nomes no trilho de navegação
Qara amur[1][2] və ya Çin külməsi (lat. Mylopharyngodon piceus) — Çəkikimilər dəstəsindən balıq növü. Öz cinsinin yeganə nümanyəndəsidir.
Rusiyada nadir növ sayılır və sayları getdikcə azalır. Çində isə sənaye əhəmiyyətli balıq növüdür. 1972-ci ildən SSRi ərazisində Amur çayının hövzəsində ovlanması qadağan edilmişdir. Növ Amur çayı hövzəsindən Çinin cənubuna qədər ərazilərdə yayılmışdır. Bədəni uzadılmış formadadır və iri pulcuqlarla örtülmüşdür. Xarici görünüş baxımından ağ amura bənzəyir ancaq rənginin tündlüyünə görə ondan seçilir. Qara amurlar molyusklar, həmcinin həşərat sürfələri və digər orqanizmlərlə qidalanır. 4 illik Qara amurlar 1,4—1,8 kq molyusk yeyir. Böyük sürülər əmələ gətirmirlər. Qara amurlar 7—9 illiyində və 70 sm uzunluğa çatdıqda yetkinləşir. Arealının cənubunda daha tez böyüyür və 5 illiyində 55 sm çatır.
Çinin su hövzələrində aktiv şəkildə yetişdirilir.
Qara amur və ya Çin külməsi (lat. Mylopharyngodon piceus) — Çəkikimilər dəstəsindən balıq növü. Öz cinsinin yeganə nümanyəndəsidir.
Mylopharyngodon piceus és una espècie de peix de la família dels ciprínids i de l'ordre dels cipriniformes.
Les larves es nodreixen de zooplàncton i, més tard, d'ostràcodes i insectes aquàtics.[7] Quan assoleixen els 120 mm de llargària comencen a menjar caragolets i cloïsses, i en arribar a adults s'alimenten quasi exclusivament de mol·luscs i crustacis.[8]
És un peix d'aigua dolça i demersal.[7]
Es troba a Àsia: des de la conca del riu Amur fins al Vietnam[9] i el sud de la Xina.[10][7][11][12][13][14][15][16][17][18][19][20][21][22][23][24][25][26][27]
El seu comerç és sota restriccions a Alemanya a causa de l'impacte ecològic advers que s'esdevé després de la seua introducció.[10][28][29][30][31][32][33][34][35][36][7]
Mylopharyngodon piceus és una espècie de peix de la família dels ciprínids i de l'ordre dels cipriniformes.
Amur černý (Mylopharyngodon piceus; Richardson, 1846) je v Evropě nepůvodní druh sladkovodní ryby z čeledi kaprovití.
Ryba dosahuje většinou délky přes 90 cm a hmotnosti 8 - 12 kg. Mohou však dosáhnout délky až 150 cm a hmotnosti až 70 kg.
V Číně dospívá v 10-14 letech, ale v subtropech o 3-5 let dříve, tedy ve věku 7-9 let. Může se dožít až 15 let. Je to teplomilný druh a má pelagické jikry. Rozmnožuje se každoročně. Mláďata je těžké odlišit od mláděte amura bílého. Mláďata se živí zooplanktonem. Když dospívá začíná se živit hlavně měkkýši (= malakofágní druh): Lanistes spp., Bellamya spp., Bulinus spp., Lymnaea spp., Melanopsis spp., Melania spp., Corbicula spp., slávička mnohotvárná Dreissena polymorpha. Čtyřletý jedinec sežere asi 3-4 libry mlžů denně. V 70. letech 20. století byl zavlečen rybáři do USA, v 80. letech introdukován, aby požíral Clinostomum margaritum (anglicky: yellow grub). V roce 2000 začaly v USA snahy o jeho kompletní likvidaci, protože se rozšířil do volné přírody a likviduje místní druhy měkkýšů.
V České republice nepůvodní druh. Je původní v Asii v povodí řeky Amur, v Číně, v části východního Ruska a pravděpodobně také v severním Vietnamu. Obývá jezera a dolní toky větších rychleji proudících řek. V Čechách zatím pokusné chovy. Delší dobu je chován např. v Rakousku a Maďarsku.
U.S. Fish and Wildlife Service usiluje o zapsání na list škodlivých druhů (Injurious Wildlife Provision of the Lacey Act), aby bylo zabráněno jeho importu do USA. Rybáři ospravedlňují jeho vypuštění do rybníků - kromě vyšších výnosů - tím, že požíráním měkkýšů likviduje také některé lidské parazity nebo parazity ryb, např. motolice oční Diplostomum spathaceum s.lat. Přestože se v Česku nebude moci samostatně rozmnožovat, může tato vysazená ryba velmi silně narušit vodní ekosystémy. I když rybníky jsou umělé ekosystémy, tak stále plní mnohé funkce užitečné pro ochranu přírody. Tyto funkce by pravděpodobně byly vysazením amura černého silně negativně ovlivněny. Negativně by ovlivnil také ryby, želvy a ptáky potravně závislé na měkkýších. Introdukce takového druhu by měla být přísně regulována, aby se zabránilo ekologické kontaminaci životního prostředí.
Obrázky, zvuky či videa k tématu amur černý ve Wikimedia Commons
Tento článek není dostatečně ozdrojován a může tedy obsahovat informace, které je třeba ověřit.Amur černý (Mylopharyngodon piceus; Richardson, 1846) je v Evropě nepůvodní druh sladkovodní ryby z čeledi kaprovití.
