nomes no trilho de navegação
Štika amurská (Esox reichertii; Dybowski, 1758) je dravá ryba z čeledi štikovitých. Žije v povodí řek Amur, Sachalin, Onon a Cherlen.
Jako všechny druhy štik má poměrně dlouhou hlavu. Ocasní ploutev je vidlicovitá, dospělý jedinec může dosahovat délky až 1,15 metru.
Štika amurská dává přednost vodám s možností úkrytu (např. s množstvím vodních rostlin, kořeny aj.). Od podzimu do zimy je chráněná před rybolovem.
V tomto článku byl použit překlad textu z článku Amurhecht na německé Wikipedii.
Štika amurská (Esox reichertii; Dybowski, 1758) je dravá ryba z čeledi štikovitých. Žije v povodí řek Amur, Sachalin, Onon a Cherlen.
Der Amurhecht (Esox reichertii) ist ein Raubfisch und gehört zur Gattung der Hechte (Esox). Er lebt im Stromgebiet des Amur und auf Sachalin sowie im Onon und im Cherlen in der Mongolei.
Wie alle Hechtarten hat auch der Amurhecht einen relativ langen Kopf mit entenschnabelähnlichem Maul. Seine Schwanzflosse ist gabelförmig gespalten, ausgewachsene Fische können bis zu 1,15 m lang werden.
Er bevorzugt Gewässer, die ihm gute Versteckmöglichkeiten bieten, zum Beispiel Gewässer, die reich an Wasserpflanzen sind. Von Herbst bis Winter ist der Armurhecht vor dem Fang geschützt.
Der Amurhecht (Esox reichertii) ist ein Raubfisch und gehört zur Gattung der Hechte (Esox). Er lebt im Stromgebiet des Amur und auf Sachalin sowie im Onon und im Cherlen in der Mongolei.
Амур чуртаны (лат. Esox americanus) — чуртанлылар гаиләсендәге төче су балыгы. Озынлыгы 110 см гача һәм 16 кг авырлыккача җитәргә мөмкин.
Аның озынлыгы 50—60 см, авырлыгы 1—1,5 кг. Яшәвенең 2-3 нче елында җенси җитлегә. Уылдык чәчкән мәле апрель-июнь айларына тура килә Үрчемлелеге 26-151 мең бөртек уылдык. 14 ел яшиләр.
Амур чуртаны (лат. Esox americanus) — чуртанлылар гаиләсендәге төче су балыгы. Озынлыгы 110 см гача һәм 16 кг авырлыккача җитәргә мөмкин.
Аның озынлыгы 50—60 см, авырлыгы 1—1,5 кг. Яшәвенең 2-3 нче елында җенси җитлегә. Уылдык чәчкән мәле апрель-июнь айларына тура килә Үрчемлелеге 26-151 мең бөртек уылдык. 14 ел яшиләр.
The Amur pike (Esox reichertii), also known as the blackspotted pike, is a pike native to the Amur River system in east Asia, as well as freshwater habitat on the island of Sakhalin.[2] Closely related to the northern pike, it reaches a length of 115 cm (3 ft 9 in), a weight of 12.5 kg (28 lb), sporting a silvery body with small, black spots.[2] Like other pike, this species is prized for sport fishing.
It is not commonly found outside its native range. However, it was introduced to Glendale Lake, Cambria County, Pennsylvania (United States), by the Pennsylvania Fish and Boat Commission (PFBC) in 1968. The lake is just south of the native range of the northern pike. Pure Amur pike were last spawned in 1971. All of the Pennsylvania Fish Commission's brood stock was lost in the summer of 1976. That same year the world record Amur pike was caught from the lake. The year after, the PFBC also stocked 168 northern pike x Amur pike hybrids into the lake. With a lack of success, the Amur pike program was cancelled. Glendale Lake was chosen because its outflow leads into heavily polluted waters in which fish cannot survive. Pure northern pike are found in the lake today, however it is likely no pure or hybrid Amur pike remain.
