dcsimg

Macrolepiota ( Catalão; Valenciano )

fornecido por wikipedia CA

Macrolepiota és un gènere de bolets amb làmines blanques dins la família Agaricaceae. L'espècies mésconeguda és la paloma (Macrlepiota procera). El gènere conté unes 30 espècies.[1]

Estudis filogenètics recents d'ADN han dividit el gènere en dos clades. El primer clade inclou M. procera, M. mastoidea, M. clelandii i espècies estretament relacionades, mentre el segon clade és més divers i inclou M. rhacodes, Chlorophyllum molybdites i molts altres.[2]

Macrolepiota albuminosa és menja en la cuina xinesa on s'anomena jīzōng (鸡枞|鸡枞)

Espècies

  • Macrolepiota globosa
  • Macrolepiota rachodes
  • Macrolepiota olivieri
  • Macrolepiota neomastoidea
  • Macrolepiota nympharum
  • Macrolepiota clelandii
  • Macrolepiota colombiana
  • Macrolepiota dolichaula
  • Macrolepiota procera
  • Macrolepiota fuliginosa
  • Macrolepiota excoriata
  • Macrolepiota phaeodisca
  • Macrolepiota albuminosa
  • Macrolepiota brunnescens
  • Macrolepiota fuligineosquarrosa
  • Macrolepiota gracilenta
  • Macrolepiota konradii
  • Macrolepiota mastoidea
  • Macrolepiota pulchella

Referències

  1. Kirk PM, Cannon PF, Minter DW, Stalpers JA.. Dictionary of the Fungi. 10th. Wallingford: CABI, 2008, p. 396. ISBN 978-85199-826-8.
  2. Vellinga EC, de Kok RPJ, Bruns TD «Phylogeny and taxonomy of Macrolepiota (Agaricaceae)». Mycologia. Mycologia, Vol. 95, No. 3, vol. 95, 3, 2003, pàg. 442–456. DOI: 10.2307/3761886. JSTOR: 3761886 [Consulta: 9 novembre 2007].

Enllaços externs

  • IndexFungorum18007
 src= A Wikimedia Commons hi ha contingut multimèdia relatiu a: Macrolepiota Modifica l'enllaç a Wikidata
licença
cc-by-sa-3.0
direitos autorais
Autors i editors de Wikipedia
original
visite a fonte
site do parceiro
wikipedia CA

Macrolepiota: Brief Summary ( Catalão; Valenciano )

fornecido por wikipedia CA

Macrolepiota és un gènere de bolets amb làmines blanques dins la família Agaricaceae. L'espècies mésconeguda és la paloma (Macrlepiota procera). El gènere conté unes 30 espècies.

Estudis filogenètics recents d'ADN han dividit el gènere en dos clades. El primer clade inclou M. procera, M. mastoidea, M. clelandii i espècies estretament relacionades, mentre el segon clade és més divers i inclou M. rhacodes, Chlorophyllum molybdites i molts altres.

Macrolepiota albuminosa és menja en la cuina xinesa on s'anomena jīzōng (鸡枞|鸡枞)

licença
cc-by-sa-3.0
direitos autorais
Autors i editors de Wikipedia
original
visite a fonte
site do parceiro
wikipedia CA

Riesenschirmlinge ( Alemão )

fornecido por wikipedia DE

Die Riesenschirmlinge (Macrolepiota) sind eine Pilzgattung aus der Familie der Champignonverwandten.

Merkmale

 src=
Ausgewachsener Gemeiner Riesenschirmling (Parasolpilz) auf einer Wiese

Makroskopische Merkmale

Die Riesenschirmlinge sind große bis sehr große zentral gestielte Pilzarten mit im Alter schirmartigem Äußeren. Der Hut ist zunächst kugelig. Später schirmt er auf, wobei er eine konvexe bis flache Form annimmt und oft einen Buckel aufweist. Er erreicht dabei normalerweise einen Durchmesser von 5–25 cm. Seine Oberfläche ist meist weißlich, creme, grau-, rot- oder dunkelbraun gefärbt. Während der Fruchtkörperentwicklung kommt es zum Aufreißen der Huthaut und meist auch der Stieloberfläche. Die Huthaut bildet dann charakteristische, häufig konzentrisch angeordnete, faserige oder schollige Schuppen. Deren Untergrund ist weißlich bis bräunlich. Die Hutmitte reißt kaum auf. Am Stiel bleibt ein typischer verschiebbarer Ring zurück. Die Lamellen sind frei und entfernt vom Stiel. Sie stehen dicht und sind weiß bis creme gefärbt. Der Stiel wird 3–25 cm lang und 0,7–3 cm dick. Er ist zylindrisch geformt und an der Basis mehr oder weniger stark verdickt. Seine Oberfläche ist glatt bis faserig und mehr oder weniger stark genattert. Das Fleisch ist im Hut weißlich und bei den meisten Arten nicht verfärbend, selten in der Stielrinde im gesamten Fruchtkörper rötend oder an manchen Stellen graugrün verfärbend. Der Geruch ist unbedeutend oder angenehm pilzartig. Der Geschmack ist mild. Das Sporenpulver ist weiß bis rosafarben.

Mikroskopische Merkmale

Die Sporen sind elliptisch bis eiförmig und bis zu 25 µm lang. Sie sind dickwandig und glatt. Sie weisen einen Keimporus auf, der mit einer hyalinen Kappe bedeckt ist. Die Sporen sind dextrinoid und metachromatisch. Die Cheilozystiden sind zylindrisch, utriform bis leicht keulig und oft etwas unregelmäßig geformt. Die Huthaut wird aus einem trichoderm gebildet. Schnallen sind vorhanden.

Gattungsabgrenzung

Die Safranschirmlinge (Chlorophyllum) unterscheiden sich durch die Kombination aus bei Verletzung rot verfärbendem Fleisch und einem glatten, ungenatterten Stiel.

Ökologie

Alle Angehörigen der Gattung sind bodenbewohnende Saprobionten, die häufig auf gedüngten, nährstoffreichen Böden vorkommen. Lebensräume der Riesenschirmlinge sind Wald- und Wiesengesellschaften.

Systematik und Taxonomie

Phylogenetische Untersuchungen zeigten, dass die Gattung in 3 Sektionen aufgeteilt werden kann:[1]

  • Sektion Macrolepiota: Arten mit dickem, doppeltem, wattigem Ring (M. procera, M. rhodosperma und verwandte Taxa).
  • Sektion Macrosporae: Arten mit einfachem, dünnerem Ring (M. mastoidea, M. excoriata und verwandte Taxa).
  • Sektion Volvatae: Arten mit Volva (keine europäischen Taxa).

Basierend auf DNA-Analysen wurden die Arten um den Gemeinen Safranschirmling (Chlorophyllum rhacodes, Syn. Macrolepiota rhacodes) in die Gattung Safranschirmlinge (Chlorophyllum) separiert, die ursprünglich nur Chlorophyllum molybdites enthielt.[2] Der Jungfern-Riesenschirmling bzw. Jungfern-Egerlingsschirmling (Leucoagaricus nympharum, Syn. Macrolepiota nympharum) wurde in die Gattung Egerlingsschirmlinge (Leucoagaricus) gestellt.[3]

Arten

In Europa sind folgende Riesenschirmlinge im strengen Sinne zu erwarten:[1]

Bedeutung

Alle Arten, die heute noch zur Gattung Macrolepiota gezählt werden, sind essbar, insbesondere die Gruppe um den Parasol enthält beliebte Speisepilze.[4] Allerdings enthalten viele Arten erhöhte Arsen-Werte (durchschnittlich wurden 1,6 ppm gemessen), sodass nicht zu häufig zu viel derselben Art vom selben Fundort verzehrt werden sollte.[5]

