nomes no trilho de navegação
İşxan və ya Göyçə foreli (lat. Salmo ischchan) — Somlar fəsiləsinə aid nalıq növü. Göyçə gölünün endemik canlısıdır.
İşxan dörd 4 yarımnövə bölünür. Qış baxtağı və bocak — göl balıqları, Yay baxtağı və Qeqarkun — axarsu balıqlarıdır. İşxan — SSRİ-də yayılmış forellərin ən iri nümayyəndələri hesab edilidi. Onların uzunluğu 90 sm-dən 104 sm qədər, çəkiləri isə 17 kq təşkil edir. Balıqlar əsasən gölün dibində isə yayılmış molyusklarla qidalanırlar. Yetkinlik yaşına 4-6 illərdə çatırlar. Bu zaman uzunluqları 28-33 sm, çəkiləri isə 340—560 q təşkil edir[1]
Qış foreli — Göyçə forelinin ən iri yarımnövüdür. Bədən nahiyyəsində 104-119 pulcuq olur. 4-5 yaşlarında yetkinləşirlər.
Onlar gümüşü-ağ, beli isə dəmir rəngində olur. Dişilər çütləşmə zamanı rəngini elə də dəyişmir. Onlat 4 minə yaxın kürü qoyurlar.
Suyun səviyəsi endiyindən onları yerləşim yerlərinin böyük hissəsi sahillərdə balğığından sayları azalır. Hazırda cəmi 1,5 milyon baş Qış baxtağı qalmışdır
Göyçə gölü və ona tökülən çaylarının sularında yayılmışlar. Cavan balıqlar üzərində tünd zolaqlar və qəhvəyi-sarı, qırmızı nöqtələr vardır. Yetkin fərdlərin çəkiləri bəzən 16 kq çatır. Onlar əsasən zoopkanktonkarla qidalanırlar. Çoxalma əsasən çay və onların axarlarında baş verir.
Hazırda göyçə Gölündə sayları 1,6 milyon baş olması bildirilir.
Bu yarımnövə daxil balıqlar kürünü yaz və yayda qoyurlar. Bu çaylarda baş verir. Onların uzunluğu 55 sm, çəkiləri 1,9 kq təşkil edir. Bədənlərində 105-117 pulcuq olur.
2-7 yaşlarında yetkinləşirlər. Onlar 1200-ə qədər kürü qoya bilirlər. 1940-cı illərdə sayları 1,7 milyon, 60-x isə 0,8 milyon baş olaraq qiymətləndirilirdi. Hazırda isə bir necə min olaraq qiymətləndirilir.
Bu yarımnövlər Göyçə farelinin ən kiçik nümayəndələri hesab edilirlər. Uzunluqları 33 sm, çəkiləri 224 q təşkil edir. Orta ölçüləri isə 24-26 sm-dir. 3-4 yaşında yetkinləşirlər. Onlar yuva qurmurlar. Öz kürülərini 0,5 – 15 m göl dibinə buraxırlar. Onlar hətta +10°S temperaturda noyabr ayında kürü qoyurlar[2][3]
Onların digər yarımnövlərdən fərqi iri gözləridir. Hazırda saylarə 1,5 milyon baş qiymətləndirilir[4]
Göyçə gölünün suyu son illərdə suyu aşağı yendiyindən işxanın qidasını təşkil edən canlıların (Siqi, Carassius carassius) sayının azalması bu növü populyasiyasına mənfə təsir göstərir. Papulyasiyanın bərpasında balıq vətəqələri mühüm rol oynayır. Hazırda balıq Ermənistanın Qırmızı Kitabına daxil edilmişdir[5][6]
İşxanın yeganə təbii yayılma arealı Göyçə gölüdür. Gölə tökülən çaylarda belə onlara rast gəlinir. 1930-cı illərdə işxan Qerakun tərəfindən İsıkgöl gölünə buraxılmışdır. Bir müddət sonra onlar nəyinki, asanlıqla yayıla bilmişlər hətta digər növ balıqları ilə rəqabət aparmışlar. 1977-ci ildə Z.M.Quliyev 2-3 q-lıq 6000 işxan kürüsünü gətirərək Maralgölə buraxmışdır. 2 ildən sonra onların kütləsi 500-700 q-a çatmışdır. Dekabrda dişilər IV yetkinlik mərhələsində olmuşlar. Eyni zamanda sonraki illərdə göldə körpələr qeydə alınmışdır ki, buda onların yeni ekorejimə uğurla uyğunlaşdığını göstərir.