Some Amur pike escaped from the Benner Spring Fish Hatchery where the original eggs and subsequent brood stock were hatched and kept. The hatchery is in the Delaware River watershed, so it's possible Amur pike could be present in that river system. However, none have ever been caught and no signs of reproduction of Amur pike in the wild in America has been documented, even in Glendale Lake.
The Amur pike (Esox reichertii), also known as the blackspotted pike, is a pike native to the Amur River system in east Asia, as well as freshwater habitat on the island of Sakhalin. Closely related to the northern pike, it reaches a length of 115 cm (3 ft 9 in), a weight of 12.5 kg (28 lb), sporting a silvery body with small, black spots. Like other pike, this species is prized for sport fishing.
It is not commonly found outside its native range. However, it was introduced to Glendale Lake, Cambria County, Pennsylvania (United States), by the Pennsylvania Fish and Boat Commission (PFBC) in 1968. The lake is just south of the native range of the northern pike. Pure Amur pike were last spawned in 1971. All of the Pennsylvania Fish Commission's brood stock was lost in the summer of 1976. That same year the world record Amur pike was caught from the lake. The year after, the PFBC also stocked 168 northern pike x Amur pike hybrids into the lake. With a lack of success, the Amur pike program was cancelled. Glendale Lake was chosen because its outflow leads into heavily polluted waters in which fish cannot survive. Pure northern pike are found in the lake today, however it is likely no pure or hybrid Amur pike remain.
Some Amur pike escaped from the Benner Spring Fish Hatchery where the original eggs and subsequent brood stock were hatched and kept. The hatchery is in the Delaware River watershed, so it's possible Amur pike could be present in that river system. However, none have ever been caught and no signs of reproduction of Amur pike in the wild in America has been documented, even in Glendale Lake.
El lucio del Pacífico (Esox reichertii) es una especie de pez actinopterigio de agua dulce.[1][2]
Se ha descrito una captura de 115 cm con un peso máximo de 20 kg, aunque la longitud máxima normal es de 55 cm.[3]
Es una especie de auga dulce templada, de comportamiento demersal y no migratorio,[2] que se distribuye por ríos de la cuenca fluvial del río Amur, en la isla de Sajalín y las cuencas del río Onon y río Kerulen en Mongolia.[2]
Es un pez pescado con importancia comercial y pesca deportiva, que se alimenta de peces de poca importancia comercial depesca sca con caña[4]
El lucio del Pacífico (Esox reichertii) es una especie de pez actinopterigio de agua dulce.
Täplähauki (Esox reichertii) on Itä-Aasiassa tavattava haukilaji[1], joka voi kasvaa kymmenen kilon painoiseksi. Sen erottaa tavallisesta hauesta varmimmin kylkien mustista täplistä. Kala elää Amurin vesistössä ja sitä tavataan myös Sahalinin saarella. Se on suosittu saalis urheilukalastajille. Lähisukulaisia ovat hauki ja jättihauki.
Täplähauki (Esox reichertii) on Itä-Aasiassa tavattava haukilaji, joka voi kasvaa kymmenen kilon painoiseksi. Sen erottaa tavallisesta hauesta varmimmin kylkien mustista täplistä. Kala elää Amurin vesistössä ja sitä tavataan myös Sahalinin saarella. Se on suosittu saalis urheilukalastajille. Lähisukulaisia ovat hauki ja jättihauki.
Esox reichertii
Le Brochet de l'Amour (Esox reichertii) est une espèce de brochets à la robe argentée tachetée de noir. C'est un poisson originaire du bassin hydrographique de l'Amour.
Il est recherché pour la pêche sportive.
De amoersnoek (Esox reichertii) is een straalvinnige vissensoort uit de familie van de snoeken (Esocidae).[1] De wetenschappelijke naam van de soort is voor het eerst geldig gepubliceerd in 1869 door Dybowski.
