nomes no trilho de navegação
Debrazza's monkeys are hunted for their flesh in Zaire and Cameroon. They have also been widely collected for zoos, mainly from areas of Uganda and Kenya. From 1968 to 1973, 152 Debrazza's monkeys were imported into the United States and from 1965 to 1975, 373 were imported into the British Isles.
Positive Impacts: pet trade ; food ; research and education
Sometimes lone males are found outside the unimale social systems that the monkeys establish. Researchers believe the males disperse to create new troops. Research is now being done to see if females leave as well, to create new troops. (Riverbanks 2001)
Communication between Debrazza's monkeys is both vocal and visual. Visual communication includes staring as a threat, sometimes with the mouth open but the lips covering the teeth. Another threat display is bobbing the head up and down. To reduce aggression in certain situations the lips are retracted showing clenched teeth. As an expression of tension or as another threat display, yawning by adult males is performed to show the canines.
Vocal communication consists of low boom calls to communicate territorialiy, and isolation calls often given by infant or juvenile monkeys when they become separated from the troop.
In addition to these, there is communication through tactile signals. These are likely to be especially important during mating, as well as between mothers and their offspring.
Communication Channels: visual ; tactile ; acoustic ; chemical
Perception Channels: visual ; tactile ; acoustic ; chemical
Debrazza's monkeys are neither endangered nor threatened. However, in 1975, Ethiopia started protecting them from being hunted and trapped. Threats to these monkeys include the pet trade, habitat destruction from deforestation, range fragmentation from increasing human populations, and cultivation, mainly of coffee plantations in Ethiopia. These monkeys can also be found protected on the Dja Reserve in Cameroon.
US Federal List: no special status
CITES: appendix ii
IUCN Red List of Threatened Species: least concern
There are no negative effects of Debrazza's monkeys on human economies.
As a prey species, it is likely that these small primates have some impact on predator populations. In addition, because they are largely frugivorous, they probably play some role in seed dispersal.
Ecosystem Impact: disperses seeds
Debrazza's monkeys are omnivorous, but primarily eat fruit. Other items in their diet include leaves, flowers, mushrooms, beetles, termites, and worms.
Animal Foods: insects; terrestrial worms
Plant Foods: leaves; fruit; flowers
Other Foods: fungus
Primary Diet: omnivore
The range of Debrazza's monkey, Cercopithecus neglectus, is a large triangle bordered by southern Ethiopia to the Northeast, Cameroon to the Northwest, and northern Angola to the south. This species is more common in easten Africa and less regularly observed on the continent's western side.
Biogeographic Regions: ethiopian (Native )
The longevity of C. neglectus has not been reported, but other species within the genus Cercopithecus have been reported to live in excess of 30 years in captivity. Lifespans in the wild are likely to be somewhat shorter. It is reasonable to assume that Debrazza's monkeys are like the other members of their genus in regard to lifespan.
Average lifespan
Status: captivity: 30 years.
Average lifespan
Sex: female
Status: captivity: 23.0 years.
Average lifespan
Sex: female
Status: captivity: 26.3 years.
Like other small forest monkeys, it is likely that Debrazza's monkeys fall prey to chimpanzees, leopards, various avian predators, and snakes.
Debrazza's monkeys are found in forests, swamps, and seasonally flooded areas. They exist predominantly in the closed canopy, preferring dense vegetation, and are generally found within 1 km (.62 miles) of rivers in humid forests.
Habitat Regions: tropical ; terrestrial
Terrestrial Biomes: forest ; rainforest
This species shows marked sexual dimorphism in size. Male Debrazza's monkeys weigh up to 7 kg, three more than the average female, which weighs 4 kg. Lengths range from 40 to 63.5 cm. Females and males are gray with black extremities and tail. The shape of the head is round, with a long white beard, white muzzle, and an orange crown. The thighs and rumps have white stripes. Legs are long, and the tail is non-prehensile.
Male Debrazza's monkeys have a distinct blue scrotum. In addition, both males and females have well-developed cheek pouches and the most robust feet of all of the guenons.
Range mass: 4 to 7 kg.
Range length: 40 to 63.5 cm.
Other Physical Features: endothermic ; homoiothermic; bilateral symmetry
Sexual Dimorphism: male larger
The sexual dimporphism in size of this species suggests that breeding is probably polygynous. In most guenons, females remain in their natal group all of their lives, whereas males disperse around the time they reach sexual maturity. Males typically compete to control access to a group of females (Nowak, 1999). However, this species is reported to sometimes be found in pairs with young, indicating that there may be some monogamy (Oregon Zoo, 2005).
When it is time to mate, females solicit copulation by presenting themselves. During copulation, the female pouts by sticking her lower lip forward while keeping her lips closed.
Mating System: polygynous
Debrazza's monkeys reach sexual maturity at 5 to 6 years of age. The breedng interval is long, but the gestation period is 5 to 6 months. Single births are normal, although twins are produced on rare occasions. The known breeding season in the equatorial rain forest is from February to March. Otherwise, breeding occurs when food is available.
Becuase females nurse their young for a year, it is unlikey that females are able to produce more than one young per year, even under good conditions. Young begin to eat solid food around the age of 2 months.
Breeding interval: The exact breeding interval is not known.
Breeding season: The known breeding season in the equatorial rain forest is from February to March.
Range number of offspring: 1 to 2.
Range gestation period: 5 to 6 months.
Average weaning age: 12 months.
Range age at sexual or reproductive maturity (female): 5 to 6 years.
Range age at sexual or reproductive maturity (male): 5 to 6 years.
Key Reproductive Features: iteroparous ; seasonal breeding ; gonochoric/gonochoristic/dioecious (sexes separate); sexual ; viviparous
Average birth mass: 260 g.
Average number of offspring: 1.
When born, the young are furred with eyes open. Newborns are able to cling to their mother's fur, but are comletely dependent upon her for food, comfort, grooming, and protection. Females nurse and care for their young until they become independent, sometime around the age of 1 year. Young females stay with their mothers a long as they live, whereas males leave when they are sexually mature.
