis. Like many members of that genus, it is prized by gardeners for its showy flowers. C. integrifolia bears nodding, urn-shaped blue flowers in summer that are 1.5 inches wide. It is a fairly short variety, growing only to 3 feet high. It is native to Europe and Asia. In the USA it grows best in American Horticultural Society zones 8 to 1.
Several popular hybrids have been made by crossing C. integrifolia with other Clematis species. C. 'Hendersonii' is a cross with C. viticella, and C. 'Durandii' is a cross with C. x jackmanii. Clematis × aromatica is the result of a cross with Clematis flammula.
Buds and young leaves
Fruits ripening
Mature fruit
Clematis integrifolia es una especie de liana de la familia de las ranunculáceas. Es originaria de Eurasia.
Es un subarbusto o hierba erecta, perennifolia, que alcanza un tamaño de 1 - 1,5 m de altura. Las ramas superficialmente con 6 - 10 ranuras, son pubérulas, glabrescentes, a menudo simples. Las hojas son simples, sésiles, con el limbo anchamente ovado, de 4 - 14 x 2,5 - 11 cm, papiráceas, redondeadas a ampliamente cuneadas, el margen entero y abaxialmente pubescentes el ápice agudo; las venas basales abaxialmente prominente. Las flores son solitarias, terminales, de 4 cm de diámetro.. Los sépalos en número de 4, son de color púrpura, azul o blanco, de 3 a 4,5 × 0,7 - 1,2 cm. Los frutos son aquenios estrechamente obovados, de 6 - 10 × 4 a 5 mm, pubérulos. Fl. junio-julio, fr. agosto.[1]
Se encuentra en laderas cubiertas de hierbas, matorrales, riberas de los ríos; a una altitud de 1200 - 2000 msnm, en Xinjiang en China y en Kazajistán, Rusia, Asia Occidental y Europa.
Clematis integrifolia fue descrita por Carlos Linneo y publicado en Species Plantarum 1: 544–545, en el año 1753.[2]
Clematis: nombre genérico que proviene del griego klɛmətis.[3] (klématis) "planta que trepa".
integrifolia: epíteto latino que significa "con hoja entera".[4]
Clematis integrifolia es una especie de liana de la familia de las ranunculáceas. Es originaria de Eurasia.
Detalle de la flor IlustraciónPowojnik całolistny (Clematis integrifolia L.) – gatunek rośliny z rodzaju powojników. Występuje w południowo-wschodniej Europie i zachodniej części Azji[2]. W Polsce nie rośnie dziko. W niektórych krajach, również w Polsce jest uprawiany.
Jest uprawiany w ogrodach jako roślina ozdobna, może być uprawiany również w pojemnikach na balkonach, tarasach, itp. Rzadko uprawia się typową formę gatunku, zwykle uprawiane są jego bardziej ozdobne kultywary, np. `Hendersonii`, `Rosea`, `Tapestry` i inne[3]. Wymaga podpór, ponieważ ma tendencję do wylegania[3].
Powojnik całolistny (Clematis integrifolia L.) – gatunek rośliny z rodzaju powojników. Występuje w południowo-wschodniej Europie i zachodniej części Azji. W Polsce nie rośnie dziko. W niektórych krajach, również w Polsce jest uprawiany.
Helbladig klematis (Clematis integrifolia) är en art i familjen ranunkelväxter från centrala, östra och sydöstra Europa och Turkiet.
Hybriden mellan vippklematis och helbladig klematis (C. integrifolia) har fått namnet berlinerklematis (C. ×aromatica).
Parmaklematis (C. ×diversifolia) är hybriden mellan helbladig klematis och italiensk klematis (C. viticella).
Vioklematis är hybriden mellan (C. lanuginosa) och helbladig klematis.
Clematis ×divaricata är hybriden med urnklematis (C. viorna).
För vetenskapliga synonymer, se Wikispecies.
Helbladig klematis (Clematis integrifolia) är en art i familjen ranunkelväxter från centrala, östra och sydöstra Europa och Turkiet.
