nomes no trilho de navegação
Macropodus opercularis(Cənnət balığı) – Xanıkimilər dəstəsindən balıq növü. Böcəklər, onurğasız heyvanlar və bala balıqları yeyirlər.
Yaşadığı təbiət etibarilə Koreya, Çin, Vyetnam və Tayvanın dəniz səviyyəsində olan çayların dənizə töküldüyü yerlərə yaxın yaşayarlar, buna görə akvarium suyunda duza az da olsa dözə bilərlər. Beta, Cənnət balığı, Gurami kimi növlər Labirintlilər olaraq adlandırılar. Bunun səbəbi tapıldıqları sudakı oksigen miqdarı çox azalanda həyatda qalmalarını təmin edən, labirint adı verilən əlavə tənəffüs orqanlarına da sahib olmalarıdır – birbaşa havadan oksigen təmin edə bilirlər. Təbiətdə bitkilərin sıx olaraq tapıldığı sahil seqmentlərində yaşadıqları nəzərə alınsa akvariumları da bol bitkiləndirilmiş olmalıdır. Bəslənmə mövzusunda seçici davranmaz, yosun və quru yemlərlə sağlam bir şəkildə bəslənə bilərlər, həftədə bir canlı yem və ya dondurulmuş yem vermək balığın rənglənməsi baxımından faydalı olacaq. Törəmələri su səthində kişi cənnət balığının etdiyi köpük yuvada reallaşar, kişi yerə düşən yumurtaları yuvaya daşıyar. Artım bitdikdən sonra cənnət balığı yumurtaları mütləq ayrı akvariuma alınmalıdır. Mümkünsə dişi ilə kişi ayrı akvariumlarda baxılıb kondüsyon qazandırılmalıdır. Gənc Cənnət Balıqları çox yaxşı bir qarışıq akvarium balığıdır, ancaq böyüyüb aqressivləşdiklərində problem yarada bilərlər.
Macropodus opercularis(Cənnət balığı) – Xanıkimilər dəstəsindən balıq növü. Böcəklər, onurğasız heyvanlar və bala balıqları yeyirlər.
Həbidə idi və ana vətəni: Şərqi Asiyada Çin, Koreya, Tayvan bölgələri Bəslənmə forması: Heyvanlar ilə bəslənən və bitkilər ilə bəslənən Davranış forması: Təcavüzkar olmayan . Yetkin kişiləri təcavüzkar rəftarlar göstərər. Öz Növlərinə Davranışı: Təcavüzkar olmayan. Yetkin kişiləri təcavüzkar rəftarlar göstərər. Üzmə Səviyyəsi: Orta – Səth Cinsiyyət Ayrı-seçkiliyi: Kişilər daha rənglidir və quyruqları daha uzundur. Artım: Su səthində köpük yuva edərlər. Çıxarılması asandır. Hazır bir cüt ayrı bir akvariuma alınar, su səviyyəsi aşağı tutular, istilik 28 dərəcə edilər. Böyük bir əldən düşmüşün yanına kişi bir köpük edər və bu yuvaya dişinin yumurtladığı təxminən 1000 yumurtanı düzər. Dişi yumurtlamadan sonra ayrılmalıdır. Balalar ilk mərhələdə infuseria, bir az böyüdükdən sonra Ardamıya ilə bəslənə bilər. İstilik: 16-26 °C Ən Çox Böyüdüyü Boy: 10 sm Ən Az Akvarium Həcmi: 80 lt Su Sərtliyi: Orta pH: 6.5 – 7.5 Çətinlik Səviyyəsi: 2Yaşadığı təbiət etibarilə Koreya, Çin, Vyetnam və Tayvanın dəniz səviyyəsində olan çayların dənizə töküldüyü yerlərə yaxın yaşayarlar, buna görə akvarium suyunda duza az da olsa dözə bilərlər. Beta, Cənnət balığı, Gurami kimi növlər Labirintlilər olaraq adlandırılar. Bunun səbəbi tapıldıqları sudakı oksigen miqdarı çox azalanda həyatda qalmalarını təmin edən, labirint adı verilən əlavə tənəffüs orqanlarına da sahib olmalarıdır – birbaşa havadan oksigen təmin edə bilirlər. Təbiətdə bitkilərin sıx olaraq tapıldığı sahil seqmentlərində yaşadıqları nəzərə alınsa akvariumları da bol bitkiləndirilmiş olmalıdır. Bəslənmə mövzusunda seçici davranmaz, yosun və quru yemlərlə sağlam bir şəkildə bəslənə bilərlər, həftədə bir canlı yem və ya dondurulmuş yem vermək balığın rənglənməsi baxımından faydalı olacaq. Törəmələri su səthində kişi cənnət balığının etdiyi köpük yuvada reallaşar, kişi yerə düşən yumurtaları yuvaya daşıyar. Artım bitdikdən sonra cənnət balığı yumurtaları mütləq ayrı akvariuma alınmalıdır. Mümkünsə dişi ilə kişi ayrı akvariumlarda baxılıb kondüsyon qazandırılmalıdır. Gənc Cənnət Balıqları çox yaxşı bir qarışıq akvarium balığıdır, ancaq böyüyüb aqressivləşdiklərində problem yarada bilərlər.
El peix del paradís (Macropodus opercularis) és una espècie de peix perciforme anabàntide d'aigua dolça, de la família Osphronemidae, que es troba a la Xina (a la conca del Iang-Tsé), Taiwan, Corea i el nord del Vietnam.
El cos és robust, però allargat, i aconsegueix una longitud entre 7 i 10 cm. L'aleta dorsal i l'anal són llargues, acabant amb una punta filamentosa. La caudal és bifurcada, molt ampla i allargada. Les aletes ventrals són incipients, mentre que les aletes pectorals són ovalades. El colorit del mascle és esplèndid, encara més cridaner durant el període reproductiu: el cap i la part posterior són blaus, mentre que el mentó i el ventre són de color violeta. Els flancs tenen franges de color vermell i blau psicodèlic, més fosques al dors. Les aletes pectorals són transparents, i les ventrals de color violeta. La dorsal varia del violeta al vermell, així com l'anal, totes dues amb tons bruns. La caudal és vermella amb la punta blava. En la femella el colorit és poc viu: platejat groguenc a castany amb reflexos blaus i vermells. En el comerç, es troben espècimens albins que es consideren menys agressius.
Un exemplar mascle
Una parella; la femella és la de l'esquerra
Viu en aigües tranquil·les de llacunes i zones semipantanoses i colonitza els boscos i valls inundats durant el monsó. Prefereix aigües poblades de plantes aquàtiques i habita normalment els arrossars.
El peix del paradís va ser el primer peix exòtic (si s'exclou el Carassius auratus, considerat un peix de llacunes) a ser importat a Europa (París), el 1869. Avui està àmpliament difós gràcies al seu bell aspecte i a la facilitat amb què es reprodueix en captivitat.
Són territorials i agressius, especialment en el període reproductiu. El mascle no tolera la presència d'altres mascles al seu territori.
Són carnívors: s'alimenten d'insectes, crustacis, mol·luscos i peixos més petits.
Durant el període reproductiu, el mascle construeix un niu de bombolles sobre la superfície de l'aigua, utilitzant com a estructura una planta aquàtica. Quan comença a festejar a la femella li mostra el seu cridaner colorit: si ella li brinda atenció, va al niu de bombolles i executa un llarg cerimonial compost de tendreses i violències per convèncer-la. L'apariament ocorre quan la femella es col·loca verticalment cap avall i el mascle se li s'enrotlla al voltant: tots dos emeten els seus productes sexuals i el mascle recull els ous per portar-los a la seva bombolla. El procés comprèn nombrosos acoblaments i, quan s'acaba, el mascle expulsa agressivament la femella i qualsevol ésser viu que s'acosti massa al niu. Una hora després de nascuts els alevins, el mascle se n'allunya.
Mascles lluitant
Còpula
El peix del paradís (Macropodus opercularis) és una espècie de peix perciforme anabàntide d'aigua dolça, de la família Osphronemidae, que es troba a la Xina (a la conca del Iang-Tsé), Taiwan, Corea i el nord del Vietnam.
Pysgodyn dŵr croyw yw pysgodyn Paradwys (Macropodus opercularis) sy'n byw yn Nwyrain Asia.
Rájovec dlouhoploutvý (Macropodus opercularis) je labyrintní paprskoploutvá ryba z čeledi guramovití. Vyskytuje se ve sladkých vodách Číny a Vietnamu. Jedná se o první tropickou rybu úspěšně rozmnoženou v Evropě.[2]
Rájovci dlouhoploutví žijí v potocích i řekách, zavlažovacích kanálech i ve stojatých vodách s velmi nízkým obsahem kyslíku.
Rájovci dlouhoploutví vyžadují akvárium s dostatkem místa pro plavání. Nádrž musí být dobře přikrytá, protože rájovci dobře skáčí. Pro samice je potřeba vytvořit úkryty. Je-li chováno více dospělých samců pohromadě, často spolu bojují. Teplota vody vyhovuje v rozmezí 16–26 °C, pH 6,0–8,0, celková tvrdost do 30 °dGH. Rájovci jsou všežraví, přijímají živé, mražené i umělé krmivo. Požírají i vodní plže, například okružáky.[3]
Rájovec dlouhoploutvý (Macropodus opercularis) je labyrintní paprskoploutvá ryba z čeledi guramovití. Vyskytuje se ve sladkých vodách Číny a Vietnamu. Jedná se o první tropickou rybu úspěšně rozmnoženou v Evropě.
Der Makropode (Macropodus opercularis), auch Paradiesfisch, Gabelschwanzmakropode, Großflosser oder Kiemenfleck genannt, gehört zur Gattung der Paradiesfische aus der Unterordnung der Labyrinthfische. Die männlichen Tiere werden etwa 8 cm groß und sind vor allem in der Paarungszeit prächtig gefärbt, die Weibchen bleiben etwas kleiner und haben eine eher schlicht-braune Färbung. Zudem besitzen die Männchen lang ausgezogene Flossenspitzen („Filamente“) bei Schwanz-, After- und Rückenflosse.
Macropodus: von Griechisch μακρός (makrós) für „lang, groß“ und ποδός (podós) für „Fuß, Bein“, wegen der teils lang ausgezogenen Flossen der Gattung, insbesondere der geschlechtsreifen Männchen.
opercularis: vermutlich ein Verweis auf den bezeichnenden Fleck auf dem Kiemendeckel, dem so genannten Opercularfleck, von lat. operculum (Kiemendeckel).[1][2]
Synonyme
Labrus opercularis Linnaeus, 1758; Labrus operculatus Gmelin, 1789; Chaetodon chinensis (Bloch, 1790); Macropodus chinensis (Bloch, 1790); Macropodus viridi-auratus La Cepède, 1801; Macropodus venustus (Cuvier)[3][1]
Der Paradiesfisch erreicht von der Maulspitze bis zu den Filamenten der Schwanzflosse eine Länge bis zu 10,4 cm, die Standard-Höchstlänge liegt bei 70 bis 80 mm.[1] Eine andere Quelle nennt eine Maximallänge von 6,7 cm und eine Durchschnittslänge von 5,5 cm.[4] Innerhalb der Labyrinthfische gehört er damit zu den mittelgroßen Vertretern. Die Schwanzflosse ist tief gegabelt und lang ausgezogen. Die Grundfärbung des Körpers ist graugelb bis grüngelblich; generell verändert sich die Körperfärbung innerhalb der Fortpflanzungsperiode. Weibchen sind generell unauffälliger als Männchen gefärbt.
Auf der Stirn und dem Vorderrücken befinden sich schwärzliche Tupfen, die von Individuum zu Individuum sehr unterschiedlich sein können. Typisch für diese Art sind sechs bis elf Querstreifen über den Körper, deren Farbe zwischen ziegelrot und rotbraun schwanken kann.
Der Opercularfleck, der das evolutionäre Merkmal dieser Gattung ist, ist hellgrün bis dunkelblau. Am Hinterrand weist er einen ziegelroten Randsaum auf. Auffällig ist auch der dunkle Augenzügel, der vom Auge in Richtung Opercularfleck führt.