Quellen

Literatur

Einzelnachweise

  1. a b Gernot Friebes: Über die komplizierte Gruppe der Safran- und Riesenschirmlinge: Die Gattungen Chlorophyllum und Macrolepiota (mit Schlüssel). In: Der Tintling. Band 83, 2013, ISSN 1430-595X, S. 7–27.
  2. Else C. Vellinga: Key to the species of Chlorophyllum species in North America. (PDF; 2,9 MB) (Nicht mehr online verfügbar.) In: Homepage of E. Vellinga. University of California, Mai 2009, archiviert vom Original am 16. August 2010; abgerufen am 27. August 2012.  src= Info: Der Archivlink wurde automatisch eingesetzt und noch nicht geprüft. Bitte prüfe Original- und Archivlink gemäß Anleitung und entferne dann diesen Hinweis.@1@2Vorlage:Webachiv/IABot/plantbio.berkeley.edu
  3. Else C. Vellinga, Rogier P. J. de Kok, Thomas D. Bruns: Phylogeny and taxonomy of Macrolepiota (Agaricaceae). In: Mycologia. Band 95, Nr. 3. The Mycological Society of America, Lawrence 2003, S. 442–456 (berkeley.edu [PDF; 343 kB; abgerufen am 14. August 2013]).
  4. Else C. Vellinga, Rogier P. J. de Kok, Thomas D. Bruns: Phylogeny and taxonomy of Macrolepiota (Agaricaceae). In: Mycologia, 95, Nr. 3, 2003, S. 442–456.
  5. János Vetter: Toxic elements in certain higher fungi. In: Food Chemistry, 48, Nr. 2, 1993, S. 207–208, doi:10.1016/0308-8146(93)90060-S.

Weblinks

 src=
– Album mit Bildern, Videos und Audiodateien
 title=
licença
cc-by-sa-3.0
direitos autorais
Autoren und Herausgeber von Wikipedia
original
visite a fonte
site do parceiro
wikipedia DE

Riesenschirmlinge: Brief Summary ( Alemão )

fornecido por wikipedia DE

Die Riesenschirmlinge (Macrolepiota) sind eine Pilzgattung aus der Familie der Champignonverwandten.

licença
cc-by-sa-3.0
direitos autorais
Autoren und Herausgeber von Wikipedia
original
visite a fonte
site do parceiro
wikipedia DE

Macrolepiota ( Inglês )

fornecido por wikipedia EN

Macrolepiota is a genus of white spored, gilled mushrooms of the family Agaricaceae. The best-known member is the parasol mushroom (M. procera). The widespread genus contains about 40 species.

Taxonomy

Macrolepiota was circumscribed by Rolf Singer in 1948, with Macrolepiota procera as the type species.[5]

DNA studies have split this genus into three clades. The macrolepiota clade includes M. procera, M. clelandii, M. dolichaula and closely related species. The macrosporae clade includes species such as M. mastoidea, M. konradii, and M. orientiexcoriata, while the volvatae clade includes M. velosa and M. eucharis.[6][7]

Uses

Macrolepiota procera, the parasol mushroom, is a well-known and highly esteemed edible species in much of Europe.[8] Macrolepiota albuminosa is eaten in Chinese cuisine, where it is called jīzōng (鸡枞; literally "chicken fir tree").

Species

As of October 2015, Index Fungorum accepts 42 species of Macrolepiota:[9]

See also

References

  1. ^ "Macrolepiota Singer 1948". MycoBank. International Mycological Association. Retrieved 2011-11-27.
  2. ^ Rick JE. (1938). "Agarici Riograndenses". Lilloa. 2: 251–316.
  3. ^ Locquin M. (1952). "Sur la non-validité de quelques genres d'Agaricales". Bulletin de la Société Mycologique de France (in French). 68: 165–69.
  4. ^ Singer R. (1959). "Dos generos de hongos nuevos para Argentina". Boletín de la Sociedad Argentina de Botánica (in Spanish). 8 (1): 9–13.
  5. ^ Singer R. (1948). "New and interesting species of Basidiomycetes. II". Papers of the Michigan Academy of Sciences. 32: 103–50.
  6. ^ Vellinga EC, de Kok RP, Bruns TD (2003). "Phylogeny and taxonomy of Macrolepiota (Agaricaceae)". Mycologia. 95 (3): 442–56. doi:10.2307/3761886. JSTOR 3761886. PMID 21156633.
  7. ^ a b c Ge ZW, Yang ZL, Vellinga EC (2010). "The genus Macrolepiota (Agaricaceae, Basidiomycota) in China" (PDF). Fungal Diversity. 45 (1): 81–98. doi:10.1007/s13225-010-0062-0. S2CID 42451518. open access
  8. ^ Parasol Mushroom - Private mushroom record of Józef Bossowski
  9. ^ Kirk PM. "Species Fungorum (version 28th September 2015). In: Species 2000 & ITIS Catalogue of Life". Retrieved 2015-10-22.
  10. ^ Shao LP, Xiang CT (1980). "The study on the Macrolepiota spp. in China". Journal of Northeastern Forestry Institute. 8 (4): 35–38.
  11. ^ Vellinga EC. (2003). "Chlorophyllum and Macrolepiota (Agaricaceae) in Australia". Australian Systematic Botany. 16 (3): 361–370. doi:10.1071/SB02013.
  12. ^ Malençon G. (1979). "Champignons du Maroc". Beihefte zur Sydowia (in French). 8: 258–267.
  13. ^ a b c Lebel T, Syme A (2012). "Sequestrate species of Agaricus and Macrolepiota from Australia: new species and combinations and their position in a calibrated phylogeny". Mycologia. 104 (2): 496–520. doi:10.3852/11-092. PMID 22067305. S2CID 26266778. open access
  14. ^ Ge ZW, Chen ZH, Yang ZL (2012). "Macrolepiota subcitrophylla sp. nov., a new species with yellowish lamella from southwest China". Mycoscience. 53 (4): 284–289. doi:10.1007/s10267-011-0167-7. S2CID 84732479.
  15. ^ Vellinga EC, Yang ZL (2003). "Volvolepiota and MacrolepiotaMacrolepiota velosa, a new species from China" (PDF). Mycotaxon. 85: 183–186.

licença
cc-by-sa-3.0
direitos autorais
Wikipedia authors and editors
original
visite a fonte
site do parceiro
wikipedia EN

Macrolepiota: Brief Summary ( Inglês )

fornecido por wikipedia EN

Macrolepiota is a genus of white spored, gilled mushrooms of the family Agaricaceae. The best-known member is the parasol mushroom (M. procera). The widespread genus contains about 40 species.

licença
cc-by-sa-3.0
direitos autorais
Wikipedia authors and editors
original
visite a fonte
site do parceiro
wikipedia EN

Macrolepiota ( Espanhol; Castelhano )

fornecido por wikipedia ES

Macrolepiota es un género de hongos basidiomicetos de la familia Agaricaceae. La especie tipo, y más conocida, es Macrolepiota procera. El género tiene una distribución muy amplia y contiene unas 30 especies.[1]

Taxonomía

Macrolepiota fue circunscrita por Rolf Singer en 1948, con Macrolepiota procera como especie tipo.[2]

Los estudios de ADN han dividido este género en tres clados. El clado Macrolepiota incluye Macrolepiota procera, Macrolepiota clelandii, Macrolepiota dolichaula y especies estrechamente relacionadas. El clado Macrosporae incluye especies como Macrolepiota mastoidea, Macrolepiota konradii y Macrolepiota orientiexcoriata, mientras que el clado Volvatae incluye Macrolepiota velosa y Macrolepiota eucharis.[3][4]

Macrolepiota albuminosa es muy usada en la gastronomía de China, donde se le llama jīzōng (鸡枞; literalmente "abeto de pollo").

