nomes no trilho de navegação
Melanophryniscus stelzneri, commonly known as the bumblebee toad or black-and-yellow walking toad, is a species of toad in the family Bufonidae which is endemic to Argentina. It is popular in the pet trade.[1]
The bumblebee toad was originally described in 1875.[2] It grows to about 2.75 cm, with females almost always being larger than males. The back of the toad is black with yellow spots and stripes. The lower ventral area is black with red markings, and the feet are typically solid red except for the hind toes. These ventral red spots can extend to the dorsum, particularly in females. Markings are highly variable and it is rare for any of them to be symmetrical.
They were first discovered in Córdoba, Argentina. Bumblebee toads are primarily found in Paraguay and Argentina, but have been occasionally observed in Uruguay and Brazil.[3] Their range may also extend into Bolivia.[4]
The bumblebee toad's natural diet is made up of insects and worms. Melanphryniscus sp. are toxic in the wild. It is believed that these toxins are created from alkaloids found in their natural diet.[5] The brightly colored pattern of bumblebee toads is an example of aposematism. In captivity, bumblebee toads are non-toxic.
{{cite journal}}: CS1 maint: multiple names: authors list (link) {{cite journal}}: Cite journal requires |journal= (help) 
Melanophryniscus stelzneri, commonly known as the bumblebee toad or black-and-yellow walking toad, is a species of toad in the family Bufonidae which is endemic to Argentina. It is popular in the pet trade.
Melanophryniscus stelzneri es una especie de anfibio anuro de la familia Bufonidae. Es un sapo endémico de Argentina, con un área de distribución fragmentada en las provincias de Córdoba (M.s. stelzneri); San Luis (M.s. stelzneri), y Salta (M.s. spegazzinii) entre los 900 y 2000 metros de altitud.[2][1] Algunos autores consideran que puede aparecer también en Bolivia.[3]
Datos: Q2710906
Multimedia:
Especies: Melanophryniscus stelzneri
Melanophryniscus stelzneri es una especie de anfibio anuro de la familia Bufonidae. Es un sapo endémico de Argentina, con un área de distribución fragmentada en las provincias de Córdoba (M.s. stelzneri); San Luis (M.s. stelzneri), y Salta (M.s. spegazzinii) entre los 900 y 2000 metros de altitud. Algunos autores consideran que puede aparecer también en Bolivia.
Melanophryniscus stelzneri Melanophryniscus generoko animalia da. Anfibioen barruko Bufonidae familian sailkatuta dago, Anura ordenan.
Melanophryniscus stelzneri Melanophryniscus generoko animalia da. Anfibioen barruko Bufonidae familian sailkatuta dago, Anura ordenan.
Melanophryniscus stelzneri est une espèce d'amphibiens de la famille des Bufonidae[1].
Cette espèce est endémique de l'Argentine[1]. Elle se rencontre dans les provinces de Buenos Aires, de Córdoba, de San Luis et de Salta entre 900 et 2 000 m d'altitude en populations fragmentées.
Pour l'UICN cette espèce pourrait être un complexe d'espèce. Elle a défini trois sous-espèces Melanophryniscus stelzneri stelzneri des provinces de Córdoba et de San Luis, Melanophryniscus stelzneri spegazzinii de la province de Salta et une sous-espèce non décrite de la province de Buenos Aires.
Cette espèce est nommée en l'honneur d'Alfredo Wilhelm Stelzner (1840–1895)[2].
Melanophryniscus stelzneri est une espèce d'amphibiens de la famille des Bufonidae.
Melanophryniscus stelzneri is een kikker uit de familie padden (Bufonidae).[2] De soort werd voor het eerst wetenschappelijk beschreven door Hendrik Weyenbergh Jr. in 1875. Oorspronkelijk werd de wetenschappelijke naam Phryniscus stelzneri gebruikt. De soort behoorde lange tijd tot het geslacht Atelopus en is voornamelijk onder deze naam bekend in de literatuur.