Während der Balz ist vor allem die Färbung des Männchens intensiver und leuchtender. Die Flossen und die obere Körperhälfte haben dann häufig einen blauen Anflug. Der Farbkontrast bei der ultramarinblau gefärbten Afterflosse und ihrem weißen Saum ist dann deutlich auffällig. Die Bauchflossen sind hellblau. Der erste Weichstrahl, der stark verlängert ist, weist am Ende eine rote Färbung auf.
Ihr Verbreitungsgebiet liegt in sauerstoffarmen Teichen und Tümpeln von China bis Südost-Asien. Die genauen Grenzen des natürlichen Verbreitungsgebiets sind allerdings nicht einfach zu bestimmen. Vielerorts wurde der Makropode ebenso ausgesetzt wie andere Arten dieser Gattung, so dass es eine Reihe von allochthonen Vorkommen gibt. Das Hauptverbreitungsgebiet ist jedoch in jedem Fall Mittel- und Südchina. Er kommt außerdem auf den zwei dem chinesischen Festland vorgelagerten Inseln Hainan und Taiwan vor. Zudem ist er in Nordvietnam zu finden. In Hanoi ist er in fast allen städtischen Gewässern anzutreffen. In Ho-Chi-Minh-Stadt dagegen fehlt er.
Die Typuslokalität liegt vermutlich in der Nähe von Guangdong in Südchina.[1]
Seine Verbreitung in Süd-Korea, Japan, Malaysia, Singapur, Indien und den Vereinigten Staaten ist durch den Menschen bedingt.[1]
Der Makropode bevorzugt Gewässer, die dicht mit Wasserpflanzen besiedelt sind. In der Umgebung von Hanoi weisen die von ihm besiedelten Gewässer häufig Muschelblumen (Pistia stratiotes) oder Wasserhyazinthen (Eichhornia crassipes) auf. Sie bieten den Fischen die Möglichkeit, ihre Schaumnester anzulegen.
Paradiesfische sind auch in Reisfeldern zu finden, wenn sie eine Gewässerhöhe von ungefähr 15 Zentimeter haben, meistens jedoch in deren Zuflüssen. Sie sind hier häufig mit Ostasiatischen Schlammpeitzgern (Misgurnus anguillicaudatus), Kiemenschlitzaalen (Monopterus javaensis), Reiskärpflingen (Oryzias latipes) sowie Karpfen, Karauschen und Goldfischen vergesellschaftet.
Makropoden sind sehr ruhige Fische, die auch während des Tages längere Ruhephasen einlegen und gelegentlich auf den Blättern von Wasserpflanzen ruhen. In dieser Zeit ist auch ihre Atmung herabgesetzt. Während der Nacht halten sich die Fische entweder kurz unter der Wasseroberfläche auf, oder ruhen in tieferen Wasserschichten auf Pflanzen.
Die Schwanzflosse ist das Hauptantriebs- und Steuerorgan beim Schwimmen. Sie sind allerdings weder besonders schnelle, noch ausdauernde oder gewandte Schwimmer. Die Brustflosse dient zur Ausbalancierung des Körpers. Sie befindet sich fast ständig in einer fächelnden Bewegung.
Durch Beobachtungen im Aquarium konnte festgestellt werden, dass Macropodus opercularis gegenseitig Eier oder Jungfische aus fremden Schaumnestern in das eigene verfrachten.
Mit Hilfe gezielt ausgespuckten Wassers können sie sich Nahrungsmittel, die sich oberhalb der Wasserlinie befinden, zugänglich machen.
Zudem können Geräusche vernommen werden, die von den Tieren stammen.[2]
Ein französischer Soldat mit Nachnamen Gerault führte Macropodus opercularis aus Ningbo im Jahr 1869 in die europäische Aquaristik ein, zunächst in Frankreich. Von hundert eingeführten Exemplaren überlebten 22. Im selben Jahr wurden sie von Pierre Carbonnier nachgezüchtet. Macropodus opercularis gehört daher zu den ersten eingeführten Aquarienfischen, sprich Zierfischen.[1] 1876 wurde die Art in Deutschland eingeführt.[4]
Die Fische lassen sich leicht im Aquarium halten, da die Tiere relativ anspruchslos sind. Eine Haltung ohne Heizung und Filteranlage ist möglich, die Fische mögen sogar eine leichte Veralgung. Ein reichlich bepflanztes Becken kommt dem natürlichen Lebensraum der Tiere in Asien nahe. Auch einige Verstecke oder Höhlen sind angebracht, dies mindert aggressives Verhalten, das wohl aufgrund der Territorialansprüche im engen Aquarium gelegentlich auffällt, insbesondere wenn die Fische auch außerhalb der Paarungszeit hohen Temperaturen eines Warmwasser-Aquariums ausgesetzt sind. Es wird oftmals davon abgeraten, mehrere männliche Exemplare zusammen zu halten. Mit hoher Wahrscheinlichkeit kommt es dann zu sehr aggressivem Verhalten und Kämpfen, welche sogar mit dem Tode enden können. Dies gilt insbesondere für kleine Aquarien mit wenigen Versteckmöglichkeiten. Auch wird von der Haltung mit Fischen mit sehr farbenfrohen und großen Schwanzflossen wie bestimmten Guppyarten oder dem Siamesischen Kampffisch abgeraten.
Mit Scheibenbarschen und Fischen ähnlicher Größe und ähnlichem Verhalten lassen sie sich jedoch problemlos vergesellschaften.
Wegen ihrer Herkunft sind die Tiere sehr temperaturtolerant. Bis herab zu 10 °C stellen – bei nicht zu abrupter Abkühlung – für das Wohlbefinden kein Problem dar, was man am Verhalten, am Fressverhalten, an der Färbung und an der Krankheitsanfälligkeit gut belegen kann.
Förderlich ist eine kühle Überwinterung in den Wintermonaten.[1]
Recht oft gelingt auch die Zucht im Aquarium. Interessant ist das Brutpflegeverhalten: die Männchen bauen – wie alle Labyrinthfische – ein Schaumnest, in das die Eier abgelegt werden. Das Gelege selbst wird dann vom Männchen bis zum Schlupf der Jungen bewacht und gegen Eindringlinge verteidigt. Dieses Brutpflegeverhalten nennt man „Vaterfamilie“. Das Weibchen sichert die Außengrenzen des Reviers. Von Mai oder Juni bis September im Gartenteich gehalten, kann im Herbst oft eine größere Menge Nachwuchs abgefischt werden.
Bei niedrigeren Temperaturen wachsen die Jungfische langsamer heran. Dies führt zu einem kräftigen Körper und zur Ausbildung größerer Flossen, als wenn die Jungfische in so genannter „Dampfzucht“ bei zu hohen Temperaturen zu schnell aufgezogen werden, was auch zu Zwergwuchs führen kann.[5]
Bislang gibt es im Wesentlichen vier Farbschläge durch Züchtungsselektion:
Zum einen ist dies der „Albino“-Makropode und/oder eine xanthoristische Form. Der Albino-Makropode ist rosafarben mit rötlichem Bandmuster und hat häufig geschwächte Augenleistung.[6][7]
Am bekanntesten und am weitesten verbreitet ist die blaue Form („Blue“). Sie ist in den 1950er Jahren entstanden.[6] In den 1990er Jahren entstand eine streifenlose, rote Form.[6] Um 2011 kam eine blaue streifenlose Form dazu, die ein breites rötliches bis orangebraunes braunes Band auf den Flanken trägt.[6]
Daneben werden von Spezialisten auch Wildformen gehalten und möglichst rein vermehrt, wie zum Beispiel Formen aus Fundorten wie Nanking, Dong Hoi oder Taiwan.
Im Handel in Deutschland sind aufgrund von so genannten „Dampfzuchten“ meist blasse Fische, die nicht die Pracht der Wildformen oder gekonnter Zucht der Farbschläge erreichen.
Die jährlich viermal erscheinende Mitgliederzeitschrift der Internationalen Gemeinschaft für Labyrinthfische (IGL) heißt seit der Gründung im Jahr 1979 „Der Makropode“. Sie ist eine Fachzeitschrift ().[8] Auch das Logo der Internationalen Gemeinschaft für Labyrinthfische (IGL) zeigt einen – stilisierten – Makropoden.[9] Zudem war der Makropode mehrfach auf Briefmarken dargestellt.
Der Makropode (Macropodus opercularis), auch Paradiesfisch, Gabelschwanzmakropode, Großflosser oder Kiemenfleck genannt, gehört zur Gattung der Paradiesfische aus der Unterordnung der Labyrinthfische. Die männlichen Tiere werden etwa 8 cm groß und sind vor allem in der Paarungszeit prächtig gefärbt, die Weibchen bleiben etwas kleiner und haben eine eher schlicht-braune Färbung. Zudem besitzen die Männchen lang ausgezogene Flossenspitzen („Filamente“) bei Schwanz-, After- und Rückenflosse.
Sam-pan sī Tâi-oân gôan-seng ê tàu-hî, iū-koh hō-chò sam-pan-niû, kài-pan, kài-pan tàu-hî, teng-pan, tiong-pan, kî-lîn-hî. Seng-o̍ah hōan-ûi pau-koat Tâi-oân, Tiong-kok, Liû-kiû, Oa̍t-lâm, Hân-kok téng-téng ê Tang-a-chiu kok-ka.
Gôan-té sam-pan tī Tâi-oân chin chē só͘-chāi lóng ū, m̄-koh in-ūi kang-gia̍p u-jiám kap to͘-chhī khai-hoat, tì-sú sam-pan sò͘-liōng kiám-chió. Hiān-chú-sî í-keng sī lia̍t-ji̍p pó-io̍k-lūi ê hî-á.
Sam-pan tàu-hî ki-pún chu-liāu Sio̍k-miâ Sam-pan-niû, kài-pan, teng-pan, tiong-pan, kî-lîn-hî Chhùn-chhioh 10 cm Un-tō͘ 16-27 °C Chúi-chit pH 6.0-8.0 Si̍t-bu̍t Cha̍p-si̍t-sèng Siū-bēng Kang: 3-6 nîBó: 2-3 nî
Sam-pan kòan-sì tī kē hái-po̍at ê ô·, chúi-tî, kap tiū-á chhân-hōaⁿ-piⁿ chit-khóan chúi-liû un-hô, a̍h-sī oân-chôan bô chúi-liû ê só·-chāi. Sui-bóng tī chèng-siông ê khôan-kéng, sam-pan sek-ha̍p ê chúi-un chha-put-to tī 16-27 °C tiong-kan, m̄-koh sam-pan chin ē-tàng jím-siū bái ê khôan-kéng, to̍h sǹg sī 4-38 °C ê chúi-un iû-gôan ē-sái o̍ah--lo̍h-lâi.
Sam-pan ê chia̍h-mi̍h chú-iàu sī phû-iû seng-bu̍t, chúi--nih ê báng-thâng, kap chó-lūi. Kin-kù gián-kiù, 1-chiah sêng-liân ê sam-pan-hî, ē-tàng tī 1-kang lāi chia̍h-tiāu 304 chiah ê chúi-chhi, só͘-í tùi báng-thâng ê hông-tī ū chin tōa ê hāu-lêng.
Kap it-poaⁿ ê tàu-hî kāng-khóan, sam-pan mā ū 1-ê chin te̍k-sû ê chhóan-khùi hē-thóng, hō͘-chò bê-khì, ì-sù sī hêng-thé chhin-chhiūⁿ bê-kiong ê khì-koan (Labyrinth organ).
Bê-khì téng-bīn ū chin chē iù-hoeh-kńg, sī 1-ê têng-têng tha̍h-tha̍h ê cho͘-chit. Bê-khì tī-leh hî-chhi ê téng-kôan, ba̍k-chiu ê āu-piah. Chit-chióng te̍k-sû ê khì-koan, hō͘ sam-pan ē-tàng ti̍t-chiap suh chúi-bīn siōng ê khong-khì.
Sam-pan kap it-poaⁿ ê tàu-hî kāng-khóan, lóng ū tē-he̍k-sèng, iā chiū-sī ū tē-pôaⁿ koan-liām. Hî-kang tú-tio̍h hî-kang ê sî, ē seng hō͘-siong tián-sī (Eng-gí: display). Chioh-tio̍h chit-chióng hong-sek, phòaⁿ-tōan tùi-hong ê si̍t-le̍k.