The role of males in parental care has not been described. Although most parental care is clearly the responsibility of the mother, fathers may aid in protecting the young born to them in the social group from predators or from infanticidal males. Although infanticide has not been reported for this species, it does occur in other guenons.
Parental Investment: altricial ; pre-fertilization (Provisioning, Protecting: Female); pre-hatching/birth (Provisioning: Female, Protecting: Female); pre-weaning/fledging (Provisioning: Female, Protecting: Female); pre-independence (Provisioning: Female, Protecting: Female); post-independence association with parents; extended period of juvenile learning
El cercopitec de De Brazza (Cercopithecus neglectus) és una espècie de primat catarí de la família dels cercopitècids àmpliament distribuït per les selves de diferents països de l'Àfrica central tropical i equatorial, des d'Etiòpia i Kenya fins al Camerun i Angola, especialment en àrees inundables fins a 2.000 msnm.
Presenta un marcat dimorfisme sexual. Els mascles tenen una llargada corporal de fins a 60 cm i les femelles de 40 cm, amb una cua de 48-67 cm de llargada. Els mascles pesen una mitjana de 7 kg i les femelles 4,5 kg.
El cercopitec de De Brazza (Cercopithecus neglectus) és una espècie de primat catarí de la família dels cercopitècids àmpliament distribuït per les selves de diferents països de l'Àfrica central tropical i equatorial, des d'Etiòpia i Kenya fins al Camerun i Angola, especialment en àrees inundables fins a 2.000 msnm.
Presenta un marcat dimorfisme sexual. Els mascles tenen una llargada corporal de fins a 60 cm i les femelles de 40 cm, amb una cua de 48-67 cm de llargada. Els mascles pesen una mitjana de 7 kg i les femelles 4,5 kg.
Kočkodan Brazzův (Cercopithecus neglectus) je starosvětská opice pojmenovaná na počest francouzského průzkumníka Pierre Savorgnan de Brazza. Obývá mokřiny, bambusové a horské lesy ve střední Africe, konkrétně na území Angoly, Kamerunu, Středoafrická republiky, Konga, Demokratické republiky Kongo, Rovníkové Guineje, Etiopie, Gabonu, Keni, Súdánu a Ugandy.
Váží kolem 7 až 8 kg, má 50–59 cm dlouhé tělo, zelenozlatou srst s rudohnědým trupem, černými údy a ocasem a bílým zadkem. Samci mají modrý šourek. Mezi další znaky patří viditelný úzký bílý pásek, modrobílá bradová brázda, modrobílý horní pysk, bílý čenich, lícní torby a oranžový půlkruh nad bílými víčky. Ocas je 50 až 59 cm dlouhý.
Díky jeho skvělému maskování a skrytému způsobu života ho můžeme v přírodě spatřit jen velmi zřídka. Je to denní živočich, který tráví většinu času na stromech, často, zvláště za potravou, však sestupuje na zem. Žije samostatně, v párech nebo v menších skupinkách tvořených obvykle méně jak čtyřmi kusy. Hájí si teritorium o rozloze 6-13 ha, které si značí slinami a pachovými výměšky. Za potravou se vydávají především ráno a večer, kdy vyhledávají především semena a plody, ale spokojí se i s listy a květy, ba dokonce i s houbami, brouky, termity nebo s červy. Jsou skvělými plavci, ale špatnými běžci. Pokud tudíž spatří nebezpečí na větší vzdálenost, spoléhají na své zamaskování a zůstávají stát bez pohybu. Dorozumívá se nejrůznější škálou posunků, např. ceněním zubů nebo trhání hlavou, ale také pomocí hlubokých a dunivých zvuků.
V přírodě se kočkodan Brazzův páří většinou v období mezi únorem a březnem. Samice rodí po 5 až 6 měsíční březosti jedno, vzácně dvě mláďata, která jsou po narození již osrstěná a vidí. Po dobu dvou měsíců, kdy začínají přijímat pevnou stravu, jsou však na matce plně závislé a první týdny života se drží srsti na matčině břiše, kde mají mateřské mléko kdykoliv k dispozici. Mládě je odstaveno zhruba ve věku jednoho roku.
V zajetí se může kočkodan Brazzův dožít i 30 let, v přírodě podstatně méně.[2]
V současné době nehrozí tomuto druhu hrozba ohrožení, ačkoli je na mnoha místech hojně loven zvláště pro maso a odchytáván do umělých odchovů. Velkou hrozbu pro něj, stejně jako pro ostatní obyvatele tropického deštného lesa, představuje masivní ztráta přirozeného biomu, který nahrazují lidská obydlí, pole a nebo rozsáhlé plantáže. V Červeném seznamu IUCN je zařazen do kategorie málo dotčených druhů,[3] v CITES jej nalezneme v příloze II.[4] I přes jeho poměrně vysokou početnost byl v mnoha lokalitách s jeho výskytem lov přísně zakázán a porušení tohoto zákona se zde trestá. Názorným příkladem je Etiopie, kde se tak děje od roku 1975.[4]
V České republice chovají kočkodany Brazzovi následující zoologické zahrady:
V tomto článku byl použit překlad textu z článku De Brazza's Monkey na anglické Wikipedii.
Obrázky, zvuky či videa k tématu kočkodan Brazzův ve Wikimedia Commons
Galerie kočkodan Brazzův ve Wikimedia CommonsKočkodan Brazzův (Cercopithecus neglectus) je starosvětská opice pojmenovaná na počest francouzského průzkumníka Pierre Savorgnan de Brazza. Obývá mokřiny, bambusové a horské lesy ve střední Africe, konkrétně na území Angoly, Kamerunu, Středoafrická republiky, Konga, Demokratické republiky Kongo, Rovníkové Guineje, Etiopie, Gabonu, Keni, Súdánu a Ugandy.
