nomes no trilho de navegação
Der Knurrende Gurami (Trichopsis vittata (lt.: „vittatus “ = gebändert)) gehört zur Unterordnung der Labyrinthfische. Die Fische kommen in Südostasien in Thailand, Laos, Kambodscha und Vietnam, auf der Malaiischen Halbinsel und in Singapur vor. Populationen auf den Philippinen wurden vom Menschen eingeführt. Trichopsis-Populationen auf Sumatra, Borneo und Java werden gegenwärtig Trichopsis vittata zugerechnet, stellen jedoch möglicherweise eine eigenständige Art dar (Trichopsis striatus).
Der Knurrende Gurami wird maximal 7 cm lang, bleibt meist aber wesentlich kleiner. Sein Körper ist gestreckt und seitlich stark abgeflacht. Die unpaaren Flossen sind lang ausgezogen und besitzen oft einige verlängerte Flossenstrahlen. Die Afterflosse kann mit ihren verlängerte Flossenstrahlen bis zum Ende der Schwanzflosse reichen. Die Grundfärbung ist gelblich bis bräunlich, wobei der Rücken dunkler und der Bauch gelblichweiß ist. Je nach Lichtverhältnisse können die Seiten bläulichweiß schimmern. Auf den Körperseiten finden sich 2 bis 4 dunkelbraune Längsbinden. Zwei beginnen am hinteren Augenrand. Die Flossen sind rötlich bis violett oder bläulich und mit roten und grünen Punkten gemustert.
Knurrende Guramis bewohnen kleine, dicht mit krautigen Pflanzen bewachsene Tümpel, Sümpfe, Reisfelder und Gräben mit warmem Wasser und ernähren sich von Zooplankton, kleinen Krebstieren und Insektenlarven. Wie viele Labyrinthfische baut der Knurrende Gurami zur Fortpflanzung ein Schaumnest. Es ist nur klein und liegt von dichten Wasserpflanzen gestützt tief unter der Wasseroberfläche. Das Weibchen legt bis zu 600 zu Boden sinkende Eier, die vom Weibchen, manchmal auch vom Männchen, eingesammelt und in das Nest gespuckt werden. Die Jungfische schlüpfen nach ca. 24 Stunden.
Der Knurrende Gurami (Trichopsis vittata (lt.: „vittatus “ = gebändert)) gehört zur Unterordnung der Labyrinthfische. Die Fische kommen in Südostasien in Thailand, Laos, Kambodscha und Vietnam, auf der Malaiischen Halbinsel und in Singapur vor. Populationen auf den Philippinen wurden vom Menschen eingeführt. Trichopsis-Populationen auf Sumatra, Borneo und Java werden gegenwärtig Trichopsis vittata zugerechnet, stellen jedoch möglicherweise eine eigenständige Art dar (Trichopsis striatus).
The croaking gourami (Trichopsis vittata) is a species of small freshwater labyrinth fish of the gourami family. They are native to still waters in Southeast Asia and are distributed worldwide via the aquarium trade. Croaking gouramis are capable of producing a "croaking" noise using their pectoral fins.
Croaking gouramis can reach an average size of about 5 centimeters, though some individuals can grow as large as 6 or 7 centimeters. Coloration is highly variable, ranging from pale brown and green to dark purple with black or red spots on the fins. 2-4 brown or black stripes or rows of spots are present on their sides. Median fins have a thin iridescent blue coloration on their edges. The iris of the eye is bright blue or purple. Females tend to be paler than males, have a slightly rounded dorsal fin and a shorter anal fin.[3] Most croaking gouramis live for about 2 years but with proper care can live as long as 5 in an aquarium setting. They are native to stillwater habitats including ponds, canals and paddy fields in Java, Borneo, Sumatra, Malaya, Thailand, Laos, Cambodia, and Vietnam.[4] A breeding population is known to exist in a series of drainage ditches in Palm Beach County, Florida, USA, almost certainly introduced there through the aquarium industry.[5]
As their name suggests, croaking gouramis are capable of producing an audible grunting or chirping noise, accomplished through the use of specialized adaptations of their pectoral fins.[6] These noises are produced by both sexes during breeding displays and during the establishment of dominance hierarchies among males. A typical showdown between males consists of each fish circling the other, flaring fins, aggressively darting (though rarely making contact), and producing croaking noises. Well matched individuals may continue this behaviour for several hours at a time.