De amoersnoek wordt in de Verenigde Staten ook wel de zwart gestippelde snoek genoemd. Deze snoek is zilverkleurig met zwarte stippen. De vis is endemisch in het stroomgebied van de Amoer in Rusland verder in twee zijrivieren (de Onon en de Kherlen) in Mongolië en op het eiland Sachalin. De vis is nauw verwant aan de gewone snoek. De gemiddelde lengte van geslachtsrijpe vissen is 55 cm, de maximale lengte is 115 cm en het hoogste ooit gepubliceerde gewicht is 20 kg.
In 1968 is deze snoek geïntroduceerd in Glendale Lake een meer in Pennsylvania (VS). Deze introductie mislukte want in in 1976 werden geen nakomelingen meer aangetroffen.
Bronnen, noten en/of referentiesDe amoersnoek (Esox reichertii) is een straalvinnige vissensoort uit de familie van de snoeken (Esocidae). De wetenschappelijke naam van de soort is voor het eerst geldig gepubliceerd in 1869 door Dybowski.
Multimedia w Wikimedia Commons Szczupak amurski (Esox reicherti) – gatunek drapieżnej ryby z rodziny szczupakowatych (Esocidae), opisany po raz pierwszy przez polskiego przyrodnika Benedykta Dybowskiego w 1869 roku[5].
Gatunek żyjący w siedliskach wód słodkich, zarówno płynących, jak i stojących, jednak tylko i wyłącznie w zlewni rzeki Amur[2][6] na terytorium Rosji, Mongolii i Chin oraz na obszarze słodkowodnych siedlisk w południowej części wyspy Sachalin[2][6].
Dorasta do około 115 cm długości[2] i osiąga według różnych źródeł 16-20 kg masy ciała[3][2]. Dożywa około 14 lat[6]. Ciało szczupaka amurskiego jest wydłużone i nieznacznie bocznie spłaszczone, pokryte małymi owalnymi łuskami barwy srebrzystej, złotawej lub zielonkawej w zależności od siedliska[6], nieco ciemniejsze z przodu niż z tyłu. Głowa, tułów, a także płetwy: odbytowa, grzbietowa i ogonowa nakrapiane czarnymi lub brązowymi plamami[6]. W przypadku niedojrzałych osobników o wymiarach 30-35 cm plamy po bokach zlewają się w wąskie, poprzeczne paski. Głowa duża i wydłużona ze zwężającymi się szczękami, żuchwa nieznacznie wysunięta do przodu, głowa całkowicie pokryta łuskami aż do pyska. Płetwy: grzbietowa i odbytowa są przesunięte głęboko aż do płetwy ogonowej. Płetwa ogonowa typu homocerkalnego. Tęczówka oka jest srebrna lub bladozłota. Gatunek ten zbliżony jest morfologicznie do szczupaka pospolitego. Różni się on od niego drobniejszymi łuskami i całkowitym pokryciem głowy przez łuski[6].
Do pierwszego swojego tarła przystępują osobniki w 3-4 roku życia o długości około 40 cm[6]. Okres godowy u tego gatunku ryb jest zróżnicowany, przypada od kwietnia do czerwca zależnie od lokalizacji siedliska i warunków w nim występujących[6]. Ikra składana jest na płyciznach w miejscach zalanej przybrzeżnej roślinności i ma charakter kleisty, dzięki czemu z łatwością przytwierdza się do roślinności. W zależności od swej dojrzałości samica składa do 151 tysięcy jaj, jednak na ogół liczba ta wynosi około 38 tys. sztuk o średnicy od 2,5 do 3 mm[6]. Czas trwania inkubacji w zależności od temperatury wody trwa około 10-14 dni[6].
Szczupak amurski (Esox reicherti) – gatunek drapieżnej ryby z rodziny szczupakowatych (Esocidae), opisany po raz pierwszy przez polskiego przyrodnika Benedykta Dybowskiego w 1869 roku.
Amurgäddan (Esox reichertii) är ljusare än den svenska gäddan, och symmetriskt beströdd med mindre prickar på silvrig bakgrund.
Den finns huvudsakligen i Amurfloden i Mongoliet och Ryssland och i Ononfloden i nordöstra Asien. Den uppnår en längd av en meter och rekordvikten är 16 kg. Den har utplanterats 1968 i Glendale Lake, Cambria County, Pennsylvania, USA av Pennsylvania Fish Commission (1983 klassificerad som "established").