Hî-kang tú-tio̍h hî-bó ê sî, kāng-khóan ē ū tián-sī ê hêng-ûi. M̄-koh che m̄-sī ūi-tio̍h beh chiàn-tàu, sī ūi-tio̍h beh tián hō͘ hî-bó khòaⁿ, ín-khí hî-bó ê chù-ì.
Hî-kang hō͘-siong tián-sī liáu-āu, ū-tang-sî-á tio̍h ē khai-sí tián-khui ke̍k-lia̍t ê chiàn-tàu. In iōng chhùi hō͘-siong kā-tiâu--leh, hàiⁿ-tōng seng-khu, beh kā tùi-hong ián hō͘ tó.
In-ūi sam-pan su-iàu lī-iōng bê-khì ti̍t-chiap suh khong-khì, m̄-koh sio-phah sio-kā ê sî bô-hoat-tō͘ iōng chhùi ōaⁿ-khì, tì-sú-tio̍h khiàm-khoat sng-sò͘(oxygen). Só͘-í sam-pan sio-kā kah chi̍t-pòaⁿ, tio̍h-ài chiām-sî hiu-peng, siang-hong phû chiūⁿ chúi-bīn ōaⁿ-khì liáu-āu chiah koh kè-sio̍k.
Hî-kang sio-phah ê iáⁿ-phìⁿ:
Sam-pan ê hî-kang ē tī chúi-bīn-siōng phû-chúi-sèng ê mi̍h-kiāⁿ (chúi-phiô, chúi-chháu, lak-hio̍h... téng-téng) piⁿ-á thò͘ pho, kiàn-li̍p pho-siū (bubble net). Pho-siū kiàn-li̍p liáu-āu, hî-kang ē hiòng hî-bó tián-sī, kiû-ài. Nā-sī hî-bó chiap-siū hî-kang, to̍h ē khai-sí chìn-hêng kau-bóe (copulation).
Hî-kang iōng sin-khu kā hî-bó kho͘--leh, hō͘ hî-bó pàng-nn̄g. Hî-kang 1-pêng hō͘ nn̄g ū-hêng (siū-cheng), 1-pêng iōng chhùi kā nn̄g khioh--khí-lâi, khǹg ji̍p-khì pho-siū lāi-té. Jiân-āu hî-kang ē khai-sí kò͘ siū, pau-koat hî-bó chāi-lāi ê hî-á lóng bē-tàng óa-kīn.
Sam-pan kau-bóe ê iáⁿ-phìⁿ:
Keng-kòe 1~2 kang ê sî-kan, hî-nn̄g ê sek-tì ē piàn khah chhim, piáu-sī hî-kiáⁿ tit-beh chhut-sì. Chi̍t-khai-sí hî-kiáⁿ iáu-koh bô siû-chúi ê lêng-le̍k, kan-na ē-tàng óa-khò tī pho-siū ah sī chi̍t-kóa-á phû-chúi-sèng ê mi̍h-kiāⁿ piⁿ--á. Hî-kang ē iōng chhùi kā tîm-lo̍h-chúi ah sī khì hō· chúi lâu--khì ê hî-kiáⁿ kâm--tńg-lâi, khǹg tńg-khì pho-siū lāi-té.
Tng-beh chhut-sì ê hî-kiáⁿ
Tú-á chhut-sì ê hî-kiáⁿ
Hî-kang ē chhiàu-kò· kap pó-hō· hî-kiáⁿ
0.5 cm ê hî-kiáⁿ
1 cm ê hî-kiáⁿ
சொர்க்க மீன் (ஆங்கிலம்: Paradise fish) என்னும் மீன், சீன நாட்டிலிருந்து மற்ற நாடுகளுக்கு பரவிய ஒரு வகை அலங்கார மீன் ஆகும்.[2] மேக்ரோபோடஸ் ஒபர்குலாரிஸ் என்று அழைக்கப்படும் இது, தொட்டிகளில் வளர்க்க சிறந்த மீனாகும்.இந்த சொர்க்க மீனானது, மேற்குலக மீன் அருங்காட்சியகத்திற்கு தொடக்க காலகட்டங்களில் கிடைத்த அலங்கார மீன்களுள் ஒன்றாகும். கடந்த 1869ம் ஆண்டு, பாரிஸ் மீன் அருங்காட்சியகத்திற்கு இறக்குமதி செய்யப்பட்டது.
இந்த வகை மீன்கள் அதிகபட்சமாக 6.7 செ.மீ வரை வளரக்கூடியவை என்றாலும், பொதுவாக, 5.5 செ.மீ வரையே வளர்கின்றன. இது தனது உடலில் பல குறுக்கு வாட்டான அழகிய நிற வரிகளைப் பெற்றுள்ளது. இதன் குடும்பத்தில், மொத்தம் 3 வகைகள் இருந்தாலும், இந்த வகையே அதிக மூர்க்கம் கொண்டது. சண்டையிடும் பழக்கம் கொண்ட இந்த மீன்கள், தங்களைவிட சிறிய மீன்களைக் கொல்லக்கூடியவை. இதன் முதுகு தடுப்பு, வால் துடுப்பு, மலப்புழைத் துடுப்பு ஆகியவை இணைந்து அகன்று பெரிய இறக்கைகளைப் போன்றுள்ளன. இது 3 அங்குல நீளம் வரை வளரும். இது 50 பாரன்ஹீட் முதல் 68 பாரன்ஹீட் வரை வெப்பம் தாங்கும் திறனுடையதாக இருப்பதால், இது வெப்ப மண்டலங்களில் வளர்வதற்கேற்ற மீனாகும். மேலும், இந்த மீன், நல்ல வாழ்க்கைத் திறனைக் கொண்டிருப்பதால், வெப்ப மண்டலம் மட்டுமின்றி, குளிர் நீரிலும் வாழும் தன்மைக் கொண்டது. பெண் மீன் பல நுரை போன்ற குமிழ்களை உண்டாக்கி, அவற்றை கூடுபோல் ஆக்கி, அதில் முட்டையிடுகிறது. ஆண் மீன் முட்டைகளைப் பாதுகாக்கிறது.
ஆண்,பெண் சொர்க்கமீன்
Macropodus opercularis
அபினோ சொர்க்கமீன்
சொர்க்க மீன் (ஆங்கிலம்: Paradise fish) என்னும் மீன், சீன நாட்டிலிருந்து மற்ற நாடுகளுக்கு பரவிய ஒரு வகை அலங்கார மீன் ஆகும். மேக்ரோபோடஸ் ஒபர்குலாரிஸ் என்று அழைக்கப்படும் இது, தொட்டிகளில் வளர்க்க சிறந்த மீனாகும்.இந்த சொர்க்க மீனானது, மேற்குலக மீன் அருங்காட்சியகத்திற்கு தொடக்க காலகட்டங்களில் கிடைத்த அலங்கார மீன்களுள் ஒன்றாகும். கடந்த 1869ம் ஆண்டு, பாரிஸ் மீன் அருங்காட்சியகத்திற்கு இறக்குமதி செய்யப்பட்டது.
The paradise fish, paradise-fish, paradisefish, or paradise gourami (Macropodus opercularis) is a species of gourami found in most types of fresh water in East Asia, ranging from the Korean Peninsula to northern Vietnam.[3] This species can reach a standard length of 6.7 cm (2+5⁄8 in), though most are only about 5.5 cm (2+3⁄16 in).[2] Paradise gouramis were one of the first ornamental fish available to western aquarium keepers,[3][4] having been imported 1869 to France by the French aquarium fish importer Pierre Carbonnier in Paris. The paradise fish is one of the more aggressive members of its family. It is more aggressive than the three spot gourami, yet less pugnacious in nature than the less commonly kept combtail.
Paradise fish are fairly combative, harassing and attacking each other, as well as potentially assaulting and killing small fish. During a fight, the paradise fish will often change its color, usually displaying dark blue lateral lines on the sides of their bodies; extend its fins; and spread out its operculum.[5] Paradise fish are more likely to show aggressive behavior towards other paradise fish than to fish of a different species. Acts of aggression tend to increase as the distance to the fish's home in Asia increases.[6] In the wild, they are predators, eating insects, invertebrates, and fish fry. The popularity of this species has waned in recent decades as much more colorful (and often less abusive) species of gouramis have become widely available to hobbyists. This species is one of the few fish that can change its color (lighter or darker) in response to stimuli. It also appears that paradise fish are capable of learning through a type of restrictive process. Most forms of active teaching seem to hinder the paradise fish's ability to learn the movements of its owner via careful observation.[7]
Paradise fish are tolerant of a wide range of water conditions, surviving in cool and warm waters alike. In the wild, they are most commonly found in shallow water containing dense vegetation, such as a marsh or rice field.[8] However they can be kept in outdoor ponds, or even the simplest of unheated aquaria. They will accept virtually any food, but should be given a reasonably high-protein diet (as opposed to vegetable-based foods.) They also eat mosquito larvae, black worms, brine shrimp, and small flies.
In Taiwan, the native populations of paradise fish have been reduced to low levels by pollution in the rivers, and are now listed as a threatened species. The local population of yellow fever mosquitoes (Aedes aegypti) has since increased in the absence of one of its main predators. The infection rate for dengue fever has subsequently increased in the human population, caused in part by to the lack of natural mosquito predators.
Paradise fish are also considered to be an ideal subject for behavioral genetic studies and have been used to study Iridoviridae type viruses.[9]
Male paradise fish should be kept apart, since they will fight aggressively by locking jaws. A male can be kept with females; females may also be kept together in groups. A tank that includes paradise fish should be at least 20 US gallons (76 L; 17 imp gal) in size for a single male or 20–30 US gallons (76–114 L; 17–25 imp gal) for a community tank. The tank should be well planted[3] and covered; bogwood and rockwork may be included.
Paradise fish tankmates must be chosen with care. Suitable ones include giant danios, large tetras, most smaller catfishes, and even some of the less aggressive cichlids, such as firemouth cichlids. Slow-moving or long-finned fish such as fancy goldfish and freshwater angelfish are likely to be attacked by males; bettas and gouramis may also be victimized due to their resemblance to paradise fish. Male paradise fish may also attempt to court female bettas and gouramis.
Fish less than 1.8 centimetres (11⁄16 in) are likely to be consumed violently. If kept with significantly larger but non-aggressive fish, such as Geophagus cichlids, large Synodontis catfishes, or larger gouramis, they are usually submissive and do not act nearly as abusively as when they are the dominant species in the aquarium. However, they themselves can be bullied by similar sized or even smaller fish if that fish has already established territory in the tank which it is not willing to share or give up. If this is the case they will not even attempt to fight and will take to hiding behind filters, plants, or in décor, and will succumb to stress eating and diarrhoea.
As is typical of most bettas and gouramis, spawning involves a male building a bubble nest (a floating mat of saliva-coated air bubbles, often incorporating plant matter) and attracting a female to it. If the female accepts the male's advances, the fish will 'embrace' in open water, releasing both eggs and sperm into the water. The male gathers the fertilized eggs after each embrace, spitting them up into the bubble nest. After spawning, the male may violently attack his mate or any other fish that might approach the new fertilized eggs or hatched fry, which are both a common source of food in the natural habitat. A breeder usually chooses to move the female to a separate tank to improve the chances of survival of both the female and the hatched fry. After the fry have begun to swim freely, the male's protective behavior subsides, so the breeder removes the male for the protection of the fry, and they are raised on infusoria or newly hatched brine shrimp.
An albino form of Macropodus opercularis is available. Many aquarists consider this form to be less aggressive than the wild type, but also less hardy, having more trouble with low temperatures.
The paradise fish, paradise-fish, paradisefish, or paradise gourami (Macropodus opercularis) is a species of gourami found in most types of fresh water in East Asia, ranging from the Korean Peninsula to northern Vietnam. This species can reach a standard length of 6.7 cm (2+5⁄8 in), though most are only about 5.5 cm (2+3⁄16 in). Paradise gouramis were one of the first ornamental fish available to western aquarium keepers, having been imported 1869 to France by the French aquarium fish importer Pierre Carbonnier in Paris. The paradise fish is one of the more aggressive members of its family. It is more aggressive than the three spot gourami, yet less pugnacious in nature than the less commonly kept combtail.
La Paradiza fiŝo (Macropodus opercularis) estas nesalakva specio de anabanta fiŝo el la ordo Perkoformaj de la familio Osfronemedoj kiu nature troviĝas en Ĉinio (en la baseno de riveroj kiel Jangzio kaj Flava Rivero), Tajvano, Koreio kaj nordo de Vjetnamio.
