nomes no trilho de navegação
Panicum és un gran gènere de plantes de la família de les poàcies. Compta amb unes 450 espècies natives de les regions tropicals del món, amb unes poques espècies que arriben a la zona temperada de l'hemisferi nor. Sovint són herbes grosses anuals o perennes que fan d'1 a 3 metres d'alt.
Les flors es desenvolupen en una panícula ben desenvolupada sovint de fins a 60 cm de llargada i amb nombroses llavors.
(vegeu-ne una relació més exhaustiva a Wikispecies)
(Els gèneres marcats amb un asterisc (*) són sinònims probables)
(Els gèneres marcats amb dos asteriscs (**) són sinònims possibles)
Acostia Swallen, Chasea Nieuwl., nom. inval., Coleataenia Griseb., Dileucaden (Raf.) Steud., nom. inval., Eatonia Raf., Eriolytrum Kunth, nom. inval., **Megathyrsus (Pilg.) B. K. Simon & S. W. L. Jacobs, Milium Adans., Monachne P. Beauv., Paniculum Ard., orth. var., **Phanopyrum (Raf.) Nash, Polyneura Peter, Psilochloa Launert, *Setiacis S. L. Chen & Y. X. Jin, **Steinchisma Raf., Talasium Spreng.[1]
(Vegeu també **Dichanthelium)
Panicum és un gran gènere de plantes de la família de les poàcies. Compta amb unes 450 espècies natives de les regions tropicals del món, amb unes poques espècies que arriben a la zona temperada de l'hemisferi nor. Sovint són herbes grosses anuals o perennes que fan d'1 a 3 metres d'alt.
Les flors es desenvolupen en una panícula ben desenvolupada sovint de fins a 60 cm de llargada i amb nombroses llavors.
Proso (Panicum) je rod trav, tedy z čeledi lipnicovitých (Poaceae). Jedná se o jednoleté nebo vytrvalé byliny. Jsou trsnaté nebo výběžkaté, či s oddenky nebo poléhavé. Stébla dorůstají výšek zpravidla 20–400 cm. Čepele listů jsou převážně ploché, vzácněji štětinovité nebo s nepravými řapíky. Na vnější straně bázie čepele listu se nachází jazýček, který je někdy nahrazen věnečkem chlupů. Květy jsou v kláscích, které tvoří latu, která je stažená či volná, vzácně klásky uspořádány do hroznu. Klásky jsou zpředu dozadu zmáčklé, vícekvěté, zpravidla 2-květé, vzácně 3-květé, ale spodní 1 květ (vzácně 2) je sterilní či samčí. Na bázi klásku jsou 2 plevy, které jsou většinou nestejné, většinou bez osin, vzácně krátce osinaté. Pluchy jsou zpravidla bez osin, vzácně s krátkou osinou. Plušky jsou bez osin, dvoužilné. Plodem je obilka. Je známo asi 370 druhů, které jsou rozšířeny v tropech, subtropech a teplých částech mírného pásu. Místy se vyskytuje i adventivně, některé druhy jsou významné obilniny.
V České republice se vyskytuje jeden druh z rodu proso (Panicum), další čtyři druhy jsou jen ojediněle zplaňující či zavlékané. Proso seté (Panicum miliaceum) je pěstovaná obilnina a může se vyskytovat i jako plevel v jiných plodinách, zvláště v teplých oblastech. Proso vláskovité (Panicum capillare), je původem v S. Americe, v ČR pěstováno jako okrasná tráva a občas zplaňuje. Jako vzácně a přechodně zplanělé byly nalezeny další druhy, viz taxobox.
Prosné semeno se používá jako krmivo domácího ptactva. Loupáním semen se získává potravina jáhly. Jelikož neobsahuje gluten (lepek), je prosné semeno, vedle rýže a kukuřice, vhodnou obilninou pro alternativní stravu kojenců mezi 4. a 6. měsícem věku a pro bezlepkovou dietu.
Obrázky, zvuky či videa k tématu proso ve Wikimedia Commons
Proso (Panicum) je rod trav, tedy z čeledi lipnicovitých (Poaceae). Jedná se o jednoleté nebo vytrvalé byliny. Jsou trsnaté nebo výběžkaté, či s oddenky nebo poléhavé. Stébla dorůstají výšek zpravidla 20–400 cm. Čepele listů jsou převážně ploché, vzácněji štětinovité nebo s nepravými řapíky. Na vnější straně bázie čepele listu se nachází jazýček, který je někdy nahrazen věnečkem chlupů. Květy jsou v kláscích, které tvoří latu, která je stažená či volná, vzácně klásky uspořádány do hroznu. Klásky jsou zpředu dozadu zmáčklé, vícekvěté, zpravidla 2-květé, vzácně 3-květé, ale spodní 1 květ (vzácně 2) je sterilní či samčí. Na bázi klásku jsou 2 plevy, které jsou většinou nestejné, většinou bez osin, vzácně krátce osinaté. Pluchy jsou zpravidla bez osin, vzácně s krátkou osinou. Plušky jsou bez osin, dvoužilné. Plodem je obilka. Je známo asi 370 druhů, které jsou rozšířeny v tropech, subtropech a teplých částech mírného pásu. Místy se vyskytuje i adventivně, některé druhy jsou významné obilniny.
Hirse (Panicum) er en planteslægt med mere end 400 arter, som hovedsageligt er udbredt i subtropiske og tropiske egne. Det er enårige eller stauder med oprette stængler, som dog kan være opstigende eller overhængende i enkelte af "knæene". Bladene er grundstillede eller spedtstillede på stænglerne. De er trådformede eller linjeformede og almindeligvis flade. Blomsterne er sædvanligvis samlet i en endestillet stand. Småaksene er oftest symmetriske og fladtrykte på forsiden. Stakken er urteagtig eller hindeagtig, oval eller aflang med eller uden tydelig spids[1]. Mange af arterne (og en hel del arter af andre slægter) har været dyrket som fødekorn siden oldtiden under navnet "hirse". Her beskrives kun dem, som kendes i Danmark.
Beskrevne Arter
Vær opmærksom på, at en del arter, der tidligere var anbragt under slægten Hirse (Panicum), nu skal findes under andre slægtsnavne. Det gælder f.eks. følgende:
Vær opmærksom på, at en del arter, der tidligere var anbragt under slægten Hirse (Panicum), nu skal findes under andre slægtsnavne. Det gælder f.eks. følgende:
Almindelig hanespore (Echinocloa crus-galli) – tidligere: Panicum crus-galli Ampelhirse (Oplismenus hirtellus) – tidligere: Panicum hirtellum Bambushirse (Dichantelium clandestinum) – tidligere: Panicum clandestinum Coloradogræs (Urocloa texana) – tidligere: Panicum texanum Guineagræs (Megathyrsus maximus) – tidligere: Panicum maximum Schamahirse (Echinocloa colona) – tidligere: Panicum colonumDie Rispenhirsen oder nur Hirsen (Panicum) sind eine Pflanzengattung der Süßgräser (Poaceae). Die Rispenhirse (Panicum miliaceum) ist bzw. war ein wichtiges Getreide. Panicum ist ein antiker Pflanzenname und leitet sich ab von Lateinisch panus = „Rispe der Hirse“.