Croaking gouramis are fairly shy, peaceful fish that do well in most community aquaria and do not cause problems with other tankmates. Males can be fairly territorial and aggressive with each other during breeding periods, but will not cause harm given a large enough aquarium, and usually males comfortably coexist. They require a tank no smaller than 40 litres (10 US gallons), preferably larger, and each pair of males will need about 20 inches of space to feel comfortable with one another. Croaking gouramis will prowl about all areas of the aquarium, preferring to lurk among reeds and under large leaves close to the water surface. At night, they might be found "sleeping" at the bottom, even resting on the substrate (which is not normally a cause for concern), or hovering motionless at the water surface.
Like all members of the suborder Anabantoidei, the croaking gourami can breathe atmospheric oxygen from above the water surface using a specialized labyrinth organ if necessary.[a] It is important, therefore, that the surface of the water be exposed to fresh air, usually accomplished by keeping them in an open-top tank or using a hood that allows air ventilation. If the tank has good air pumps, this is not always needed, since the air pumps will refresh the air above the water. Very cold air temperatures at the water surface may lead to infections of the labyrinth organ.
The aquarium should be heavily planted and have at least part of the surface shaded by broad leaves or floating plants. Croaking gouramis will become severely stressed in bare tanks without various hiding places. A darker substrate will make them feel comfortable and help show off their subtle colors. Like most gouramis, these fish are susceptible to diseases and infections, so regular water changes are a must. They are tolerant of fairly high temperatures. This can be used to eliminate fish diseases such as ich from the aquarium. Temperatures of 84 °F (29 °C) are easily tolerated though 26 °C seems to be close to optimal. A pH of 6.8 is about right and peat filtration is often recommended.
Croaking gouramis should not be kept with large, aggressive fish, but are compatible with other small, peaceful fish as well as with fellow gouramis. They will be targeted by male Bettas so they should not be kept with them. They are very sensitive to noise and the tank should be in a quiet area.
In the wild, croaking gouramis are mostly insectivorous, feeding on insects and insect larvae, however other food types, such as zooplankton, crustaceans, shrimp meat and occasionally plant matter, are eaten as well. In aquaria, a varied diet is important to their long-term health; standard flake foods along with regular supplements of freeze-dried bloodworms, tubifex worms, brine shrimp, and some algae-based flakes will provide these fish with proper nutrition. Occasional feedings of live brine shrimp offer the aquarist an opportunity to observe the natural hunting behaviour of croaking gouramis.
Sex can be most reliably determined by candling but the more common approach is to observe the shape of the dorsal fin: the male's dorsal fin is pointed, while the female's is rounded. The male croaking gourami is a bubblenest builder, creating a small nest from air bubbles and mucous under a leaf. The water level should be reduced to 8 inches during spawning, circulation kept minimal, and the temperature should be approximately 28 °C (82 °F). Spawning occurs under the nest, with the female responding to the male's dance by rolling over, followed by the typical gourami embrace. About 5 to 10 eggs are released in a quick burst. The male will grab the eggs and spit them into the nest, often adding a few more bubbles for good measure. This act may be repeated a dozen times or more, until about 100 eggs are laid. Some large females may lay more than 200. After spawning the female should be moved to a different tank. The male will keep the bubblenest maintained and tend to the eggs and fry, but when the fry are 2–3 days old the male should also be removed. When first hatched, the fry should be fed infusoria, and later, baby brine shrimp and finely ground flakes. Freeze-dried tablets may also be fed to older fry. It is important that the breeding and grow-out tanks be covered and protected from cool drafts, as low air temperatures above the water surface may cause damage to the developing labyrinth organs of the young fish when they begin to take gulps of air.
The croaking gourami (Trichopsis vittata) is a species of small freshwater labyrinth fish of the gourami family. They are native to still waters in Southeast Asia and are distributed worldwide via the aquarium trade. Croaking gouramis are capable of producing a "croaking" noise using their pectoral fins.
Trichopsis vittata Trichopsis generoko animalia da. Arrainen barruko Osphronemidae familian sailkatzen da.
Trichopsis vittata Trichopsis generoko animalia da. Arrainen barruko Osphronemidae familian sailkatzen da.
Murisijarihmakala (Trichopsis vittata) on aasialainen kala, jota pidetään myös akvaarioissa.
Murisijarihmakala kasvaa 7 cm pitkäksi. Se on ruskeansävyinen, evissä on pitkät rihmat.
Murisijarihmakala on kotoisin Aasiasta: Thaimaasta, Vietnamista, Sumatralta, Borneolta ja Jaavan saarelta.[2] Kaupoissa myytävät murisijarihmakalat ovat syntyneet vankeudessa.
Murisijarihmakaloja pidetään akvaariossa pareittain; koiraat saattavat taistella, jos ne eivät pääse välillä näkösuojaan kasvitiheikköjen taakse.