Brazzaaben (Cercopithecus neglectus) er en primat i slægten marekatte med en kropslængde på omkring 55 centimeter og en lidt længere hale. Hannen er betydeligt større end hunnen og har en kraftigt blå pung. Den lever i regnskov, sumpe og lavtliggende bjergskove i det centrale Afrika, hvor den mest færdes på jorden. Føden består især af frø og frugter. Den er monogam som den eneste art i familien Cercopithecidae. Selv om den er territorial, forsøger brazzaaben at undgå kontakt med fremmede frem for at angribe dem. Den bruger dybe rungende kald sammen med andre lyde.[2]
Brazzaaben (Cercopithecus neglectus) er en primat i slægten marekatte med en kropslængde på omkring 55 centimeter og en lidt længere hale. Hannen er betydeligt større end hunnen og har en kraftigt blå pung. Den lever i regnskov, sumpe og lavtliggende bjergskove i det centrale Afrika, hvor den mest færdes på jorden. Føden består især af frø og frugter. Den er monogam som den eneste art i familien Cercopithecidae. Selv om den er territorial, forsøger brazzaaben at undgå kontakt med fremmede frem for at angribe dem. Den bruger dybe rungende kald sammen med andre lyde.
Die Brazzameerkatze (Cercopithecus neglectus) ist eine Primatenart aus der Gattung der Meerkatzen (Cercopithecus) innerhalb der Familie der Meerkatzenverwandten (Cercopithecidae). Sie ist nach dem französischen Afrikareisenden Pierre Brazza benannt.
Das Fell der Brazzameerkatze ist überwiegend olivgrau gefärbt, die Gliedmaßen und der Schwanz sind schwärzlich. Auffällig sind jedoch ihre Gesichtsmarkierungen. Sie hat ein rotes Stirnband und einen langen weißen Spitzbart, dazu einen ebenfalls weißen Oberlippenbart. Diese Tiere zeigen innerhalb der Meerkatzen den ausgeprägtesten Geschlechtsdimorphismus hinsichtlich der Körpergröße. Während Weibchen rund 4 Kilogramm schwer werden, können die Männchen 7 Kilogramm erreichen. Die Kopfrumpflänge variiert zwischen 40 und 47 Zentimetern bei Weibchen und 45 bis 60 Zentimetern bei Männchen, der Schwanz ist etwas länger als der Körper.
Die Heimat der Brazzameerkatzen ist das zentrale Afrika von Kamerun im Nordwesten über Äthiopien im Nordosten bis zur Demokratischen Republik Kongo und dem nördlichen Angola im Süden. Ihr Habitat sind feuchte Wälder, wobei sie oft in der Nähe von Wasser zu finden sind. Sie bevorzugen sumpfige oder saisonal überflutete Lebensräume und leben nie weiter als einen Kilometer vom nächsten Fluss oder See entfernt.
Brazzameerkatzen sind tagaktiv und leben sowohl am Boden als auch auf den Bäumen, darüber hinaus können sie auch ausgezeichnet schwimmen. Sie leben in relativ kleinen Gruppen zusammen, die in der Regel aus vier bis zehn Tieren bestehen. Die Gruppen sind Haremsgruppen, das heißt, sie bestehen aus einem Männchen, mehreren Weibchen und deren Jungtieren. Innerhalb der Gruppe kommunizieren die Tiere mit einer Reihe von Lauten und Gesten, dazu zählen Alarmschreie, um vor Fressfeinden zu warnen und auch Körperhaltung, die innerhalb der Gruppe Dominanz oder Unterordnung signalisieren.
Die Tiere ernähren sich in erster Linie von Früchten, daneben nehmen sie auch Blüten, Blätter und Kleintiere wie Insekten und Würmer zu sich.
Nach rund fünf- bis sechsmonatiger Tragzeit bringt das Weibchen meist ein einzelnes Jungtier zur Welt. Diese werden ein Jahr lang gesäugt und erreichen die Geschlechtsreife mit fünf bis sechs Jahren. Während männliche Tiere ihre Geburtsgruppe bei Eintreten der Geschlechtsreife verlassen müssen, bleiben Weibchen in der Regel ihr Leben lang in der gleichen Gruppe. Die Lebenserwartung in freier Natur wird auf rund 20 Jahre geschätzt, in menschlicher Obhut sind auch 30 Jahre möglich.
Brazzameerkatzen werden wegen ihres Fleisches gejagt und leiden auch an der Zerstörung ihres Lebensraumes durch Waldrodungen, insgesamt zählen sie aber noch nicht zu den bedrohten Arten.
Die Brazzameerkatze (Cercopithecus neglectus) ist eine Primatenart aus der Gattung der Meerkatzen (Cercopithecus) innerhalb der Familie der Meerkatzenverwandten (Cercopithecidae). Sie ist nach dem französischen Afrikareisenden Pierre Brazza benannt.
De Brazza's monkey (Cercopithecus neglectus) is an Old World monkey endemic to the riverine and swamp forests of central Africa. The largest species in the guenon family, it is one of the most widespread arboreal African primates. Aside from size, it can be differentiated from other cercopithecus monkeys by its orange diadem and white beard. Due to its cryptic nature, the species is not well documented in all of its habitats but has shown unique traits such as pair-bonding and aggressive behavior towards other guenons.
Locally known as swamp monkeys, these primates are named after the Italian naturalist and explorer Jacques Savorgnan de Brazza.[3][4] Their scientific species name, neglectus, which means to pay no attention to, was given to them because of their ability to hide from both humans and predators.[5]
The De Brazza's monkey is the most sexually dimorphic species of guenon; males weigh around 7 kilograms, while females weigh around 4 kilograms. Adults have grey agouti fur with a reddish-brown back, black limbs and tail, and a white rump. Both sexes have cheek pouches they use to carry food while they forage.[6][7] Males have a distinct blue scrotum, while females have a red perianal region and visible nipples. Juveniles lack the darker colors on the extremities that is characteristic of adults, but retain the whites stripes and red rump while infants are a uniform brown agouti with only a small beard. The white muzzle and beard, along with an orange crescent on its forehead and white stripes on its thighs distinguish it from other guenons.[6][8] Due to this distinctive appearance, the monkey is sometimes referred to as the "Ayatollah Monkey" after the similarly bearded Grand Ayatollah Ruhollah Khomeini.
