The snappers are a prominent family of predatory fishes found in all tropical waters and often associated with reef or mangrove habitats. The deeper-water species, in particular, are an important component of fisheries in the Caribbean and the Gulf of Mexico. There are numerous snapper species in the region and most of them can be found on or near coral reefs. The shallow-water snappers are almost all members of the large genus Lutjanus. The one exception, the Yellowtail Snapper Ocyurus chrysurus, falls well within the Lutjanus clade in phylogenetic studies. There are four additional deep-water lutjanid genera, three of which have only a single Caribbean representative.
Larval snappers exhibit the standard percoid characters shared to some degree by many other families: a wide body, large round eye, large terminal mouth, stout spines in the fins and a short anal fin with three spines. Later-stage lutjanid larvae are distinctive in having a large non-serrated spine at the angle of the preopercle. Fin-ray counts broadly overlap with two other common reef-fish families: the seabasses and groupers (Serranidae) and the grunts (Haemulidae). Separating larval snappers from serranids is not always easy and useful characters are discussed in detail below. Grunts are easy to distinguish since they have narrower bodies, short non-serrated dorsal-fin spines, two anal-fin spines (as larvae and small juveniles), and are typically much smaller at each stage of development.
Regional Species: There are at least ten Lutjanus species in the region. The shallow-water species include a pair of small snappers with a lateral spot: the Mahogany Snapper, L. mahogoni, and the Lane Snapper, L. synagris. This pair is distinct in having only twelve dorsal-fin soft rays (D-X,12); the remaining species in the genus have fourteen (D-X,14). The Mutton Snapper L. analis also has a lateral spot. The remaining shallow-water species have bars and/or a stripe through the eye and comprise the Schoolmaster Snapper, L. apodus, and the Dog Snapper, L. jocu, which appear similar and differ primarily in lateral-line scale counts and some markings. The Gray Snapper, L. griseus, and the Cubera Snapper, L. cyanopterus, also look similar, but Cubera Snappers grow to a much larger size, up to 125 pounds and over four feet in length. My mtDNA sequence analyses indicate that similarity in appearance does not always reflect relatedness: Gray Snappers are part of the Schoolmaster/Dog clade while the Cubera Snapper is well out on its own branch in the phylogenetic tree. The snappers with a lateral spot do all share a lineage, but the Yellowtail Snapper Ocyurus chrysurus, falls in the middle of that grouping, despite having no spot and a different morphology.
Three Lutjanus species are predominantly deep-water denizens, although juveniles occasionally occur in shallower reef areas: the Blackfin Snapper L. buccanella, the Silk Snapper L. vivanus, and the Red Snapper, L. campechanus. The Southern Red Snapper, L. purpureus, has recently been shown to have identical DNA sequences at multiple loci to the Red Snapper, L. campechanus, confirming that it represents the southern population of the Red Snapper (Gomes et al. 2008). L. campechanus from the Gulf of Mexico typically have nine anal-fin rays, but outside of the Gulf they mostly share the modal eight anal-fin rays of the other species in the genus. These deep-water Lutjanus have typical fin-ray counts for the genus (D-X,14 Pect-17) and, in genetic studies, fall within the same clade as the lateral-spot snappers. Interestingly, they also have lateral spots to some degree as juveniles.
There are four other lutjanid genera with a single Caribbean species each. The common Yellowtail Snapper Ocyurus chrysurus (D-X,13 A-III,9 Pect-15-16) forages in open water and thus has a more streamlined body form than other snappers but falls well within the Lutjanus clade. Three deep-water snapper genera have a single regional species each and comprise Apsilus dentatus (D-X,10 Pect-15-16), Etelis oculatus (D-X,11 Pect-15-16), and Rhomboplites aurorubens (D-XII,11 Pect-17-18). The remaining deep-water snapper genus has three species, all with the same fin-ray counts of D-X,11 Pect-15-16: i.e. Pristipomoides aquilonaris, P. freemani, and P. macrophthalmus.
Diagnostic Characters for Lutjanid Larvae:
Early-stage Larvae: Less-developed lutjanid larvae occasionally appear in collections made over the reef. They conform to many of the basic features of percoid larvae and have a large head, large round eye, large mouth with a prominent jaw angle, prominent preopercular spines, a wide body, continuous dorsal fins with stout spines, a short anal fin with three stout spines, and elongated and stout pelvic-fin spines. Features more specific to lutjanids, especially Lutjanus, are the moderately-serrated dorsal and pelvic-fin spines (these spines and the anal-fin spines often have anterior serrations as well), the first pelvic-fin ray longer than the spine, a non-serrated spine at the angle of the preopercle, and, most distinctive, a post-cleithral spine.
A number of families have similar-appearing early-stage larvae, fortunately few occur in the Atlantic. The most likely confusion in the region is with serranid larvae, especially since there is some overlap in fin-ray counts between Caribbean lutjanid and serranid species. In general, serranid species in the region have only seven (serranines) or nine or ten (epinephelines) anal-fin soft rays, while most lutjanids have eight, but this is a fine point for distinguishing larvae.
The most difficult to distinguish at early stages are the D-X,12 snappers and the Serranus species (the epinepheline serranids have more dorsal-fin soft rays). In this case, the early-stage larval snappers have mildly-serrated fin-ray spines while the Serranus have smooth spines. Interestingly, these two unrelated taxa can have quite similar basic melanophore patterns, however the Serranus all have a melanophore at the angle of the jaw and, if intact, obvious speckling of the pectoral fin-ray membranes.
There is a slight fin-ray-count difference between the D-X,14 snappers and the epinepheline serranids. Virtually all of the Caribbean epinephelines have either eight, nine, or eleven dorsal-fin spines and most have more than 14 dorsal-fin soft rays and nine or ten anal-fin soft rays, while lutjanids have ten dorsal-fin spines (one with 12), 14 or fewer dorsal-fin soft rays, and eight anal-fin soft rays (two with nine). In addition, the few overlapping epinephelines have 18 or more pectoral-fin rays (vs. 16-17 in the lutjanids).
The pretransitional larval epinephelines have markedly-serrated and extended dorsal and pelvic-fin spines, while the snappers do not. In addition, the second dorsal-fin spine is usually much longer than the third vs. slightly longer or similar in length in the late-stage larval snappers (this distinction may not apply to some deep-water snapper genera). The snapper preopercular spine is notably non-serrated, while that of the epinephelines is serrated, but that is not always obvious on initial inspection. In addition, lutjanids have the first pelvic-fin soft ray longer than the spine vs. distinctly shorter in epinephelines. Finally, there is a characteristic post-cleithral spine in lutjanid larvae that is not present in the serranids. (Note: special thanks to Jeff Leis and his books).
Late-Stage Larvae: Lutjanid larvae in general share a number of basic features, most particularly a long non-serrated preopercular spine. The spine decreases in length during transition and disappears in juveniles. There are also smaller spines lining the lower and posterior margins of the preopercle that similarly decrease in prominence during transition. Some pretransitional larvae can show a row of fine serrations along the supraorbital bony ridge (preopercular spine and supraorbital serrations visible at the top of the photograph below of a 12.2 mm SL Gray Snapper larva, L. griseus).
Marking patterns on the late larvae of most snappers can be quite similar, and comprise variations of the basic theme of mostly dorsal-facing melanophores. This suggests that melanophores function as shielding, protecting vulnerable organs from sunlight. Indeed, it would be plausible to infer from this pattern that snapper larvae are living near the ocean surface during the day. Melanophores shield the brain and spinal column by running along the top of the brain itself, at the surface over the braincase, along the dorsal fins, and along the dorsal caudal peduncle. Internal melanophores line the dorsal aspect of the vertebral column, often with an additional short row beside or below the column near the tail. Melanophores line the dorsal surface of the swim-bladder and peritoneum (overlying the abdominal organs). In addition, the inner-facing cleithrum (the lower rear wall of the gill cavity) is pigmented and overlies thoracic structures. Additional melanophores present on most species' larvae include a few deep at the lateral midline on the caudal peduncle, a ventral midline caudal peduncle row (often just one or two large melanophores), a few at the insertion of the lower caudal-fin segmented rays, and along the base of the membranes of the anal-fin rays. A distinctive deep melanophore is present from the early stages under the pterygiophores of the last anal-fin rays (an additional "repeat" melanophore is sometimes present on the next segment anteriorly). These internal melanophores can be seen on the transitional larval Yellowtail Snapper photograph below (Ocyurus chrysurus, 17.0 mm SL) and beginning in the early larva of L. griseus, photographed above).