Koiras osaa murista, kun se kosiskelee naarasta. Laji on saanut nimensä tästä äänestä. Koiras rakentaa vaahtopesän pinnalle ja vahtii pesää kudun jälkeen. [3]
Murisijarihmakala-akvaariossa vesi on pidettävänä puhtaana ja hiukan happamana. Veden lämpötilan tulee olla 22-28 asteen väillä. Kala syö luonnossa hyönteisiä, akvaariossa hiutaleita ja pakasteruokaa.[4]
Murisijarihmakala (Trichopsis vittata) on aasialainen kala, jota pidetään myös akvaarioissa.
Ikan Sempilai adalah sejenis ikan pelaga yang lebih kecil daripada ikan pelaga siam dan terdapat di Asia Tenggara. Ikan ini merupakan ikan asli Asia Tenggara. Ia mudah dijumpai di kawasan parit, kolam, lopak, longkang atau mana-mana kawasan air tenang yang tiada arus. Dalam bahasa inggeris, ia lebih dikenali sebagai Croaking Gourami kerana berkebolehan mengeluarkan bunyi 'krok'. Ikan ini bersifat tenang dan harmoni. Ia sesuai dibela bersama spesis ikan yang tidak agresif dan bersaiz lebih kurang dengannya.
Dari segi jantina, ia dapat dibezakan dengan melihat sirip bawah. Sirip bawah bagi jantan lebih meruncing pada kehujungan sirip dan seakan-akan terjuntai manakala betina tiada.
Ikan Sempilai adalah sejenis ikan pelaga yang lebih kecil daripada ikan pelaga siam dan terdapat di Asia Tenggara. Ikan ini merupakan ikan asli Asia Tenggara. Ia mudah dijumpai di kawasan parit, kolam, lopak, longkang atau mana-mana kawasan air tenang yang tiada arus. Dalam bahasa inggeris, ia lebih dikenali sebagai Croaking Gourami kerana berkebolehan mengeluarkan bunyi 'krok'. Ikan ini bersifat tenang dan harmoni. Ia sesuai dibela bersama spesis ikan yang tidak agresif dan bersaiz lebih kurang dengannya.
Dari segi jantina, ia dapat dibezakan dengan melihat sirip bawah. Sirip bawah bagi jantan lebih meruncing pada kehujungan sirip dan seakan-akan terjuntai manakala betina tiada.
Trichopsis vittata is een straalvinnige vissensoort uit de familie van de echte goerami's (Osphronemidae).[1] De wetenschappelijke naam van de soort is voor het eerst geldig gepubliceerd in 1831 door Cuvier.
Bronnen, noten en/of referenties
Spokojna ryba, może być trzymana w średniej wielkości akwarium wielogatunkowym. Terytorialne samce wykazują niewielką agresję w okresie tarła. Wzburzone lub podniecone wydają dźwięki przypominające pomruki. Wymagają zbiornika gęsto obsadzonego roślinami, również pływającymi, z licznymi kryjówkami wśród korzeni i kamieni.
Вид широко розповсюджений в Південно-Східної Азії: Таїланд, Лаос, Камбоджа, В'єтнам, Малайзія, Сінгапур, острови Суматра, Ява та Калімантан в Індонезії. Найбільше поширений у середній та нижній течії Меконгу.
Гурамі-буркун мешкає на мілководді в стоячих або з повільною течією водоймах із щільною рослинністю поблизу берегів. Це можуть бути болотисті озера, ставки, бокові ділянки річок, придорожні канави, а також водойми, пов'язані з господарською діяльністю людини: рисові поля, зрошувальні канали тощо. Вид є звичайною рибою в усьому своєму діапазоні поширення. Дослідження в двох типових біотопах T. vittata, проведені в Таїланді, показали, що щільність населення гурамі-буркунів у ставках є помітно вищою, ніж на рисових полях[1].
Для популяції T. vittata не існує значних загроз, чисельність риб є стабільною по всьому ареалу розселення. Тому рівень небезпеки у Червоному списку МСОП оцінюється як такий, що викликає найменше занепокоєння[2]. У той же час, деградація водно-болотних угідь може становити потенційну загрозу для існування цього виду[2]. Спостерігається також вилов риб для продажу в зоомагазинах. Ніякі природоохоронні заходи не проводяться[2].
Trichopsis vittata має багато рис, характерних для інвазійних видів: він здатний жити в забруднених чи з низьким рівнем вмісту кисню водоймах, пов'язаний з людьми (через акваріуми, рисові поля та здатність виживати в деградованих середовищах існування), має короткий час зміни покоління, охороняє свою ікру і вже має історію успішних інвазій. Проте Т. vittata не має механізму розповсюдження на далекі відстані, оскільки він не є міграційним, не має планктонних ікри або личинок, а поширення без участі людини, як правило, відбувається повільно. Він може локально обмежуватися невеликою ділянкою, як це має місце зокрема з популяцією гурамі-буркунів у Флориді.