Der Schwarze Amur oder Schwarze Graskarpfen (Mylopharyngodon piceus), engl. Black Carp, chinesisch 乌鰡, Pinyin wūliú oder 青魚 / 青鱼, qīngyú[1], ist eine ursprünglich in China beheimatete große Karpfenfischart.
Mylopharyngodon piceus ähnelt vom Habitus her stark dem Graskarpfen (Ctenopharyngodon idella), wobei sich der Schwarze Amur durch eine dunklere Zeichnung (dunkelbraun bis dunkelgrau je nach Gewässertyp), die ihm den Namen gab, vom Graskarpfen unterscheidet.
Der Fisch besitzt einen langgestreckten, abgeflachten Körper mit großen Schuppen, dabei sind Kopf und Maul relativ klein, die Schwanzflosse ist tief eingeschnitten. Die Spezies besitzt folgende Flossenformel: Dorsale 7–9, Anale 7–9[2] Mit seinen kräftigen Schlundzähnen ist er in der Lage, die Deckel von Muscheln und Schnecken aufzubrechen. Der Schwarze Amur kann eine Länge von einem Meter bei einem Gewicht von 30 Kilogramm erreichen.[1]
Im Jahr 2004 wurde im Stone Levee Reservoir in der Provinz Anhui in China ein Schwarzer Amur mit der Angel gefangen, der als der bisher größte mit der Angel gefangene Vertreter seiner Art gilt. Er wog 72,5 Kilogramm. Noch größer war das Exemplar aus dem Gold Cow Reservoir bei Nanjing, welches mit dem Netz von Angestellten des Stausees gefangen wurde, mit einem Gewicht von 106 Kilogramm und 174 Zentimeter Länge.[3] Im Jangtsekiang soll es angeblich sogar 2 Meter lange Fische gegeben haben.[4]
Sein ursprüngliches Verbreitungsgebiet ist Ostasien, in China kommt er in vielen Flüssen, die in den Pazifik münden, wie zum Beispiel dem Perlfluss (Zhu Jiang) oder dem Amur (Heilong Jiang)[1] vor, außerdem in der Mandschurei und dem südöstlichen Russland sowie im Honghe und im Roten Fluss im nördlichen Vietnam.[1] Von seinem Heimatgebiet China wurde er in zahlreiche Länder Europas, Asiens und Amerikas eingeführt.[1] In den USA werden vier Arten (Schwarzer Amur, Graskarpfen, Silberkarpfen und Marmorkarpfen) als Asiatische Karpfen[5] zusammengefasst, wobei der Schwarze Amur nicht so stark verbreitet ist wie die anderen Arten.
Der Fisch lebt in Grundnähe und ernährt sich hauptsächlich von Wasserschnecken und Muscheln. Der Schwarze Graskarpfen lebt in einer Wassertiefe von fünf bis 30 Metern bei pH-Werten von 7,5 bis 8,5.[1] Sein Lebensraum sind Tieflandflüsse und -seen mit klarem Wasser und hohen Sauerstoffkonzentrationen. Der Schwarze Amur unternimmt stromaufwärts Laichwanderungen und laicht im freien Wasser ab. Dabei legt er pelagische oder semipelagische Fischeier ab, die mit der Strömung flussabwärts gespült werden, während die Jungfische schlüpfen. Die Larven und späteren Jungfische suchen Überschwemmungsauen oder Gewässerzonen mit geringer Fließgeschwindigkeit auf. Jungfische fressen im Anfangsstadium Zooplankton. Die Fische können wohl über 15 Jahre alt werden; für ein Alter von 20 Jahren gibt es keine Belege.[1]
Der Schwarze Amur dient in seiner Heimat als Speisefisch und liefert Produkte für die chinesische Naturheilkunde. In der Polykultur[6] der chinesischen Teichwirtschaften bildet M. piceus zusammen mit dem Graskarpfen, Silberkarpfen und Marmorkarpfen die wichtigsten Arten, die schon seit über eintausend Jahren züchterisch bearbeitet werden. Da sie in geringeren Individuenzahlen gehalten werden, erzielt ihr Fleisch den höchsten Marktpreis. In China und Japan sind Schwarze Graskarpfen aufgrund ihrer hohen Gewichte beliebte Sportfische bei Anglern.
In den USA wurde der Schwarze Amur zur Bekämpfung von Wasserschnecken in der Aquakultur eingeführt.[7] Wasserschnecken sind häufig Zwischenwirte von Trematoden und können somit zur Ausbreitung von Fischkrankheiten führen. Die US-Gesetzgebung sieht vor, nur triploide Exemplare von M. piceus zu züchten, um sterile Nachkommen zu haben, die selbst, wenn sie versehentlich in Wildgewässer gelangen, sich nicht weiter vermehren. Um Fische mit triploidem Gensatz zu erzeugen, sind wiederum fruchtbare diploide Typen notwendig. Die Freisetzung von sterilen oder fruchtbaren Schwarzen Amurfischen ist in allen US-Bundesstaaten untersagt. Dennoch hat es im Mississippi, White River/Arkansas, Atchafalaya River und Red River in Louisiana sowie Osage River in Missouri Wildfänge dieser Fischart gegeben. Dabei wurde von Wissenschaftlern festgestellt, dass einige Exemplare diploid waren und sich somit in freier Natur natürlich fortpflanzen können. Der Schwarze Amur wird als große Bedrohung für die native Molluskenfauna angesehen und wurde im Jahr 2007 als schädliche Art eingestuft.[8]
Mylopharyngodon piceus ist die einzige Art der Gattung Mylopharyngodon.
