Paraloricaria is a genus of armored catfishes native to South America.
There are currently three recognized species in this genus:[1]
Paraloricaria shows a strongly flattened body, weak postorbital notches, long and ramified maxillary barbels, and overall, conspicuous fringed barbels.[2]
Male Paraloricaria are abdomino-lip brooders.[2]
Paraloricaria is a genus of armored catfishes native to South America.
Paraloricaria es un género de peces de agua dulce de la familia Loricariidae en el orden Siluriformes. Sus 3 especies habitan en aguas cálidas y templadas de América del Sur, son denominadas comúnmente viejas de látigo o viejas de cola, a causa del largo filamento que les nace del extremo superior de la aleta anal. La mayor especie (Paraloricaria vetula) alcanza una longitud total que ronda los 55 cm.[1]
Paraloricaria es característico de la cuenca del Plata en Paraguay, Bolivia, Brasil, Uruguay y el nordeste de la Argentina.
Este género fue descrito originalmente en el año 1979 por el ictiólogo Isbrücker. Su especie tipo es: Loricaria vetula Valenciennes, 1836 (Paraloricaria vetula). El holotipo es: MNHN A.8996 (hembra). No posee localidad tipo, pero en 1840 Cuvier y Valenciennes indican: «alrededores de Buenos Aires». Su género hermano es Loricaria.
Paraloricaria presenta un cuerpo muy aplanado, débiles muescas postorbitales, largas y ramificadas barbillas maxilares, y en general, barbas con flecos bien visibles.
Este género se subdivide en 3 especies:[2]
En Paraloricaria, la función característica de sus labios es el permitir la adhesión al sustrato, pero durante el período de desove son orientados hacia una función reproductiva. El dimorfismo sexual incluye el desarrollo hipertrofiado de los labios, que son utilizados por el macho para la incubación de los huevos.
Paraloricaria es un género de peces de agua dulce de la familia Loricariidae en el orden Siluriformes. Sus 3 especies habitan en aguas cálidas y templadas de América del Sur, son denominadas comúnmente viejas de látigo o viejas de cola, a causa del largo filamento que les nace del extremo superior de la aleta anal. La mayor especie (Paraloricaria vetula) alcanza una longitud total que ronda los 55 cm.
Paraloricaria is een geslacht van straalvinnige vissen uit de familie van de harnasmeervallen (Loricariidae).
Paraloricaria is een geslacht van straalvinnige vissen uit de familie van de harnasmeervallen (Loricariidae).
Paraloricaria – rodzaj słodkowodnych ryb sumokształtnych z rodziny zbrojnikowatych (Loricariidae). Spotykane w hodowlach akwariowych.
Środkowa część Ameryki Południowej: Paragwaj, Urugwaj, Brazylia i Argentyna[2].
Gatunki zaliczane do tego rodzaju[2]:
Gatunkiem typowym jest Loricaria vetula[3] (P. vetula).
Paraloricaria – rodzaj słodkowodnych ryb sumokształtnych z rodziny zbrojnikowatych (Loricariidae). Spotykane w hodowlach akwariowych.
Загальна довжина представників цього роду коливається від від 10,8 до 55,4 см. Голова і тулуб сильно сплощені. Голова має трикутну форму, ніс трохи загострений. На голові присутні невеличкі заочноямкові виїмки. Вуси з бахромою. На верхній щелепі вуси довгі та розгалужені. У статевозрілих самців нижня губа довша й ширша ніж у самиць. На перетині голови й тулуба присутня велика опуклість. Тулуб кремезний, з помірними кістковими пластинками. Спинний плавець високий, широкий, помірно довгий. Грудні плавці доволі довгі. Черевні плавці поступаються грудним плавцям. Анальний плавець сильно витягнутий, з короткуватою основою. Жировий плавець відсутній. Хвостове стебло тонке. Хвостовий плавець широкий.
Забарвлення коричневе з різними відтінками.
Біологія вивчена недостатньо. Це демерсальні риби. Воліють до прісної та чистої води. Тримаються різних укриттів: зарослі рослин, корчів та каменів, переважно біля дна. Живляться водоростями, дрібними водними безхребетними.
Самець виношує на губі кладку ікри, яку відкладає самиця.
Мешкають у басейнах річок Парагвай, Уругвай і Ла-Плата.
Паралорикарии[1] (лат. Paraloricaria) — род лучепёрых рыб из семейства кольчужных сомов, обитающий в Южной Америке. Научное название происходит от греч. para — «вблизи», «в» и лат. lorica — «кожаный доспех».
Общая длина представителей этого рода колеблется от 10,8 до 55,4 см. Голова и туловище сильно уплощены. Голова имеет треугольную форму, рыло немного заострённое. На голове присутствуют небольшие заглазничные выемки. Усы с бахромой. На верхней челюсти усы длинные и разветвлённые. У половозрелых самцов нижняя губа длиннее и шире чем у самок. На пересечении головы и туловища присутствует большая выпуклость. Туловище коренастое, с умеренными костными пластинками. Спинной плавник высокий, широкий, умеренно длинный. Грудные плавники достаточно длинные. Брюшные плавники уступают по размеру грудным плавникам. Анальный плавник сильно вытянут, с коротковатой основой. Жировой плавник отсутствует. Хвостовой стебель тонкий, хвостовой плавник широкий.
Окрас коричневый с различными оттенками.
Биология изучена недостаточно. Это донные рыбы. Предпочитают пресную и чистую воду. Держатся разных укрытий: заросли растений, коряг и камней, преимущественно возле дна. Питаются водорослями, мелкими водными беспозвоночными.
Кладку охраняет самец.
Обитают в бассейнах рек Парагвай, Уругвай и Ла-Плата.
На апрель 2018 года в род включают 3 вида[2]:
Паралорикарии (лат. Paraloricaria) — род лучепёрых рыб из семейства кольчужных сомов, обитающий в Южной Америке. Научное название происходит от греч. para — «вблизи», «в» и лат. lorica — «кожаный доспех».