Especies

Index Fungorum acepta 42 especies de Macrolepiota:[5]

Referencias

  1. Kirk. P.M. et al (2008). Dictionary of the Fungi (10ª edición). Wallingford: CABI. p. 396. ISBN 978-85199-826-8 |isbn= incorrecto (ayuda).
  2. Singer R. (1948). «New and interesting species of Basidiomycetes. II». Papers of the Michigan Academy of Sciences 32: 103-50.
  3. a b c Vellinga EC, de Kok RPJ, Bruns TD (2003). «Phylogeny and taxonomy of Macrolepiota (Agaricaceae)». Mycologia 95 (3): 442-456. doi:10.2307/3761886. Consultado el 9 de noviembre de 2007.
  4. a b c «The genus Macrolepiota (Agaricaceae, Basidiomycota) in China». Fungal Diversity 45 (1): 81-98. 2010. S2CID 42451518. doi:10.1007/s13225-010-0062-0. Parámetro desconocido |vauthors= ignorado (ayuda)
  5. Kirk PM. «Species Fungorum (version 28th September 2015). In: Species 2000 & ITIS Catalogue of Life». Consultado el 22 de octubre de 2015.
  6. «The study on the Macrolepiota spp. in China». Journal of Northeastern Forestry Institute 8 (4): 35-38. 1980. Parámetro desconocido |vauthors= ignorado (ayuda)
  7. Malençon G. (1979). «Champignons du Maroc». Beihefte zur Sydowia 8: 258-267.
  8. a b c «Sequestrate species of Agaricus and Macrolepiota from Australia: new species and combinations and their position in a calibrated phylogeny». Mycologia 104 (2): 496-520. 2012. PMID 22067305. S2CID 26266778. doi:10.3852/11-092. Parámetro desconocido |vauthors= ignorado (ayuda) Plantilla:Open access
  9. «Macrolepiota subcitrophylla sp. nov., a new species with yellowish lamella from southwest China». Mycoscience 53 (4): 284-289. 2012. S2CID 84732479. doi:10.1007/s10267-011-0167-7. Parámetro desconocido |vauthors= ignorado (ayuda)
 title=
licença
cc-by-sa-3.0
direitos autorais
Autores y editores de Wikipedia
original
visite a fonte
site do parceiro
wikipedia ES

Macrolepiota: Brief Summary ( Espanhol; Castelhano )

fornecido por wikipedia ES

Macrolepiota es un género de hongos basidiomicetos de la familia Agaricaceae. La especie tipo, y más conocida, es Macrolepiota procera. El género tiene una distribución muy amplia y contiene unas 30 especies.​

licença
cc-by-sa-3.0
direitos autorais
Autores y editores de Wikipedia
original
visite a fonte
site do parceiro
wikipedia ES

Macrolepiota ( Francês )

fornecido por wikipedia FR
 src=
Macrolepiota mastoidea
 src=
Macrolepiota rhacodes

Macrolepiota, de leur nom vernaculaire, les macrolépiotes forment un genre de champignons basidiomycètes de la famille des Agaricaceae. Macrolepiota procera, ou lépiote élevée, qui présente 10 variétés, 7 formes, est la plus commune des macrolépiotes. Des études phylogénétiques récentes on divisé le genre en deux genres : Macrolepiota et Chlorophyllum.

Étymologie

Leur nom vient du grec makros, « grand » et de Lepiota, du grec λε ́πιον, « petite écaille, petite croûte ».

Utilisation

Macrolepiota albuminosa est consommé dans la cuisine chinoise, où il est appelé jīzōng ( 鸡枞 , littéralement « sapin-poulet »).

Macrolepiota procera (et plusieurs espèces proches) est consommée dans la cuisine européenne, où elle est appelée « coulemelle ».

Phylogénie

Le genre Macrolepiota a été créé pour distinguer les grandes lépiotes du genre Lepiota où elles étaient classées précédemment. Le genre Macrolepiota comprend maintenant une douzaine d'espèces. Il est ensuite divisé en deux genres Macrolepiota et Chlorophyllum caractérisé par une cuticule hyménidermale du chapeau et un stipe lisse.

Les études de phylogénétique ont divisé ce genre en deux genres, Macrolepiota et Chlorophyllum. Le premier comprend une douzaine d'espèces dont Macrolepiota procera, Macrolepiota mastoidea, Macrolepiota clelandii et certaines espèces étroitement apparentées[1], tandis que le second genre qui était plus diversifié comprend maintenant Chlorophyllum rhacodes, Chlorophyllum molybdites, Chlorophyllum olivieri, Chlorophyllum hortensis, et une nouvelles espèce, Chlorophyllum sphaerosporum [2].

Arbre phylogénique des Macrolepiota

 src=
La célèbre lépiote élevée (Macrolepiota procera) est reconnaissable à sa taille imposante et à son anneau complexe et coulissant.

Liste des espèces du genre Macrolepiota

 src=
Planche naturaliste de Macrolepiota excoriata

Selon Index Fungorum (12 février 2017)[3] :

Références

Notes et références

  1. E.C. Vellinga, R.P.J. de Kok et T.D. Bruns, « Phylogeny and taxonomy of Macrolepiota (Agaricaceae) », Mycologia, vol. 95, no 3,‎ 2003, p. 442–456 (PMID , DOI , JSTOR , lire en ligne)
  2. Z. W. Ge et Zhu L. YANG, « The genus Chlorophyllum (Basidiomycetes) in China », Mycotaxon, vol. 96, no 3,‎ 2006, p. 181–191 (lire en ligne)
  3. Index Fungorum, consulté le 12 février 2017
licença
cc-by-sa-3.0
direitos autorais
Auteurs et éditeurs de Wikipedia
original
visite a fonte
site do parceiro
wikipedia FR

Macrolepiota: Brief Summary ( Francês )

fornecido por wikipedia FR
 src= Macrolepiota mastoidea  src= Macrolepiota rhacodes

Macrolepiota, de leur nom vernaculaire, les macrolépiotes forment un genre de champignons basidiomycètes de la famille des Agaricaceae. Macrolepiota procera, ou lépiote élevée, qui présente 10 variétés, 7 formes, est la plus commune des macrolépiotes. Des études phylogénétiques récentes on divisé le genre en deux genres : Macrolepiota et Chlorophyllum.

licença
cc-by-sa-3.0
direitos autorais
Auteurs et éditeurs de Wikipedia
original
visite a fonte
site do parceiro
wikipedia FR

Macrolepiota ( Galego )

fornecido por wikipedia gl Galician

Macrolepiota é un xénero de fungos basidiomicetos da familia Agaricaceae. A especie tipo, e máis coñecida, é Macrolepiota procera, o cerrote. O xénero ten unha distribución moi ampla e contén unhas 30 especies.[1]

Estudos de ADN dividiron o xénero en dous clados. O primeiro inclúe a M. procera, M. mastoidea, M. clelandii, así como algunhas especies estreitamente relacionadas. O segundo é máis diverso, inclúe a M. rhacodes, Chlorophyllum molybdites e outras especies.[2]

A Macrolepiota albuminosa é moi usada na gastronomía da China, onde se lle chama jīzōng (鸡枞; literalmente "abeto de polo").[Cómpre referencia]

Especies

Notas

  1. Kirk. P.M.; et al. (2008). CABI, ed. Dictionary of the Fungi (10ª ed.). Wallingford. p. 396. ISBN 978 0 85199 826 8.
  2. Vellinga EC, de Kok RPJ, Bruns TD (2003). "Phylogeny and taxonomy of Macrolepiota (Agaricaceae)". Mycologia 95 (3): 442–456. doi:10.2307/3761886. Consultado o 2007-11-09.
licença
cc-by-sa-3.0
direitos autorais
Autores e editores de Wikipedia
original
visite a fonte
site do parceiro
wikipedia gl Galician

Macrolepiota: Brief Summary ( Galego )

fornecido por wikipedia gl Galician

Macrolepiota é un xénero de fungos basidiomicetos da familia Agaricaceae. A especie tipo, e máis coñecida, é Macrolepiota procera, o cerrote. O xénero ten unha distribución moi ampla e contén unhas 30 especies.