Balığın bir çox adları vardır: Baxtak, Bocak, Qeqаrkun, Göyçə fareli.
İşxan və ya Göyçə foreli (lat. Salmo ischchan) — Somlar fəsiləsinə aid nalıq növü. Göyçə gölünün endemik canlısıdır.
Salmo ischchan és una espècie de peix de la família dels salmònids i de l'ordre dels salmoniformes.
Els individus adults mengen únicament amfípodes.[6]
Viu a zones d'aigües dolces temperades (41°N-40°N, 44°E-46°E).[5]
Es troba a Armènia: llac Sevan.[7]
Die Sewan-Forelle (Salmo ischchan) ist eine Fischart, die im Sewansee in Armenien endemisch ist. Die Art ist mit der europäischen Forelle verwandt. In Armenien wird die Art als Ischchan (իշխան, iʃˈχɑn) bezeichnet.
Der Fisch wird aufgrund der Einführung von Konkurrenten in der Sowjet-Ära, wie etwa einer Coregonus-Art, dem Goldfisch und dem Galizischen Sumpfkrebs, und des sinkenden Wasserpegels im Sewansee als gefährdet eingestuft. Andererseits wurde die Sewan-Forelle jedoch erfolgreich im Yssykköl in Kirgistan eingeführt.[1]
Seit 1976 ist der kommerzielle Fang von Sewan-Forellen gesetzlich verboten, zwei Jahre später wurde die Forelle im Rahmen des Sewan-Nationalparks unter Schutz gestellt. Die meisten Sewan-Forellen werden heutzutage in Fischaufzuchtstationen gezüchtet.[2]
Die Sewan-Forelle hat vier Unterarten, die sich aufgrund der Wachstumsrate sowie Laichzeit und -ort voneinander unterscheiden.[2]
Salmo ischchan ischchan ist die größte Unterart und kann bis zu 90 cm lang und 15 kg schwer werden. Salmo ischchan aestivalis hingegen wird nicht einmal 50 cm lang.[2]
Die Sewan-Forelle (Salmo ischchan) ist eine Fischart, die im Sewansee in Armenien endemisch ist. Die Art ist mit der europäischen Forelle verwandt. In Armenien wird die Art als Ischchan (իշխան, iʃˈχɑn) bezeichnet.
Der Fisch wird aufgrund der Einführung von Konkurrenten in der Sowjet-Ära, wie etwa einer Coregonus-Art, dem Goldfisch und dem Galizischen Sumpfkrebs, und des sinkenden Wasserpegels im Sewansee als gefährdet eingestuft. Andererseits wurde die Sewan-Forelle jedoch erfolgreich im Yssykköl in Kirgistan eingeführt.
Seit 1976 ist der kommerzielle Fang von Sewan-Forellen gesetzlich verboten, zwei Jahre später wurde die Forelle im Rahmen des Sewan-Nationalparks unter Schutz gestellt. Die meisten Sewan-Forellen werden heutzutage in Fischaufzuchtstationen gezüchtet.
Die Sewan-Forelle hat vier Unterarten, die sich aufgrund der Wachstumsrate sowie Laichzeit und -ort voneinander unterscheiden.
Salmo ischchan ischchan Salmo ischchan aestivalis Salmo ischchan gegarkuni Salmo ischchan danilewskiiSalmo ischchan ischchan ist die größte Unterart und kann bis zu 90 cm lang und 15 kg schwer werden. Salmo ischchan aestivalis hingegen wird nicht einmal 50 cm lang.
Ишхан (лат. Salmo ischchan) — жилингир; Армениянын Севан көлүнүн жилингир балыгы.
The Sevan trout (Salmo ischchan) is an endemic fish species of Lake Sevan in Armenia, known as ishkhan (իշխան, pronounced [iʃˈχɑn]) in Armenian. It is a salmonid fish related to the brown trout.