Die Rispenhirsen sind einjährige oder ausdauernde Pflanzen. Ihre Blattscheiden sind bis zum Grund offen und oft abstehend behaart. Das Blatthäutchen ist ein häutiger und bewimperter Saum oder ein Wimpernkranz. Die Blattspreiten sind meist flach, seltener zusammengefaltet oder bewimpert.
Der Blütenstand ist eine ausgebreitete bis zusammengezogene Rispe. Sie ist reichblütig, zur Reife hin meist überhängend. Die Ährchen sind zweiblütig, die untere Blüte ist dabei meistens verkümmert oder männlich. Die obere Blüte ist zwittrig. Das Ährchen ist vom Rücken her zusammengedrückt oder auch stielrund, es fällt als Ganzes ab. Grannen fehlen. Die zwei Hüllspelzen sind häutig, die untere ist deutlich kürzer als das Ährchen, manchmal auch verkümmert, die obere ist gleich lang wie das Ährchen. Die Deckspelze des unteren Blütchens ist häutig und ähnelt den Hüllspelzen. Die Deckspelze der zwittrigen Blüte ist deutlich gewölbt, zur Fruchtreife ist sie knorpelig verdickt. Die Vorspelze ist zur Reife ebenfalls knorpelig verdickt, sie hat zwei breite, dünnhäutige Seitenflächen. Es gibt drei Staubblätter. Der Fruchtknoten ist kahl und trägt zwei Griffel, deren Narben unterhalb der Blütenspitze auf der Seite aus dem Ährchen herausragen.
Die Früchte sind von der Deck- und der Vorspelze eng umschlossen. Auf der Seite, wo der Embryo liegt, ist die Frucht konvex, auf der Nabelseite ist sie abgeflacht.
Die Gattung ist vorwiegend in tropischen und warmtemperaten Gebieten beheimatet.[1]
Die Gattung Panicum L. gehört innerhalb der Familie Poaceae in die Unterfamilie Panicoideae, Tribus Paniceae.
Es gibt rund 500 Arten, von denen in Europa nur vier natürlich vorkommen. Einige Arten wurden nach Europa eingeschleppt.
Die in Mitteleuropa vorkommenden Arten sind:[2]
Weitere Arten außerhalb Mitteleuropas sind (Auswahl):
Nicht mehr zu Gattung Panicum zählen:
Die Rispenhirse wird heutzutage vor allem in Asien als Getreide angebaut. Panicum laetum und Panicum turgidum werden im Sahel als Wildgetreide geerntet.[4]
Die Rispenhirsen oder nur Hirsen (Panicum) sind eine Pflanzengattung der Süßgräser (Poaceae). Die Rispenhirse (Panicum miliaceum) ist bzw. war ein wichtiges Getreide. Panicum ist ein antiker Pflanzenname und leitet sich ab von Lateinisch panus = „Rispe der Hirse“.
Meli (Panicum miliaceum L.) është një bimë barishtore njëvjeçare, që i përket familjes Poaceae (ose Gramineae). Ai bën pjesë në grupin e drithërave të vogla.
Meli është një kulture relativisht me kërkesa të ulëta, dhe pa sëmundje. Rrjedhimisht, meli përdoret shpesh në sistemet bujqësore organike në Evropë. Në Shtetet e Bashkuara ai është përdoret shpesh si një kulturë e ndërmjetme. Sistemi i tij rrënjor sipërfaqësor dhe rezistenca e tij ndaj mbetjeve të atrazinës e bëjnë melin një kulturë të ndërmjetme të mirë për kulturat që kërkojnë ujë dhe ato që kërkojnë pesticide. Kashta e kulturës së kaluar, duke lejuar më shumë ngrohje të tokës, rezulton në një rritje më të shpejtë dhe më të hershme të melit. Ndërsa meli mbulon tokën, për shkak të sistemit të tij rrënjor sipërfaqësor, toka plotëson përmbajtjen e saj me ujë për kulturën tjetër. Kultura e mëvonshme, për shembull, një grurë dimëror, mund të përfitojë nga kashta e melit, i cili vepron si akumulues bore.
Për shkak të sistemit të tij fotosintetik C4, meli është thermophilic si misëri, prandaj, duhet të shmangen vendet në hije të fushës. Ai është i ndjeshëm ndaj temperaturave më të ulëta se 10 deri 13 gradë Celsius. Meli është shumë i rezistueshëm ndaj thatësirës, gjë që e bën atë me interes për rajonet me pak ujë dhe periudha të gjata pa shi. Për shkak të sistemeve të tij rrënjor të sheshtë, tokat e ngjeshura duhet të shmangen. Për më tepër, meli nuk toleron lagështi tokës të shkaktuar nga uji uji i grumbulluar.
Meli (Panicum miliaceum L.) është një bimë barishtore njëvjeçare, që i përket familjes Poaceae (ose Gramineae). Ai bën pjesë në grupin e drithërave të vogla.
Tariq (inglizcha: Panicum L.) — boshoqdoshlar oilasiga mansub bir yillik oʻsimliklar turkumi; don ekini.
Vatani Xitoy va Mongoliya. Osiyo, Amerika, Afrikada keng tarqalgan. Afgʻoniston, Hindiston, Janubiy Yevropa, Rossiya, Gruziya, Armaniston, Qozogʻistonda katta maydonlarga ekiladi. 500 ga yaqin turi bor. Tariq qadimdan ekiladigan oʻsimlik. Osiyo, Yevropa va Shimoliy Amerikada miloddan avvvalgi 3-ming yillikdan oʻstirilgan, Xitoyda 5 ming yildan beri ekib kelinadi.
Oʻzbekistonda koʻpincha bahorikor yerlarga doni uchun 1 turi — oddiy tariq (Panicum miliaceum L) ekiladi. Oddiy tariq roʻvagining shakliga qarab yoyiq, chochoq, siqiq, oval, yarim gʻuj va gʻuj kenja turlarga boʻlinadi. Ildizi popuksimon, 150 sm chuqurlikkacha boradi. Poyasi — poxolpoya (20—150 sm). Barglari nashtarsimon, tukli yoki tuksiz, yashil yoki qizgʻish, uzunligi 18—65 sm. Guli ikki jinsli. Doni qobiqli, shakli yumaloq, oval yoki choʻziq, rangi oq, sariq, qizgʻish, jigarrang; 1000 donasining vazni 4—9 g.
Tariq issiqsevar, qurgʻoqchilikka, shoʻrga chidamli oʻsimlik. Urugʻi harorat 8—10° boʻlganda unib chiqadi, 12—15° da maysalari koʻkara boshlaydi. Oʻsuv davri 60—100 (120) kun. Lalmi yerlarga aprelning oxiri — may oyining boshlarida, sugʻoriladigan yerlarda aprel oxirida, takroriy ekin sifatida iyunning oxiri — iyulning boshlarida ekiladi.