Estudos de ADN dividiron o xénero en dous clados. O primeiro inclúe a M. procera, M. mastoidea, M. clelandii, así como algunhas especies estreitamente relacionadas. O segundo é máis diverso, inclúe a M. rhacodes, Chlorophyllum molybdites e outras especies.

A Macrolepiota albuminosa é moi usada na gastronomía da China, onde se lle chama jīzōng (鸡枞; literalmente "abeto de polo").[Cómpre referencia]

licença
cc-by-sa-3.0
direitos autorais
Autores e editores de Wikipedia
original
visite a fonte
site do parceiro
wikipedia gl Galician

Žvynabudė ( Lituano )

fornecido por wikipedia LT
LogoIF.png

Žvynabudė (lot. Macrolepiota, vok. Riesenschirmlinge), arba stambiažvynėpievagrybinių (Agaricaceae) šeimos grybų gentis.

Grybų kepurėlės paviršius plaušuotas, žvynuotas, patys vaisiakūniai vidutinio dydžio, retai dideli. Auga ant žemės, kartais ant supuvusios medienos, kitokių atliekų. Gentyje yra nuodingų ir valgomų rūšių. Europoje žinoma apie 60 rūšių, Lietuvoje – 28.

Lietuvoje auga šios rūšys:


Vikiteka

licença
cc-by-sa-3.0
direitos autorais
Vikipedijos autoriai ir redaktoriai
original
visite a fonte
site do parceiro
wikipedia LT

Dižsardzeņu ģints ( Letão )

fornecido por wikipedia LV

Dižsardzenes (Macrolepiota, no grieķu macro - liels un latīņu lepis - zvīņa) ir atmateņu dzimtas sēņu ģints. Agrāk tās tika iedalītas vienā ģintī ar saulsardzenēm (Lepiota) ar attiecīgiem nosaukumiem, taču atšķiras no tām ar izmēriem (īpaši kātiņa garumu), pārvietojamu gredzenu uz kātiņa un lielām sporu dīgšanas atverēm. Aug uz augsnes parasti mežos gaišās vietās, retāk ārpus tiem vai siltumnīcās.[1] Ģints tipiskā suga ir lielā dižsardzene. Pēdējās desmitgadēs ģenētisko pētījumu rezultātā daļa dižsardzeņu sugu ir pārcelta uz citām ģintīm, taču speciālisti turpina strīdus par šīm izmaiņām un šeit lietota Latvijas publikācijās pieņemtā versija. Šādas tuvu radnieciskas ģintis, par kurām mikologiem vēl nav vienota viedokļa, ir Chlorophyllum, Leucoagaricus un Leucocoprinus.

Morfoloģija

 src=
Sēnalainā dižsardzene ir ar augstu saceltām zvīņām.
  • Augļķermeņi: cepurīšu sēnes, lapiņu sēnes, gaļīgi, parasti lietojami pārtikā.
  • Cepurīte: sākumā parasti puslodes veida, tad zvanveida un pusapaļa, vēlāk izpletusies, parasti ar pauguru vidū. Platums 6-25, reti vairāk centimetru, nobriestot malās izplešas tik ātri, ka nepietiekami elastīgā virsmiziņa nepagūst tai tikt līdzi, tādēļ virsmiziņa tām, izņemot vidusdaļu, saplaisā zvīņās, kuras kļūst aizvien platākas uz malām.
  • Lapiņas: brīvas (nav pieaugušas kātiņam), tuvu kātiņam bieži saaugušas kopā, baltas. Attīstības sākumā segtas ar daļējo plīvuru, kurš saplīst, cepurītei izplešoties, un tā atliekas ilgstoši paliek uz kātiņa kā gredzens un uz cepurītes malas kā nokareni lēveri.
  • Kātiņš: Savienots ar cepurīti tās centrā, cietāks un šķiedraināks par to. Garums 15-30 cm. Uz tā viegli pārvietojams pa kātiņu, plats daļējā plīvura gredzens. Pamatnē ar bumbuļveida paresninājumu.
  • Mīkstums: balts, dažām sugām krāsojas ievainojumu vietās.
  • Sporas: elipsoīdas, bezkrāsainas, reti gaiši brūnganas, masā baltas, garākas par 8 µm, katrā sporā viens vai vairāki eļļas pilieni. Dīgšanas atveres platas.[2]

Barības vērtība

Izņemot dārza dižsardzeni, kura atšķiras ar īsu kātiņu un aug lielās grupās tādās vietās kā siltumnīcas un skudru pūžņi, visas Latvijā sastopamās dižsardzenes ir labas ēdamās sēnes, kuras cepamas nevārītas, bet lielo dižsardzeni pat iesaka ēst turpat mežā uz sviestmaizēm.[3] Par dārza dižsardzenes ēdamību ir pretrunīgi viedokļi - daži to nosauc par ēdamu, daži apgalvo, ka tā iespējami izraisot vieglu saindēšanos, daži norāda uz halucinogēnu efektu.[4] Sēnes.lv par to raksta: "Vāji indīga (vismaz dažkārt)".[5] Jāatceras, ka specifiskā vidē augošas sēnes bieži var sagādāt problēmas, nebūdamas indīgas pašas par sevi, bet uzkrādamas kaitīgas vielas no apkārtnes, un tas attiecas ne tikai uz dārza dižsardzeni.

Līdzīgas sēnes

Dižsardzenes nepieredzējušai acij ir viegli sajaucamas ar bieži sastopamajām tām radnieciskās ģints sugām — mušmirēm. Jāatceras, ka dižsardzenēm uz kātiņa pamatnes nav maksts, kas to ietver mušmirēm, un mušmiru cepurīšu virsmiziņa bieži ir ar plīvura atliekām, bet nav saplaisājusi tumšās zvīņās, kā dižsardzenēm.

Latvijā zināmās dižsardzeņu sugas

Latviskie nosaukumi Latīniskie nosaukumi Lielā dižsardzene Macrolepiota procera Sarkstošā dižsardzene Macrolepiota rhacodes jeb Chlorophyllum rhacodes Dārza dižsardzene Macrolepiota bohemica jeb Macrolepiota rhacodes var. bohemica, daļa autoru atzīst par Chlorophyllum brunneum Meiteņu dižsardzene Macrolepiota puellaris jeb Leucoagaricus nympharum Sēnalainā dižsardzene Macrolepiota excoriata Paugurainā dižsardzene Macrolepiota mastoidea

Skatīt arī

Atsauces

  1. «Грибы СССР», Мысль, Москва, 1980., 197. lpp.
  2. V.Lūkins, “Mušmires un atmatenes”, Avots, 1981., 20.-21. lpp.
  3. A.Balodis, “Rokasgrāmata sēņotājiem”, Liesma, 1974.
  4. Грибы: Справочник — М.: «Астрель», «АСТ», 2001. — С. 68. — ISBN 5-17-009961-4
  5. Sēnes.lv: Dārza dižsardzene

licença
cc-by-sa-3.0
direitos autorais
Wikipedia autori un redaktori
original
visite a fonte
site do parceiro
wikipedia LV

Dižsardzeņu ģints: Brief Summary ( Letão )

fornecido por wikipedia LV

Dižsardzenes (Macrolepiota, no grieķu macro - liels un latīņu lepis - zvīņa) ir atmateņu dzimtas sēņu ģints. Agrāk tās tika iedalītas vienā ģintī ar saulsardzenēm (Lepiota) ar attiecīgiem nosaukumiem, taču atšķiras no tām ar izmēriem (īpaši kātiņa garumu), pārvietojamu gredzenu uz kātiņa un lielām sporu dīgšanas atverēm. Aug uz augsnes parasti mežos gaišās vietās, retāk ārpus tiem vai siltumnīcās. Ģints tipiskā suga ir lielā dižsardzene. Pēdējās desmitgadēs ģenētisko pētījumu rezultātā daļa dižsardzeņu sugu ir pārcelta uz citām ģintīm, taču speciālisti turpina strīdus par šīm izmaiņām un šeit lietota Latvijas publikācijās pieņemtā versija. Šādas tuvu radnieciskas ģintis, par kurām mikologiem vēl nav vienota viedokļa, ir Chlorophyllum, Leucoagaricus un Leucocoprinus.

licença
cc-by-sa-3.0
direitos autorais
Wikipedia autori un redaktori
original
visite a fonte
site do parceiro
wikipedia LV

Parasollsopp ( Norueguês )

fornecido por wikipedia NO

Parasollsoppene tilhører familien sjampinjonger. Disse soppene omfatter noen arter som er meget gode matsopper, hovedsakelig i slekten Macrolepiota. De omfatter også flere giftige arter, hovedsakelig i slekten Lepiota. Et av kjennetegnene er at de har en dobbel ring på stilken. Stor parasollsopp (Macrolepiota procera) er en høyt verdsatt matsopp.