Die Piesangvisse (Caesionidae) is 'n vis-familie van die orde Perciformes. Daar is vier genera met minstens twintig spesies in hierdie familie. Ses van die spesies kom aan die Suid-Afrikaanse kus voor.
Die volgende genera en gepaardgaande spesies word aan die Suid-Afrikaanse kus gevind:
Die Piesangvisse (Caesionidae) is 'n vis-familie van die orde Perciformes. Daar is vier genera met minstens twintig spesies in hierdie familie. Ses van die spesies kom aan die Suid-Afrikaanse kus voor.
Die Jobvisse en Snappers (Lutjanidae) is 'n vis-familie van die orde Perciformes. Die familie bevat dertien genera met minstens 105 spesies. Ses en twintig van die spesies word aan die Suid-Afrikaanse kus aangetref.
Die familie word tussen 33 cm tot 1.3 cm lank.
Die volgende genera en gepaardgaande spesies kom aan die Suid-Afrikaanse kus voor:
Skool van Lutjanus bohar
Die Jobvisse en Snappers (Lutjanidae) is 'n vis-familie van die orde Perciformes. Die familie bevat dertien genera met minstens 105 spesies. Ses en twintig van die spesies word aan die Suid-Afrikaanse kus aangetref.
La família dels lutjànids (Lutjanidae) és constituïda per peixos pertanyents a l'ordre dels perciformes i al superordre dels acantopterigis.[2]
La majoria de les seues espècies són depredadores de crustacis i peixos, tot i que unes poques són planctívores.[3]
Són espècies marines, malgrat que n'hi ha algunes que s'endinsen en aigua dolça per a alimentar-se.[3]
Es poden trobar a les regions tropicals i subtropicals de tots els oceans.[4]
La família dels lutjànids (Lutjanidae) és constituïda per peixos pertanyents a l'ordre dels perciformes i al superordre dels acantopterigis.
Die Schnapper (Lutjanidae) sind eine Familie von Meeresfischen aus der Gruppe der Barschverwandten (Percomorphaceae). Sie leben küstennah in tropischen und subtropischen Regionen von Atlantik, Indopazifik und Ostpazifik und schwimmen selten in Brackwasser und Ästuarien.
Es sind meist mittelgroße bis große Fische mit großen Köpfen und großem, endständigen Maul. Vorne im Maul sitzen bei den meisten Arten große Fangzähne. Auch das Gaumenbein und manchmal auch das Pflugscharbein tragen kleine Zähne. Ihre Rückenflosse ist zusammengewachsen, zwischen hartstrahligem und weichstrahligem Teil befindet sich keine oder eine mehr oder weniger deutlich ausgeprägte Einbuchtung. Die Schwanzflosse ist leicht bis tief eingebuchtet. Der Ansatz der Bauchflossen befindet sich direkt hinter dem Ansatz der Brustflossen.
Schnapper werden je nach Art 15 Zentimeter bis 1,60 Meter lang.
Die meisten Schnapper leben in flachen bis mittleren Tiefen bis 100 m. Die meisten Arten der Unterfamilie Eteline und einige aus der Unterfamilie Apsiline kommen aber in Tiefen von 100 bis 500 m vor. Sie sind aktive Raubfische, die vor allem nachts jagen. Die größeren Arten mit höheren Körpern ernähren sich vor allem von Fischen und von großen wirbellosen Tieren wie Krabben, Garnelen, verschiedenen anderen Krebstieren, Schnecken und Kopffüßer. Sie sind normalerweise mit großen Eckzähnen ausgestattet, die zum Ergreifen und Festhalten ihrer Beute geeignet sind. Kleinere Schnapperarten (z. B. Pristipomoides, Paracaesio und Pinjalo sp.) mit einer relativ schlanken, spindelförmigen Körperform sind oft Zooplanktonfresser, wobei planktonische Manteltiere zu den bedeutenden Beutetieren gehören. Diese Schnapperarten besitzen oft eine gegabelte Schwanzflosse, was ihre Wendigkeit bei der Jagd erhöht. Da die Beute in der Regel weicher ist, ist ihr Gebiss schwächer mit weniger vergrößerten Eckzähnen.[1]
Schnapper sind getrenntgeschlechtlich. Die Geschlechter sind äußerlich kaum zu unterscheiden. Sie erreichen die Geschlechtsreife bei einer Größe von 43 bis 51 % ihrer Maximalgröße, wobei Männchen bei einer kleineren Größe geschlechtsreif werden als die Weibchen. Schnapper laichen mehrmals in der Fortpflanzungszeit in größeren Verbänden aus mehreren Weibchen und Männchen. Das Ablaichen wurde nur bei wenigen Arten direkt beobachtet. Es wird durch die Männchen durch Stupsen und Reiben am Körper der Weibchen eingeleitet. Dann bewegen sich die Fische spiralförmig zur Wasseroberfläche, wo sie die Eier und Spermien ins Wasser ausstoßen. Die Eier sind pelagisch und enthalten einen Öltropfen damit sie nicht zu Boden sinken. Der Durchmesser der annähernd runden Eier beträgt 0,65 bis 3 mm, bei den meisten Arten sind sie weniger als 0,85 mm groß.
Die Larven schlüpfen nach 17 bis 27 Stunden abhängig von der Art und der Wassertemperatur. Sie sind zunächst kaum pigmentiert, auch die Augen nicht, haben noch kein entwickeltes Maul, können kaum schwimmen und haben einen großen Dottersack durch den sie die folgenden 3 bis 4 Tage ernährt werden. Das vielleicht auffälligste Merkmal der Larven ist ein ausgeprägter und länglicher Kopfstachel. Larven der Gattung Lutjanus werden meist küstennah gefunden und sind auf dem offenen Meer selten. Dort findet man eher Larven der Gattungen Etelis und Pristipomoides. Schnapperlarven fehlen tagsüber weitgehend nah der Meeresoberfläche, wandern in der Nacht aber dorthin. Die Metamorphose findet nach 27 bis 47 Tagen mit einer Länge von 12 bis 20 mm statt. Bei einigen Arten haben die Jungfische eine völlig andere Färbung als die Ausgewachsenen. Schnapper werden 4 bis 21 Jahre alt, wobei größere Arten in der Regel älter werden als kleinere.[1]
Der Name Lutjanidae als wissenschaftliche Bezeichnung für die Schnapper wurde 1861 durch den US-amerikanischen Ichthyologen Theodore Nicholas Gill eingeführt.[2] Die genaue systematische Stellung der Schnapper innerhalb der Barschverwandten ist nach wie vor nicht vollständig geklärt. In einer von 2013 bis 2017 erfolgten Revision der Knochenfischsystematik wurden die Süßlippen und Grunzer (Haemulidae) als Schwestergruppe und damit als nächste Verwandte der Schnapper ermittelt und die Ordnung Lutjaniformes (Bleeker, 1873) für die zwei Familien revalidiert. Synapomorphien für die Ordnung wurden jedoch nicht angegeben.[3]
Es gibt mehr als 130 Arten in 19 Gattungen und vier Unterfamilien:
Das Kladogramm zeigt die Verwandtschaftsverhältnisse zwischen den Unterfamilien der Schnapper:[4] LutjanidaeLutjaninae
Die Unterfamilie Apsilinae kommt im tropischen Indopazifik und im Roten Meer, sowie mit je einer Art rund um die karibischen Inseln und der afrikanischen Atlantikküste vor.[5] Sie besitzen mäßig langgestreckte bzw. hochrückige Körper und eine tief gegabelte, halbmondförmige Schwanzflosse. Rücken- und Afterflosse sind unbeschuppt und der letzte Strahl dieser Flossen ist nicht lang, sondern kürzer als der vorletzte.[6]
Die Unterfamilie Etelinae kommt im tropischen Indopazifik, im Roten Meer und im tropischen Westatlantik vor.[5] Es sind relativ langgestreckte Fische mit einer tief gegabelten, halbmondförmigen Schwanzflosse. Rücken- und Afterflosse sind unbeschuppt und der letzte Strahl dieser Flossen ist verlängert und immer länger als der vorletzte.[6]
Die Unterfamilie Lutjaninae kommt im tropischen Indopazifik, im Roten Meer, im tropischen westlichen und östlichen Atlantik und an der Pazifikküste Mittelamerikas und des nördlichen Südamerikas vor.[5] Es sind schlanke bis relativ hochrückige Fische mit spatenförmigen bis tief gegabelten Schwanzflossen. Die Basen von Rücken- und Afterflosse sind von schuppigen Scheiden umgeben. Die Strahlen von Rücken- und Afterflosse sind nicht filamentartig verlängert. Das Pflugscharbein ist bezahnt.[6]
Die Unterfamilie Lutjaninae umfasst auch die Füsiliere, die die Schwestergruppe der Gattung Macolor sind. In älteren Systematiken werden sie in der Regel als eigenständige Familie (Caesionidae) oder als Unterfamilie (Caesioninae) der Schnapper klassifiziert.[4]
Die zwei Arten der Unterfamilie Paradichthyinae leben im zentralen tropischen Indopazifik von der Nordküste Australiens im Süden bis zu den Ryūkyū-Inseln im Norden.[5] Es sind relativ hochrückige Fische mit einer leicht gegabelten Schwanzflosse. Das Pflugscharbein ist unbezahnt. Die Basen von Rücken- und Afterflosse sind von schuppigen Scheiden umgeben und einige der vorderen Strahlen dieser Flossen können lang ausgezogen sein.[6]
Schnapper spielen keine Rolle bei der großen kommerziellen Hochseefischerei, sind aber in ihrem gesamten Verbreitungsgebiet wichtig für die regionale, küstennahe Fischerei und werden häufig auf Märkten verkauft. Viele Schnapperarten, besonders großwüchsige Arten der Gattung Lutjanus können aber durch Ciguatera vergiftet sein.[1] In Deutschland darf nur der Malabar-Schnapper unter der Bezeichnung „Roter Schnapper“ oder „Red Snapper“ vermarktet werden, während in Amerika mit „Red Snapper“ der Nördliche Schnapper gemeint ist.