De Brazza's monkeys range across the swamps, bamboo and dry mountain forests of Angola, Cameroon, Central African Republic, Congo, Democratic Republic of the Congo, Equatorial Guinea, Ethiopia, Gabon, Kenya, South Sudan, Nigeria and Uganda and possibly Tanzania though reports have not been confirmed.[9][2][10] Troops are found almost exclusively near water, rarely venturing farther than 1 km away from a river or tributary. As a result, they can sometimes be seen swimming.[6][7] The monkeys prefer dense forest and vegetation, only venturing into more open forest to feed. They are mainly arboreal, but descends to the ground to feed on herbaceous plants.[6][2] Due to its cryptic nature there is no accurate population estimate for the species over its entire range.[8]
The diet of De Brazza's monkeys consists mostly of herbaceous plants found on the forest floor, and fruits when available. These are supplemented with insects, seeds, and other food sources when primary foods are scarce.[7]
Predators of the De Brazza's monkey include the crowned eagle, leopard, humans, and common chimpanzees. Though rare, dogs and pythons may also predate on juvenile De Brazza's. The typical predator response is to curl up in a tight ball against the side of a tree with the orange crown and white stripes on the thighs hidden and wait silently for the predator to leave. Individuals will only move if the predator approaches their position, and even then they move quietly and slowly to try and escape notice.[7]
The lifespan of the De Brazza's monkey is thought to correspond similarly to other members of Cercopithecus which live up to 22 years in the wild and 30 years in captivity.[8] Its cryptic nature makes the De Brazza's monkey hard to observe in the wild. Troop sizes are small for a guenon, ranging from 2-10 individuals on average.[11] In some areas of Western Africa, such as Gabon and Cameroon, small pair-bonded groups of a male, female, and infants and juveniles have been observed. In Eastern Africa, the DeBrazza's monkeys live in single male, multi-female groups. Solitary males do not create bachelor groups and will occasionally depose an alpha male to take over access to the females.[7]
Male De Brazza's monkey communicates with booming sounds. These are usually heard early in the morning when the male calls out to establish his territory, though he will also use this call to bring the group back together if they get separated.[6][7] When attacked by predators, males will give an alarm call. In the case of crowned eagles, males will emit a short bark before attacking the eagle to scare it off. Females have also been observed to give alarms calls and growl at humans. Otherwise, female vocalizations are limited to quiet croaks given when feeding or resting. Infants and juveniles will give shrill squeals of distress when separated from their mothers or the group.[7] Given the cryptic nature of this species, hearing their calls is sometimes the only way to know they are present.[12] Unlike other guenons, which often form polyspecific associations to decrease predation and increase foraging, DeBrazza's monkeys will be aggressive towards other species and have only been known to tolerate some colobine species which do not compete with them for resources.[7]
Female De Brazza's monkeys reach sexual maturity around 5 years of age, while males do not reach maturity until closer to 6 years of age.[13] Most juveniles males will leave their natal group before they reach maturity.[7] The breeding season lasts from February to March, but females can also go into estrous during times of high food availability.[6] Gestation lasts between 5 and 6 months, and an infant stays close to its mother for the first year of its life at which point it is weaned.[6][13] Females usually have one infant at a time, though twins have been born on rare occasions, with a year long inter-birth interval.[13]
The De Brazza's monkey is listed as least concern by the IUCN Red List.[8] The main threats to DeBrazza's monkeys are deforestation due to logging and agriculture, and bushmeat hunting.[14][15] There are several captive population housed in zoos across Europe and North America. The Association of Zoos and Aquariums (AZA) manages captive population under a species survival plan. This is unique because the species is not listed as vulnerable or endangered, but has been sponsored by the AZA to proactively prevent need for reactive conservation in the future.[16] More data is needed to fully assess the conservation needs of this species.[8]
{{cite book}}: CS1 maint: others (link) De Brazza's monkey (Cercopithecus neglectus) is an Old World monkey endemic to the riverine and swamp forests of central Africa. The largest species in the guenon family, it is one of the most widespread arboreal African primates. Aside from size, it can be differentiated from other cercopithecus monkeys by its orange diadem and white beard. Due to its cryptic nature, the species is not well documented in all of its habitats but has shown unique traits such as pair-bonding and aggressive behavior towards other guenons.
El cercopiteco de Brazza, mono obispo o guenon de pantano (Cercopithecus neglectus) es una especie de primate catarrino de la familia Cercopithecidae ampliamente distribuido por las selvas de distintos países del África central tropical y ecuatorial, desde Etiopía y Kenia hasta Camerún y Angola,[2] especialmente en áreas inundables hasta los 2000 m de altitud.
La coloración del pelaje es oscura, con una mancha blanca en ambas mandíbulas, la frente rojiza y una larga barba blanca.[3] Presenta un marcado dimorfismo sexual. El cuerpo incluida la cabeza, tiene una longitud de unos 40 cm en las hembras y de hasta 60 cm en los machos y su cola mide entre 48 y 67 cm de largo. En promedio las hembras pesan 4,5 y los machos 7 kg.
Vive en grupos territoriales de 5 a 35 individuos que buscan alimento en una extensión de 7 a 13 ha cada grupo encabezado por el macho más fuerte.
El cercopiteco de Brazza, mono obispo o guenon de pantano (Cercopithecus neglectus) es una especie de primate catarrino de la familia Cercopithecidae ampliamente distribuido por las selvas de distintos países del África central tropical y ecuatorial, desde Etiopía y Kenia hasta Camerún y Angola, especialmente en áreas inundables hasta los 2000 m de altitud.
Cercopithecus neglectus edo De Brazzaren tximinoa Cercopithecus generoko espezieetako bat da. Generoko guztiak bezala Afrikan bizi da. Angola, Kamerun, Afrika Erdiko Errepublika, Kongo, Kongoko Errepublika Demokratikoa, Ekuatore Ginea, Etiopia, Gabon, Kenia, Sudan eta Ugandan aurki daiteke, baina ikusteko zaila da eta, beraz, ez dago kontaketa zehatzik.
