nomes no trilho de navegação
Carex humilis[1] és una espècie de jonc que es distribueix a les zones temperades d'Euràsia.[2] És absent a les Balears, però a Catalunya i al País Valencià és bastant comuna a tot el territori, excepte a les zones més altes del Pirineu (per sobre dels 2000-2400 metres) i a l'extrem sud del País Valencià, on és absent, i a les zones més continentals de la Depressió Central, on rareja.[3] Es troba en parats secs i llocs rocosos, preferentment sobre substrat calcari.[3]
És una planta herbàcia perenne que forma una gespa densa.[3] Les fulles basals tenen beines d'un color bru ferruginós, s'arquegen a la punta[3] i fan de 10 a 25 cm de llarg. Les tiges són molt més curtes que les fulles[3] (només fan de 5 a 15 cm) i per la seva curtedat justifiquen el nom específic "humilis".
Floreix de febrer a juny.[3]
Carex humilis és una espècie de jonc que es distribueix a les zones temperades d'Euràsia. És absent a les Balears, però a Catalunya i al País Valencià és bastant comuna a tot el territori, excepte a les zones més altes del Pirineu (per sobre dels 2000-2400 metres) i a l'extrem sud del País Valencià, on és absent, i a les zones més continentals de la Depressió Central, on rareja. Es troba en parats secs i llocs rocosos, preferentment sobre substrat calcari.
És una planta herbàcia perenne que forma una gespa densa. Les fulles basals tenen beines d'un color bru ferruginós, s'arquegen a la punta i fan de 10 a 25 cm de llarg. Les tiges són molt més curtes que les fulles (només fan de 5 a 15 cm) i per la seva curtedat justifiquen el nom específic "humilis".
Floreix de febrer a juny.
Monocotyledon a phlanhigyn blodeuol yw Corhesgen sy'n enw benywaidd. Mae'n perthyn i'r teulu Cyperaceae. Yr enw gwyddonol (Lladin) yw Carex humilis a'r enw Saesneg yw Dwarf sedge.[1] Ceir enwau Cymraeg eraill ar y planhigyn hwn gan gynnwys Corhesgen.
Mae'r planhigyn hwn yn tarddu o Asia a throfannau De America. O ran ffurf, mae'n eithaf tebyg i wair, glaswellt neu frwyn, ond y prif nodwedd sy'n eu gwahaniaethu yw bonyn y planhigyn. Mae gan y bonion hyn - o'u croes-dorri - siap triongl ac mae'r dail yn sbeiralu mewn tair rheng - dwy sydd gan wair.[2][3]
Monocotyledon a phlanhigyn blodeuol yw Corhesgen sy'n enw benywaidd. Mae'n perthyn i'r teulu Cyperaceae. Yr enw gwyddonol (Lladin) yw Carex humilis a'r enw Saesneg yw Dwarf sedge. Ceir enwau Cymraeg eraill ar y planhigyn hwn gan gynnwys Corhesgen.
Mae'r planhigyn hwn yn tarddu o Asia a throfannau De America. O ran ffurf, mae'n eithaf tebyg i wair, glaswellt neu frwyn, ond y prif nodwedd sy'n eu gwahaniaethu yw bonyn y planhigyn. Mae gan y bonion hyn - o'u croes-dorri - siap triongl ac mae'r dail yn sbeiralu mewn tair rheng - dwy sydd gan wair.
Ostřice nízká (Carex humilis Leysser) je druh jednoděložné rostliny z čeledi šáchorovité (Cyperaceae).