Amurgäddan (Esox reichertii) är ljusare än den svenska gäddan, och symmetriskt beströdd med mindre prickar på silvrig bakgrund.
Den finns huvudsakligen i Amurfloden i Mongoliet och Ryssland och i Ononfloden i nordöstra Asien. Den uppnår en längd av en meter och rekordvikten är 16 kg. Den har utplanterats 1968 i Glendale Lake, Cambria County, Pennsylvania, USA av Pennsylvania Fish Commission (1983 klassificerad som "established").
Щука амурська живе тільки в басейні Амура і на Сахаліні, у Примор'ї зустрічається в басейні озера Ханка, річках Роздольне і Уссурі.
Ця риба за всіма параметрами дуже схожа на щуку звичайну, але все ж відмінності у неї є. У амурської щуки тіло подовжене, покрите лускою: рот великий, рило витягнуте, сплющене зверху вниз, нижня щелепа трохи видається вперед. На верхній щелепі, сошнику, піднебінних кістках, язику є голкоподібні зуби, спрямовані назад; на нижній щелепі зуби сильні, іклоподібні. Задній край верхньої щелепи вільний. Для щук характерна зміна іклів на нижній щелепі, внутрішня поверхня якої покрита м'якими тканинами, а під нею розташовуються косі ряди з двох-чотирьох зубів, що примикають до кожного ікла. Коли робочий зуб виходить з ладу, на його місце стає своєю основою сусідній зуб. Думка, що під час зміни зубів щуки не живляться, помилкова, адже заміна зубів відбувається поступово. У дорослих особин спинка зеленувато-сіра, такого ж кольору спинний плавець і верхня лопать хвостового плавця. Спинний і анальний плавці відтягнуті далеко назад і розміщені близько до хвостового виїмчастого плавця, що допомагає щуці робити стрімкі кидки. Таким кидкам допомагає і подовжена, стріловидна форма тіла. На тілі є яскраві чорні або бурі плями, такі ж плями є і на плавцях. У молодої амурської щуки, що мешкає серед прибережних заростей, чорні плями на тілі відсутні або виражені на тілі дуже слабо. З боків розташовується ряд темних, похилих смуг, що роблять її малопомітною серед рослинності. Забарвленням амурська щука нагадує тайменя, який так само ховається серед пейзажу, подібного до свого забарвлення. Тривалість життя щуки становить в середньому 20 років. Велика щука досягає довжини 115 см і маси 20 кг. В уловах переважають менші екземпляри.
Статевозрілою щука амурська стає у віці трьох-чотирьох років при довжині близько 40 см. Нерест триває з березня по липень. Середня плодючість — 45 тис. ікринок; ікра донна, клейка. Час нересту сильно коливається і пов'язаний з настанням весняного паводка, коли наземна рослинність заливається водою.
Амурська щука — типовий хижак, що переходить на хиже харчування, досягнувши довжини лише 5 см. Дорослі риби в заплавних озерах живляться карасем, у річках — чабаком, пічкуром, гольяном. Зазвичай амурська щука споживає найбільш численних в даному районі риб. Щука годується цілий рік, але, як і в інших риб, кормова база, обсяг і режим залежать від сезону, трофічного стану водойми і безлічі інших чинників. До того ж від живлення щуки залежать її майбутній розмір та інші фізіологічні особливості: форма тіла, жирність тощо. Щука — класичний хижак-засадник. У водоймі вона зазвичай полює за найчисленнішою рибою, що економить її сили і допомагає вижити популяції. У річках Бикін, Іман щуки активно винищують гольяна, пічкура, а також охоче поїдають жаб та інших наземних тварин, які потрапляють в її полі зору. Щуки здатні хапати дуже великих риб — максимальна довжина жертви часом досягає 75%, а маса — 50% довжини і маси щуки. Самки живляться значно активніше самців, їхній раціон у 1,5–2 рази більший. На початку весни, незадовго до відкриття водойм, щуки виходять з глибини і прямують до закраїн криги, промоїн русел річок і струмків, жадібно накидаються на рибний дріб'язок. Починається перший весняний нагул щуки.
