Видова назва дана на честь професора Гюнтера Бухло (1923-; нім. Günther Buchloh), німецькиого ботаніка зі Штутгарта, який збирав рослини разом з професором Вернером Рау[en] на Мадагаскарі в 1961 році.[2]
Вид вперше був описаний німецьким ботаніком Вернером Рау[en] у 1966 році у спільному щомісячному журналі Німецького товариства любителів кактусів (DKG), Швейцарського товариства любителів кактусів (SKG) та Австрійського товариства любителів кактусів (GÖK) «Кактуси та інші суккуленти[de]».[3]
Як правило, рослина складається з декількох тіл, буває також одиночною. Листя в розетці в числі 10-20, розміром близько 40-50x3 см, зелені, дуже часто з червоним відтінком. Листки не щільні, особливо рідкісні при основі. По краях листки мають зубчики близько 3 мм завдовжки, розташовані на відстані 8-10 мм, як правило, мають коричневий кінчик. Суцвіття завдовжки до 60 см, як правило, прості, в культурі гілкуються до 3 гілок. Квіти жовті або блідо-рожеві, завдовжки 25 мм і 7 мм в діаметрі.
Aloe buchlohii легко сплутати з Aloe schomeri, Aloe werneri і певною мірою з Aloe versicolor, рослини відрізняються більш-менш довжиною суцвіття.
Aloe buchlohii — ендемічна рослина Мадагаскару. Зустрічається в південно-східній частині провінції Туліара, на захід від містечка Манантеніна (англ. Manantenina).
Вид зростає на голих гнейсових породах на висоті до 500 метрів над рівнем моря. Відомо 2—5 локалітетів.
Вид включений до додатку II конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES).[4]
Aloe buchlohii не особливо рідкісна, хоча й не дуже поширена рослина в колекціях. У культурі вона зростає меншою за розміром, ніж у природному середовищі, в той же час, рожеві квіти при цьому трапляються набагато частіше, ніж чисто жовтого кольору. Існує цілий ряд цікавих гібридів, які походять від цього виду.
Це незавершена стаття про Ксантореєві.