Jedná se o rostlinu dosahující výšky nejčastěji 5-20 cm. Je vytrvalá, tvoří výrazné trsy, často nápadně podkovovitého až kruhovitého tvaru. Listy jsou střídavé, přisedlé, s listovými pochvami. Lodyha je tupě trojhranná, nápadně kratší než listy. Čepele jsou asi 1-2 mm široké, žlábkovité, sivozelené. Bazální pochvy jsou nejčastěji nachově hnědé, vláknitě rozpadavé. Ostřice nízká patří mezi různoklasé ostřice, nahoře jsou klásky čistě samčí, dole čistě samičí. Samčí klásek bývá pouze 1, samičích bývá 2-4, jsou dosti chudokvěté, obsahují nejčastěji pouhých 2-4 květy. Listeny jsou bezčepelné, pochvaté Okvětí chybí. V samčích květech jsou zpravidla 3 tyčinky. Čnělky jsou většinou 3. Plodem je mošnička, která je asi 2,5-3 mm dlouhá, žlutozelená a pýřitá, nezřetelně žilnatá na vrcholu zúžená do krátkého nevykrojeného zobánku. Každá mošnička je podepřená plevou, která je rezatá s bělavým lemem, na vrcholu s hrotem či osinkou. Kvete nejčastěji v březnu až v dubnu. Počet chromozómů: 2n=36.
Ostřice nízká roste v teplejších částech Evropy, na východ zasahuje až do Asie.
V ČR roste roztroušeně v teplých a suchých oblastech Čech i Moravy od nížin po pahorkatiny. Vyskytuje se hlavně v suchých trávnících sv. Festucion valesiacae, v rozvolněných teplomilných doubravách a na písčinách.
Obrázky, zvuky či videa k tématu ostřice nízká ve Wikimedia Commons
Ostřice nízká (Carex humilis Leysser) je druh jednoděložné rostliny z čeledi šáchorovité (Cyperaceae).
Jordstar (Carex humilis), også skrevet Jord-Star, er en staude med en tæt, tuedannende eller svagt tæppedannende vækst. Arten er karakteristisk for steppevegetationerne, og vokser ikke vildt i Danmark.
Jordstar er en græsagtig og flerårig, urteagtig plante med en tæt, tuedannende vækst. Planten kan langsomt danne små puder eller tæpper. De oprette stængler er glatte og svagt trekantede i tværsnit. De tuedannende grundblade har purpurrøde bladskeder, og er for det meste børsteagtigt sammenrullede og linjeformede med grågrøn til lysegrøn farve på begge bladsider.
Blomstringen sker i april-maj, hvor man kan finde de rustrøde han-aks yderst på stænglerne, mens de sølvskinnende hun-aks findes lidt længere nede ad skuddet. Frugterne er nødder.
Rodnettet er tæt filtet og stort i forhold til plantens overjordiske del. Arten får ofte en ringformet vækst med død midte. Dette skyldes formentlig en form for selvforgiftning [1]
Højde x bredde og årlig tilvækst: 0,15 x 0,15 m (15 x 15 cm/år). Selve bladtuen er dog noget mindre. Målene kan bruges til beregning af planteafstande i haver.
Arten er knyttet til tørre steppeområder og lyse ege- og fyrreskove (plantesamfundet Mesobromion ereeti) på tør bund, og den er udbredt i Sibirien og Østasien samt i Central- og Østeuropa. Den foretrækker solåbne voksesteder med porøs sand- eller lerbund, men findes også på klippegrund med tyndt jordlag.
I skovsteppe-områderne af Ukraine findes den sammen med bl.a. fjergræs, alm. hvene, Cytisus ruthenicus (en gyvel-art), dværgkirsebær, engsalvie, Festuca sulcata (en svingel-art), gul snerre, hårtotfjergræs, Pedicularis comosa (en troldurt-art) og slåen. [2]
Jordstar (Carex humilis), også skrevet Jord-Star, er en staude med en tæt, tuedannende eller svagt tæppedannende vækst. Arten er karakteristisk for steppevegetationerne, og vokser ikke vildt i Danmark.
Die Erd-Segge (Carex humilis), auch Zwerg-Segge oder Niedrige Segge genannt, ist eine Pflanzenart aus der Gattung Seggen (Carex) innerhalb der Familie der Sauergrasgewächse (Cyperaceae).