Artikulu hau biologiari buruzko zirriborroa da. Wikipedia lagun dezakezu edukia osatuz. Cercopithèque de Brazza
Le cercopithèque de Brazza ou singe de Brazza (Cercopithecus neglectus) est un singe de l'Ancien Monde qui tire son nom de l'explorateur français Pierre Savorgnan de Brazza. Connu localement comme le singe des marais, ils se trouvent souvent dans les zones humides en Afrique centrale. Il est très difficile à observer en raison de sa forte capacité au camouflage et ainsi il n'existe pas de compte exact de l'espèce.
La femelle a une fourrure gris agouti avec un dos brun rougeâtre, les membres et la queue noires et un croupion blanc. Une étroite bande blanche court sur sa cuisse et une orange en forme de croissant de marquage apparaît sur son front. Ses paupières sont blanches comme son museau et la barbe. Les deux sexes ont des abajoues dans lesquelles ils transportent de la nourriture alors qu'ils fourragent. Les mâles ont un scrotum bleu.
Cette espèce est présente au Cameroun, en République centrafricaine, au sud du Sud Soudan, au sud-ouest de l'Éthiopie, en Guinée Équatoriale, au Gabon, en République du Congo, en République démocratique du Congo, en Ouganda, au Kenya et au nord de l'Angola[1].
Elle vit dans les forêts tropicales humides de basse altitude et de pré-montagne, les forêts marécageuses, les forêts semi-décidues et les forêts dominées par les acacias[1].
Le cercopithèque de Brazza est principalement menacé par la déforestation pour l'utilisation du bois et la conversion des terres pour l'agriculture. Il est également chassé pour sa viande[1].
L'espèce est présente dans plusieurs parcs nationaux : le Parc national du Mbam et Djerem (Cameroun) et le Parc national des plateaux Batéké (Gabon)[1].
guenon
Cercopithèque de Brazza
Le cercopithèque de Brazza ou singe de Brazza (Cercopithecus neglectus) est un singe de l'Ancien Monde qui tire son nom de l'explorateur français Pierre Savorgnan de Brazza. Connu localement comme le singe des marais, ils se trouvent souvent dans les zones humides en Afrique centrale. Il est très difficile à observer en raison de sa forte capacité au camouflage et ainsi il n'existe pas de compte exact de l'espèce.
O Cercopithecus neglectus é unha especie de primate catarrino da familia Cercopithecidae amplamente distribuído polas selvas de distintos países de África central tropical e ecuatorial, dende Etiopía e Kenya até o Camerún e Angola, especialmente en áreas asulagables até os 2000 m de altitude.
O Cercopithecus neglectus é unha especie de primate catarrino da familia Cercopithecidae amplamente distribuído polas selvas de distintos países de África central tropical e ecuatorial, dende Etiopía e Kenya até o Camerún e Angola, especialmente en áreas asulagables até os 2000 m de altitude.
Il cercopiteco di Brazzà (Cercopithecus neglectus Schlegel, 1876) è un primate della famiglia dei Cercopitecidi.[2]
Il nome comune è un omaggio all'esploratore italo-francese Pietro Savorgnan di Brazzà.
È questa la specie di cercopiteco che mostra il massimo dimorfismo sessuale per le dimensioni: le femmine pesano circa 4 kg, mentre i maschi possono raggiungere 7 kg; la lunghezza del corpo è tra 40 e 47 cm per le femmine e tra 45 e 60 cm per i maschi; la coda è un po' più lunga del corpo.
Il colore del corpo è olivastro, mentre arti e coda sono quasi neri. La fronte è rosso-arancione e una barba bianca circonda la bocca.
La specie è presente in Africa centrale dal Camerun all'Etiopia a nord fino alla Repubblica Democratica del Congo e all'Angola settentrionale a sud.[1]
L'habitat è la foresta pluviale e la specie non è mai stata osservata a distanza maggiore di 1 km dall'acqua.
Conduce vita arboricola. L'attività è diurna e si svolge sia al suolo sia sugli alberi. Il cercopiteco di Brazzà è inoltre un eccellente nuotatore. Vive in piccoli gruppi territoriali, formati da un maschio, femmine e piccoli per un totale che può variare da 4 a 10 individui.
Si nutre soprattutto di frutta, ma la dieta comprende anche foglie, altri vegetali e vermi e altri piccoli animali.
La gestazione dura tra cinque e sei mesi. Nasce un solo piccolo che raggiunge la maturità sessuale tra 5 e 6 anni. La speranza di vita è stimata intorno a 20 anni in natura e 30 anni in cattività.
Il cercopiteco di Brazzà (Cercopithecus neglectus Schlegel, 1876) è un primate della famiglia dei Cercopitecidi.
Il nome comune è un omaggio all'esploratore italo-francese Pietro Savorgnan di Brazzà.
Brazo markata (lot. Cercopithecus neglectus, angl. De Brazza's Monkey, vok. Brazzameerkatze) – šunbeždžionių (Cercopithecidae) šeimos primatas, priklausantis markatų pošeimiui.
Brazo markata (Cercopithecus neglectus)
Šis straipsnis apie zoologiją yra nebaigtas. Jūs galite prisidėti prie Vikipedijos papildydami šį straipsnį.
De brazzameerkat of Brazza's meerkat (Cercopithecus neglectus) is een soort van het geslacht echte meerkatten (Cercopithecus). Het is de enige soort van de geslachtengroep Cercopithecus (neglectus). Er zijn geen ondersoorten. Het dier is vernoemd naar de Frans-Italiaanse ontdekkingsreiziger Pierre Savorgnan de Brazza.
Zijn vacht is grijs gespikkeld, hij heeft een witte baard, een smalle witte streep op de dij en een kastanjekleurige streep op het hoofd. Anders dan bij de meeste meerkatten houden de jongen van de brazzameerkat hun afwijkende vachtkleur tot aan de volwassenheid. De lichaamslengte bedraagt 50 tot 59 cm,[2] de staartlengte 59 tot 78 cm en het gewicht 7 tot 8 kg.