Eksterne lenker

biologistubbDenne biologirelaterte artikkelen er foreløpig kort eller mangelfull, og du kan hjelpe Wikipedia ved å utvide den.
Det finnes mer utfyllende artikkel/artikler på .
licença
cc-by-sa-3.0
direitos autorais
Wikipedia forfattere og redaktører
original
visite a fonte
site do parceiro
wikipedia NO

Parasollsopp: Brief Summary ( Norueguês )

fornecido por wikipedia NO

Parasollsoppene tilhører familien sjampinjonger. Disse soppene omfatter noen arter som er meget gode matsopper, hovedsakelig i slekten Macrolepiota. De omfatter også flere giftige arter, hovedsakelig i slekten Lepiota. Et av kjennetegnene er at de har en dobbel ring på stilken. Stor parasollsopp (Macrolepiota procera) er en høyt verdsatt matsopp.

licença
cc-by-sa-3.0
direitos autorais
Wikipedia forfattere og redaktører
original
visite a fonte
site do parceiro
wikipedia NO

Macrolepiota ( Polonês )

fornecido por wikipedia POL

Macrolepiota Singer (czubajka) – rodzaj grzybów z rodziny pieczarkowatych (Agaricaceae)[1].

Systematyka i nazewnictwo

Pozycja w klasyfikacji: Agaricaceae, Agaricales, Agaricomycetidae, Agaricomycetes, Agaricomycotina, Basidiomycota, Fungi (według Index Fungorum)[1].

Nazwę polską podał Feliks Berdau w 1876 r. W polskim piśmiennictwie mykologicznym rodzaj ten opisywany był też jako bedłka lub stroszka[2].

Charakterystyka

Grzyby z rodzaju Macrolepiota to saprotrofy wytwarzające duże owocniki o łuskowatych, suchych kapeluszach i blaszkowatym hymenoforze. Blaszki białawe, o regularnej tramie, nie przyrośnięte do trzonu i oddzielone od niego zgrubieniem (tzw. "kołnierzem"). Na trzonie owocników występuje ruchomy pierścień. Zarodniki czubajek są eliptyczne, gładkie, z wyraźną porą rostkową, a ich wysyp jest biały, dekstrynoidalny[3].

Niektóre gatunki

Wykaz gatunków (nazwy naukowe) na podstawie Index Fungorum. Obejmuje on wszystkie gatunki krajowe i niektóre inne[4]. Nazwy polskie według Władysława Wojewody[2].

Przypisy

  1. a b Index Fungorum (ang.). [dostęp 2013-09-15].
  2. a b Władysław Wojewoda: Checklist of Polish Larger Basidiomycetes. Krytyczna lista wielkoowocnikowych grzybów podstawkowych Polski. Kraków: W. Szafer Institute of Botany, Polish Academy of Sciences, 2003. ISBN 83-89648-09-1.
  3. Ewald Gerhardt: Przewodnik GRZYBY. Warszawa: Multico Oficyna Wydawnicza, 2001, s. 118. ISBN 83-7073-084-1.
  4. Index Fungorum (gatunki) (ang.). [dostęp 2013-09-20].
licença
cc-by-sa-3.0
direitos autorais
Autorzy i redaktorzy Wikipedii
original
visite a fonte
site do parceiro
wikipedia POL

Macrolepiota: Brief Summary ( Polonês )

fornecido por wikipedia POL

Macrolepiota Singer (czubajka) – rodzaj grzybów z rodziny pieczarkowatych (Agaricaceae).

licença
cc-by-sa-3.0
direitos autorais
Autorzy i redaktorzy Wikipedii
original
visite a fonte
site do parceiro
wikipedia POL

Macrolepiota ( Romeno; moldávio; moldavo )

fornecido por wikipedia RO

Macrolepiota (Rolf Singer, 1948)[1] este un gen de ciuperci din încrengătura Basidiomycota în ordinul Agaricales, din familia Agaricaceae. Genul foarte răspândit conține în prezent 41 de specii global (în Europa mai puține). Numele generic este derivat din cuvintele grecești (greacă μακρο=mare) și (greacă λε ́πιον=carapace de broască țestoasă, crustă mică). Tipul de specie este Macrolepiota procera (pălăria șarpelui).

Istoric

 src=
Samuel F. Gray

Pentru multe decenii acest gen a făcut parte al celui de Lepiota, descris, pentru prima dată de marele savant Christian Hendrik Persoon ca secție al genului Agaricus (Agaricus sect. Lepiota) în lucrarea sa Tentamen dispositionis methodicae Fungorum din 1797.[2]

În 1821, cunoscutul micolog englez Samuel Frederick Gray l-a ridicat la rangul de gen sub denumirea Lepiota în volumul 1 al operei sale A natural arrangement of British plants.[3]

Micologul german Rolf Singer a scos toate speciile mari din genul Lepiota, dându-le taxonul nou Macrolepiota (1946), valabil până în prezent (2017). Descrierile au fost publicate în Papers of the Michigan Academy of Sciences din Michigan în 1948.[4]

Filogenetică

 src=
Bres.: L. rhacodes

Genul Macrolepiota reprezintă un grup de ciuperci foarte asemănătoare, a căror delimitare fiind dificilă. Mai departe rangul taxonomic la unele soiuri este controversat. În momentul de față, genul este subîmpărțit în 3 clade:[5]

  • Clada Macrolepiota cu între altele speciile Macrolepiota excoriata, Macrolepiota procera, Macrolepiota clelandii sau Macrolepiota dolichaula,
  • Clada macrosporae cu între altele speciile Macrolepiota mastoidea, Macrolepiota konradii și Mmacrolepiota orientiexcoriata,
  • Clada volvatae cu speciile Macrolepiota velosa și Macrolepiota eucharis.

Cel mai bun exemplu pentru un disput în acest domeniu este Macrolepiota rhacodes (rachodes) care trebuie să ascultă pe numele Chlorophyllum rhacodes (rachodes), pentru că ar avea mai multe calități comune cu bureții din genul Chlorophyllum. Dar nu numai exteriorul ciupercii este absolut diferend de cel al bureților din genul Chlorophyllum, în plus și sporii nu sunt verzi ci albi la acest soi.[6] Toate cărțile de ciuperci prestigioase, dar de asemenea publicații prin asociații micologice - mai ales germane[7][8] și italiene[9][10][11] - precum pagini medicinale despre toxicitatea ciupercilor[12][13] îl desemnează ca Macrolepiota.