Die Erd-Segge ist eine ausdauernde, krautige Pflanze und bildet dichte Horste. Die aufrechten Halme werden 5 bis 15 Zentimeter hoch und sind schwach dreikantig. Die Grundblätter mit purpurnen Blattscheiden werden 10 bis 25 Zentimeter lang und etwa einen Millimeter breit. Sie sind meist borstlich gerollt, starr und von grau- oder hellgrüner Farbe.
Die Blütezeit reicht von April bis Mai. Das männliche rostbraun-weiß-gescheckte Ährchen ist endständig und von über 1 Zentimeter Länge. Darunter, oft über 2 Zentimeter entfernt, befinden sich zwei bis drei braun-silberglänzende weibliche Ährchen mit zwei bis vier Blüten. Die schwach rotbraunen, glänzenden Tragblätter werden oft über einen Zentimeter lang.
Die verkehrt-eiförmigen, dreikantigen Fruchtschläuche sind bis zu 3 Millimeter lang und sind etwa so lang wie die abgerundeten, oft stachelspitzigen, breithautrandigen Spelzen.
Die Chromosomenzahl beträgt 2n = 36.[1]
Die Erd-Segge wurzelt ungewöhnlicherweise bis 40 Zentimeter tief; dies kann als eine Anpassung an ihren trockenen Standort gedeutet werden.[2]
Die Schläuche der Erd-Segge, und mit ihnen die reifen Früchte, werden von Ameisen ausgebreitet.[2]
Die Erd-Segge ist in den Wärmegebieten Eurasiens, besonders im Süd- und Südosteuropa weitverbreitet. Im Tiefland von Mitteleuropa tritt sie nur vereinzelt auf, bzw. sie fehlt dort fast überall; in den Mittelgebirgen mit Kalkgestein ist sie selten, doch sie bildet an ihren Standorten kleinere Bestände. Sie steigt in den Alpen bis in Höhenlagen von etwa 1500 Meter auf, sie ist dort aber selten. In den Allgäuer Alpen steigt sie im Tiroler Teil zwischen Klimm und Klimmspitze bis zu 1500 Metern Meereshöhe auf.[3] Sie fehlt in den Silikatgebieten Mitteleuropas.[2] In Deutschland kommt sie vom Tiefland bis in die Voralpen zerstreut vor, gegen Norden und Nordosten ist sie selten. In Österreich kommt sie im pannonischen Raum häufig, sonst zerstreut bis selten vor.
Sie besiedelt in Mitteleuropa in sonniger Lage vor allem trockenwarme Magerrasen, Rasensteppen, lichte und schüttere Trockenrasen, lichte Kiefernwälder und Gebüsche.[2] Die Erd-Segge gedeiht am besten auf warmen, trockenen, basen- und kalkreichen Feinerdeböden.[2] Sie kommt in Gesellschaften der Klasse Festuco-Brometea, aber auch in denen der Ordnung Quercetalia pubescentis oder des Verbands Erico-Pinion vor.[1]
Die Erstveröffentlichung von Carex humilis erfolgte durch Friedrich Wilhelm von Leysser. Das Artepitheton humilis bedeutet „auf der Erde“ und bezieht sich den niedrigen Halm.
Man kann die folgenden Varietäten unterscheiden[4]:
Die Erd-Segge (Carex humilis), auch Zwerg-Segge oder Niedrige Segge genannt, ist eine Pflanzenart aus der Gattung Seggen (Carex) innerhalb der Familie der Sauergrasgewächse (Cyperaceae).
Ащтым (лат-бз. Carex humilis) — илъэс куэдкӀэ къэкӀ удз лӀэужьыгъуэщ.
И лъэгагъыр см 5-15-м нос. КъэкӀыгъэм бзий бгъузэ куэд, лъэхъц ин ещӀ. И теплъэкӀэ куэдым мэлудзыр ащтымым хагъэгъуащэ.
Къущхьэхъу куэдрэ уащыхуозэ ащтым фӀэкӀа къыщымыкӀ щӀыпӀэхэм.