Der Schwarze Amur oder Schwarze Graskarpfen (Mylopharyngodon piceus), engl. Black Carp, chinesisch 乌鰡, Pinyin wūliú oder 青魚 / 青鱼, qīngyú, ist eine ursprünglich in China beheimatete große Karpfenfischart.
The black carp (Mylopharyngodon piceus) or Chinese black roach is a species of cyprinid freshwater fish and the sole extant species of the genus Mylopharyngodon. It is native to lakes and rivers in East Asia, ranging from the Amur Basin across China to Vietnam.[2] One of the largest cyprinids in the world, the black carp has a typical length of 60–120 cm (23.5–47 in), though it can reach up to 1.9 m (6 ft 3 in) in length and 109 kg (240 lb) in weight.[2] It is carnivorous and generally feeds on invertebrates such as snails, clams and mussels.
Black carp, together with bighead carp, silver carp, and grass carp, make up the culturally important "four famous domestic fishes" used in polyculture in China for over a thousand years. It has also been introduced in the United States as one of the invasive "Asian carps", though it is not as widely distributed worldwide as the other three.
In China, black carp is widely cultivated for food and Chinese medicine, being one of the most highly esteemed and expensive domestic food fish,[3] and partly because of its diet and limited food supply, is the most scarce and expensive in the marketplace among the "four famous domestic fishes".[4]
Black carp are elongated fish with a fusiform body. They appear dusky gray, brown or bluish black and have dark fins.[5] Their dorsal fin is high and pointed. In comparison to grass carp, the distances from the eye to the superior and inferior edges of the pre-operculum are respectively longer, contributing to the elongate appearance of the scaleless head.[5] Unlike in grass carp, the upper lip does not appear to protrude beyond the lower lip when viewed from above with the fish's mouth closed.[5] Black carp have large cycloid scales on their body and a forked tail fin behind a broad caudal peduncle.
The black carp was first accidentally introduced into the United States during a grass carp shipment from Asia in the 1970s.[6] The black carp was later intentionally introduced to the US in the 1980s for use in retention ponds and aquaculture facilities to manage yellow grub and snails populations. It was also to be used as food fish. However, flooding in the South caused these populations of carp to spread into the Mississippi watershed.[7] They continued to spread via the Mississippi and Missouri Rivers, where they began to form wild populations. Black carp later began to migrate to connected river systems, and spread via continued flooding events. Aside from this, the population was also introduced via human release.
The nature of the black carp's diet has led to its use in the United States in the control of snails in aquaculture. Snails are obligate alternate hosts of trematode pests that can cause substantial losses to aquaculture crops. Some state aquaculture laws require the carp to be bred as triploids, to render them sterile, thus minimizing the potential for the fish to escape and create self-sustaining populations. The use of triploids, though, does require the maintenance and use of fertile diploid brood stock at least at some location for production of the triploids.
Many mechanical control methods have been used to control the population of Asian carp, including use of noise, walls of bubbles, netting and even explosions, but these have only succeeded in slowing the spread of carp.[7] The most effective methods, such as chemical poisoning, are successful at killing carp, but also affect other fish in the body of water, further disrupting the ecosystem.[7]
Currently, novel control methods are being researched that use carp pheromones to control their behavior.[7][8] Another widespread effort involves using carp as a food source. Locals in areas where carp have invaded are encouraged to catch and eat them.[7] Efforts to prevent Asian carp from spreading to crucial ecosystems such as the Great Lakes or waterways on the West Coast are ongoing.[9][10] Local laws prevent human release of these fish in these waterways, and population controls have also contributed to this success. No state allows the intentional release of black carp, sterile or otherwise, but the United States Geological Survey reports that more than 60 confirmed black carp have been caught in the Mississippi River basin. This basin is the second-largest drainage system on the North American continent. The Mississippi River spans 2320 miles, while the entire system covers 1,151,000 sq mi. The presence of black carp within this enormous river system means that this highly invasive species has access to a vast range of bodies of water covering the majority of the Midwestern United States. Rivers where black carp have been captured also include the White in Arkansas, the Atchafalaya and Red in Louisiana, and the Kaskaskia and Illinois Rivers in Illinois. One confirmed escape of black carp from aquaculture has occurred on the Osage River in Missouri, but other escapes are likely, because most early captures were far from this location, in the southern Mississippi basin. Most of the captured fish have been confirmed to be diploid and assumed fertile. Two diploid fingerlings were captured near Cape Girardeau, Missouri in 2016,[11] a sign of natural reproduction of this species in the wild. In Louisiana, many other reports by knowledgeable fishers of their capture have not been verified by biologists.[12]
Black carp are considered to be a serious threat to mollusks native to the United States, many of which are critically endangered. In 2007, the black carp was listed as an "injurious species" under the Lacey Act of 1900.[13] Transporting live black carp, whether sterile or fertile, into the United States or across state lines is thus illegal in most cases.
Black carp have enameloid teeth[14] located in the posterior pharynx between the cleithral bones.[5] There are four teeth on the left side and five teeth on the right side of the pharynx in adults.[14] As the black carp prepare to crush shelled prey, they forcibly occlude their pharyngeal teeth. A horny patch above the pharyngeal teeth helps to position and hold the prey in place as it is crushed.[14] The pharyngeal teeth will be replaced multiple times during the life of the carp.[15]
Generic name from Greek mylo- "mill" + New Latin pharynx- "throat" + Greek odon "tooth".[2] Specific name from Latin piceus "pitch-black."