Die Schnapper (Lutjanidae) sind eine Familie von Meeresfischen aus der Gruppe der Barschverwandten (Percomorphaceae). Sie leben küstennah in tropischen und subtropischen Regionen von Atlantik, Indopazifik und Ostpazifik und schwimmen selten in Brackwasser und Ästuarien.
Ang bambangin (Ingles: snapper fish) ay isang uri ng isda.[1]
Kabilang sa mga bambangin ang mga sumusunod:
Ang lathalaing ito na tungkol sa Isda ay isang usbong. Makatutulong ka sa Wikipedia sa nito.
Ang bambangin (Ingles: snapper fish) ay isang uri ng isda.
Kabilang sa mga bambangin ang mga sumusunod:
Mga Lutjanus Lutjanus fulvus (Ingles: blacktail snapper) Alisagan (Lutjanus decussatus) o checkered snapperKakap nyaéta kulawarga lauk laut dasaran nu hirup kalawan ngagorombol di dasar-dasar karang atawa terumbu karang. Mibanda ciri awak nu buleut gepéng kalawan sirip manjang sapanjang tonggong. Jenis lauk kakap loba kapanggihan di Indonésia nyaéta jenis Kakap beureum (L. campechanus) sawatara jenis nu liang nu ogé loba kapanggih nyaéta Kakap konéng, Kakap hideung jeung réa deui.
Kakap beureum mangrupa fauna has propinsi Kapuloan Riau lantaran ieu propinsi mangrupa tempat cicing kakap sarta lauk kakap sorangan sok dijadikeun bahan kadaharan has nyaéta Asam pedas.
Kakap nyaéta kulawarga lauk laut dasaran nu hirup kalawan ngagorombol di dasar-dasar karang atawa terumbu karang. Mibanda ciri awak nu buleut gepéng kalawan sirip manjang sapanjang tonggong. Jenis lauk kakap loba kapanggihan di Indonésia nyaéta jenis Kakap beureum (L. campechanus) sawatara jenis nu liang nu ogé loba kapanggih nyaéta Kakap konéng, Kakap hideung jeung réa deui.
Kakap beureum mangrupa fauna has propinsi Kapuloan Riau lantaran ieu propinsi mangrupa tempat cicing kakap sarta lauk kakap sorangan sok dijadikeun bahan kadaharan has nyaéta Asam pedas.
Οι Λουτιανίδες, (Lutjanidae), αποτελούν οικογένεια ψαριών των θερμών θαλασσών στην οποία ανήκουν περισσότερα από 300 είδη, το μήκος των οποίων φθάνει περί τα 40 εκ.. Είναι τα κατ΄ εξοχή ψάρια του βυθού (βυθόψαρα και πετρόψαρα) του Κόλπου του Μεξικού. Το σώμα τους είναι ελαφρά πεπιεσμένο και σκεπάζεται με μέτρια δαντελωτά λέπια. Το στόμα τους είναι αρκετά μεγάλο με δυνατούς κυνόδοντες. Φέρουν στο σώμα τους κίτρινες οριζόντιες γραμμές ή βούλες. Πολλά είδη της οικογένειας αυτής αλλάζουν χρώμα ανάλογα με το περιβάλλον που βρίσκονται. Μετακινούνται κατά κοπάδια και είναι όλα εδώδιμα.
Επίσης μερικά είδη της αυτής οικογένειας γίνονται αρκετά μεγάλα που φέρουν κόκκινες ή ροζ κηλίδες και στα πτερύγια. Κυριότερα είδη της οικογένειας αυτής είναι ο «Ωκύουρος ο χρύσουρος» (Ocyurus chrysurus), που ζει κοντά σε υφάλους και αναγνωρίζεται από τη διχαλωτή ουρά του, ο «Λουτιάνος ο άπους»[5][6] (Lutjanus apodus), που φέρει κίτρινα ή πορτοκαλί πτερύγια με έντονο κόκκινο χρώμα στο κεφάλι του, ακόμη ο «Λουτιάνος του Μπλάκφορντ» (Lutjanus blackfordi) , κ.ά. που είναι περιζήτητα για το κρέας τους.
Οι Λουτιανίδες ανήκουν στην υπόταξη των Περκοειδών
Οι Λουτιανίδες, (Lutjanidae), αποτελούν οικογένεια ψαριών των θερμών θαλασσών στην οποία ανήκουν περισσότερα από 300 είδη, το μήκος των οποίων φθάνει περί τα 40 εκ.. Είναι τα κατ΄ εξοχή ψάρια του βυθού (βυθόψαρα και πετρόψαρα) του Κόλπου του Μεξικού. Το σώμα τους είναι ελαφρά πεπιεσμένο και σκεπάζεται με μέτρια δαντελωτά λέπια. Το στόμα τους είναι αρκετά μεγάλο με δυνατούς κυνόδοντες. Φέρουν στο σώμα τους κίτρινες οριζόντιες γραμμές ή βούλες. Πολλά είδη της οικογένειας αυτής αλλάζουν χρώμα ανάλογα με το περιβάλλον που βρίσκονται. Μετακινούνται κατά κοπάδια και είναι όλα εδώδιμα.
Επίσης μερικά είδη της αυτής οικογένειας γίνονται αρκετά μεγάλα που φέρουν κόκκινες ή ροζ κηλίδες και στα πτερύγια. Κυριότερα είδη της οικογένειας αυτής είναι ο «Ωκύουρος ο χρύσουρος» (Ocyurus chrysurus), που ζει κοντά σε υφάλους και αναγνωρίζεται από τη διχαλωτή ουρά του, ο «Λουτιάνος ο άπους» (Lutjanus apodus), που φέρει κίτρινα ή πορτοκαλί πτερύγια με έντονο κόκκινο χρώμα στο κεφάλι του, ακόμη ο «Λουτιάνος του Μπλάκφορντ» (Lutjanus blackfordi) , κ.ά. που είναι περιζήτητα για το κρέας τους.