Ӏэщым (мэлхэм, бжэнхэм) фӀыуэ яшх.
Хьэкъун Б. Адыгэ къэкӀыгъэцӀэхэр. ТхылътедзапӀэ «Элбрус». Налшыч 1992 гъ.
Carex humilis (also known as dwarf sedge)[1] is a species of sedge that can be found in Western Europe.[2]
Carex humilis (also known as dwarf sedge) is a species of sedge that can be found in Western Europe.
Carex humilis
La Laîche humble (Carex humilis), également connue sous les noms de Laîche basse ou Laîche naine, est une espèce de laîche que l'on trouve en Europe de l'Ouest.
Přizemska rězna (Carex humilis) je rostlina z podroda wšelakokłóskatych rěznow ze swójby cachorowowych rostlinow (Cyperaceae).
Přizemska rězna (Carex humilis) je rostlina z podroda wšelakokłóskatych rěznow ze swójby cachorowowych rostlinow (Cyperaceae).
Carex humilis adalah spesies tumbuhan seperti rumput yang tergolong ke dalam famili Cyperaceae. Spesies ini juga merupakan bagian dari ordo Poales. Spesies Carex humilis sendiri merupakan bagian dari genus Carex.[1] Nama ilmiah dari spesies ini pertama kali diterbitkan oleh Leyss..
Carex humilis adalah spesies tumbuhan seperti rumput yang tergolong ke dalam famili Cyperaceae. Spesies ini juga merupakan bagian dari ordo Poales. Spesies Carex humilis sendiri merupakan bagian dari genus Carex. Nama ilmiah dari spesies ini pertama kali diterbitkan oleh Leyss..
Turzyca niska (Carex humilis L.) – gatunek byliny z rodziny ciborowatych. Występuje często na terenie prawie całej Europy.
Suche murawy, świetliste lasy.
Gatunek umieszczony na polskiej czerwonej liście w kategorii NT (bliski zagrożenia)[2].
Turzyca niska (Carex humilis L.) – gatunek byliny z rodziny ciborowatych. Występuje często na terenie prawie całej Europy.
Багаторічна трав'яниста рослина заввишки 4-15 см, що утворює щільні дернини. Кореневище висхідне, коротке, товсте і дерев'янисте. Стебла заввишки 2-10 см у кількості від 2 до 15, прямостоячі, заокруглено-тригранні, гладенькі, вкриті численними залишками листкових піхов червоно-бурого чи іржасто-пурпурового кольору. Листки у 2-10 разів довші за стебла, вузьколінійні (1-2 мм завширшки), спочатку пласкі, згодом складені уздовж, світло-зелені або сірувато-зелені, жорсткі. Краї листкових пластинок пилчасті, а їхня поверхня та краї вкриті розсіяними щетинкоподібними волосками.
Суцвіття — короткі колоски, складені лише з чоловічих або жіночих квіток. Чоловічі суцвіття завжди розташовані на верхівці пагона по одному, а жіночі у кількості 1-3 штук розсіяні по всій довжині стебла, інколи знаходяться майже біля його основи. Колоски осоки низької протерандричні, тобто чоловічі зацвітають раніше за жіночі. Тичинковий колосок завдовжки 0,5-2 см, завширшки 2-4 мм і розташований на ніжці завдовжки до 1 см. Він лінійний, лінійно-ланцетний або ланцетний, відносно багатоквітковий, із довгими, широколанцетними або ланцетними, червоно-бурими лусками, з яких нижні — заокруглені, а верхні — гострі. Кожна луска на верхівці та по краю має широку білу плівку, тому тичинковий колосок загалом виглядає сріблястим. Жіночі колоски завширшки 5-7 мм, негусті, складені лише з 2-5 квіток, розташовані на ніжках завдовжки до 5 мм, які не виступають за краї трубчастих червоно-бурих піхов криючих листків. Нижній криючий листок здебільшого має видовжену піхву, біля верхівки косо зрізану, як правило, із редукованою листковою пластинкою, рідше — із короткою щетинкоподібною або лінійною пластинкою. Луски жіночих колосків від вузько- до широкояйцеподібних, гострі чи короткоостисті, від світло- до червоно-бурого кольору, по краю широко білоплівчасті, із зеленкуватим кілем. Довжина лусок або дорівнює довжині мішечків, або дещо перевершує її. Мішечки завдовжки 2-3 мм оберненояйцеподібні, при основі вузькоклиноподібні, з неясними жилками, тупо- чи опукло-тригранні, коротковолосисті, зеленкувато-сірі, жовтувато- чи блідо-зелені, ближче до верхівки іржасті. Ближче до верхівки вони різко звужуються (майже округлі) в короткий, слабковиїмчастий або цільний, надзвичайно вузький (завширшки 0,1 мм), бурий носик. Приймочок три.