The black carp (Mylopharyngodon piceus) or Chinese black roach is a species of cyprinid freshwater fish and the sole extant species of the genus Mylopharyngodon. It is native to lakes and rivers in East Asia, ranging from the Amur Basin across China to Vietnam. One of the largest cyprinids in the world, the black carp has a typical length of 60–120 cm (23.5–47 in), though it can reach up to 1.9 m (6 ft 3 in) in length and 109 kg (240 lb) in weight. It is carnivorous and generally feeds on invertebrates such as snails, clams and mussels.
Black carp, together with bighead carp, silver carp, and grass carp, make up the culturally important "four famous domestic fishes" used in polyculture in China for over a thousand years. It has also been introduced in the United States as one of the invasive "Asian carps", though it is not as widely distributed worldwide as the other three.
In China, black carp is widely cultivated for food and Chinese medicine, being one of the most highly esteemed and expensive domestic food fish, and partly because of its diet and limited food supply, is the most scarce and expensive in the marketplace among the "four famous domestic fishes".
La Carpa negra o Mylopharyngodon piceus es una especie de peces de la familia de los Cyprinidae en el orden de los Cypriniformes.
Las larvas se nutren de zooplancton y, de ostràcode e insectos acuáticos.
Es un pez de agua dulce y demersal.
Se encuentran en Asia: desde la cuenca del río Amur hasta el Vietnam
La Carpa negra o Mylopharyngodon piceus es una especie de peces de la familia de los Cyprinidae en el orden de los Cypriniformes.
Mylopharyngodon piceus Mylopharyngodon generoko animalia da. Arrainen barruko Actinopterygii klasean sailkatzen da, Cyprinidae familian.
Mylopharyngodon piceus Mylopharyngodon generoko animalia da. Arrainen barruko Actinopterygii klasean sailkatzen da, Cyprinidae familian.
Mylopharyngodon piceus, Mylopharyngodon
La Carpe noire (Mylopharyngodon piceus), unique représentant du genre Mylopharyngodon, est une espèce de carpes asiatiques native des lacs et rivières d'Asie de l'Est, de la Sibérie jusqu'au Vietnam en passant par la Chine[3]. La carpe noire peut atteindre une longueur de 180 cm[4] et un poids de 35 kg[4]. Elle se nourrit principalement d'escargots et de moules.
Elle est élevée pour être mangée ainsi que pour la médecine traditionnelle chinoise. Avec les trois autres sortes de carpes asiatiques (argentée, de roseau et à grosse tête), elle constitue l'un des quatre poissons domestiques élevés depuis plus de mille ans en Chine. Elle n'est cependant pas aussi répandue dans le monde que les trois autres sortes et constitue la plus chère, et la plus appréciée, d'entre elles en Chine[5],[6].
L'espèce Mylopharyngodon piceus a été initialement décrite en 1846 par John Richardson sous le protonyme de Leuciscus piceus[1],[7]
Son nom spécifique, piceus, dérivé du latin pix, picis, « poix », une résine noire et gluante, lui a été donné en référence à sa livrée[8].
Mylopharyngodon piceus, Mylopharyngodon
La Carpe noire (Mylopharyngodon piceus), unique représentant du genre Mylopharyngodon, est une espèce de carpes asiatiques native des lacs et rivières d'Asie de l'Est, de la Sibérie jusqu'au Vietnam en passant par la Chine. La carpe noire peut atteindre une longueur de 180 cm et un poids de 35 kg. Elle se nourrit principalement d'escargots et de moules.
Elle est élevée pour être mangée ainsi que pour la médecine traditionnelle chinoise. Avec les trois autres sortes de carpes asiatiques (argentée, de roseau et à grosse tête), elle constitue l'un des quatre poissons domestiques élevés depuis plus de mille ans en Chine. Elle n'est cependant pas aussi répandue dans le monde que les trois autres sortes et constitue la plus chère, et la plus appréciée, d'entre elles en Chine,.
Mylopharyngodon piceus, unica specie del genere Mylopharyngodon, è un pesce d'acqua dolce appartenente alla famiglia Cyprinidae.
Mylopharyngodon piceus, unica specie del genere Mylopharyngodon, è un pesce d'acqua dolce appartenente alla famiglia Cyprinidae.
Juodasis amūras (Mylopharyngodon piceus) – karpžuvių žuvis, priklausanti karpinių (Cyprinidae) šeimai.
Kūnas storašonis, iki 1,2 m ilgio, svoris iki 30 kg. Nugara beveik juoda, šonai tamsiai pilki. Pilvas pilkšvas. Žvynai stambūs. Pelekai tamsūs.
Lietuvoje labai reta introdukuota žuvis. Natūraliai paplitęs Pietryčių Azijoje.
Juodasis amūras (Mylopharyngodon piceus) – karpžuvių žuvis, priklausanti karpinių (Cyprinidae) šeimai.
Kūnas storašonis, iki 1,2 m ilgio, svoris iki 30 kg. Nugara beveik juoda, šonai tamsiai pilki. Pilvas pilkšvas. Žvynai stambūs. Pelekai tamsūs.
Lietuvoje labai reta introdukuota žuvis. Natūraliai paplitęs Pietryčių Azijoje.