Здичавілі популяції виникли в США (Флорида[3]), на Філіппінах та в Індії (поблизу Ченнаї[4]). Гурамі-буркун також був знайдений в окремих місцевостях у М'янмі (в штатах Мон, Карен (в окрузі Кокаей на сході), а також на захід від міста Янгон на півдні) й Бангладеш (в річках Тураг (англ. Turag) та Меґхна поблизу Дакки)[5]. Уважають, що джерелом інтродукції могли бути акваріумні господарства.
Про жодні негативні наслідки через інтродукцію Т. vittata не повідомлялося, проте є припущення, що в Індії вид може конкурувати за просторову нішу з місцевими дрібними осфронемовими, такими як ляліус (Trichogaster lalius (Hamilton, 1822)) і купанус (Pseudosphromenus cupanus (Cuvier, 1831))[4][5].
Аналіз мітохондріальної COX1 та ядерної RAG1 ДНК великої кількості зразків Trichopsis vittata, переважно з Таїланду, показав, що всі вони утворюють одну кладу, яка є комплексом щонайменше 4 екологічно та морфологічно подібних, але генетично відмінних біологічних популяції, поширених в різних географічних областях. Не виключено, що серед них є потенційно нові види. Географічні особливості північно-східного Таїланду з його гірськими хребтами, високими плато та річковими системами, як видається, сприяють видоутворенню. Найбільші генетичні відмінності були виявлені між двома популяціями з північно-східної та східної частини Таїланду і сусідніх районів Лаосу та Камбоджі, з одного боку, та двома популяціями з північного, центрального, західного, південного й частково східного Таїланду, з іншого боку. Популяція з південного Таїланду виявилася дуже близькою до зразків з острова Ява в Індонезії; можливо, йдеться про одну популяцію, яка поширена також на Малайському півострові та Суматрі (зразки з цих регіонів не досліджувались)[6].
На генетичному рівні було також вирішене питання з трихопсисами з району Пхетчабурі (на захід від Бангкоку) в Таїланді, що за розміром подібні до T. schalleri, найближче місце проживання якого знаходиться за 500 км від Пхетчабурі. Насправді ці риби виявилися природними міжвидовими гібридами між самками T. vittata та самцями T. pumila. Цю рибу дуже важко розвести в неволі. Також варто відзначити гендерний дисбаланс у вирощеному потомстві (близько 95 % самок і близько 5 % самців)[6].
Гурамі-буркун — це найбільший представник роду, довжина цих риб може сягати 7 см, але зазвичай вони бувають меншими. У самців була виявлена пряма залежність між вагою та довжиною і висотою тіла, а у самок — лише із довжиною тіла[1].
Тіло витягнуте в довжину, сплющене з боків, але помітно міцніше, ніж у інших представників роду. Рот верхній. Плавці великі, особливо анальний, витягнуті, загострені на кінцях. Задній кінець анального плавця сягає краю хвостового плавця. В анальному плавці 6-8 твердих променів і 24-28 м'яких, у спинному 2-4 твердих і 6-8 м'яких, в грудних 11 м'яких, в черевних по 1 твердому і 5 м'яких; третій промінь черевних плавців сильно подовжений. 28-29 лусок у бічній лінії, 13 рядів лусок поперек тіла.
Основне забарвлення невиразне, жовтувате, оливково-коричневе або червонувато-коричневе, спина темніша, черево жовтувато-біле. Уздовж тіла проходять 3 смуги темно-коричневого або чорного кольору. Середня є найбільш помітною, вона проходить від кінчика морди (під ротом) через око до початку хвостового плавця. Нижня смуга починається від горла й закінчується по нижньому краю кореня хвоста, верхня тягнеться над верхнім краєм ока до верху кореня хвоста. Поверх смугастого малюнку найбільш привабливі екземпляри мають зеленкуватий або блакитний лиск.
Залежно від походження риб, малюнок на їх тілі може відрізнятися. Зокрема, дуже по-різному може виглядати смугастий малюнок. У деяких популяцій може бути одна, а то й дві, чорні із зеленим лиском плями за зябровими кришками.
Непарні плавці червонувато-коричневі до червоного із блакитним, зеленим або фіолетовим відливом та червоними й зеленкуватими крапками і цятками. Облямівка плавців має бірюзовий колір, особливо виразним він виглядає на подовжених кінцях анального плавця. Черевні плавці червоно-коричневі, а їх подовжений промінь має бірюзове забарвлення. Грудні плавці безбарвні.