Щука характеризується худим м'ясом (жирність менше 2%), використовується у свіжому, свіжомороженому, солоному і в'яленому вигляді. Належить до числа помітних промислових риб прісних водойм Примор'я. Думка, що щука злісний хижак, який нищить усе живе у воді, помилкова. Знищіть щуку у водоймі й порушите її біологічну рівновагу.
Аму́рская щу́ка[1] (лат. Esox reicherti) — рыба семейства щуковых. Встречается только в бассейне Амура и на Сахалине.
Тело сильно вытянутое, несколько сжато с боков, покрыто мелкой циклоидной чешуёй. Голова большая, полностью покрыта чешуёй до рыла. Рыло удлинённое с большим ртом. Нижняя челюсть выдаётся вперёд. Спинной и анальный плавники смещены к хвостовому плавнику. В спинном плавнике 6—7 колючих неветвистых лучей, в анальном плавнике 4—5 колючих и 12—14 мягких лучей. Хвостовой плавник выемчатый[2]. Отличается от обыкновенной щуки более мелкой чешуёй и тем, что голова более полно покрыта чешуей.
Окраска тела серебристая или золотисто зеленоватая, спина несколько темнее. По всему телу и голове разбросаны яркие чёрные и бурые пятна, такие же пятна имеются на анальном, хвостовом и спинном плавниках. По своей окраске амурская щука немного напоминает тайменя. У мелких молодых особей длиной до 30—35 см на боках имеются не пятна, а узкие косые поперечные полосы.
Амурская щука достигает меньших размеров, нежели обыкновенная. Максимальная длина тела 115 см, а масса 20 кг[3]. Продолжительность жизни — до 14 лет.
Впервые созревают в возрасте 3—4 лет при длине тела около 40 см. Нерестятся весной или в начале лета сразу после распаления льда и затопления прибрежной растительности. Сроки нереста значительно колеблются (с марта по июль) в зависимости от места расположения водоёма. Икра вымётывается на мелководье. Икра клейкая, откладывается на дно среди травы. Плодовитость от 29 тысяч до 151 тысячи икринок. Продолжительность инкубации зависит от температуры воды и составляет обычно 10—14 суток[2].
После достижения длины 5 см щука переходит на питание другими видами рыб. Щука — одна из основных промысловых рыб бассейна Амура.
Амурская щука в аквариуме.
Зимняя рыбалка на реке Тунгуска, ловится амурская щука и карась.
Амурская щука в естественной среде обитания, вид с моста.
Блёсны, на которые зимой ловят амурскую щуку.
Аму́рская щу́ка (лат. Esox reicherti) — рыба семейства щуковых. Встречается только в бассейне Амура и на Сахалине.
黑斑狗鱼（学名：Esox reicherti）为輻鰭魚綱狗魚目狗鱼科狗鱼属的鱼类，俗名狗鱼。分布于ТугурУда河、提米河、波罗奈河、贝尔湖、额尔古纳河、石勒喀河、鄂嫩河、和英戈达河以及嫩江、黑龙江、松花江、乌苏里江、达赉湖、镜泊湖、五大连池、绥芬河等。该物种的模式产地在鄂嫩河、英戈达河。[1] 體長可達115公分，可作為食用魚及遊釣魚。
这是一篇關於魚類的小作品。你可以通过编辑或修订扩充其内容。 黑斑狗鱼（学名：Esox reicherti）为輻鰭魚綱狗魚目狗鱼科狗鱼属的鱼类，俗名狗鱼。分布于ТугурУда河、提米河、波罗奈河、贝尔湖、额尔古纳河、石勒喀河、鄂嫩河、和英戈达河以及嫩江、黑龙江、松花江、乌苏里江、达赉湖、镜泊湖、五大连池、绥芬河等。该物种的模式产地在鄂嫩河、英戈达河。 體長可達115公分，可作為食用魚及遊釣魚。