Melnais amūrs (Mylopharyngodon piceus) ir karpu dzimtas (Cyprinidae) saldūdens zivs, kas ir vienīgā suga melno amūru ģintī (Mylopharyngodon).[1] Tā dabīgais izplatības areāls aptver Austrumāziju, galvenokārt Ķīnas austrumus.[2][3]
Lai arī melnais amūrs nav tik populāra zivsaimniecību zivs kā baltais amūrs, raibais platpieris un baltais platpieris, tomēr arī to audzē daudzviet pasaulē kā pārtikas zivi. Toties Ķīnā melnais amūrs tiek uzskatīts par visaugstvērtīgāko dīķsaimniecību zivju sugu, un to izmanto arī tradicionālajā medicīnā.[4] Āzijas tirgū tas ir visdārgākais, jo cenu veido salīdzinoši dārgā zivs barošana un audzēšana (melnais amūrs barojas tikai ar gliemežiem).[5]
Melnā amūra dabīgais izplatības areāls aptver Āzijas austrumus, sākot ar Ķīnu dienvidos (Klusā okeāna upju baseiniem) un beidzot ar Amūras upi Austrumsibīrijā.[2][3] Iespējams, tas mājo arī Vjetnamā, Honas upes baseinā.[6] Savvaļas populācija Krievijā pēdējos gados strauji samazinājusies.[2] Melnais amūrs introducēts daudzviet pasaulē audzēšanai zivsaimniecībās pārtikai un gliemežu ierobežošanai dīķsaimniecībās, kā arī cilvēku parazītu ierobežošanai. Pēdējos gados melnos amūrus izmanto, lai atbrīvotu elektrostaciju ūdenstilpnes no sēdgliemeņu (Dreissena) kolonijām.[3] Ārpus dabīgā izplatības areāla melnais amūrs dabīgi pavairojas tikai Amudarjas baseinā Turkmenistānā, iespējams, arī Tones upē Japānā[3] un ASV upēs.[6]
Latvijā melnais amūrs ievests apmēram 1960. gados. Vēlākos gados ielaists dažās dabiskajās ūdenstilpēs. Savvaļas populācijas izveidošanās nav zināma.[7]
Melnais amūrs ir liela auguma saldūdens zivs. Tā garums var sasniegt 140—180 cm, svars 72 kg, lai gan parasti garums ir 60—120 cm, svars līdz 35—36 kg.[2][7][8] Ķermenis melnajam amūram slaids, šķērsgriezumā ieapaļš. Mute vērsta uz priekšu. Mugura melna, sāni un vēders sudrabaini līdz melnīgsnēji. Spuras tumšas, proporcionāli īsas. Zvīņas lielas un cieši pieguļošas, uz sānu līnijas 39—43 zvīņas.[9] Rīkles zobi parasti vienā rindā, gludi un masīvi, ar kuriem var viegli sakost gliemežvākus.[2][7][10] Reizēm mēdz būt otra zobu rinda, bet tajā ir tikai viens zobs.[10]
Melnais amūrs Austrumāzijā mājo lielās, lēni tekošās zemieņu upēs un ezeros ar dzidru ūdeni un augstu skābekļa līmeni.[3] Lielus barus neveido.[7] Barojas galvenokārt ar gliemežiem un divvāku gliemjiem.[3] Nelielos daudzumos barojas ar vēžveidīgajiem un ūdens kukaiņiem.[9]
Dzimumgatavība melnajam amūram iestājas 3—11 gadu vecumā, sasniedzot 70—100 cm garumu.[3][7] Tēviņi nobriest ātrāk nekā mātītes, tēviņiem sasniedzot 11 kg, mātītēm 15 kg masu.[3] Nārsto no aprīļa līdz jūnijam plūdu laikā, kad ūdens temperatūra ir 18—30°C. Melnajam amūram raksturīgs porciju nārsts. Auglība no 130 000 līdz 1,2 milj. ikru. Ikri pelaģiski vai puspelaģiski, pēc iznēršanas tie peld pa straumi uz leju. Ja uz upes ir uzbūvēti aizsprosti un ikri nepaspēj attīstīties brīvā peldējumā, jaunā paaudze iet bojā. To attīstība ilgst 2 dienas. Kāpuri pirmajās dienās barojas ar zooplanktonu, vēlāk ar gliemeņvēžiem un ūdens kukaiņiem, bet, sasniedzot 120 mm garumu jaunās zivis uzsāk baroties ar gliemežiem un divvāku gliemenēm.[3][7] Melnais amūrs var sasniegt 15 gadu vecumu.[6][7]
Melnais amūrs (Mylopharyngodon piceus) ir karpu dzimtas (Cyprinidae) saldūdens zivs, kas ir vienīgā suga melno amūru ģintī (Mylopharyngodon). Tā dabīgais izplatības areāls aptver Austrumāziju, galvenokārt Ķīnas austrumus.
Lai arī melnais amūrs nav tik populāra zivsaimniecību zivs kā baltais amūrs, raibais platpieris un baltais platpieris, tomēr arī to audzē daudzviet pasaulē kā pārtikas zivi. Toties Ķīnā melnais amūrs tiek uzskatīts par visaugstvērtīgāko dīķsaimniecību zivju sugu, un to izmanto arī tradicionālajā medicīnā. Āzijas tirgū tas ir visdārgākais, jo cenu veido salīdzinoši dārgā zivs barošana un audzēšana (melnais amūrs barojas tikai ar gliemežiem).
Mylopharyngodon piceus is een straalvinnige vissensoort uit de familie van de eigenlijke karpers (Cyprinidae).[1] De wetenschappelijke naam van de soort is voor het eerst geldig gepubliceerd in 1846 door Richardson.
Bronnen, noten en/of referenties
Amur czarny[3] (Mylopharyngodon piceus) – gatunek słodkowodnej ryby z rodziny karpiowatych (Cyprinidae), jedyny przedstawiciel rodzaju Mylopharyngodon.
Chiny i Tajwan oraz południowa część dorzecza Amuru. Aklimatyzowany w dorzeczu Wołgi, Dunaju, w północnej części zlewiska Morza Czarnego oraz w Ameryce Płn.