Гурамі-буркун має дуже красиві очі. Рогівка світиться смарагдово-зеленим або бірюзовим кольором, а зовнішнє її коло червоне.
Протягом розвитку риб відбуваються характерні зміни їх забарвлення. Лише горизонтальна смужка, що проходить через очі від рота до зябрових кришок, присутня постійно. Протягом перших чотирьох тижнів мальки мають кілька вертикальних смужок на тілі. Згодом вони щезають, а натомість на тілі та біля коренів непарних плавців з'являються одинарні крапки. Коли рибам виповнюється 8 тижнів, вперше стають чітко помітними горизонтальні смуги[7].
Самці гурамі-буркунів, як правило, трохи більші за самок. Спинний, анальний та хвостовий плавці у них більші за площею, а їхні кінці подовжені й загострені. У забарвленні самців більше червонуватих кольорів. Самки огрядніші в області черева й світліше забарвлені. Надійно розрізнити стать можна лише у зрілих риб, тримаючи їх проти світла: у самок можна побачити при цьому жовтуватий яєчник.
Ця риба здатна використовувати для дихання кисень з атмосферного повітря, яке бере на поверхні води. Ця функція здійснюється через допоміжний орган дихання, що називається лабіринтовим апаратом. Такий спосіб дихання дозволяє рибам жити у водоймах, бідних на кисень.
Для районів проживання гурамі-буркунів характерними є сезонні повені. Під час сухого сезону на рисових полях майже не буває води. Водойми, де живуть гурамі-буркуни, можуть бути доволі каламутними через присутність органічних речових та часточок глини. Ці риби можуть жити в бідній на кисень воді (1,67 мг/л), що є смертельним для більшості інших риб[1]. Інші показники можуть коливатись у досить широких межах: pH 5,0-8,0, твердість 5-19 dH, температура 22-28 °C. Лабораторні дослідження встановили, що Trichopsis vittata толерантний до солоної води і може жити навіть за солоності 16 psu, а також витримувати її повільне (5 psu на тиждень) підвищення до 20 psu[8]. Вид також також витримувати зниження температури води до 7,2 °C[8].
Харчується зоопланктоном, ракоподібними, личинками комах та іншими безхребетними.
Найбільше гурамі-буркуни відомі через свою здатність видавати тріскучі звуки, які добре чути в переднерестовий період або під час бійок. У межах підряду лабіринтових риб (Anabantoidea) лише представники роду Trichopsis мають добре розвинений грудний апарат для створення звуків[9]. Під час лабораторних досліджень буркотіння цих риб було добре чути на відстані до 10 м за межами акваріуму[6]. Сила звуку, як на таку дрібну рибу, є значною: піковий рівень може сягати 128 дБ[10].
Орган, що продукує звуки у Trichopsis vittatus, утворений збільшеними м'язами, потовщеними еластичними сухожиллями та модифікованими променями грудних плавців[10]. Візуально факт вокалізації легко можна визначити за швидким биттям грудних плавців та коливаннями тіла, що його супроводжують.
Звуки, що видають гурамі-буркуни, зазвичай складаються з двох окремих, але нерозділених коротких подвійних імпульсів. Риби випускають ці звуки серіями (сплесками). Основна частота сконцентрована в межах 1000—1800 Гц[9], а тривалість подвійного імпульсу у самців в середньому становить 142 мс[11]. Самці протягом поєдинку в середньому видають 45 сплесків[11].
Вокалізація притаманна не лише самцям, а й самкам гурамі-буркунів. Вони також видають звуки, коли б'ються між собою, і під час шлюбних ігор. Відмінність полягає в тому, що звукоутворюючий апарат у самок приблизно на третину менший, ніж у самців. Самки видають за поєдинок лише 10-15 звуків. Поряд із подвійними імпульсами у них трапляються й одинарні сплески. Середня тривалість сплеску становить 42 мс, середня домінантна частота 1400 Гц, а рівень звуку 119 дБ[12].
Дослідження також показали, що гурамі-буркуни не лише видають звуки, але й чують їх. Смуга найбільшої чутливості слуху знаходиться біля 1500 Гц, що відповідає домінантним частотам звуків, які видають ці риби[9].