The fish is endangered, because various competitors were introduced into the lake during the Soviet period, including common whitefish (Coregonus lavaretus) from Lake Ladoga, goldfish (Carassius auratus) and narrow-clawed crayfish (Astacus leptodactylus); and because of lake level change. On the other hand, the Sevan trout itself has been successfully introduced to Issyk Kul lake in Kyrgyzstan.[2]
A resolution by Armenia's Council of Ministers in 1976 stopped the commercial fishing of Sevan trout and organized Sevan National Park. The fish are nowadays also reared in hatcheries.[3]
The Sevan trout has four[3][2] (or two[4]) distinct strains differing in their breeding time and place, and growth rate:
The winter bakhtak is the largest form and can grow to considerable size, up to 90 cm and 15 kg. It breeds within the lake.[2] The summer bakhtak is smaller (<50 cm), and breeds naturally both in rivers and within lake near river mouths.[3] Gegharkuni is a migratory form that naturally breeds exclusively in rivers; it also feeds on plankton in addition to benthos.[3] Bojak in turn is a dwarfed form that breeds within the lake in the winter, and does not exceed 33 cm and 0.25 kg.[2]
Water level regulation has been destructive for sevan trout reproduction. Currently, the summer bakhtak and gegharkuni are mainly propagated by hatcheries. The winter bakhtak and bojak may be extinct within the lake.[3]
From a study of historical samples, the four strains or forms are not diagnosable by their mitochondrial DNA sequences. As a whole, the Sevan trout is phylogenetically very close to the Caspian trout, within the brown trout complex.[5]
The Sevan trout (Salmo ischchan) is an endemic fish species of Lake Sevan in Armenia, known as ishkhan (իշխան, pronounced [iʃˈχɑn]) in Armenian. It is a salmonid fish related to the brown trout.
Gegharkuni (Salmo ischchan gegarkuni) The fish is endangered, because various competitors were introduced into the lake during the Soviet period, including common whitefish (Coregonus lavaretus) from Lake Ladoga, goldfish (Carassius auratus) and narrow-clawed crayfish (Astacus leptodactylus); and because of lake level change. On the other hand, the Sevan trout itself has been successfully introduced to Issyk Kul lake in Kyrgyzstan.
A resolution by Armenia's Council of Ministers in 1976 stopped the commercial fishing of Sevan trout and organized Sevan National Park. The fish are nowadays also reared in hatcheries.
The Sevan trout has four (or two) distinct strains differing in their breeding time and place, and growth rate:
winter bakhtak (Salmo ischchan ischchan) summer bakhtak (Salmo ischchan aestivalis) gegharkuni (Salmo ischchan gegarkuni) bojak (Salmo ischchan danilewskii).The winter bakhtak is the largest form and can grow to considerable size, up to 90 cm and 15 kg. It breeds within the lake. The summer bakhtak is smaller (
La trucha del lago Sevan (Salmo ischchan) es un pez de agua dulce de la familia de los salmónidos que es endémico del lago Sevan, en Armenia, donde se ha pescado tradicionalmente para su comercialización y como pesca deportiva.[1]
Los adultos desovan en el mismo lago, sobre la fina grava del fondo; permanecen junta a las orillas del lago durante la primarera y durante el otoño, mientras que en invierno y verano se desplazan a mayor profundidad en el centro del lago.[1]
Los ejemplares adultos se alimentan exclusivamente de anfípodos.[1]
Está amenazada, debido a varios competidores introducidos al hábitat del lago durante el periodo soviético por los humanos: Coregonus lavaretus del lago Ladoga, Carrasius auratus, y Astacus leptodactylus. Casi extinto en su lago original, sobrevive en el lago Issyk Kul de Kirguistán, donde fue introducido en la década de 1970.
En 1976, una resolución del "Consejo Armenio de Ministros paró la pesca comercial de esta trucha, y organiza el "Parque nacional Sevan".
Varicorhinus capoeta el "sevan khramulya" es otro importante pez del lago Sevan.
La trucha del lago Sevan (Salmo ischchan) es un pez de agua dulce de la familia de los salmónidos que es endémico del lago Sevan, en Armenia, donde se ha pescado tradicionalmente para su comercialización y como pesca deportiva.
Sevani lõhe (Salmo ischchan) ehk išhan[1] on lõhelaste sugukonda lõhe perekonda kuuluv kala. Nad on meriforelliga suguluses ja elavad endeemse liigina Sevani järves Armeenias.
