Capreolus pygargus (Pallas 1771)

Таксономія та номенклатура

До середини 20 ст. нерідко вкл. у склад сарни «звичайної». Інколи називають не «азійська», а «сибірська». У давній мисливській літературі часів Російської імперії і СРСР вид називали «козуля» (наприклад, зведення В. Гептнер), надалі назва в російській зоологічній літературі без пояснень трансформована у «косулю» (етимологія невідома), що інколи переходить і в нефахові українські видання. Видовий статус обґрунтовано морфологічними даними (краніометрія та морфометрія), даними каріологічного аналізу (присутність 1-14 В-хромосом в нормальному каріотипі), гібридологічними експериментами в зоопарках. У той самий час даних про взаємини видів у природі в зоні контакту їхніх ареалів дотепер немає.

морфологія

Характеризується значно більшими розмірами тіла (вага до 40 кг) і помітно вищими трофейними якостями рогів.

поширення

Широко поширена на схід від Волги — через Сибір до Примор'я. Населяє Сибір й Далекий Схід, на півдні доходячи до Північного Казахстану; населяє Тянь-Шань, Алтай, Північну Монголію, Північно-Східний Китай, Корею, зустрічається на півдні Східного Тибету й Північного Сичуаню.

Двічі відмічена для фауни України, обидва рази для Дніпропетровщини (Браунер, 1915; Булахов, Пахомов, 2005). Попри це, однозначних даних про наявність цього виду в Україні немає.

Джерела

• Браунеръ А. Къ какому виду принадлежат козули Южной Россіи и Крыма // Записки Крымск. об-ва естествоиспыт. — 1915. — Том 5. — С. 112—114 (+ вкл.).
• Булахов В. Л., Пахомов О. Є. Біологічне різноманіття України. Дніпропетровська область. Ссавці (Mammalia). — Дніпропетровськ: Вид-во Дніпропетр. ун-ту, 2006. — 356 с. [1]
• Гептнер В. Г., Насимович А. А., Банников А. Г. Род козуль // Парнокопытные и непарнокопытные. — Москва: Высшая школа, 1961. — С. 174—216. — (Серия «Млекопит. Сов. Союза». Том 1).
• Данилкин А. А., Марков Г. Г., Штуббе К. и др. Изменчивость и таксономия // Соколов В. Е. (ред.). Европейская и сибирская косули: систематика, экология, поведение, рациональное использование и охрана. — Москва: Наука, 1992. — С. 22-63.
• Загороднюк І. В. Аловиди сарни (Capreolus): природа відмінностей між ними і статус популяцій з України // Вісник Луганського державного педагогічного університету. Біологічні науки. — 2002. — № 1 (45). — С. 206—222. [2]