Zasiedla spokojne i głębokie wody płynące oraz jeziora o podłożu mulistym lub piaszczystym. Jest mało wrażliwy na zmiany temperatury wody.
Osiąga 80 cm długości (maksymalnie 148 cm i 39,5 kg masy ciała)[4]. Cało walcowate, wydłużone, brzuch zaokrąglony. Pysk tępy, pomiędzy otworami nosowymi lekko wgłębiony, oczy małe, otwór gębowy lekko dolny. Łuski duże 39–42 wzdłuż wyraźnie zaznaczonej linii bocznej. 1 lub 2 szeregi (4–5 lub 1,4–4,1) masywnych zębów gardłowych służących do miażdżenia muszli mięczaków. W płetwie grzbietowej 9, a w odbytowej 10 promieni, wszystkie promienie są miękkie.
Ubarwienie grzbietu ciemne, prawie czarne, boki nieco jaśniejsze, brzuch brudnobiały o słabym, srebrzystym połysku. Wszystkie płetwy ciemnoszare.
Żywi się głównie ślimakami z rodzaju Viviparus. Zjada również owady wodne.
O rozrodzie amura czarnego nic nie wiadomo oprócz tego, że ikra swobodnie unosi się w toni wodnej.
W Azji poławiany na dużą skalę. Hodowany w stawach.
Amur czarny (Mylopharyngodon piceus) – gatunek słodkowodnej ryby z rodziny karpiowatych (Cyprinidae), jedyny przedstawiciel rodzaju Mylopharyngodon.
Svart karp (Mylopharyngodon piceus). Karpfisk från Kina men som importerad till andra länder för att användas i fiskodlingar.
Denna fiskrelaterade artikel saknar väsentlig information. Du kan hjälpa till genom att tillföra sådan.
Svart karp (Mylopharyngodon piceus). Karpfisk från Kina men som importerad till andra länder för att användas i fiskodlingar.
Denna fiskrelaterade artikel saknar väsentlig information. Du kan hjälpa till genom att tillföra sådan.
Велика риба, довжина може досягати понад 1 м, вага до 35 кг. Тіло видовжене, спинний та анальний плавці короткі. Рот кінцевий. Луска крупна, глоткові зуби масивні, з добре розвинутою жувальною поверхнею. На першій зябровій дузі 18-21 тичинок. У бічній лінії 39-43 лусок. Забарвлення тіла та плавців темне, може бути майже чорне. Росте швидко (до 10 см на рік). Тривалість життя — до 13 років.
Природна популяція поширена в середній та нижній течії Амуру, в його притоках — Уссурі й Сунгарі, в озері Ханка та в річках Китаю. У кінці ХХ сторіччя успішно акліматизований в Україні, на Північному Кавказі та у Середній Азії. Є прісноводною рибою, але може жити у солонуватій воді. Влітку тримається на ділянках річок з повільною течією та теплою водою, зимує на глибині. Є стенофагом — живиться майже виключно молюсками, черепашки яких легко розчавлює масивними глотковими зубами, доросла особина може з’їсти до 1,5 кг молюсків за день. Також може живитись рачками та личинками комах.
Статевої зрілості досягає у віці 6 — 7 років, при довжині тіла 65-70 см. Нерест у травні — червні, коли температура води підіймається вище 20°С. Ікра пелагічна, відкладається на течії, у воді вона набухає та розвиваючись, пливе вниз по течії. Якщо ікра потрапляє у стоячу воду, вона гине.
Цінна промислова риба, але смакові якості м’яса поступаються якостям білого амура. Є популярним об’єктом штучного розведення у деяких країнах (зокрема у Китаї), внаслідок здатності до швидкого росту. Також є природним санітаром, оскільки живиться молюсками, які можуть бути проміжними носіями паразитів, зокрема збудника шистосомного церкаріозу.
Cá trắm đen (danh pháp hai phần: Mylopharyngodon piceus) là một loài cá thuộc Họ Cá chép, duy nhất thuộc chi Mylopharyngodon. Cá trắm đen được nuôi để làm thực phẩm và dược phẩm. Cá trắm đen có thể có chiều dài lên đến 1,5m và nặng đến 61 kg. Chúng ăn ốc sên, ốc nhồi. Cùng với cá trắm cỏ và cá mè, đây là một trong những giống cá được nuôi phổ biến ở châu Á, được xem là một trong 4 loài cá nuôi quan trọng ở Trung Quốc và đã được người Trung Quốc nuôi hàng ngàn năm nay. Chúng không phân bố rộng khắp thế giới.
Ở Trung Quốc, cá trắm đen được thích nhất và đắt nhất trong 4 loài cá nuôi[1] và một phần do chế độ ăn uống của chúng nên chúng trở nên hiếm hoi và đắt nhất trong bốn loại cá nuôi phổ biến nhất Trung Quốc[2].
Mực nước sâu 2m lớp bùn dưới 1,5 cm.
Bài viết về Họ Cá chép này vẫn còn sơ khai. Bạn có thể giúp Wikipedia bằng cách mở rộng nội dung để bài được hoàn chỉnh hơn. Cá trắm đen (danh pháp hai phần: Mylopharyngodon piceus) là một loài cá thuộc Họ Cá chép, duy nhất thuộc chi Mylopharyngodon. Cá trắm đen được nuôi để làm thực phẩm và dược phẩm. Cá trắm đen có thể có chiều dài lên đến 1,5m và nặng đến 61 kg. Chúng ăn ốc sên, ốc nhồi. Cùng với cá trắm cỏ và cá mè, đây là một trong những giống cá được nuôi phổ biến ở châu Á, được xem là một trong 4 loài cá nuôi quan trọng ở Trung Quốc và đã được người Trung Quốc nuôi hàng ngàn năm nay. Chúng không phân bố rộng khắp thế giới.