Tariq donida 10—15% oqsil, 50% uglevod, 3,8% moy mavjud. Donidan spirt olishda, boʻza tayyorlashda foydalaniladi, soʻk, yorma, un tayyorlanadi. Oqlangan doni (soʻk) mazali va toʻyimli oziq-ovqat mahsuloti hisoblanadi. Tariq uni non yopishda koʻpincha javdar uniga qoʻshiladi. Oʻzbekistonda tariqning Saratov-853 navi ekiladi.
Kasalliklari: qora kuya, bakterioz.
Zararkunandalari: tariq chivini, poya parvonasi va boshqa.
OʻzME. Birinchi jild. Toshkent, 2000-yil. Halima Otaboyeva.
Tariq (inglizcha: Panicum L.) — boshoqdoshlar oilasiga mansub bir yillik oʻsimliklar turkumi; don ekini.
Vatani Xitoy va Mongoliya. Osiyo, Amerika, Afrikada keng tarqalgan. Afgʻoniston, Hindiston, Janubiy Yevropa, Rossiya, Gruziya, Armaniston, Qozogʻistonda katta maydonlarga ekiladi. 500 ga yaqin turi bor. Tariq qadimdan ekiladigan oʻsimlik. Osiyo, Yevropa va Shimoliy Amerikada miloddan avvvalgi 3-ming yillikdan oʻstirilgan, Xitoyda 5 ming yildan beri ekib kelinadi.
Oʻzbekistonda koʻpincha bahorikor yerlarga doni uchun 1 turi — oddiy tariq (Panicum miliaceum L) ekiladi. Oddiy tariq roʻvagining shakliga qarab yoyiq, chochoq, siqiq, oval, yarim gʻuj va gʻuj kenja turlarga boʻlinadi. Ildizi popuksimon, 150 sm chuqurlikkacha boradi. Poyasi — poxolpoya (20—150 sm). Barglari nashtarsimon, tukli yoki tuksiz, yashil yoki qizgʻish, uzunligi 18—65 sm. Guli ikki jinsli. Doni qobiqli, shakli yumaloq, oval yoki choʻziq, rangi oq, sariq, qizgʻish, jigarrang; 1000 donasining vazni 4—9 g.
Tariq issiqsevar, qurgʻoqchilikka, shoʻrga chidamli oʻsimlik. Urugʻi harorat 8—10° boʻlganda unib chiqadi, 12—15° da maysalari koʻkara boshlaydi. Oʻsuv davri 60—100 (120) kun. Lalmi yerlarga aprelning oxiri — may oyining boshlarida, sugʻoriladigan yerlarda aprel oxirida, takroriy ekin sifatida iyunning oxiri — iyulning boshlarida ekiladi.
Tariq donida 10—15% oqsil, 50% uglevod, 3,8% moy mavjud. Donidan spirt olishda, boʻza tayyorlashda foydalaniladi, soʻk, yorma, un tayyorlanadi. Oqlangan doni (soʻk) mazali va toʻyimli oziq-ovqat mahsuloti hisoblanadi. Tariq uni non yopishda koʻpincha javdar uniga qoʻshiladi. Oʻzbekistonda tariqning Saratov-853 navi ekiladi.
Kasalliklari: qora kuya, bakterioz.
Zararkunandalari: tariq chivini, poya parvonasi va boshqa.
Вир (Panicum) — вĕçкĕн йышĕнчи пĕрçуллăхлă курăклă ăрачĕн ӳсентăранĕ. Азире, Америкăра, Африкăра, Европăра унăн 500 яхăн тĕсĕ ӳссе çитĕнет, Раççейре — çак ӳсентăранăн 8 тĕсĕ ӳсет. Тискер тĕсĕпе çитĕнекен вир — çум курăк е выльăх апат курăкĕ.
Вир ахаль (Panicum miliaceum) тискер тĕсĕпе палăртман. Пирĕн эрăччен III пин çул каялла Китайпа Монголи ял хуçалăхĕнче акса ӳстерме тытăннă. Вăл çур тырри, ăшша юратать, типлĕхе, шăрăха чăтăмлă ӳсентăран. Индипе Шри-Ланкара вĕтĕ вире (Panicum sumatrense) туса илеççĕ. Вир тĕшшинчен кĕрпе (вир кĕрпи) тата çăнăх тăваççĕ. Выльăх-чĕрлĕхе унăн тĕшшипе, (лузгу, мучель) улăмпа тăрантараççĕ.
Ясмăк, Пăрçа, Шалçа пăрçи Тулă, Сĕлĕ, Кукурусă, Рапсă, Ыраш, Хура тулă, Рис, Урпа.
Вир (Panicum) — вĕçкĕн йышĕнчи пĕрçуллăхлă курăклă ăрачĕн ӳсентăранĕ. Азире, Америкăра, Африкăра, Европăра унăн 500 яхăн тĕсĕ ӳссе çитĕнет, Раççейре — çак ӳсентăранăн 8 тĕсĕ ӳсет. Тискер тĕсĕпе çитĕнекен вир — çум курăк е выльăх апат курăкĕ.
Вир ахаль (Panicum miliaceum) тискер тĕсĕпе палăртман. Пирĕн эрăччен III пин çул каялла Китайпа Монголи ял хуçалăхĕнче акса ӳстерме тытăннă. Вăл çур тырри, ăшша юратать, типлĕхе, шăрăха чăтăмлă ӳсентăран. Индипе Шри-Ланкара вĕтĕ вире (Panicum sumatrense) туса илеççĕ. Вир тĕшшинчен кĕрпе (вир кĕрпи) тата çăнăх тăваççĕ. Выльăх-чĕрлĕхе унăн тĕшшипе, (лузгу, мучель) улăмпа тăрантараççĕ.
Тары (лат. Panicum) — кыяклылар гаиләлегеннән бер- яки күпьеллык үләнчел үсемлек ыругы. Биеклеге 45–150 см. Чәчәк төркем — себеркәч. Тропик һам субтропикларда ике ярымшарның да уртача поясында 442 төре, Русиядә 8 төре үсә. Кырларбызда игүле тары үстәрелә. Ашамлык һәм терлек азыгы. Орлыгыннан тары ярмасы ясыйлар. Игүле тары басуларында чүп үлән төре очрый.
Тары (лат. Panicum) — кыяклылар гаиләлегеннән бер- яки күпьеллык үләнчел үсемлек ыругы. Биеклеге 45–150 см. Чәчәк төркем — себеркәч. Тропик һам субтропикларда ике ярымшарның да уртача поясында 442 төре, Русиядә 8 төре үсә. Кырларбызда игүле тары үстәрелә. Ашамлык һәм терлек азыгы. Орлыгыннан тары ярмасы ясыйлар. Игүле тары басуларында чүп үлән төре очрый.