Sevani lõhe populatsiooni on tugevalt vähendanud Nõukogude Liidu ajal inimese poolt toodud võõrliikide (peipsi siig, koger) sissetung ja järve veetaseme langus. Kala ennast on sisse talutud Õsõk-Köli järve Kõrgõzstanis.[2]
Armeenia Ministrite Nõukogu otsusega lõpetati sevani lõhede kaubanduslik püük 1976. aastal ja loodi Rahvuspark "Seven".[viide?] Tänapäeval turgutatakse kalade populatsiooni ka haudejaamade abil.[3]
Seveni lõhel on neli[2][3] (või kaks[4]) alamliiki, mis erinevad kudemispaikade ja -aja ning kasvukiiruse poolest:
S. i. ischchan on kõige suurem, kasvades kuni 90 cm pikkuseks ja kaaludes kuni 15 kg. Nad koevad järves.[2] S. i. aestivalis on väiksem, jäädes pikkuselt alla 50 cm ning koeb nii jõgedes kui ka järves jõesuudmete läheduses.[3] S. i. gegarkuni on migreeruv alamliik ja koeb ainult jõgedes ning sööb lisaks bentosele ka planktonit.[3] S. i. danilewskii on kääbusvorm, mis koeb talvel järves ja ei kasva pikemaks kui 33 cm ning kaalub 250 grammi.[2]
Veetaseme langus järves on kalade paljunemisele hävitavalt mõjunud S. i. gegarkuni ja S. i. gegarkuni paljundatakse peamiselt haudejaamades. S. i. ischchan ja S. i. danilewskii võivad olla järves välja surnud.[3]
Sevani lõhe (Salmo ischchan) ehk išhan on lõhelaste sugukonda lõhe perekonda kuuluv kala. Nad on meriforelliga suguluses ja elavad endeemse liigina Sevani järves Armeenias.
Sevani lõhe populatsiooni on tugevalt vähendanud Nõukogude Liidu ajal inimese poolt toodud võõrliikide (peipsi siig, koger) sissetung ja järve veetaseme langus. Kala ennast on sisse talutud Õsõk-Köli järve Kõrgõzstanis.
Armeenia Ministrite Nõukogu otsusega lõpetati sevani lõhede kaubanduslik püük 1976. aastal ja loodi Rahvuspark "Seven".[viide?] Tänapäeval turgutatakse kalade populatsiooni ka haudejaamade abil.
Seveni lõhel on neli (või kaks) alamliiki, mis erinevad kudemispaikade ja -aja ning kasvukiiruse poolest:
Salmo ischchan ischchan Salmo ischchan aestivalis Salmo ischchan gegarkuni Salmo ischchan danilewskiiS. i. ischchan on kõige suurem, kasvades kuni 90 cm pikkuseks ja kaaludes kuni 15 kg. Nad koevad järves. S. i. aestivalis on väiksem, jäädes pikkuselt alla 50 cm ning koeb nii jõgedes kui ka järves jõesuudmete läheduses. S. i. gegarkuni on migreeruv alamliik ja koeb ainult jõgedes ning sööb lisaks bentosele ka planktonit. S. i. danilewskii on kääbusvorm, mis koeb talvel järves ja ei kasva pikemaks kui 33 cm ning kaalub 250 grammi.
Veetaseme langus järves on kalade paljunemisele hävitavalt mõjunud S. i. gegarkuni ja S. i. gegarkuni paljundatakse peamiselt haudejaamades. S. i. ischchan ja S. i. danilewskii võivad olla järves välja surnud.
Salmo ischchan Salmo generoko animalia da. Arrainen barruko Salmonidae familian sailkatzen da.
Salmo ischchan Salmo generoko animalia da. Arrainen barruko Salmonidae familian sailkatzen da.
Salmo ischchan, communément appelé truite du lac Sevan (en arménien Սևանի իշխան), est une espèce de poissons d'eau douce endémique du lac Sevan en Arménie.
Cette truite est menacée par divers concurrents introduits à l'époque soviétique, comme le corégone Lavaret du lac Ladoga, le poisson rouge ou l'écrevisse à pattes grêles.
Salmo ischchan mesure habituellement une trentaine de centimètres ; la taille maximale enregistrée est de 104 cm pour un poids de 17 kg.
Selon BioLib (17 août 2018)[1] :
Salmo ischchan, communément appelé truite du lac Sevan (en arménien Սևանի իշխան), est une espèce de poissons d'eau douce endémique du lac Sevan en Arménie.
Cette truite est menacée par divers concurrents introduits à l'époque soviétique, comme le corégone Lavaret du lac Ladoga, le poisson rouge ou l'écrevisse à pattes grêles.
Sevanska pastrva (lat. Salmo ischchan) je endemska vrsta pastrve, koja živi u jezeru Sevan u Armeniji. Slična je potočnoj pastrvi.