O altă specie, în multe publicații tot originar descrisă sub numele Macrolepiota puellaris, a fost transferată la genul Leucoagaricus ca Leucoagaricus nympharum.[14]

Descriere

Ciuperci din genul Macrolepiota au următoarele însușiri comune:[15][16][17]

  • Pălăria: Ea este mare, inițial ovoidală, aproape rotundă sau în formă de clopot, cu marginea răsucită spre interior, apoi aplatizată, în centru adesea ușor până tare cocoșată. Cuticula netedă este presărată cu solzișori mici sau fulgi mai mari, rămășite ale vălului parțial.
  • Lamelele: Ele sunt albicioase, aglomerate, înghesuite, bulboase, moi și libere. Sporii netezi, elipsoidali și hialini (translucizi) și cu un nucleu în mijloc au o mărime de până la 25 microni. Pulberea lor este mereu albă.
  • Piciorul: El este cilindric, fibros și tare, puțin subțiat spre vârf, de obicei, foarte lung (10-20 cm), dar numai cu un diametru mic (0,8-1,5cm). Tija are mereu un inel simplu (excepție parasolul), liber și mobil, tot un rezultat al vălului parțial. Ea arată un bulb mai mult sau mai puțin accentuat, dar niciodată o volvă.
  • Carnea: Ea este fragedă și ceva moale în pălărie, în picior fibroasă și tare, fiind de culoare albă, gri-albicioasă care nu se schimbă la aer la cele mai multe soiuri. Carnea are un miros plăcut și un gust savuros, deseori ceva de alune. Cel puțin speciile europene, de mult cunoscute, sunt comestibile cu excepția fostei Macrolepiota venenata (care însă și ea a fost transferată la genul Chlorophyllum).

Specii

Catalogue of Life acceptă 41 de specii în genul Macrolepiota (29 mai 2017):[18]

  • Macrolepiota africana (R.Heim) Heinem. (1969)
  • Macrolepiota albida Heinem. (1969)
  • Macrolepiota albuminosa (Berk.) Pegler (1972)
  • Macrolepiota ampliospora Sosin (1960)
  • Macrolepiota bonaerensis (Speg.) Singer (1951)
  • Macrolepiota brasiliensis (Rick) Raithelh. (1988)
  • Macrolepiota brunnescens Vellinga (2003)
  • [Macrolepiota campestris Lebedeva ex Samgina (1983)
  • Macrolepiota citrinascens Vasas (1990)
  • Macrolepiota clelandii Grgur. (1997)
  • Macrolepiota colombiana Franco-Mol. (1999)
  • Macrolepiota crustosa L.P. Shao & C.T. Xiang (1980)
  • Macrolepiota detersa Z.W.Ge, Zhu L.Yang & Vellinga (2010)
  • Macrolepiota dolichaula (Berk. & Broome) Pegler & R.W.Rayner (1969)

Note

  1. ^ Mycobank
  2. ^ Christian Hendrik Persoon: „Tentamen dispositionis methodicae Fungorum”, Editura Wolf, Lipsiae (Leipzig) 1797, p. 68
  3. ^ Samuel Frederick Gray A natural arrangement of British plants, Editura Baldwin, Cradock & Joy, Londra 1821, p. 601
  4. ^ Rolf Singer: „New and Interesting Species of Basidiomycetes 2”, în: Papers of the Michigan Academy of Sciences, nr. 32, Michigan 1948, p. 103-150
  5. ^ Else C. Vellinga, Rogier P. J. de Kok, Thomas D. Bruns: „Phylogeny and taxonomy of Macrolepiota (Agaricaceae)”, în: jurnalul "Mycologia", nr. 95, vol. 3, Editura Taylor & Francis Ltd., Abingdon 2003, p. 442-456
  6. ^ Despre Macrolepiota rhacodes în jurnalul „Der Tintling”
  7. ^ Deutsche Gesellschaft für Mykologie (Societatea Germană de Micologie)
  8. ^ Natura în [[Renania de Nord-Westfalia
  9. ^ Organizația „Agraria”
  10. ^ Associazione Micologica Bresadola
  11. ^ Gruppo Micologico B. Cetto
  12. ^ Gifte (toxine) DE
  13. ^ tox.info DE
  14. ^ Index Fungorum
  15. ^ Marcel Bon: “Pareys Buch der Pilze”, Editura Kosmos, Halberstadt 2012, p. 290, ISBN 978-3-440-13447-4
  16. ^ Bruno Cetto: „Der große Pilzführer”, vol. 1, ed. a 5-a, Editura BLV Verlagsgesellschaft, München, Berna, Viena 1979, p. 44, ISBN 3-405-12116-7
  17. ^ Hans E. Laux: „Der große Pilzführer, Editura Kosmos, Halberstadt 2001, p. 282-285, ISBN 978-3-440-14530-2
  18. ^ Catalogue of Life

Bibliografie

  • Bruno Cetto: „Der große Pilzführer”, vol. 1, ed. a 5-a, Editura BLV Verlagsgesellschaft, München, Berna, Viena 1979, ISBN 3-405-12116-7
  • Bruno Cetto: „Der große Pilzführer”, vol. 3, Editura BLV Verlagsgesellschaft, München, Berna, Viena 1980, ISBN 3-405-12124-8
  • Bruno Cetto: „I funghi dal vero”, vol. 4, Editura Arte Grafiche Saturnia, Trento 1983, ISBN 88-85013-25-2
  • Bruno Cetto: “I funghi dal vero”, vol. 5, Editura Arte Grafiche Saturnia, Trento 1986, ISBN 88-85013-37-6
  • Bruno Cetto: “I funghi dal vero”, vol. 7, Editura Arte Grafiche Saturnia, Trento 1993, ISBN 88-85013-57-0 (editat postum)
  • Rose Marie și Sabine Maria Dähncke: „700 Pilze in Farbfotos”, Editura AT Verlag, Aarau - Stuttgart 1979 și 1980, ISBN 3-85502-0450
  • Jean-Louis Lamaison & Jean-Marie Polese: „Der große Pilzatlas“, Editura Tandem Verlag GmbH, Potsdam 2012, ISBN 978-3-8427-0483-1
  • J. E. și M. Lange: „BLV Bestimmungsbuch - Pilze”, Editura BLV Verlagsgesellschaft, München, Berna Viena 1977, ISBN 3-405-11568-2
  • Till E. Lohmeyer & Ute Künkele: „Pilze – bestimmen und sammeln”, Editura Parragon Books Ltd., Bath 2014, ISBN 978-1-4454-8404-4
  • Meinhard Michael Moser: „Röhrlinge und Blätterpilze - Kleine Kryptogamenflora Mitteleuropas”, ediția a 5-ea, vol. 2, Editura Gustav Fischer, Stuttgart 1983

Legături externe

licença
cc-by-sa-3.0
direitos autorais
Wikipedia autori și editori
original
visite a fonte
site do parceiro
wikipedia RO

Macrolepiota: Brief Summary ( Romeno; moldávio; moldavo )

fornecido por wikipedia RO

Macrolepiota (Rolf Singer, 1948) este un gen de ciuperci din încrengătura Basidiomycota în ordinul Agaricales, din familia Agaricaceae. Genul foarte răspândit conține în prezent 41 de specii global (în Europa mai puține). Numele generic este derivat din cuvintele grecești (greacă μακρο=mare) și (greacă λε ́πιον=carapace de broască țestoasă, crustă mică). Tipul de specie este Macrolepiota procera (pălăria șarpelui).

licença
cc-by-sa-3.0
direitos autorais
Wikipedia autori și editori
original
visite a fonte
site do parceiro
wikipedia RO

Macrolepiota ( Ucraniano )

fornecido por wikipedia UK

Таксономія

Наукові синоніми (гетеротипні):

Типовий вид Macrolepiota procera (Scop.) Singer, 1948

Назва роду походить від грецького слова makros — «великий» і назви роду Lepiota.

Рід був описаний Р. Зінгером у 1948 р., який виділив його з роду Lepiota sensu lato. Морфологічно близький до родів Хлорофілум (Chlorophyllum), Лейкоагарикус (Leucoagaricus) та Лейкокопринус (Leucocoprinus), систематичне положення багатьох представників цих родів до кінця XX ст. не було остаточно з'ясовано.

З появою наприкінці XX ст. молекулярно-генетичних методик біологічної класифікації деякі види перенесено в інші роди, старі українські назви «гриб-зонтик» для них поки що зберігаються.

Опис

Плодові тіла від середніх до великих розмірів, шапинкові, центральні. Тип розвитку — пілеокарпний.