Deze meerkat brengt tamelijk veel tijd op de grond door, maar leeft teruggetrokken. Zijn territorium wordt gemarkeerd door middel van speeksel en geurvlaggen, maar indringers laat het dier liever links liggen. De roep is diep en dreunend. Zijn voedsel bestaat voornamelijk uit vruchten en zaden. Dit dier gaat als enige van zijn geslacht een vaste paarbinding aan.
Deze soort komt voor in de tropische wouden van Midden- en West-Afrika.
Mediabestanden die bij dit onderwerp horen, zijn te vinden op de pagina Cercopithecus neglectus op Wikimedia Commons. De brazzameerkat of Brazza's meerkat (Cercopithecus neglectus) is een soort van het geslacht echte meerkatten (Cercopithecus). Het is de enige soort van de geslachtengroep Cercopithecus (neglectus). Er zijn geen ondersoorten. Het dier is vernoemd naar de Frans-Italiaanse ontdekkingsreiziger Pierre Savorgnan de Brazza.
Multimedia w Wikimedia Commons Koczkodan nadobny[3] (Cercopithecus neglectus) – gatunek ssaka z rodziny koczkodanowatych (Cercopithecidae).
Występuje w wilgotnych lasach równikowych, lasach górskich w pobliżu wody i lasach bagiennych Afryki od Kamerunu do Angoli i Ugandy.
Koczkodan nadobny jest silnie zbudowany ma na czole jaskrawą, zwracającą uwagę przepaskę obwiedzioną czarną sierścią oraz ostro odcinającą się od reszty twarzy białą brodę. Jego grzbiet stopniowo wznosi się ku ogonowi, tak że tylna część ciała położona jest wyżej od barków. Samice wyglądają tak samo jak samce, ale są jednak mniejsze od nich. Koczkodany te są zwierzętami prowadzącymi dzienny tryb życia. Potrafią wyśmienicie wspinać się po drzewach, ale także z dość dużą łatwością potrafią poruszać się na powierzchni ziemi. Spędzają na niej większą czasu w poszukiwaniu pokarmu, jakim są liście, pędy, owoce, owady, i jaszczurki. Zdarza się również spotkać koczkodany nadobne w pobliżu upraw rolnych. Żyją w małych grupach rodzinnych, składających się z jednego dorosłego samca i kilku samic z młodymi, zdarza się jednak spotkać grupy liczące 30, a nawet więcej osobników.
Po ciąży trwającej od 177 do 187 dni samica rodzi 1 młode. Już po upływie jednego tygodnia młode odważa się na krótko oddalić od matki, a po 3 tygodniach zaczyna się wspinać i biegać wokoło żerującej grupy.
Koczkodan nadobny (Cercopithecus neglectus) – gatunek ssaka z rodziny koczkodanowatych (Cercopithecidae).
Cercopithecus neglectus é um Macaco do Velho Mundo endêmico de áreas alagadas da África Central. É um dos primatas africanos de distribuição geográfica mais ampla em florestas.[2]
Localmente é conhecido por "macaco-do-pântano".[3]
Possui coloração cinza com as costas de cor avermelhada, membros e cauda pretos e dorso de cor branca. Possui uma listra branca nas coxas, e marcas laranjas aparecem na testa. As pálpebras são brancas, assim como a barba e o focinho. Devido a sua aparência distinta, é referido, muitas vezes, em inglês, como "Ayatollah monkey", pois possui barba parecida com do Aiatolá Ruhollah Khomeini. Ambos os sexos possuem bolsas nas bochechas para carregar comida enquanto forrageiam, e machos possuem o escroto azul.
É uma espécie sexualmente dimórfica: machos pesam cerca de 7 kg, enquanto fêmeas pesam até 4kg.[4]
Habita pântanos, florestas de bambu, e florestas secas de Angola, Camarões, República Centro-Africana, República do Congo, República Democrática do Congo, Guiné Equatorial, Etiópia, Gabão, Quênia, Sudão e Uganda. São principalmente arborícolas.[2][5]
Não existem estudos da espécie em liberdade, mas pensa-se que corresponde aos outros membros do gênero Cercopithecus, que vivem até 30 anos em cativeiro. É um primata territorial, que vive em pequenos grupos sociais. Existe uma hierarquia, com um macho dominante.[4]
Possuem predadores como o leopardo, o chimpanzé-comum e seres humanos.[4]
Cercopithecus neglectus é um Macaco do Velho Mundo endêmico de áreas alagadas da África Central. É um dos primatas africanos de distribuição geográfica mais ampla em florestas.
Brazzas markatta (Cercopithecus neglectus) är en primat i släktet markattor som förekommer i centrala Afrika. Den är uppkallad efter den franska upptäcktsresande Pierre Brazza.
Pälsen grundfärg är olivgrå med svarta extremiteter och svart svans. Påfallande är ansiktets mönster. Över ögonen finns en bredare orange strimma, dessutom har arten vitt skägg under och ovanpå läpparna. Angående storleken finns en typisk könsdimorfism som är tydligare än hos andra markattor. Medan honor bara når en vikt upp till 4 kg blir hannar upp till 7 kg tunga. Kroppslängden (utom svans) är 40 till 47 cm för honor respektive 45 till 63 cm för hannar. Svansen är något längre än övriga kroppen.[2]
Brazzas markatta lever i centrala Afrika från Kamerun i nordväst samt från Etiopien i nordöst till Kongo-Kinshasa och norra Angola i syd. Habitatet utgörs av våta skogar och arten vistas ofta nära vattenansamlingar. De föredrar till exempel träskmarker och områden som översvämmas under regntiden.[1]
Individerna är aktiva på dagen. De klättrar i träd, vistas på marken och har utmärkt simförmåga. De bildar små flockar med fyra till tio medlemmar (i sällsynta fall upp till 35 individer) som består av en hanne, några honor och deras ungar. För kommunikationen har Brazzas markatta olika läten samt ett utvecklat kroppsspråk.[1]
Födan utgörs främst av frukter, dessutom äter arten andra växtdelar som blommor och blad samt animaliska ämnen som insekter och maskar.[2]
Dräktigheten varar 5 till 6 månader och sedan föder honan vanligen ett enda ungdjur. Ungdjuret dias ungefär ett år och efter 5 till 6 år är ungen könsmogen. Vuxna hannar måste lämna sin flock och honor får oftast stanna i gruppen. Livslängden i naturen uppskattas med 20 år, individer i fångenskap blev upp till 30 år gamla.[2]
Arten jagas när den besöker människans odlingar och i viss mån även för köttets skull. Dessutom hotas Brazzas markatta av skogsavverkningar. På grund av det jämförelsevis stora utbredningsområde listas arten av IUCN som livskraftig (least concern).[1]
Wikimedia Commons har media som rör Brazzas markatta.