Ugrožena je, jer su se tijekom sovjetskoga razdoblja u jezero Sevan unosile neke druge vrste, koje nisu autohtone kao što su: velika ozimica (lat. Coregonus lavaretus) iz jezera Ladoge, zlatna ribica (lat. Carassius auratus) i uskoškari rak (turski ili barski rak) (lat. Astacus leptodactylus). S druge strane, sevanska pastrva uspješno je unešena u jezero Issyk Kul u Kirgistanu.[1]
Rezolucija armenskoga Vijeća ministara iz 1976. zabranila je komercijalni izlov sevanske pastrve i proglasila Nacionalni park Sevan 1978. Sevanske pastrve danas se također uzgajaju i u mrijestilištima.[2]
Sevanska pastrva ima četiri (ili po nekima dva) različita soja: Salmo ischchan ischchan, Salmo ischchan aestivalis, Salmo ischchan gegarkuni i Salmo ischchan danilewskii. Prvi soj je najveći i može narasti do 90 cm i težiti 15 kg.
Sevanska pastrva (lat. Salmo ischchan) je endemska vrsta pastrve, koja živi u jezeru Sevan u Armeniji. Slična je potočnoj pastrvi.
Ugrožena je, jer su se tijekom sovjetskoga razdoblja u jezero Sevan unosile neke druge vrste, koje nisu autohtone kao što su: velika ozimica (lat. Coregonus lavaretus) iz jezera Ladoge, zlatna ribica (lat. Carassius auratus) i uskoškari rak (turski ili barski rak) (lat. Astacus leptodactylus). S druge strane, sevanska pastrva uspješno je unešena u jezero Issyk Kul u Kirgistanu.
Rezolucija armenskoga Vijeća ministara iz 1976. zabranila je komercijalni izlov sevanske pastrve i proglasila Nacionalni park Sevan 1978. Sevanske pastrve danas se također uzgajaju i u mrijestilištima.
Sevanska pastrva ima četiri (ili po nekima dva) različita soja: Salmo ischchan ischchan, Salmo ischchan aestivalis, Salmo ischchan gegarkuni i Salmo ischchan danilewskii. Prvi soj je najveći i može narasti do 90 cm i težiti 15 kg.
De sevanforel (Salmo ischchan), een inheemse vis uit het Sevanmeer uit Armenië, is een straalvinnige vissensoort uit de familie van de zalmen (Salmonidae).[1] De wetenschappelijke naam van de soort is voor het eerst geldig gepubliceerd in 1877 door Kessler.
In de jaren '70 werd de Sevanforel uitgezet in het Issyk Koelmeer. Waar deze vis in haar thuismeer een bedreigde diersoort is geworden, is ze in Ysykköl juist uitgegroeid tot een gevaar voor lokale vissoorten.
Bronnen, noten en/of referenties
Sevanørret (Salmo ischchan) er en laksefisk som er endemisk for Sevansjøen i Armenia. På armensk kalles den իշխան, ishkhan.
Den ligner på ørret (Salmo trutta), men har et butt hode og store svarte flekker på ryggsiden. I Sevansjøen blir den opptil 60 cm lang og 4 kg tung. Det har vært fire forskjellige bestander i Sevansjøen som gyter til ulik tid. To av bestandene gyter i tilløpselvene og to på grunt vann i innsjøen. Arten hadde tidligere stor økonomisk betydning. Bygging av demninger og senket vannstand har ødelagt gyteplassene, og det er blitt mye mindre av bunnlevende gammarider, som utgjorde en stor del av føden. Bestanden må nå opprettholdes ved hjelp av utsetting av yngel. Sevanørret er utsatt i Issyk-Kul i Kirgisistan, der den vokser raskere og blir større enn i Sevansjøen, opptil 89 cm lang og 17 kg tung.
Noen forskere mente at sevanørret tilhørte en basal linje i slekta Salmo, men molekylærgenetiske studier viser at den er nært i slekt med de andre ørretene i elvene som renner til Svartehavet, Det kaspiske hav og Aralsjøen (Salmo labrax, S. caspius og S. oxianus).
Sevanørret (Salmo ischchan) er en laksefisk som er endemisk for Sevansjøen i Armenia. På armensk kalles den իշխան, ishkhan.
Den ligner på ørret (Salmo trutta), men har et butt hode og store svarte flekker på ryggsiden. I Sevansjøen blir den opptil 60 cm lang og 4 kg tung. Det har vært fire forskjellige bestander i Sevansjøen som gyter til ulik tid. To av bestandene gyter i tilløpselvene og to på grunt vann i innsjøen. Arten hadde tidligere stor økonomisk betydning. Bygging av demninger og senket vannstand har ødelagt gyteplassene, og det er blitt mye mindre av bunnlevende gammarider, som utgjorde en stor del av føden. Bestanden må nå opprettholdes ved hjelp av utsetting av yngel. Sevanørret er utsatt i Issyk-Kul i Kirgisistan, der den vokser raskere og blir større enn i Sevansjøen, opptil 89 cm lang og 17 kg tung.
