dcsimg

Їздці-іхневмоніди ( Ukrainian )

provided by wikipedia UK

Особливості морфології імаго

Дорослі іхневмоніди найбільш крупні та помітні серед інших їздців (тіло завдовжки 2-40 мм, в деяких видів разом з яйцекладом досягає 170 мм). Забарвлення тіла від червонувато-жовтого до бурого та чорного.

Від жалячих перетинчастокрилих перш за все відрізняються довгими неколінчастими вусиками, що майже завжди мають більше ніж 16 члеників (іноді 13-15 члеників у у представників деяких родів). Жвали, як правило з двома зубцями, дуже рідко з одним. Костальна та субкостальна жилки в передньому крилі злиті. Птеростигма добре виражена. Від їздців родини Braconidae відрізняються наявністю в передньому крилі 2-ї зворотної жилки (за винятком представників родів Gnypetomorpha, Neorhacodes, Sathropterus, деяких видів Mesochorus та Polyaulon).2-й та 3-й тергіти черевця з'єднані рухомо (крім Syndipnus та самок Polyaulon). Рідко крила можуть бути сильно редуковані або взагалі відсутні.

Спосіб життя імаго та личинок

Імаго ведуть вільний спосіб життя, як правило, живляться нектаром та пилком. Зазвичай їх можна зустріти на квітах рослин із відкритими нектарниками (зонтичні, молочайні). Оскільки більшість іхневмонід потребують щоденного споживання води, ці комахи найчисельніші в місцевостях з регулярними опадами, випаданням роси, чи біля водойм. Багато їздців цієї родини активні вдень, але є види, що ведуть сутінковий та нічний спосіб життя і приваблюються світлом.

На стадії личинки їздці-іхневмоніди — паразитоїди личинок та лялечок інших комах (лускокрилі, перетинчастокрилі, мухи, жуки, сітчастокрилі, верблюдки, волохокрильці), дорослих павуків та їх яйцевих кладок. Представники деяких підродин можуть бути вторинними паразитами, заражуючи інших іхневмонід, браконід та тахін[2].

Багато іхневмонід відомі як ентомофаги низки видів комах-шкідників сільського та лісового господарства (садові листовійки, горностаєві молі, американський білий метелик), тому дані про їх спосіб життя та поширення можуть бути використані для вдосконалення існуючих біологічних та інтегрованих систем боротьби зі шкідниками.

Поширення

Поширені повсюди. Загальна чисельність видів цієї родини, за деякими оцінками, може досягати 100 тисяч видів, з яких насьогодні описано більше 30 тисяч. [3]

Підродини [4]

  1. Acaentinae
  2. Adelognathinae
  3. Agriotypinae
  4. Anomaloninae
  5. Banchinae
  6. Brachycyrtinae
  7. Campopleginae
  8. Collyriinae
  9. Cremastinae
  10. Cryptinae
  11. Ctenopelmatinae
  12. Cylloceriinae
  13. Diacritinae
  14. Diplazontinae
  15. Eucerotinae
  16. Ichneumoninae
  17. Labeninae
  18. Lycorininae
  19. Mesochorinae
  20. Metopiinae
  21. Microleptinae
  22. Neorhacodinae
  23. Ophioninae
  24. Orthocentrinae
  25. Orthopelmatinae
  26. Paxylommatinae
  27. Pedunculinae
  28. Phrudinae
  29. Pimplinae
  30. Poemeniinae
  31. Rhyssinae
  32. Stilbopinae
  33. Tanychorinae (викопна підродина)
  34. Tatogastrinae
  35. Tersilochinae
  36. Tryphoninae
  37. Xoridinae

Примітки

  1. Бригадиренко В.В. Основи систематики комах
  2. Каспарян, Д.Р. (1981а). Введение. Определитель насекомых европейской части СССР. Т. 3. Перепончатокрылые. Ч.3. Ленинград: Наука. с. 7–32.
  3. Taxapad.[недоступне посилання з лютий 2019]
  4. Yu D.S., Horstmann K, van Achterberg C (2012). World Ichneumonoidea. Taxapad. Database on flash-drive. Ottawa, Ontario, Canada.
license
cc-by-sa-3.0
copyright
Автори та редактори Вікіпедії
original
visit source
partner site
wikipedia UK