Шапка у молодому віці яйцеподібна або напівкуляста, у зрілих грибів плоска або широдзвоноподібна, товсто-або тонком'ясиста, біла або світла, з низьким, округлим або загостреним горбком. Шкірка від білуватої до коричневої, звичайно остається цілою на горбку, а на решті поверхні шапки швидко розтріскується і утворює лусочки.

М'якуш шапки білий, у деяких видів забарвлюється при пошкодженні.

Ніжка циліндрична, порожня, іноді щільна, волокниста, часто з бульбовидною основою, легко відокремлюється від шапки.

Пластинки вільні, білі або світло-кремові, часті, біля ніжки утворюють тонкий хрящоподібний коларіум.

Залишки покривала: кільце плівчасте, біле або буро, рухливе; піхва відсутня.

Споровий порошок білий або кремовий.

Спори еліпсоїдні, гладенькі, безбарвні, метахроматичні, псевдоамілоїдні, з порою проростання.

Трама пластинок правильна або майже правильна.

Хейлоцистиди є, плевроцистиди відсутні.

Екологія

Головним чином сапротрофи, ростуть на ґрунті в лісах і різних посадках, частіше у світлих місцях — на галявинах, узліссях, уздовж просік; поза лісами — на луках, полях, у степу, іноді в оранжереях.

Поширені на всіх континентах, окрім Антарктиди.

Види

Види, що було перенесено до інших родів:

Примітки

  1. Назва українською мовою «гриб-зонтик» використовується у виданні Дудка И. А., Вассер С. П. Грибы. Справочник миколога и грибника. — К. : Наукова думка, 1987. — С. 267—270.

Посилання

Література

  • Вассер С. П. Флора грибов Украины. Агариковые грибы / отв. ред. И. А. Дудка. — К. : «Наукова думка», 1980. — С. 292—306.
licença
cc-by-sa-3.0
direitos autorais
Автори та редактори Вікіпедії
original
visite a fonte
site do parceiro
wikipedia UK

Macrolepiota ( Vietnamita )

fornecido por wikipedia VI

Macrolepiota là một chi nấm trong họ Agaricaceae. Chi này phân bố rộng rãi và có 30 loài.[5][6]

Macrolepiota albuminosa trong ẩm thực Trung Hoa là một thực phẩm có tên gọi jīzōng (鸡枞; nghĩa là "kê tùng").

Phân loại

Macrolepiota phân bố toàn cầu được định giới hạn bởi Rolf Singer năm 1948, với Macrolepiota proceraloài điển hình.[7]

Các nghiên cứu DNA đã chia chi này thành ba clade. Clade macrolepiota gồm M. procera, M. clelandii, M. dolichaula và các loài có quan hệ gần gũi. Clade macrosporae gồm các loài như M. mastoidea, M. konradii, và M. orientiexcoriata, còn clade volvatae bao gồm M. velosaM. eucharis.[8][9]

Các loài

Tính đến tháng 10 năm 2015[cập nhật], Index Fungorum có 42 loài có hiệu lực thuộc Macrolepiota:[10]

Hình ảnh

Tham khảo

  1. ^ Rick JE. (1938). “Agarici Riograndenses”. lilloa 2: 251–316.
  2. ^ Locquin M. (1952). “Sur la non-validité de quelques genres d'Agaricales”. Bulletin de la Société Mycologique de France (bằng tiếng Pháp) 68: 165–69. Bảo trì CS1: Ngôn ngữ không rõ (link)
  3. ^ Singer R. (1959). “Dos generos de hongos nuevos para Argentina”. Boletín de la Sociedad Argentina de Botánica (bằng tiếng Tây Ban Nha) 8 (1): 9–13. Bảo trì CS1: Ngôn ngữ không rõ (link)
  4. ^ Macrolepiota Singer 1948”. MycoBank. International Mycological Association. Truy cập ngày 27 tháng 11 năm 2011.
  5. ^ Kirk PM, Cannon PF, Minter DW, Stalpers JA. (2008). Dictionary of the Fungi (ấn bản 10). Wallingford: CABI. tr. 396. ISBN 978-0-85199-826-8.
  6. ^ Vellinga EC, de Kok RPJ, Bruns TD (2003). “Phylogeny and taxonomy of Macrolepiota (Agaricaceae)”. Mycologia 95 (3): 442–456. JSTOR 3761886. PMID 21156633. doi:10.2307/3761886. Truy cập ngày 9 tháng 11 năm 2007.
  7. ^ Singer R. (1948). “New and interesting species of Basidiomycetes. II”. Papers of the Michigan Academy of Sciences 32: 103–50.
  8. ^ Vellinga EC, de Kok RPJ, Bruns TD. (2003). “Phylogeny and taxonomy of Macrolepiota (Agaricaceae)”. Mycologia 95 (3): 442–56. JSTOR 3761886. PMID 21156633. doi:10.2307/3761886.
  9. ^ a ă â Ge ZW, Yang ZL, Vellinga EC. (2010). “The genus Macrolepiota (Agaricaceae, Basidiomycota) in China”. Fungal Diversity 45 (1): 81–98. doi:10.1007/s13225-010-0062-0. Ấn phẩm cho phép truy cập mở - đọc miễn phí
  10. ^ Kirk PM. “Species Fungorum (version 28th September 2015). In: Species 2000 & ITIS Catalogue of Life”. Truy cập ngày 22 tháng 10 năm 2015.
  11. ^ Shao LP, Xiang CT. (1980). “The study on the Macrolepiota spp. in China”. Journal of Northeastern Forestry Institute 8 (4): 35–38.
  12. ^ Vellinga EC. (2003). “Chlorophyllum and Macrolepiota (Agaricaceae) in Australia”. Australian Systematic Botany 16 (3): 361–370. doi:10.1071/SB02013.
  13. ^ Malençon G. (1979). “Champignons du Maroc”. Beihefte zur Sydowia (bằng tiếng Pháp) 8: 258–267. Bảo trì CS1: Ngôn ngữ không rõ (link)
  14. ^ a ă â Lebel T, Syme A. (2012). “Sequestrate species of Agaricus and Macrolepiota from Australia: new species and combinations and their position in a calibrated phylogeny”. Mycologia 104 (2): 496–520. PMID 22067305. doi:10.3852/11-092. Ấn phẩm cho phép truy cập mở - đọc miễn phí
  15. ^ Ge Z-W, Chen Z-H, Yang Z-L. (2012). “Macrolepiota subcitrophylla sp. nov., a new species with yellowish lamella from southwest China”. Mycoscience 53 (4): 284–289. doi:10.1007/s10267-011-0167-7.
  16. ^ Vellinga EC, Yang ZL. (2003). Volvolepiota and MacrolepiotaMacrolepiota velosa, a new species from China” (PDF). Mycotaxon 85: 183–186.

Liên kết ngoài

 src= Wikimedia Commons có thư viện hình ảnh và phương tiện truyền tải về Macrolepiota


Hình tượng sơ khai Bài viết liên quan đến bộ nấm Agaricales này vẫn còn sơ khai. Bạn có thể giúp Wikipedia bằng cách mở rộng nội dung để bài được hoàn chỉnh hơn.
licença
cc-by-sa-3.0
direitos autorais
Wikipedia tác giả và biên tập viên
original
visite a fonte
site do parceiro
wikipedia VI

Macrolepiota: Brief Summary ( Vietnamita )

fornecido por wikipedia VI

Macrolepiota là một chi nấm trong họ Agaricaceae. Chi này phân bố rộng rãi và có 30 loài.