Огоб (латиназул мацIалда Panicum)
Черхалъе бакIаб буго. Биин хIинцаб буго. ЧIегIераб цциналъулал (меланхолическиял) унтаби рижизарула. Гьаб рекъола бакIаб хIалтIул гIадамазе, гьезие гурого бегьуларо. Гьеб кванала бечIчIараб рахьгун, чакаргун, гIанкIудал гьагIогун, нахкьаралъигун бакъвазабураб гьелъул чед кванани ва мугьалги режун чIер гьабун кванани – чехь биччай инабула.
Чиңге-тараа (орус. "просо") – чаңгыс чылдыг үнүш, сывы дорт, бүрүзү узун чиңге. Чиңге-тараа дээрге, шагдан бээр-ле тарып ажыглап келген, тываларның эки чеми-ле болгай. Ону кижи чииринден аңгыда, янзы-бүрү мал чемгереринге база ажыглап турар. Оон кадык, быдаа дээн ышкаш чемнерни кылыр. Ооң чемиштиг тургузуунда крахмал — 81%, белоктар — 12%, үс — 3,5%, клетчатка — 1 %, минералдыг бүдүмелдер, витамин В1, калийлиг дустар дээш өске-даа бүдүмелдер бар. Чиңге-тарааны чүрек, хан-дамыр аарыгларының үезинде, өл-шыктан тыптыр аарыгларга ажыглап турар.
Чиңге-тараа (орус. "просо") – чаңгыс чылдыг үнүш, сывы дорт, бүрүзү узун чиңге. Чиңге-тараа дээрге, шагдан бээр-ле тарып ажыглап келген, тываларның эки чеми-ле болгай. Ону кижи чииринден аңгыда, янзы-бүрү мал чемгереринге база ажыглап турар. Оон кадык, быдаа дээн ышкаш чемнерни кылыр. Ооң чемиштиг тургузуунда крахмал — 81%, белоктар — 12%, үс — 3,5%, клетчатка — 1 %, минералдыг бүдүмелдер, витамин В1, калийлиг дустар дээш өске-даа бүдүмелдер бар. Чиңге-тарааны чүрек, хан-дамыр аарыгларының үезинде, өл-шыктан тыптыр аарыгларга ажыглап турар.
Panicum (panicgrass)[2] is a large genus of about 450 species of Poaceae grasses native throughout the tropical regions of the world, with a few species extending into the northern temperate zone. They are often large, annual or perennial grasses, growing to 1–3 m (3–10 ft) tall.[3][4]
The flowers are produced in a well-developed panicle often up to 60 cm (24 in) in length with numerous seeds, which are 1–6 mm (0.04–0.24 in) long and 1–2 mm (0.04–0.08 in) broad. The fruits are developed from a two-flowered spikelet. Only the upper floret of each spikelet is fertile; the lower floret is sterile or staminate. Both glumes are present and well developed.[5][6][7][8][9][10]
Australia has 29 native and 9 introduced species of Panicum.[11][12][13]
Well-known species include P. miliaceum (proso millet) and P. virgatum (switchgrass).
Formerly classified in this genus, according to The Plant List:
P. miliaceum (Proso)
Panicum (panicgrass) is a large genus of about 450 species of Poaceae grasses native throughout the tropical regions of the world, with a few species extending into the northern temperate zone. They are often large, annual or perennial grasses, growing to 1–3 m (3–10 ft) tall.
The flowers are produced in a well-developed panicle often up to 60 cm (24 in) in length with numerous seeds, which are 1–6 mm (0.04–0.24 in) long and 1–2 mm (0.04–0.08 in) broad. The fruits are developed from a two-flowered spikelet. Only the upper floret of each spikelet is fertile; the lower floret is sterile or staminate. Both glumes are present and well developed.
Australia has 29 native and 9 introduced species of Panicum.
Well-known species include P. miliaceum (proso millet) and P. virgatum (switchgrass).
La panico [1] (Panicum) estas granda genro de proksimume 450 da specioj el la familio de la poacoj indiĝena ĉie en la tropikaj regionoj de la mondo, kun kelkaj specioj kiuj etendiĝas en la norda mezvarma zono. Ili ofte estas grandaj, unujaraj aŭ plurjaraj herbecaj plantoj, kreskante ĝis alto de 1-3 m.
La floroj estas kunigataj en ampleksa paniklo ofte kun longo ĝis 60 cm. La semoj estas 1-6 mm longaj kaj 1-2 mm larĝaj. La fruktoj disvolviĝas el du-flora spiketo. Nur la supra floreto de ĉiu spiketo estas fekunda; la malsupra floreto estas sterila aŭ maskla. Ambaŭ glumoj ĉeestas kaj estas bone disvolviĝataj.
En Aŭstralio troviĝas 29 da indiĝenaj kaj 9 da enmetitaj panicospecioj [2].
Bone konataj panico-specioj inkludas milian panicon (aŭ mileo, Panicum miliaceum) kaj vergan panicon (Panicum virgatum).
La panico (Panicum) estas granda genro de proksimume 450 da specioj el la familio de la poacoj indiĝena ĉie en la tropikaj regionoj de la mondo, kun kelkaj specioj kiuj etendiĝas en la norda mezvarma zono. Ili ofte estas grandaj, unujaraj aŭ plurjaraj herbecaj plantoj, kreskante ĝis alto de 1-3 m.
La floroj estas kunigataj en ampleksa paniklo ofte kun longo ĝis 60 cm. La semoj estas 1-6 mm longaj kaj 1-2 mm larĝaj. La fruktoj disvolviĝas el du-flora spiketo. Nur la supra floreto de ĉiu spiketo estas fekunda; la malsupra floreto estas sterila aŭ maskla. Ambaŭ glumoj ĉeestas kaj estas bone disvolviĝataj.
En Aŭstralio troviĝas 29 da indiĝenaj kaj 9 da enmetitaj panicospecioj .
Bone konataj panico-specioj inkludas milian panicon (aŭ mileo, Panicum miliaceum) kaj vergan panicon (Panicum virgatum).
Panicum es un género de alrededor de 470 especies de la familia de las poáceas.[4] Son nativas de regiones tropicales del mundo, con pocas especies en las zonas templadas. Son pastos perennes, de 1 a 3 m de altura.
Las flores están en panículas bien desarrolladas, frecuentemente de más de 60 cm de longitud con numerosas semillas, de 3 a 6 mm de largo y 1 a 2 mm de ancho. Los frutos se desarrollan en racimos. Ambas glumas están presentes y bien desarrolladas.
Son plantas anuales o perennes y rizomatosas. Hojas con limbo plano o plegado; vaina pubescente; lígula membranosa, corta, truncada, largamente ciliada. Inflorescencia en panícula laxa, muy ramificada. Espiguillas cortamente pedunculadas, con flor inferior estéril o masculina y superior hermafrodita. Glumas 2, muy desiguales, membranosas; la inferior mucho más corta que las flores; la superior tan larga como las flores. Flor inferior con lema casi tan larga como la gluma superior, herbácea y pálea membranosa, tan larga como la lema y con 2 quillas, o mucho más corta que ésta y sin quillas. Flor superior con lema sin nervios aparentes y pálea tan larga como ésta, coriácea. Cariopsis oblongo-ovoidea.[5]
El género fue descrito por Carlos Linneo y publicado en Species Plantarum 1: 55. 1753.[6] La especie tipo es: Panicum miliaceum L.