Brazzas markatta (Cercopithecus neglectus) är en primat i släktet markattor som förekommer i centrala Afrika. Den är uppkallad efter den franska upptäcktsresande Pierre Brazza.
Довжина голови й тіла: 41-61 см, вага самців: 7.4 кг, вага самиць: 4.1 кг. Голова прикрашена яскравою оранжево-червоною у формі півмісяця плямою на лобі, також має білу морду з довгою білою бородою. Хутро в основному дрібно плямисте сіре і біле, з чорними кінцівками і хвостом. також є біла смуга, що простягається по стегну й крупу.
Країни поширення: Ангола, Камерун, Центральноафриканська Республіка, Конго, Демократична Республіка Конго, Екваторіальна Гвінея, Ефіопія, Габон, Кенія, Судан, Уганда. Найбільша висота, на якій вид був записаний — 2200 м. Цей вид пов'язаний з річковими лісовими місцями перебування, у тому числі щільними болотними лісами, низинними тропічними лісами і гірськими лісами.
Вид в основному деревний, хоча й часто зустрічається, коли проходить через підлісок або по землі. Його можна знайти в групах до 35 осіб (в середньому від восьми до десяти осіб). Ця мавпа як правило, є сором'язливою і непомітною, лише зрідка оголошуючи свою присутність глибокими вигуками. Раціон складається в основному з плодів і насіння, хоча листя, гриби і дрібні рептилії та комахи можуть також споживатися. Якщо збирання їжі відбувається на відкритій ділянці, продукти харчування зберігається в защічних мішках, і споживається тільки тоді, коли мавпи повернуться в безпечне місце. На вид полюють численні хижаки, такі як великі африканські орли, леопарди, люди та інші примати. Коли група знаходиться під загрозою, самиці й молодь, як правило ховається в кущах, в той час як самець лізе на дерево і робить гучні вигуки в спробі відволікти хижака.
Розмножуються протягом року, самиця зазвичай народжує одне немовля після періоду вагітності від 168 до 187 днів. Для того, щоб зменшити ризик хижацтва, уразливі малюки міцно чіпляються до живота матері. Відлучення від грудей відбувається після близько 1-річного віку, але молодь починає пробувати тверду їжу приблизно після двомісячного віку. Молодь стає статевозрілою у віці близько п'яти або шести років і може жити до 22 років в дикій природі.
Є деякі локальні зниження чисельності повсюдно, особливо в Східній Африці, через збезлісення. На вид також полюють на м'ясо, особливо в більш західних частинах ареалу, в той час як у Східній Африці його вбивають і для їжі або як сільськогосподарського шкідника.
Цей вид занесений в Додаток II СІТЕС. Цей вид зустрічається в ряді природоохоронних територій.
Khỉ Brazza (danh pháp khoa học: ''Cercopithecus neglectus) là một loài khỉ Cựu thế giới đặc hữu của các vùng đất ngập nước của Trung Phi. Đây là một trong những loài linh trưởng phổ biến châu Phi sống trong rừng. Ở địa phương phân bố nó được gọi là khỉ đầm lầy[3] chúng được đặt tên theo nhà thám hiểm Pháp gốc Ý Pierre Savorgnan de Brazza. Loài khỉ này có bộ lông màu xám, lông ở chân và tay màu đen, râu trắng, chúng có trọng lượng từ 4 kg (con cái) và 7 kg (con đực)[4]. Chúng sống thành từng đàn tại các khu vực rừng nhiệt đới, ăn côn trùng, trái cây và các loài thú nhỏ; thời kỳ mang thai kéo dài 5-6 tháng, mỗi lứa đẻ một con. Khỉ De Brazza phân bố khắp các đầm lầy, rừng núi khô và tre của Angola, Cameroon, Cộng hòa Trung Phi, Congo, Cộng hòa Dân chủ Congo, Guinea Xích Đạo, Ethiopia, Gabon, the các đồi Cherangani của Kenya, Sudan, và Uganda. Chúng chủ yếu sinh sống trên cây[2][5].
|date= (trợ giúp) Khỉ Brazza (danh pháp khoa học: ''Cercopithecus neglectus) là một loài khỉ Cựu thế giới đặc hữu của các vùng đất ngập nước của Trung Phi. Đây là một trong những loài linh trưởng phổ biến châu Phi sống trong rừng. Ở địa phương phân bố nó được gọi là khỉ đầm lầy chúng được đặt tên theo nhà thám hiểm Pháp gốc Ý Pierre Savorgnan de Brazza. Loài khỉ này có bộ lông màu xám, lông ở chân và tay màu đen, râu trắng, chúng có trọng lượng từ 4 kg (con cái) và 7 kg (con đực). Chúng sống thành từng đàn tại các khu vực rừng nhiệt đới, ăn côn trùng, trái cây và các loài thú nhỏ; thời kỳ mang thai kéo dài 5-6 tháng, mỗi lứa đẻ một con. Khỉ De Brazza phân bố khắp các đầm lầy, rừng núi khô và tre của Angola, Cameroon, Cộng hòa Trung Phi, Congo, Cộng hòa Dân chủ Congo, Guinea Xích Đạo, Ethiopia, Gabon, the các đồi Cherangani của Kenya, Sudan, và Uganda. Chúng chủ yếu sinh sống trên cây.