Назва «ломиніс» (або як варіант «ломонос») пов'язана з тим, що деякі представники цього роду видають подразливий запах, від якого свербить у носі. Видова назва «цілолистий» вказує на особливість цієї рослини, яка, на відміну від інших ломиносів, має нерозсічені листки. Крім того, в Словнику українських наукових і народних назв судинних рослин для цього виду наведені такі народні назви[1]:
Багаторічний напівчагарник заввишки 20-80 см, культурні особини можуть сягати 1-1,5 м; гемікриптофіт. Підземні органи представлені коротким каудексом. Стебла прямостоячі, прості або слабкогалузисті, в нижній частині густо, а в верхній слабко опушені білими волосками, на відміну від багатьох інших ломиносів, невиткі. Пагони трав'янисті, у нижній частині дерев'яніючі, червоно-коричневі, повністю визрілі стають блідо-коричневими. Листки завдовжки 5-10 см (у культурних особин інколи до 12 см), завширшки 2-6 см, сидячі, супротивні, формою від відовжено-яйцеподібних до ланцетоподібних, шкірясті, цілокраї (інколи з війчастими краями), загострені, з обох боків зелені, зверху голі, знизу слабко опушені уздовж жилок. Жилки добре помітні.
У фазі бутонізації пуп'янки охоплені двома верхніми листками пагона так, що повністю заховані між ними. Квітки завширшки 4-8 см розташовані на верхівках пагонів на пониклих квітконіжках завдовжки до 4 см. Вони поодинокі, зірчасто-дзвоникуваті, сині або фіолетові, рідше — білі. Чашолистків 4, вони ланцетні або вузьколанцетні, гострі, зовні по краях густо опушені. Листочків оцвітини 4, вони широко розкриті, загнуті на кінцях, слабкохвилясті або скручені, вузькояйцеподібні чи ланцетні, із виїмчастими, зовні слабко опушеними краями, загострені, завдовжки до 6 см. Тичинки і маточки численні. Тичинкові нитки жовті, розширені, в півтора рази довші за чашолистки.
Плоди — коричнево-жовті чи бурі багатогорішки[2] завдовжки близько 5 мм, завширшки близько 4 мм, розташовані на короткій ніжці, оберненояйцеподібні, шкірясті, сплюснуті з боків. Вони мають потовщений обідок та пірчасто-опушений носик завдовжки до 5 см, волоски носика білі або жовтуваті. В 1 г міститься 125 насінин.
Число хромосом 2n = 16[2].
Трава ломиноса цілолистого містить алкалоїди, дубильні речовини, карденоліди, стероїдні сапоніни, смоли, ɣ-лактон, вітамін C, ранункулін (остання речовина притаманна багатьом видам родини Жовтецевих). У насіння виявлено досить великий вміст жирної олії (17,4 %).
Ломиніс цілолистий має широкий ареал. Його західна частина включає Центральну, Східну та Південну Європу. Західна межа зони розповсюдження пролягає через Австрію, Чехію, Польщу, Угорщину. У Східній Європі ломиніс цілолистий зростає в усіх країнах цього регіону, але в Білорусі лише на півдні. У Південній Європі він поширений по всьому Балканському півострову, а також трапляється в Італії. Азійська частина ареалу охоплює півострів Мала Азія, Кавказькі гори (переважно північ і схід цього регіону — Передкавказзя, Дагестан), окремі центральноазійські країни, такі як Казахстан, Киргизстан. Найсхідніші осередки зростання знайдені у китайському Сіньцзян-Уйгурському автономному районі. Північна межа ареалу в Азії сягає Алтаю.
Рослина морозостійка (здатна витримати морози до -40 °C), хоча полюбляє добре прогріті місця. Ломиніс цілолистий світлолюбний, за нестачі світла квітне слабко; боїться ділянок, на яких дмуть сильні та холодні вітри. Віддає перевагу поживним та добре зволоженим, легким ґрунтам, може рости і на суглинку, у природі часто займає ділянки із еродованими перегнійно-карбонатними ґрунтами[2]. У природі трапляється по берегах гірських річок, у заростях чагарників, на лісових галявинах, у розріджених соснових борах, на трав'янистих схилах. У степах приурочений до більш зволоженних ділянок — понижень, пересохлих річищ струмків, країв ярів. В гірських місцевостях підіймається на висоту 1200—3000 м.
Ця рослина розмножується вегетативним та насіннєвим способом, причому перший застосовуються у культурі, а другий переважає у природному середовищі. Вегетативне розмноження здійснюють відводками та живцюванням, при обробітку живців стимуляторами росту укорінюваність стовідсоткова. Квітне у травні-липні. Запилення відбувається за допомогою комах та вітру. Плодоносить у липні-вересні. У культурі насіння висівають у травні, схожість при цьому становить близько 8 %.
За спостереженнями у культурі ломиніс цілолистий вражає цілий ряд грибкових хвороб, зокрема сіра гниль, борошниста роса, вертицельозне в'янення, іржа. Рослини можуть ушкоджувати нематоди, павутинні кліщі, щитівки, клопи, равлики, слимаки, сірі пацюки тощо.