Panicum: nombre genérico que es un antiguo nombre de latín para el mijo común (Setaria italica).[4]
El número de cromosomas es de: x = 7, 9, y 10. 2n = 18, o 36, o 37, o 54, o 72. Cromosomas ‘pequeños’. Nucleolos persistentes.[4]
Panicum es un género de alrededor de 470 especies de la familia de las poáceas. Son nativas de regiones tropicales del mundo, con pocas especies en las zonas templadas. Son pastos perennes, de 1 a 3 m de altura.
Hirss (Panicum) on kõrreliste sugukonda kuuluv taimeperekond.
Hirss kuulub vanimate kultiveeritud teraviljade hulka. Harilikku hirssi on Hiinas kultiveeritud terade saamiseks ligi 10 000 aastat.[1]
Liike on kokku ligi 500 ning nendest on harilik hirss (Panicum miliaceum) maailmas kõige rohkem kultuurtaimena kasvatatav.
Hirss (Panicum) on kõrreliste sugukonda kuuluv taimeperekond.
Hirssit (Panicum) on heinäkasvien suku, jossa on noin 470 lajia yksi- ja monivuotisia heiniä. Niitä esiintyy maailmanlaajuisesti.[1] Sukuun kuuluva hirssi eli viljahirssi on yksi maailman tärkeimmistä viljakasveista, mutta hirssi-nimitystä käytetään myös muutamista muihin heinäkasvisukuihin kuuluvista viljalajeista.[2] Hirssejä voidaan viljellä myös yksivuotisina koristeheininä ja käyttää leikkokasvina.[3]
Hapsihirssi.
Haarahirssi.
Viljahirssi.
Lännenhirssi.
Hirssit (Panicum) on heinäkasvien suku, jossa on noin 470 lajia yksi- ja monivuotisia heiniä. Niitä esiintyy maailmanlaajuisesti. Sukuun kuuluva hirssi eli viljahirssi on yksi maailman tärkeimmistä viljakasveista, mutta hirssi-nimitystä käytetään myös muutamista muihin heinäkasvisukuihin kuuluvista viljalajeista. Hirssejä voidaan viljellä myös yksivuotisina koristeheininä ja käyttää leikkokasvina.
Panicum
Panicum (les panics ou panis en français[1]) est un genre de plantes monocotylédones de la famille des Poacées, sous-famille des Panicoideae. Ce genre regroupe environ 370 espèces des régions tempérées, tropicales ou subtropicales.
Ce sont des plantes herbacées ou ligneuses, annuelles ou vivaces, rhizomateuses, stolonifères ou cespiteuses, aux tiges dressées ou décombantes, pouvant atteindre de 20 à 400 cm de haut. Certaines espèces sont cultivées comme céréales ou comme plantes fourragères. De nombreuses autres sont des mauvaises herbes des cultures, notamment de maïs.
Le genre Panicum compte un certain nombre d'espèces adventices ainsi que des espèces qui sont cultivées comme plantes fourragères, céréalières ou ornementales.
Le panic érigé (Panicum virgatum), adventice courante aux États-Unis, parfois utilisée comme fourrage ou en couverture de sols fragiles à protéger contre l'érosion, pourrait constituer, selon une étude[2] publiée en 2008, une source intéressante d'agrocarburants, grâce à un bilan écologique et énergétique[3] bien meilleur que celui du maïs, selon Hen Vogel et ses associés (il produit 540 % d'énergie par rapport à l'énergie fournie pour le produire).
Le panic d'automne (Panicum dichotomiflorum (en)) fait partie de la végétation adventice des sols légers neutres à acides (Panico-Setarion)[4].
Selon Catalogue of Life (9 septembre 2016)[5] :
Plusieurs espèces appartenant aux genres voisins Echinochloa et Setaria de la famille des Poacées portent le nom vernaculaire de « panic » ou panis, notamment :
Dans le calendrier républicain français, le 11e jour du mois de Thermidor est dénommé jour du Panic[6].
Panicum
Panicum (les panics ou panis en français) est un genre de plantes monocotylédones de la famille des Poacées, sous-famille des Panicoideae. Ce genre regroupe environ 370 espèces des régions tempérées, tropicales ou subtropicales.
Ce sont des plantes herbacées ou ligneuses, annuelles ou vivaces, rhizomateuses, stolonifères ou cespiteuses, aux tiges dressées ou décombantes, pouvant atteindre de 20 à 400 cm de haut. Certaines espèces sont cultivées comme céréales ou comme plantes fourragères. De nombreuses autres sont des mauvaises herbes des cultures, notamment de maïs.
Le genre Panicum compte un certain nombre d'espèces adventices ainsi que des espèces qui sont cultivées comme plantes fourragères, céréalières ou ornementales.
Le panic érigé (Panicum virgatum), adventice courante aux États-Unis, parfois utilisée comme fourrage ou en couverture de sols fragiles à protéger contre l'érosion, pourrait constituer, selon une étude publiée en 2008, une source intéressante d'agrocarburants, grâce à un bilan écologique et énergétique bien meilleur que celui du maïs, selon Hen Vogel et ses associés (il produit 540 % d'énergie par rapport à l'énergie fournie pour le produire).
Le panic d'automne (Panicum dichotomiflorum (en)) fait partie de la végétation adventice des sols légers neutres à acides (Panico-Setarion).
Proso (lat. Panicum), rod jednogodišnjeg raslinja i trajnica iz porodice trava (Poaceae) kojemu pripada preko 460 vrsta. Raširene su u tropskom području, odakle se nekoliko vrsta širi na sjever u umjereni pojas. Narastu od nekoliko desetaka centimetara do tri metra visine. Cvat je u obliku metlice koje su često duge do 60cm u kojima se nalaze brojne sjemenke dužine 1-6mm.
Kao žitarica poznata je nekoliko tisuća godina. U sjeverozapadnoj Kini pronađena je zdjelica sa rezancima od prosa, a poznavali su je i stari Gali i Rimljani. Proso je često bio hrana sirotinje, dok se u sadašnje vrijeme koristi sve više zato što ne sadrži gluten.
U Hrvatskoj rastu tri vrste prosa, to su Panicum capillare ili vlasasto proso[1], Račvasto proso (Panicum dichotomiflorum)[2], obično proso Panicum miliaceum[3]. Četvrta vrsta koja se spominje, Panicum riparium, sinonim je za P. capillare.
Prosu dolazi ime po riječi panis u značenju kruh, i to po imenu biljke koja se više ne smatra predstavnikom ovog roda, to je Setaria italica (sin. Panicum italicum), koja pripada rodu muhar (Setaria).
Proso (lat. Panicum), rod jednogodišnjeg raslinja i trajnica iz porodice trava (Poaceae) kojemu pripada preko 460 vrsta. Raširene su u tropskom području, odakle se nekoliko vrsta širi na sjever u umjereni pojas. Narastu od nekoliko desetaka centimetara do tri metra visine. Cvat je u obliku metlice koje su često duge do 60cm u kojima se nalaze brojne sjemenke dužine 1-6mm.