Плоди — опушенні заокруглено-тригранні горішки із короткими двозубими носиками.
Число хромосом 2n = 36, 38, 72.
Осока низька належить до рослин із західно-палеарктичним типом ареалу, тобто розповсюджена майже по всій помірній зоні Євразії. В Європі вона відсутня лише на півночі субконтиненту. В Азії поширена від Кавказу і Надволжя на заході через Сибір аж до Далекого Сходу, включно із Китаєм, Корейським півостровом та Японським архіпелагом.
В Україні цей вид поширений у північно-східній частині степового поясу, подекуди проникаючи і в зону лісостепу. В лісових областях цей вид трапляється спорадично у світлих розріджених лісах, такі осередки існують у Поліссі, Карпатах, Криму.
Рослина морозостійка, світлолюбна, посухостійка — здатна ефективно використовувати запаси ґрунтової вологи завдяки розвинутій кореневій системі, що проникає на глибину до 40 см. Зростає на рівнинах у степах та на добре прогрітих суходільних луках, особливо у місцях близького залягання вапняків та крейди. Крім того, осока низька трапляється у нижньому та середньому поясі гір, де займає остепнені соснові, модринові, дубові та мішані ліси, сухі трав'янисті схили, щебенисті гірські степи. В Альпах вона не підіймається вище за 1500 м, на Кавказі відмічена на висотах 1300—2500 м. У горах осока низька є типовим видом особливих фітоценозів — «знижених Альп». На теренах України ця осока входить до рослинного угруповання, називаного Pineta sylvestris. Такий фітоценоз утворений сосною звичайною, під гіллям якої у трав'яному покриві панує саме цей вид[2]. Крім того, у степовій зоні за участю осоки низької утворюються рослинні угруповання, які об'єднують у формацію Cariceta humilis. Ця формація має в Україні три ексклави: подільський, середньоруський та кримський, в кожному з яких співдомінантами осоки низької виступають різні види рослин. Найчастіше разом із нею зростають такі трави як костриця валіська, ковила волосиста та найкрасивіша, стоколос прибережний, келерія гребінчаста[3].
Розмножується вегетативно та насінням. Вегетативне розмноження відбувається шляхом поділу кореневища, проте, через його незначну довжину дочірні особини зростають у притул до материнської, утворюючи щільні дернини. З часом така дернина розростається своїми краями, тоді як її центральна частина поступово відмирає. Внаслідок цього процесу дернина інколи набуває вигляду підкови чи кільця, яке поступово ділиться на окремі частини, кожна з яких започатковує нову колонію-клон.
Цвітіння відбувається наприкінці квітня — початку травня. В. В. Альохін за спостереженнями у Центрально-Чорноземному заповіднику (Росія) виділяв жовтуватий аспект під час цвітіння у степу осоки низької, але в останні роки у зв'язку зі зниженням чисельності виду такі аспекти вже не спостерігають[4]. Запилення здійснюється за допомогою вітру. У поширенні насіння певну роль відіграють мурахи (мірмекохорія).