Noen forskere mente at sevanørret tilhørte en basal linje i slekta Salmo, men molekylærgenetiske studier viser at den er nært i slekt med de andre ørretene i elvene som renner til Svartehavet, Det kaspiske hav og Aralsjøen (Salmo labrax, S. caspius og S. oxianus).
Gökçe alabalığı (Salmo ischchan), Salmonidae familyasından eskiden sadece Ermenistan'ın Gökçe (Sevan) gölünde bulunabilen bir alabalık türü. Sovyetler Birliği zamanında Sevan gölüne birçok diğer balık türleri yerleştirilmiş ve bu yeni türler Sevan alabalığının neslini tehlikeye sokmuşlardır. Ama aynı zamanda Sevan alabalığı Kırgızistan'da Issık Göle de yerleştirildiği için en azından orada nesilini koruyacakmış gibi gözükmektedir.
Wikimedia Commons'ta Gökçe alabalığı ile ilgili çoklu ortam belgeleri bulunur. 
Wikispecies'te Gökçe alabalığı ile ilgili detaylı taksonomi bilgileri bulunur. Gökçe alabalığı (Salmo ischchan), Salmonidae familyasından eskiden sadece Ermenistan'ın Gökçe (Sevan) gölünde bulunabilen bir alabalık türü. Sovyetler Birliği zamanında Sevan gölüne birçok diğer balık türleri yerleştirilmiş ve bu yeni türler Sevan alabalığının neslini tehlikeye sokmuşlardır. Ama aynı zamanda Sevan alabalığı Kırgızistan'da Issık Göle de yerleştirildiği için en azından orada nesilini koruyacakmış gibi gözükmektedir.
Вид є ендеміком Вірменії. Мешкає в басейні озера Севан, де утворює кілька форм. У 1930-х роках ішхан-гегаркуні був штучно переселений в солоне озеро Іссик-Куль, в Киргизії, де успішно прижився і склав конкуренцію іншим видам риб.
В ішхана верхня щелепа не заходить за задній край ока, пилоричних придатків 50- 90, зяброві тичинки булавоподібно розширені. У період нагулу риби сріблясто-білого забарвлення із сталевим кольором спини. Темних плям трохи, і вони ніколи не бувають х-подібними, як у пструга. Під час нересту самці темніють, їхні плавники стають майже чорними і на боках тіла з'являються 2-3 червоних плями. У самиць шлюбний наряд виражений слабо.
Ішхан нереститься в самому озері, на глибині 0,5 м, на дрібному гравії. Статевозрілі особини цієї форми називаються бахтак або зимовий бахтак. Відомо два стада: одне нереститься в листопаді — грудні, інше з середини січня до кінця березня. Основною їжею ішхану служать рачки-бокоплави. Ця порівняно велика риба (масою до 1,5 кг, частіше 300—400 г при довжині 30 см) високо цінується і є об'єктом значного промислу. Форма, відома під назвою літній бахтак, метає ікру навесні і влітку в річках Бахтак-чай і Гедак-Булах, а також в пригирлових ділянках озера.
Севанська форель утворює 4 підвиди, (іноді до нього помилково приписують 5-й — алабалах), що розрізняються часом і місцем нересту, а також швидкістю росту.
Зимовий бахтак — найбільший представник севанської форелі. У бічній лінії від 104 до 119 лусочок, зябрових тичинок 16-20. У віці 4-5 років зимовий бахтак дозріває.
Під час нагулу бахтак сріблясто-білий з темною, сталевого кольору спиною. Рідкісні темні плями оточені світлим обідком. Самці до нересту темніють, їхні плавці стають майже чорними, світлий обідок на чорних плямах виділяється дуже різко, а на боках тіла з'являються 2-3 червоних плями. Самиці змінюються мало, відкладають ікру в самому озері (близько 4 тисяч ікринок).
Після падіння рівня Севана майже всі основні нерестовища зимового бахтак виявилися на березі. Зараз він зустрічається дуже рідко, в основному в районах нерестовищ, що збереглися. До зниження рівня вод Севана промисловий запас зимового бахтака становив близько 1,5 млн особин.
Гегаркуні — прохідна форма севанської форелі. На тілі молоді темні поперечні смуги і коричнево-жовті та червоні плями. Особи старше року нагулюються в озері. Забарвлення подібне з забарвленням зимового бахтаку, але здається трохи темнішими через більшиі і частіше розташовані плями, зустрічаються особини вагою до 16 кг. Гегаркуні харчується не тільки бентосом, як його родичі, а й зоопланктоном. Розмножується гегаркуні виключно в річках, біля їхніх витоків.