स्नैपर (Snapper), जो जीववैज्ञानिक रूप से लूटजैनिडाए (Lutjanidae) कहलाता है, हड्डीदार मछलियों के पर्सिफ़ोर्मेज़ गण का एक कुल है। इस कुल की जातियाँ अधिकतर सागर में रहती हैं लेकिन कुछ आहार पाने के लिए ज्वारनदीमुखों (एस्चुएरियों) में भी जाती हैं। लूटजैनिडाए कुल में ११३ ज्ञात जातियाँ हैं, जिनमें से लाल स्नैपर सबसे अधिक जानी जाती है और मत्स्योद्योग में एक महत्वपूर्ण मछली है।
स्नैपर महासागरों के ऊष्णकटिबन्धीय और उपोष्णकटिबन्धीय क्षेत्रों में रहती हैं। यह १ मीटर (३.३ फ़ुट) तक लम्बी हो सकती हैं, हालांकि कुबेरा स्नैपर नामक एक जाति ५ फ़ुट तक बढ़ जाती है।[1] यह मांसाहारी होती हैं और अन्य मछलियों व क्रस्टेशियाईयों को ग्रास बनाती हैं, लेकिन कुछ प्लवक (प्लैंक्टन) भी खाती हैं।[2] अधिकतर जातियाँ शैल-भित्ति (कोरल) रीफ़ों के पास १०० मीटर (३३० फ़ुट) तक की गहराई में रहती हैं पर कुछ जातियाँ ५०० मीटर (१६०० फ़ुट) की गहराई तक भी मिलती हैं।
स्नैपर (Snapper), जो जीववैज्ञानिक रूप से लूटजैनिडाए (Lutjanidae) कहलाता है, हड्डीदार मछलियों के पर्सिफ़ोर्मेज़ गण का एक कुल है। इस कुल की जातियाँ अधिकतर सागर में रहती हैं लेकिन कुछ आहार पाने के लिए ज्वारनदीमुखों (एस्चुएरियों) में भी जाती हैं। लूटजैनिडाए कुल में ११३ ज्ञात जातियाँ हैं, जिनमें से लाल स्नैपर सबसे अधिक जानी जाती है और मत्स्योद्योग में एक महत्वपूर्ण मछली है।
சீசியோனைடீ (Caesionidae), பேர்சிஃபார்மசு ஒழுங்கைச் சேர்ந்த ஒரு மீன் குடும்பம் ஆகும். இவை லுத்யானைடீ குடும்பத்துக்கு உறவுடையன, ஆனால் சீசியோனைடீக்கள் பெரிய இரைகளை உண்ணாமல் மிதவை உயிரிகளையே (plankton) உண்டு வாழ்கின்றன. உருளை வடிவானதும், சீரானதுமான உடலமைப்புக் கொண்ட இம் மீன்கள் 60 சதம மீட்டர் (24 அங்குலம்) நீளம் வரை வளர்கின்றன. விரிவடையக் கூடிய இவற்றின் கீழ்த் தாடைகள் மிதவை உயிரிகளை எடுக்கும் வகையில் இசைவாக்கம் அடைந்துள்ளன.
சீசியோனைடீ (Caesionidae), பேர்சிஃபார்மசு ஒழுங்கைச் சேர்ந்த ஒரு மீன் குடும்பம் ஆகும். இவை லுத்யானைடீ குடும்பத்துக்கு உறவுடையன, ஆனால் சீசியோனைடீக்கள் பெரிய இரைகளை உண்ணாமல் மிதவை உயிரிகளையே (plankton) உண்டு வாழ்கின்றன. உருளை வடிவானதும், சீரானதுமான உடலமைப்புக் கொண்ட இம் மீன்கள் 60 சதம மீட்டர் (24 அங்குலம்) நீளம் வரை வளர்கின்றன. விரிவடையக் கூடிய இவற்றின் கீழ்த் தாடைகள் மிதவை உயிரிகளை எடுக்கும் வகையில் இசைவாக்கம் அடைந்துள்ளன.
Lutjanidae, or snappers are a family of perciform fish, mainly marine, but with some members inhabiting estuaries, feeding in fresh water. The family includes about 113 species. Some are important food fish. One of the best known is the red snapper.
Snappers inhabit tropical and subtropical regions of all oceans. Some snappers grow up to about 1 m (3.3 ft) in length, and one specific snapper, the cubera snapper, grows up to 1.52 m (5 ft 0 in) in length.[2] Most are active carnivores, feeding on crustaceans or other fish,[3] though a few are plankton-feeders. They can be kept in aquaria, but mostly grow too fast to be popular aquarium fish. Most species live at depths reaching 100 m (330 ft) near coral reefs, but some species are found up to 500 m (1,600 ft) deep.[3]
As with other fish, snappers harbour parasites. A detailed study conducted in New Caledonia has shown that coral reef-associated snappers harbour about 9 species of parasites per fish species.[4]
Gibola
Lutjanidae is subdivided into four subfamilies and 17 genera with around 110 species, as follows:[5][6][1]
Some authorities classify the Caesionidae, the fusiliers, within the Lutjanidae as a fifth subfamily but the 5th Edition of Fishes of the World retains this grouping as a distinct family pending more work being conducted on its relationships.[5]
Lutjanidae, or snappers are a family of perciform fish, mainly marine, but with some members inhabiting estuaries, feeding in fresh water. The family includes about 113 species. Some are important food fish. One of the best known is the red snapper.
Snappers inhabit tropical and subtropical regions of all oceans. Some snappers grow up to about 1 m (3.3 ft) in length, and one specific snapper, the cubera snapper, grows up to 1.52 m (5 ft 0 in) in length. Most are active carnivores, feeding on crustaceans or other fish, though a few are plankton-feeders. They can be kept in aquaria, but mostly grow too fast to be popular aquarium fish. Most species live at depths reaching 100 m (330 ft) near coral reefs, but some species are found up to 500 m (1,600 ft) deep.
Five-lined snapper (Lutjanus quinquelineatus), northeast coast of Taiwan As with other fish, snappers harbour parasites. A detailed study conducted in New Caledonia has shown that coral reef-associated snappers harbour about 9 species of parasites per fish species.
Los pagros, pargos o huachinangos (familia Lutjanidae) son una familia de peces marinos incluida en el orden Perciformes, con algunas especies que penetran en agua dulce para alimentarse, que se distribuyen por aguas tropicales y subtropicales de los océanos Atlántico, Índico y Pacífico.[1]
El primer registro fósil de esta familia aparece en el Eoceno, durante el Terciario inferior.[2]
El cuerpo puede alcanzar una longitud máxima de 1 m.[1]
Aleta dorsal continua o ligeramente dentada, con unas doce espinas y 10 a 17 radios blandos, aleta anal con tres espinas y varios radios blandos, aletas pélvicas originándose justo detrás de la base de la aleta pectoral.[1]
Boca terminal, de tamaño moderado a grande, en cuyas mandíbulas hay alargados dientes caninos, mientras que en el palatino y vómer hay pequeños dientes; con la boca cerrada el maxilar se cubre con el preorbital.[1]
La mayoría de las especies son depredadores de crustáceos y peces, aunque varias son planctívoras, viviendo en profundidades de hasta 450 m.[1]
Muchos viven bien en acuarios, aunque crecen demasiado rápidos. Valorados como alimento pero algunas veces se han dado casos de ciguatera.[1]
Existen unos 17 géneros agrupados en cuatro subfamilias:
Aphareus rutilans
Aprion virescens
Apsilus fuscus
Etelis radiosus
Etelis oculatus
Lutjanus aratus
Lutjanus agennes
Lutjanus argentimaculatus
Macolor niger
Paracaesio xanthura
Plectorhynchus chaetodonoides
Symphorichthys spilurus
Los pagros, pargos o huachinangos (familia Lutjanidae) son una familia de peces marinos incluida en el orden Perciformes, con algunas especies que penetran en agua dulce para alimentarse, que se distribuyen por aguas tropicales y subtropicales de los océanos Atlántico, Índico y Pacífico.
El primer registro fósil de esta familia aparece en el Eoceno, durante el Terciario inferior.
Caesionidae arrain pertziformeen familia da, Indiako eta Ozeano Bareko koralezko uharrietan bizi dena.[1].
FishBaseren arabera, familiak egun 23 espezie ditu, 4 generotan banaturik:[2]
Hona hemen generoen bilakaera:[3]
Artikulu hau biologiari buruzko zirriborroa da. Wikipedia lagun dezakezu edukia osatuz. Caesionidae arrain pertziformeen familia da, Indiako eta Ozeano Bareko koralezko uharrietan bizi dena..