Tiu specio loĝas en trankvilaj akvoj de lagetoj kaj duonmarĉaj zonoj kaj koloniigas la inunditajn arbarojn kaj valojn dum la musono. Ili preferas akvojn riĉajn je akvoplantoj kaj loĝas normale en rizkampoj.
La korpo estas fortika, sed longeca, kaj atingas longecon inter 7 kaj 10 cm. La anusa kaj dorsa naĝiloj estas longaj, fine per fadeneca pinto. La vosta naĝilo estas dupinta, tre larĝa kaj longa. La ventraj naĝiloj estas nur malgrandaj, dum la brustaj naĝiloj estas ovalformaj. La koloraro de la masklo estas brilbunta, kaj eĉ pli rimarkinda dum la reprodukta periodo: la kapo estas blua, dum la mentono kaj la ventro estas violaj. La flankoj montras vertikalajn zonojn alterne ruĝaj kaj helbluaj tre buntobrilaj, iom pli malhele dorse. La brustaj naĝiloj estas travideblaj, kaj la ventraj violaj. La dorsa varias de viola al ruĝa, same kiel tiu anusa, ambaŭ kun brunecaj nuancoj. La vosta naĝilo estas ruĝa kun blua pinto.
En la ino la koloraro estas ne tiom bunta: flavecarĝenta al bruna kun bluaj kaj ruĝaj briloj. En maskotvendejoj estas specimenoj albinismaj kiuj estas konsiderataj malpli agresemaj.
Ili estas teritoriemaj kaj agresemaj, speciale en la reprodukta periodo. La masklo ne toleras aliajn masklojn en sia teritorio.
Ili estas karnovoruloj: ili manĝas insektojn, krustulojn, moluskojn kaj pli malgrandajn fiŝojn.
Dum la reprodukta periodo, la masklo konstruas neston el vezikoj sub la akvosurfaco, uzante kiel strukturon akvoplanton. Kiam komenciĝas la parigada memmontro, la masklo prezentas sian rimarkindan koloraron al la ino: se ŝi montras atenton, li iras al la vezikonesto kaj plenumas ceremonion komponitan el mildaĵoj kaj malmildaĵoj por konvinki ŝin. La parigado okazas kiam la ino metas sin vertikale kapalsube kaj la masklo ĉirkaŭas ŝin: ambaŭ sekrecias siajn generajn produktojn kaj la masklo rikoltas la ovojn por porti ilin al sia vezikonesto. La procezo enhavas nombrajn pariĝojn kaj je la fino la masklo forpelas agreseme ankaŭ la inon kaj ajnan estaĵon kiu alproksimiĝas. Post unu horo naskiĝas la idoj, kaj la masklo foriras.
La Paradiza fiŝo (Macropodus opercularis) estas nesalakva specio de anabanta fiŝo el la ordo Perkoformaj de la familio Osfronemedoj kiu nature troviĝas en Ĉinio (en la baseno de riveroj kiel Jangzio kaj Flava Rivero), Tajvano, Koreio kaj nordo de Vjetnamio.
El pez del paraíso (Macropodus opercularis) es una especie de pez perciforme anabántido de agua dulce de la familia Osphronemidae que se encuentra en China (en la cuenca del Yangtsé), Taiwán, Corea y el norte de Vietnam.
Vive en aguas tranquilas de lagunas y zonas semipantanosas y coloniza los bosques y valles inundados durante el monzón. Prefiere aguas pobladas de plantas acuáticas y habita normalmente los arrozales.
El cuerpo es robusto, pero alargado, y alcanza una longitud entre 7 y 10 cm. La aleta dorsal y la anal son largas, terminando con una punta filamentosa. La caudal es bifurcada, muy ancha y alargada. Las aletas ventrales son incipientes, en tanto las aletas pectorales son ovaladas. El colorido del macho es espléndido, aún más llamativo durante el período reproductivo: la cabeza y la parte posterior son azules, mientras que el mentón y el vientre son de color violeta. Los flancos tienen franjas de color rojo y azul sicodélico, más oscuras en el dorso. Las aletas pectorales son transparentes, y las ventrales de color violeta. La dorsal varía del violeta al rojo, así como la anal, ambas con tonos pardos. La caudal es roja con la punta azul. En la hembra el colorido es poco vivo: plateado amarillento a castaño con reflejos azules y rojos. En el comercio se encuentran especímenes albinos que se consideran menos agresivos.
Son territoriales y agresivos, especialmente en el periodo reproductivo. El macho no tolera la presencia de otros machos en su territorio.
Son carnívoros: se alimentan de insectos, crustáceos, moluscos y peces más pequeños.
Durante el periodo reproductivo, el macho construye un nido de burbujas sobre la superficie del agua, utilizando como estructura una planta acuática. Cuando comienza a cortejar a la hembra le muestra su llamativo colorido: si ella le brinda su atención, va al nido de burbujas y ejecuta un largo ceremonial compuesto de ternuras y violencias para convencerla.
El apareamiento ocurre cuando la hembra se coloca verticalmente cabeza abajo y el macho se le enrolla alrededor: ambos emiten sus productos sexuales y el macho recoge los huevos para llevarlos a su burbuja. El proceso comprende numerosos acoplamientos y, cuando se termina, el macho expulsa agresivamente a la hembra y a cualquier ser vivo que se acerque demasiado al nido. Unos días después de nacidos los alevines, el macho se aleja.
El pez del paraíso fue el primer pez exótico (si se excluye Carassius auratus, considerado un pez de lagunas) en ser importado a Europa (París), en 1869. Hoy está ampliamente difundido, gracias a su bello aspecto y a la facilidad con que se reproduce en cautividad, sus cuidados en el acuario son mínimos un acuario de 20 litros con plantas naturales filtro pero sin aireador ya que aspiran oxígeno de la superficie.
El pez del paraíso (Macropodus opercularis) es una especie de pez perciforme anabántido de agua dulce de la familia Osphronemidae que se encuentra en China (en la cuenca del Yangtsé), Taiwán, Corea y el norte de Vietnam.
Macropodus opercularis Macropodus generoko animalia da. Arrainen barruko Osphronemidae familian sailkatzen da.
Macropodus opercularis Macropodus generoko animalia da. Arrainen barruko Osphronemidae familian sailkatzen da.
Paratiisikala (Macropodus opercularis) on pieni värikäs aasialainen kala. Niitä on tuotu Eurooppaan akvaariokaloiksi jo 1800-luvulla yhtenä ensimmäisistä lajeista kultakalojen jälkeen.[2]
Paratiisikala kasvaa noin 10 cm pitkäksi. Sen vartalo on punaisen ja sinisen kuviollinen. Värit muuttuvat kalan mielentilan mukaan tummemmiksi ja vaaleammiksi. Koiraan pyrstö ja evät ovat suuret liehukkeet, mutta eivät yhtä isot kuin taistelukalalla.
Paratiisikala elää luonnossa Itä-Aasiassa Koreasta Pohjois-Vietnamiin, joissa, ojissa ja kastelukanavissa. Labyrinttielimensä avulla se pärjää vähähappisissakin lampareissa.
Paratiisikalat ovat melko aggressiivisia lajitovereitaan ja pienempiä kaloja kohtaan. Samassa akvaariossa ei voi yleensä pitää enempää kuin yhtä koirasta.
Kutuvalmis koiras rakentaa kuplapesän ja houkuttelee naaraan siihen. Kutemisen jälkeen koiras suojelee pesää poikasten kuoriutumiseen asti, ja hätistää naaraankin pois. Kotiakvaariossakin on melko helppoa saada kalat kutemaan, mutta poikasten kasvatus on haastavampaa, koska ne tarvitsevat hienojakoista ruokaa, mutta veden pitäisi silti pysyä hyvälaatuisena.[3]
Paratiisikala elää luonnossakin monenlaisissa vesissä, ja kestää monenlaisia lämpötiloja ja labyrinttielimensä takia vähähappisia olosuhteita. Aikuiset yksilöt pärjäävät lämpötiloissa 15-28 °C. Kalat innostuvat kutemaan veden lämmitessä yli 22 °C, mielellään lähelle 25 °C, kun taas poikasille sopii 20-24 °C. Sopiva veden pH-arvo on 6–8, kovuus (dH) 5–19.[2]
Luonnossa paratiisikalat syövät hyönteisiä, muita selkärangattomia, pikkukaloja ja niiden mätiä. Akvaariossa sille annetaan pakastettujen eläinten kuten surviaisentoukkien lisäksi hiutaleruokaa tai pieniä pellettejä.
Paratiisikala (Macropodus opercularis) on pieni värikäs aasialainen kala. Niitä on tuotu Eurooppaan akvaariokaloiksi jo 1800-luvulla yhtenä ensimmäisistä lajeista kultakalojen jälkeen.
Le poisson-paradis (Macropodus opercularis) est une espèce de la famille des Osphronemidés, originaire de l'est de l'Asie. Il est apprécié des aquariophiles pour ses couleurs chatoyantes.
Synonymes : Labrus opercularis, Macropodus chinensis, Macropodus viridi auratus, Polyacantus opercularis...
Ce poisson peut atteindre 10 cm de long, a un corps fusiforme et de grandes nageoires. La queue est très allongée et forme un arc. Sa robe est composée de rayures verticales rouges et bleues ainsi que de taches bleu foncé sur le dessus de la tête. De plus, ses opercules présentent une tache foncée.
Il présente un dimorphisme sexuel et le mâle est généralement plus coloré que la femelle. Ses nageoires sont aussi plus développées et effilées.
Il existe plusieurs variétés colorées en élevage.
Comme son cousin Betta splendens (combattant) son comportement agressif interdit à deux mâles de cohabiter sur le même territoire sans se battre jusqu'à la mort. Lors d'un combat, les protagonistes se mordent réciproquement la bouche et remuent vigoureusement afin de blesser leur adversaire.
Cette agressivité ne se limite pas à l'espèce, beaucoup d'autres espèces ne peuvent pas cohabiter avec ce poisson sous peine de blessures sévères.
Macropodus opercularis est carnivore.
Ovipare, ce poisson utilise un nid de bulles pour sa reproduction. Après la parade nuptiale, le mâle construit un nid de bulles à la surface de l'eau dans un endroit calme ou sous une feuille. L'accouplement est effectué par le mâle qui va enserrer la femelle au-dessous du nid de bulles pour y reposer les œufs qu'il féconde en même temps. Il gardera ensuite le nid contre tout intrus (même la femelle).
Il vit plus de huit ans.
On rencontre cette espèce en Chine, en Corée du Sud, au Vietnam, dans le détroit de Malacca, à Taïwan, et dans les îles Ryūkyū.
Poisson agressif envers ses congénères, il faut éviter de disposer plus d'un mâle par bac.
Le poisson-paradis (Macropodus opercularis) est une espèce de la famille des Osphronemidés, originaire de l'est de l'Asie. Il est apprécié des aquariophiles pour ses couleurs chatoyantes.
Synonymes : Labrus opercularis, Macropodus chinensis, Macropodus viridi auratus, Polyacantus opercularis...
Macropodus opercularis, conosciuto comunemente come pesce del paradiso, è un pesce d'acqua dolce appartenente alla famiglia Osphronemidae[1].
Il pesce del paradiso è diffuso nel sud-est asiatico, in Cina (bacino dello Yangtze), Taiwan, Corea e nord del Vietnam. Abita ogni ambiente d'acqua dolce: dalle acque calme e semipaludose ai laghi e fiumi più movimentati. Colonizza foreste allagate e pianure durante la stagione monsonica. Abita normalmente anche le risaie.
Presenta un corpo tozzo ma allungato, robusto, piuttosto compresso ai fianchi. La pinna dorsale e quella anale sono lunghe e terminano con una punta filamentosa. La coda è biforcuta ma molto ampia e allungata. Le ventrali sono appuntite, le pinne pettorali ovali. La livrea del maschio è splendida, ancora più sgargiante durante il periodo riproduttivo: la testa e il dorso sono grigioverdi, mento e ventre violetto. I fianchi sono rosso vivo interrotto da linee blu elettrico, più scuro sul dorso. Le pinne pettorali sono trasparenti, le ventrali viola, la dorsale varia dal viola al rosso, così come l'anale. Entrambe sono screziate di bruno. La coda è rossa puntata d'azzurro.