Мартышка Бразза[1] (лат. Cercopithecus neglectus) — вид приматов семейства мартышковых. Обитает в центральной Африке. Названа в честь французского путешественника Пьера Бразза. Шерсть тёмно-серая с красновато-коричневой спиной, конечности и хвост чёрные, крестец белый. На лбу оранжевая полоса, белая шерсть на морде образует «бороду и усы». Выражен половой диморфизм: самцы весят около 7 кг, тогда как самки — около 4 кг.
Мартышка Бразза (лат. Cercopithecus neglectus) — вид приматов семейства мартышковых. Обитает в центральной Африке. Названа в честь французского путешественника Пьера Бразза. Шерсть тёмно-серая с красновато-коричневой спиной, конечности и хвост чёрные, крестец белый. На лбу оранжевая полоса, белая шерсть на морде образует «бороду и усы». Выражен половой диморфизм: самцы весят около 7 кг, тогда как самки — около 4 кг.
ワシントン条約附属書II 分類 界 : 動物界 Animalia 門 : 脊索動物門 Chordata 亜門 : 脊椎動物亜門 Vertebrata 綱 : 哺乳綱 Mammalia 目 : 霊長目 Primates 科 : オナガザル科 Cercopithecidae 亜科 : オナガザル亜科 Cercopithecinae 属 : オナガザル属 Cercopithecus 種 : ブラッザモンキー C. neglectus 学名 Cercopithecus neglectus
ブラッザモンキー（Cercopithecus neglectus）は、霊長目オナガザル科オナガザル属に分類される霊長類。別名ブラッザグエノン[6]。
アンゴラ北東部、ウガンダ、エチオピア南西部、ガボン、カメルーン、ケニア、赤道ギニア、コンゴ共和国、コンゴ民主共和国、中央アフリカ共和国、南スーダン[3]
体長オス48.4 - 59.4センチメートル、メス39.4 - 54.3センチメートル[4]。体重オス4.8 - 8キログラム、メス2.5 - 4.9キログラム[4]。鼻や口の周囲は白く、顎には白い髭が生える[7]。顔に橙色の斑紋が入る[7][8]。背面は灰色[7]。四肢や尾は黒く[8]、大腿部に白い筋模様が入る[7]。尻は白い[7]。
染色体数は2n=62[4]。
グエノン（おおむねCercopithecusと同義）に分類され、背は赤茶色のAgouti（途中で色味の変わる毛）。また前頭部にはオレンジ色の三日月型の模様がある。瞼と鼻の周りから口の周りのヒゲが白い。この特徴的な見た目をGrand Ayatollah・ルーホッラー・ホメイニーになぞらえ「アヤトラ・モンキー」と呼ばれることもある[要出典]。雌雄とも食べ物を一時的に保持するための頬袋がある。
低地や低山地にある熱帯雨林・沼地林・半落葉樹林・有刺植物からなる森林などに生息する[3]。主に樹上性である[3]。4 - 10匹の群れを形成して生活するが、最大35匹の群れを形成した例もある[8]。群れは母系集団でメスは産まれた群れに留まるが、オスは性成熟する前に産まれた群れから離散する[8]。一方で若獣はペアで行動する例もあり、一部の婚姻様式に一夫一妻も含まれていることが示唆されている[8]。行動圏と1日あたりの移動距離は小さくガボンで4 - 10ヘクタール・250 - 1,010メートル、ケニア西部で4 - 6ヘクタール・330 - 1,000メートルという報告例がある[4]。視覚的・聴覚的なコミュニケーションを行い、前者の例では脅威を感じた際に唇をまくり上げて犬歯を見せたり歯を食いしばる・頭部を上下に振るなどの行動がみられる[8]。驚くと凍りついたように動きを止める[7][8]。
主に果実を食べるが、植物の葉、花、キノコ、甲虫類やシロアリなどの昆虫も食べる[8]。捕食者はヒョウ、チンパンジーなどの他の霊長類、タカ科、ヘビ類、ヒトなどが挙げられる[8]。
繁殖様式は胎生。妊娠期間は5 - 6か月[8]。1回に1頭の幼獣を産む（まれに2頭を産むこともある）[8]。生後5 - 6年で性成熟する[8]。
ブラッザグエノンの野性での寿命はおよそ22年であ。他のCercopithecusと同様に飼育下では30年程生きるだろうと考えられている。臆病で縄張り意識が強く、5頭から30頭ほどの小さな群れで行動する。群れのリーダーはもっとも強いオスで、このオスは群れのメンバーを守る習性を持つ。
ブラッザグエノンはうなり声や木の枝を揺らすなど、あるいは様々な表情や独特の行動（イライラしている時は頭を振る、肯定的な時にはうなずくなど）を通してコミュニケーション（情報、思考の伝達）をとっている[要検証 – ノート]。
生息地では食用とされることもある[8]。
個体群によっては森林伐採や農地開発による生息地の破壊により生息数は減少している[3]。食用の狩猟や害獣としての駆除による影響も懸念されている[3]。ウガンダ東部やケニア西部では絶滅の危険性が高いとされる[4]。1977年に霊長目単位でワシントン条約附属書IIに掲載されている[2]。
現地の人々の間では「沼の猿」として知られている[9]。「ブラッザグエノン」および英名"De Brazza's monkey"はイタリア系フランス人の探検家、ピエール・ブラザに由来する。
この項目は、動物に関連した書きかけの項目です。この項目を加筆・訂正などしてくださる協力者を求めています（Portal:生き物と自然／プロジェクト:生物）。
브라자원숭이(Cercopithecus neglectus)는 구세계원숭이의 일종이다. 이름은 프랑스 탐험가 피에르 드 브라자의 이름을 따서 지어졌다. 현지에서 습지 원숭이로 알려져 있으며, 중앙아프리카의 습지대에서 종종 발견된다. 몸을 잘 숨기는 능력때문에 발견하기 매우 어려우며, 그래서 종의 수가 정확하지 않다.