Lutjanidae arrain pertziformeen familia bat da. Familiaren fosil antzinenak Eozenokoak dira, behe Zenozoikokoa hain zuzen ere.[1]
Familiak 17 genero ditu, lau azpifamiliatan banaturik:
Hona hemen genero nagusi batzuen bilakaera:[2]
Artikulu hau biologiari buruzko zirriborroa da. Wikipedia lagun dezakezu edukia osatuz. Lutjanidae arrain pertziformeen familia bat da. Familiaren fosil antzinenak Eozenokoak dira, behe Zenozoikokoa hain zuzen ere.
Napsijat (Lutjanidae)[2] on ahvenkalojen heimo. Siihen kuuluu noin sata lajia, jotka jaetaan neljään alaheimoon ja 17 sukuun. Useimmat lajit elävät meressä trooppisella ja subtrooppisella alueella, jotkin jokisuissa murtoveden luonteisessa vedessä. Jotkin lajit käyvät jokivedessä syömässä. Napsijoita tavataan 450 metrin syvyydessä asti.[3]
Napsijoiden joukossa on monia ruokakaloja, mutta jotkin ovat aiheuttaneet siguatoksiinimyrkytyksiä.[3] Tunnetuin ruokakala on punanapsija (Lutjanus campechanus), mutta sen nimellä myydään monia muitakin kaloja.[4]
Napsijat (Lutjanidae) on ahvenkalojen heimo. Siihen kuuluu noin sata lajia, jotka jaetaan neljään alaheimoon ja 17 sukuun. Useimmat lajit elävät meressä trooppisella ja subtrooppisella alueella, jotkin jokisuissa murtoveden luonteisessa vedessä. Jotkin lajit käyvät jokivedessä syömässä. Napsijoita tavataan 450 metrin syvyydessä asti.
Napsijoiden joukossa on monia ruokakaloja, mutta jotkin ovat aiheuttaneet siguatoksiinimyrkytyksiä. Tunnetuin ruokakala on punanapsija (Lutjanus campechanus), mutta sen nimellä myydään monia muitakin kaloja.
Lutjanidés
Les Lutjanidae (lutjanidés en français) sont une famille de poissons téléostéens, regroupant une quinzaine de genres répartis en quatre sous-familles. De nombreuses espèces appartenant à plusieurs genres de cette famille portent le nom vernaculaire de vivaneau ; en anglais, ils constituent le groupe dénommé snappers.
Ce sont des poissons marins, même si certains peuvent fréquenter les estuaires saumâtres pour se nourrir. On les trouve principalement dans les mers tropicales et subtropicales, des trois principaux bassins océaniques. Ce sont généralement des poissons démersaux, et certains peuvent vivre jusqu'à 450 m de profondeur[1].
Les plus grandes espèces peuvent mesurer jusqu'à 1 m de long. La plupart sont des prédateurs de crustacés et de petits poissons, mais plusieurs sont aussi planctonivores[1].
La nageoire dorsale est continue ou séparée par de légères dépressions. Elle contient 10 à 12 épines dures, et 10-17 rayons mous. La nageoire anale est soutenue par trois épines et 7-11 rayons mous. Les pelviennes sont situées très en avant du corps, juste sous la base des pectorale. La bouche est terminale, moyenne ou grande. Les mâchoires portent de grandes canines, et de petites dents palatines. Ces poissons ont sept rayons branchiostégaux, et 24 vertèbres (10 + 14)[1].
La plupart des espèces sont comestibles et font l'objet d'une pêche commerciale parfois importante ; cependant certaines peuvent être sujettes à la ciguatera, les rendant impropres à la consommation. Certaines espèces sont utilisées en aquariophilie, où elles tiennent bien, mais leur croissance est trop rapide[1].
Selon World Register of Marine Species (5 novembre 2014)[2] :
Lutjanidés
Les Lutjanidae (lutjanidés en français) sont une famille de poissons téléostéens, regroupant une quinzaine de genres répartis en quatre sous-familles. De nombreuses espèces appartenant à plusieurs genres de cette famille portent le nom vernaculaire de vivaneau ; en anglais, ils constituent le groupe dénommé snappers.
Is Fine éisc iad na fiúsailéirí (Caesionidae), san ord Perciformes. Tá siad gaolta leis na sclamhairí, ach oiriúnaithe chun planctón, seachas chreiche níos móire a ithe. Bíonn siad le fáil ar sceireacha san Ind-Aigéan Ciúin.
Is éisc sorcóireacha agus sruthlíniúla iad, suas le 60 cm (24 orlach), cé nach bhaineann an líon is mó ach thart ar leath an fhad sin amach. Tá a ngialla uachtaracha insínte, agus oiriúnaithe le haghaidh planctóin a phiocadh .
Is iasc é an sclamhaire le colainn ramhar atá forleathan go háitiúil i bhfarraigí trópaiceacha. Tagann an t-ainm ó na fiacla fada cónacha tosaigh is na gialla fíoringhluaiste. Tá cineálacha de tábhachtach mar éisc bhia, ina measc an sclamhaire liath ón Aigéan Atlantach trópaiceach.
Os Lutiánidos (Lutjanidae) son unha familia de peixes mariños incluída na orde dos Perciformes. Distribúense por augas tropicais e subtropicais dos océanos Atlántico, Índico e Pacífico.
Aleta dorsal continua, con 10-12 espiñas e 10-17 raios brandos; anal con tres espiñas e 10-17 raios brandos; pélvicas cunha espiña e 5 raios brandos, inseridas á altura das pectorais.
Boca terminal, de tamaño moderado a grande, algo protráctil. Dous orificios olfactorios a cada lado. Preopérculo normalmente aserrado.
Poden alcanzar unha lonxitude máxima de 1 m.
A maioría das especies son depredadores de crustáceos e peixes, aínda que tamén as hai planctívoras.
A familia divídese en catro subfamilias con 17 xéneros e 103 especies:
Os Lutiánidos (Lutjanidae) son unha familia de peixes mariños incluída na orde dos Perciformes. Distribúense por augas tropicais e subtropicais dos océanos Atlántico, Índico e Pacífico.
Ikan Ekor Kuning (Caesionidae) adalah Ikan laut yang hidup di perairan Indo-Pasifik. Ikan ini disebut fusilier, suli, sulih, suliri, sunin. Warna umumnya biru, kuning pada bagian belakangnya dan perak. Jenis ini dikenal sebagai perenang cepat dan termasuk ikan diurnal. Ikan ini sering ditemukan di luar karang (tubir karang). Makanannya adalah zooplankton.
Ekor kuning (Caesionidae) lebih menyukai perairan hangat di wilayah Indo-Pasifik tropis. Tidak ada anggotanya yang tercatat sampai melebihi perairan subtropis, tidak pula tercatat di Atlantik atau Karibia. Dua spesies, Caesio suevica dan C. striata endemik di Laut Merah sementara agihan lokal di Samudera Hindia juga diwakilkan oleh C. xanthonota, C. varilineata, dan Pterocaesio capricornis (pantai timur Afrika). Caesio teres dapat dianggap sebagai ekor kuning yang memiliki agihan (distribusi) geografis terbesar; spesies ini tercatat dari pantai timur Afrika, terutama di Pulau Palmyra hingga Indonesia dan Filipina serta menjadi komoditas penting dari perikanan komersial. Di Indonesia sendiri ikan ini banyak ditemui sampai Kepulauan Maluku.
Ikan Ekor Kuning (Caesionidae) adalah Ikan laut yang hidup di perairan Indo-Pasifik. Ikan ini disebut fusilier, suli, sulih, suliri, sunin. Warna umumnya biru, kuning pada bagian belakangnya dan perak. Jenis ini dikenal sebagai perenang cepat dan termasuk ikan diurnal. Ikan ini sering ditemukan di luar karang (tubir karang). Makanannya adalah zooplankton.
Kakap adalah keluarga ikan laut dasaran yang hidup secara berkelompok di dasar-dasar karang atau terumbu karang. Mempunyai ciri tubuh yang bulat pipih dengan sirip memanjang sepanjang punggung. Jenis ikan kakap yang banyak ditemui di Indonesia adalah jenis kakap merah (L. campechanus). Beberapa jenis yang lain yang juga banyak ditemui adalah kakap kuning, kakap hitam dan lain-lain.