Kao žitarica poznata je nekoliko tisuća godina. U sjeverozapadnoj Kini pronađena je zdjelica sa rezancima od prosa, a poznavali su je i stari Gali i Rimljani. Proso je često bio hrana sirotinje, dok se u sadašnje vrijeme koristi sve više zato što ne sadrži gluten.
U Hrvatskoj rastu tri vrste prosa, to su Panicum capillare ili vlasasto proso, Račvasto proso (Panicum dichotomiflorum), obično proso Panicum miliaceum. Četvrta vrsta koja se spominje, Panicum riparium, sinonim je za P. capillare.
Prosu dolazi ime po riječi panis u značenju kruh, i to po imenu biljke koja se više ne smatra predstavnikom ovog roda, to je Setaria italica (sin. Panicum italicum), koja pripada rodu muhar (Setaria).
Panicum (Linneo Sp. Pl., 1753 - miglio in senso lato) è un genere di piante della famiglia della Poacee (o Graminacee), comprendente oltre 400 specie di erbe annue e perenni, alte 1–3 m. Il genere è largamente rappresentato nelle regioni tropicali, alcune specie vivono anche nei climi temperati.
Il genere Panicum viene generalmente diviso in più sottogeneri.
Segue qui una ristretta selezione tra le numerosissime specie:
Panicum miliaceum (il miglio in senso stretto) viene coltivato e usato per l'alimentazione umana e degli animali. Altre specie, p.es. Panicum virgatum, vengono coltivate prevalentemente per scopi ornamentali o come foraggio. Alcune specie selvatiche vengono occasionalmente usate per l'alimentazione umana.
Il detto "seminare il panico" deriva dal nome scientifico di questa pianta[1].
Panicum (Linneo Sp. Pl., 1753 - miglio in senso lato) è un genere di piante della famiglia della Poacee (o Graminacee), comprendente oltre 400 specie di erbe annue e perenni, alte 1–3 m. Il genere è largamente rappresentato nelle regioni tropicali, alcune specie vivono anche nei climi temperati.
Sora (Panicum) – miglinių (Poaceae) šeimos augalų gentis.
Vienametis kultūrinis augalas. Stiebas šakotas nuo šaknų. Lapai su nuleistomis lapamakštėmis. Žiedų šluotelės išsikerojusios. Grūdai su plėvelėmis.
Žydi liepos-rugsėjo mėn.
Sora kilusi iš Pietryčių Azijos. Tai viena seniausių kultūrų. Kinijoje ji buvo auginama daug šimtmečių prieš mūsų erą. Buvo svarbiausias valgis iki tol, kol nepaplito ryžiai. Tuo metu maistui ji buvo vartojama Indijoje, Mažojoje Azijoje, Balkanuose, senovės Graikijoje ir Romoje. Vėliau ją išstūmė kitos grūdinės kultūros ir bulvės. Tačiau Pietinėje ir Rytinėje Azijoje ji ir dabar yra viena svarbiausių kultūrų.
Žinoma apie 450 rūšių, paplitusių daugiausiai tropikų rajonuose. Daug kur pasaulyje auginama tikroji sora (lot. Panicum miliaceum, angl. Proso, Common Millet). Lietuvoje ji buvo auginama VIII-XII a., o dabar tik kolekciniuose sklypuose, sodininkų mėgėjų daržuose. Lietuviškai dar vadinama prosais.
Hasło w Wikisłowniku Proso (Panicum L.) – rodzaj roślin jednorocznych lub bylin należący do rodziny wiechlinowatych. Należy do niego ok. 500 gatunków występujących w strefie międzyzwrotnikowej, dalej na północ sięgając strefy klimatu umiarkowanego w Ameryce Północnej[2]. Z tego rodzaju pochodzą jedne z najstarszych roślin zbożowych. Gatunkiem typowym jest Panicum miliaceum L.[3]
Źdźbło wyprostowane, podnoszące się lub płożące. Liście nitkowate, równowąskie, lancetowate, nawet do jajowatych. Kwiaty zebrane w kwiatostan – wiechę zwisłą, rozpierzchłą lub wyprostowaną[2].
Rodzaj należący do rodziny wiechlinowatych (Poaceae), rzędu wiechlinowców (Poales)[1]. W obrębie rodziny należy do podrodziny Panicoideae, plemienia Paniceae[4].
Gromada okrytonasienne (Magnoliophyta Cronquist), podgromada Magnoliophytina Frohne & U. Jensen ex Reveal, klasa jednoliścienne (Liliopsida Brongn.), podklasa komelinowe (Commelinidae Takht.), nadrząd Juncanae Takht., rząd wiechlinowce (Poales Small), rodzina wiechlinowate (Poaceae (R. Br.) Barnh.), podrodzina prosowe (Panicoideae Link), plemię prosowe (Paniceae R. Br. in Flinders), podplemię Panicinae Fr., rodzaj proso (Panicum L.)[5].
Proso (Panicum L.) – rodzaj roślin jednorocznych lub bylin należący do rodziny wiechlinowatych. Należy do niego ok. 500 gatunków występujących w strefie międzyzwrotnikowej, dalej na północ sięgając strefy klimatu umiarkowanego w Ameryce Północnej. Z tego rodzaju pochodzą jedne z najstarszych roślin zbożowych. Gatunkiem typowym jest Panicum miliaceum L.
Panicum L. é um género botânico pertencente à família Poaceae (gramíneas).[1]
Na classificação taxonômica de Jussieu (1789), Panicum é o nome de um gênero botânico, ordem Gramineae, classe Monocotyledones com estames hipogínicos (quando os estames se inserem no receptáculo da flor abaixo do nível do ovário).
Panicum L. é um género botânico pertencente à família Poaceae (gramíneas).
Na classificação taxonômica de Jussieu (1789), Panicum é o nome de um gênero botânico, ordem Gramineae, classe Monocotyledones com estames hipogínicos (quando os estames se inserem no receptáculo da flor abaixo do nível do ovário).
Proso (lat. Panicum) je rod z čeľade lipnicovité. Sú to jednoročné alebo vytrvalé byliny. Známych je okolo 500 druhov, z toho na Slovensku druhy proso siate (Panicum miliaceum) a proso vláskovité (Panicum capillare).
Tento článok týkajúci sa botaniky je zatiaľ „výhonok“. Pomôž Wikipédii tým, že ho doplníš a rozšíriš. Про́со (Panicum) — рід однолітніх трав'янистих рослин родини тонконогових.
У Азії, Америці, Африці, Європі налічується понад 400 видів проса (див. Список видів роду просо). У природі просо — це бур'ян або трава, якою годують худобу.
Просо звичайне у дикому вигляді невідоме. Із III тисячоліття до нашої ери просо вирощують як сільгосподарську культуру у Китаї, Європі, Монголії та Північній Африці. Це теплолюбива, посуховитривала, жаростійка рослина.