Молоді рибки починають видавати звуки у віці 8 тижнів, а з 10 тижнів вже роблять це регулярно. Спочатку звуки складаються переважно із серії одинарних імпульсів. Згодом всі імпульси стають подвійними, збільшується тривалість та кількість імпульсів. Що стосується домінантної частоти, то вона, навпаки, зменшується від 3500 Гц у наймолодших риб до приблизно 1500 Гц у найстарших[7]. У дорослих Т. vittata тривалість та кількість імпульсів більше не залежать від розмірів тіла. Слухова чутливість розвивається протягом перших 7 тижнів життя, ще до початку продукування звуку[13].
Формування звукоутворюючих структур відбувається паралельно з проявами поведінки суперництва. Існує гіпотеза, що зміна частоти звуків, які продукують гурамі-буркуни, пов'язані з розвитком лабіринтового органу, порожнина якого, як гадають, виконує роль резонатора[7][12] й посилює звук на певній частоті[13]. Здатність почути звуки на низьких частотах покращується за рахунок повітряного наповнення лабіринтового органу[13].
Сутички між самцями гурамі-буркунів проходять за сталою схемою і складаються з типових елементів поведінки, що послідовно йдуть один за одним. Риби практично миттєво реагують на наявність противника і швидко пливуть на зустріч одна одній зі складеними плавцями. Водночас у них змінюється забарвлення, на тілі чітко викарбовуються дві-три темні смуги, іноді темнішають відразу голова, боки та плавці. Суперники стають боком один до одного в антипаралельній позиції на відстані 1-3 см і повністю розправляють свої непарні плавці. Далі в тій самій позиції вони починають швидко кружляти, описуючи невеличкі кола. Час від часу риби швидко тіпають своїми грудними плавцями, виробляючи звуки. Така поведінка може тривати від 5 до 20 хвилин. Кількість звуків буває найвищою в перші 10 хвилин, надалі вона зменшується.
Якщо протягом цього часу переможця не було виявлено, риби переходять до нової, активної фази, яка буває приблизно вдвічі довшою за попередню. Тепер суперники на близькій відстані стають мордою один до одного з відкритими ротами, вигинаючи при цьому хвости. Вони можуть зчіплюватись ротами, вивертаючи при цьому тіло приблизно на 45 градусів навколо поздовжньої осі. Час від часу здійснюють атаки один на одного, намагаючись укусити суперника за плавці та боки. Кількість звуків значно зменшується в порівнянні з першою фазою. Періодично риби переривають поєдинок, щоб зробити черговий ковток повітря.
Поєдинок закінчується, коли один із суперників відступає. Така риба уповільнюється й, склавши плавці, пливе від опонента в напрямку поверхні води. На тілі у неї з'являються три-чотири темні горизонтальні смужки. Втеча з переслідуванням у гурамі-буркунів спостерігається рідко. Поранень у суперників під час проведення спостережень не було виявлено. Дослідження вказують на те, що гурамі-буркуни розв'язують свої конфлікти без завдання шкоди один одному. На протязі поєдинку вони оцінюють силу суперника за візуальними та, додатково, акустичними показниками. Більші самці мають значно кращі шанси на перемогу. Тривалість поєдинку є довшою, коли суперники мають приблизно однакові розміри. Маленькі самці, як правило витрачають заради перемоги більше часу й енергії.
На відміну від боротьби з представниками свого виду, з іншими рибами гурамі-буркуни завжди б'ються мовчки.
Дослідження продемонстрували, що великі домінуючі самці займають більші та кращі території, з більшою кількістю рослин[14]. Таким чином, вони мають більше шансів для продовження роду. У той же час не було виявлено, щоб розміри самця впливали на його шанси завоювати прихильність самки[14].
Розвиток моделей протиборчої поведінки проходить паралельно з розвитком вокалізації, але розпочинається раніше. Мальки гурамі-буркунів починають битися коли їм виповнюється лише 11 днів; спочатку це коротка боротьба за доступ до їжі. Надалі у них починають розвиватися більш складні моделі поведінки, характерні для дорослих риб. Порядок виникнення цих моделей відповідає порядку, як вони відбуваються під час поєдинку між дорослими рибами. Молодь починає ставати боком один до одного й розправляти плавці на четвертому тижні життя. Коли їм виповнюється 6-7 тижнів, молоді суперники починають кружляти й тріпотіти грудними плавцями. У віці 8 тижнів їх суперництво все частіше починає супроводжуватись звуками. На десятому тижні життя молодь володіє вже всіма моделями протиборчої поведінки, надалі лише збільшується кількість і тривалість їх проявів[7].