La femmina ha colorazione meno vivace, beige-bruna con riflessi blu-rossi.
Sono in commercio anche forme albine.
Le dimensioni si attestano sui 7 cm.
Nel periodo riproduttivo il maschio costruisce un nido di bolle sulla superficie dell'acqua, solitamente utilizzando come "struttura portante" una pianta acquatica.
Quindi corteggia la femmina mostrandole i colori sgargianti della sua livrea: se essa accetta le attenzioni, si avvicina al nido di bolle e dà inizio ad un lungo cerimoniale fatto di inseguimenti e violenti convincimenti da parte del maschio.
La deposizione avviene quando la femmina si posiziona verticalmente a testa in giù e il maschio le si arrotola intorno: entrambi emettono i prodotti sessuali e subito dopo il maschio provvede a raccogliere le uova e inglobarle dentro al nido di bolle. L'intera deposizione comprende numerosi accoppiamenti: quando sarà finita il maschio scaccerà aggressivamente la femmina e ogni essere vivente che si avvicinasse troppo al nido.
Una volta nati gli avannotti, il maschio si allontana dopo qualche ora.
I M. opercularis sono pesci predatori: si nutrono di insetti, crostacei, molluschi e pesci più piccoli di loro.
I maschi poco tollerano la presenza nel loro territorio degli stessi conspecifici maschi (ma anche di altre specie). Sono pesci aggressivi e territoriali, specialmente nel periodo riproduttivo.
Il Pesce del Paradiso fu il primo pesce esotico (escludendo il pesce rosso, considerato un pesce da laghetto) ad essere importato in Europa, nel 1869 (a Parigi). Oggi sono ampiamente diffusi e allevati, grazie al loro splendido aspetto e alla facilità con cui si riproducono in cattività.
Macropodus opercularis, conosciuto comunemente come pesce del paradiso, è un pesce d'acqua dolce appartenente alla famiglia Osphronemidae.
Paprastasis makropodas (lot. Macropodus opercularis, angl. Paradise fish) – guraminių (Osphronemidae) šeimos žuvis, kurią akvariumistai dar vadina makropodu rojaus žuvele. Patinai apie 12 cm dydžio, patelės mažesnės.
Į Europą atvežta apie 1869 m., ir ko gero tai pirmoji akvariumuose auginama žuvų rūšis, kuri labai greitai išpopuliarėjo, kadangi yra atspari, spalvinga ir gerai dauginasi.
Akvariumuose patartina laikyti tik vieną patiną, nes yra agresyvūs ir gina teritoriją. Vikiteka
Paprastasis makropodas (lot. Macropodus opercularis, angl. Paradise fish) – guraminių (Osphronemidae) šeimos žuvis, kurią akvariumistai dar vadina makropodu rojaus žuvele. Patinai apie 12 cm dydžio, patelės mažesnės.
Į Europą atvežta apie 1869 m., ir ko gero tai pirmoji akvariumuose auginama žuvų rūšis, kuri labai greitai išpopuliarėjo, kadangi yra atspari, spalvinga ir gerai dauginasi.
Akvariumuose patartina laikyti tik vieną patiną, nes yra agresyvūs ir gina teritoriją. Vikiteka
De paradijsvis (Macropodus opercularis) wordt in aquaria gehouden en komt oorspronkelijk uit Oost-India, Maleisië en Java.
De paradijsvis wordt ongeveer 10 cm groot. De kleur van de paradijsvis hangt af van de waterkwaliteit. De kleuren van deze vis is meestal lichtgroen met daarop bruine strepen, en aan de rand van de vinnen een zeer lichtblauwe tint. Men kan de mannetjes onderscheiden van de vrouwtjes doordat ze veel feller gekleurd zijn, langer zijn en vinpunten hebben.
De paradijsvis is enorm populair in de aquariumwereld. Het was één van de eerste ingevoerde aquariumvissen (rond 1869). Men houdt de vis het best in paartjes, in een middelgrote goed beplant aquarium. Het is aan te raden om de vrouwtjes een week voor de mannetjes in het aquarium te zetten. Hierdoor wordt een te dominant gedrag, wat tot vinnen bijten kan leiden, vermeden. De houder moet ervoor zorgen dat er op het aquarium een goede dekruit ligt zodat tocht boven de bak vermeden wordt (indien dit niet het geval is, kunnen de vissen sterven). Deze vis kan ook erg agressief zijn tegenover andere kleine vissen, het is dus af te raden de paradijsvis bij kleine vissen zoals Zuid-Amerikaanse tetrasoorten, of vissen met sluiervinnen/staarten zoals guppy of de Siamese Kempvis te zetten.
De vis heeft water nodig met een PH-waarde tussen de 6 en 7 en een waterhardheid tussen de 6-14 dGH; de temperatuur van het water is ideaal tussen minimum 23 °C en maximum 26 °C. Men moet ongeveer 15% van het water in de bak maandelijks vervangen, maar tijdens de broedtijd mag men het water niet vervangen. De beplanting van de bak is belangrijk, enerzijds moeten er veel planten zijn, voor de vis zodat hij kan schuilen, anderzijds zijn er voor de kweek drijvende planten nodig. De verlichting moet vrij sterk zijn omdat de planten moeten groeien, de drijvende planten vangen veel licht op.
Wat het voedsel betreft, kan men de paradijsvis het best levend voer geven, maar vlokvoer en diepvriesvoer accepteert hij ook.
De kweek van deze dieren gaat vrij gemakkelijk. Als de waterkwaliteit en de omgeving voldoen aan de eisen dan gaat het vanzelf. Het mannetje bouwt een nest uit planten en schuim. Het vrouwtje legt er dan de eieren in, daarna bevrucht het mannetje de eitjes. Het mannetje zal dan alle vissen die in de buurt komen verjagen, meestal ook het vrouwtje, dus het is best dat met de vis en het nest in een aparte kweekbak, met hetzelfde water uit de oorspronkelijke aquarium zet. In deze kweekbak mag het water zeker niet ververst worden, de kleine visjes kunnen de verandering van waterkwaliteit niet aan, en zullen sterven.
Bronnen, noten en/of referentiesDe paradijsvis (Macropodus opercularis) wordt in aquaria gehouden en komt oorspronkelijk uit Oost-India, Maleisië en Java.
Paradisfisk er en liten labyrintfisk som lever i dammer og rismarker fra Korea-halvøya til nord i Vietnam. Den er en populær akvariefisk, og en av de dyreartene som mennesker lengst har holdt i fangenskap. De ble importert til Europa allerede på 1800-tallet. Fiskene blir ca. 7,5 cm lange, og er ideelle eneboere i akvarier.
Paradisfisk er kan være aggressive mot mindre fisk eller artsfrender. I naturen lever de av insekter, bløtdyr og yngel. De er tolerante overfor et vidt temperaturområde. De tar det meste av fôr, men bør helst få ganske proteinrik føde.
Det er lett å se forskjell på kjønnene, da hannene er mer fargerike og har lengre finner enn hunnene.
Hannen bygger et skumrede, ofte støttet opp av plantemateriale. Deretter lokker han en hunn til redet, og hvis hunnen er fornøyd, vil fiskene «omfavne» hverandre og slippe egg og spermier i vannet. Hannen plukker opp de befruktede eggene mellom omfavnelsene, og spytter dem opp i skumredet, hvor han vil vokte eggene og yngelen til de er frittsvømmende.
Etter at leken er ferdig, har hannen ikke lenger noe behov for hunnen. Han behandler henne derfor som enhver annen inntrenger, og går brutalt til angrep for å skremme henne bort. Etter at eggene er klekket og yngelen har begynt å svømme fritt, er det best å fjerne hannen og fôre opp yngelen med infusorier eller nyklekket Artemia.
Det finnes også en albinoform av paradisfisken i handelen. Mange akvarister regner denne som mindre aggressiv enn viltformen.
Denne iktyologirelaterte artikkelen er foreløpig kort eller mangelfull, og du kan hjelpe Wikipedia ved å utvide den. Paradisfisk er en liten labyrintfisk som lever i dammer og rismarker fra Korea-halvøya til nord i Vietnam. Den er en populær akvariefisk, og en av de dyreartene som mennesker lengst har holdt i fangenskap. De ble importert til Europa allerede på 1800-tallet. Fiskene blir ca. 7,5 cm lange, og er ideelle eneboere i akvarier.
Paradisfisk er kan være aggressive mot mindre fisk eller artsfrender. I naturen lever de av insekter, bløtdyr og yngel. De er tolerante overfor et vidt temperaturområde. De tar det meste av fôr, men bør helst få ganske proteinrik føde.
Det er lett å se forskjell på kjønnene, da hannene er mer fargerike og har lengre finner enn hunnene.
Hannen bygger et skumrede, ofte støttet opp av plantemateriale. Deretter lokker han en hunn til redet, og hvis hunnen er fornøyd, vil fiskene «omfavne» hverandre og slippe egg og spermier i vannet. Hannen plukker opp de befruktede eggene mellom omfavnelsene, og spytter dem opp i skumredet, hvor han vil vokte eggene og yngelen til de er frittsvømmende.
Etter at leken er ferdig, har hannen ikke lenger noe behov for hunnen. Han behandler henne derfor som enhver annen inntrenger, og går brutalt til angrep for å skremme henne bort. Etter at eggene er klekket og yngelen har begynt å svømme fritt, er det best å fjerne hannen og fôre opp yngelen med infusorier eller nyklekket Artemia.
Det finnes også en albinoform av paradisfisken i handelen. Mange akvarister regner denne som mindre aggressiv enn viltformen.
Multimedia w Wikimedia Commons Wielkopłetw wspaniały[2],[3], wielkopłetw chiński[4] (Macropodus opercularis) – gatunek słodkowodnej ryby z rodziny guramiowatych (Osphronemidae). Uznawany jest za jedną z najstarszych ryb akwariowych. Do Europy sprowadzony w 1869[5].
Wschodnie Chiny.
Ciało silnie bocznie spłaszczone. Płetwy nieparzyste znacznie wydłużone i spiczasto zakończone. Dorasta do 9 cm długości.
Samce barwniejsze, mają dłuższe zakończenia płetw nieparzystych.
Ryba drapieżna i niezgodna, a w okresie tarła agresywna nawet wobec samic swojego gatunku. Z tego powodu zaleca się utworzenie w dekoracji akwarium kryjówek dla samic i pozostałych ryb. Samiec sprawuje opiekę nad ikrą i narybkiem.
Wielkopłetw wspaniały,, wielkopłetw chiński (Macropodus opercularis) – gatunek słodkowodnej ryby z rodziny guramiowatych (Osphronemidae). Uznawany jest za jedną z najstarszych ryb akwariowych. Do Europy sprowadzony w 1869.
Macropodus opercularis é um peixe da subordem Anabantoidei (anabantídeos), família Osphronemidae.[1][2] São caracterizados por possuirem um órgão respiratório semelhante a um pulmão, designado por orgão labirinto, que lhes permite respirar ar. Muito apreciados na aquariofilia, são agressivos com peixes menores e até equivalentes em tamanho. Originários do Leste Asiático. Seu nome popular (no Brasil) é peixe-paraíso ou peixe-do-paraíso.
Vista frontal
Vista lateral
Fêmea a esquerda e macho à direita
Dois machos em interacção
Macropodus opercularis é um peixe da subordem Anabantoidei (anabantídeos), família Osphronemidae. São caracterizados por possuirem um órgão respiratório semelhante a um pulmão, designado por orgão labirinto, que lhes permite respirar ar. Muito apreciados na aquariofilia, são agressivos com peixes menores e até equivalentes em tamanho. Originários do Leste Asiático. Seu nome popular (no Brasil) é peixe-paraíso ou peixe-do-paraíso.
Rajovec dlhoplutvý (Macropodus opercularis) je druh ryby z čeľade labyrintkovité.
Rajovec dlhoplutvý pochádza z východnej Ázie (Kórea, Taiwan, Vietnam).
Rajovec dlhoplutvý dorastá do maximálnej veľkosti 9 až 15 cm. Na bokoch tela sa nachádza kresba priečnych pásov červenej, modrej a hnedej farby. Jedna vyšľachtená forma, ktorá sa v prírode nevyskytuje, je albín. Samec má predĺženú dorzálnu, kaudálnu a análnu plutvu, ktorými sa predvádza aby zapôsobil na samičku, alebo zastrašil iné samce. Rajovec znáša aj nízke teploty až do 15 °C, ktoré nie sú typické pre tropické sladkovodné ryby, a v letných mesiacoch môže byť chovaný aj v rybníku.