В Індії та Шрі-Ланці вирощують просо дрібне.
Із зерна проса виготовляють крупу (пшоно) і борошно. Для годівлі худоби використовується зерно, лузга, солома.
Іноді просом називають деякі рослини з інших родів — могар, чумизу, пайзу[1].
Просо є цінною круп'яною культурою, яка здатна забезпечити відносно високі і досить стабільні врожаї навіть у посушливі роки. За дотримання технології вирощування воно дає часто вищі врожаї, ніж інші зернові культури. В Україні просо можна сіяти пізно, що дає змогу рослинам продуктивно використовувати літні опади. Тому просо широко застосовують як страхову культуру для пересіву загиблих озимих та ранніх ярих і для пожнивних посівів на зелений корм.
Просо — це культура без відходів. Завдяки значній кількості крохмалю просо використовується для виробництва спирту, а в останній час у світі компанії з генетики рослин активно працюють над перетворенням проса в енергетичну рослину. Солома та полова проса за своїми якостями наближаються до лугового сіна (0,41 к. о.). Просяне ж сіно краще від сіна з вівса, сорго, кукурудзи чи тимофіївки, а за якістю зеленої маси просо переважає кукурудзу та сорго.
Посівні площі просяних займають четверте місце у світі серед основних зернових культур. В останні роки виробництво проса збільшилось у багатьох країнах Америки, Європи та Азії. В Україні ж за останні 6-7 років посівні площі проса зменшилися майже вдвічі.
Просо — теплолюбна, стійка до спеки рослина. Насіння проса проростає за температури не нижче +8-10°С, а для появи її сходів потрібна температура не нижча за +10-11 °С. Слід враховувати, що за температури — 3-5°С сходи проса гинуть, а оптимальною температурою для цвітіння проса є 20-24°С. При цьому просо — посухостійка рослина. Температуру 30-40°С просо витримує краще за інші злакові культури.
За 20 днів до викидання волотей у проса настає критичний період щодо вологи, який продовжується до кінця цвітіння. Дефіцит вологи в цей період спричинює стерильність колосків і, як наслідок, втрати врожаю. Для забезпечення доброго врожаю проса необхідно, щоб вологість ґрунту була на рівні 60-80 %.
Просо — досить світлолюбна рослина. Недостатнє освітлення, посилене низькими температурами в період формування генеративних органів (трубкування, викидання волотей), спричиняє стерильність колосків.
Найпридатніші для вирощування проса є чисті від бур'янів структурні ґрунти з високим умістом легкорозчинних поживних речовин: чорноземні, каштанові, сірі лісові ґрунти легкого і середнього механічного складу з рН 5,5-7,5.
У своєму розвитку просо проходить 12 основних етапів проростання насіння, сходи, кущення, стеблування, викидання волоті, цвітіння, формування зернівок і дозрівання. Цвітіння в межах волоті на рослині зазвичай, продовжується 13-18 днів, а в польових умовах просо цвіте протягом 30-40 днів. Приблизно така ж і тривалість достигання зерна в межах волоті і поля. Вегетаційний період скоростиглих сортів проса становить 60-80 днів, пізньостиглих — 100—120. На час достигання солома сира і частково зелена.
У проса добре розвинена коренева система, яка при цьому має слабку засвоювальну здатність. Продуктивна кущистість рослин проса становить 2-5, маса 1000 зернівок — 5-9 г, плівчастість — 20-30 %, вихід пшона — 65-85 %.
Просо вимогливе до попередників, бо від сходів до кущення росте повільно і пригнічується бур'янами. Недобір урожаю від бур'янів досягає 10-15 %, а в умовах сильної забур'яненості — 50 % і більше, особливо в перший період росту (фаза двох-трьох листків). У цей період низька активність кореневої системи, тому під посіви проса потрібно відводити родючі, чисті від бур'янів поля. Найкращі попередники — зернові бобові, підживлені картопля, цукрові буряки, багаторічні трави, баштанні культури, а в зонах, де немає кукурудзяного стеблового метелика, — і кукурудза. Погані для нього попередники — просо, сорго, соняшник, ярий ячмінь, суданська трава.
Обробіток ґрунту під просо повинен бути спрямований на очищення поля від бур'янів.
Просо добре реагує на внесення органічних і мінеральних добрив. Але органічні добрива доцільно вносити під попередник, щоб уникнути додаткового забур'янення.
Сіяти просо потрібно тоді, коли ґрунт на глибині 10 см прогріється до 10-12°С і зникне загроза заморозків: у Степу це в середині квітня, Лісостепу — першій декаді травня, на Поліссі — в середині травня.
Глибина сівби за доброго вологозабезпечення на легких ґрунтах — 5-6 см, середніх — 4-5, важких — 3-4 см. При недостатньому вологозабезпеченні глибину збільшують на 1-2 см. Польова схожість насіння у проса нижча, ніж у інших культур і часто не перевищує 70-75 %. Тому застосовують порівняно високі норми висіву насіння. При звичайному рядковому способі сівби в Степу — 3-3,5 млн. (20-22 кг/га), Лісостепу — 3,6-4,5 млн. (24-30 кг/га), на Поліссі — 4,5-5,1 млн схожих насінин на 1 га (30-34 кг/га). При широкорядній сівбі норми висіву зменшують на 0,5-0,7 млн/га.
При дотриманні вимог передових технологій вирощування просо може сформувати високий урожай зерна, зеленої маси, соломи та сіна. Слід зазначити, що період визрівання зерна у проса розтягнутий, зерно неодночасно достигає в різних частинах рослини: раніш за все — у волоті основного стебла, на кілька днів пізніше у волотях другорядних стебел, на пагонах. У межах окремої волоті зерно починає достигати раніше у верхній частині, потім у середній та нижній. Це дуже заважає встановленню правильного строку збирання врожаю та призводить до великих його втрат. Звертає на себе увагу й той факт, що стебло та листя рослин проса на час господарської стиглості містить значну кількість вологи. Тому вважається доцільним роздільний спосіб збирання. Зерно в скошених і своєчасно підібраних валках добре просихає, достигає, краще вимолочується і, головне, здебільшого не потребує значних витрат на просушування.
Звичайно прийнято вважати просо готовим до збирання тоді, коли зерно в середній частині волоті має воскову стиглість. Але дуже велика нерівномірність достигання окремих рослин заважає правильному визначенню строків збирання. За даними науково-дослідних установ та з досвіду передових господарств, найкращим строком збирання проса роздільним способом є той час, коли кількість достиглих зерен у більшості волотей становитиме не менше 80-85 %. Це можна встановити в середньому зразку зерна, взятого з 10-15 рослин. Визначивши стан 1000 зерен із такого зразка, можна досить правильно встановити фазу стиглості всього масиву проса. Якщо скосити просо в ранні строки, недостигле зерно з нижніх частин волотей під час обмолоту видуватиметься разом із половою. Недобір урожаю від передчасного скошування становить від 2 до 8 ц/га.