У природі осока низька відіграє важливу роль в харчуванні диких тварин. Її листям ласують сарни, зайці, бабаки. Деякою мірою вона сприяє утворенню чорноземів, особливо у кримських яйлах на малопотужних карбонатних ґрунтах.
Осока низька є цінним кормом для худоби, яка споживає молоді, ще не загрубілі пагони навесні й початку літа. Особливо полюбляють їсти цю траву вівці та коні. Серед корисних господарських ознак слід зазначити здатність швидко відновлюватись після ушкодження тваринами та стійкість до витоптування.
Не зважаючи на це, в окремих регіонах цей вид став рідкісним. В Україні осока низька занесена в списки охоронюваних рослин в 11 областях, а в Росії — в місцеві Червоні книги 6 адміністративних одиниць[5]. Рослинні угруповання за участю осоки низької є рідкісними та занесені до Зеленої книги України[2][3]. Чинниками, що несприятливо впливають на чисельність цієї рослини, є степові пожежі, надмірне випасання худоби, вузька еколого-ценотична амплітуда виду.
В межах виду виділяють два підвиди:
Крім того, для цього виду наводять наступні синоніми:
Carex humilis là một loài thực vật có hoa trong họ Cói. Loài này được Leyss. mô tả khoa học đầu tiên năm 1761.[1]
.jpg)
_IMG_4864.jpg)
_IMG_6335.JPG)
Bài viết liên quan đến phân họ cói Cyperoideae này vẫn còn sơ khai. Bạn có thể giúp Wikipedia bằng cách mở rộng nội dung để bài được hoàn chỉnh hơn. Carex humilis là một loài thực vật có hoa trong họ Cói. Loài này được Leyss. mô tả khoa học đầu tiên năm 1761.
Светло-зелёное растение. Корневище восходящее, короткое и толстое, твёрдое, образующих густые и плотные дерновинки.
Стебли (2)3—10(15) см высотой[3], округло-трёхгранные, гладкие, плотно одетые многочисленными красновато-бурыми, ржаво-пурпуровыми или пурпурово-бурыми волокнистыми остатками листовых влагалищ.
Листья длиннее стеблей в (2)3—5(10)[3] раз, узколинейные, жёстковатые или мягкие, плоские, позднее желобчато-сложенные, по краям мелкозазубренные, 1—1,5[3](2) мм шириной, покрыты рассеянными щетинковидными волосками.
Верхний колосок тычиночный, ланцетный или линейно-ланцетный, относительной многоцветковый, продолговатый (0,5[3])1—1,5(2) см длиной, 2—4 мм шириной; чешуи широкояйцевидные или ланцетные, на верхушке тупые, округлые или острые, ржавые или ржаво-рыжие, с очень широкими белоперепончатыми краями (отчего весь колосок серебристый); нижняя чешуя не достигает половины длины колоска. Остальные 1—2(5) колосков, расставленные, 2—5-цветковые, рыхлые, довольно узкие, 0,5—0,7 см длиной[3], на ножке до 5 мм длиной, скрытой во влагалище прицветного листа, расположенные почти по всему стеблю (нижние колоски (1—3) иногда сидят у основания стебля на длинных ножках), с яйцевидными или широкояйцевидными, острыми или коротко-остистыми, ржавыми, красновато- или светло-ржавыми, по краю широко-белоперепончатыми, несколько длиннее мешочков или равными им чешуями. Мешочки обратнояйцевидные, без жилок, тупо- или выпукло-трёхгранные, 2—2,5 мм длиной, желтовато- или бледно-зелёные, кверху ржавчатые, равномерно коротко-волосистые, с коротким, цельным или слабо выемчатым буроватым носиком. Рылец 3. Нижний кроющий лист большей частью с удлинённым влагалищем, наверху косо усечённым, без листовой пластинки или, реже, с короткой щетиновидной или линейной пластинкой.
Плод на карпофоре до 3 мм длиной. Плодоносит в апреле—мае.
Число хромосом 2n=36, 38, 72.