Obýva plytké porastené vody (napr. ryžové polia). Žije na pobreží i v brakickej vode. Je to omnivorný druh (všežravec), ktorý dáva prednosť väčšej živej potrave, ako sú napr. larvy hmyzu, a iné živé organizmy, ktoré sa vyskytujú v horných a stredných vrstvách vodného prostredia. V podmienkach chovu v starostlivosti človeka sú to aj tubifexi, malé alebo sekané väčšie dážďovky, rupice, ako aj umelá potrava, ktorá je určená pre tento druh. Samec stavia penové hniezda na vodnej hladine. Pár bráni svoje vytieracie teritórium spoločne, ale iba do skončenia trecej periódy. Samička kladie niekoľko sto ikier, ktoré sa vyliahnu asi po dvoch dňoch. Po ukončení trecej periódy, je nutné samicu odloviť, pretože by ju samec neustále prenasledoval (čo sa stáva hlavne v malých akváriách). Je to tzv. otcovský typ rodiny, kedy ošetrovanie ikier cez ich embryonálny a larválny vývoj až do voľného rozplávania plôdika, preberá samec.
Pri chove v starostlivosti človeka v akváriu, tak ako aj v svojich pôvodných ekologických nikách výskytu, sa zdržuje v horných až stredných vrstvách vodného prostredia. Pri chove v starostlivosti človeka by sa hodnota pH mala pohybovať v rozmedzí 6,8 až 8,0; celková tvrdosť vody (°dGH) v rozmedzí 4,0 - 18,0 °N a teplota v rozmedzí 16,0 - 26,0 °C. V rámci druhu je znášanlivý, ale k menším druhom môže byť agresívny.
Commons ponúka multimediálne súbory na tému Rajovec dlhoplutvý
Wikidruhy ponúkajú informácie na tému Rajovec dlhoplutvý
Rajovec dlhoplutvý (Macropodus opercularis) je druh ryby z čeľade labyrintkovité.
Makropoden (Macropodus opercularis), eller paradisfisken som den först kallades, tillhör gruppen makropoder i familjen guramier inom underordningen labyrintfiskar. Makropoden var den första tropiska akvariefisk som importerades till Europa, men den förekommer i naturen även i subtropiska områden.
Omkring 100 makropoder skickades från Kina år 1869. med hjälp av marinofficeren Gérault, på förfrågan av franske konsuln Eugène Simon (1868-1869), boende i Ningbo, Zhejiang Province, i sydöstra Kina.
Pierre Carbonnier fick 12 hanar och 5 honor av de 22 som levande nådde Paris, och han skrev senare en avhandling om deras lek och förmering. (fr. Rapport et Observations sur l'accouplement d'une espèce de poisson de Chine; 1869) och nya observationer av den kinesiska fisken som tillhör släktet makropoder. (fr. Nouvelle Note sur un poisson de Chine appartenant au genre macropode; 1870) Två år senare, 1871, hade han från dessa djur odlat fram cirka 600 makropder. [2] Under 1998 återimporterades ett antal vildfångade makropoder från Asien, vilka under en tid hölls i Leipzig Zoo. De och deras avkomma spreds sedan vidare, bland annat till Tierpark Berlin.
På sommaren kan makropoden hållas i mindre utomhusdammar i Sverige. När temperaturen går ner till 4 °C övergår den troligtvis till att helt andas med gälar istället för med labyrintorganet. Det är därför rimligen bättre för fiskarna om man fångar in dem på hösten och håller dem i uppvärmda akvarier under vintern.
Vilda exemplar når en maxlängd om 6,7 centimeter,[3] men akvarielevande individer kan uppnå 10 centimeters längd.
Makropoden (Macropodus opercularis), eller paradisfisken som den först kallades, tillhör gruppen makropoder i familjen guramier inom underordningen labyrintfiskar. Makropoden var den första tropiska akvariefisk som importerades till Europa, men den förekommer i naturen även i subtropiska områden.
Omkring 100 makropoder skickades från Kina år 1869. med hjälp av marinofficeren Gérault, på förfrågan av franske konsuln Eugène Simon (1868-1869), boende i Ningbo, Zhejiang Province, i sydöstra Kina.
Pierre Carbonnier fick 12 hanar och 5 honor av de 22 som levande nådde Paris, och han skrev senare en avhandling om deras lek och förmering. (fr. Rapport et Observations sur l'accouplement d'une espèce de poisson de Chine; 1869) och nya observationer av den kinesiska fisken som tillhör släktet makropoder. (fr. Nouvelle Note sur un poisson de Chine appartenant au genre macropode; 1870) Två år senare, 1871, hade han från dessa djur odlat fram cirka 600 makropder. Under 1998 återimporterades ett antal vildfångade makropoder från Asien, vilka under en tid hölls i Leipzig Zoo. De och deras avkomma spreds sedan vidare, bland annat till Tierpark Berlin.
På sommaren kan makropoden hållas i mindre utomhusdammar i Sverige. När temperaturen går ner till 4 °C övergår den troligtvis till att helt andas med gälar istället för med labyrintorganet. Det är därför rimligen bättre för fiskarna om man fångar in dem på hösten och håller dem i uppvärmda akvarier under vintern.
Vilda exemplar når en maxlängd om 6,7 centimeter, men akvarielevande individer kan uppnå 10 centimeters längd.
Cennet balığı (Macropodus opercularis), Osphronemidae familyasından küçük bir balık türü.
Yabani bölgede yırtıcıdırlar. böcekler, omurgasız hayvanlar ve yavru balıkları yerler.
Wikimedia Commons'ta Cennet balığı ile ilgili çoklu ortam belgeleri bulunur. 
Wikispecies'te Cennet balığı ile ilgili detaylı taksonomi bilgileri bulunur. Cennet balığı (Macropodus opercularis), Osphronemidae familyasından küçük bir balık türü.
Yabani bölgede yırtıcıdırlar. böcekler, omurgasız hayvanlar ve yavru balıkları yerler.
.jpg)
Ця рибка походить з Південно-Східної Азії. Водиться в невеликих водоймах, канавах, у рисових чеках. Ареал макропода — узбережна смуга боліт, рисових полів і неглибоких озер від В'єтнаму до Кореї. Риби, особливо північних частин ареалу, добре пристосовані до переохолодження води до +15 °С, невимогливі до якості води та їжі.
Макропод — одна із перших акваріумннх риб, завезених у Європу в другій половні XIX ст[1]. У 1869[2] році з китайського міста Наньгіо на військовому кораблі «Імператриця» французький офіцер привіз до Парижа екзотичних риб, які були зовсім не схожі на золотих рибок[1]. Це були відомі тепер макроподи. Вони зацікавили французького вченого-натураліста П'єра Карбоньє. Біологічні особливості, поведінка і процес розмноження вразили вченого. Рибки збудували з повітряних бульбашок гніздо, що плавало на поверхні води, відклали туди ікру, і, що найдивовижніше — самець немов нянька доглядав за мальками! Новина сколихнула уяву багатьох любителів природи. Тодішній Париж вирував. Легкість розмноження макроподів дала змогу розгорнути вигідну торгівлю. Через сім років макроподи потрапили до Німеччини, а звідти через два роки — й до Росії[1].
Його тіло видовжене, дуже стиснуте з боків, завдовжки до 10 см. Довгі спинний і анальний плавці в самця загострені й закінчуються ниточками. Такі самі вирости є й на ліровидному хвостовому плавці. Тіло макропода коричневе або зеленувато-коричневе. На боках чергуються широкі зелені й червоні вертикальні смуги. Спинний і анальний плавці сині, кінчики плавців і хвіст — червоні. Самки менш яскраві і майже удвічі менші.
Крім простої неокультуреної форми, раніше була відома варіація з великими вуалевими плавцями і яскравим забарвленням. Саме ці рибки були відомі під назвою «райських»[1]. На жаль, до наших днів ця декоративна форма не дійшла і вважається втраченою[1].
Останнім часом виведено блакитну форму макропода із світло-блакитним тілом, синім малюнком на боках і плавцях. Зустрічаються й макроподи-альбіноси з молочно-білим тілом, на якому зберігся ледь помітний червонуватий малюнок.
Розмножувати макроподів можна в посудинах невеликих об'ємів. Субстратом для нересту може бути ричія, рогата папороть або будь-які інші рослини, що плавають на поверхні води.
Дорослі статевозрілі риби перед нерестом повинні бути розсаджені на кілька днів у різні посудини. Готові до нересту плідники відразу після вміщення їх до нерестовища починають цікавитись один одним. Ініціатором нересту завжди є самець. 3годом він починає будувати з повітряних бульбашок плаваюче гніздо, куди після кожного ікрометання риби складатимуть ікру. Там вона буде знаходитись у найсприятливіших умовах, тому що ікра, розвиваючись, потребуе багато кисню.
Відомі випадки, коли самець будує гніздо не на поверхні води, а в дуплах корчів або інших місцях, де гніздо чимось захищене зверху і не може спливти.
Самка, яка готова до ікрометання, повинна мати здуте черевце, наповнене ікрою. Нерест починається з того, що самка підпливає до гнізда, біля якого плаває самець. Ікринки, які викидає самка і відразу запліднює молоками самець, падають на дно. Самець швидко збирає ікринки в рот і випльовує їх у гніздо. Так може повторюватись багато разів, поки самка не викине майже всю ікру. Після кожного ікрометання самка повинна мати змогу сховатись серед рослин, щоб перепочити. Якщо вона не матиме такої можливості, то самець може навіть вбити її. Тому після закінчення нересту самку виловлюють і відсаджують. Турботи по догляду за ікрою бере на себе самець. Приблизно через чотири дні самця також видаляють з нерестовища. Якщо цього не зробити, самець може знищити майже весь виводок.
Нерестовищем може бути невеликий акваріум. Його заповнюють на 3/4 старою акваріумною водою і на 1/4 м'якою свіжою водою. Рівень води 7—15 см для невеликих видів риб і 20 см — для великих. З дрібнолистих рослин створюють схованку для самки.
Коли все готове, до нерестовища висаджують пару риб і підвищують температуру води на 2-З °С. Оглянувши кожний закуток і переконавшись, що там немає суперників, самець розпочинає будувати гніздо. Змішуючи воду із слиною, він пускає невеликі бульбашки, з яких і будує округле гніздо — справжній повітряний замок. Кожний вид робить гніздо за «власним проектом» на "поверхні води, під листком або в печерці. Гніздо з піни допомагає зберегти ікру в брудній болотяній воді. Закінчивши будувати гніздо, самець перестає відганяти самку, навпаки, запрошує її до гнізда, виконуючи ритуальний танок. Під час метання ікри риби стискують одне одного на якусь мить і видавлюють ікру та молочко. Велика краплина жиру підносить прозорі кульки ікри на поверхню. Дбайливий батько поквапливо ловить їх ротом і випльовує в гніздо. Іноді він дозволяє самочці допомогти йому. Навіть ті ікринки, що відразу потрапили в піну, самець ще раз втягне у рот і виплюне, щоб змити з ікринки мікроорганізми. Крім механічного очищення, це й своєрідне дезинфікування ікри. Слина лабіринтових риб має здатність вбивати збудників хвороб[2].
Після нересту в гнізді залишається до 1000–2000 ікринок. Самець проганяє самку й стереже гніздо. Якщо самку вчасно не виловити з нерестовища, то самець може її вбити. Маленький вартовий нападає на кожного, хто наблизиться до гнізда.
Трапляється, що самець не набув батьківських інстинктів або йому заважають несприятливі умови, і він кидає гніздо й поїдає ікру. Такого самця треба негайно висадити з нерестовища. Ікра розвиватиметься самостійно. Щоб вона не загинула від грибкових хвороб, у воду додають 2—3 краплі 1% -ного розчину метиленового синього на кожний літр води.