Підбирають та обмолочують валки комбайнами залежно від погоди та розмірів валків, через 3-8 днів, коли вологість зерна зменшиться до 15-16 %.
Для прямого комбайнування просо вважається готовим, коли достиглих зерен налічується не менше як 90 %. Збирати раніше такого стану недоцільно, це призводить до великих втрат врожаю. Недостигле просо зазвичай має дуже підвищену вологість не тільки зерна, але соломи та полови, тому перша і друга очистка в комбайні часто забиваються, і значна частина зерна попадає в полову, а недостигле зерно, крім того, вже не набуває нормальних якостей.
Про́со (Panicum) — рід однолітніх трав'янистих рослин родини тонконогових.
У Азії, Америці, Африці, Європі налічується понад 400 видів проса (див. Список видів роду просо). У природі просо — це бур'ян або трава, якою годують худобу.
Просо звичайне у дикому вигляді невідоме. Із III тисячоліття до нашої ери просо вирощують як сільгосподарську культуру у Китаї, Європі, Монголії та Північній Африці. Це теплолюбива, посуховитривала, жаростійка рослина.
В Індії та Шрі-Ланці вирощують просо дрібне.
Із зерна проса виготовляють крупу (пшоно) і борошно. Для годівлі худоби використовується зерно, лузга, солома.
Іноді просом називають деякі рослини з інших родів — могар, чумизу, пайзу.
Chi Cỏ kê (danh pháp khoa học: Panicum) là một chi lớn gồm khoảng 450 loài cỏ bản địa khắp vùng nhiệt đới thế giới, với một ít loài sống cả ở vùng ôn đới phía bắc. Chúng thường là cỏ lớn (cao 1–3 m), sống một năm hay lâu năm.[2][3]
Bông cỏ mọc thành chùy dài tận 60 c, hạt dài 1–6 mm, rộng 1–2 mm. Quả phát triển từ bông con (spikelet) gồm hai hoa. Chỉ có hoa trên là sinh sản được; hoa dưới vô sinh. Bông có có hai mày (glume) phát triển đầy đủ.[4][5][6][7][8][9]
Úc có tận 29 loài Panicum bản địa và 9 loài du nhập.[10][11][12]
Hai loài Panicum nổi bật là kê Proso và cỏ kê.
Một số loài từng được xếp vào chi này, theo The Plant List:
Chi Cỏ kê (danh pháp khoa học: Panicum) là một chi lớn gồm khoảng 450 loài cỏ bản địa khắp vùng nhiệt đới thế giới, với một ít loài sống cả ở vùng ôn đới phía bắc. Chúng thường là cỏ lớn (cao 1–3 m), sống một năm hay lâu năm.
Bông cỏ mọc thành chùy dài tận 60 c, hạt dài 1–6 mm, rộng 1–2 mm. Quả phát triển từ bông con (spikelet) gồm hai hoa. Chỉ có hoa trên là sinh sản được; hoa dưới vô sinh. Bông có có hai mày (glume) phát triển đầy đủ.
Úc có tận 29 loài Panicum bản địa và 9 loài du nhập.
Panicum L., 1753
Типовой вид
Про́со (лат. Panicum) — род однолетних и многолетних травянистых растений семейства Злаки, или Мятликовые (Poaceae).
В Азии, Америке, Африке, Европе произрастает до 442[3] видов проса, в России — 8 видов этого растения. Среди других злаковых просо отличается повышенной стойкостью, пригодно для выращивания на сухой почве, хорошо переносит жару. В дикорастущем виде просо — сорняк, либо кормовая трава.
Соцветие метельчатое, с длинными веточками. Колоски сжатые со спинки, выпуклые с одной стороны и плоские с другой, яйцевидно-заострённые. Колосковые чешуи в числе трёх, бумагообразные, с выдающимися жилками, нижняя короче последующих двух. В пазухе третьей колосковой чешуи обычно развивается четвёртая, принадлежащая как и третья, недоразвитому цветку. Цветочные чешуи по отцветании хрящеватые. Тычинок три. Рыльца перистые.
Для получения зерна (пшена) выращивают преимущественно просо обыкновенное (Panicum miliaceum), которое в настоящее время в диком виде неизвестно. С III тысячелетия до нашей эры возделывается как сельскохозяйственная культура в Китае и Монголии, Европе, Северной Африке[4]. Это яровое, теплолюбивое, засухоустойчивое, жаростойкое растение.
В Индии и Шри-Ланке традиционно возделывается просо мелкое (Panicum sumatrense).
Из зерна проса получают крупу (пшено) и муку. Как корм для скота используют зерно, лузгу, мучель и солому.
Про́со (лат. Panicum) — род однолетних и многолетних травянистых растений семейства Злаки, или Мятликовые (Poaceae).
В Азии, Америке, Африке, Европе произрастает до 442 видов проса, в России — 8 видов этого растения. Среди других злаковых просо отличается повышенной стойкостью, пригодно для выращивания на сухой почве, хорошо переносит жару. В дикорастущем виде просо — сорняк, либо кормовая трава.
黍属（学名：Panicum）是禾本目禾本科下的一个属，为一年生或多年生草本植物。该属共有约500种，分布于全球热带和亚热带地区。[1]
本属属于黍亚科黍总族黍族黍亚族[2][3]，属下物种超过442种[4]。
这是一篇與植物相關的小作品。你可以通过编辑或修订扩充其内容。 
キビ属（キビぞく、学名：Panicum）は、単子葉植物イネ科の一群で、世界に約500の種がある。最もよく知られているのは、穀物として栽培されるキビである。しかし、日本にもこれ以外に数種がある。
キビ属の小穂はいわゆるエノコログサ型で、二花からなり、第一小花は退化、第二小花のみ完全に残ること、第一穎は小さく、第二、第三穎は小穂と同長で膜質、第四穎が革質になる。そのような小穂を円錐花序をつけ、余計な刺などがないこと、小穂は楕円形等で、あまり偏平でないことなどがこの属の特徴である。また第二小花の基部に関節があり、果実が熟するとここで折れ、第四穎（護穎）と第五穎（内穎）に包まれて脱落する。
日本には以下の種が自生している。
このほかに、いくつかの帰化種がある。代表的なものを挙げる。
キビ属（キビぞく、学名：Panicum）は、単子葉植物イネ科の一群で、世界に約500の種がある。最もよく知られているのは、穀物として栽培されるキビである。しかし、日本にもこれ以外に数種がある。
キビ属の小穂はいわゆるエノコログサ型で、二花からなり、第一小花は退化、第二小花のみ完全に残ること、第一穎は小さく、第二、第三穎は小穂と同長で膜質、第四穎が革質になる。そのような小穂を円錐花序をつけ、余計な刺などがないこと、小穂は楕円形等で、あまり偏平でないことなどがこの属の特徴である。また第二小花の基部に関節があり、果実が熟するとここで折れ、第四穎（護穎）と第五穎（内穎）に包まれて脱落する。
기장속(－屬, 학명:Panicum 파니쿰[*])은 벼과의 속이다.