Kakap merah merupakan fauna khas provinsi Kepulauan Riau dikarenakan provinsi ini merupakan tempat tinggal banyak kakap dan kakap sendiri sering dijadikan bahan makanan khas yaitu asam pedas.
Kakap merah
Symphorichthys spirulus
Lutjanus kasmira
Lutjanus bengalensis
Kakap adalah keluarga ikan laut dasaran yang hidup secara berkelompok di dasar-dasar karang atau terumbu karang. Mempunyai ciri tubuh yang bulat pipih dengan sirip memanjang sepanjang punggung. Jenis ikan kakap yang banyak ditemui di Indonesia adalah jenis kakap merah (L. campechanus). Beberapa jenis yang lain yang juga banyak ditemui adalah kakap kuning, kakap hitam dan lain-lain.
Kakap merah merupakan fauna khas provinsi Kepulauan Riau dikarenakan provinsi ini merupakan tempat tinggal banyak kakap dan kakap sendiri sering dijadikan bahan makanan khas yaitu asam pedas.
I lutianidi (Lutjanidae Gill, 1790) sono una famiglia di pesci ossei marini appartenenti all'ordine Perciformes.[1]
Questa famiglia è presente in tutti i mari e gli oceani tropicali e subtropicali.
Nel mar Mediterraneo sono state segnalate ad oggi quattro specie, nessuna delle quali è considerata naturalizzata. Lutjanus argentimaculatus, di origine lessepsiana, nota ad oggi per due catture nelle acque libanesi[2][3]; Lutjanus jocu, proveniente dall'Atlantico occidentale e segnalata di recente nel Mar Ligure[4]; Lutjanus fulviflamma, anch'esso lessepsiano, catturato recentemente a Malta[5]; Lutjanus sebae, segnalato in Grecia come introduzione da acquario[6].
Sono tutti marini e di solito strettamente costieri, abbondanti sulle barriere coralline. Alcune specie popolano le acque salmastre e si possono spingere per brevi periodi in acqua dolce.
L'aspetto di questi pesci ricorda gli Sparidae o gli Haemulidae. La pinna dorsale è unica con la parte anteriore composta da raggi spinosi, ci può essere un'intaccatura al centro di questa pinna. Tre raggi spinosi sono presenti anche sulla pinna anale. La bocca è grande, con mascelle robuste, armata di denti caniniformi grandi ed evidenti. Gli affini Caesionidae sono simili ma più affusolati, con bocca piccola e pinna caudale profondamente forcuta.
La colorazione varia dal brunastro poco vistoso alle tinte più varie e vivaci con disegni estremamente variabili tra specie e specie e tra giovani ed adulti.
Sono pesci di taglia grande, molte specie superano il metro di lunghezza ed alcune anche il metro e mezzo.
Sono pesci demersali.
Sono quasi tutti predatori, si nutrono di crostacei e pesci. Alcune specie sono planctofaghe.
La famiglia comprende i seguenti generi:[1]
Le carni sono ottime e sono attivamente pescati sebbene siano riportati numerosi casi di ciguatera causati dal consumo di questi pesci.
Sono adatti solo ad acquari pubblici dato che la loro crescita è velocissima.
I lutianidi (Lutjanidae Gill, 1790) sono una famiglia di pesci ossei marini appartenenti all'ordine Perciformes.
Lutjanidae sunt familia piscium praecipue marinorum, cuius aliqui in aestuariis habitant, et aquam dulcem intrant ad vescendum. Aliqui graviter sunt pro cibo hominum. Unus ex vulgatioribus est Lutjanus gibbus.
Lutjanidae in tropicis subtropicisque omnium oceanorum regionibus habitant, altitudine ad 450 m. Ad circa 1 m longae crescunt. Plurimae crustaceis vescuntur, aliquae aliis piscibus, paucae planctone. Possunt in aquariis domesticis conservari.
Circa centum Lutjanidarum species agnoscuntur, in fere sedecim genera divisae.
Haec stipula ad Perciformes spectat. Amplifica, si potes! Lutjanidae sunt familia piscium praecipue marinorum, cuius aliqui in aestuariis habitant, et aquam dulcem intrant ad vescendum. Aliqui graviter sunt pro cibo hominum. Unus ex vulgatioribus est Lutjanus gibbus.
Lutjanidae in tropicis subtropicisque omnium oceanorum regionibus habitant, altitudine ad 450 m. Ad circa 1 m longae crescunt. Plurimae crustaceis vescuntur, aliquae aliis piscibus, paucae planctone. Possunt in aquariis domesticis conservari.
Circa centum Lutjanidarum species agnoscuntur, in fere sedecim genera divisae.
Rifešeriai (lot. Lutjanidae, angl. Snappers, Fusiliers, vok. Schnapper) – ešeržuvių (Perciformes) būrio žuvų šeima, kuriai priklauso jūrinės žuvys, paplitusios tropikinėje zonoje. Dydis – iki 1 m. Maitinasi vėžiagyviais ir kitomis žuvimis.
Rifešeriai (lot. Lutjanidae, angl. Snappers, Fusiliers, vok. Schnapper) – ešeržuvių (Perciformes) būrio žuvų šeima, kuriai priklauso jūrinės žuvys, paplitusios tropikinėje zonoje. Dydis – iki 1 m. Maitinasi vėžiagyviais ir kitomis žuvimis.
De Lutjanidae of snappers zijn vissen die behoren tot de orde van Perciformes. Sommige soorten worden gebruikt voor menselijke consumptie. Snappers worden aangetroffen in de tropische en subtropische gebieden in alle oceanen. Ze leven op dieptes tot 450 meter. De bekendste soort is de rode snapper. Snappers kunnen soms 1 meter lang worden, en zijn naast de zeebaarzen geliefd als vangst voor vissers. Omdat zij zo snel groeien, zijn zij minder geschikt om in aquaria te houden.
Er zijn ongeveer 100 soorten snappers bekend, verdeeld over 16 geslachten. Niet alle vissen die de naam snapper krijgen toebedeeld, behoren echter tot de familie Lutjanidae. In engere zin zijn alleen leden van de familie Lutjanidae snappers.
De Lutjanidae of snappers zijn vissen die behoren tot de orde van Perciformes. Sommige soorten worden gebruikt voor menselijke consumptie. Snappers worden aangetroffen in de tropische en subtropische gebieden in alle oceanen. Ze leven op dieptes tot 450 meter. De bekendste soort is de rode snapper. Snappers kunnen soms 1 meter lang worden, en zijn naast de zeebaarzen geliefd als vangst voor vissers. Omdat zij zo snel groeien, zijn zij minder geschikt om in aquaria te houden.
Er zijn ongeveer 100 soorten snappers bekend, verdeeld over 16 geslachten. Niet alle vissen die de naam snapper krijgen toebedeeld, behoren echter tot de familie Lutjanidae. In engere zin zijn alleen leden van de familie Lutjanidae snappers.
Multimedia w Wikimedia Commons Lucjanowate[2] (Lutjanidae) – rodzina ryb okoniokształtnych (Perciformes). Poławiane gospodarczo i w wędkarstwie dla smacznego mięsa.
Tropikalne i subtropikalne wody oceaniczne, na głębokościach do 450 m p.p.m., niektóre gatunki spotykane w estuariach, skąd wpływają do rzek w poszukiwaniu pokarmu.
Rodzaje zaliczane do tej rodziny[3]:
Aphareus — Aprion — Apsilus — Etelis — Hoplopagrus — Lipocheilus — Lutjanus — Macolor — Ocyurus — Paracaesio — Parapristipomoides — Pinjalo — Pristipomoides — Randallichthys — Rhomboplites — Symphorichthys — Symphorus
Lucjanowate (Lutjanidae) – rodzina ryb okoniokształtnych (Perciformes). Poławiane gospodarczo i w wędkarstwie dla smacznego mięsa.
Lutjanidae é uma família de peixes da subordem Percoidei,[1] superfamília Percoidea.[2]
Lutjanidae[1] är en familj av fiskar. Lutjanidae ingår i ordningen abborrartade fiskar (Perciformes).[1] Enligt Catalogue of Life omfattar familjen Lutjanidae 108 arter[1].