Через 1—2 дні з ікри прокльовуються маленькі личинки й повисають під гніздом. Цікаво, що вигодувати мальків у перші дні допомагає гніздо. Рослинні частинки, слина, яка містить білки, втрачає до того часу бактерицидні властивості й починає розкладатися. Під гніздом збираються хмари інфузорій, коловерток, дрібних черв'яків, а потім і рачки. Такі самі скупчення дрібних істот є й серед коріння плаваючих рослин. Як тільки мальки попливуть і почнуть їсти, самця треба висадити.
Через 8—12 днів від початку живлення малькам дають циклопів. Їжі у виростковому акваріумі повинно бути багато, щоб мальки плавали серед неї. Кожних два дні 2/3 об'єму води обережно замінюють свіжою.
Лабіринт починає допомагати малькам дихати через З—5 тижнів після народження. Коли мальки дихають тільки зябрами, рівень води в нерестовищі зберігається невисоким, воду постійно продувають дуже дрібними бульбашками повітря. Не можна в цей час знижувати температуру води. Сигналом, що мальки почали дихати також за допомогою лабіринту, є їхня поведінка: вони регулярно спливають до поверхні води й заковтують повітря[2]. Тепер можна підвищити рівень води у виростковому акваріумі й поступово, на 1—2°С на тиждень, знижувати температуру води.
При додержанні всіх вимог мальки лабіринтових риб ростуть швидко й у віці кількох місяців набувають забарвлення дорослих. Якщо ріст молоді нерівномірний, то менших мальків можуть поїдати більші. Запобігти цьому можна, сортуючи мальків за розміром.
Дрібні лабіринтові риби стають статевозрілими в 7— 8 місяців, більші — трохи пізніше.
Годують мальків крутим яєчним жовтком та інфузоріямн. Пізніше, коли мальки матимуть змогу живитись більшим кормом, їм починають давати личинок циклопа. Ростуть мальки краще у великій посудині, де зручно підмінювати воду і підтримувати належну чистоту.
Риси, характерні для макропода (невибагливість до кормів, якості води, а також здатність протистояти багатьом хворобам) пояснюють його популярність в початківців. Макроподи мають здатність зчищати і поїдати водорості. Крім того, макроподи ще й санітари акваріума. Вони за кілька днів можуть урятувати його мешканців від гідр і планарій. Занесені разом з кормом із природних водойм, гідри нападають на мальків, жалять дорослих риб. Щоб позбутися їх, потрібно на кілька днів до акваріума без риб пустити голодних макроподів[2]. Тому зрозуміло, чому вже понад сто років ця чудова рибка успішно культивується акваристами всього світу.
Гурамі, макроподам потрібен акваріум на 50—70 л. Головну роль під час утримання цих риб відіграє не об'єм води для дихання, а вільне місце, де б риби могли плавати.
Пара макроподів може досить довго жити в невеличкому добре засадженому рослинами акваріумі при температурі 18— 30 °С, навіть якщо їх годувати виключно штучними кормами.
До якості води риби не вимогливі, але раз на тиждень треба замінювати 1/10 об'єму води свіжою, бо у свіжішій воді півники й макроподи б'ються особливо часто[2]. Риби люблять яскраве освітлення. На поверхню води такого акваріума пускають плавати ричію, водяну папороть, пістію тощо.
Влаштовують в акваріумі й кілька схованок з рослин, корчів, каміння. Годують риб будь-яким кормом: живим, рослинним, зрідка сухим. Гурамі, макроподи й півники їдять молюсків, спритно витягаючи їх за ногу з черепашки.
Старі самці, особливо півники й макроподи, стають з кожним нерестом усе агресивнішими і часто вбивають самку[2]. Відібраних рибок розлучають на тиждень-два й посилено годують різноманітною їжею, уникаючи давати циклопів і дафній, бо після годівлі ними риби нерідко поїдають потомство[2].
Гніздо з бульбашок
Тільки що вилупилися мальки, які ще не покинули гніздо бульбашки
Вилюплюються мальки
Cá thiên đường (danh pháp Macropodus opercularis), tên khác: săn sắt, sin sít, cá cờ chấm, là một loại cá nước ngọt sống ở ao hồ và ruộng lúa ở Việt Nam (sinh sống nhiều ở các thửa ruộng xã Lũng Vân, trải dài từ Vinh đến Tuy Hoà (ngoại trừ lưu vực sông Hương nơi chảy ra Huế và thị trấn Đông Hà, Quảng Trị). Loài này còn xuất hiện ở thượng nguồn sông Đồng Nai (chảy qua Sài Gòn), cụ thể ở vùng Đồng Tháp Mười thuộc huyện Tân Phước (tỉnh Tiền Giang). Ngoài ra trên thế giới, cá phân bố ở Lào, Campuchia, Malaysia, Trung Quốc, Hồng Kông, Đài Loan, Nhật Bản, Hàn Quốc.
Kích thước tối đa 6.7 cm nhưng có thể lớn đến 8 cm trong môi trường nuôi dưỡng. Số lượng gai vây lưng (tia cứng): 11 - 17; tia vây lưng (tia mềm): 5 - 10; gai vây hậu môn: 7 – 22; tia vây hậu môn: 9 – 15; đốt sống: 27 – 29. Đuôi hình chiếc nĩa, ở cá đực hai thuỳ đuôi kéo dài; viền ngoài gần gốc đuôi có hình răng cưa nhọn; có một chấm xanh viền đỏ nổi bật trên nắp mang; ở mẫu vật, trên thân có 7-11 sọc nổi bật và đậm màu trên nền vàng nhạt (ở cá thể sống là những sọc xanh trên nền thân màu hanh đỏ); một vạch đen kéo dài từ miệng qua mắt đến chấm xanh trên nắp mang, đầu và lưng có nhiều chấm đen, khe và viền vảy nhạt màu hơn vảy. Cá đực có màu sắc sặc sỡ còn cá cái có màu nhạt, đục hơn và cỡ nhỏ hơn.
Loại cá nhỏ này (con lớn dài khoảng 10 cm), vảy có nhiều màu sắc sặc sỡ. Cá thiên đường là một trong những loài hung hãn hơn trong họ này. Chúng tấn công nhau và có thể giết chết cá nhỏ. Trong môi trường tự nhiên, chúng là loài săn mồi với thức ăn là côn trùng, loài không xương sống, tép.
Cá thiên đường đực thường hung dữ, khá hiếu chiến, quấy rối và tấn công (đá) lẫn nhau để tranh giành lãnh thổ cũng như có khả năng giết chết cá con nhỏ, nhất là trong mùa sinh sản. Cá đực chọn nơi yên tĩnh để nhả bọt sền sệt và dẫn dụ cá cái đến để đẻ trứng, tổ bọt thường có bán kính xấp xỉ 15 cm, số lượng trứng có thể lên đến 300, sau khi thụ tinh trứng được cá bố mẹ nhả lên tổ bọt và cá đực tiếp tục chăm sóc trứng. Trứng nở sau 1 ngày và sau 3 ngày thì cá con bơi lội tự do được. Thức ăn của cá bột là những vi sinh vật có trong nước.
Trong tự nhiên, chúng là động vật ăn thịt, ăn côn trùng, động vật không xương và trứng. Loài này là một trong số ít các loài cá có thể thay đổi màu sắc của nó (nhẹ hơn hoặc tối hơn) khi phản ứng với các kích thích.
Cá thiên đường rất khỏe trong tự nhiên thích hợp với hầu hết các điều kiện nước, sống sót trong nước mát và ấm như nhau, có thể tồn tại ở các ao tù nước đọng thậm chí là cống rãnh. Chúng có thể được giữ ở hồ ngoài trời.
Sống ở miền nhiệt đới, trong môi trường nước ngọt, gần bề mặt, độ pH: 6.0 – 8.0; độ cứng dH: 5 – 19, nhiệt độ: 16 – 26 °C. Khả năng chịu lạnh tuyệt vời nhiệt độ ưu thích là 23 °C. Cư ngụ ở những vùng nước trũng, từ vùng bụi hoang ven bờ hay vũng nước tù ở gần sông, suối cho đến những con kênh dẫn nước bên cạnh những ruộng lúa. Ở Việt Nam, loài này còn xuất hiện ở vùng cao nguyên thượng nguồn của sông Đồng Nai. Chúng có thể sống nơi nước đục và nghèo ô-xy hoà tan (nhờ khả năng thở trực tiếp).
Chúng là động vật ăn tạp nên chấp nhận hầu như bất kỳ thực phẩm nào, tuy nhiên chúng rất chuộng một chế độ ăn uống hợp lý giàu protein (trái ngược với các loại thực phẩm thực vật dựa trên các loại được bán với cá vàng) từ mẩu thịt băm nhỏ đến các loại côn trùng. Chúng cũng thích ăn tất cả những loài động vật thuỷ sinh kích thước nhỏ (ấu trùng muỗi, sâu đen và ruồi nhỏ) kể cả cá nhỏ.
Cá thiên đường được nuôi làm cảnh và là loài cá cảnh thứ hai sau cá vàng được nhập cảnh vào châu Âu (Pháp 1869, Đức 1876) bởi hình dáng nó rất đẹp, có nhiều màu sặc sỡ.
Cá thiên đường cũng được dùng để giải trí bằng cách cho cá đực chọi nhau do bản tính cá đực thường hung dữ, hiếu chiến. Lúc bấy giờ, các loại cá ngoại nhập còn rất xa lạ với lũ trẻ con miền quê, nên chơi cá thiên đường luôn là lựa chọn số một. Thêm nữa, cá dễ nuôi, dễ tìm hơn. Khi chơi, chung quanh phải mang nhiều chai lọ thủy tinh, thau nhựa, gáo dừa... đựng nhiều cá dự phòng. Bởi với cá thiên đường, con nào cừ nhất cũng chỉ có thể đủ sức để đấu đá chừng 10 phút. Nếu không mang theo cá dự phòng, cuộc vui sẽ tàn ngay.
Cá còn là món ăn đặc sản nổi tiếng ở vùng Đồng Tháp Mười thuộc huyện Tân Phước (tỉnh Tiền Giang) trước đây và cũng là loại thực phẩm phổ biến của người dân xứ Mường Bi (xã Lũng Vân, Tân Lạc, tỉnh Hòa Bình).
Thời gian khoảng 10 năm trở lại đây (2002-2012) loài thủy sản này mất dạng dần và hiện tại gần như đã tuyệt chủng do quá trình khai hoang phục hóa, độ phèn chua giảm dần không còn thích nghi cho cá sinh sống. Thêm vào đó gần đây người dân các vùng nông thôn bắt cá theo kiểu hủy diệt, cộng với việc sử dụng thuốc bảo vệ thực vật trong nông nghiệp gây ô nhiễm môi trường nước làm cho loại cá này cũng như nhiều loại thủy sản khác không còn điều kiện sinh sống. Ở các vùng khác, cá cũng bị đánh bắt đến tận diệt để làm thực phẩm mà không có một chương trình bảo tồn nào khiến số lượng cá khá ít ỏi trong tự nhiên.
Phương tiện liên quan tới Macropodus opercularis tại Wikimedia Commons
Cá thiên đường (danh pháp Macropodus opercularis), tên khác: săn sắt, sin sít, cá cờ chấm, là một loại cá nước ngọt sống ở ao hồ và ruộng lúa ở Việt Nam (sinh sống nhiều ở các thửa ruộng xã Lũng Vân, trải dài từ Vinh đến Tuy Hoà (ngoại trừ lưu vực sông Hương nơi chảy ra Huế và thị trấn Đông Hà, Quảng Trị). Loài này còn xuất hiện ở thượng nguồn sông Đồng Nai (chảy qua Sài Gòn), cụ thể ở vùng Đồng Tháp Mười thuộc huyện Tân Phước (tỉnh Tiền Giang). Ngoài ra trên thế giới, cá phân bố ở Lào, Campuchia, Malaysia, Trung Quốc, Hồng Kông, Đài Loan, Nhật Bản, Hàn Quốc.
Макропод — одна из первых аквариумных рыб. В Европу его завезли в 1869 году, в Париже его разведением успешно занимался Пьер Карбонье, что фактически дало начало современному разведению тропических рыб в аквариумах. Позднее, в 1876 году макропод попал в аквариумы Берлина.
В аквариумах выносливы, переносят кратковременное повышение температуры воды до 35 °C, мирятся даже с несвежей водой, не нуждаются в фильтрации и аэрации воды. Поедают мелких беспозвоночных и предупреждают чрезмерное размножение улиток и плоских червей.