Ở Trung Quốc, cá trắm đen được thích nhất và đắt nhất trong 4 loài cá nuôi và một phần do chế độ ăn uống của chúng nên chúng trở nên hiếm hoi và đắt nhất trong bốn loại cá nuôi phổ biến nhất Trung Quốc.
Mực nước sâu 2m lớp bùn dưới 1,5 cm.
Mylopharyngodon piceus
(Richardson, 1846)
Чёрный амур, или китайская плотва[1] (лат. Mylopharyngodon piceus), — вид лучепёрых рыб из семейства карповых, единственный представитель одноимённого[1] рода (Mylopharyngodon).
В России — редкий вид, находящийся под угрозой исчезновения, в Китае — объект промысла. С 1972 года в российской части бассейна Амура установлен запрет на вылов чёрного амура. Вид распространён от Амура на севере до Южного Китая. Тело умеренно удлинённое, покрыто крупной плотной чешуёй. Внешне он очень похож на белого амура, но отличается значительно более тёмной окраской. Питается чёрный амур в основном моллюсками, а также личинками насекомых (стрекоз, комаров-звонцов) и другими донными организмами. За сутки 4-летний амур может съесть 1,4—1,8 кг моллюсков (дрейссен). Больших стай не образует. Половой зрелости амур чёрный достигает не ранее, чем в 7—9-и летнем возрасте при длине тела более 70 см. В водоёмах на юге растёт быстро, достигая к 5 году жизни длины 55 см.
Активно разводится в прудах Китая.
Чёрный амур, или китайская плотва (лат. Mylopharyngodon piceus), — вид лучепёрых рыб из семейства карповых, единственный представитель одноимённого рода (Mylopharyngodon).
青鱼（学名：Mylopharyngodon piceus）是輻鰭魚綱鯉形目鲤科中的一个种，也是青鱼属（Mylopharyngodon）唯一的物種。又名青鲩、乌青、螺蛳青、黑鲩、乌鲩、黑鲭、乌鲭、铜青、青棒、五侯青等。在台湾称為烏溜、烏鰡或鰡仔。香港常稱之為烏頭。中国四大家鱼之一。
原產於中國淡水河流，已引進世界各地，並造成部分地區生態衝擊。
體延長而側扁，口大，體型壯碩，遠超越鯉魚及草魚。魚體背部青黑色，腹部灰白色，成長後全身黝黑，体表有较大的圆鳞，鳍为灰黑色，尾鰭凹形，背鰭軟條7至9枚；臀鰭軟條8至10枚，體長可達180公分。
本魚為初級淡水魚，通常栖息在水的中下层，屬肉食性，主要以小河蚌、螺蛳等底栖动物为食，在鱼苗阶段，则主要以浮游动物为食。青鱼生长迅速，个体较大，成鱼最大的最大个体可超過100公斤，如2004年9月19日捕獲於江蘇省南京市金牛湖的個體。
為高價值魚類，由于青鱼易于饲养，近年来被引种至美国南方。但是，据称青鱼在美国的繁殖已经越出了特定的养鱼场，在密西西比河及其支流俄亥俄河和雷德河中均有发现。
中医学认为：青鱼的胆性苦寒，生吃时有毒，可阴干入药，有清热解毒的功效。青鱼的鱼鳞胶有止血的功效。
在中國東北地區，「青魚」一詞多指太平洋鯡，為當地常見的海鮮品種之一。
.png)
提示：本条目的主题不是鯖魚或青花魚。 青鱼（学名：Mylopharyngodon piceus）是輻鰭魚綱鯉形目鲤科中的一个种，也是青鱼属（Mylopharyngodon）唯一的物種。又名青鲩、乌青、螺蛳青、黑鲩、乌鲩、黑鲭、乌鲭、铜青、青棒、五侯青等。在台湾称為烏溜、烏鰡或鰡仔。香港常稱之為烏頭。中国四大家鱼之一。
分類 界 : 動物界 Animalia 門 : 脊索動物門 Chordata 亜門 : 脊椎動物亜門 Vertebrata 綱 : 条鰭綱 Actinopterygii 上目 : 骨鰾上目 Ostariophysi 目 : コイ目 Cypriniformes 科 : コイ科 Cyprinidae 亜科 : ソウギョ亜科アオウオ（青魚、中国語 青魚、青鱼 チンユイ、qīngyú）、学名 Mylopharyngodon piceus は、コイ目コイ科ソウギョ亜科に分類される中国原産の淡水魚で、中国四大家魚のひとつ。和名は中国語での標準名である青魚の訓読みによる。