Macrolepiota albuminosa trong ẩm thực Trung Hoa là một thực phẩm có tên gọi jīzōng (鸡枞; nghĩa là "kê tùng").

licença
cc-by-sa-3.0
direitos autorais
Wikipedia tác giả và biên tập viên
original
visite a fonte
site do parceiro
wikipedia VI

Макролепиота ( Russo )

fornecido por wikipedia русскую Википедию
Царство: Грибы
Подцарство: Высшие грибы
Подотдел: Agaricomycotina
Порядок: Агариковые
Семейство: Шампиньоновые
Род: Макролепиота
Международное научное название

Macrolepiota (Scop.:Fr.) Singer, 1948

Типовой вид
Macrolepiota procera (Scop.) Singer, 1948
Виды
См. текст
Wikispecies-logo.svg
Систематика
на Викивидах
Commons-logo.svg
Изображения
на Викискладе
NCBI 34435EOL 16831MB 18007

Макролепио́та (лат. Macrolepiota) — род грибов семейства шампиньоновых[1].

Просторечное название макролепиоты — гриб-зонтик; часто «зонтиками» называют и другие грибы, относящиеся к близким родам (лепиота, хлорофиллум, цистодерма).

Наиболее известные виды съедобны, некоторые считаются деликатесными.

Таксономия

Научные синонимы (гетеротипные):

Название рода происходит от др.-греч. μακρός — «большой» и названия рода Lepiota.

Род учреждён Р. Зингером в 1948 г., который выделил его из рода Lepiota s. l. Морфологически близок к родам Хлорофиллум (Chlorophyllum), Белошампиньон (Leucoagaricus) и Белонавозник (Leucocoprinus), систематическое положение многих представителей этих родов до конца XX в. не было окончательно выясненным.

Описание

Macrolepiota - Ural, Russia.JPG

Плодовые тела от средних до крупных размеров, шляпконожечные, центральные. Тип развития — пилеокарпный.

Шляпка в молодом возрасте яйцевидная или полушаровидная, у зрелых грибов плоская или ширококолокольчатая, толсто- или тонкомясистая, белая или светлая, с низким, округлым или заострённым бугорком. Кожица от беловатой до коричневой, сохраняется на бугорке, на остальной поверхности быстро растрескивается и образует чешуйки.

Мякоть шляпки белая, у некоторых видов окрашивается при повреждении.

Ножка цилиндрическая, полая, иногда выполненная, волокнистая, часто с клубневидным основанием, легко отделяется от шляпки.

Пластинки свободные, белые или светло-кремовые, частые, возле ножки образуют тонкий хрящевидный коллариум.

Остатки покрывала. Кольцо плёнчатое, белое или буроватое, подвижное. Вольва отсутствует.

Споровый порошок белый или кремовый.

Споры эллипсоидные, гладкие, бесцветные, метахроматичные, с порой прорастания.

Трама пластинок правильная или почти правильная.

Хейлоцистиды имеются, плевроцистиды отсутствуют.

Экология

В основном сапротрофы, растут на почве в лесах и различных посадках, чаще в светлых местах — на полянах, опушках, вдоль просек, вне леса — на лугах, полях, в степи, иногда в оранжереях. Распространены на всех континентах, кроме Антарктиды.

Виды

Список видов, зарегистрированных в базе данных «Species Fungorum»[2]:

Виды, перенесённые в другие роды:

Примечания

  1. Раньше относили к семейству Лепиотовые (Lepiotaceae), который выделяли из шампиньоновых вместе с ещё несколькими родами. Сам же род Macrolepiota в некоторых системах объединяли с родом Lepiota.
  2. поиск на http://www.speciesfungorum.org с помощью http://www.catalogueoflife.org
licença
cc-by-sa-3.0
direitos autorais
Авторы и редакторы Википедии

Макролепиота: Brief Summary ( Russo )

fornecido por wikipedia русскую Википедию

Макролепио́та (лат. Macrolepiota) — род грибов семейства шампиньоновых.

Просторечное название макролепиоты — гриб-зонтик; часто «зонтиками» называют и другие грибы, относящиеся к близким родам (лепиота, хлорофиллум, цистодерма).

Наиболее известные виды съедобны, некоторые считаются деликатесными.

licença
cc-by-sa-3.0
direitos autorais
Авторы и редакторы Википедии

大环柄菇属 ( Chinês )

fornecido por wikipedia 中文维基百科

大环柄菇属學名Macrolepiota)是蘑菇科下一孢子為白色、帶有蕈褶的蕈類。其中最著名的物種是高大環柄菇。本屬約包含30種蕈類[6],分布範圍廣泛。

分子種系發生學的研究顯示本屬分為兩大演化支,其中一個包含高大環柄菇、乳头状大环柄菇Macrolepiota mastoidea)與Macrolepiota clelandii,另一演化支則較複雜,包含粗鳞大环柄菇英语Shaggy parasol大青褶伞及許多其他物種[7]

本屬下的物種雞肉絲菇中國菜的食材之一,又稱為「雞樅」[8]

物種

  • 雞肉絲菇 Macrolepiota albuminosa
  • Macrolepiota brunnescens
  • Macrolepiota clelandii
  • 脫皮大環柄菇Macrolepiota detersa
  • 长柄大环柄菇Macrolepiota dolichaula
  • Macrolepiota eucharis
  • Macrolepiota excoriata
  • Macrolepiota fuligineosquarrosa
  • Macrolepiota fuliginosa
  • Macrolepiota gasteroidea
  • Macrolepiota gracilenta
  • Macrolepiota konradii
  • Macrolepiota mastoidea
  • Macrolepiota orientiexcoriata
  • 高大環柄菇 Macrolepiota procera
  • Macrolepiota pulchella
  • Macrolepiota turbinata
  • Macrolepiota velosa
  • Macrolepiota vinaceofibrillosa

參考資料

  1. ^ Singer R. New and interesting species of Basidiomycetes. II. Papers of the Michigan Academy of Sciences. 1948, 32: 103–50.
  2. ^ Rick JE. Agarici Riograndenses. lilloa. 1938, 2: 251–316.
  3. ^ Locquin M. Sur la non-validité de quelques genres d’Agaricales. Bulletin de la Société Mycologique de France. 1952, 68: 165–69 (法语).
  4. ^ Singer R. Dos generos de hongos nuevos para Argentina. Boletín de la Sociedad Argentina de Botánica. 1959, 8 (1): 9–13 language=Spanish.
  5. ^ Macrolepiota Singer 1948. MycoBank. International Mycological Association. [2011-11-27].
  6. ^ Kirk PM, Cannon PF, Minter DW, Stalpers JA. Dictionary of the Fungi 10th. Wallingford, UK: CAB International. 2008: 396. ISBN 978-0-85199-826-8.
  7. ^ Vellinga EC, de Kok RPJ, Bruns TD. Phylogeny and taxonomy of Macrolepiota (Agaricaceae). Mycologia. 2003, 95 (3): 442–56. JSTOR 3761886. PMID 21156633. doi:10.2307/3761886.
  8. ^ 江纪武; 郑礼胜; 王洁. 从误名“鸡枞菌”看科技名词规范化. 中国科技术语. 2014, (4): 58–60 [2015-05-21]. 引文使用过时参数coauthors (帮助)
licença
cc-by-sa-3.0
direitos autorais
维基百科作者和编辑
original
visite a fonte
site do parceiro
wikipedia 中文维基百科

大环柄菇属: Brief Summary ( Chinês )

fornecido por wikipedia 中文维基百科

大环柄菇属(學名:Macrolepiota)是蘑菇科下一孢子為白色、帶有蕈褶的蕈類。其中最著名的物種是高大環柄菇。本屬約包含30種蕈類,分布範圍廣泛。

分子種系發生學的研究顯示本屬分為兩大演化支,其中一個包含高大環柄菇、乳头状大环柄菇(Macrolepiota mastoidea)與Macrolepiota clelandii,另一演化支則較複雜,包含粗鳞大环柄菇(英语:Shaggy parasol)、大青褶伞及許多其他物種。

本屬下的物種雞肉絲菇中國菜的食材之一,又稱為「雞樅」。

licença
cc-by-sa-3.0
direitos autorais
维基百科作者和编辑
original
visite a fonte
site do parceiro
wikipedia 中文维基百科