До зниження рівня вод Севана промисловий запас гегаркуні становив близько 1,6 млн особин. Деяка частина малька гегаркуні не повертається в озеро, і перетворюється в житлову форму подібну до струмкової форелі, яку називають алабалах (аналогічно з озерним пстругом і європейською струмковою фореллю).
Літній бахтак відкладає ікру навесні і влітку у річки, що впадають в озеро, і в самому озері в пригирлових ділянках. Розмір літнього бахтака досягає до 55 см в довжину, вага — 1,9 кг, число лусок в бічній лінії 105—117.
Риба дозріває у віці від 2 до 7 років, вона менш плодюча, ніж зимовий бахтак: відкладає в середньому 1200 ікринок на грунті з гравію і гальки. На боках тіла у літнього бахтака нерідко зустрічаються червоні плями. До середини 1940-х років промисловий запас цієї форми оцінювався в 1,7 млн особин, до 60-х років — в 0,8 млн особин, в даний час — вона дорівнює кільком тисячам риб.
Боджак — найменший за розміром представник севанської форелі: довжина його тіла не перевищує 33 см, вага — 224 г. Середня довжина цих риб — 24-26 см. У самців боджака, особливо у дрібних, на боках нерідко зустрічаються червоні плями. Нереститься боджак тільки в озері, в 3-4-ох річному віці. На відміну від інших підвидів ішхана, боджак не будує гнізд, а розкидає свою ікру по дну озера, на глибинах від 0,5 до 15 м в жовтні — листопаді при температурі 10 ° С.[1]
Головні відмінні риси боджак — велике око, коротке рило, вузький лоб, короткі підстави спинного і анального плавців, менше в порівнянні з іншими расами число зябрових тичинок (15-20). Боджак ніколи не відтворюється штучним шляхом. До зниження рівня вод Севана промисловий запас зимового ішхан становив близько 1,5 млн особин.[2]
У зв'язку зі зниженням рівня води Севану і внесення в нього не властивих для екосистеми озера риб (сиг, карась звичайний, рак вузькопалий) умови розмноження ішхана погіршилися. Значна роль у відтворенні ішхана грає розведення його на рибоводних заводах. На даний момент севанська форель внесена до Червоної книги Вірменії під I категорією.
Вода — 74,1 г, білки — 19,4 г, жири — 3,8 г, омега-3 — 0,8 мг, енергетична цінність: 112 ккал (в 100г маси).
М'ясо помірно жирне, ніжне і надзвичайно смачне. Використовується для перших і других страв, холодних страв і закусок. Особливо хороша форель відварна під білим соусом, зі смаженими овочами. Фарширується невластивими рибам приправами: горіхами, фруктами, вживається з гранатовим і лимонним соком.
Гегаркуни — проходная форма форелей Севана. На теле молоди темные поперечные полосы и коричнево-желтые и красные пятна. Особи старше года нагуливаются в озере. Окраска сходна с окраской зимнего ишхана, но кажется несколько темнее из-за более крупных и чаще расположенных пятен, встречаются особи весом до 16 кг. Гегаркуни питается не только бентосом, как его сородичи, но и зоопланктоном. Размножается гегаркуни исключительно в речках, у их истоков.
До понижения уровня вод Севана промысловый запас гегаркуни составлял около 1,6 млн особей. Некоторая часть молодняка гегаркуни не скатывается в озеро, и превращается в жилую форму подобную ручьевой форели, которую называют алабалах ( аналогично ситуации с озерной кумжей и европейской ручьевой форелью)
Летний бахтак откладывает икру весной и летом во впадающие в озеро речки и в самом озере, в предустьевых участках. Размер летнего бахтака достигает до 55 см в длину, масса — 1,9 кг, число чешуй в боковой линии 105—117.
Рыба созревает в возрасте от 2 до 7 лет, она менее плодовитая, чем зимний бахтак: откладывает в среднем 1200 икринок на грунте из гравия и гальки. На боках тела у летнего ишхана нередко встречаются красные пятна. До середины 1940-х годов промысловый запас этой формы оценивался в 1,7 млн особей, к 1960-м годам — в 0,8 млн особей, в настоящее время — она равна нескольким тысячам экземпляров.