Ломиніс цілолистий відомий у культурі із року свого наукового опису (1753). Квітникарі здавна любили його за універсальність: під час цвітіння цей вид вражає погляд своїми великими квітами насиченого кольору, а після цвітіння прикрашає сад густою зеленню. У культурі ця рослина помірно вимоглива: потребує добре підготовленого ґрунту (угноєного, дренованого), поливу спекотної пори, обрізки пагонів задля рясного цвітіння. Висаджують її групами або поодинці на газонах, у квітниках, по берегах водойм. Культурні особини легко перезапилюються близькими видами, що часто використовують у селекції. Від ломиніса цілолистого бере початок сортова група Інтегріфоліа, а також ряд гібридних видів.
Медичне використання ломиноса цілолистого менш знане і стосується лише галузі народної медицини. Травники застосовують відвари і настої трави цього виду для лікування ревматизму, шлункового болю, асциті, сифілісу, а примочки прикладають до ділянок шкіри, уражених гнійниковими чи грибковими хворобами. Разом з тим слід зауважити, що усі частини рослини отруйні і застосовувати їх слід з обережністю, а самолікування в таких випадках неприпустиме. У садівництві отруйні властивості ломиноса цілолистого інколи використовують для приготування інсектицидних розчинів для боротьби із шкідниками.
Оскільки розповсюдження цього виду вельми широке загалом він не становить рідкості і не занесений до Червоного списку Міжнародного союзу охорони природи. Водночас, на теренах України та Росії популяції ломиноса цілолистого нечисленні, відокремлені і нечисельні. Вони сильно потерпають від рекреаційного навантаження, випасання худоби, ранніх сінокосів, весняних палів, а на степові — ще й від заліснення[2]. Через це ломиніс цілолистий занесений до регіональних списків охоронюваних рослин 16-ох областей України та 14 адміністративних одиниць Росії[3].
Гібриди від схрещування ломиноса цілолистого з іншими видами:
Сайт The Plant List для цього виду наводить наступні синоніми:
Clematis integrifolia là một loài thực vật có hoa trong họ Mao lương. Loài này được L. mô tả khoa học đầu tiên năm 1753.[1]
Clematis integrifolia là một loài thực vật có hoa trong họ Mao lương. Loài này được L. mô tả khoa học đầu tiên năm 1753.
Clematis integrifolia L., 1753
Ломонос цельнолистный, или клематис цельнолистный[2] (лат. Clematis integrifolia) — вид цветковых растений рода Ломонос (Clematis) семейства Лютиковые (Ranunculaceae).
В природе ареал вида охватывает Центральную и Восточную Европу, Кавказ, Малую и Среднюю Азию, Китай. На территории России встречается в европейской части, на Северном Кавказе и в Алтайском крае.[3]
Произрастает в степях, в кустарниках, по лесным опушкам и берегам рек.
Полукустарник с прямостоящими, простыми или слабо ветвистыми, красновато-коричневыми стеблями высотой до 30—60 см (в культуре до 1 м), слабо бело опушёнными.
Листья от продолговато-яйцевидных до узколанцетных, длиной 5—7 см (у культурных экземпляров до 12 см), заострённые, кожистые, цельнокрайние, сверху голые, снизу слабо опушённые, с обеих сторон зелёные, сидячие.
Цветки диаметром 5—8 см, одиночные, поникшие, на верхушке стебля или ветвей, фиолетовые или чёрно-пурпурные; чашелистики в числе 4, ланцетные или узколанцетные, острые, на наружной стороне по краям густо опушённые.
Семянки на короткой ножке, кожистые, обратнояйцевидные, длиной 5 мм, шириной 4 мм, сплюснутые с боков, с утолщённым ободком и перисто-опушенным носиком длиной до 5 см, коричнево-жёлтые или бурые. В 1 кг 125 тысяч семян.
Цветение в июне — июле. Плодоношение в августе — сентябре.
В культуре с 1573 года. В России в культуре в Санкт-Петербурге, в Пензенской и Орловской областях.
Имеет значительную декоративную ценность благодаря тёмной окраске листьев и крупным цветкам. Используют для посадки отдельными экземплярами и группами на газонах, по берегам водоёмов и на лужайках.
Вид Ломонос цельнолистный входит в род Ломонос (Clematis) трибы Anemoneae подсемейства Лютиковые (Ranunculoideae) семейства Лютиковые (Ranunculaceae) порядка Лютикоцветные (Ranunculales).
Ломонос цельнолистный, или клематис цельнолистный (лат. Clematis integrifolia) — вид цветковых растений рода Ломонос (Clematis) семейства Лютиковые (Ranunculaceae).