У нерестовий період самці гурамі-буркунів встановлюють території й захищають їх від інших самців. В межах своєї території самець будує серед густої рослинності невеликі й непомітні гнізда з бульбашок, в яких згодом виводиться потомство. За даними досліджень, в місцях нересту вода, в порівнянні із сусідніми водоймами, відзначалася низькими показниками pH 4,64-7,40, розчиненого кисню (0,97-6,57 мг/л), прозорості (6,10-18,24 см), нітритів, нітратів та фосфатів, але високими значеннями питомої електропровідності (29,54-64,09 мкСм/см), мінералізації (15,03-32,10 мг/л) та температури (28,7-33,4 °C)[1]. Глибина водойм становила 7,4-73,4 см[1].
Гнізда розташовуються біля поверхні води, під широким листком рослини. Вони складаються з бульбашок піни, вкритих спеціальним слизом. Відстань між найближчими гніздами може становити від 9,0 до 120,0 см за щільності популяції риб до 15 особин на м²[1]. Площа гнізда може варіювати від 0,40 до 5,57 см². Ніякої залежності між розмірами гнізда та розмірами самця не було виявлено[1].
Ближче до обідньої пори самці, що «гніздяться», як правило, залишають своє гніздо й відправляються на пошуки їжі[1].
Нерестяться гурамі-буркуни, як правило, увечері. Самець заманює до гнізда готову до нересту самку. Після енергійних шлюбних ігор пара переходить до відкладання ікри. Самець обіймає самку своїм тілом і видушує з неї порцію ікри. Ікра відкладається окремими пакетиками по 4-6 ікринок. Окремий акт триває лише близько 2 секунд. Ікра в гурамі-буркунів білувата. Вона тяжча за воду й тому тоне. Після кожних обіймів самець відганяє самку від гнізда, а сам швидко підхоплює ротом ікру й випльовує її у гніздо. Весь процес неодноразово повторюється. Перед початком відкладання ікри риби здійснюють 5-6 «холостих» обіймів. Загалом нерест триває 3-4 години. За цей час самка відкладає від 200 до 400 ікринок.
Після закінчення нересту самець проганяє самку від гнізда й перебирає на себе догляд за потомством. Він постійно добудовує гніздо й охороняє його. Личинки виводяться із ікри приблизно за 30 годин. Ще через 2 дні вони перетворюються на мальків, починають вільно плавати й харчуватись. Їх розмір у цей час становить 3-3,5 мм[1]. Після цього самець припиняє виконувати свої батьківські обов'язки.
Риби визрівають зазвичай після досягнення 4-х місячного віку, маючи стандартну довжину (без хвостового плавця) 3-4 см[1].
Через невеликі розміри для комерційного рибальства вид не становить інтересу, але більші особини іноді трапляються на місцевих базарах в складі мішаного улову. Натомість гурамі-буркуни постійно присутні в торгівлі декоративними акваріумними рибами. Сформувалися стійкі популяції гурамі-буркунів, виведених у неволі.
Для утримання гурамі-буркунів в домашніх умовах використовують середніх розмірів акваріуми довжиною не менше 30 см з темним ґрунтом, густо засаджені рослинами, включаючи й такі, що плавають на поверхні. Найкраще почуваються групою з шести або більше особин у просторому видовому акваріумі. Можна також тримати їх у спільному акваріумі.
До складу води особливих вимог не виставляють, показник pH може бути в межах 6-8, твердість 5-19 dGH. Оптимальна температура води 24-28 °C.
Беруть будь-які звичайні види кормів (живі, сухі, заморожені) відповідного розміру, але перевагу надають живим кормам.
Нерест парний. Сам процес розведення в принципі не складний, але виникають проблеми через неправильно підібрану пару. Риби можуть бути просто не готові до нересту, або ж взагалі акваріуміст невірно визначив їх стать. Найкраще дати можливість буркунам самим вибрати собі пару, тримаючи їх групою. Облаштовування спеціального нерестовища для цих риб не є обов'язковою умовою.
Після закінчення нересту самку забирають з нерестовища, щоб вона не заважала самцю доглядати за потомством. Коли мальки попливуть, забирають і самця. Якщо нерест відбувався у спільному акваріумі, виловлюють кладку або згодом мальків і переносять їх до окремого акваріуму для вирощування.
Мальки гурамі-буркунів дуже дрібні. Спочатку їм дають парамецій, коловерток, живий пил, згодом переходять на більші корми. Ростуть швидко.