Боджак — самый маленький по размеру представитель севанской форели: длина его тела не превышает 33 см, масса 224 г. Средняя длина этих рыб — 24—26 см. У самцов боджака, особенно у мелких, на боках нередко встречаются красные пятна. Нерестится боджак только в озере, в 3—4-летнем возрасте. В отличие от остальных подвидов ишхана, боджак не строит гнезд, а разбрасывает свою икру по дну озера, на глубинах от 0,5 до 15 м в октябре — ноябре при температуре 10°С.[2][3]
Главные отличительные особенности боджака — большой глаз, короткое рыло, узкий лоб, короткие основания спинного и анального плавников, меньшее по сравнению с другими расами число жаберных тычинок (15—20). Боджак никогда не воспроизводится искусственным путём. До понижения уровня вод Севана промысловый запас зимнего ишхана составлял около 1,5 млн особей.[4]
В связи со снижением уровня воды Севана и внесения в него не присущих для экосистемы озера рыб (сиг, карась обыкновенный, рак узкопалый) условия размножения ишхана ухудшились. Значительная роль в воспроизводстве ишхана играет разведение его на рыбоводных заводах. В настоящий момент Севанская форель внесена в Красную книгу Армении под I категорией.[5]
Естественный ареал рыбы преобладает в бассейне озера Севан и близ текущих реках, однако, в 1930-х годах ишхан Гегаркуни был искусственно переселён в соленое озеро Иссык-Куль, в Киргизии, где успешно прижился и составил конкуренцию другим видам рыб.
Рыба имеет много названий: бахтак, боджак, гегаркуни, гогчинская форель, севанская форель[6]
Гегаркуни — проходная форма форелей Севана. На теле молоди темные поперечные полосы и коричнево-желтые и красные пятна. Особи старше года нагуливаются в озере. Окраска сходна с окраской зимнего ишхана, но кажется несколько темнее из-за более крупных и чаще расположенных пятен, встречаются особи весом до 16 кг. Гегаркуни питается не только бентосом, как его сородичи, но и зоопланктоном. Размножается гегаркуни исключительно в речках, у их истоков.
До понижения уровня вод Севана промысловый запас гегаркуни составлял около 1,6 млн особей. Некоторая часть молодняка гегаркуни не скатывается в озеро, и превращается в жилую форму подобную ручьевой форели, которую называют алабалах ( аналогично ситуации с озерной кумжей и европейской ручьевой форелью)
Летний бахтак (Salmo ischchan aestivalis)Летний бахтак откладывает икру весной и летом во впадающие в озеро речки и в самом озере, в предустьевых участках. Размер летнего бахтака достигает до 55 см в длину, масса — 1,9 кг, число чешуй в боковой линии 105—117.
Рыба созревает в возрасте от 2 до 7 лет, она менее плодовитая, чем зимний бахтак: откладывает в среднем 1200 икринок на грунте из гравия и гальки. На боках тела у летнего ишхана нередко встречаются красные пятна. До середины 1940-х годов промысловый запас этой формы оценивался в 1,7 млн особей, к 1960-м годам — в 0,8 млн особей, в настоящее время — она равна нескольким тысячам экземпляров.
Боджак (Salmo ischchan danilewskii)Боджак — самый маленький по размеру представитель севанской форели: длина его тела не превышает 33 см, масса 224 г. Средняя длина этих рыб — 24—26 см. У самцов боджака, особенно у мелких, на боках нередко встречаются красные пятна. Нерестится боджак только в озере, в 3—4-летнем возрасте. В отличие от остальных подвидов ишхана, боджак не строит гнезд, а разбрасывает свою икру по дну озера, на глубинах от 0,5 до 15 м в октябре — ноябре при температуре 10°С.
Главные отличительные особенности боджака — большой глаз, короткое рыло, узкий лоб, короткие основания спинного и анального плавников, меньшее по сравнению с другими расами число жаберных тычинок (15—20). Боджак никогда не воспроизводится искусственным путём. До понижения уровня вод Севана промысловый запас зимнего ишхана составлял около 1,5 млн особей.
本魚體呈紡錘狀，略側扁，體背部黑色，體側至腹部為銀灰色至銀白色，體背圓鱗，側線明顯，身體分布許多眼睛大小的黑色圓斑。背鰭及尾鰭黑色，胸鰭和腹鰭褐色，體長可達104公分。
本魚棲息於水質清澈的湖水中，成魚在水深0.5到3公尺產卵於細砂礫上。產卵期在每年11月至12月底在湖的西北區及次年1月底至3月在湖的東南區。成魚只吃沙蟲，屬肉食性。
為食用魚及遊釣魚。