ソウギョ、ハクレン、コクレンと共に中国の「四大家魚」と称され、食用にされる。成長すると最大2m近くなる。体長、体重が大きいので、スポーツフィッシングの対象として楽しむ人もいる。日本国内でも1.6mおよそ60kgの大型のサイズが釣られた記録がある。
体色がコイに比べ青みがかっているのでこの名があるが、中国語の「青」は濃紺色を指すことが多く、どちらかと言えば黒い。腹部は白灰色。
形態はコイに似るが、コイと比べて、腹部がふくらんでおらず、背びれが小さく、腹びれが大きく、ヒゲはない。体長は体高の3.9倍程度と、全体に細長い[1]。背びれの軟条は7-9本、しり鰭の軟条は8-10本。口は下方に伸長し、水底にある餌を吸い込むのに適している。貝類を中心とした底生生物を主食とし、食性はコイに似る。稚魚はプランクトンを食べる。
中国における別名・地方名に、「烏青」、「螺螄青」、「青鯶」(長江流域)、「黒鯇」(広東、広西、河南。広東語：hak1 waan5)、「青根」(東北)、「青棒」(四川)[2]などがある。台湾では、「烏鰡」（台湾語：o͘-liu）、「鰡仔」（台湾語：liu-á）という。これらの内、「烏」は「黒い」という意味で、「棒」や「根」は体型からの連想による。
ベトナム語では「黒いコイ」を意味するcá trắm đen（カーチャムデン）という。
ロシア語では「アムール川の黒」を意味する「Чёрный амур」（チョールヌィイ・アムール）と呼ばれる。
漢字の「青魚」は、日本では鯖（サバ）またはイワシ類やサンマなどの魚を表す言葉で、本種の漢字表記はあまりされない。外来種なので「ブラックカープ」と表記されることもある。 「烏鯉」や「黒鯉」は、日本の「野鯉」を指す言葉なので「烏鯉」や「黒鯉」とも表記されない。 中国語で「青鯇」「黒鯇」「烏鯇」と表記されるが「鯇」は中国では「鯉」や「草魚」を意味するが、「鯇」は日本では「ビワマス」を意味する。アオウオは、正式には、日本語の漢字は定まっていない。
中国では、黒竜江省以南の、東部平原部の各河川、湖沼に広く分布するが、北部における数は少なく、長江水系以南の地域が主である。水中の中層、下層域に棲む。アムール川(黒竜江)を通じて、ロシアの沿海地方にも少数分布する。他に、台湾、ベトナムにも分布する。
日本へは、コクレンと同様にハクレンとソウギョを移入した際に混じってきた外来種と考えられている。日本では他の3種と共に利根川水系で繁殖しているが、数は少ない。
2011年1月24日に戸田競艇場にて体長153cm、体重50kgのものが死んで浮いているのが見つかった。同所では1960〜1970年に大量発生したアオコを除去するため放流した記録があるという[3]。
日比谷公園の「鶴の池」に体長1mを超える魚が生息しており、アオウオではないかと推測されていたが[4]、2009年7月6日放映の「飛び出せ!科学くん」(TBS系)で、体長1.4mのアオウオが生息している模様が紹介された。
さいたま水族館の庭池には唯一ピンク色のアオウオがいて、「ピンクちゃん」という名前で呼ばれている。
アメリカ合衆国では、カタツムリ防除を目的に移入され、ミシシッピ川水系で繁殖していることが確認されている。軟体動物などの生態系への影響の懸念から、レイシー法(Lacey Act)の有害種に2007年に指定されており、生きた状態での輸送やリリースは禁止されている。
ウクライナや中央アジアにも移入されていて、黒海、ドナウ川などでも発見されている。
比較的早く成長し、食用としてうま味もあるので、中国では華南を中心に、ソウギョなどと同じ養殖池を使って養殖されることが多い。四大家魚の中では最も少ないが、2010年には42.4万トンが出荷された。省別では、湖北省（8.5万t）、江蘇省（7.0万t）、湖南省（5.8万t）、安徽省（5.6万t）、江西省（3.6万t）の順であった[5]。
白身魚であるが、味は比較的濃厚である。他のコイ科の魚と同様に、分岐した小骨が多いので、食べる際には注意が要る。中国料理では、鍋料理、煮物などの素材として使うことが多い。
江蘇料理の「焼劃水」(シャオホアシュイ)には、アオウオの尾に近い部分が使われることが多く、この部分のみを数尾分集めて甘辛く煮付ける。
清の王士雄の薬膳料理に関する著書『随息居飲食譜』には「青魚鮓」という食品が紹介されている。なれずしではなく、塩と酒粕に漬けた粕漬けである。『金匱要略』で、これとコエンドロ、フユアオイ、麦味噌は合食禁としている。粕漬けは現代も作られており、浙江料理や江蘇料理に使う「糟青魚干」はアオウオを鱗ごと開きにして、塩をすり込み、陰干しにした後、酒粕に4ヶ月程度漬け込んだものである。食べる際には1時間程度蒸して、柔らかくして食べるのが良いとされるが、油で焼いたり、煮たりする料理もある。
肉を薬膳材料、強壮薬などに利用するほか、後頭骨を中国医学では「青魚枕」(せいぎょちん)と、胆嚢を「青魚胆」(せいぎょたん)と称して生薬として利用する[6]。
後頭骨は蒸してから、天日干しにする。琥珀の代用にされ、水気を平常にもどすとされる。
胆は陰干しにして保存する。清熱、青魚胆の性味は、『本草綱目』で苦、寒とされ、消炎、明目の効用がある。李氏朝鮮の『東医宝鑑』は、青魚胆と明礬を混ぜて保存し、使う際に百草霜、塩、酢を加えて、アヒルの羽毛に付けて、痰を取り出す方法を載せている。
この項目は、魚類に関連した書きかけの項目です。この項目を加筆・訂正などしてくださる協力者を求めています（Portal:生き物と自然/プロジェクト:生物）。 アオウオ（青魚、中国語 青魚、青鱼 チンユイ、qīngyú）、学名 Mylopharyngodon piceus は、コイ目コイ科ソウギョ亜科に分類される中国原産の淡水魚で、中国四大家魚のひとつ。和名は中国語での標準名である青魚の訓読みによる。