Arterna förekommer i tropiska och subtropiska havsområden över hela världen. Några familjemedlemmar besöker vikar och floder med bräckt vatten eller sötvatten. De största arterna når en maximallängd av 100 cm. I familjen Lutjanidae hittas främst rovfiskar som jagar andra fiskar och kräftdjur men några arter äter plankton. De vistas nära vattenytan och når sällan ett djup av 450 meter. Olika medlemmar fiskas som matfisk men flera fall av matförgiftning (ciguatera) är kända. Det vetenskapliga namnet är bildat av det malajiska ordet för en fisk av familjen.[2]
Släkten enligt Catalogue of Life[1]:
Wikimedia Commons har media som rör Lutjanidae.
Wikispecies har information om Lutjanidae.
Denna fiskrelaterade artikel saknar väsentlig information. Du kan hjälpa till genom att tillföra sådan.
Lutjanidae är en familj av fiskar. Lutjanidae ingår i ordningen abborrartade fiskar (Perciformes). Enligt Catalogue of Life omfattar familjen Lutjanidae 108 arter.
Arterna förekommer i tropiska och subtropiska havsområden över hela världen. Några familjemedlemmar besöker vikar och floder med bräckt vatten eller sötvatten. De största arterna når en maximallängd av 100 cm. I familjen Lutjanidae hittas främst rovfiskar som jagar andra fiskar och kräftdjur men några arter äter plankton. De vistas nära vattenytan och når sällan ett djup av 450 meter. Olika medlemmar fiskas som matfisk men flera fall av matförgiftning (ciguatera) är kända. Det vetenskapliga namnet är bildat av det malajiska ordet för en fisk av familjen.
Släkten enligt Catalogue of Life:
Aphareus Aprion Apsilus Etelis Hoplopagrus Lipocheilus Lutjanus Macolor Ocyurus Paracaesio Parapristipomoides Pinjalo Pristipomoides Randallichthys Rhomboplites Symphorichthys SymphorusМають довгасте, трохи стиснуте з боків тіло. Спинний плавець один, з добре вираженою колючою й м'якою частинами, розділеними звичайно неглибокою виїмкою. У спинному плавці 10-12 колючих променів, в анальному плавці — 3 сильні колючки й 7-14 м'яких променів. Колючки спинного й анального плавців можуть убиратися в борозенки. На щелепах розташовані гострі довгі зуби в передній частині й закруглені, жувальні — у задній частині. На лемеші й піднебінних костях перебувають дрібні волосоподібні зуби. Передкришка в луцианових зазубрена або гладка.
Родина містить 16 родів і близько 115 видів морських тропічних риб, що населяють тропічну зону Атлантичного, Тихого й Індійського океанів, багато хто з яких мають важливе промислове значення. Lutjanidae живуть переважно уздовж берегів, серед рифів і скель. У більших кількостях зустрічаються вони в заростях підводної рослинності й коралів. Деякі види можуть утворювати скупчення також і на рівних площадках.
Саме вони звичайно виловлюються траловим промислом. Найбільша кількість Lutjanidae добувається в західній частині Атлантичного океану, де вони є традиційними об’єктами лову в деяких латиноамериканських країнах (Куба, Венесуела, Мексика й ін.).
Найбільш широке поширення має рід Луціан, або Парго, (Lutjanus), що нараховує 69 видів, з яких 45 живуть у водах Індійського й у південно-західній частині Тихого океану. Характерною ознакою роду є наявність луски на підставах спинного й анального плавців. Дуже добре розвинені зуби на сошнику й піднебінних костях. Рот великий, висувний. Рило звичайно трохи витягнуте, подовжене. У фарбуванні звичайні червоні тони.
Особливо багато представлені луціани в західній частині Тихого океану, де, наприклад у Філіппінських островів, зустрічається понад 30 видів. Настільки ж численні вони в Індійському океані, головним чином у водах Індії й Індокитаю. Багато видів живе й у берегів Австралії, особливо в районі Великого Бар'єрного рифа. На сході Тихого океану, у берегів Мексики й Еквадору зустрічається 7-8 видів; зовсім немає луціанів у водах Гавайських островів. У західній частині Атлантичного океану, від Філадельфії до Бразилії, у Мексиканській затоці й у Карибському морі зустрічається 11 видів роду луціанів, а на сході, у Західної Африки, 5 видів, причому два з них — кахи (Lutianus apodus) і сірий луціан (L. griseus) зустрічаються як на заході, так і на сході.
Усюди луціани високо цінуються як промислові риби. Деякі види досягають 80-100 див довжини й 10-25 кг (і навіть 50 кг) ваги. Такі, наприклад, парго, червоний і сірий луціани (L. analis, L. aya, L. griseus) і ін. у Мексиканській затоці, бурий луциан (L. eutactus) Західної Африки, темнобровий і червоний луціани (L. sanguineus, L. argentimaculatus) у берегів Індії й т.д. Але й більше дрібні види, до 30-40 см довжини, місцями утворять скупчення і є важливими промисловими рибами. Такі, наприклад, біахайба, або червонохвостий луціан (L. synagris), на Кубі, смугастий і малабарський луціани (L. lineolatus, L. malabaricus) у берегів Індії й ін.
Більшість луціанів тримаються в заростях коралів, біля мангрових заростей, серед скель, полюючи тут за рибою, що становить основну їхню їжу.
Також до родини відноситься дуже гарна промислова риба Куби — рабірубія, або кубинський жовтохвіст (Ocyurus chrysurus). Спина в рабірубії рожева з фіолетовим відтінком, з яскраво-жовтими цятками. Від рила через око й до кінця тіла уздовж середини боків іде широка жовта смуга, хвостовий плавець яскраво-жовтий. Рабірубія харчується головним чином рибою, менше креветками, крабами й молюсками. Досягає довжини 27-30 см. Рабірубія – коштовна й важлива промислова риба.
Крім луціанів, в Індійському й Тихому океанах поширені Апріони (рід Aprion, один вид A. virescens) і близькі до них гострозуби (Pristipomoides). Підстави спинного й анального плавців у них не покриті лускою, останні промені цих плавців подовжені. Це риби із прогонистим тілом, що живуть не тільки в дна, але й у товщі води. Вони досягають довжини 1 м. Косяки апріонів дуже часто зустрічаються на рівних ділянках шельфу, іноді в товщі води, де вони активно полюють на дрібних риб, креветок і головоногих молюсків. Особливе значення в харчуванні їх мають численні види анчоусів, що живуть в Індійському океані.
Родина Lutjanidae містить у собі також невеликих, до 25-28 см, пелагічних риб, що ставляться до роду Цезио (Caesio). Вони відрізняються прогонистою торпедовидною формою тіла, розташуванням луски горизонтальними рядами, дрібними зубами на щелепах. Цезіо живуть в Індійському океані й у західній частині Тихого океану, ведуть стадний спосіб життя, віддаючи перевагу районам коралових рифів і заростей підводної рослинності. Яскраве забарвлення дозволяє їм ховатися від численних хижаків, що живуть у тих же заростях. Харчуються цезіо дрібною рибою й ракоподібними.
Họ Cá hồng (Danh pháp khoa học: Lutjanidae) là một họ cá thuộc bộ Cá vược đa số sống ở đại dương trừ một số loài sống ở khu vực cửa sông và tìm mồi nơi nước ngọt. Một số loài đóng vai trò là nguồn thực phẩm quan trọng và một trong số đó là cá hồng. Hiện con người đã nhận diện được khoảng một trăm loài thuộc 16 chi.
Họ Cá hồng sinh sống tại các vùng nhiệt đới và cận nhiệt đới thuộc khắp tất cả các đại dương trên thế giới. Cơ thể chúng có thể đạt tới chiều dài 1 m. Đa số các loài cá hồng ăn động vật giáp xác hoặc các loài cá khác nhưng cũng có một số ăn sinh vật phù du. Loại cá này có thể được nuôi làm cảnh trong hồ cá nhưng đa phần chúng lớn quá nhanh nên khó có thể trở thành loại cá cảnh phổ biến. Chúng sống ở độ sâu tối đa là 450 m.
Họ Cá hồng (Danh pháp khoa học: Lutjanidae) là một họ cá thuộc bộ Cá vược đa số sống ở đại dương trừ một số loài sống ở khu vực cửa sông và tìm mồi nơi nước ngọt. Một số loài đóng vai trò là nguồn thực phẩm quan trọng và một trong số đó là cá hồng. Hiện con người đã nhận diện được khoảng một trăm loài thuộc 16 chi.