Многие самцы макроподов довольно агрессивны друг к другу и по отношению к другим рыбкам, поэтому макроподов лучше держать одной парой и сажать с ними крупных рыб. Особенно не рекомендуется содержать в одном аквариуме с макроподами телескопов, скалярий и дискусов, а также всех мелких видов рыб — неонов, данио и других.
Макроподы являются долгожителями среди лабиринтовых рыбок и при благоприятных условиях живут в аквариумах до 8—10 лет, однако наиболее успешными производителями остаются примерно до половины этого срока.
Для нереста самец строит вблизи растений у поверхности гнездо из пузырьков. При нересте самец сжимает самку, обвивая её поперёк своим телом, и выдавливает из неё икру. Икра легче воды, поэтому всплывает, а самец собирает её в пену и охраняет до появления малышей.
Заботой об икринках и мальках до 10 дней занимается самец, подновляя гнездо. При этом он перебирает и перекладывает икринки, собирая ртом расплывающееся потомство и возвращая его обратно. Иногда самка, оставленная в аквариуме достаточного размера, помогает самцу заботиться о потомстве. В этом случае, по-видимому, очень важно поведение самца. Он может быть очень агрессивен даже по отношению к супруге, и ей приходится прятаться в зарослях растений.
При разведении макроподов в небольших временных нерестилищах большинство аквариумистов отсаживают самок тотчас по окончании икрометания, а самцов отделяют от мальков, когда последние начинают свободно плавать.
Диплоидное число хромосом — 42[6]. Размер генома — 0,59 пг (C value)[7].
Макропод — одна из первых аквариумных рыб. В Европу его завезли в 1869 году, в Париже его разведением успешно занимался Пьер Карбонье, что фактически дало начало современному разведению тропических рыб в аквариумах. Позднее, в 1876 году макропод попал в аквариумы Берлина.
В аквариумах выносливы, переносят кратковременное повышение температуры воды до 35 °C, мирятся даже с несвежей водой, не нуждаются в фильтрации и аэрации воды. Поедают мелких беспозвоночных и предупреждают чрезмерное размножение улиток и плоских червей.
Многие самцы макроподов довольно агрессивны друг к другу и по отношению к другим рыбкам, поэтому макроподов лучше держать одной парой и сажать с ними крупных рыб. Особенно не рекомендуется содержать в одном аквариуме с макроподами телескопов, скалярий и дискусов, а также всех мелких видов рыб — неонов, данио и других.
Макроподы являются долгожителями среди лабиринтовых рыбок и при благоприятных условиях живут в аквариумах до 8—10 лет, однако наиболее успешными производителями остаются примерно до половины этого срока.
蓋斑鬥魚是一種小型的淡水魚，又名三斑鬥魚、台灣鬥魚，香港稱之為叉尾鬥魚，中國南部稱之為花手巾。英文名稱為Paradise fish（天堂魚），日本人稱台灣金魚。原產於海南島、广东、广西、中南半島及台灣。此物種為繼金魚後第2種被傳入西方的中國觀賞魚，也是第1種被帶到歐洲且能成功人工養殖的淡水熱帶魚。於1869年由法國領事從寧波寄往巴黎，水族市面常又可稱為彩兔。
蓋斑鬥魚具有迷器輔助呼吸器官，可以直接呼吸水面空氣。頭部眼後到鰓蓋有一黑色紋，鰓蓋上有一暗綠色圓斑。成魚體長約5至7公分，通常雄魚體型較大、雌魚較小，雄魚顏色較為鮮豔，身上的條狀斑紋較為明顯、色彩也較艷麗；雌魚的色澤則比較淡。此外，雄魚會擁有較長的尾鰭且呈燕尾狀，雌魚的尾鰭短，燕尾狀不明顯。雄魚可活3至6年，雌魚則為2至3年。
蓋斑鬥魚主要棲息於池塘、沼澤地帶、稻田等水流和緩的地區。群居於水草覆蓋區，以浮游動植物、水生昆蟲、蚊蟲幼蟲、蚊蟲、甚至是渦蟲、舌蛭等為食。最佳生長的水溫範圍約為攝氏20度～27度，但是在攝氏4度～38度的水溫中依然可存活。適合生活的pH值在6.0至8.0。
蓋斑鬥魚的交配繁殖期在每年的3月到10月間，發情的成年鬥魚一年約可交配1至4次。這時的成年雄性鬥魚會出現性徵變化，背鰭、腹鰭、尾鰭會一直延長至體長的一倍左右，身上的鱗片也會發出紅、藍相間的光澤。母魚則是因為抱卵而腹部鼓大。在繁殖期間，雄蓋斑鬥魚會為了搶地盤、爭領域而變的凶猛出現明顯鬥性，往往會與靠近的雄魚打的很激烈甚至重傷、死亡。
雄蓋斑鬥魚在發情時會在水面上吐泡築成「泡巢」，供雌鬥魚在交配時產卵用。交配時雄魚以身體環抱雌魚，輕壓刺激雌魚腹部使雌魚排卵後，雄魚會同時射精使卵受精。排卵後雌魚會呈現短暫的昏迷狀態，此時雄魚會將卵一一銜至泡巢上固定，雌魚清醒後亦會幫忙。此交配動作會重複數十次直到雌魚卵排完。總共可產出約數百顆卵。一旦交配完成，雄蓋斑鬥魚會負責守護泡巢上的受精卵及不斷的補強泡巢，並驅逐其他接近的鬥魚，其中也包括原本負責交配產卵的雌鬥魚。
蓋斑鬥魚受精卵約兩天時間便能孵出幼魚，視氣溫而定。剛孵出兩三天的幼魚還無法平游，以體內的卵黃囊維生。可平游後以水中的浮游生物為主食。雄魚會持續照顧仔魚直到仔魚可自行游開覓食。成長快速，約半年即可發育成熟。
雄魚與泡巢上的受精卵
快孵化的卵
剛出生的仔魚還不會平游，垂掛在泡巢下
雄魚會照顧仔魚
此章節的中立性有争议。台灣的蓋斑鬥魚由於地理上的區隔，演化出不同於東南亞地區的亞種。台灣的蓋斑鬥魚也根據分布地區的不同分成食水嵙型、三義型、嘉義型、北埔龍潭型。台灣清華大學曾晴賢博士由DNA鑑定結果確定以上四型DNA相近，可視為同一種。但是網路論壇與學術文獻仍眾說紛紜，即便DNA鑑定後視為同一種，但是在外觀上與東南亞種的蓋斑鬥魚仍有部分區別。[來源請求]且與其他鬥魚品種不同只在發情期具有攻擊性成為了唯一可進行群養的品種。
除上之外還有汐止/南港型、龍潭/大溪型、外島金門型(與大陸的基因相似)。
1990年代，由於台灣的環境汙染、農藥濫用、過度開發以及外來種蓋斑鬥魚與台灣鬥魚的雜交，台灣純種的蓋斑鬥魚日漸稀少。行政院農委會於1990年將台灣蓋斑鬥魚列入「珍貴稀有保育類野生動物」(Rare valuable species)予以保護。2009年再修正保育類野生動物名錄，將臺灣鬥魚自「珍貴稀有野生動物」修正為「一般類野生動物」。原因是經由許多地方政府、學校及業餘愛好者，投入大量努力保護環境或人工飼育族群之下，臺灣鬥魚在許多靜水域裡，已有許多的繁衍族群。而且本種並非臺灣特有魚種，應無立即瀕危之虞，故由保育類名錄中移出。但是水族界與業餘飼養玩家強烈質疑此項說法，因為台灣鬥魚與外來種蓋斑鬥魚即使外觀上很難去區別，但是生活特性與部份特徵仍然有許多可議之處。且到處流放外來種“彩兔”的行為，已壓迫到本土種生存空間。
尤係基因污染之嚴重不容小覷。雖該魚大量復育有減少滅絕之虞，基於純台灣原生種之特性，一般野外發現魚種已有基因混種的發生，值得各界進一步研究改善。以外觀而言野生蓋斑鬥魚(野三斑)與市售的彩兔差異性，就原生種來看: 一、頭部略為凹陷且斑點較少較不明顯，情緒不穩定時從頭頂到背鰭中間會有一調淺色的縱帶。二、魚嘴較彩兔小。三、身體斑紋部份紅斑較藍斑多而明顯。其餘特徵仍需進一步做基因的研究。
蓋斑鬥魚是一種小型的淡水魚，又名三斑鬥魚、台灣鬥魚，香港稱之為叉尾鬥魚，中國南部稱之為花手巾。英文名稱為Paradise fish（天堂魚），日本人稱台灣金魚。原產於海南島、广东、广西、中南半島及台灣。此物種為繼金魚後第2種被傳入西方的中國觀賞魚，也是第1種被帶到歐洲且能成功人工養殖的淡水熱帶魚。於1869年由法國領事從寧波寄往巴黎，水族市面常又可稱為彩兔。
_edit.jpg)
(本文参照)
英名 Paradise fish
タイワンキンギョ(台湾金魚、Macropodus opercularis)はスズキ目オスフロネムス科の淡水魚である。
英名ではパラダイスフィッシュ（paradise fishまたはparadise gouramis）、沖縄方言ではトゥーイュ (国頭・名護)、ドゥビーラ (首里・西原・佐敷)、トウギョ (国頭)と呼ばれる。
なお、名前に「キンギョ」とあるが、コイ目のキンギョとは無縁の魚である。
全長7-8cm。体は側扁している。また、尾鰭の後縁は深く切れ込んでいる。
日本では沖縄県と鹿児島県から報告がある。国外では台湾、福建省より南の中国、東南アジアなどに分布している。 日本での分布は自然分布ではなく国外から持ち込まれて分布しているとされるが、最近は減っている。
本種は河川の下流域の川の流れが緩やかなところや、水田に生息している。 オスは浮草の間に泡で巣を作る。オスとメスは抱き合うように産卵、放精し、卵と稚魚はオスが保護する。
本種はベタやキノボリウオなどと同じようにラビリンス器官をもっているため、比較的酸素の少ない水でも生活できる。
この項目は、魚類に関連した書きかけの項目です。この項目を加筆・訂正などしてくださる協力者を求めています（Portal:生き物と自然/プロジェクト:生物）。
タイワンキンギョ(台湾金魚、Macropodus opercularis)はスズキ目オスフロネムス科の淡水魚である。
英名ではパラダイスフィッシュ（paradise fishまたはparadise gouramis）、沖縄方言ではトゥーイュ (国頭・名護)、ドゥビーラ (首里・西原・佐敷)、トウギョ (国頭)と呼ばれる。
버들붕어(학명: Macropodus ocellatus)는 농어목 오스프로네무스과에 속하는 어류로, 한반도에서 북부 베트남에 걸쳐 분포한다. 투어(鬪魚)라고도 한다. ‘붕어’라는 이름이 붙어 있지만 붕어와는 계통적으로 관계가 없다. 일본에는 일제 강점기 때 한반도에서 유입되어 쵸-센부나(일본어: チョウセンブナ)라는 이름으로 불렸다. 현재는 일본에서 관상어로 인기인 우리나라 물고기라고 한다. 버들붕어는 호전적인 물고기로서 종종 전투적이며, 작은 어류들을 잡아 먹는다. 주로 습지, 농수로에서 볼 수 있다.
fishbase.org에 따르면 버들붕어의 학명은 Macropodus ocellatus이며, Macropodus chinensis는 Macropodus opercularis(common name: paradise fish)와 동종이다.
버들붕어(학명: Macropodus ocellatus)는 농어목 오스프로네무스과에 속하는 어류로, 한반도에서 북부 베트남에 걸쳐 분포한다. 투어(鬪魚)라고도 한다. ‘붕어’라는 이름이 붙어 있지만 붕어와는 계통적으로 관계가 없다. 일본에는 일제 강점기 때 한반도에서 유입되어 쵸-센부나(일본어: チョウセンブナ)라는 이름으로 불렸다. 현재는 일본에서 관상어로 인기인 우리나라 물고기라고 한다. 버들붕어는 호전적인 물고기로서 종종 전투적이며, 작은 어류들을 잡아 먹는다. 주로 습지, 농수로에서 볼 수 있다.
fishbase.org에 따르면 버들붕어의 학명은 Macropodus ocellatus이며, Macropodus chinensis는 Macropodus opercularis(common name: paradise fish)와 동종이다.
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