Вид описан из Германии (окрестности города Галле).
Атлантическая, Центральная и Южная Европа; Кавказ; Европейская часть России: бассейн Волги и Дона, низовья Дона, Причерноземье; Украина: Крым, Карпаты, Среднее Приднепровье; Западная Сибирь: восточная часть бассейна Иртыша, Алтай; Восточная Сибирь: Хакасия, бассейн Витима, Даурия; Дальний Восток: Зее-Буреинский район, юг Уссурийског края, остров Шикотан; Восточная Азия: Северо-Восточный Китай, Корейский полуостров, Япония.
Растёт в степях, на степных мелкозёмистых и каменистых склонах, в светлых сухих лесах, на карбонатной почве; на равнине, в нижнем и среднем поясах гор.
На Кавказе, на горных сухих пастбищах, нередко составляет основу пастбищного корма. Хорошо поедается скотом, особенно овцой и лошадью. Выносит сильное вытаптывание и хорошо отрастает после стравливания.
В пределах вида выделяются две разновидности[4]:
Светло-зелёное растение. Корневище восходящее, короткое и толстое, твёрдое, образующих густые и плотные дерновинки.
Стебли (2)3—10(15) см высотой, округло-трёхгранные, гладкие, плотно одетые многочисленными красновато-бурыми, ржаво-пурпуровыми или пурпурово-бурыми волокнистыми остатками листовых влагалищ.
Листья длиннее стеблей в (2)3—5(10) раз, узколинейные, жёстковатые или мягкие, плоские, позднее желобчато-сложенные, по краям мелкозазубренные, 1—1,5(2) мм шириной, покрыты рассеянными щетинковидными волосками.
Верхний колосок тычиночный, ланцетный или линейно-ланцетный, относительной многоцветковый, продолговатый (0,5)1—1,5(2) см длиной, 2—4 мм шириной; чешуи широкояйцевидные или ланцетные, на верхушке тупые, округлые или острые, ржавые или ржаво-рыжие, с очень широкими белоперепончатыми краями (отчего весь колосок серебристый); нижняя чешуя не достигает половины длины колоска. Остальные 1—2(5) колосков, расставленные, 2—5-цветковые, рыхлые, довольно узкие, 0,5—0,7 см длиной, на ножке до 5 мм длиной, скрытой во влагалище прицветного листа, расположенные почти по всему стеблю (нижние колоски (1—3) иногда сидят у основания стебля на длинных ножках), с яйцевидными или широкояйцевидными, острыми или коротко-остистыми, ржавыми, красновато- или светло-ржавыми, по краю широко-белоперепончатыми, несколько длиннее мешочков или равными им чешуями. Мешочки обратнояйцевидные, без жилок, тупо- или выпукло-трёхгранные, 2—2,5 мм длиной, желтовато- или бледно-зелёные, кверху ржавчатые, равномерно коротко-волосистые, с коротким, цельным или слабо выемчатым буроватым носиком. Рылец 3. Нижний кроющий лист большей частью с удлинённым влагалищем, наверху косо усечённым, без листовой пластинки или, реже, с короткой щетиновидной или линейной пластинкой.
Плод на карпофоре до 3 мм длиной. Плодоносит в апреле—мае.
Число хромосом 2n=36, 38, 72.
低矮薹草（学名：Carex humilis）是莎草科薹草属的植物。分布于欧洲、日本、俄罗斯、格鲁吉亚以及中国大陆的安徽、辽宁等地，生长于海拔100米至1,000米的地区，见于柞树林、红松林下及山阳处。
这是一篇薹草属小作品。你可以通过编辑或修订扩充其内容。 低矮薹草（学名：Carex humilis）是莎草科薹草属的植物。分布于欧洲、日本、俄罗斯、格鲁吉亚以及中国大陆的安徽、辽宁等地，生长于海拔100米至1,000米的地区，见于柞树林、红松林下及山阳处。
_IMG_4864.jpg)
_IMG_4864.jpg)
