Китник луговий; батланчик, батлач(н)ик, батлачок, бор дивій, глашник, житниця водяна, жито дике, китник, китник левадний, лисохвост, мичка, мушка, мушка пшенична, перей, пирій, пирій луговий, сіянка, смішне зіллє, хвіст лисій, хвіст лисій луговий, хвіст мачкин, червонуха.
Рихлокустовий, верховий багаторічний злак з коротким, повзучим кореневищем. Кущ прямий, середньорослий (80-120 см), з великою кількістю неплідних пагонів, рясно вкритих м'яким листям. Стебла прямі або знизу колінчасто-вигнуті, у вузлах дещо роздуті і округлі, порівняно тонкі, темно-пофарбовані. Листя подовжені (до 25 см), вузькі, рідко широколанцетні, мало опушені, темно-зелені, іноді сизі. Суцвіття — подовжено-веретеновидний або майже циліндричний щільний султан, біло-сірий або брудно-сірий, завдовжки 5-9 см, іноді 11-12 см. Колоски еліптичні, великі, 5-6 мм завдовжки. Колоскові луски з прямими, загостреними верхівками, що сходяться, з 3 зеленими жилками, опушені лише по кілю, рідше по жилах. Квіткові луски загострені, майже однакової довжини з колосковими, білуваті, з міцною, колінчасто зігнутою, що значно перевищує колосок остю. Пиляки 3 — 4 мм завдовжки. Насіння (несправжній плід) плівчасті, плоскі, легкі, вкриті жорсткими шипиками, несипучі. Маса 1000 насінин 0,5-0,7 г. Рослин озимо-ярового типу розвитку. Плодоносить з 2-го року. Цвітіння відбувається у травні-червні, дозрівання — у червні-липні. Вітро- і перехреснозапилювана рослина.
В арктичній Європі поряд з типовою зустрічається низькоросла форма з сизим, сильно потовщеним суцвіттям — Alopecurus pratensis subsp. alpestris (Wahlenb.).
Китник лучний можна сплутати з тимофіївкою лучною, але гілочки суцвіття у лисохвоста на відміну від тимофіївки не зростаються з головною віссю; і коли суцвіття згинати, воно розділяється в місцях згину.
Число хромосом — 2n = 4x = 24.
Мезофіт. Росте по берегах водойм, серед чагарників. Часто утворює великі лугові цілинні масиви по заплавах річок. Навесні добре витримує перезволоження і затоплення талими водами до 1,0-1,5 місяця. Зимо- і морозостійкий. Стійкий до весняних (-4 .. −6 °С) і осінніх (-5 ..- 6 °С) заморозків. Не стійкий до посухи. Найкращі для посіву ґрунти: забезпечені вологою, пухкі, досить родючі, суглинні, супіщані, торф'яно-глейові, наносні лугові, середньо- і слабокислі, осушені низинні торфовища. В Україні росте на луках (переважно заплавних) майже по всій території країни, крім степових районів.
Одна з найкращих багаторічних скоростиглих злакових трав. Серед інших видів роду, що є добрими кормовими травами, має найголовніше значення. Відростає в другій половині квітня, придатний для пасіння на початку травня, для укосу — наприкінці. По живильній цінності стоїть вище тимофіївки, костриці і грястиці збірної.
Формує врожай зеленої маси — 150–350 ц/га, сіна — 45-75 ц/га, насіння — 1,5-4,0 ц/га. Протягом вегетаційного періоду дає 2—3 укоси. Врожайність збільшується при посівах в суміші з конюшиною червоною, грястицею збірною на сухіших ґрунтах і з конюшиною рожевою, стоколосом безостим або очеретянкою — на вологіших. Добре росте в співтоваристві з лядвенцем рогатого і мишачим горошком.
Найкращі сорти районовані (1980) в Україні: 'Хальяс', 'Дністровський' та місцеві[4].
Широкого поширення у виробництві не має, що пов'язано з труднощами ведення насінництва.
.jpg)