Melanophryniscus stelzneri leeft in delen van Zuid-Amerika en komt endemisch voor in Argentinië.[3] De kikker is bekend van een hoogte van 900 tot 2000 meter boven zeeniveau.
Multimedia w Wikimedia Commons Melanophryniscus stelzneri – niewielki jadowity płaz z rodziny ropuchowatych.
Suche i trawiaste obszary Argentyny i Paragwaju (pampasy).
Długość ciała nie przekracza 4 cm, najczęściej spotyka się osobniki długości 3,5 cm. Samce są odmiennie ubarwione i zwykle trochę mniejsze niż samice. Jest to szczególnie ważne w okresie godowym, gdy samiec jest przez pewien czas dźwigany na grzbiecie samicy.
Ubarwienie grzbietu jest czarne z nieregularnymi, żółtymi plamkami. Brzuch oraz spodnia strona kończyn aż do palców są jaskrawopomarańczowe.[2]
Jad Melanophryniscus stelzneri jest bardzo silny, porównywalny z jadem Dendrobatidae.
Żyje na piaszczystych wydmach porośniętych zaroślami.[2] Można go spotkać nie tylko nocą, ale także w ciągu dnia. Jest w stanie poruszać się na czterech łapach w charakterystyczny dla ropuch sposób lub robić niewielkie skoki. W przypadku zaskoczenia na otwartym terenie, nie mając żadnego sposobu ucieczki, nieruchomieje i zakłada na grzbiet wszystkie swoje łapy, tym samy odstraszając wroga jaskrawopomarańczowym ubarwieniem.
Drobne muchówki, błonkówki i pająki.
W porze deszczowej samce i samice wędrują do zapełniających się wodą zbiorników, bądź nawet większych kałuż[2], by tam odbyć gody, wydając przy tym głośne dźwięki rozpoczynające się od krótkiego odgłosu podobnego do świstu[2], po którym następują dźwięczne, metaliczne, trele przypominające głos ptaka (bądź naszej ropuchy zielonej[2]). W tym czasie również samce staczają walki o terytorium, nawzajem się przepychając, a zwycięzca chwyta przednimi kończynami samicę i pływa z nią do końca okresu godowego. Po odbytych godach, ze złożonych jaj, już w ciągu 24 godzin wykluwają się malutkie kijanki, które rozpoczynają samodzielne życie w wodzie, a po kilku tygodniach przeobrażają się w dorosłego osobnika. Wszystko to dzieje się tak szybko, gdyż w końcu w zbiornikach wody zaczyna ubywać, a tak, młode płazy mogą już wyjść na ląd, by tam prowadzić dalsze życie. Jest to specyficzny sposób na ratowanie potomstwa przed zagładą.
Jad czasem jest wykorzystywany przez Indian do zatruwania strzał.
Melanophryniscus stelzneri – niewielki jadowity płaz z rodziny ropuchowatych.
Melanophryniscus stelzneri é uma espécie de anfíbio anuro da família Bufonidae.[2][3] É considera uma espécie pouco preocupante pela Lista Vermelha do UICN.[1] Está presente na Argentina.[3]
Melanophryniscus stelzneri é uma espécie de anfíbio anuro da família Bufonidae. É considera uma espécie pouco preocupante pela Lista Vermelha do UICN. Está presente na Argentina.
Загальна довжина досягає 2—3,5 см інколи 4 см. Спостерігається статевий диморфізм: самиці дещо більші за самців. Основний фон спини матово-чорний з жовтими плямами, долоні і ступні червоні. Іноді посередині спини тягнеться червона смуга. Черево жовтого кольору.
Полюбляє порослі чагарниками піщані дюни, луки зі скельними виходами, рисові плантації. Зустрічається на висоті від 900 до 1750 м над рівнем моря. Представники цього виду не переносять високих температур при великій вологості повітря, що шкодить їх дуже чутливій бархатистій шкірі. Активна вдень. Живиться мухами, осами, павуками.