Họ Cá hồng sinh sống tại các vùng nhiệt đới và cận nhiệt đới thuộc khắp tất cả các đại dương trên thế giới. Cơ thể chúng có thể đạt tới chiều dài 1 m. Đa số các loài cá hồng ăn động vật giáp xác hoặc các loài cá khác nhưng cũng có một số ăn sinh vật phù du. Loại cá này có thể được nuôi làm cảnh trong hồ cá nhưng đa phần chúng lớn quá nhanh nên khó có thể trở thành loại cá cảnh phổ biến. Chúng sống ở độ sâu tối đa là 450 m.
Lutjanidae
Bloch, 1790
Луциановые (лат. Lutjanidae) — семейство лучепёрых рыб отряда окунеобразных. Представители семейства живут в прибрежных тропических и субтропических морях Атлантического океана и Индо-Тихоокеанской области, редко в солоноватой воде и эстуариях. Многие виды являются ценными промысловыми рыбами.
Луциановые (лат. Lutjanidae) — семейство лучепёрых рыб отряда окунеобразных. Представители семейства живут в прибрежных тропических и субтропических морях Атлантического океана и Индо-Тихоокеанской области, редко в солоноватой воде и эстуариях. Многие виды являются ценными промысловыми рыбами.
見內文
棲息深度範圍甚大，從潮池至數百公尺皆有。
本科體型類似龍占魚科，但前鰓蓋骨有3列或3列以上的鱗片。體被小型或中型櫛鱗或圓鱗。側線單一且完全，略側扁，類似鱸科或石鱸科魚類。鰓蓋骨一般無棘，前鰓蓋骨下緣裸出，邊緣光滑或有鋸齒，往往有一缺刻，以容納間鰓蓋骨上之短鈍突起。尾鰭截平，凹入或深分叉。背鰭、臀鰭基部有鱗鞘或無。胸鰭一般尖長，腹鰭位於胸鰭稍後下方。本科魚類體長可達1公尺左右。
笛鯛科包括以下19個屬。
本科魚類喜歡大群巡游在珊瑚礁或沿岸礁區附近的沙地，具底棲穴居習性。而所產的浮游性卵漂至大洋孵化後，約6週即洄游至岸邊，體色開始變化或為底棲性之幼魚。屬肉食性，以魚類、甲殼類、軟體動物等為食物。有些種類的體色日夜間會有變化，有些種類會發生變異。
為重要之經濟性食用魚類，味美。部份種類體色變化大，可做為觀賞魚。
分類 界 : 動物界 Animalia 門 : 脊索動物門 Chordata 亜門 : 脊椎動物亜門 Vertebrata 綱 : 条鰭綱 Actinopterygii 目 : スズキ目 Perciformes 亜目 : スズキ亜目 Percoidei 科 : フエダイ科 Lutjanidae 英名 Snapper 亜科・属 4亜科17属108種（本文参照） フエダイ科 Lutjanidae は、スズキ亜目の下位分類群の一つ。中型・大型の肉食魚のグループで、熱帯の沿岸海域を中心に100種類以上が知られている。
スズキ亜目としては大型魚が多いグループで、成魚の全長は数十cm程度、種類によっては1mを超える。
体は側扁するが体高は種類によって違い、いわゆるタイ形のものからサバ類のように細長いものまでさまざまな体形のものがいる。尾鰭は截形（三角形）のものとV字型に二叉したものがいる。口は大きく、顎には牙状の犬歯が並ぶ。
「フエダイ」（笛鯛）の名は、フエダイ属の口が前方に突き出て口笛を吹いているような形状をしていることに由来する。和名も形態もよく似たフエフキダイ科 Lethrinidae と紛らわしいが、フエダイ属は頭部に鱗が多いこと、口の中は赤くないこと、臼歯がなく牙状の犬歯が並ぶことなどで区別できる。なおフエダイ属以外のフエダイ科魚類では、口が前に突き出たものは少ない。
全世界の熱帯・亜熱帯域に分布する。日本でも暖流に面した本州中部以南で見られ、南西諸島で種類が多くなる。
多くの種類が浅い海の岩礁・サンゴ礁から水深数百mの深海まで生息している。また一部の種類は汽水域を生息場所とし、ゴマフエダイやウラウチフエダイは純淡水域までも入りこむ。食性は肉食性で、小魚・甲殻類など小動物を幅広く捕食するが、いくつかの種はプランクトンを食べる。
ほぼ全種が食用となり、重要な漁業資源となるものも多い。沿岸では釣り・刺し網・定置網など、深海性のものも釣りや底延縄などで漁獲される。南西諸島では沿岸性のものが多く漁獲され、市場にも流通している。
身は白身で様々な料理に利用される。ただしバラフエダイやアオチビキなどでシガテラ中毒が報告されており、大型個体を利用する際は注意が必要である。
また、サンゴ礁性のものには体色が鮮やかなものが多く、水族館などで飼育される。ただ大型種が多いため個人での飼育には向かない。
現生種は4亜科・17属・108種に分けられるが、このうち68種はフエダイ属である。スズキ亜目の分類上ではハチビキ科 Emmelichthyidae・タカサゴ科 Caesionidae が近縁で、タカサゴ科はフエダイ科の亜科として扱われていたこともある。
mtDNAを用いた分子系統解析では、イトヒキフエダイ亜科・ハマダイ亜科の2亜科が、タカサゴ科を含む他の亜科の姉妹群となることが示された[1]。
アメフエダイ亜科 Apsilinae は、口は比較的小さい。浅海から深海に生息する。
ハマダイ亜科 Etelinae は、体は比較的前後に細長く、尾鰭が大きく二叉する。大きな口と頑丈な顎をもつ。水深数百mほどの深海に生息するものが多いが、イシフエダイとアオチビキは沿岸浅海性である。
フエダイ亜科 Lutjaninaeは、フエダイ属を含み、大半がこのグループに属する。浅海に多く、一部は汽水域・純淡水域まで進入する。
ベニフエダイやOcyurus chrysurusを含む大西洋産のフエダイ属は、インド太平洋に産するフエダイ属から派生したと考えられている。また、マダラタルミ属はタカサゴ亜科との類縁関係が示唆されている[1]。
イトヒキフエダイ亜科 Paradichthyinae インド太平洋のサンゴ礁産・2属2種のみが分類される。第二背鰭と臀鰭の軟条が長い。特にイトヒキフエダイでは和名通り第二背鰭の軟条数本が糸を引くように伸びる。
ウメイロ Paracaesio xanthura
ハマダイ Etelis coruscans (Deepwater longtail red snapper)
ゴマフエダイ Lutjanus argentimaculatus (Mangrove red snapper)
イレズミフエダイ Symphorichthys spilurus
フエダイ科 Lutjanidae は、スズキ亜目の下位分類群の一つ。中型・大型の肉食魚のグループで、熱帯の沿岸海域を中心に100種類以上が知られている。
퉁돔과(Lutjanidae)는 에우페르카리아류에 속하는 조기어류 과의 하나이다.[1] 농어목으로 분류하기도 한다. 주로 바다에서 발견되지만 일부 종은 강 어귀에서 서식하거나 민물에서 먹이를 구한다. 일부는 상업적으로도 중요하며, 가장 많이 알려져 있는 종 중의 하나는 적색퉁돔(Lutjanus campechanus)이다. 꼬리돔, 양초꼬리돔, 궁상퉁돔, 붉은돔, 동갈퉁돔, 점퉁돔, 황적퉁돔, 무늬퉁돔, 물퉁돔, 조니퉁돔, 진홍퉁돔, 불검퉁돔, 육선점퉁돔, 도리퉁돔, 꼬리큰점퉁돔, 자붉돔, 노랑띠자붉돔, 황둥어, 뭉툭입퉁돔 등을 포함하고 있다.
다음은 2017년 베탕쿠르(Betancur-R) 등[2]과 2018년 휴스(Hughes) 등의 연구에 기초한 계통 분류이다.[3]
.jpg)
_(43709448112).jpg)
_(6132550215)_2.jpg)
_(47613974642).jpg)
.jpg)
.jpg)