Menangkap Ikan Ruak Gurami (Trichopsis vittata) Di Kebun by ikhsan saputra Trichopsis vittata-Knurrender Gurami by sushischnitzel Maiting ritual Trichopsis Vittata by MarcelStr trichopsis vittata fry (2 days after spawning) by Nikol Vodičková Ворчащие гурами (Trichopsis vittata), малек 3 дня от роду by Владимир ШурухинCá thanh ngọc chấm (Danh pháp khoa học: Trichopsis vittata) là một loài cá thuộc họ Cá tai tượng (Osphronemidae) thuộc chi Trichopsis (cá thanh ngọc hay cá bã trầu) phân bố ở vùng Đông Nam châu Á, từ Myanma, Thái Lan tới Việt Nam và bán đảo Mã Lai.[2] Ghi chép về sự có mặt của loài này tại các đảo Sumatra, Borneo và Java ở Indonesia có lẽ là thuộc về loài khác.[1] Loài này cũng phân bố tới nhiều quốc gia khác qua con đường buôn bán cá cảnh.[2] Cá thường được nuôi làm cảnh. Hoặc được dùng để giải trí bằng cách cho cá đực chọi nhau sau khi được cách ly một thời gian dựa vào hành vi của chúng.
Cá có chiều dài khoảng 4–7 cm.[2] Gai vây hậu môn: 6-8. Có 24-28 tia mềm vây hậu môn phân nhánh; 13 hàng vảy nằm ngang; và từ 2 trở lên các sọc sẫm màu nằm dọc theo thân. Vây hậu môn với một ít tia vây mềm giống như sợi chỉ thuôn dài, mở rộng về phía sau gần như tới chỏm vây đuôi; có vết đen phía trên gốc ngực.[2] Cá đực to khi ở trong trạng thái sung mãn thì có màu xanh ngọc. Cá có mõm nhọn và thân dẹt.
Cá thanh ngọc nuôi thả chung thường khá nhát nên bấn loạn và suốt ngày không ngó ngàn gì nhau. Tuy nhiên khi được nuôi cách ly trong thời gian khoảng 1 tháng trở lên, bản tính bảo vệ lãnh thổ của cá được phát triển, nên khi cho vào chung bể thì chúng có biểu hiện vờn nhau, các động tác nối đuôi lượn xoay vòng quanh nhau rồi phồng mang và quạt đuôi vào nhau. Chúng bắt đầu lao vào cắn nhau và một điều đặc biệt là chúng phát ra tiếng kêu rột rột như loài ếch nhái. Khi chọi nhau, chúng cắn nhau rất mạnh làm nước sánh (văng, bắn) ra ngoài bể, thỉnh thoảng chúng câu (chu) mỏ. Trong cuộc chiến, hai con ngửa bụng lên có khi hàng giờ liền.
Vào mùa sinh sản, cá quẫy nước tạo thành tiếng kêu rất to. Theo các nhà khoa học thì vây ngực của chúng có khả năng phát ra âm thanh khi quẫy nước và đây là phương thức giao tiếp rất quan trọng giữa các cá thể của các loài này. Khi sinh sản, trứng chìm xuống đáy và sau đó được cá bố mẹ thu thập lại và gắn vào tổ bọt.
Là cá sống đáy, sinh sống trong các môi trường nước sâu, ít phèn, nước trong hoặc vùng nước ngọt nông, chảy chậm (cá thường không nhiều và nhỏ con) hoặc nước tù với thảm thực vật thủy sinh dày.[1][2] Là loài phổ biến trong khu vực hạ lưu sông Salween cũng như trung lưu và hạ lưu sông Mekong, phía dưới thác Khone.ref name="IUCN" />. Cũng tìm thấy chúng trong các khu đồng ruộng ngập nước ở trung lưu Mekong. Thức ăn là động vật phiêu sinh, động vật giáp xác và ấu trùng côn trùng. Trứng chìm xuống đáy và sau đó được cá bố mẹ thu thập lại và gắn vào tổ bọt. Thường không phải cá có giá trị thương mại, đôi khi được mua bán như là một bộ phận của các mẻ đánh bắt hỗn tạp tại các khu chợ. Nói chung hay được thấy trong buôn bán cá cảnh[2].
Cá thanh ngọc chấm (Danh pháp khoa học: Trichopsis vittata) là một loài cá thuộc họ Cá tai tượng (Osphronemidae) thuộc chi Trichopsis (cá thanh ngọc hay cá bã trầu) phân bố ở vùng Đông Nam châu Á, từ Myanma, Thái Lan tới Việt Nam và bán đảo Mã Lai. Ghi chép về sự có mặt của loài này tại các đảo Sumatra, Borneo và Java ở Indonesia có lẽ là thuộc về loài khác. Loài này cũng phân bố tới nhiều quốc gia khác qua con đường buôn bán cá cảnh. Cá thường được nuôi làm cảnh. Hoặc được dùng để giải trí bằng cách cho cá đực chọi nhau sau khi được cách ly một thời gian dựa vào hành vi của chúng.