Як захист використовує отруту, що виділяють спеціальні залози. Отруйність цієї ропухи дорувніє отруті дереволазів.
У період розмноження дуже швидка і рухлива, бігає, плаває, лазить, але не стрибає. У період спарювання обидві статі видають крик з двох дзвінких тонів: одного — начебто дзвіночка і наступної за ними низької трелі. Яйця відкладаються в дрібні дощові калюжі, і через 24 години з них вже виводяться личинки.
Мешкає переважно в Аргентині, інколи зустрічається у Болівії, Парагваї, вкрай рідко — у Бразилії.
Melanophryniscus stelzneri (Weyenbergh, 1875)
Синонимы
Разноцветная черноспинка[1], или ателоп Штельцнера[1] (Melanophryniscus stelzneri) — вид земноводных из семейства Bufonidae. Видовое латинское название дано в честь немецкого геолога Альфреда Вильгельма Штельцнера (1840—1895)[2].
Общая длина достигает 2—3,5 см, иногда 4 см. Наблюдается половой диморфизм — самки немного крупнее самцов. Основной фон спины матово-чёрный с жёлтыми пятнами, ладони и ступни красные. Иногда посредине спины тянется красная полоса. Брюхо жёлтого цвета.
Любит поросшие кустарниками песчаные дюны, луга со скальными выходами, рисовые плантации. Встречается на высоте от 900 до 1750 метров над уровнем моря. Представители этого вида не переносят высоких температур при большой влажности воздуха, что вредит их очень чувствительной бархатистой коже. Активна днём. Питается мухами, осами, пауками.
В качестве защиты использует яд, выделяемый специальными железами. Яд этой жабы сравним с ядом древолазов.
В период размножения очень быстрая и подвижная, бегает, плавает, лазает, но не прыгает. В период спаривания оба пола издают крик, состоящий из двух звонких тонов: один — вроде колокольчика и следующей за ними низкой трели. Яйца откладываются в мелкие дождевые лужи, и через 24 часа из них уже выводятся личинки.
Обитает преимущественно в Аргентине, иногда встречается в Боливии, Парагвае, крайне редко — в Бразилии.
Подвиды:
Разноцветная черноспинка, или ателоп Штельцнера (Melanophryniscus stelzneri) — вид земноводных из семейства Bufonidae. Видовое латинское название дано в честь немецкого геолога Альфреда Вильгельма Штельцнера (1840—1895).
Общая длина достигает 2—3,5 см, иногда 4 см. Наблюдается половой диморфизм — самки немного крупнее самцов. Основной фон спины матово-чёрный с жёлтыми пятнами, ладони и ступни красные. Иногда посредине спины тянется красная полоса. Брюхо жёлтого цвета.
Любит поросшие кустарниками песчаные дюны, луга со скальными выходами, рисовые плантации. Встречается на высоте от 900 до 1750 метров над уровнем моря. Представители этого вида не переносят высоких температур при большой влажности воздуха, что вредит их очень чувствительной бархатистой коже. Активна днём. Питается мухами, осами, пауками.
В качестве защиты использует яд, выделяемый специальными железами. Яд этой жабы сравним с ядом древолазов.
В период размножения очень быстрая и подвижная, бегает, плавает, лазает, но не прыгает. В период спаривания оба пола издают крик, состоящий из двух звонких тонов: один — вроде колокольчика и следующей за ними низкой трели. Яйца откладываются в мелкие дождевые лужи, и через 24 часа из них уже выводятся личинки.
Обитает преимущественно в Аргентине, иногда встречается в Боливии, Парагвае, крайне редко — в Бразилии.
Подвиды:
Melanophryniscus stelzneri stelzneri Melanophryniscus stelzneri spegazzinii Melanophryniscus stelzneri (этот подвид не определен, он встречается только в провинции Буэнос-Айрес).
